Дружини працівників нашого підприємства, які віддали своє життя за свободу та незалежність України, беруть участь у благодійному арт-терапевтичному проєкті «Жива». Мета проєкту – допомогти жінкам прожити горе втрати найрідніших людей та вилити його у творчості.
Участь жінок загиблих героїв у всеукраїнському проєкті відбувається за підтримки «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Криворізької художньої школи № 1 імені Олександра Васякіна.
Стартував проєкт цього тижня. Його учасницями стали Світлана Авраменко, Тетяна Гора, Наталія Бєлікова, Ірина Топальцева, Тетяна Корольова, Вікторія Стельмах, Яна Волошина, Людмила Машненко. Для декого з них це перший досвід у живописі, тому в роботі їм допомагають професійні художники.
«Ідея проєкту – виявити творчі здібності у дружин загиблих героїв та сприяти їх психологічному відновленню після важкої втрати. Учасниці проєкту не тільки малюють картини а таким чином виплескують свої емоції, під час роботи вони спілкуються між собою, говорять про наболіле, підтримують одне одну і таким чином психологічно розвантажуються та планують своє майбутнє, – зазначила Наталія Терещенко, начальниця відділу внутрішніх комунікації «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Сюжети майбутніх картин жінки обрали самостійно. У одних вони асоціюються із їхньою другою половинкою, у інших– відображають сьогоднішній настрій, стан душі, турботи тощо. Свої емоції жінки відтворюватимуть на полотні. Працюватимуть вони акриловими фарбами. Така техніка є зручною для початківців, адже вона легка в користуванні – для цього потрібні лише вода та фарби, – сказала Оксана Поліщук, директорка художньої школи № 1.
Над картинами жінки працюватимуть протягом тижня. Ми обов’язково розкажемо про результати проєкту в «Металурзі», покажемо картини наших жінок та дізнаємося про їхні життєві історії.
Екологи «АрселорМіттал Кривий Ріг» та представники «Стіл Сервісу» висадили зелені насадження поблизу прохідних комбінату в межах заходів міської екологічної програми із захисту навколишнього середовища.
Озброївшись граблями, лопатами та лійками у сквері біля пам’ятника будівельникам на вулиці Криворіжсталі, 10 наші колеги висадили 60 саджанців бирючини. Ця вічнозелена рослина стане прикрасою скверу та сприятиме екології в санітарній зоні навколо нашого підприємства.
«Мені дуже приємно брати участь у подібних заходах, адже ти одразу бачиш результат – все навколо стає затишнішим та приємнішим. А коли зелені насадження підростуть, у сквері стане ще гарніше, тут будуть відпочивати та милуватися рослинами дорослі й діти», – зазначила Юлія Дубіна, інженер з охорони навколишнього середовища ДОНС.
«Працівники департаменту з охорони навколишнього середовища та інших підрозділів наших підприємств систематично проводять екологічні акції з озеленення територій: висаджують нові дерева, декоративні рослини навколо підприємства та безпосередньо на його території, упорядковують зелені зони, сквери та парки відпочинку. Ця робота не припиняється навіть у наш нелегкий воєнний час. Наприклад, ми вже висадили дерева у сквері по вулиці Збагачувальній, біля пам’ятника загиблим на виробництві тощо. Плануємо висадку зелених насаджень по вулиці Вадима Гурова у Металургійному районі», – сказала Олена Кузнєцова, заступниця директора департаменту (ОВД та функціонування СЕМ) департаменту з охорони навколишнього середовища «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«АрселорМіттал Кривий Ріг» взяв участь у відкритті Центру розвитку кар’єри в Інгулецькому професійному ліцеї та надав молоді інформацію про робітничі професії, які є на нашому підприємстві, а також про можливості стажування та працевлаштування.
Новий Центр розвитку кар’єрив Інгулецькому професійному ліцеїстав 35-м осередком для молоді у Дніпропетровській області, де популяризуватиметься професійно-технічна освіта, надаватиметься інформація про професії, працевлаштування, можливості кар’єрного зростання тощо.
«Задача таких Центрів кар’єри – створювати максимально ефективний зв’язок між роботодавцями, учнівською і студентською молоддю та закладами освіти для успішного працевлаштування молоді і допомоги у їхньому професійному зростанні, – говорить Вікторія Коцуба, фахівчиня відділу з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів. – «АрселорМіттал Кривий Ріг» вже давно співпрацює з Інгулецьким професійним ліцеєм. Його студенти проходять практику на нашому підприємстві, стажуються, беруть участь у програмах професійного та особистісного розвитку, працевлаштовуються до комбінату».
