Смартфон, смартквартира, смартгодинник та інші слова, які походять від англійського smart, уже встигли ввійти у нашу повсякденну мову. Вони асоціюються з розумними сучасними технологіями. А от працівники дробарної фабрики гірничого департаменту так змінили систему підігріву та подачі води у своєму адміністративно-побутовому комплексі, що в цьому випадку запросто можна вжити слово смартбаня, тобто баня з розумним керуванням, зручна та економічна. Ідею покращення запропонував заступник начальника фабрики з енергоустаткування Ігор Боярин.
«У минулому році склалося так, що звільнилися наші слюсарі-сантехніки, – пояснює Ігор. – Постала задача оптимізувати роботу бані так, щоб задіяння людей в керуванні її устаткуванням зробити мінімальним. А разом з тим позбутися проблем, які раніше виникали. Основні роботи з переоснащення бані виконали наші нові працівники. Вони саме проходили стажування, і це завдання стало найсерйознішим іспитом для. І скажу, що здали вони його на «відмінно». Для цього був розроблений 10-кроковий проект з Виробництва світового класу WCM. З налагодженням системи керування допомогли працівники департаменту автоматизації технологічних процесів».
Ігор розповів, що раніше з роботою бані були проблеми. Дехто забував закривати крани. Гаряча вода стікала і потім частенько на всіх її не вистачало. А як це проконтролювати? До кожної кабінки контролера не приставиш. Були випадки, коли внаслідок витікання води перегорали нагрівальні тени. Їх доводилося ремонтувати або міняти. Насоси працювали цілодобово і швидко зношувалися. А нерегульований тиск у системі призводив до розриву труб та псування змішувачів. Багато електроенергії йшло на підігрів води та її перекачування, та й розхід води зашкалював. До роботи взялися стажери: сантехнік Артем Шведов, електромонтери Микита Лоза та Олександр Залесов. Вони замінили старе устаткування на нове та налаштували його разом з працівниками ДАТП.
«До трьох тенів додали сучасний теплообмінник з високим коефіцієнтом корисної дії – близько 95 відстотків, – продовжив Ігор Боярин. – За рахунок цього з’явилася можливість економії при нагріванні. Подача, рівень та нагрів контролюються датчиками. Нагріта вода подається насосами до баків, яких у нас три. Робота насосів керується частотними перетворювачами. Коли баки наповнені, тени автоматично вимикаються, що економить електроенергію, і подача води припиняється. Коли люди миються після зміни, рівень води у баках падає. Це фіксує ультразвуковий датчик. При певному мінімальному рівні тени знову вмикаються і відновлюється подача води. Також встановили датчик тиску. Його використання дає змогу швидко виявити пориви і запобігти втратам води».
Відтепер насоси та інше устаткування не працюють цілодобово. Система автоматично запускається лише в години, коли працівникам треба помитися після зміни. Це гарантує те, що гарячої води вистачить всім, економить воду й електроенергію, значно продовжує життя насосам, трубам та іншому обладнанню. На випадок, коли працівникові чи бригаді треба помитися поза графіком, систему можна запустити за допомогою смартфонів відповідальних осіб. А вся інформація про роботу системи, всі параметри відображаються на комп’ютері сантехніка, який за необхідності може внести корективи в її роботу.
Першого листопада цього року в населеному пункті Водяне Донецької області під час участі в бойових діях загинув стрілець-помічник гранатометника Геннадій Городицький. До призову на військову службу Геннадій працював електромонтером цеху мереж і підстанцій «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Разом з Геннадієм ми працювали дев’ять років, – згадує начальниця зміни ЦМП Світлана Кабицька. – Він перейшов до нашого цеху з департаменту автоматизації технологічних процесів. Разом з колегами з оперативної ремонтної бригади Геннадій Городицький ремонтував устаткування наших підстанцій та електромереж. Дуже складна робота, але не було такого виробничого завдання, яке б Геннадій не виконав. Професіонал, універсальний фахівець, людина чесна, добра, чуйна, справедлива. У нього залишилася неповнолітня донька, також є два дорослих сини, а на початку повномасштабного вторгнення народилася онучка. Його загибель – страшна втрата для родини, для цеху, для нас всіх».
Юлія Заболотна, директорка департаменту з персоналу "АрселорМіттал Кривий Ріг"
Що відбувається з ринком праці в Україні, яка кадрова ситуація на підприємстві, можливості професійного і кар’єрного зросту, медстрахування – про це та багато іншого «Металург» поговорив з директоркою департаменту з персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг» Юлією Заболотною.
