Позначка: ремонтне виробництво

Категорії
Новини

Повернули холод для гарячих заготовок

Працівники цеху ремонту металургійного устаткування № 2 виконали ремонт десятого холодильника блюмінга, який є складовою охолоджувальної системи заготовок після обтискання.

Агресивне середовище, важке навантаження та інтенсивна експлуатація з часом негативно позначаються на стані металургійних холодильників. Їхнє погане «самопочуття» вчасно виявили працівники блюмінга і звернулися по допомогу до фахівців з ЦРМУ-2. Наразі роботи з ремонту холодильників блюмінга можуть довірити лише цим працівникам, адже вони мають досвід таких ремонтів. Останній раз такі ремонтні операції виконувалися понад 10 років тому, і часткова відсутність відповідних фахівців стала додатковим викликом для ремонтників, але вони з цим гідно впоралися.

Першим етапом стали демонтажні роботи. Довелося розбирати металоконструкції, знімати металеву балку і демонтувати пошкоджений фундамент холодильника.

«Ми навіть декілька новинок запровадили у цьому ремонті, – розповідає заступник начальника ЦРМУ-2 Володимир Вишемірський. – Розбирати фундамент вручну за допомогою відбійних інструментів було непродуктивно, це збільшило би час ремонту і забрало невиправдано багато людських зусиль. Тому ми вирішили застосувати нашого механічного помічника – екскаватор з навісним обладнанням – гідромолотом. Але як його доставити до місця роботи у працюючий цех? Довелося прокласти йому дорогу в цеху – зробити «устілку» зі слябів. От так він і дістався місця призначення».

Після розборки фундаменту екскаватором спеціалісти ЦРМУ-2 вручну дочистили його та додатково заглибилися на 40 см, потім встановили та закріпили арматуру, пов’язуючи її з наявним бетоном, виконали армування, опалубні роботи, залили новим бетоном, встановили балку та металоконструкції, і холодильник знову запрацював.

«Всі роботи були виконані нами вчасно, цех-замовник гідно оцінив нашу роботу, – додає Володимир Вишемірський. – Впевнений, що це не в останню чергу стало можливим завдяки злагодженій роботі нашої ремонтної команди та професіоналізму наших працівників, серед яких особливо хочу відзначити старшого майстра Олега Шахнюка,в.о. майстра Максима Зиму та бригадира монтажників Юрія Сергієнка».  

Категорії
Новини

Новий помічник у кантувальних справах

Новий кантувач чавуновозних лафетів ROTOMAX допомагає працівникам дільниці з ремонту спеціального рухомого складу ремонтного виробництва центрального департаменту з утримання і ремонтів безпечно виконувати ремонтні роботи.

Кантувачі – це машини, назва яких походить від польських та німецьких слів «kantować» і «kanten» – «перевертати». І саме ця функція кантувача дуже потрібна у депо, де ремонтують лафети.

Під час їх інтенсивної експлуатації одним з найбільш зношуваних частин є автозчепний пристрій, який призначений для автоматичного зчеплення між одиницями рухомого складу на залізниці, та пом´якшення дії поздовжніх (розтягуючих та стискаючих) зусиль, які виникають під час руху залізничного транспорту. Велике навантаження на автозчепний пристрій приводить до руйнування таких деталей як тяговий хомут, поглинаючий пристрій. Враховуючи, що дані деталі розташовані знизу рами лафета, для ремонту, конструкцію вагою у сім тонн потрібно перевернути на 180 °.

«Раніше ми вирізали отвір в нижній частині рами, зачіпляли її гаком крана і таким чином виконували переворот лафета, – розповідає майстер ремонтного виробництва дільниці з ремонту спецрухомого складу ЦДУР Віктор Орловецький. – Це було складно, незручно, існувало чимало небезпечних ризиків як для людини, так і для техніки, адже рама важить не одну тонну тонн. При перевертанні відчувався сильний ривок підвіски крана, вона могла обірватися, та й металева конструкція від швидкого перевертання-падіння могла деформуватися. З новим кантувачем все зовсім по-іншому. Він здатен підняти та легко, без падіння перевернути вантаж вагою до 10 тонн! І для цього не потрібно псувати металоконструкцію лафета».

