Категорії
Новини

Made in аглоцех № 3, або Незвичайний паркан з металобрухту для квітника

Над цим куточком сучасного промислового мистецтва працював увесь колектив цеху. Відтепер квітник тішить різноманіттям рослин, а паркан можна буквально розглядати годинами (звісно, у вільний від роботи час). Кожна його секція – то окремий сюжет – зі своїми героями, сенсом та емоціями.

Людство завжди тягнулося до краси та естетики, бо це надихає та створює добрий настрій. Хтось, можливо, скаже: не до краси зараз, часи важкі. Але саме зараз, коли у нашій країні триває війна і сумні новини надходять щодня, саме краса здатна підтримати морально та надихнути на подальшу плідну роботу.

Наступного року тут будуть ще й троянди

«Краса і квіти – це одне ціле, тому, щоб у нашому цеху було ще затишніше та зеленіше, ми вирішили створити декілька квітників, – говорить Олена Хібіна, старший майстер основної виробничої дільниці АЦ № 3. – Над центральним  квітником працювали особливо ретельно – посадили квіти, продумали дизайн, оформлення». Ініціював ці естетичні перетворення начальник цеху Віталій Книга. А висаджували рослини вже усім колективом. А от ідея створити паркан виникла вже пізніше завдяки… металобрухту.

Бджолиний куточок

«У кожному цеху знайдеться якесь непотрібне залізяччя або деталі старих запчастин, – продовжує Олена. – Тож ми оголосили творчий конкурс: кожній бригаді запропонували з металобрухту створити якісь вироби. У фантазії не обмежували. А коли робіт назбиралося багато, виникла ідея створити з них секції для паркану нашого новенького квітника».

І робота закипіла. Вироби не просто збирали докупи, а намагались, щоб кожна секція паркану була тематичною. Чимало над цим попрацював електрогазозварник Сергій Трофименко. Він вигадував сюжети та сам зварював деталі. «Робив це вперше в житті. Дуже сподобалось! Але легкою ця робота не була. Особливо важко було з’єднувати дрібні деталі, працювати майже ювелірно, щоб усе було акуратно та красиво», – поділився враженнями Сергій.

Сергій Трофименко

Тепер на секціях паркану є «куточок бджолярів» із сотами та бджолами, кицьки (куди ж без них), вагонетки, конвеєри, лопати, які перетворилися на чудернацькі портрети, екскаватор, який навіть рухати можна. А ще – кумедні слюсар зі зварником, вагоноопрокидувач, сонечко, дерева, равлик, конячка, виноград, пташки у гнізді та інші герої. Проходиш повз них, і настрій піднімається!

Пташка годує пташенят

І от при погляді на цю красу, зроблену нашими людьми власноруч з металобрухту, й виникає думка, що й справді – такий народ нікому не перемогти! А скільки такого металевого непотрібу зараз у нас в країні… ну, ви розумієте. То скільки ж краси можна з нього зробити!

Вправний слюсар
На кого вам він схожий?
Природа
Категорії
Новини

Як оплата в 2/3 позначається на пенсії

До редакції надходить багато запитань щодо нарахування пенсій за умов роботи у воєнний час. «Металург» попросив відповісти на них фахівців департаменту з персоналу підприємства.

Чи впливає простій з оплатою 2/3 та відпустка без збереження заробітної плати на розмір загального страхового стажу?

Страховий стаж – це період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Простій у роботі, коли людина фактично перебуває за межами підприємства і отримує 2/3 встановленого окладу, не впливає на розмір страхового стажу робітника, тому що роботодавець сплачує за цю людину єдиний соціальний внесок.

Якщо працівник впродовж повного місяця перебував у відпустці без збереження заробітної плати (тобто заробітна плата йому не нараховувалася), страховий стаж людині не зараховується, тому що страхові внески за цей період за нього не сплачувалися.

Чи впливає простій з оплатою 2/3 та відпустка без збереження заробітної плати на розмір пенсії? 