У Центрі розвитку кар’єри представлений стенд «АрселорМіттал Кривий Ріг», де молодь може ознайомитися з історією та сьогоднішнім днем підприємства, специфікою гірничого, коксохімічного, металургійного виробництвами, професіями, які у нас є, можливостями навчання, підвищення кваліфікації, кар’єрного розвитку тощо.
У Центрі проходитимуть зустрічі молоді з фахівцями-представниками виробництв, різноманітні тренінги. Один з них, наприклад, тренінг з комунікацій.
«Створення такого центру є важливим для молоді всього регіону. Кривий Ріг – це могутній промисловий гігант, якому потрібні кваліфіковані робітничі кадри. І ми будемо готувати такі кадри у тісній співпраці з підприємствами, – сказала Жанна Школяренко, директорка державного навчального закладу Інгулецького професійного ліцею. – Ми усі чекаємо на цікаві тренінги з професійної орієнтації, зустрічі з професіоналами, виробничі екскурсії до цехів підприємств нашого регіону і, зокрема в «АрселорМіттал Кривий Ріг», та багато інших цікавих заходів, які пройдуть у нашому Центрі».
Музей історії нашого підприємства прийняв естафету Криворізького музейного марафону з нагоди Міжнародного дня музеїв.
«До вашої уваги – маршрут залами музею, де ви дізнаєтесь про найцікавіші «фішки» металургії, «пірнете» у 90-річну історію підприємства, дізнаєтесь про визначних людей та сьогодення, побачите артефакти та унікальні експонати. Що ж, розпочнемо», – зацікавив екскурсантів на початку екскурсії завідуючий музеєм історії підприємства Микола Чухрай.
Міжнародний день музеїв відзначають 18 травня і це є приводом для підвищення обізнаності про те, наскільки музеї важливі в розвитку суспільства.
«Навіть не всі криворіжці добре знайомі з історією рідного міста та підприємств, які у нас є. Годі вже й казати про численних нових мешканців Кривого Рогу. Цей музейний марафон – саме для цього. Візит до музею історії вашого підприємства – це важлива зупинка міського музейного марафону, адже будівництво заводу, якому цього року виповнюється 90 років, безпосередньо пов’язано з розвитком Кривого Рогу, – сказала Ганна Літвінчук, начальниця відділу розвитку туризму Інституту розвитку міста Кривого Рогу.
«Я ніколи не була на підприємстві та в цьому музеї, тож мені дуже хочеться на власні очі побачити, що це таке, – ділиться очікуваннями від екскурсії мешканка Кривого Рогу Ірина Доненко. – Підприємство я уявляю дуже великим, а експозицію музею цікавою. На головному місці в ньому, напевне, буде руда або щось із металу. Я впевнена, що екскурсія буде цікавою».
Екскурсанти познайомилися з експозицією музею історії нашого підприємства у трьох залах. Вони дізналися про історію виникнення комбінату на базі Криворізького залізорудного басейну, пріоритети компанії «АрселорМіттал», сучасне життя підприємства, соціальну сферу, видатних працівників. Побачили зразки сировини та види прокату, дізналися про технологічні процеси. Особливо у захваті екскурсанти були від макету підприємства, завдяки якому можна оцінити, наскільки комбінат складний та величезний.
«Я дуже активно підтримувала проведення цієї екскурсії та й взагалі організацію музейного марафону у Телеграм каналі «Давай підемо! Кривий Ріг», – сказала засновниця цього каналу Юлія Глущенко. – Ідея створення такого інформаційного каналу виникла під час блекаутів, коли навкруги було не тільки темно, а й дуже сумно, відчувався голод позитивних емоцій. А рецепт лікування від цього не складний – вивести людей із стану емоційного блекауту можуть тільки люди: своєю енергією, позитивом, організацією різних заходів. Потрібне лише було джерело, на якому можна б було знайти потрібну інформацію про заходи. До речі, екскурсії до музею «АрселорМіттал Кривий Ріг» я чекала з нетерпінням, адже я тісно пов’язана з підприємством: живу на Соцмісті, гуляю із собакою, бігаю біля ставків, бачу життя заводу, чую, як він гуде, відчуваю, як він працює. Ця екскурсія дає мені можливість більше з ним познайомитися».