– Юліє, як можна побачити на Опендатаботі – платформі з відкрити даними, ринок праці в Україні на початок 2023 року трохи стабілізувався. А що можна сказати про ринок праці у Кривому Розі? І взагалі по металургійний галузі?
– За моїми спостереженнями ринок праці справді став жвавіший в порівнянні з минулим роком. У нашому місті все одно з’являються пропозиції щодо роботи. Кожного тижня у мережі на локальних сайтах робот публікується від 90 до 150 нових вакансій, де шукають працівників у галузі освіти, медицини, сфер обслуговування, ІТ тощо. І якщо не брати сферу ІТ, середня зарплата у Кривому Розі становить 12000-15000 грн. на місяць. Місто живе, працює, відновлюється і розвивається.
Щодо металургійної галузі, то перед підприємствами постає проблема нестачі персоналу. Частина співробітників стала внутрішньо переміщеними особами або виїхала за кордон. Велика частина підлягає мобілізації. На підприємствах ГМК було мобілізовано або стали добровольцями приблизно 8-12% від діючої кількості персоналу.
– Яка ситуація з кадрами зараз в «АрселорМіттал Кривий Ріг»?
– Ситуація з кадрами у нас більш-менш стабільна. Є певний натуральний відтік персоналу: люди звільняються за власним бажанням або за сімейними обставинами, або виходять на пенсію. Ми також набираємо персонал, але в пріоритеті у нас, звичайно, внутрішні співробітники. І найперше, кому ми пропонуємо вакансії, це нашим власним працівникам.
– Середня зарплата на підприємстві сьогодні – нижче чи вище середньої у галузі?
– Ми відстежуємо цей показник регулярно, і можу сказати, що середня заробітна плата на підприємстві зараз цілком на рівні галузі.
– Зараз підприємство потроху підвищує рівень виробництва, це добра новина для усіх. Тим не менше чимала частина персоналу ще знаходиться на вимушеному простої з оплатою 2/3. Багато хто з цих людей намагаються підзаробити. Чи немає ризику, що ці працівники не повернуться до роботи на підприємстві?
– Якщо дивитися на картину в цілому, то в залежності від підрозділу від 15 до 20 відсотків працівників знаходяться на простої. І компанія продовжує цей простій оплачувати. Дійсно, хтось з цих працівників знайшли собі якусь іншу роботу або інші можливості на ринку України. Так, існує ризик, що хтось з них не повернеться. Але ми працюємо, намагаємося робити ротацію працівників на простої, викликати їх час від часу на виробництво.
Якщо людина відмовляється виходити на роботу до нас, коли її викликають, то це для нас є певним знаком. Це означає, що у людини є інші можливості. Тому ми будемо застосовувати всі легальні механізми для вирішення такої проблеми.
– Тобто людині необхідно розставити пріоритети?
– Саме так. Людина повинна зробити свій вибір – чи залишатися з підприємством, чи мати інші можливості.
– У «Металурзі» ми публікуємо досить значний список внутрішніх вакансій. Чи багато людей користуються такою можливістю перевестися на іншу роботу? І який механізм цих переведень?
– На даний момент ми маємо 450 внутрішніх вакансій. За 1-й квартал 2023 р. 358 працівників перевелися на інші позиції в компанії, як на виробничі, так і на офісні вакансії в структурі «АрселорМіттал Кривий Ріг». Люди бачать в цьому можливості для свого кар’єрного і професійного зростання. І це безперервний процес. За допомоги таких переведень людина може зростати як горизонтально – в експертну сферу або по вертикалі, у сферу керівну.
Цей процес відбувається по-різному. Інколи керівник пропонує своєму працівнику такий наступний крок. Або працівник сам бачить гарну можливість для себе і виступає з власною ініціативою. Багато що залежить саме від діалогу з безпосереднім керівником. Має відбутися комунікація і узгодження як з безпосереднім керівником, так і з керівником, який шукає людину, і це ще до початку оформлення документів. Чесна лідерська позиція полягає в тому, що керівники сприяють зростанню та дорослішанню підлеглих, бо це як в родині: діти мають «вилітати із гнізда», ставати кращими за батьків, коли вони відчувають для цього сили та бажання. Але керівник не повинен опинитися в ситуації, коли в результаті переведення з’явиться критичний дефіцит ресурсу, або немає кому виконувати роботу. Тому важливо все підготувати для внутрішнього переміщення, включаючи наступника, або зробити перерозподіл роботи, організувати необхідне навчання та адаптацію.