На розмір пенсії впливають три параметри:

  • тривалість страхового стажу;
  • співвідношення заробітної плати у кожному місяці страхового стажу до середньої заробітної плати по Україні;
  • розмір середньої зарплати в країні.

Під час воєнного стану прибутки громадян зменшились, в тому числі і через перебування працівників на вимушеному простої або у відпустках без збереження заробітної плати. В подальшому це дійсно може негативно вплинути на розмір пенсії, якщо такий період страхового стажу пенсійний фонд України врахує для обчислення пенсії.

Але 15 серпня 2022 року офіційно внесені зміни до статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які оптимізують заробітну плату при обчисленні пенсії за періоди страхового стажу під час воєнного стану. Законом передбачено, що додатково (за бажанням людини) зі страхового стажу можуть бути виключені періоди страхового стажу під час воєнного стану.

Тобто при оформленні пенсії людина за власним бажанням зможе виключити період воєнного стану із загального періоду, за який враховується заробітна плата для нарахування пенсії. Також можна буде не враховувати і наступні три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану. Ця норма застосовується з 24 лютого 2022 року.

Який період часу роботи людини береться за основу при нарахуванні пенсії?

При призначені пенсії враховується весь період роботи людини.

До 1 січня 2004 року стаж підтверджується трудовою книжкою, а починаючи з 1 січня 2004 року в розрахунок береться страховий стаж – періоди роботи, за які сплачено страхові внески, не менше мінімального розміру.

Для тих людей, які офіційно працюють та отримують легальну заробітну плату, зарахування страхового стажу не є проблемою, оскільки єдиний соціальний внесок за них сплачує роботодавець.

Категорії
Новини

Захищатися від отруйних речовин потрібно правильно

Російські окупанти намагаються завдати нашій країні нищівної шкоди та використовують для досягнення своєї мети будь-які засоби, в тому числі і хімічну зброю. Саме про її види та про методи захисту від отруйних речовин і йшлося на тренінгу для фахівців департаменту з безпеки та охоронців.

«Тема застосування хімічної зброї під час воєнних дій раз у раз піднімається ворогом, відбувається ядерний шантаж на Запорізькій АЕС, отже нам потрібно бути готовими до різного розвитку подій, – говорить Олександр Маркевич, в.о. директора департаменту з безпеки «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Крім того, наше підприємство має чимало своїх хімічних та енергетичних ризиків. А охорона, як ми знаємо, завжди першою приходить на місце подій і має допомагати іншим людям. Саме тому наші фахівці повинні знати, як правильно поводитися і як захиститися у разі хімічної атаки. Ми тренувалися розрізняти види хіматак, визначати ознаки отруєння, надавати першу допомогу, виходити із зони зараження тощо».

Задушливі отруйні речовини, шкірно-наривні, нервово-паралітичні – будь-яка крапля цих засобів несе смертельну загрозу для людей. Захист та якісна допомога залежать від вміння розпізнати ці речовини.

Про види засобів індивідуального захисту учасникам тренінгу розказував Юрій Аверін, провідний фахівець цивільної оборони нашого підприємства. Він нагадав слухачам про вогнегасники, протигази, респіратори, спеціальні костюми та інший захисний одяг, який є на підприємстві, а також прилади вимірювання радіації. Ці засоби можна було уважно роздивитися, надягти, спробувати скористатися. «На щастя, нам не доводилося зустрічатися з подібними викликами, але знати про хімічні загрози і мати навички захищатися від них зараз життєво необхідно», – зауважив Аверін.

Сергій Алхімов, в.о. начальника 3-го караулу «АрселорМіттал Кривий Ріг» поділився враженнями від тренінгу: «Про хімічну зброю знаю, свого часу вивчав це, із засобами індивідуального захисту знайомився, ще коли проходив допризовну підготовку. Але з роками все змінюється, стає досконалішим, і методи хімзахисту також. Мені було цікаво дізнатися про порядок дій у разі застосування хімзброї, та яким чином можна максимально захиститися від неї».

