Автор: Головко Вікторія

Категорії
Новини

Палац, де народжуються зірки

25 грудня 70 років тому відкрився Палац культури металургів і одразу став центром культурного життя міста, магнітом для талантів та для людей, які хотіли весело й змістовно провести дозвілля після трудової зміни.

Відкриття Палацу культури металургів припало саме на передноворічні дні, коли у кожній родині була у розпалі підготовка до свят. Як писалося у газеті «Металург» за 1954 рік, Палац культури збудували за 4 млн тоді ще рублів. У Палаці було створено театральну залу на 410 місць, кінолекційний зал на 240 місць, 16 кімнат для гуртків художньої самодіяльності, кімнати відпочинку, фотолабораторія та бібліотека. Палац був обладнаний чудовою звуковою та світловою апаратурою.

Телевізори у ті часи ще були екзотикою, тож новий осередок культурного життя на Соцмісті став чудовим подарунком для тисяч родин нашого підприємства, і не тільки. Сюди одразу «потягнулися» охочі займатися вокалом, танцями, хоровим співом, ті, хто бажав навчитися грати на різноманітних музичних інструментах, стати актором  художньо-драматичного гуртка тощо.

Першим директором ПК став А. Леонардов (збереглися тільки ініціали). Згодом Палац очолювали В. Губинський, В. Литвиненко, який потім став директором Криворізького цирку.

У 1963 році художнім керівником в ПК прийшла Любов Чорна. За два роки вона очолила Палац культури і керувала його роботою аж до 1998 року.

«З Житомира до Кривого Рогу я приїхала лише на п’ять діб до своєї сестри у гості, а коли прийшла до Палацу культури металургів, то залишилася тут працювати на довгі 35 років, – згадує Любов Чорна. – Роботи у нас було багато, і всі працювали з великим натхненням. Нехай це і пафосно прозвучить, але ПК для нас – це храм душі та творчості металургів. Нашу роботу підтримували керівники усіх цехів підприємства. А ми завжди придумували щось нове: концерти, спектаклі, конкурси, циркові вистави, КВК. Була у нас і любительська кіностудія. Цікаво, що протягом 15 років ми запрошували до Кривого Рогу тоді ще чехословацький Луна-парк, який катав та веселив криворожан протягом всього літа. Вік учасників та відвідувачів Палацу культури металургів був від 5 до 85 років. У вільну годину після змін люди поспішали до Палацу, щоб творчо реалізуватися, енергетично підживитися, тут кожен почувався, наче у родині. Я кажу не тільки про відвідувачів, а й про колектив працівників ПК. Це люди, які жили, творили, радували та пишалися своєю справою».

Біля Палацу культури колись існувала ще й літня естрада. Влітку там майже кожної неділі відбувалися концерти силами самодіяльних артистів, серед яких вже були й свої зірки. Як згадують ветерани нашого підприємства, ця естрада збирала глядачів з усього міста, порожніх місць біля неї ніколи не було.

Протягом років великі зали збирали творчі колективи «Юність», «Веселка», «Елегант», «Ельф», «Чарівниці», «Класик» тощо. Чимало колективів отримали звання народних та стали лауреатами Всеукраїнських та міжнародних конкурсів.

Серед керівників колективів були: Людмила Фатєєва, Луїза Подгородецька, Ірина Мартиненко, Леонід Тамбовцев, Валерій Коваленко, Катерина Старицька та інші. Свою сольну кар’єру у Палаці культури металургів розпочинали машиністи тепловозів ЗЦ-2 Олександр Скоцеляс, Олександр Малега, робітник цеху капремонтів Володимир Фоменко. В ансамблі народного танцю успішно виступали Петро Марук’ян, Лариса та Тетяна Дедюри, Валерій Лисенко та інші творчі особистості.

