Позначка: утрати

Категорії
Новини

У засвіти пішов наш колега Євгеній Єрьомін

Життя Євгенія Єрьоміна обірвалося під час проходження військової служби та під час його лікування в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний клінічний госпіталь» у місті Київ.

Молодший сержантЄвгеній Єрьомін помер в наслідок гострої  хвороби.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Євгеній працював контролером у виробництві чорних металів (по коксу) дільниці технологічного контролю КХВ.

«З Євгенієм ми працювали з 2017 року. Він здійснював відбір та підготовку проб коксової продукції, – розповідає Інна Капітула, начальник дільниці (коксохімічне виробництво) технологічного контролю КХВ служби вхідного контролю департаменту з якості. – Це дуже відповідальна робота, яка потребує чималих знань, неабиякої фізичної підготовки. В цілому, контролер – це саме той фахівець, який стоїть на варті якості продукції, він слідкує за тим, щоб не було браку. З перших днів роботи Євгеній одразу  влився у наш колектив, в якому, до речі, переважно працюють жінки. Світла та добра людина, дуже відповідальна, позитивна, легка у спілкуванні. У нас всі любили та поважали Євгенія. Він завжди був готовий допомогти, і не тільки своїм колегам. У вихідні він їздив до своїх рідних допомагати по господарству. Євгеній з величезною повагою ставився до людей похилого віку. На військову службу Євгеній був призваний на початку 2023 року. Його смерть – це дуже важка втрата для нас».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам померлого.

Завжди пам’ятатимемо!

Категорії
Новини

Захищаючи Україну, загинув верстатник Ливарно-механічного заводу Володимир Копань

Володимир Копань став на захист України у перші дні повномасштабного вторгнення. Він був призваний на військову службу під час мобілізації 30 березня 2022 року. До мобілізації Володимир працював верстатником широкого профілю (бригадиром) в ремонтно-механічному цеху № 1 Ливарно-механічного заводу.

Змінний майстер дільниці унікальних верстатів РМЦ-1 Володимир Павленко згадує про Володимира Копаня, як про вправного, досвідченого фахівця та чудову людину. «Він був універсалом, – розповідає Володимир Павленко. – Добре працював на своєму карусельному верстаті, міг у будь-який момент підмінити колег на інших верстатах. Від роботи ніколи не відмовлявся. Робив її швидко, якісно, безпечно. Володимир мав веселу вдачу, завжди був енергійним, активним,  міг жартами створити позитивний настрій у бригаді. Цехові старожили його любили, а новачки, молодь поважали, тяглися до бригадира, як то кажуть. Страшна звістка про загибель нашого колеги ошелешила кожного, хто знав Володимира. Дуже важка втрата. Не можу повірити, що нашого бригадира, нашого товариша вже немає з нами».

27 березня 2025 року оператор відділення ударних безпілотників взводу безпілотних авіаційних комплексів, старший сержант Володимир Копань отримав поранення, несумісне з життям, в результаті ворожого артилерійського обстрілу в районі Торецька Донецької області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам Володимира Копаня.   

Категорії
Новини

Своє життя за Україну віддав залізничник Сергій Троценко

Молодший сержант Сергій Троценко помер від травм, отриманих в бою на Куп’янському напрямку.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Сергій працював монтером колії ЗЦ № 3 в сталеплавильному районі. Колеги кажуть, що у залізничній справі він був «своїм», добре знав цей напрямок роботи, адже свого часу ще й працював у службі СЦБ.

«Варто було лише поглянути на Сергія – міцний та сильний. І за характером він був таким же – завжди перший, відповідальний, сумлінний. Він з легкістю справлявся з будь-якою роботою, ще й іншим допомагав. У багатьох справах Сергій був лідером, він завжди брав відповідальність на себе, – розповідає Олександр Прудніков, начальник дільниці ЗЦ № 3. – Коли розпочалася повномасштабна війна ми у колективі були впевнені, що Сергій буде серед перших, хто стане на захист Батьківщини. Так і сталося, до лав захисників він приєднався наприкінці 2022 року. За військовою спеціальністю Сергій був водієм-механіком евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону. Воював на Куп’янському напрямку, там же і був поранений. Смерть Сергія – це ще одна важка втрата для усіх, хто його знав, хто з ним працював багато років. На жаль, війна забирає найкращих».

Висловлюємо щирі співчуття родині, друзям та колегам загиблого.

Світла пам’ять Герою!

