Автор: Головко Вікторія

Категорії
Новини

Дякуємо вам за життя та майбутнє

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» привітали ветеранів-захисників, які працюють на нашому підприємстві. Для демобілізованих військовослужбовців, їхніх родин та волонтерів був організований концерт, який став музичною подякою воїнам, завдяки яким ми можемо жити, працювати та планувати майбутнє вже у мирній Україні.

Першого жовтня ми відзначили День захисників і захисниць України. Під час повномасштабної кривавої війни, це свято набуло особливого сенсу, адже українці  зараз захищають свободу, незалежність, можливість вільно жити та працювати на рідній землі. Це свято усіх нас, адже у кожного українця є рідні, друзі, колеги, які боронять українську землю від ворога.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» понад 650 демобілізованих наших захисників. Чимало з них стали на захист Батьківщини з перших днів війни. Багато хто був поранений, але знайшов в собі сили аби знову працювати, вже в тилу пришвидшуючи нашу перемогу.

Серед демобілізованих і Олександр Соколовський, який зараз працює прибиральником гарячого металу ПП «Стіл Сервіс». На фронт він пішов спочатку повномасштабної війни, з 3 березня 2022 року. Боронив Херсонський напрямок, а потім Донеччину.

«Війна – це страшно, навіть згадувати той час не хочеться, – говорить Олександр. – Вибухи, вогонь, але найстрашніше було втрачати своїх друзів-побратимів. Важко було дивитися на дітей, яких евакуювали з окупації. Їхні очі забути неможливо! Я був декілька разів поранений. З 2023 року я вже у цивільному житті, але багато хлопців продовжують тримати оборону. Їх боротьба безцінна, і це треба знати та пам’ятати кожному з нас! Я хочу побажати усім нам скорішого миру, і щоб усі були живими, а наші діти жили під мирним небом». 

«Душею я завжди у строю, завжди зі своїми товаришами, – говорить Олег Лубенець. – На підприємстві я працював електриком у фасонно-сталеливарному цеху, на початку війни стояв на захисті у Бахмуті. Разом зі мною оборону тримали хлопці із Запоріжжя, Херсону, Дніпра.  Війна – це кривава справа, нас й фосфорними бомбами посипали, й з авіації чим тільки не «поливали», гатили градами. Ми вистояли, але багато побратимів полягло. Війна також відбирає здоров’я. Мені зараз доводиться багато лікуватися, але головне, щоб все це було недаремно».

Як згадує Михайло Джуманов, на захист країни він рвався ще на початку війни. Але за станом здоров’я тоді це йому не вдалося. Призвали його вже у 2023 році, його справою було розмінування. Але вибухи та стреси далися взнаки. Михайло дуже жалкує, що не встиг повною мірою помститися ворогу за смерті наших людей, за знищені міста та села. Він вважає, що вигнати окупантів з нашої землі ми можемо тільки разом – і захистом на фронті, і працею в тилу.

Для ветеранів особливе творче привітання приготували музиканти гурту «Акцент». Як зазначив керівник гурту Ігор Вовкозуб: «Ми святкуємо найголовніше свято нашої держави. Це день сили, гідності, нескореності та великої любові кожного з нас до рідної країни. Наша велика подяка воїнам, які проявили мужність, стійкість, силу духу, героїзм, завдяки яким ми можемо зараз працювати та пришвидшувати такий бажаний, довгоочікуваний мир».

Під час концерту лунали українські народні, естрадні пісні, світові хіти, композиції на теми нашого героїчного минулого та сучасності, що передають український характер, наш дух та любов до свободи. Лунали й пісні про кохання.

Не обійшлося і без приємних сюрпризів. Оплесками під час концерту урочисто привітали нашого колегу, ветерана-захисника Олексія Кравченка з одруженням. Багато хто на підприємстві знає Олексія, як внутрішнього тренера та амбасадора нашого підприємства.

