Позначка: серце професії

Категорії
Наші люди

Котельнику треба, щоб «котел» варив добре

Цю професію не здобути в навчальних закладах, а от на нашому підприємстві можна вивчитися на котельника. І стати, як то кажуть,  фахівцем «на расхват». Такі специ на вагу золота на підприємствах та заводах, де збираються і виготовляються металоконструкції. Наразі на Ливарно-механічному заводі у цеху металоконструкцій працює на робочих виходах 41 котельник, до повномасштабного вторгнення їх було набагато більше. Тож тут готові прийняти до своєї команди тих, хто хоче опанувати цю затребувану і творчу професію.

Саме так говорить про справу, якій віддав понад 30 років професійного життя бригадир бригади котельників складально-зварної дільниці Руслан Бєляк.

«Я у професію потрапив, можна сказати випадково, – розповідає Руслан. – По закінченню Гірничого технікуму за фахом мав би працювати у «Кривбасруді», але то був 1993 рік, коли була біда з роботою та оплатою праці, тому молодого фахівця не брали, а приятель порадив звернутися на завод, бо там, де в цеху «залізяччя» гнуть, були потрібні працівники. Коли прийшов до ЦМК, то почав опановувати професію котельника. Я одразу відчув – це моє, це для мене. Я дуже поважаю свою професію, бо це не конвеєр, а справжня творча майстерня. І тут потрібно, щоб «котел» варив добре, тобто головою думати, мати аналітичний склад розуму, вміти читати креслення, знати металоведення, бути кмітливим. Уявіть собі, що ви збирайте з конструктора якусь складну фігуру. Ось і у нас так, тільки конструктор в рази більший за іграшковий, кожен рух має бути вивіреним, кожна операція продумана, бо перекроїти, переставити не вийде. Робота складна фізично, але, що найголовніше, відповідальна. А мене приваблює в ній її творчий компонент. Замовлень безліч, кожне з них особливе, без нас точно жоден гірничий чи металургійний агрегат не працюватиме».

Начальник цеху металоконструкцій Микола Грицан розповідає, що котельник – це одна з основних професій в цеху. Котельників можна поділити на дві групи­ – це котельники заготівельної дільниці та складально-зварювальної. Перші працюють, використовуючи листоправильну машину, вальці, ножиці для різання металопрокату та профілю. До цих котельників надходить порізана заготовка – лист металу, оброблений на машині термічного різання. Цей напівфабрикат обробляється: його правлять, чистять, обробляють крайки тощо. А ось котельники складально-зварювальної дільниці за допомогою кранів та ручного інструменту фактично збирають замовлення, наче величезний конструктор, наживляють його частини, щоб потім з цією «конструкцією» вже мали змогу працювати зварники та інший персонал цеху.

«Я вважаю, що професійним котельником можна стати за 2-3 роки, але треба мати бажання працювати за цією професією, – говорить Микола Грицан, начальник ЦМК. – Це вузькоспеціалізована професія, а у нас її можна опанувати. Крім того, вона дає змогу подальшого розвитку виробничої кар’єри. Це можливість здобути цінний досвід, багато чому навчитися. Ми ремонтуємо совки конвертерного цеху, вагони, грейфери, виконуємо наплавлення обладнання для гірничого департаменту, грейферів, ремонтуємо підкранові та кранові балки тощо. На місяць це може бути понад 100 найменувань!».

Важко не погодитися, професія неординарна. Цікаво, що коли наші працівники говорять, що працюють котельниками, часто чують у відповідь: «О, тепла професія, десь біля котлів грієтеся?». Котельник дільниці обробки (бригадир) ЦМК Юрій Патрашков, який працює котельником понад 40 років, має свою версію чому його професія має назву котельник: «Ця назва пішла від того, що ми працювали з котельною сталлю. Вона використовується для виготовлення деталей устаткування, яке працює при підвищених температурах (до 650 градусів) у контакті з водяним та паровим середовищем. Але зараз у моїй професії номенклатура виробів набагато ширша. Ми працюємо на листоправильних, листозгинальних машинах, гільйотинних ножицях. Моя праця непроста, але вона мені до душі».

