У депо залізничного цеху № 2 відремонтовано локомотив ТЕМ2-2203. Він перший, з відремонтованих у об’ємі ПР-2 за часи повномасштабної війни та перший з п’яти локомотивів, які планується технічно оновити в рамках реалізації програми ремонту обладнання підвищеної небезпеки GAP-III«АрселорМіттал Кривий Ріг».
Мета цих ремонтів – покращення технічного стану локомотивів підприємства, щоб вони були безаварійними та безперервно були задіяні у залізничних перевезеннях.
Локомотиву ТЕМ2-2203 вже виповнилося 55, він 1970 року випуску. За технічними мірками – пенсіонер зі значним гарячим стажем, адже експлуатувався у доменному виробництві. Але після ремонту в ЗЦ № 2 локомотив виглядає, працює та почувається, наче молодий.
«Локомотив ТЕМ2-2203 був на ходу, але експлуатувати його вже було небезпечно, у першу чергу через великий ризик загоряння, – розповідає начальник залізничного цеху № 2Дмитро Колесник. – Переїхати у здоров’я та молодість цьому локомотиву дозволив поточний ремонт (ПР-2). Цей вид ремонту, фактично найбільший, який раніше у нас виконувався, був зупинений у цеху від початку повномасштабного вторгнення. Головна причина – відсутність запасних частин. За часи війни ми переважно здійснюємо технічні обслуговування тепловозів, та усунення аварійних несправностей локомотивів. Локомотиву 2203 пощастило, службі постачання підприємства вдалося зібрати на українському ринку необхідні деталі, а їхнє встановлення вже було для залізничників справою техніки. На локомотиві також виправили дефекти та здійснили загальне технічне «оздоровлення», продіагностували його електричну частину, механічні вузли тощо».
Під час ремонту на локомотиві замінили деталі дизеля, що покращило експлуатаційні характеристики локомотива, перебрали турбокомпресор, замінили секції охолодження, колісні пари. Також відремонтували тягові двигуни.
Прикрасило тепловоз його фарбування у корпоративні кольори.
Проведений ремонт дозволив відновити продуктивність та безпеку локомотива ТЕМ2-2203, а також подовжив його термін експлуатації. На черзі – ремонт інших локомотивів підприємства.
У залізничному цеху № 2 власними силами відновили працездатність чотирьох електричних домкратіввантажністю 40 тонн кожен, які використовуються при ремонті локомотивів в депо ТЕМ.
У ЗЦ № 2 згідно з Програмою ремонтів обладнання підвищеної небезпеки (GAP-3) проводяться певні види ремонтів локомотивів. Ними передбачено широкий спектр робіт, починаючи від діагностики, обстеження локомотива, до заміни зношених деталей та матеріалів. Головна мета такого ремонту – забезпечити надійну та безпечну роботу рухомого складу на лінії.
Для виконання ремонтів обладнання підвищеної небезпеки потрібні спеціально обладнані майданчики – ремонтні позиції з різноманітним спецобладнанням та устаткуванням, зокрема з домкратами для підняття локомотивів. Ці «атланти» допомагають підіймати кузов для викочування візків для їхньої діагностики, ремонту, заміни тощо. І, що найважливіше, це полегшує та убезпечує ремонтні роботи наших працівників.
БулоСтало
«У депо ТЕМ ЗЦ № 2 таких ремонтних позицій було дві, кожна обладнана чотирма домкратами. Для того, щоб збільшити кількість ремонтів локомотивів і не здійснювати при цьому додаткові маневри, витрачаючи на це час, зусилля та ресурси, необхідно було обладнати чотирма домкратами ще одне робоче місце, – розповідає Дмитро Колесник, начальник залізничного цеху № 2. – Ми прийняли рішення зібрати усі старі домкрати, які були в наявності, та визначитися, чи можемо ми їх відновити власними силами, адже деякі домкрати перебували у неробочому стані понад 15 років. Наші слюсарі з ремонту рухомого складу Віктор Грицай, Олександр Шабала та токар Віталій Лесів виконали великий обсяг робіт для того, щоб «оживити» техніку, та подарувати їй друге життя. У домкратах замінили електропроводку, встановили наново перемотані електродвигуни, необхідні механічні частини, обладнали новим пультом керування. Домкрати пофарбували та встановили на робочий майданчик. Тепер ми маємо повністю обладнані три ремонтні позиції, на яких одночасно можна проводити ремонти кількох локомотивів».