– Медичне страхування. Це питання завжди збирає неоднозначні відгуки, і, якщо чесно, більше негативних. Є якийсь аналіз роботи страхової компанії за результатами минулого року, аналіз зворотного зв’язку? Що Ви можете порадити нашим застрахованим працівникам як найкраще використати цю можливість?
– Ми постійно аналізуємо роботу та ефективність медичних послуг, які отримуємо від страхової компанії. За останні місяці ми опублікували дві великі аналітичні статті про медичне страхування. Дійсно, підприємство витрачає значні кошти на цей сервіс. Хочу сказати, що незважаючи на війну, ми продовжували програму страхування своїх працівників минулого року і продовжили в році поточному.
Що я можу порадити? По-перше, не бійтесь користуватися цими послугами. Необхідно знати свої права. Знаю, що ми отримали багато негативних коментарів на останню публікацію. Але часто людина навіть не розуміє, на що вона може претендувати, який сервіс вона може отримати від страхової компанії. Тому я закликаю усіх читати пам’ятку. Цей механізм може сприйматися як складний. Але якщо ви почнете ним користуватися, ви зрозумієте, що насправді це не складно.
Ми маємо пам’ятати, що чим більше ми користуємося страховкою, чим активніше надаємо зворотній зв’язок, вимагаємо певного рівня сервісу, тим краще вона працює. Усі скарги ми опрацьовуємо. Але ще раз наголошую, прочитайте пам’ятку, вивчіть ваші можливості і користуйтесь ними.
– Але працівник має вибір? Він може обрати іншу страховку, за власні кошти?
– За власні кошти, звісно. Людина може обрати собі страхову компанію, вивчити можливості полісу і укласти угоду незалежно від нашого підприємства.
– Дуже чутливе питання – допомога нашим загиблим колегам і пораненим. На жаль, на сьогодні ми маємо 67 загиблих (цифра актуальна на момент запису інтерв’ю, зараз – 69. – Авт.) і 16 зниклих без вісти, це надзвичайна трагедія. Чи робить компанії щось для сімей наших загиблих захисників? Чи є якась допомога пораненим?
– Так, на жаль, ми маємо сумну статистику. Кожна загибель – це трагедія. Я думаю, що кожен з нас бажає одного – щоб ця сумна статистика не зростала більше. Зі свого боку, компанія намагається в цій ситуації надавати максимальну підтримку. Компанія надає матеріальну допомогу сім’ям загиблих робітників. На сьогодні ми сплатили близько 36 млн грн. такої допомоги. І процес, на жаль, триває.
Також хочу сказати за інший напрямок підтримки. Ми розпочинаємо роботу над створенням центру надання допомоги нашим захисникам, які будуть повертатися до мирного життя та роботи. Ця підтримка буде охоплювати психологічну допомогу, юридичні, кар’єрні та фінансові консультації, всебічну допомогу з боку департаменту персоналу. Ми також плануємо підготувати безпосередніх керівників для роботи і правильної комунікації з цією категорією робітників через спеціальні тренінги та програми менторства.
Також ми зібрали всю можливу інформацію про поранених (зараз нам відомо про 84 людини) і запропонували їм допомогу в лікуванні. Наразі вони всебічно охоплені державними програмами медичної допомоги. Можу запевнити, що вони отримають всю необхідну увагу і матеріальну допомогу і без підтримки роботодавця не залишаться.
– Ні для кого не секрет, що приналежність до міжнародної глобальної компанії дає підприємству преференції. Це стосується і матеріальної, і моральної підтримки. Це дає надію не просто вижити в сьогоднішніх умовах війни, а й на подальший розвиток. Щоб ви могли сказати нашим потенційним працівникам, в чому наші плюси, як роботодавця?
– Незважаючи на тяжкі часи, втрати і збитки, компанія знайшла можливості вчасно регулярно платити зарплату, подовжити програму медичного страхування, виплатити половину 13-ї зарплати, сплачувати простої частині колективу, уникнути скорочень персоналу. Крім того, «АрселорМіттал» – великий сучасний яскравий міжнародний бренд, який змінює життя суспільства на краще, а в тяжкі для України часи показав, що стоїть пліч-о-пліч з нашими працівниками.