Професіоналів завжди небагато, а у таких вузькоспеціалізованих професіях їх взагалі – дефіцит. Додаткових складнощів у роботі, говорять в ЦМК, додалося з початком повномасштабного вторгнення. Чимало хлопців пішли захищати країну, тож у цеху завжди раді новому поповненню. Отже, якщо ти хочеш стати професіоналом у цікавій дефіцитній професії, якщо хочеш розвиватися і рухатися вперед, то спробуй стати котельником, а раптом це саме твоя справа?  

Категорії
Наші люди

Сталевар тримає марку

Сталь – це сплав, базовим елементом якого є залізо. А залежно від того, чого і скільки додати до заліза, різні сталі можуть суттєво відрізнятися одна від одної своїми властивостями. Це робить сталь універсальним матеріалом, з якого можна зробити будь-що, наприклад, гнучкі й міцні канати та не менш міцні, але надзвичайно пружні ресори. А та міцність сталевої арматури, яка задовільнить будівельників на територіях, де землетруси нечасті й незначні за амплітудою, виявиться замалою для будівництва у сейсмонебезпечних зонах. Як же зварити таку сталь, яка б задовільнила  клієнта? Про це знає досвідчений сталевар Владислав Кубілюнас. І не лише знає, а власноруч виготовляє широченний спектр сталей з найрізноманітнішими властивостями.

Металургом був Владів батько. Підручним сталевара він прийшов у мартенівський цех, став сталеваром, потім майстром, начальником зміни, начальником цеху. «Саме тато вплинув на мій вибір професії, – почав свою розповідь Владислав. – Після школи я пішов вчитися на металознавця. А далі – кохання, народилася студентська родина, дружина Катя народила доньку Вікторію, і треба було йти працювати, заробляти гроші. Я перевівся на заочне і пішов у мартен підручним сталевара, як і тато свого часу».

Металознавство та виплавка сталі – це доволі віддалені напрямки, тому професію Влад опановував безпосередньо у цеху. З вдячністю згадує він своїх наставників Юрія Товстуху, Валерія Шинкарьова та Віталія Авраменка. Саме завдяки їм, а ще власним вмотивованості та цілеспрямованості молодий металург швидко став хорошим підручним, стажувався на сталевара і навіть кілька разів виконував обов’язки начальника зміни.

«Підручний в основному виконує фізичну роботу – заготовку матеріалів та подачу їх у піч, підготовку устаткування, відбір проб тощо. Тоді як сталевар розраховує параметри і веде процес виплавки сталі, – пояснює Владислав. – А начальник зміни координує дії всіх працівників і тягне неабияку ношу відповідальності за все і всіх. Щоб ви розуміли, під час перших кількох підмін начальника зміни я втратив 10 кілограмів на нервах. На підприємстві запускали нове для нас виробництво – відділення безперервного розливання сталі (ВБРС), і я вирішив спробувати себе там сталеваром».

Різноманіття сталей, або марок сталей, як кажуть металурги, базується, здебільшого, на різниці їхніх хімічних складів. Для того, щоб отримати сталь зі строго заданими властивостями, вона, крім заліза, має містити точну кількість вуглецю, марганцю, кремнію та інших елементів. До деяких марок додають нікель, титан, молібден, бор і навіть ванадій. Саме у ВБРС можна отримати сталь з якомога точнішим хімічним складом, а відповідно, з майже ідеальними властивостями, які вимагає замовник. Це можливо завдяки доведенню сталі до потрібних параметрів за допомогою установки позапічної обробки сталі, роботою якої й керує сталевар Кубілюнас. Використання установки дозволяє отримувати сталі з високою доданою вартістю, вимоги до точності хімскладу яких надзвичайно високі.

«З конвертерного відділення до нас привозять сталь, яку можна вважати напівфабрикатом, – говорить Владислав. – Як правило, у ній є надлишок сірки та недостатня кількість необхідних складових. Проводиться хімічний аналіз цієї сталі, і коли я отримаю результати і буду знати хімсклад, то маю максимально швидко розрахувати, скільки й чого додати, щоб отримати потрібну марку. У порівнянні з мартенівським цехом, де на розрахунки, за необхідності, можна було витратити більше часу, у ВБРС додаткових хвилин немає, бо розливання триває безперервно. І не довести сталь до необхідного складу та температури своєчасно – це перервати серію плавок, що значно підвищить витрати, а, відповідно, собівартість сталі та може вплинути негативно на її якість».