На залізничних станціях нашого підприємства з 2023 року триває модернізація системи зовнішнього освітлення. На 29 щоглах вже встановлено 136 сучасних світлодіодних прожекторів, і ця робота буде продовжуватися.
Заміна прожекторів відбувається у рамках «Програми реконструкції зовнішнього освітлення та поліпшення умов праці персоналу» у транспортному департаменті. Старі прожектори з газорозрядними лампами замінюються на світлодіодні, які мають значно вищий світловий потік при тих же параметрах енергоспоживання та ще й значно довший термін служби.
Цей проєкт втілюють в життя працівники транспортного та енергетичного департаментів, залізничного цеху № 3 та цеху мереж і підстанцій з залученням підрядної організації.
«Раніше вночі було добре видно лише саме світло від ламп, воно жевріло десь зверху, але майже не освітлювало станції, на залізничних коліях переважала пітьма. Зараз, коли на щоглах встановлені нові прожектори з світлодіодними джерелами світла, на станційних коліях видно, наче вдень. Це значно покращує умови роботи локомотивно-складальних бригад та тих хто працює на території станції – оглядачів вагонів, приймально-здавальників, вантажників та іншого персоналу, який працює у темний час доби», – говорить електрик залізничного цеху № 3Андрій Безпалий.
Програма з поліпшення освітлення стартувала на підприємстві у 2023 році. Спочатку прожектори були замінені на залізничних станціях, розташованих на території гірничого департаменту: станціях Промислова ГД, Аглофабрика ГД, Південна ГД. Працівники цих станцій одразу відчули ефект, працювати стало легше та безпечніше. Зменшилося і споживання електроенергії, що в умовах енергетичної кризи є дуже важливим.
З середини поточного року «світлих перетворень» зазнали станції: Східна Приймальновідправна, Східна Сортувальна, Східна Розвантажувальна. У наступному році планується продовжити цю роботу на станціях металургійного виробництва.
«Завдяки енергоефективним прожекторам ми можемо працювати стабільно, забезпечуючи комфортний рівень освітлення що відповідає вимогам нормативних актів з охорони праці, суттєво не впливаючи на рівень енергоспоживання підприємства, що особливо цінується у наш енергетично нестабільний час. Це дозволяє добре освітлювати великі території залізничних станцій та колій, які по суті є артеріями підприємства що забезпечують стабільний рух сировини та готової продукції, створивши при цьому достойні умови праці нашого персоналу», – зазначив начальник ЗЦ № 3 Дмитро Борисов.
У залізничному цеху № 2 власними силами відремонтували заготовче відділення. Тепер приміщення, де ремонтуються великі вузли локомотивів, має вигляд наче вдягнено у новий спецодяг – стало зручним для роботи, безпечним і красивим, причепурилося у корпоративні кольори.
Попрощатися з сірістю, облупленою фарбою та залишками старої побілки на стінах та стелі заготовчого відділення у ЗЦ № 2 дозволила методологія Виробництва світового класу. Кожне перевтілення тут розглядається не просто як ремонт, а більше як створення нового і обов’язково зручного та безпечного простору для роботи майстрів-залізничників.
З таким підходом перевтілювали й заготовче відділення у депо з ремонту локомотивів серії ТЕМ. Воно є одним з основних відділень цеху. Там фахівці ремонтують важливі і габаритні вузли тепловозів, наприклад, турбокомпресори, головні масляні насоси тощо. «Хворі» величезні вузли тут розбирають, вичищають, промивають, неробочі елементи замінюють на нові і вже потім елементи залізничного вузла збирають у єдине ціле і готують до встановлення на локомотив.
БулоСтало
«Пріоритетами у цьому ремонті було створення такого приміщення, де нашим залізничникам працюватиметься безпечно, зручно та продуктивно, – розповів начальник залізничного цеху № 2Дмитро Колесник. – Звичайно, приміщення відділення ми очистили від старого оздоблення та наново все побілили і пофарбували у корпоративні кольори. Його облаштовували за системою упорядкування 5S (згідно методології WCM з урахуванням консультації інженера служби WCM). Робочі столи, тумби, стелажі відремонтували і також пофарбували. Ми оновили систему вентиляції, замінили електропроводку і замість ламп старого зразку встановили світлодіодні. Хочу зазначити, що освітлення тут не тільки загальне, а й локальне – спеціальні прожектори підсвічують окремі робочі зони. В цілому обсяг виконаної роботи дуже великий, тож я хочу подякувати нашим працівникам за це. У ремонті взяли участь слюсарі з ремонту рухомого складу: Олександр Школяр, Дмитро Полковніков, Олексій Мочернюк, Юрій Науменко, Олександр Овсянніков. Усі роботи працівники цеху здійснювали якісно, щоб нові умови допомагали нам працювати з комфортом ще не один рік».