Категорії
Новини

У бою на Харківщині загинув працівник гірничого департаменту Іван Низовий

Івана Низового призвали на військову службу по мобілізації 17 грудня 2022 року. До призову він працював слюсарем-ремонтником на рудозбагачувальній фабриці № 1 гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». Нещодавно прийшла трагічна звістка про те, що солдат Іван Низовий, старший бойовий медик розвідувальної групи загинув у бою за Україну 17 жовтня 2024 року у районі населеного пункту Вовчанські хутори Харківської області.

«Ми познайомилися з Іваном Низовим років десять тому, – згадує заступник начальника РЗФ-1 з механоустаткування Євген Висоцький. – Я тоді працював на РЗФ-2, а Іван Васильович з колегами з управління ремонтів ГД ремонтував наше устаткування. Вони це робили професійно, якісно, швидко. А у 2018 році доля звела мене з досвідченим слюсарем-ремонтником в одному підрозділі – РЗФ-1. Іван ремонтував дуже важливе обладнання: млини, класифікатори, автостели, конвеєри тощо. Він добре застосовував свій багаторічний досвід, виконуючи ремонти на «відмінно». А саме надійна робота устаткування є неодмінною складовою стабільної роботи фабрики. Іван Низовий ніколи не відмовляв у допомозі. Були випадки, коли потрібні для ремонтів матеріали чи запчастини привозили саме у обідню перерву. Іван Васильович без зайвих слів відкладав ложку і разом з товаришем брався за розвантаження. Йому завжди можна було доручити найскладніше завдання з впевненістю, що все буде зроблено якнайкраще. Він був спокійною, врівноваженою людиною, мав товариські стосунки з колегами. У цеху його цінували, поважали. Страшна звістка. Ми втратили висококласного фахівця та надійного товариша».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, колегам, друзям загиблого героя.

Категорії
Новини

У бою з ворогом загинув наш колега Анатолій Чоботаренко

Напередодні третьої річниці повномасштабного вторгнення, 23 лютого 2025 року у населеному пункті Комар Волноваського району Донецької області загинув солдат, оператор-топогеодезист радіолокаційної станції радіолокаційного взводу батареї управління та артилерійської розвідки Анатолій Чоботаренко. До призову на військову службу по мобілізації у жовтні 2023 року Анатолій працював електрозварником ручного зварювання цеху блюмінг «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Протягом тривалого часу разом з Анатолієм Чоботаренком працював заступник начальника блюмінгу з механоустаткування Костянтин Шулигін. «Анатолій перейшов до нас з першого блюмінгу. Там він спеціалізувався на ремонтах системи змащування. У нас, на другій дільниці блюмінгу, він працював у бригаді, яка ремонтує рольганги, шлепери та інше устаткування, без якого неможлива робота цеху. – Розповідає Костянтин Шулигін. – І скрізь Анатолій Чоботаренко виконував зварювальні роботи якісно. А якщо у цьому була потреба, то він допомагав слюсарям-ремонтникам, тобто працівником був універсальним, ключовим, я б сказав. Завжди спокійний і врівноважений, Анатолій Чоботаренко приймав виважені рішення. А його спокій передавався колегам, що дуже важливо у складних ситуаціях. Ми втратили одного з найкращих фахівців та чудову людину».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого воїна.

Категорії
Новини

Воїну та металургу Олексію Бєлікову  посмертно присвоєно звання Героя України

Відповідний Указ Президента України вийшов 21 лютого 2025 року. До вступу на військову службу за контрактом Олексій працював у сортопрокатному цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю: присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» Бєлікову Олексію Олександровичу – молодшому сержанту (посмертно)», – йдеться в Указі.

За словами старшого майстра дрібносортного стану ДС 250-4 СПЦ-2 Павла Житниковича, Олексій Бєліков був справжнім патріотом. «Він захищав Україну ще з 2014 року, – говорить Павло. – Проривався з Іловайського та Дебальцівського котлів. Повернувся на стан, а у 2018 році знов вступив до лав захисників».

Павло Житникович розповів, що спочатку Олексій Бєліков працював у цеху різальником гарячого металу. Він добре справлявся з важкою та небезпечною роботою, працював професійно й сумлінно, а ще був дуже позитивною людиною. Пізніше Олексій був переведений оператором посту управління. Але на той час стан був на реконструкції, тож покерувати прокаткою йому не довелося.

Героїчний воїн, повний кавалер ордену «За мужність», Олексій виконував бойові завдання у самому пеклі, у Донецькій та Луганській областях. В одному з боїв захисник був дуже тяжко поранений. У госпіталі медики боролися за життя Олексія, але врятувати не змогли. 10 червня 2023 року мужнього захисника та металурга не стало.

Пишаємося нашим Героєм! Пам’ятатимемо завжди!