«У Палаці культури металургів я працюю вже понад 30 років, – згадує Ірина Власенко, керівниця студії сучасної хореографії «Екстрим». – За цей час тут розкрився талант багатьох дітей. Випускники студії є переможцями багатьох конкурсів, багато хто зараз працює у професійних творчих колективах по всьому світу, зокрема в Італії, Франції, Іспанії, Китаї тощо. З перших днів роботи тут я відчула, що тут панує єдиний дух творчості, працює колективний мозок, якщо можна так сказати. Ми разом народжували ідеї та втілювали їх у життя. Пам’ятаю великий «двіж», коли Палацом культури керувала Ірина Футрук. Вона миттю підхоплювала наші творчі задуми та допомагала їх реалізувати, забезпечуючи нас  костюмами та декораціями. Запам’ятався мені і той період, коли ми проводили величезні свята на стадіоні. Артистами тоді виступали й працівники підприємства. Вони дуже старалися, працювати з нашими людьми було одне задоволення. Взагалі, приємних спогадів за численні роки праці тут у мене дуже багато. Я бажаю колективу Палацу культури подальшого розвитку, щоб творчість йшла до людей. Я хочу, щоб тут й надалі народжувалися та розвивалися таланти, і це надихало творчих людей на нові великі справи».

Керівник творчих колективів Юрій Шевченко прийшов працювати до Палацу культури у 2005 році. Він мав організувати тут вокальну студію «Сузір’я талантів». «Я одразу потрапив на фінальний концерт фестивалю талантів – у різних жанрах виступали працівники підприємства. У мене, пам’ятаю, були дуже сильні враження від номерів. Згодом, вже працюючи тут, я зрозумів, що така висока творча планка притаманна усім творчим колективам та особистостям Палацу. Згодом я ще й керував тут хором ветеранів, ансамблями «Вербиченька», «Лілея». Я й зараз продовжую тут працювати», – згадує Юрій Шевченко.   

Наразі Палац культури металургів переживає своє друге народження. Після ковіду та початку повномасштабного вторгнення ворога в нашу країну тут відновили роботу. Протягом 11 місяців поточного року Палац відвідало вже понад 15 тисяч осіб.

«Зараз ми найактивніше співпрацюємо з адміністрацією з персоналу та службою корпоративних комунікацій ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Для працівників підприємства та їх родин разом вже провели 65 заходів, – розповідає Наталія Ренькас, начальниця творчого центру управління з соціального забезпечення ПП «Стіл Сервіс». – Це і майстер-класи, різноманітні свята, концерти, лекції, зустрічі з цікавими людьми, низка проєктів для молоді та людей золотого віку. Серед них і найулюбленіші багатьма літні «Бадьорі ранки», унікальний творчий проєкт для ветеранів та митців «Сонце сходить на заході», «Ярмарок професій», проєкти для наших ветеранів тощо. Зараз у розпалі різдвяно-новорічні заходи для дітей. Ми постаралися, щоб тут панувала святкова, затишна атмосфера і оформили Палац так, щоб у родинах після відвідування наших заходів та оригінальних фотозон залишилися гарний настрій та ефектні фотознімки. Також у Палаці культури створюється  багато інших творчих продуктів. Я вітаю усіх працівників, ветеранів творчого цеху, творчі колективи та відвідувачів нашого Палацу металургів, які протягом цих 70 років займались творчістю, організовували чудові заходи, тим, хто від душі аплодував самодіяльним артистам. Нехай вогонь творчості ніколи не згасає у наших душах, а Палац подарує ще багато цікавих проєктів».

Фото з архівів Палацу культури металургів та Музею історії нашого підприємства

Категорії
Новини

Нове життя «атлантів» для ремонту локомотивів

У залізничному цеху № 2 власними силами відновили працездатність чотирьох електричних домкратів вантажністю 40 тонн кожен, які використовуються  при ремонті локомотивів в депо ТЕМ.

У ЗЦ № 2 згідно з Програмою ремонтів обладнання підвищеної небезпеки (GAP-3) проводяться певні види ремонтів локомотивів. Ними передбачено широкий спектр робіт, починаючи від діагностики, обстеження локомотива, до заміни зношених деталей та матеріалів. Головна мета такого ремонту – забезпечити надійну та безпечну роботу рухомого складу на лінії.