Життя продовжується, і ми щиро вдячні нашим захисникам за це.

Більше фото тут:

https://fex.net/ru/s/y3axobl

Категорії
Наші люди

Осінь барв та мудрості

Зінаїда Колісник

Першого жовтня відзначається Міжнародний день людей похилого віку. Це привід зробити зупинку у коловороті подій, ще раз вшанувати старше покоління та замислитись, як багато ми можемо у них навчитися.

«Ви помітили, що саме восени природа набуває яскравих фарб. Крізь зелень пробиваються жовтий колір, красний, золотий. А які яскраві квіти пишно квітнуть восени! Так і люди у віці, коли приходить їхня осінь, відкривають в собі нові можливості та насолоджуються кожною миттю життя», – гортаючи хрустке листя на подвір’ї, говорить ветеранка нашого підприємства Зінаїда Колісник. – Ось цією клумбою біля свого під’їзду я опікуюсь багато років. Квіти милують око мешканців увесь теплий сезон. Але найкращі, найзапашніші, найяскравіші – квітнуть саме восени».

У 1979 році, коли «Криворіжсталь» та наше місто активно розвивалися, зводилося багато житла, з Харківської області до Кривого Рогу разом із чоловіком Анатолієм приїхала і Зінаїда Іванівна. Тут на блюмінгу працювала рідня чоловіка, тож родина Колісників вже знала, на «Криворіжсталі» можна заробити гарячий стаж. Тож Анатолій став вогнетривником на колодязях блюмінга, а Зінаїда вісім з половиною років працювала на німецьких зачисних верстатах Генріх Рау. Згодом у планово-розподільчому бюро вона займалась підрахунком металу з мартену та конвертерних цехів (їх було два), а незабаром знову влаштувалася до блюмінга посадчиком на колодязі.

Завдяки гарячому стажу, вона у 45 років стала молодою пенсіонеркою. Та сидіти вдома у повному розквіті сил Зінаїда не захотіла, тому знову стала працювати на підприємстві і лише на початку 2000-х років по-справжньому стала пенсіонеркою.

«Я дуже любила свою роботу, поспішала на неї із задоволенням, – продовжує Зінаїда Колісник. – Кожні вихідні у нас були наповнені якимись подіями. Влітку ми відпочивали на турбазах, восени та взимку – подорожували. А які цікаві були суботники! Бувало, ми все гарненько поприбираємо, потім з тормозком відправляємося або до «ресторану Шпала» або до «ресторану Ставок». Так жартома ми називали місця, де відпочивали. Я й зараз слідкую за роботою та життям підприємства. Спочатку на пенсії я почувала себе, як у відпустці, багато пенсіонерів зрозуміють, про що я. Потім стала більше уваги приділяти своєму здоров’ю та захопленням. Я товаришую зі спортом, зарядку роблю кожного ранку. Люблю читати книги, переглядати нові фільми. Взяла під опіку клумбу біля свого під’їзду, вирощувати квіти стало моїм найулюбленішим захопленням. А ще я дуже люблю вишивати, плести, займаюсь печворком – шию різні корисні речі для дому. Я дуже швидко опанувала інтернет, тому багато ідей беру звідти. Сучасні технології для мене не проблема. Чомусь вважається, якщо людина у роках, тому вона погано з ними товаришує. Я вважаю, що це залежить від самої людини, її готовності йти у ногу з часом та постійно навчатися».

Зінаїда Колісник також займається волонтерством, вона допомагає стареньким сусідкам, які хворіють, яким важко пересуватися, хто не виходить з квартири або будинку. Вона купує їм продукти, ліки, а то й просто приходить у гості аби поспілкуватися. Це дуже важливо для літніх людей. Чотири стіни, навіть власного дому – це все, що такі старенькі бачать у своєму житті, найчастіше вони залишаються сам на сам зі своїми проблемами. Брак повноцінного спілкування та підтримки часто приводить до депресії. Насправді – це ще одна проблема, яка має варта уваги суспільства.