Кантувач за допомогою ланцюгів та мотор-редуктора легко перевертає важку раму. Ним зручно керувати дистанційно за допомогою спеціального пульта, а головне – це безпечно, адже людина не знаходиться у небезпечній зоні роботи кантувача. За необхідності кантувач можна перемістити у будь-яку точку депо. Наразі ремонтники лише опановують новий «інструмент» і поступово долучають його до роботи.

Категорії
Новини

Металеве павутиння для безпеки вагоноопрокиду

На рудному дворі аглоцеху металургійного виробництва нещодавно працювали «павуки». Так жартома колеги назвали бригади з цеху ремонту металургійного устаткування № 2, які виконали ремонт шляху вагоноопрокиду.

Вагоноопрокид на рудному дворі рухається рейковим шляхом, який спирається на армовану колону. Агресивне середовище, важке навантаження та інтенсивна експлуатація з часом негативно позначилися на її стані. Деякі ділянки шляху почали «здавати позиції», поступово руйнувалися. І, як на будь-якому небезпечному шляху, рух було перекрито. Далі, аби вагоноопрокид міг працювати та безпечно пересуватися, потрібно було відремонтувати його шлях. Довірили цю відновлювальну місію професіоналам з ЦРМУ-2.

«Ремонт ми виконували у декілька етапів, – розповідає заступник начальника ЦРМУ-2 Володимир Вишемірський. – Після розчищення проблемного місця ми взялися за армування зруйнованої ділянки шляху довжиною 13 метрів, облаштували металевий каркас опалубку, відновили монолітну залізобетонну стіну-підпору, виконали монтаж блоків та рейок. Роботи складні, деякі ремонтні операції ми взагалі виконували вперше. Це, наприклад, стосувалося армокаркаса колони. Аби до нього дістатися, нам довелося зчищати старий бетон до металевого скелета, а потім з’єднувати його вцілілі ділянки з новими, якими ми замінили ушкоджені шматки. Каркас нагадував металеве павутиння, ми з’єднували, «зв’язували» його частини в одне ціле, тому нас павуками і прозвали. Але ми закладали основу безпечного шляху, аби техніка (вагоноопрокиди) і ті, хто на ній працює, могли рухатися безпечно».

На етапі бетонування шляху

Ускладнювало ремонт те, що роботи виконувались поряд з робочим обладнанням – грейферними навантажувачами, каркас з’єднували, заливали бетоном безпосередньо на місці. Аби доставити матеріали для ремонту, часто доводилося залучати залізничні крани. Над цим завданням «павуки» працювали два місяці. Попри стислі терміни, великі обсяги ремонту, нестачу персоналу і нестандартне завдання, роботи ремонтники виконали вчасно, адже працювала потужна команда, до складу якої увійшли працівники аглодоменного цеху та ЦРМУ-2.

«Армуванням каркаса опікувалася бригада монтажників на чолі з бригадиром Юрієм Сергієнком, монтаж блоків та рейок виконали монтажники з бригадиром Ігорем Скрипником, – говорить заступник начальника ЦРМУ-2 Володимир Вишемірський. –  Дякую майстру з ремонту устаткування Віталію Миронову, колегам з АЦ механіку Костянтину Ілляшику, старшому майстру рудного двора Євгенію Алєксєєнку, заступнику начальника АЦ Борису Боровику за гарну командну роботу. Це відчувалося у всьому, тому результат міг бути лише одним –  відтепер цим шляхом вагоноопрокид може рухатися безпечно».

 

Новий шлях вагоноопрокиду
Категорії
Новини

Екологічний капремонт поміж двох конвертерів

Фахівці цеху ремонту енергетичного устаткування долучилися до ремонту конвертера № 5. Їм доручили капітально відремонтувати пилогазоочисну установку, а саме її водоочисну частину.

Це обладнання очищує відхідні гази конвертера від пилу та дрібних домішок, які утворюються у процесі виготовлення сталі. Газоочистка конвертера складається зі скрубера підвищеного тиску, труб Вентурі, дросельної групи, системи зрошення з форсунками, крізь які за допомогою зрошувачів розпилюється вода для охолодження газу, що відходить з нього. Пилогазоочисне обладнання працює у важких умовах, і це негативно позначається на його «здоров’ї».