Для виконання ремонтів обладнання підвищеної небезпеки потрібні спеціально обладнані майданчики – ремонтні позиції з різноманітним спецобладнанням та устаткуванням, зокрема з домкратами для підняття локомотивів. Ці «атланти» допомагають підіймати кузов для викочування візків для їхньої діагностики, ремонту, заміни тощо. І, що найважливіше, це полегшує та убезпечує ремонтні роботи наших працівників.

Було
Стало

«У депо ТЕМ ЗЦ № 2 таких ремонтних позицій було дві, кожна обладнана чотирма домкратами. Для того, щоб збільшити кількість ремонтів локомотивів і не здійснювати при цьому додаткові маневри, витрачаючи на це час, зусилля та ресурси, необхідно було обладнати чотирма домкратами ще одне робоче місце, – розповідає Дмитро Колесник, начальник залізничного цеху № 2. – Ми прийняли рішення зібрати усі старі домкрати, які були в наявності, та визначитися, чи можемо ми їх відновити власними силами, адже деякі домкрати перебували у неробочому стані понад 15 років. Наші слюсарі з ремонту рухомого складу Віктор Грицай, Олександр Шабала та токар Віталій Лесів виконали великий обсяг робіт для того, щоб «оживити» техніку, та подарувати їй друге життя. У домкратах замінили електропроводку, встановили наново перемотані електродвигуни, необхідні механічні частини, обладнали новим пультом керування. Домкрати пофарбували та встановили на робочий майданчик. Тепер ми маємо повністю обладнані три ремонтні позиції, на яких одночасно можна проводити ремонти кількох локомотивів».

Категорії
Новини

«Хімчистка» для газу

20 грудня цеху сіркоочищення коксохімічного виробництва виповнюється 60 років.

У музеї історії нашого підприємства зберігається унікальний експонат – стаття у газеті «Металург» за грудень 1964 року, в якій розповідається про готовність цеху сіркоочищення до відкриття. Про надзвичайну важливість цього підрозділу КХВ свідчить те, що відкриття цеху дуже очікувалося, спеціально для нього відбирався колектив, люди навчалися працювати на спеціальному новому обладнанні, фахівці відряджалися на подібні виробництва країни за набуттям цінного досвіду.

Задачі у цеху сіркоочищення були надважливими – очищувати коксовий газ від сірководню, тим самим виконувати важливу екологічну функцію. А також виробляти сірчану кислоту, яка після оброблення перетворюється на сульфат амонію – цінне мінеральне добриво.

З того часу минуло вже 60 років. Цех сіркоочищення зазнавав багато змін. Він декілька разів був модернізований і зараз, фактично, є вже новим цехом. Тут використовується нове обладнання, новітні підходи до виробництва, та й зовні промисловий майданчик кардинально відрізняється від старого виробництва. Але основні задачі цеху сіркоочищення залишилися незмінними.

Над очищенням коксового газу та виробництвом сірчаної кислоти працюють працівники відділень уловлювання сірководню з коксового газу, регенерації та відділення вологого каталізу. Основними процесами у цеху керують апаратники очищення газу,  виробництва контактної сірчаної кислоти,  абсорбції,  приготування хімічних розчинів.

«Я свого часу засвоїв усі ці професії, щоб впевненіше почуватися на робочому місці та мати змогу підміняти колег, адже наш цех не може зупинятися, він виконує важливу екологічну та виробничу функцію, – говорить Деніс Красніков, заступник начальника цеху сіркоочищення. – 17 років тому в цеху я починав з машиніста насосних установок. На цій посаді працював 10 років. Паралельно з роботою навчався та набував інших професійних навичок. У 2017 році став апаратником очищення газу. Війна зараз випробовує нас на міцність та професіоналізм. Нелегко, але ми тримаємося. Колектив у нас чудовий, ми завжди були одне за одного, а зараз ми стали ще міцнішими. Наш цех особливий за багатьма параметрами, тому ведення технологічного процесу, екологічна складова, дотримання охорони праці – це наші основні «три кити», на яких ми тримаємося, бо, як відомо, люди йдуть до заліза, а повертаються до родини».

