Автор: Головко Вікторія

Категорії
Новини

Прикрасять місто липи та верби

В рамках Міської програми вирішення екологічних проблем Кривбасу та поліпшення стану навколишнього природного середовища на 2016-2025 роки, протягом жовтня «АрселорМіттал Кривий Ріг» висадив понад 600 саджанців дерев у Металургійному, Центрально-Міському та Інгулецькому районах нашого міста. Молоді дерева сприятимуть покращенню якості атмосферного повітря у місті.

У жовтні мешканці трьох районів міста спостерігали роботу «зеленого десанту» – працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», які висаджували дерева обабіч доріг, у скверах, набережній на Соцмісті та промислових зонах Кривбасу. У ролі озеленювачів виступили працівники гірничого департаменту, охорони навколишнього середовища, прокатники, доменники, представники ПП «Стіл Сервіс».

«Екологічні акції з озеленення Кривого Рогу наше підприємство здійснює на постійній основі. Ми продовжуємо це робити навіть за складних умов воєнного часу. Зелені насадження є окрасою міста, адже дерева завжди дають нам затишок та тінь. А також дерева сприяють комфортним умовам проживання людей, знижують вплив шуму, покращують якість навколишнього середовища. Це важливо, адже зараз усі ми гостро відчуваємо ще й негативний вплив війни – викиди забруднюючих речовин та парникових газів від вибухів, що сприяють погіршенню кліматичних умов (спека, засуха). Засуха цього літа стала причиною багатьох пожеж в екосистемах. Цього разу для озеленення міста ми обрали декілька видів дерев – липу, вербу, горобину, декоративну сливу. Породи дерев для висадки обрано не випадково. Перевагу надано породам, що добре себе зарекомендували в умовах нашої місцевості. Усі вони здатні вирішувати свої екологічні задачі, – зазначила Людмила Руднєва, директорка департаменту охорони навколишнього середовища «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Дерева на варті екології

Жовтнева екологічна акція підприємства розпочалася з Інгулецького та Центрально-Міського районів. У висадці дерев були залучені працівники гірничого департаменту, екологи підприємства та фахівці ПП «Стіл Сервіс».

«Саджанці липи крупнолисної були висаджені від транспортної зупинки «Руднична» до мосту, який в народі називають Алахівським. Також дерева висадили в межах санітарно-захисної зони відвалу Степовий-2, розташованому на території Центрально-Міського району. Хочу зазначити, що усі проєкти, які ми зараз здійснюємо в департаменті, як то Степовий-2, Третя карта – усі вони обов’язково супроводжуються благоустроєм територій. Цього разу на відвалі ми висадили 40 дерев. Вони будуть зменшувати наявність пилу й аерозолів у повітрі, працюватимуть як природні фільтри та поліпшуватимуть санітарно-гігієнічну ситуацію навколо промислової зони, – сказав Андрій Левицький, директор технічний гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». – У листопаді гірничому департаменту підприємства виповнюється 65 років. Ми вже звикли бачити, що більшість наших виробничих майданчиків майже потопають у зелені різноманітних дерев, хвої, кущів та квітів. Наша територія, попри її промислове призначення, стала своєрідною парковою зоною з алеями, скверами, куточками відпочинку. Але так було не завжди. Якщо поглянути на історичні фото, зроблені на початку заснування ГД, ми побачимо на цій території лише чистий степ, дерев тут не було. Усі зелені насадження, які тут зараз зростають, були висаджені нашими працівниками. І більшість дерев – саме під час подібних екологічних акцій».

«Хто хоч раз садив дерева, той знає, яку велику підготовчу роботу треба заздалегідь провести. Ми обстежували територію, визначали та підготовлювали місця, де будуть висаджуватися дерева. Наші колеги-екологи замовили та привезли саджанці. До речі, для мене ця акція з висадки дерев є дебютом, адже на роботі я займаюся переважно покосом трави. І цей дебют виявився вдалим», – розповіла Юлія Марманчук, озеленювач ПП «Стіл Сервіс».

«Дерева – це не тільки окраса міста, це наші екологічні помічники, адже відомо, що у середньому одне дерево щорічно виробляє майже сотню кубометрів кисню. Дерева здатні зменшувати і парниковий ефект. Я рада, що взяла участь у цій екологічній акції. Нехай ці дерева зростають, міцніють, щоб потім дарувати нам затишок, користь та гарний настрій», – зазначила Любов Палига, в.о. начальника пиловентиляційної служби рудоуправління ГД.