Разом з Владиславом, який є сталеваром сьомого розряду, на установці працює сталевар шостого розряду, який заготовляє необхідні для доведення матеріали, а також три сталевари з п’ятим розрядом, що виконують безліч операцій. І якщо їх основне робоче місце – виробничий майданчик, то Влад більшість часу проводить за монітором комп’ютера у приміщенні поста керування установкою позапічної обробки. Крім швидкого розрахування матеріалів, які додаються до сталі у сипучому вигляді, грудками, у вигляді спеціального дроту тощо, він також зі свого командирського комп’ютера керує параметрами доведення сталі, такими як температура, а також у потрібний момент вмикає продувку за допомогою аргону, яка дозволяє отримати сталь з однаковими параметрами по всьому об’єму внаслідок перемішування.

«Моя робота дуже цікава, творча, можна сказати, – усміхається сталевар. – Не нудна – це точно. Бо немає жодної однакової пари плавок. Тож заздалегідь нічого розрахувати не вийде, лише у процесі. А коли у роботі устаткування трапляються збої, то доводиться приймати рішення по ходу і миттєво. Тут дуже важлива командна взаємодія. Поруч зі мною завжди сталевар 6 розряду Євгеній Карпов, надзвичайно відповідальний, розумний, працьовитий. Добре працюють сталевари 5 розряду, такі як Вова Котенко і Максим Скориченко, та й інші задніх не пасуть. Приходьте до нас працювати. Звичайно ж, якщо немає досвіду у цій сфері, то починають з п’ятого розряду. Головне, щоб людина була працьовита та мала бажання, а ми навчимо, як мене колись навчили. Завзяті, допитливі, ініціативні  й цілеспрямовані підвищують розряди, а, відповідно, й отримують більше. А якщо ж хто вже мав досвід роботи сталеваром чи підручним, хай не на установці позапічної обробки, а. наприклад, на конвертері чи у мартені, звісно, їх розвиток буде швидшим. Але головне – бажання».

Крім знань та досвіду, металург має бути у відповідній фізичній формі. Влад раніше займався боксом, а зараз підтримує форму плаванням та заняттями на турніках-брусах. А ще він власноруч збудував будинок, у якому мешкає зі своєю родиною. Побажаємо ж одному з найкращих наших сталеварів здоров’я, достатку, успішної роботи, а всім нам – перемоги.

Категорії
Новини

Справа до душі починається із знань

Коли ти дійсно на своєму місці і «палаєш» улюбленою справою, коли ти щодня із задоволенням займаєшся нею – це неабияке щастя. Хтось обирає професію за порадою батьків, дехто йде у професію за компанію із друзями, комусь ще простіше – робота поряд з домом. Як же знайти свою справу та вчасно зрозуміти, що саме вона твоя? Перш ніж шукати своє призначення, або змінювати професію треба більше знати про неї, говорять спеціалісти. У новій рубриці «Серце професії» ми розповідатимемо про цікавинки різноманітних спеціальностей, які є на нашому підприємстві.

Мають ключ до серця автомобіля

Наша перша розповідь про майстрів, які ремонтують автомобілі – це автомеханіки, яких також називають автослюсарями. До обов’язків автомеханіка входить проведення діагностики, технічного обслуговування і ремонту всіх видів автотранспорту: легкових, вантажних машин, автобусів і мотоциклів. На нашому підприємстві автослюсарі відповідають за технічне здоров’я автотранспорту, який є невід’ємною частиною технологічного процесу великого металургійного підприємства. І цей транспорт часто відрізняється від звичайних для нас авто, адже це й зокрема спецтранспорт.

Вадим Казанцев працює начальником ремонтних майстерень технічної служби автотранспортного управління нашого підприємства. По дорозі до робочих місць спеціалістів підрозділу він знайомить нас зі специфікою їхньої роботи.