«Можна сказати, що такого масштабного капітального ремонту ця газоочистка не знала з моменту свого запуску. Звісно, проводилися планові ремонти, але цього разу обсяг робіт був значно більшим, – розповідає старший майстер ЦРЕУ Олександр Бобошко. – Ми замінили підвідні трубопроводи, запірну арматуру, форсунки сатуратора та інші частини системи газоочистки. Під час експлуатації у трубах накопичився керамічний осад, а сам метал у деяких місцях буквально стерся до дірок. Тож виконувати свою функцію належним чином у такому стані газоочистка просто не могла. Ми взялися її «лікувати».

Попередньо провели ультразвукову діагностику, аби виявити пошкоджені металеві зони та виявити деталі та вузли, які потрібно замінити. Роботи доводилося проводити на висоті до 6 метрів і у замкненому просторі, адже ремонтники працювали всередині скруберу. Тому про безпеку подбали заздалегідь.

«Ми користувалися як стаціонарними майданчиками для обслуговування, так і тими, що побудували додатково, – додає Олександр Бобошко. – Зробили додаткові отвори та змонтували примусово витяжну вентиляцію, тому що під час зварних та газорізальних робіт теж утворюються газові відходи. Коли працювали на висоті, то користувалися запобіжними поясами. Власне сам 5-й конвертер знаходиться поміж двох конвертерів, які були в роботі, а отже добряче нас підігрівали з двох сторін. Непростий ремонт, відчувається нестача робочих рук, через те що чимало наших хлопців зараз несуть службу в ЗСУ. Але ми працюємо, як кажуть, і за себе, і за них».

Ремонтники запевняють, що роботи виконають вчасно та якісно. Адже в команді є такі професіонали, як бригадир слюсарів-ремонтників Віталій Тіщенко, електрозварник Ігор Ковальчук, газорізальники Олександр Каліба, Віктор Мельнічук, слюсарі-ремонтники Андрій Горбенко,  Сідорук Олександр та інші.

Категорії
Новини

Реконструкція газового шляху на прокатному стані

Працівники цехів ремонту енергетичного устаткування та ремонту металургійного устаткування № 2 виконали ремонт-реконструкцію газоопроводів газу нагрівальної печі дрібносортного стану № 4. Ці роботи були необхідні для того, щоб піч змогла працювати, використовуючи як джерело нагрівання та живлення природний газ, а не коксодоменний, як це було раніше.

Нагрівальні печі призначені для нагрівання металу перед його подальшою обробкою під високим тиском: штампуванням, прокаткою або куванням. Пластичність металу зростає при нагріванні, що дозволяє знизити енерговитрати на його деформацію. Аби здійснити нагрівання заготовок, раніше (коли у нас його вироблялося достатньо) використовувався коксодоменний газ. За умов зниженого виробництва його не вистачає, тому було вирішено використовувати для цих цілей природний газ. Але зробити це не так вже й просто. Задля цього потрібно було виконати реконструкцію переходу печі, де розташовані нагрівальні прилади. Зокрема, й виконати зменшення діаметрів трубопроводів, якими надходить газ до печі. Довірили ці складні роботи професіоналам з ЦРЕУ та ЦРМУ-2.

«Нашим завданням був демонтаж шести зон газопроводів та монтаж нових зі зменшеним діаметром, – розповідає старший майстер ЦРЕУ Дмитро Зарічний. – Це не конструктор «Лего», в якому можна взяти і легко замінити детальку. Нашим зварювальникам, слюсарям-ремонтникам довелося працювати на майданчиках, які були подекуди розташовані на 15-метровій висоті, адже саме там розташовані комунікації, які вимагали заміни. Ми використовували вантажопідйомні механізми, стаціонарний кран. Але розбирати та варити на землі і на висоті – це дві різних справи. Питанню охорони праці приділили особливу увагу. Демонтаж, монтаж, розбирання болтових з’єднань, заміна звужувальних пристроїв, встановлення електронних засувок – обсяги робіт були великими. Але ще більшою була відповідальність, адже ми мали все зібрати так, щоб газ, який йтиме цими трубопроводами, не мав жодного шансу «втекти» – просочитися назовні. Тому після зборки були проведені і обов’язкові фінальні випробування, які ще раз підтвердили якість нашої роботи. Хотілося б відзначити майстрів з ремонту обладнання Олега Головчука та Олександра Шаповала, бригадирів слюсарів–ремонтників Сергія Купрієнка та Володимира Лободи з ЦРЕУ таcтаршого майстра Артема Бітка, змінних майстрів Юрія Деркача та Юрія Лебідя, бригадирів слюсарів ремонтників Олександра Грудева та Генадія Солобаєва з ЦРМУ-2, які чудово впоралися з цим ремонтом. А загалом дякую всім своїм колегам за те, що кожне завдання, яке нам зараз доводиться виконувати у складних умовах, завжди робиться вчасно і на високому професійному рівні».