– Які переваги в соцпакеті є в наших співробітників, яких немає в інших людей за межами компанії?
– Якщо говорити про воєнний час, то, по-перше, це стабільність і підтримка всього робочого колективу. Ми саме зараз відрізняємося тим, що не скорочували персонал, ми повністю зберегли команду, накопичений колективний досвід та експертизу. Також це досить високий рівень зарплати у порівнянні з іншими підприємствами Кривого Рогу. Ми виплатили половину 13-ї зарплати за фактично відпрацьований час (до речі, ми змогли це зробити завдяки підтримці головного офісу). Не всі компанії це роблять.
– Особисте питання. Ми всі чекаємо, що війна закінчиться і ми переможемо. Я вірю, що так і буде. Що ви перше зробите, коли почуєте про Перемогу України у війні?
– Буду святкувати. Я вип’ю келих шампанського із особливої пляшки, яку я тримаю для такої довго очікуваної події. А потім, коли відсвяткую, буду так само працювати і шукати всі можливості, щоб долучити себе і свою команду до процесів відновлення в країні. Я маю на увазі, що ми маємо не тільки сумлінно виконувати свої обов’язки на роботі, а також долучатися до соціальних і волонтерських проектів, які будуть оголошені. В цьому я вбачаю свою задачу на рівні громади та соціума.
Дивіться відеоверсію інтерв’ю з Юлією Заболотною на нашому Youtube-каналі.
У польській столиці 10 та 11 грудня відбулась ознайомча віртуальна прогулянка під назвою «Шлях руди». Її учасниками стали мешканці Варшави та українські родини, яких Польща прихистила під час війни. Таким чином учасники прогулянки дізналися про унікальність Кривбасу та надихнулися красою виробництва нашого підприємства.
Ініціювали та провели захід 39.9gallery за сприяння Centrum Sztuki Współczesnej Zamek Ujazdowski в рамках проєкту «Український Транслокальний Мистецький Кооператив». У цьому проєкті взяла участь і наша колега – фахівчиня департаменту з соціального розвитку «АрселорМіттал Кривий Ріг» Марія Головань.
Металургія очима митців
Великий стадіон посеред Варшави і його будівлі можна спробувати порівняти з велетенськими металургійними агрегатами «АрселорМіттал Кривий Ріг». Підземний перехід – уособлення шахт чи кар’єрів, де видобувають руду. Алеї парку – промислові процеси, а ставок – символ зелених технологій та відродження природи. Усі ці польські локації стали чудовими майданчиками для віртуальної прогулянки Кривим Рогом та підрозділами нашого підприємства. Екскурсію усіма етапами виробництва – від руди до металу – провели Марія Головань та українська художниця Марина Довганич.
Марина Довганич з картою-шляхом руди
Акція має свою передісторію. Все почалося кілька років тому, коли в рамках мистецького проєкту RUDA project, створеного 39.9gallery спільно з GREY club house та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», наше місто та підприємство відвідали українські митці та мисткині з різних куточків України. Вони подивились на промислові об’єкти, діючі та затоплені кар’єри, оглядові майданчики кар’єрів, історичні вулиці Кривого Рогу. І все це заради вивчення та осмислення контексту одного з найбільших промислових міст України, яке має свою унікальну історію, культуру та великий потенціал розвитку.
«З того часу ми були на постійному зв’язку з учасниками цього проєкту Катериною Левченко та Мариною Довганич, яка є ще й авторкою мультфільмів про металургію та виробничі професії, – говорить Марія Головань. – Митці захоплюються нашим виробництвом, техногенними особливостями Кривбасу, працівниками «АрселорМіттал Кривий Ріг», які керують великими агрегатами та вміло вправляються з величезними температурами під час народження чавуну, сталі, прокату. Проєкт дав нове натхнення для їхньої творчості. Саме тому митці й ініціювали інформаційно-мистецько-індустріальну прогулянку «Шлях руди». Мені ж важливо було привернути увагу людей до необхідності післявоєнної відбудови та розвитку України, показати аудиторії важливість та різноманіття виробничих професій в цьому процесі, показати молоді, де вони можуть відкрити та розвинути свої здібності, зробити кар’єру».
Під час екскурсії
Інформацію про віртуальну прогулянку Кривбасом у Варшаві оголосили заздалегідь, тож охочих познайомитися з нашими містом було чимало.