«Ми обслуговуємо технологічний та пасажирський автотранспорт підприємства, ремонтуємо усе, від самоскидів до автобусів, – розповідає Вадим. – Над цим працює ціла команда фахівців, де у кожного свої задачі та специфіка роботи. Але мета у нас єдина – щоб автотранспорт був справний і міг чітко виконувати свої функції на підприємстві. Майстри з ремонту автомобілів – це своєрідні детективи у автосвіті. Вони віртуозно, за допомогою знань, навичок, досвіду та особливої «чуйки» можуть визначати несправність та усувати її».

Майстри на всі руки

Ремонт або технічне обслуговування автотранспорту починається із діагностики несправностей.

Авто заїжджає «на яму», і слюсарі за допомогою спеціальних приладів, інструментів та досвіду визначають, чи є проблеми з двигуном, електросистемою, «ходовою» тощо. Деякі несправності усуваються безпосередньо на місці. А коли поломки складніші, деталі або агрегати знімаються з автомобіля та доправляються до майстерень.

Серце автомобіля – його двигун. Його повноцінний ремонт здійснюється у моторному відділенні.

«Тут ми його розбираємо, миємо, чистимо та дефектуємо, тобто, знаходимо несправності, які нам треба буде усунути. Також визначаємося із запчастинами, які нам знадобляться у ремонті, – розповідає слюсар з ремонту колісних транспортних засобів, моторист Володимир Усенко. – Якщо поломка невелика, ми можемо її усунути протягом зміни. При більш серйозному дефекті робиться капремонт, який може тривати до двох тижнів. Наша особливість в тому, що ми маємо справу з різними двигунами, наприклад, за розміром, кількістю циліндрів. Тож і підхід до ремонту індивідуальний. З одними двигунами легше вправлятися, до інших, великих за розміром, треба ставитися з особливою увагою, адже при переміщенні таких двигунів доводиться застосовувати вантажопідйомні механізми».

Якщо двигун – це серце автомобіля, то паливна система – серце двигуна.

«Вона складається з бака для бензину або дизеля, насоса, який подає паливо до карбюраторів або форсунок, шланги та трубки: паливопроводу, інжектора, карбюратора, які з’єднують паливо з повітрям для створення емульсії, різноманітних датчиків тощо, – продовжує Вадим Казанцев. – Уся ця складна система забезпечує двигун паливом, тож важливо, щоб ця функція працювала, як годинник. Цим у нас опікується Олександр Селиванов, слюсар з ремонту паливної апаратури».

Двигуноагрегатне відділення. Тут «лікують» коробки передач, редуктори, карданні вали, зчеплення та інше обладнання ходової частини автомобіля.

«У цьому відділенні ми здійснюємо розборку вузлів агрегатів, дефектовку обладнання та ремонт, – розповідає Ярослав Шейко, слюсар з ремонту колісних транспортних засобів. – Відремонтований вузол знову збирається та відправляється на встановлення в автомобіль. Слюсарі з ремонту колісно-транспортних засобів спочатку здійснюють діагностику відремонтованих деталей та вузлів, а потім встановлюють їх в автомобіль. Виходить, що вони починають процес ремонту, і вони ж його завершують.

Насправді ремонт автомобілів процес доволі тривалий, копіткий, але дуже цікавий.

Він потребує чималих знань та навичок. Цьому я навчався в Автотранспортному фаховому коледжі КНУ. Взагалі я вже давно маю справу з автомобілями, допомагав батьку ремонтувати авто у гаражі. Тепер я вже займаюсь цим на професійному рівні. Хочу зазначити, що професія автослюсаря актуальна завжди, адже треба дбати, щоб автотранспорт, наш помічник, завжди був на ходу. А за більш детальною інформацією звертайтеся до нас. Все покажемо, розкажемо та  допоможемо і вам визначитися з професією».

На разі у транспортному департаменті «АрселорМіттал Кривий Ріг» працює 16 автослюсарів, які опікуються автопарком, що нараховує 322 авто. І ця команда професіоналів готова прийняти у свої лави нових працівників. Ти можеш стати одним з них, можливо це саме твоя справа?