Категорії
Наші люди

Працівниці ремонтного виробництва волонтерять усією бригадою

Перші і в роботі, і у волонтерських справах

З перших днів відкритого вторгнення Росії в Україну в лютому у Кривому Розі кількість чатів, груп, яких об’єднують волонтерські справи, зросла в кілька разів. Криворіжці на волонтерські справи збираються мікрорайонами, вулицями, будинками. А на підприємстві працівники волонтерять бригадами.

Бригада № 1 дільниці виготовлення вогнетривких та будівельних сумішей ремонтного виробництва перша не лише за номером. Перші на роботі, перші, коли потрібно прийти на допомогу – не змовляючись, з перших днів війни почали допомагати ЗСУ та переселенцям.

Наприклад, машиніст млинів Олена Нечипоренко з бригади № 1 розпочала свою волонтерську діяльність з… погребу. Спочатку домашня консервація вирушила до хлопців у Тероборону. Потім Олена купувала ліки, допомагала переселенцям. «Сьогодні серед тих, хто захищає нас, є хлопці з цеху, також в ЗСУ служать чимало моїх знайомих, – говорить Олена. – Щодня молюся за всіх і роблю те, що можу і повинна робити. Я залишилася в рідному місті, працюю. Ми всі зараз нервуємо, а робота мене заспокоює. Тим більше, коли ти працюєш у бригаді оптимістів. Сидіти склавши руки не може жодна з моїх колежанок. І таких, як ми, багато. Всі допомагають, чим можуть. І наше волонтерство йде з самого серця, бо серце ж українське».

За словами машиніста млинів Ганни Бескровної, все просто – треба брати і робити. Ганна каже: «Зараз так треба жити, щоб кожен твій рух приносив користь. 25 років я працюю на нашому підприємстві, весь цей час сповна викладаюся на роботі. Це нелегко. Але я зараз вдома і під надійним захистом, а хлопці наші – на передовій. Щоб їх зігріти, ми з дівчатами почали в’язати шкарпетки. Потім і підшоломники для наших танкістів опанували. А щоб не тільки тепло, а й смачно було, то й за вареники взялися».

Як і чимало українців, в бригаді перераховували кошти для українських воїнів. Машиніст крану Дарина Савіна здавала кров для порятунку поранених. Вона говорить, що війна, наче лакмусовий папірець, визначила якості людей. На щастя, біля Дарини більше таких людей, з якими можна «у розвідку сходити». Як, наприклад, її колежанки з бригади машиністи млинів Олена Чернявська та Марина Напрєєнкова.

«Я помітила, що стала менше «вибухати» на роботі і вдома. На це немає часу та бажання. Я працюю, мої діти плетуть сітки для військових, а ввечері ми всією родиною нарізаємо стрічки для цих сіток. Незважаючи на сирени, спуски до бомбосховищ, тривожні повідомлення, ми продовжуємо вірити і мріяти. Ось як переможемо, то я як «присяду» на телефон, і годинами про перемогу буду сповіщати усім-усім! Вірю, що це буде скоро, тому завжди рахунок на телефоні поповнюю!» – усміхається Марина Напрєєнкова.

За результатами загальнонаціонального дослідження стану волонтерства в Україні, яке провела компанія Gfk Ukraine на замовлення ООН у 2014 році після анексії Криму, майже чверть українців (23%) на той час вже мали досвід волонтерства.