У Металургійному районі  біля поліклініки металургійного виробництва були висаджені декоративні сливи Пісарді. А на березі ставків, що в районі ринку Термінал, працівники підприємства висадили верби.

«Висаджувати дерева допомагають працівники прокатного департаменту, тут працюють представники блюмінга, – говорить Валерій Блістун, заступник начальника цеху блюмінг. – Декілька годин роботи, і пустир біля ставка одразу перетворився на затишний куточок. А яка краса буде, коли верби підростуть та наберуться сили! Якщо біля першого ставку ще зробити алеї, поставити лавки, то вийде шикарне місце для відпочинку дорослих та дітей».

Верби біля Термінала мають цікаві назви: Хакура Нішикі – це особлива кущова форма дерева, та верба Матсудана – невеличка, але має оригінальний вигляд. Верби було вирішено висадити біля водойми тому, що вони потребують великої кількості вологи.

Також у Металургійному районі завдяки нашим працівникам зростатиме горобина шведська. А клени були висаджені біля КПП № 22 шлакопереробної дільниці.

Цікаво

Коли людина знаходиться серед зелених насаджень її пульс зменшується на 15-20 ударів на хвилину, а дихання стає рівним та спокійним.

Одне дерево виробляє близько 113 кілограмів кисню на рік. Це означає, що два дорослих дерева можуть на рік забезпечити киснем родину з чотирьох людей.

Леонардо да Вінчі першим помітив, що товщина усіх гілок дерева рівняється товщині його ствола. Сучасна наука і досі не може пояснити, чому це так.

Максимальна тривалість життя дерев у дикій природі: яблуня живе до 200 років, груша – до 300, сосна європейська – до 500, дуб – до 1000 років, а ялівець – до 1500.

Категорії
Новини

Як зекономити озеро води та допомогти холодильнику

Екологи нашого підприємства розповіли учням Криворізького ліцею як надійно сховати окріп, розгладити зморшки на одязі, чому не варто затуляти батареї меблями та про багато інших корисних знахідок, які допомагають економити енергоресурси у побуті.

З нагоди Міжнародного дня енергозбереження представники департаменту з охорони навколишнього середовища «АрселорМіттал Кривий Ріг» провели декілька екологічних уроків для учнів молодших класів Криворізького ліцею академічного спрямування «Міжнародні перспективи».

Екологічний урок на тему «Збережемо природні ресурси — допоможемо планеті» не можна назвати традиційним. Екологи запропонували дітям віртуально прогулятися власними домівками та визначити місця, де можна економити енергоресурси. Вони проілюстрували свою розповідь  яскравими картинками та мультфільмами на екологічну тематику.

«Чи знаєте ви, що якщо закривати кран під час чищення зубів, мити посуд у ємності з водою і лише потім ополіскувати проточною, то за рік кожен може зекономити озеро води діаметром 200 метрів і глибиною 2 метри?». «А якщо протерти лампу від пилу та бруду, то вона на 10-15 відсотків сяятиме  яскравіше?». «А якщо позбавити морозилку холодильника льодяної «шуби», він працюватиме ефективніше?».

Екологи нашого підприємства розповідали дітям  про ефективні прийоми, які дозволяють легко та просто заощаджувати енергію у побуті. А щоб ці правила запам’ятовувалися простіше, урок пройшов у ігровій формі. Діти із задоволенням подорожували  уявною квартирою, заглядали на кухню, до вітальні, «побували» у ванній кімнаті, відшукуючи робочі електроприлади.

«Мені понад усе сподобалися мультики. Там така планета красива, і її треба берегти. Для цього ми маємо економити енергію, – поділилася враженнями шестирічна Вероніка Цидуля. – А ще були цікаві картинки квартири. Я знаю, що вдома і у школі після того, як я помию руки, воду треба вимикати, а коли виходиш з кімнати треба світло виключати, і берегти тепло. Електрочайником, праскою я сама поки що не користуюся, хоча з мікрохвильовкою вже давно на “ти”. Мої батьки теж розповідали, що енергію треба економити та поводитися з нею обережно».