«У цеху сіркоочищення я працюю понад 20 років, тому можу порівняти, яким цех був раніше, і яким є зараз, – розповідає Андрій Мужиков, апаратник виробництва контактної сірчаної кислоти. – Багато чого змінилося на краще –з’явилося нове обладнання, сучасні технології. Я саме й веду технологічний режим у процесі виготовлення сірчаної кислоти. Професії я навчався у нашій Криворізькій Металургійній академії, а майстерності набував вже безпосередньо на виробництві. Я вдячний цеху за можливість реалізувати себе. З нагоди 60-річчя цеху хочу побажати колегам й надалі бути потрібними, мати гідну зарплату, щоб люди поважали свою справу, пишалися нею, щоб фахівці йшли до нас працювати і, звичайно, скорішої нашої перемоги».

В усі часи цех розвивався, удосконалювався, працював стабільно та впевнено долав виклики часу. Але з початком повномасштабного вторгнення ворога в Україну тут почався новий відлік історії. Разом з іншими підрозділами підприємства у цеху сіркоочищення навчилися працювати, не дивлячись на постійні воєнні загрози та блекаути. І, що надзвичайно важливо, зберегли колектив.

«Перші блекаути ще раз довели, що у нас працюють надзвичайно кваліфіковані фахівці, які змогли подолати енергетичний стрес та зберегти дороге та унікальне обладнання, – розповідає Олександр Матяш, начальник цеху сіркоочищення коксохімічного виробництва. – Щоб і надалі гідно справлятися з  раптовими відключеннями електроенергії і утримувати виробництво на потрібному рівні ми систематично  проводимо спеціальні тренування-навчання, на яких відпрацьовуємо усі дії технологічного персоналу щодо правильної зупинки обладнання та його грамотного запуску після стабілізації подачі електроенергії. Це важливо і для обладнання, і для безпеки працівників цеху.

60-річний ювілей нашого підрозділу – це саме про людей та їхній внесок у нашу історію. Я хочу подякувати усім працівникам за плідну роботу. Та особливо хочеться відзначити апаратника очищення газу Сергія Гуцулюка, апаратників виробництва контактної сірчаної кислоти Андрія Мужикова, Миколу Знавця, змінних майстрів основної виробничої дільниці Вячеслава Чичкана та Володимира Фініва. Хочу подякувати і моїм заступникам Денису Краснікову та Віталію Ханкіну за постійну допомогу і підтримку у всіх питаннях. Ми вдячні нашим 12 працівникам, які зараз у лавах ЗСУ.  Ми чекаємо їхнього повернення на роботу у цех після війни. До речі, як і інші підрозділи підприємства, ми стикнулися з нестачею персоналу, але частково змогли розв’язати це питання, шляхом залучення до роботи людей фахівців з підрядної організації. Звичайно, люди пройшли спеціальне навчання, стажування. Ми обов’язково приділяємо особливу увагу  охороні праці. Адже у нашому цеху усі мають працювати безпечно. 60-річчя цеху ми зустрічаємо під час війни. Тому першим побажанням, звичайно буде прагнення скорішої нашої перемоги, миру та повернення наших працівників з фронтів живими та неушкодженими. Я бажаю кожній людині у нашому колективі  добра, злагоди, щоб ми нарешті працювали у мирних умовах, не під сиренами, щоб найголовнішим для нас стало виконання виробничих завдань завдяки майстерності та досвіду наших працівників в умовах зростання виробництва».

Категорії
Новини

Очевидне та ймовірне, або Марафон цікавих наук

Ви не любите технічні спеціальності? Ви просто мало знаєте про них! Протягом трьох днів у проєкті Steam Сamp «АрселорМіттал Кривий Ріг» знайомив учнів та студентів нашого міста з різноманітними технічними науками, їхніми цікавинками та унікальними можливостями у професії та для життя.

Ініціатором та організатором Steam Сamp стало наше підприємство. Проєкт реалізований у взаємодії з Державним університетом економіки і технологій, Криворізьким національним університетом, Криворізьким культурним центром та Інститутом розвитку міста.