«Я приміряв майже усі засоби захисту. З більшістю з них вже мав справу – це окуляри, протигази. Легко надягнув захисний костюм, адже він дуже схожий на рибацький. Ще трохи попрактикуватися – і можна буде це робити за часовими нормативами. Навички дуже корисні, дякую тренерам за небайдужість та бажання ділитися досвідом», – сказав Владислав Яковишен, охоронець-водій ТОВ «Гарда Секюріті».

Звісно, знати як себе захистити потрібно не лише працівникам, пов’язаним з безпекою, але й усім людям. Пропонуємо кілька корисних порад:

При хімічній аварії

Перші ознаки небезпечних хімічних речовин: краплі, дим та туман невідомого походження, специфічні сторонні запахи, показання приладів хімічної розвідки контролю.

Після сигналу про небезпеку (оповіщують електросирени, виробничі гудки, інші сигнальні засоби) потрібно:

  • включити радіоприймач (або телевізор) для отримання інформації;
  • вимкнули електропобутові прилади і газ;
  • зачинити вікна;
  • взяти документи і необхідні речі;
  • надіти гумові чоботи і плащ;
  • для захисту органів дихання використати протигаз або ватно-марлеву пов’язку;
  • вийти із зони можливого ураження.

Якщо немає можливості вийти із зони аварії, залишайтесь у приміщенні. Щільно закрийте вікна, двері, вентиляційні отвори, горища. Використовуйте для цього плівку, лейкопластир, папір.

Радіаційний захист

Своєчасне оповіщення, укриття в захисних спорудах цивільного захисту, використання засобів індивідуального захисту, евакуація з небезпечних територій, проведення йодної профілактики при радіоактивному забрудненні, проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна та транспорту.

Також читайте на нашому сайті, як розпізнати вибухонебезпечні предмети.

Категорії
Наші люди

Замість бронежилета спрацювала вугільна башта

Дмитро Щуко працює в «АрселорМіттал Кривий Ріг» на коксохімі змінним майстром основної виробничої дільниці коксових батарей №№ 3-4. Наше підприємство з найперших робочих днів вразило його охайністю, сучасним коксохімічним обладнанням та ставленням до своєї роботи кожного з працівників.

Щуко відповідає за належну експлуатацію обладнання 3-ї та 4-ї батарей. Каже, що непросто було влаштуватися на наш завод, адже бажаючих завжди вистачає, тому дуже зрадів, що йому це вдалося. Рівень обладнання та підхід до організації роботи тут – один з найкращих, навіть за мірками довоєнної України, зазначає майстер, який попрацював на різних коксохімах. Чого вартує хоча б комплекс коксових батарей №№ 5-6! І хоча сьогодні деякі коксові батареї  на консервації, але обладнання тим більше потребує догляду. Помітно, що працює професійна команда, тому Щуко був радий до неї приєднатися.

Дмитро приїхав до Кривого Рогу з палаючої та майже вщент зруйнованої окупантами Авдіївки.

«Взагалі-то я з Донецька, у мене там квартира, гараж, машина. Все було «як у людей», доки не прийшли «визволителі». Спочатку я залишався у тимчасово окупованому Донецьку, намагався займатися улюбленою коксохімічною справою, – розповідає Дмитро. – Працював майстром на Донецькому коксохімі. Та жити декілька років у комендантському часі, с затримками і так невисоких зарплат, то не мед, звісно. До того ж, мене вже надто часто почала викликати економічна безпека підприємства через мої проукраїнські погляди. Будь-який мій вислів навіть у лазні після зміни доходив до «безпечників» майже миттєво. Чи то все прослуховувалося, чи то такі колеги поряд були, не знаю. Але я зрозумів, що треба виїжджати. Тим більше, що син і дружина вже тоді були у Кривому Розі».