«Мені вже шість років і я добре знаю, що будь-яку енергію треба берегти, – говорить Даниїл Акулов. – Я часто користуюся планшетом, він також є електроприладом. Щоб його вимкнути, я натискаю на кнопку та надягаю на нього чохол, щоб планшет нічого не бачив. Ще я завжди вимикаю світло коли виходжу з ванни або з кімнати. Також  знаю, що взимку треба вдома зберігати тепло, і щоб вікна були зачинені, а батареї відкриті. Щоправда, батареї у нас поки що не гарячі».

«Незабаром ми будемо відзначати Міжнародний день енергозбереження, який  святкується з 2008 року. Його мета – розповісти людям, особливо молодому поколінню про важливість розумного та раціонального енергоспоживання, дбайливого підходу до використання природних ресурсів. Це питання в рази набуло актуальності під час блекаутів та електрообмежень через атаки ворога на енергооб’єкти України. Тому усі ми маємо знати де і яким чином можна зекономити енергію. А розпочинаємо економію із власних домівок, де є світло, вода, тепло, використовується безліч побутових електричних приладів. Щоб дітям було легше засвоїти інформацію, ми запропонували їм здійснити екскурсію до власних осель, навчитися розпізнавати джерела енергії та навчитися її економити», – сказала Світлана Пашиста, провідний інженер департаменту з охорони навколишнього середовища «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Категорії
Новини

Осінь: на підприємстві вродили вакансії

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбувся перший Жіночий ярмарок вакансій.

На заході жінкам пропонували познайомитися з професіями підприємства, умовами працевлаштування, кар’єрними можливостями, перспективою стати лідерками у традиційно чоловічих професіях. Організував ярмарок «АрселорМіттал Кривий Ріг» у співпраці з Криворізькою філією Дніпропетровського обласного центру зайнятості.

На ярмарок завітали понад 100 жінок. У кожної з них була можливість не просто ознайомитися з умовами та місцем майбутньої роботи, а й одразу поспілкуватися безпосередньо з керівниками цехів, обговорити умови працевлаштування та розпочати вже офіційне оформлення на підприємство.

Юлія  Веретеннікова багато років працювала за кордоном, а з початком війни повернулася в Україну до своєї родини. Тимчасову роботу знайшла у селі Радушному. Але їздити доводилося далеко, тому і звільнилася. Дізнавшись про Жіночий ярмарок вакансій в «АрселорМіттал Кривий Ріг», завітала сюди.

«Я уважно послухала інформацію і вже майже визначилася ким хочу стати. У мене є водійське посвідчення категорії Б, тому хочу вчитися на водійку великовантажних автомобілів. Я знаю, що такі водії  підприємству. У кар’єрах я була, тому добре уявляю, що це таке. А в цілому професій на ярмарку дуже багато, є з чого обирати. Про деякі професії я взагалі вперше дізналася. Головне, я вважаю, – це бажання працювати, якщо не знаєш професії, тебе тут обіцяють безплатно навчити. Є про що подумати, тим більше, що навчання у наші часи теж є дорогим задоволенням за яке потрібно платити. Мені дуже приємно, що від початку війни «АрселорМіттал Кривий Ріг» піклується про людей, про місто. Це ще одна причина чому я хочу працевлаштуватися на підприємства», – сказала Юлія Веретеннікова.

З блокнотом та ручкою на ярмарок завітала і Юлія Ольховська. За освітою вона медик, але життя поставило перед нею виклик – треба більше заробляти та відчувати себе соціально захищеною.

«Придивляюся до професії кранівниці. Я розумію, що це дуже крутий поворот у моєму житті, але я готова до цього. Про професію кранівниці та підприємство знаю від мами, адже вона тут багато років працювала кранівницею. У першу чергу мене цікавлять зарплата, соціальний пакет, специфіка роботи, графік. Про цей захід я дізналася з фейсбука, тож прийшла подивитися, дізнатися, поспілкуватися. Хтозна, може цей день стане для мене вирішальним». 

Мета жіночого ярмарку вакансій – проінформувати людей, зокрема жінок, що не зважаючи на війну та безліч проблем з нею пов’язаних, у нас є багато можливостей. Насамперед – змінити своє життя завдяки новій роботі, новим знанням, вмінням, навичкам, зустріти нових колег, друзів, відкрити для себе нові перспективи.