«Наша мета – зацікавити молодь технічними науками, щоб вони на власному досвіді пересвідчилися, що вони не нудні, а навпаки – різноманітні, захопливі, цікаві й дуже перспективні. Ми хочемо, щоб технічний напрямок у навчанні припав молоді до душі, і вони під час вибору своєї професії обирали саме технічні спеціальності, – сказала Валерія Грешнікова, фахівчиня відділу з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Вітаючи учасників заходу, ректор КНУ, доктор технічних наук, професор Микола Ступник зазначив, що будь-яке навчання має зацікавлювати людину, надихати її на подальше вивчення предмета та саморозвиток. Сухе та нецікаве навчання не принесе користі. Саме тому подібні заходи-знайомства з різними технічними науками, інформація про їх застосування у звичайному житті дуже потрібні  молоді.  

Марафон цікавих наук Steam Сamp тривав три дні, кожен день заходу проходив у новому  навчальному закладі. В цілому у проєкті взяли участь понад 200 учнів та студентів з усіх районів Кривого Рогу.

Програма Steam Сamp була дуже насиченою. Учасники ділилися на групи та відвідували захопливіі майстер-класи з хімії, фізики, геології, електромеханіки. Молодь вчилася виготовляти прикраси на 3D принтері, користуватися лазером, будувати домашню електромережу, облаштовувати розумний дім тощо.

«Для молоді різного віку ми підготували різні майстер-класи, – розповідає Владислав Федотов, декан електротехнічного факультету КНУ. – Один з них присвячений електротехніці. Ми показували, як паяти електросхеми, яким інструментом користуватися, які прилади можна застосовувати. На іншому майстер-класі розповідали, як можна зібрати модель домашньої електричної мережі, як під’єднати до неї певні сенсори на базі яких можна побудувати так званий розумний будинок». 

«Я вважала себе гуманітарієм, на технічні спеціальності якось не дуже звертала уваги, але, після цих майстер-класів мене вони зацікавили. Це наче казка поєднана з енциклопедичними знаннями, – ділиться враженнями Дар’я Черкасенко, учениця Криворізької гімназії № 102. – Наприклад, хімія – це і косметика, якою ми користуємося, харчова сода, погашена оцтом для кулінарних виробів – це справжній хімічний експеримент, а камінці, яких на Криворіжжі дуже багато – це різноманітні мінерали».

«Дуже прикольно, що у нашому місті проходять такі корисні заходи. Мені подобається, коли ти йдеш до аудиторії та розумієш, що там тобі сто відсотків буде цікаво, – говорить Ілля Кобжев, учень Криворізької гімназії № 16. – Для мене цей захід став корисним, я багато чого дізнався про технічні науки, а також я багато спілкувався зі своїми однолітками, бо навчання онлайн хоч і зручне, але вже добряче набридло. Навіть шкільні уроки з хімії проходили онлайн. А мені так хочеться власноруч щось зробити. На цьому заході я дізнався де і як це можна зробити».

Усі учасники проєкту були нагороджені сертифікатами, а ті, хто кожного дня добре слухав програму пройшли міні-вікторину і отримали подарунки від нашого підприємства.

Категорії
Наші люди

Робота заряджає, а техніка надихає

Одноманітна праця – це не про нього. Машиніст колісного екскаватора-навантажувача ЗЦ № 3 Олександр Нікицький любить, коли все навколо змінюється, коли турбот багато, робота чекає і треба встигнути всюди. Це надає йому життєвих сил та наснаги. З нагоди 90-річчя нашого підприємства Олександр Нікицький отримав нагороду «Сталь».

«Новину про те, що мене будуть нагороджувати мої колеги довго у таємниці втримати не могли. Напередодні урочистостей я вже знав, що отримаю цю відзнаку. Звичайно, хвилювався, бо нагородження було дуже святковим, ще й проходило на оновленій набережній. Треба було роздивитися і свою нагороду, і чудові споруди, які підприємство подарувало місту. Мені було дуже приємно, але якось не звично, адже я краще почуваюся, коли працюю, ніж на «червоній доріжці»,  – сказав Олександр Нікицький.

Знайти вільну хвилину у робочому графіку Олександра – це задачка із зірочкою. Він постійно у роботі. Велика кількість завдань збігається з його характером – Олександр любить постійний рух, він не може довго сидіти на місці та здійснювати одноманітну роботу.