«Хочеться якомога довше залишатися активною, як фізично, так і морально. Сподіваюсь, що мені це вдасться, – зауважує Зінаїда Іванівна. – В нашому будинку переважно мешкають активні молоді пенсіонери, ми постійно дбаємо, щоб наше життя було цікавим та корисним. Ми гуляємо, наповнюємо кожний свій день різними цікавинками. Дбаємо і про братів наших менших (усміхається). Збудували у дворі котячий дім, підгодовуємо цуценят. І пухнастики віддячують нам ласкою. Радіти – це зараз дуже важливо, адже війна відбирає у кожного з нас чимало сил як фізичних, так і моральних. Скоріше б вона скінчилася! Хочеться вже не чути тих клятих шахедів або свисту ракет. До речі, з ними бореться один з моїх племінників, який навчився цієї справі в Англії. Я дуже чекаю на повернення з фронтів моїх племінників. А ще я хочу подорожувати. Наша країна велика, різнобарвна, цікава, хочу побачити якнайбільше. Це моя мрія, сподіваюся, що вона обов’язково здійсниться».

Після такого спілкування хочеться сказати, що старість починається там, де закінчується життя. Адже вік – це не стоп сигнал, а зелене світло для мудрої пригоди.

Категорії
Новини

Нестандартно про стандарти

Про роль останніх у нашому повсякденному житті та у роботі бізнесу на прикладі співпраці з «АрселорМіттал Кривий Ріг» педагогам професійної освіти міста розповідали на екскурсії фахівці центру стандартизації, метрології та сертифікації.

У лабораторіях Криворізької філії Державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» перевіряється на міцність матеріал, з якого шиється спецодяг. Є можливість за допомогою сильного морозу, спеки, імітації опадів та сильного вітру перевірити на якість металопластикові вікна, а метал під краплями штучного туману випробовувати на здатність до корозії. Є платформи, що дуже нагадують нерівність міських тротуарів. На них випробовуються дитячі візочки, а на установці поряд – велосипеди. І таких цікавих та корисних випробувальних майданчиків тут дуже багато.

Під час екскурсії педагоги та методисти криворізьких закладів професійної освіти дізнавалися про цікаве обладнання, за допомогою якого перевіряється на якість та відповідність стандартам багато речей із нашого життя.

«Наш світ насичений різноманітними товарами та послугами. І усі вони мають відповідати стандартам якості та безпеки. Вони закладені і в наших методиках викладання при підготовці майбутніх працівників підприємств різного спрямування, і в обладнанні, яке ми використовуємо під час навчання. Тому екскурсія педагогів профосвіти у світ стандартизації, метрології та сертифікації є важливою та корисною для нашої роботи», – сказала Марина Мироненко, завідувачка кабінету навчально-методичного центру професійної освіти у Дніпропетровській області.

Педагоги профосвіти побували у відділі стандартизації та у випробувальному центрі. Вони на власні очі подивилися, як проходять тести на перевірку якості та відповідності стандартам різних виробів та процесів, дізналися про види робіт, які тут здійснюються, а також про цікаве обладнання, яке застосовується у центрі.

«Це ультразвуковий дефектоскоп, який, наче під рентгеном робить сканування зварних швів металоконструкцій. Якщо його так можна назвати – це УЗД «внутрішніх органів» металу, – розповів екскурсантам Володимир Гордієнко, провідний інженер лабораторії фізико-механічних випробувань центру. – Якщо на екрані бачимо пляму червоного кольору, ось це і є дефект. Наприклад, за допомогою цього дефектоскопа в «АрселорМіттал Кривий Ріг» ми перевіряємо зварні шви кожухів доменних печей після їхнього ремонту».