У Дмитра в родині усі працювали на Донецькому коксохімі: два його діди – в цеху вловлювання, батько був  залізничником, а мати – медсестрою. Тому навіть коли доля змусила залишити рідне місто, Дмитро виїхав до Авдіївки і там влаштувався на роботу знову ж на коксохімічний комбінат. Тут він пережив чи не найжахливіші дні в своєму житті. Дмитро з колегами до останнього залишались на заводі, який намагалися підтримувати під обстрілами та постійними бомбардуваннями. Печі законсервували. Люди і працювали, і жили на заводі. В кабінетах поставили розкладачки, там і спали. Здавалося, що там безпечніше, розраховували на міцні заводські стіни. Та й обладнання треба було підтримувати у такому стані, щоб згодом можна було поновити його роботу. На це щиро сподівався і Дмитро. Біля заводу було велике бомбосховище, туди перебралося чимало місцевих з дітьми, тваринами. Усі рятувалися, хто як міг.

«Пам’ятаю свій фактично другий день народження, – продовжує майстер. – Тоді ми мали встановити анкераж коксової батареї, щоб кладка не розсипалася. Пішли робити це  з черговим слюсарем, а він мені каже: «Почекай, пішли покуримо, не поспішай». Послухався тоді його. Тільки-но ми спустилися з коксовиштовхувача – і прилетіло. Воронка від снаряда була величезна. Нашим бронежилетом тоді виступила вугільна башта, вона нас прикрила.

Ані електрики, ані води, ані газу – такою залишав Авдіївку Дмитро. Зруйноване ворогом місто – це жахливе видовище. І це болить, говорить майстер. Непростим виявився для Щуко  і шлях до Кривого Рогу. Але наше місто гостинно прийняло його, як і понад 70 000 внутрішньо переміщених осіб з різних регіонів України.

«На жаль, мирне життя починаєш цінити по-справжньому лише під вибухами, коли твого колегу поранено, коли у твій дім прийшли незвані «асвабадітєлі», – говорить Дмитро. – Я вдячний Кривому Рогу за прихисток. Але точно повернуся до рідного українського Донецька. То ж моя батьківщина, там моя Україна. Все відбудуємо, все запрацює. Я впевнений у цьому. Так, буде нелегко, але ми, українці, незламні, і зараз ми захищаємо своє. Тому нам і наша земля, і Бог допомагає!»

Категорії
Наші люди

Електрик коксохіму, якому не «до лампочки»

24 лютого стало для Сергія Письменного третім днем роботи на посаді майстра з устаткування КЦ-1. А взагалі він вже 17 років працює на нашому підприємстві. 

Оновлення у кар’єрі у Сергія прийшлося на складний період: третій день вторгнення, навколо розгубленість, у багатьох опускалися руки. Але дозволити собі такого майстер не міг. Вдома на нього чекала родина, на роботі – колеги, яким треба було показати: все під контролем, з усім впораємося, а перемога –лише питання часу.

Сергій розповідає: «І зараз прихожу до цеху і хочу почути, як працює техніка, як гримить, гуркотить, рухається все коксохімічне виробництво. На жаль, поки що цієї робочої музики немає. Але робота в нас є, і це головне. Навіть за апаратами та агрегатами, які зараз перебувають на вимушеному відпочинку, потрібно доглядати. Ми використовуємо цей час, аби ретельно проінспектувати коксовиштовхувачі, дверез’ємні та вуглезавантажувальні машини. Я відповідаю за електричну складову цих велетнів».

Саме велетенськими Сергій сприйняв розміри устаткування коксохіму, коли вперше прийшов до цеху 17 років тому. До цього часу гадав, що цех – це стіни та стеля, а потрапив на відкритий майданчик, де рухалися машини розміром з три- або п’ятиповерхові будинки. Не злякався тоді, впорався. Сьогодні ця витримка та наполегливість допомагають йому у роботі за воєнних умов. Працювати під сиренами непросто. Але Сергій говорить, що в його робочій практиці взагалі легко не буває.

«Ми наче екстрена допомога. Пам’ятаю аварійну ситуацію на трансформаторних підстанціях декілька років тому. Мене тоді вночі підняли. Адже від цих підстанцій живилися всі машини наших коксових батарей, тож довелося і ночувати на роботі. Тесть та теща мені приносили «тормозки», вони теж працювали тоді на заводі.  Додому не пішов, доки не ліквідували небезпечну ситуацію. Я впевнений, що ми можемо впоратися з будь-яким авралом», –  каже Письменний.