На підприємстві Олександр працює 35 років, і увесь цей час – у залізничному цеху № 3. Починав з водія тоді ще чехословацького навантажувача, родом з 60-х років. Олександр чомусь одразу назвав його «крокодильчиком». Керувати ним вчився у нашому тоді ще навчальному центрі (зараз Університет АрселорМіттал). Олександр згадує, що тоді  це був супер спецтранспорт. Завдяки різним насадкам він вмів робити багато корисних речей. Наприклад, вантажити щебінь для засипки колій, щоб можливі проливи гарячого металу з чавуновозних ковшів не зіпсували дерев’яні шпали. Також з технікою легше виконувати різноманітні земельні роботи при заміні старих колій на нові тощо.

Та прогрес постійно рухається, і у роботі з’являється нова техніка – розумніша, безпечніша, потужніша, надійна та багатофункціональна. Саме така, на якій зараз працює Олександр Нікицький – це новенький сучасний колісний екскаватор-навантажувач Komatsu WB 97 S. Олександр ним дуже пишається.

«Зараз я виконую майже ті самі роботи, як і колись. Але, стара техніка і нова – це, наче небо і земля. Якби у мене не було мого новенького помічника, я б, наприклад, не встиг би за день відпрацювати чотири наряди, – говорить Олександр. – Одним з моїх завдань нещодавно було очищення виходів для заміни шпал на території КХВ. Це коли колію підіймають і під нею одразу кладуть нові шпали. Роботи тривають без повного закриття залізничного руху. І подібних завдань на день у мене буває чимало. У роботі мені допомагають досвід, знання можливостей свого екскаватора-навантажувача, підприємства, залізничних шляхів, а також навички автокранівника, бо колись саме цю спеціальність я отримав у професійно-технічному училищі».

Зараз Олександр Нікицький працює не тільки за себе, а й за своїх колег, які стали на захист України. Початок війни застав його по дорозі на роботу. Він почув вибухи, та одразу й не зрозумів, що воно таке, адже для промислових вибухів ще було дуже зарано. А в інтернеті вже стрічкою «лилися» повідомлення, що в нашу країну повномасштабно зайшов ворог.

«Відчуття тоді були не з приємних, – згадує Олександр. – Але я продовжив роботу, вона завжди допомагає мені зосереджуватися, заспокоюватися. Відтоді багато чого змінилося. Виробництво працює не на повну потужність, чоловіки-спеціалісти пішли воювати, а тим, хто залишився у тилу додалося роботи. Майже три роки війни. Здавалося б, ми вже звикли жити та працювати в її умовах. Але кожен з нас, і я теж, дуже хочемо скорішої нашої перемоги і миру. Про це я постійно думаю вдома, коли піклуюся про квіти. Це моя відповідальність перед дружиною, яка зараз разом з дітьми за кордоном. Я їй обіцяв зберегти квітник, і дотримаю свого слова.

Я вірю, що все буде добре. Війна все одно скінчиться, а підприємство знову набере обертів і буде працювати на повну потужність, і навіть більше».

Категорії
Новини

Захист для захисників

Повертаючись додому колишнім військовослужбовцям знову доводиться звикати до цивільного життя. Яку допомогу в цьому ветеранам надають у Кривому Розі розповідає Інеса Благун, директорка департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради.

– Інесо Михайлівно, яку саме допомогу надає місто захисникам?

– У Кривому Розі діє міська Програма соціальної підтримки захисників, захисниць та членів їхніх родин. Вона об’єднує понад 70 напрямків роботи. Це  фізична та психологічна підтримка ветеранів, надання  якісної медичної допомоги, можливостей для навчання та здобуття навичок, що допоможуть ветеранам знайти роботу, реалізуватися в ній, успішно інтегруватися в суспільство. Також ми допомагаємо родинам та дітям колишніх військовослужбовців. Допомога нашим захисникам надається через Офіс «Я – Ветеран». Розташований він у Центрі адміністративних послуг «Віза» («Центр Дії») виконкому Криворізької міської ради. Він працює з 8:00 до 15:30, крім вихідних днів. Це один з перших таких офісів в Україні. Він є спільним проєктом Мінветеранів України, Дніпропетровської облдержадміністрації та Ради оборони нашого міста. Ветеранів там обслуговують п’ять адміністраторів, працівники соцзахисту, охорони здоров’я, Пенсійного фонду, юристи. За принципом «єдиного вікна» там можна отримати 561 вид різних послуг.