«Важливо, щоб представники освіти розуміли, як працює наше підприємство, як і у чому наша робота збігається з діяльністю педагогів, та взагалі, як вона впливає на усі сфери нашого життя, адже всі ми живемо за стандартами, – сказав Юрій Іванов, директор Криворізької філії ДП «Дніпропетровський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації». – Без стандартизації, сертифікації, метрологічної діяльності, випробувань великої кількості товарів та послуг неможлива робота жодного підприємства. І відповідальний бізнес приділяє цьому належну увагу. Наприклад, ми вже багато років співпрацюємо з «АрселорМіттал Кривий Ріг». Робимо випробування на відповідність сертифікату якості матеріалів, виробів, процесів, які застосовуються у виробництві, ремонтах, модернізаціях, дослідження з метрології тощо. Обсяг нашої співпраці дуже великий. Це важливо не лише для підприємства. Педагоги професійної освіти мають знати про це і використовувати у своїй роботі для підготовки  молодих спеціалістів, зокрема й металургійної та гірничовидобувної галузей».

Як додав Сергій Попов, заступник начальника випробувального центру, співпраця з «АрселорМіттал Кривий Ріг» це і випробувальні послуги, і метрологічні вимірювання. Тут здійснюється повірка та калібрування вимірювальної техніки, випробовується продукція підприємства. Також триває співпраця і з підрядними організаціями, які виконують роботи та замовлення на великому промисловому підприємстві.

«Екскурсія була дуже цікаво та корисною для нас. Тепер ми більш розуміємося на стандартах та їхньому значенню у нашому повсякденному житті та у роботі, – ділиться враженнями Ольга Кепша, методистка міського центру професійної освіти металургії та машинобудування. – Ми працюємо з молоддю, навчаємо хлопців та дівчат різним технічним спеціальностям. Бувають моменти, коли на спецтехнології або на заняттях з виробничого навчання ми пояснюємо якусь тему, а молодь ставить запитання про стандарти, про якість продукції, цікавиться на що ми маємо рівнятися, на які основи спиратися. Тепер ми більш розгорнуто можемо відповідати на ці питання, а також розповісти про діяльність нашого центру стандартизації, метрології та сертифікації, роботу, якого ми побачили на власні очі».

Категорії
Новини

Інтернет – їй не конкурент

Наталя Пуц

Своє 90-річчя відзначає науково-технічна бібліотека «АрселорМіттал Кривий Ріг».

За кількістю технічної літератури, спеціалізованих журналів, статей та наукових робіт вона є найбільшою у Кривому Розі та унікальною, адже інформації, яку можна знайти в цій бібліотеці не знайдеш в інтернеті.  

«Знайдіть інформацію на тему…»

До науково-технічної бібліотеки активно звертаються читачі. Це працівники наших підприємств, викладачі та студенти, серед яких є учасники «Нової фабрики», наукові працівники. Бібліотека настільки багата на потрібну, часто унікальну інформацію, що такого в інтернеті не знайдеш. Фонд бібліотеки налічує понад 340 тисяч друкованих одиниць, 150 тисяч з яких – це книги та журнали з металургії.

Також тут є література з електротехніки, прикладних та природничих наук, щодо деталей різних машин, підіймально-транспортного обладнання, обробки металів. Також є література з гірничої справи, залізничного та автомобільного транспорту, хімічної промисловості, будівництва, архітектури, креслення, історії, географії тощо. Крім того, у НТБ зберігається понад 68 тисяч друкованих одиниць патентів та авторських свідоцтв.

«Коли до нас звертаються, як правило, люди не знають яка точно книга або стаття їм потрібна, вони просто називають тему, що їх цікавить,– розповідає завідувачка науково-технічною бібліотекою Наталя Пуц. – Я виступаю у ролі «пошуковця» – визначаю літературу та знаходжу задану тему. За багато років роботи у бібліотеці я вже добре вивчила її та систематизувала інформацію. Втім, на пошук деяких тем і у мене витрачається багато часу. Допомагаємо усім, хто до нас звертається. На жаль, через ковід та повномасштабну війну читачів у нас поменшало, був і час затишшя, особливо на початку війни. Але зараз інтерес до технічної літератури знову набирає обертів. Навіть за важких часів людям потрібна унікальна інформація, яка зібрана у нас. Для обслуговування читачів ми маємо два зали та 22 пункти видачі у цехах, управліннях, відділах, лабораторіях підприємства».