Це побажання ми спрямовуємо залізничникам підприємства, які четвертого листопада відзначають своє професійне свято.
Залізниця є важливим учасником технологічного процесу «АрселорМіттал Кривий Ріг». Залізничними процесами на підприємстві керують фахівці управління залізничного транспорту до складу якого входять залізничні цехи №№ 1, 2, 3 та вантажна служба.
«Залізнична інфраструктура нашого підприємства – це понад сотні кілометрів залізничного шляху, тисячі стрілочних переводів, одне з найбільших локомотивних господарств в Україні та власний парк напіввагонів, – говорить начальник управління залізничного транспорту Ігор Аріх. – З початком повномасштабної війни активне залізничне життя підприємства сповільнилося, а колектив залізничників підприємства зменшився. Зараз 260 наших працівників зі зброєю в руках виборюють свободу та незалежність України. Ми підтримуємо їх та чекаємо їхнього повернення. У нашій пам’яті назавжди залишаться 17 полеглих працівників. Зараз, попри усі складнощі та нестабільність, ми продовжуємо працювати: ремонтуємо рухомий склад, спеціальну техніку, колії, стрілочні переводи тощо. Наша задача – робити усе можливе, щоб залізничний рух на підприємстві був стабільним. Я поздоровляю кожного робітника з нашим професійним святом, бажаю миру, спокою, здоров’я, оптимізму та такої омріяної, довгоочікуваної Перемоги!».
Від мопедів – до локомотивів
Майже 48 років присвятив залізничній справі слюсар з ремонту рухомого складу залізничного цеху № 2 Олександр Таборовець. Якщо взяти увесь локомотивний парк «АрселорМіттал Кривий Ріг», то можна сказати, що майже кожен локомотив він власноруч ремонтував по кілька разів. За сумлінну працю та з нагоди 90-річчя нашого підприємства Олександр отримав нагороду «Сталь».
«Досить возитися у гаражі, йди гроші заробляти. Нещодавно ми працювали у залізничному цеху № 2. Мені колектив сподобався, хлопців там – ну дуже багато, з ними не пропадеш», – колись сказала Олександру його мати Марія Таборовець. У 1970-ті роки вона працювала маляром-штукатуром у залізничному цеху № 5. Зараз цього підрозділу вже не існує, а колись його працівники займалися ремонтами робочих приміщень залізничників.
Тоді, ще у 1977 році, Олександру Таборовцю було лише сімнадцять років. Хлопець захоплювався ремонтом мопедів («Верховина»). Він добре знався на їхніх двигунах, гальмівних та інших системах. Згодом технічні навички знадобилися йому вже у залізничній справі. Але, каже Олександр, ремонтувати мопеди та локомотиви – то дві дуже великі різниці, адже їх «технічні душі» значно відрізняються і за видами обладнання, і за складністю. Спільнй компонент цих ремонтів – мастило. Руки у майстра, як і у юні роки у гаражі, так і зараз – у локомотивному депо завжди у мастилі.
«Тоді мати мені е так завзято розповіла про цех, що мені захотілося подивитися на нього. Тоді це було просто зробити, адже не було ніяких тобі прохідних чи парканів, – розповідає Олександр Таборовець. – Залізничний цех нагадував великий вулик – людей було багато, все і всі рухалися, кожен займався своїми справами. Саме тоді я вперше зблизька побачив локомотиви. Тож без вагань влаштувався на роботу у цех. Пам’ятаю свої думки у перший робочий день, я дуже чекав коли ж він… закінчиться. Від всього нового голова йшла обертом (усміхається). Це тобі не мопеди ремонтувати та «на колінці» випробовувати, запрацює двоколісний або ні. У залізничному цеху мені треба було ремонтувати величезні тепловози, і робити це без права на помилку. Від цього залежать життя людей та виробничий процес. Відповідальність дуже велика!»