– А можна про це детальніше?

– У Кривому Розі військові можуть отримати картку «Я-Ветеран». А саме ветерани війни в Україні (з 2014 року), захисники України та члени їхніх сімей; учасники війни; учасники бойових дій; особи з інвалідністю внаслідок війни; члени сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни: члени сім’ї загиблого (померлого) захисника чи захисниці, або їхні законні представники. Для того, щоб отримати картку «Я-Ветеран» необхідно звернутися до офісу «Я- Ветеран» в Центрі адміністративних послуг «Віза» («Центр Дії») виконкому Криворізької міської ради, за адресою пл. Молодіжна, 1 та надати заяву з пред’явленням оригіналу посвідчення відповідного статусу. Якщо заяву подає довірена особа, то надається належним чином нотаріально засвідчена довіреність. В офісі діє і сервіс «Мобільний адміністратор». Він обслуговує ветеранів за місцем їх перебування – вдома або в лікарні. Крім цього, кожен ветеран чи військовий за допомоги адміністратора офісу «Я-Ветеран» може навчитися отримувати муніципальні онлайн-послуги, заповнити онлайн заяву на порталі Пенсійного Фонду для нарахування пільг на житлово-комунальні послуги, згенерувати електронний цифровий підпис (ЕЦП) через застосунок «Приват-24», подати повідомлення про пошкоджене майно через застосунок «Дія» тощо.

– Чи можуть ветерани розраховувати на матеріальну підтримку?

– Протягом поточного року допомогу від міста отримали майже 26 тисяч криворіжців на суму 245,4 млн грн. У листопаді допомогу з міського бюджету отримали ще понад 3 тисячі жителів. Надається допомога учасникам бойових дій та родинам загиблих військовослужбовців.

– Зараз триває опалювальний період, який в рази збільшує наші витрати на оплату житлово-комунальних послуг. Чи можуть ветерани платити за «комуналку» менше?

– Учасники бойових дій мають 75-відсоткову пільгу на оплату за комунальні послуги. Гроші на це виділяються з державного бюджету. Для осіб з інвалідністю ця пільга становить 100 відсотків. Для сімей загиблих або померлих – 50 відсотків. До речі, з міського бюджету сім’ям загиблих додатково надається пільга на оплату комунальних послуг. Сума у всіх різна, вона залежить він розміру квартири або будинку, кількості членів сім’ї тощо.

– Ветерани – це люди, які у буквальному розумінні пройшли крізь вогонь. Багато з них повертаються додому з пораненнями і потребують якісної медичної допомоги. Де у нашому місті ветерани можуть її отримати?

– В усіх лікувальних закладах нашого міста. Крім того, з 2017 року у Кривому Розі діє Центр реабілітації ветеранів на 70 ліжок. В ньому вже проліковано понад п’ять тисяч пацієнтів. Крім звичайної реабілітації військові мають змогу відновлювати здоров’я і завдяки нашій криворізькій радоновій водолікарні. 

Також ветерани можуть отримати психологічну допомогу, безкоштовне зубопротезування, відвідувати сеанси оздоровчого плавання тощо. До речі, заняття спортом значно пришвидшує відновлення колишніх військовослужбовців. Багато хто приходить на спортивні майданчики ДЮСШ цілими родинами. Звичайно, вони тренуються безкоштовно. У Кривому Розі є збірна команда ветеранів «Нескорені Кривий Ріг». Вони беруть участь у всеукраїнських та міжнародних змаганнях. Практика доводить, що усі види спорту – це найкраща реабілітація, як фізична, так і психологічна, тому ми закликаємо ветеранів долучатися до спортивного життя та здійснювати власні рекорди з відновлення свого здоров’я. Тож, звертайтеся. Разом ми зможемо вирішити багато питань та отримати багато перемог.

Фото з відкритих джерел.