Спростували стереотипи про Кривбас
Щоб людям було зручніше уявляти усі процеси перетворення руди на метал, Марія Головань взяла з собою фотокартки з металургійними об’єктами, продукцією підприємства, історичними пам’ятками Кривого Рогу. А Марина Довганич принесла мапу власного виробництва, своє творче бачення шляху руди до готової продукції. Її, до речі, вона створила на підставі вражень від перебування у Кривому Розі.
Марина Довганич розповіла: «Побачивши Кривий Ріг власними очима, відчувши його, я зрозуміла, що він геть не відповідає стереотипам про сіру монотонність промислових міст України. Унікальна атмосфера Кривого Рогу надихнула мене на створення багатьох творчих робіт. Я прагну повертатися туди за натхненням, а зараз радію можливості познайомити людей із цим яскравим містом в безпечних умовах Варшави, поки сам Кривий Ріг перебуває під загрозою російських обстрілів».
Марія Головань з фотографіями металургійного процесу
«Металургія – це теж мистецтво, – продовжує Марія Головань. – Митцями є наші працівники, які завдяки знанням, навичкам та сучасним технологіям перетворюють руду на метал та готову продукцію. Цією прогулянкою всіма ланками виробництва, по історичних та промислових місцях Кривого Рогу ми зацікавили людей нашим містом, нашою справою. Люди дивувалися, багато розпитували про Кривбас, про особливості металургійної справи. А це означає, що завдяки цьому заходу, художникам та фахівцям-металургам наші міста та люди стали ще ближчими один до одного».
17 листопада весь світ відзначав Міжнародний день студентів. «АрселорМіттал Кривий Ріг» провів зустріч зі своїми студентами – учасниками проєкту «Нова Фабрика».
Студенти зараз змушені навчатись онлайн, рідко зустрічаються й практично не взаємодіють один з одним. Куратори проєкту вирішили провести день студента неформально – згуртувати молодь за допомогою квізу. Студенти змагалися між собою у знаннях з металургії та англійської мови. Кожна група була сформована так, щоб її учасники були мало знайомі між собою. Таким чином відпрацьовувались навички роботи в команді.
До зустрічі приєднався й генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг»Мауро Лонгобардо. Як він привітав студентів зі святом, дивіться у цьому відео.
Користуючись нагодою студенти поцікавились у керівника найбільшого підприємства в Україні, яке входить до потужної міжнародної компанії, його особистими злетами й падіннями в кар’єрі.
Мауро Лонгобардо відповів на всі запитання, дав кілька порад на майбутнє і розкрив плани про наступні кроки розвитку компанії.
Студентів також привітала Юлія Чермазович, директорка департаменту із галузевих відносин і соціального розвитку «АрселорМіттал Кривий Ріг»:
– Це справжнє професійне свято для наших студентів. Бо в них робота – це ще та робота. Вони вивчають найскладніше обладнання, здобувають для себе нові знання, вивчають англійську мову, і все це дуже в непростих умовах карантину, дистанційного навчання та війни. Ми радіємо тому, що нам вдалося зберегти наш проєкт в таких умовах. Ми його продовжуємо, бо віримо в майбутнє не лише нашої країни, а й нашого підприємства. Зі святом!
Своїми враженнями з заходу поділився Глеб Власюк, учасник проекту «Нова фабрика», студент Криворізького національного університету:
«Якщо бути відвертим, то на цій зустрічі я очікував на звичайне привітання. Думав, що нас зберуть в актовій залі, кілька людей виступатимуть з промовою, ми сфотографуємося і розійдемося по домівках. Як я радий, що помилився.
Першим яскравим моментом, звичайно, була мова Мауро і те, що мені була надана можливість поставити питання, на яке я отримав розгорнуту і зрозумілу відповідь.
Далі був абсолютний вихід із зони комфорту, оскільки після розподілу по командах я виявив себе в компанії дев’ятьох незнайомих мені людей.
Квіз був просто бомбезний, питання були різноманітні, не лише з металургії. У якийсь момент, я навіть упіймав себе на думці, скільки ще раундів буде. Але ми з командою продовжили вирішувати поставлені перед нами завдання.
Після останнього раунду мені здавалося, що ми у лідерах, але після підрахунку балів виявилося, що ми перемогли. І отримали за це хороші призи.
Загалом мені дуже сподобалося, все було на висоті, і хотілося б більше таких івентів в майбутньому».