Але найскладнішим у своїй роботі майстер вважає не роботу з технікою, а вміння підібрати ключик до кожної людини та змінювати думку інших про… недобросовісних електриків. Колись почув від колег-заводчан: «О, один електрик до тебе вже тут був, йому все «до лампочки». І тоді найкращою подякою для Сергія стали слова тих самих людей: «Сергій, де ти був раніше?». Тепер в них все працює, як швейцарський годинник. Майстер цінує свою робочу репутацію, вона є його візитівкою.

«Сьогодні двоє моїх підлеглих служать у ЗСУ, ми кожного дня працюємо під сиренами, але це наша країна, наш фронт, на якому ми маємо вистояти. Моїм синам подобається майструвати літаки, човни, програмувати, але вже доводилося разом робити «спецкоктейлі», плести сітки. Ми любимо наш Кривий Ріг, із задоволенням ходили на екскурсії містом у мирний час. Чекаю нагоду це все повторити ще не один раз. Усі в моїй родині вірять у сили наших захисників, міць міста і його людей. І ця віра та впевненість у власних силах – для мене найкращі інструменти, які безперечно допоможуть нам не лише вистояти та вберегтися, а й рухатися далі», –  говорить майстер Сергій Письменний.

Категорії
Новини

Свято людей міцної породи

В останню неділю серпня в Україні відзначають професійне свято представників однієї з найбільш небезпечних мирних професій День шахтаря.

Щоб бути шахтарем треба мати сильний характер, говорить підземний електромеханік Юрій Карамушка. «Я з шахтарської родини, тому й не вагався, куди піду працювати. В шахті вже 30 років. Працював кріпильником, слюсарем, скреперистом, зараз електромеханіком. Під землею я вдома. Вже давно навчився навіть на око відрізняти найкращу породу, вона в нас синього кольору. Якісна порода, як і люди, що тут працюють. Напередодні свята бажаю миру, спокою та здоров’я всім колегам!», – сказав Юрій.

Цьогоріч напередодні Дня шахтаря найкращих представників гірничої справи у шахтоуправлінні ГД привітали та відзначили грамотами міського та Саксаганського виконкомів.

«Місто вдячне шахтарям підприємства, яке від перших же днів війни долучилося до захисту Кривого Рогу від окупантів. Сьогодні шахтарі працюють без зупинки, і це вже економічний захист нашої країни. Тільки разом ми всі здобудемо перемогу», – сказав заступник Криворізького міського голови Олександр Катриченко.

Героями свята стали:

– Олександр Жихарєв, машиніст бурової установки,

–  Юрій Карамушка,  електромеханік,

– Олександр Резінкін, електрослюсар черговий та з ремонту устаткування,

– Ігор Стеценко, прохідник,

– Олександр Сьомік, прохідник,

– Володимир Муленко, гірник очисного забою,

– Роман Швайдак, машиніст конвеєра.

В шахтоуправлінні «АрселорМіттал Кривий Ріг» працює майже 900 сильних духом, міцних тілом, щирих та відвертих професіоналів підземної справи. 108 з них зараз мобілізовані до лав ЗСУ і захищають нашу країну на передовій. А ті, хто залишився у Кривому Розі, теж з когорти сміливців, адже шахта не приймає слабких та невпевнених, говорять шахтарі.

«Я впевнений, що в нас працюють люди з особливим характером, перед якими не може встояти найміцніша гірська порода. З такими колегами ми впораємося з будь-яким завданням, вистоїмо, переможемо і побудуємо ще не один новий горизонт, – сказав директор ШУ Антон Чирва. –  Дякую всім, хто наділений особливим шахтарським геном, який допомагає у роботі, надає сили та витримки. Бажаю міцного здоров’я, спокою та затишку у домівках і щасливої вдачі!»