«Мені було дуже цікаво дізнатися про історію будівництва підприємства, а з ним і про історію Кривого Рога. Я приїхала до Кривого Рогу з Донеччини і зараз відкриваю це місто для себе, – поділилась враженнями Наталя Растєгаєва. – Музей дуже сучасний, відчувається, що він «живий», бо представлені тут експонати розповідають не лише про минуле, а й про сьогодення».
Пісні під баян чи гітару, кіно та танці, спортивні змагання – ми продовжуємо розповідати про історію проспекту Металургів, заснування та розвиток якого пов’язаний із розбудовою нашого підприємства.
Як ми вже знаємо з історії, плани створення Соцміста, або Міста-саду для будівельників металургійного заводу та його працівників, стали реальністю лише частково. Через репресії та підготовку до війни більшість проєктів так і залишилися на папері та у запальних речах з трибун відомих особистостей того часу. Серед проєктів, яким пощастило здійснитися,– створення парку на Соцмісті. За планами він мав стати центром культурного та спортивного життя мікрорайону та головною прикрасою вулиці – зараз проспекту Металургів. І таки став ним!
З баяном – до парку біля ставків
У своїй книзі «Соцмісто Кривого Рогу (1931-2021)» краєзнавець Ігор Рукавіцин пише, що перший камінь у фундамент майбутнього Міста-саду для металургів був закладений 6 серпня 1931 року. З того часу посеред степу почали з’являтися перші багатоповерхові житлові будинки та формуватися інфраструктура району.
У квітні 1936 року міська газета «Червоний гірник» опублікувала статтю «Місто металургів» про плани забудови Соцміста, зокрема, йшлося і про створення парку, який потім буде названо на честь Богдана Хмельницького. В нього планувалося асигнувати 230 тисяч карбованців, спорудити там літній ресторан, світловий фонтан зі статуями спортсменів, кінотеатр на 800 місць. «Соцмісто будується так, щоб воно цілком відповідало вимогам культурного робітника», – акцентувалося у статті.
«Парк в Соцмісті у середині минулого століття був не таким, яким ми зараз його добре знаємо. Його центральна частина була ближче до ставків, а центром парку був пам’ятник Богдану Хмельницькому, – розповідає голова ветеранської організації нашого підприємства Володимир Заяць. – Парк був огороджений парканом і мав декілька входів-виходів. Перед пам’ятником розташовувався фонтан, а навколо – безліч клумб із квітами. Центром подій був літній кінотеатр. Фільми в ньому демонструвалися ввечері, а вдень кінотеатр перетворювався на естрадний майданчик. Частину сцени затягували полотном замість фону, і там виступали художні колективи Палацу культури металургів. Та й по буднях життя у парку кипіло. Якою б важкою не була робота на підприємстві, після зміни люди чепурилися, брали баяни, гітари та поспішали до парку. Пісні лунали до ночі».
Як згадує Володимир Заяць, згодом парк став ширшим. У 1970-х роках на місці танцмайданчику був збудований фонтан.
З грудня 1954 року на проспекті Металургів відкрився Палац культури металургів. Він одразу став центром дозвілля не тільки працівників металургійного комбінату, а і всього району. Тут було безліч гуртків. Свою творчість аматори демонстрували і в Палаці, і на агітмайданчиках міста та у парках відпочинку.
Кипіло й спортивне життя. У парку діяли спортклуб «Богатир», а у 1970 році був побудований стадіон «Металург», який міг вмістити майже 30 тисяч глядачів. Перший матч на стадіоні відбувся 11 квітня 1970-го.
У 1999 році стадіон реконструйовали для проведення єврокубкових матчів. У січні 2021 року в рамках програми президента України «Велике Будівництво» розпочалась масштабна реконструкція стадіону. Завершити її завадила повномасштабна війна.
Від міськвиконкому до 95-го
На проспекті Металургів розташований адміністративний центр Кривого Рогу, тут знаходиться Будинок Рад. Вперше ідея збудувати міськраду виникла ще у 1934 році. Звести будівлю планувалося на перехресті проспекту Поштового та вулиці Свято-Миколаївської. Але здійснити цей план не вдалося. У середині минулого століття міськраду вирішили збудувати у центрі Соцміста на проспекті Металургів. Цей проєкт реалізували в 1975 році до 200-річчя заснування нашого міста. У 1985 році з правого боку був добудований так званий Колізей, де зараз знаходиться центр адміністративних послуг «Віза».