Зростала разом із підприємством

Помандруємо у 1935 рік. Криворізький металургійний завод стрімко набирає обертів. На повну потужність працює перша доменна піч, задута друга домна. Разом із ними розвивається потужний комплекс енергетичного обладнання, ремонтно-допоміжного господарства. Поруч з металургійним комплексом триває будівництво коксохімвиробництва.

Територія заводу нагадує мурашник – всюди люди, працює техніка, монтується складне обладнання. Щоб керувати усіма процесами та опановувати нові технології спеціалістам на усіх робітничих ланках потрібні спеціальні технічні знання. А як їх отримати людям, значна кількість яких у 30 роках минулого століття тільки вчилася читати та писати? Саме для них на «Криворіжсталі» прямо у бараках були організовані вечірні школи, школи фабрично-заводського учнівства (ФЗУ). З’являється і перша технічна література. Це були журнали, технічна документація нового обладнання, наукові примірники, якими користувалися інженерно-технічні працівники.

Спочатку бібліотека розміщувалася у готелі «Металург», де мешкало керівництво комбінату. Та незабаром її було переведено до заводоуправління на території комбінату. Втім, щоб технічна бібліотека (так вона називалася на той час) була ближчою до людей, вона стала ще й пересувною – переїжджала до тих цехів та підрозділів заводу, де була найбільше потрібною.

«Про тодішній фонд бібліотеки, про кількість зібраних документів майже нічого не відомо. Причина тому – війна. Частина книг поїхала в евакуацію, а те, чого взяти з собою не вдалося, знищили фашисти, – говорить Наталя Пуц. – Найголовнішу та найціннішу книгу – Проєкт Криворізького металургійного заводу, виданий у 1929 році Гіпромезом зберегти вдалося. Цей раритет і зараз може побачити кожен відвідувач бібліотеки. Разом із Проєктом у нас зберігаються журнал «Сталь», виданий у 1931 році. Він має тверду обкладинку і виглядає наче справжня книга. Також у бібліотеці зберігаються посібник «Блюминг 1150 для Криворожстроя» 1938 року видання, «Металлургия чугуна» за 1944 рік. Та «Русско-немецький словарь» 1911 року випуску. Так, вони написані російською, але це вже історичні примірники».

З березня 1944 року після звільнення Кривого Рогу та з початком відновлення заводу, відновила свою роботу і технічна бібліотека. Перший післявоєнний запис в її інвентарній книзі датується 1945 роком. Фонд бібліотеки налічував тоді понад 14 тисяч екземплярів книг. Здебільшого це були видання довоєнних років, та були й книги 1941-1945 років видання.

З розвитком підприємства розвивалася і бібліотека. Керівництвом виділялися кошти на нову літературу, підписувалися галузеві та суміжні журнали, сюди надходили республіканські, обласні та місцеві газети.

Декілька разів НТБ змінювала свою адресу, працювала на Соцмісті, у будівлі навчально-виробничого цеху. З 2006 року вона знаходиться у будинку НТБ, який спеціально обладнали під бібліотеку. Там же розташовані Музей історії підприємства, Академія АрселорМіттал та ПО ПМГУ.

На сучасній хвилі

Зараз розширювати коло своїх читачів та ділитися з ними потрібною

інформацією бібліотеці допомагає сайт. У ньому є багато рубрик, а також можна знайти скани книжок. Люди можуть зробити запит, а згодом, на сторінках «електронної бібліотеки» НТБ отримати необхідну інформацію. Це дуже зручно, допомагає економити час та ресурси. До речі, статті з журналів та з книжок скануються за допомогою спеціального приладу, так що якість матеріалу відмінна.