Тонкощі ремонтної справи відновлювання тепловозів Олександр вивчав безпосередньо в цеху. Його наставниками стали слюсарі-ремонтники Микола Журавель та Вадим Горященко. Потім була служба в армії. Після неї чоловік знову повернувся до цеху. «Ремонтна справа мені була до душі, та й зарплата тут була гідною, тож змінювати професію та підприємство мені не хотілося, – говорить Олександр. – Мене не лякала навіть висока інтенсивність роботи. Наприклад, якщо зайшли на ремонт два локомотиви, то вийти з нього вони вже мали за добу, а краще – за одну робочу зміну. Отакий собі залізничний конвеєр».
Олександр ремонтує автогальмове обладнання локомотивів – це компресори, крани машиніста, якими керуються процеси гальмування составом чи локомотивом. За 48 років роботи в цеху він може з першого погляду на обладнання визначити що і де там «хворе». Олександр працює не тільки як спеціаліст, а є вже наставником для молоді. Він підготував багато фахівців. Два його виробничі учні зараз у лавах ЗСУ. «Я дуже хочу, щоб війна скоріше закінчилася, щоб наші захисники та захисниці повернулися додому живими та неушкодженими, – продовжує Олександр Таборовець. – Хочу, щоб наше підприємство знову працювало на всю свою потужність. Я хочу, щоб до цеху прийшли молоді та перспективні працівники і стали найкращими майстрами. Ось тоді вже можу спокійно піти на пенсію та із задоволенням займатися своїм хобі. «Воно» у мене вміє літати, виглядає дуже красиво і є символом миру – це голуби.
Колись голубники були чи не у кожному дворі, а зараз це вже рідкісне захоплення. Я маю 40 голубів різних порід. Голубник невеличкий, але мені для душі цього цілком достатньо. Сподіваюся, що зовсім скоро буду поратися біля них, дивитися, як красиво та гордо вони злітають вже у мирне чисте небо».
та не дають впасти під час робіт – у залізничному цеху № 2 діляться досвідом організації безпечної роботи на висоті під час ремонтів на дахах локомотивів, як у депо цеху, так і на його території, де немає несучих конструкцій для кріплення страхувальних систем.
Спочатку це був експеримент, який став успішним – на початку 2024 року в ЗЦ № 2 запровадили ефективний метод страховки працівників, які виконують роботи на висоті, а точніше – на дахах локомотивів.
Раніше слюсарям з ремонту, які працюють у депо на висоті, було проблематично закріплювати карабін лямкового страхувального поясу. Справа в тому, що під дахом депо інтенсивно працюють електромостові крани, які переміщують великі деталі та вузли локомотивів, тож анкерну лінію, за яку можна було б зачепити карабін поясу, просто ніде було натягнути.
Проблема була вирішена завдяки придбанню опорно-поворотної анкерної системи страховки з противагами «Журавік». Її встановили у депо локомотивів серії ТЕМ.
Ця система Г-образна, вона має масивну опору для стійкості та спеціальну стрілу, яка може висуватися на чотири метри. Саме до неї і кріпиться блокувальний пристрій зі страхувальним тросом. По завершенню роботи слюсарю рухомого складу достатньо лише повернути Г-образну систему вбік, щоб знову дати дорогу електромостовим кранам.
Такий страхувальний метод виявився вдалим, тож незабаром у ЗЦ № 2 був придбаний та встановлений ще один «Журавік».
«Завдяки використанню цих систем ми знизили ризик падіння людини з висоти більш ніж п’ять метрів при виконанні робіт на дахах тепловозів. Цього року ми плануємо встановити ще сім «Журавиків», страхувальні системи вже їдуть до нас. Розташуватимуться вони вздовж третьої колії, – сказав Дмитро Колесник, начальник залізничного цеху № 2. – Подібну систему для страхування ми встановили і за територією депо на тракційних коліях, тобто, при виїзді тепловоза з ремонту. Там робота продовжується – слюсарям треба здійснити налаштування тепловоза та провести його випробування. Звичайно, до комплексу робіт входять і ті, які треба виконувати на висоті. Для цього ми придбали та встановили вже іншу систему страховки на висоті, яка називається «Система страхування для виконання робіт на вагонах».
«Ця система має інший вигляд. Вона складається з двох опор з балкою, за яку працівники можуть закріплювати карабіни страхувальних поясів, – розповідає Максим Лех, слюсар з ремонту рухомого складу ЗЦ № 2. – Система широка, по всій довжині локомотиву, тож там можуть закріпитися та працювати два працівники. За допомогою неї ми виконуємо огляд локомотивів. А коли ти відчуваєш, що є захист на висоті, і в депо, і на свіжому повітрі, тоді і працюється добре та якісно».