«Район 95-го кварталу в середині минулого століття був «околицею» проспекту і тільки забудовувався, – згадує Володимир Заяць. – Там не було «великого кола», натомість були одноповерхові приватні будинки та перші «сталінки». Може хтось пам’ятає, що відомий бюст-пам’ятник Данко, який від початку 1970-х років стояв біля кінотеатру «Сучасник», спершу (з жовтня 1965 року) знаходився на 95-м кварталі. Виготовили пам’ятник на нашому підприємстві, а його автором був художник Олександр Васякін. Зараз вже нічого не нагадує про ті часи, багато чого змінилося і на проспекті Металургів. Але людська пам’ять та архівні фото зберігають згадки про минулі часи».
Фотокартки – зі сторінки «Криворізька старовина» у Фейсбуці та з музею історії нашого підприємства.
Конфлікти виникають через непорозуміння та небажання (або невміння) почути одне одного. На черговому вебінарі від психологині нашого підприємства Олени Шевчук учасники вчилися ненасильницькому спілкуванню (без конфліктів) та опановували мистецтво розуміти одне одного.
«Ти ніколи не виносиш сміття!», «Ти взагалі мене не любиш, все життя мені зіпсував!», «Що з тебе взяти, тобі нічого доручити неможливо».
Чи знайомі вам подібні фрази? Якщо так, то цей матеріал за підсумками вебінару точно стане вам у пригоді, адже усім нам потрібно вміти висловлювати своєї думки мирно, а не у формі критики, ультиматумів, звинувачень, зверхнього ставлення або приниження.
«Спілкуватися з людьми – родиною, друзями, колегами, підлеглими – треба у мирній та безпечній формі, – говорить психологіня Олена Шевчук. – Наприклад, на звинувачення, що ви виконали щось погано, можна спокійно відповісти, що ви намагаєтеся робити все правильно і попросити конкретизувати ваші недоліки, а не казати про все взагалі. А ще можна зауважити, що ви працюєте добре лише тоді, коли до вас звертаються ввічливо. Саме за такої моделі спілкування ми будемо в рази ефективнішими, зберігатимемо гарні стосунки, повагу одне до одного та душевну рівновагу».
Ненасильницьке спілкування – цей термін та методику створив психолог Маршал Розенберг. Він звернув увагу на те, що під час конфліктів ми схильні узагальнювати та критично оцінювати іншу людину. У багатьох випадках таке ставлення одразу викликає опір та захист у відповідь. Як результат, люди перестають чути одне одного, конфліктують. Ненасильницьке спілкування пропонує інший спосіб донесення своєї думки: не оцінювати, а говорити про факти, особисті почуття й потреби, висловлювати прохання замість вимоги.
«До мене часто пари приходять на консультації та починають нещадно одне одного звинувачувати, в тому числі й у побутових проблемах, – продовжує Олена Шевчук. – Усе це оцінки та узагальнення, а не факти. Принципи ненасильницької комунікації вчать, що насамперед треба говорити про факти без оцінок. Не «ти мене не поважаєш», а «вчора і сьогодні ти не помив посуд і не застелив ліжко, як ми домовлялися». Це факт, з яким інша людина може погодитися. Другий крок – сказати про свої почуття. Наприклад, «коли ти так робиш, я починаю сердитися, мене це засмучує». За цими почуттями завжди стоїть якась потреба. Вона може полягати в тому, щоб бути почутим. Ненасильницьке спілкування вчить розпізнавати свої потреби та потреби інших. Коли ми відмовляємося від ярликів та оціночних суджень, виявляється, що інші люди так само, як і ми, мають свої почуття та потреби. З дитинства нас навчили думати категоріями «правильно-неправильно» з огляду на наявність ворога. І коли ми дивимося на іншу людину як на ворога, то починаємо використовувати мову суджень. Суть ненасильницької комунікації не тільки в тому, щоб вміти екологічно висловити свої потреби і почуття, а й у тому, щоб вміти побачити за неприємними словами іншої людини потребу. Спробуйте так зробити, і світ стане простішим та кращим».