«Нашій бібліотеці виповнилося 90 років, – сказала завідувачка НТБ. – Вона мудра, адже «знає» дуже багато, досвідчена, бо пройшла чималий історичний шлях та увібрала досвід багатьох поколінь, впевнена в собі, бо сучасна, а ще вона знає, що потрібна людям. Приходьте до нас, щоб пересвідчитися в цьому. Ми завжди раді новим читачам та готові знайти відповіді на усі ваші запитання».

Категорії
Новини

Справа – «табак»?

Чому тютюнова залежність – це психологічна пастка? Як не потрапити в неї та чого б такого з’їсти, щоб легше кинути палити розповідає психологиня «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олена Шевчук.

Цигарка, як морозиво

Розповім вам історію однієї моєї знайомої. Її звати Ольгою, прізвище з певних причин не називаю, бо вона, як і ми, працює на нашому підприємстві.

У суспільстві чомусь прижилася думка, що злісні курці, то лише чоловіки. А от і ні. В цій поганій звичці, на жаль, жінки вже наступають їм на п’яти. Хоча про вік у жінок не запитують, але Ользі вже за 40. А палити вона почала ще зі школи, коли навчалася у шостому класі.

Батьки їй казали: «Не бери цигарку, навіть після першої з’явиться залежність». Ольга цигарку викурила і… зрозуміла, що залежність «не прийшла». Нічого особливого не відбулося і після другої, третьої, четвертої цигарки. Вона могла палити певний час, а потім на деякий відмовитися від цього. Ольга каже, що це було ніби їсти морозиво, влітку воно добре заходить, а взимку навіть не хочеться його купувати.

Ольга розповіла, що їй дуже подобалося палити разом з хлопцями-старшокласниками. Вона гадала, що при цьому виглядає дорослою, сучасною, своєю. А коли вже навчалася у виші, цигарка допомагала їй вбивати час у перервах поміж лекціями, а також у нічних «посиденьках» над курсовими, дипломом.

Професію Ольга здобула, а от зі здоров’ям почалися проблеми. Спочатку пожовтіли та почорніли зуби. А потім була «швидка» – проблеми із серцем та судинами. Лікарі сказали, що хворобу  спровокувало надмірне паління, бо цигарку до рук вона тоді брала вже кожні 15 хвилин.

Кинути палити, за принципом, як з морозивом, Ольга вже не могла. Спроби відмовитися від цигарок розтягнулася на декілька років. Були успіхи та зриви. Зрештою їй допомогли лікарі, родина, друзі та колеги, які вже не кликали її на перекур. До речі, і це цікаво – дим від цигарок Ользі ніколи не подобався, навіть за часів, коли вона сама палила. Здоров’я у неї наладилося, та й життя набуло яскравих фарб. Як каже наша героїня, паління – вже не її хобі, вона замінила його іншими цікавими та корисними справами.

Не товариш, а підступний шахрай

«Це я про цигарки, адже головна причина залежності від паління – це психологічна пастка. Спочатку цигарка забирає спокій курця, людину колотить, коли вона не палить, а з кожною затяжкою цигарка видає курцю спокій маленькими порціями. Тобто, психічна рівновага, яка і так є у людини, що не товаришує з тютюном, у курця настає тільки тоді, коли він палить, – говорить психологиня підприємства Олена Шевчук. – Насправді фізична потреба у нікотині в людини дуже слабка. Її можна подолати лише за декілька тижнів відмові від паління. А от психологічна залежність – складніша. Паління для багатьох курців – то ритуал, налаштування на роботу, спосіб знайомства, товаришування, або навпаки, заспокоєння після стресу. Паління міцно інтегрується в життя курців і стає їхньою милицею. Ось її і треба вибивати з життя. На допомогу прийде заміщення інтересів. Пориньте з головою у роботу, спорт, творчість, туризм, турботу про родину тощо. Створіть для себе інші ритуали, інші якорі, які будуть викликати у вас задоволення. Наприклад, знайомство з цікавими книгами, перегляд кінофільмів, прогулянки на природі, медитації, зустрічі з цікавими людьми. Також курцю треба навчитися працювати зі своїми емоціями, це я щодо тривоги, яку раніше глушила цигарка. Є багато технік, які допоможуть з цим впоратись. Звертайтеся. Навчу».

Чим заїсти нікотин?

В одній сигареті міститься 2-3 мг нікотину, а також є смоли та попіл. Попри високий рівень фільтрації, вони все одно потрапляють до легенів курців, викликаючи залежність.

Тим, хто вирішив відмовитися від паління, ще на фазі фізичної потреби, психологиня радить додавати до свого раціону продукти, які багаті на нікотинову кислоту. Рекордсменами за вмістом нікотину серед овочів є сімейство пасльонових. На першому місці знаходиться червоний помідор. У перці, картоплі та баклажанах нікотину трохи менше, але ці овочі також є ефективними замінниками сигарет. Не забувайте про бобові (горох та квасолю), а також горіхи. Вони доповнять повноцінний здоровий раціон. А на десерт відмінно смакують фрукти. Комбінація з усіх засобів: роботи над собою на ментальному рівні, зміна та корекція меню, зміна вектора на якусь цікаву справу та хобі допоможуть вам швидше і приємніше пережити «нікотинововідмовний» період. І тоді ви забудете про цигарки та надовго залишитеся здоровими!

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Новини

До холодів холодним способом

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» тривають ремонти  автошляхів. Роботи здійснюються власними силами з використанням холодного асфальту та будівельного бетону.

На дорогах – пластикові огорожі, працює спецтехніка, люди у яскравих жилетах вирівнюють поверхню та укладають асфальтобетонні суміші. Рух транспорту обмежений, але водії радіють – триває ремонт доріг. Перед початком холодного сезону це в рази актуальніше, адже «знешкодження» вибоїн на дорозі – це профілактика аварій, пошкоджень автомобілів та травмування пішоходів.

Оскільки капітальний ремонт з повною заміною дорожнього полотна – це  дуже дорога процедура, особливо при  залученні послуг підрядних організацій, тож ремонтувати автодороги було вирішено своїми силами. За це взялися фахівці Центрального департаменту з утримання та ремонтів «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Оскільки потрібної власної техніки для роботи з гарячим асфальтом у фахівців ще немає, її надходження очікується вже незабаром, то боротьбу з дірками на дорогах вирішено розпочати за допомогою ямкового ремонту.

«Це той метод, який дозволяє нам вже зараз ремонтувати дороги та робити їх проїзними та безпечними, – розповідає Олександр Сірик, начальник дільниці з підготовки виробництва ЦДУР. – Пошкодження усуваються за допомогою холодного асфальту. Це одна з доступних та зручних технологій. На відміну від гарячого асфальтобетону ця методика дозволяє працювати швидко, надійно та за будь-якої погоди й температури повітря – від + 40 до – 20 градусів».

Протяжність автодоріг нашого підприємства становить понад 57 кілометрів. Потребують ремонту 80 470 м2. Вже відновлено покриття на 773,98 м2.

Зокрема холодним методом відремонтовано 45 м2 дороги на «Червонівському» мосту, від вулиці Криворіжсталі і до КПП № 1, а також 307,45 м2 дороги «Центральна», що в районі прохідної дев’ятої доменної печі. Також відремонтована дорога, що веде до району доменних печей та ТЕЦ. За допомогою будівельного бетону відремонтована дорога «Научна» біля ДАТП.

Роботи з ремонту доріг продовжуються.