«Кадровий голод відчувають багато підприємств, і наше не виняток. Зараз багато чоловіків захищають нашу країну від ворога, тож ми пропонуємо роботу жінкам, щоб саме вони підставили економіці свої тендітні сталеві плечі, – сказала Карина Величко, фахівчиня з підбору персоналу та менеджерка жіночих проєктів, а саме Жіночого ярмарку вакансій. – Наприклад, у нас з початку війни на виробництві побільшало жінок-електромонтерок, слюсарів-інструментальниць, сортувальниць коксу, апаратниць хімводоочищення тощо. Жінки поступово опановують нові виробничі професії. Але вакантних посад, зокрема й інженерних, у нас ще багато, тож ми запрошуємо жінок до співпраці. Робота знайдеться для кожної у будь-якому департаменті підприємства. Не вагайтеся, вірте у себе, ми кожну жінку обов’язково навчимо та підтримаємо».  

«У нашому місті зараз понад 1000 вакансій, робітничих і не тільки. Серед шукачів роботи, які перебувають на обліку у центрі зайнятості, 80 відсотків жінок. І це зрозуміло, адже наші чоловіки зараз стали на захист України. Тому цей захід – не просто ярмарок вакансій, це жіноча підтримка своїх чоловіків, підтримка економіки України, життя міста й регіону – сказала Лариса Шевченко, директорка Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості. – Наш захід пройшов на за участю і на базі найбільшого металургійного підприємства України, якому нещодавно виповнилося 90 років. Сьогодні підприємство пропонує легальну роботу, соціальну підтримку, медичне страхування, безплатне навчання під час якого претенденти ще й отримуватимуть заробітну плату, кар’єрні можливості тощо. Треба, щоб усі знали, що на «АрселорМіттал Кривий Ріг» робота є, і сюди можна звертатися за вакансіями».

Категорії
Наші люди

Сирена. Укриття. А що у вас тут? Заняття!

Нещодавно декілька діб поспіль ворог особливо активно тероризував наше місто. На жаль, були вибухи, прильоти. У такі дні у кожного особливе ставлення до тривог про небезпеку – коли лунає сирена, люди поспішають в укриття. Так було і того дня, коли в Університеті АрселорМіттал тривав навчальний процес у класі внутрішнього тренера Ганни Кравченко.

Вибух і знову сирена. Люди на зупинці «Третя дільниця» спустилися до підземного переходу. Серед значної кількості народу особливо виділялася група до 30 людей, які зібралися разом і щось уважно слухали, зосереджено дивилися на якийсь плакат, жваво спілкувалися. Перехожі підходили, цікавилися і розуміли, що тут, посеред підземного переходу тривають заняття.

«Приліт за прильотом вже декілька днів поспіль – усі були дуже напружені. Але життя триває, кожному треба працювати та навчатися. До початку занять ми з колегами, які на моїх курсах набувають другої спеціальності стропальника, домовилися, якщо залунає сирена, ми негайно спускаємося або до укриття, або до підземного переходу, що на зупинці «Третя дільниця». Довго чекати не довелося. Наше навчання перервав сигнал про небезпеку, і ми поспішили до підземного переходу. Почекали там хвилин 15 і зрозуміли, що небезпека надовго. Ми вирішили продовжити навчання тут, під землею. Я сходила за навчальними плакатами і ми продовжили займатися. Час для кожного – на вагу золота, тож ми його даремно не гаяли – все встигли і завершили нашу роботу вчасно. Про якість навчання «сказали» іспити – усі здали їх успішно!», – розповідає Ганна Кравченко.

Ганна Кравченко

Удачі невдача допомогла

Ганна Кравченко закінчила коксохімічний технікум. До працевлаштування на наше підприємство вона працювала заступником технічного директора з виробництва протипожежних дверей на одному з приватних підприємств нашого міста. Так склалися обставини, що воно припинило свою діяльність, і це сталося саме під Новий рік. Ганна прийшла додому у поганому настрої і стала шукати роботу через інтернет. На екрані комп’ютера висвітилася вакансія на «АрселорМіттал Кривий Ріг». Анна заповнила анкету ввечері 31 грудня 2017 року, а другого січня 2018 року їй надійшло запрошення на співбесіду, їй запропонували роботу на КХВ. 

«Лютий 2022 року, перші дні початку війни. Тоді ми ще не знали, що буде далі. Багато жінок з дітьми почали виїжджати з країни. Серед них були жінки і з нашого цеху. Тим, хто залишився у місті треба було продовжувати працювати, – говорить Анна Кравченко. – Я, операторка коксового цеху, чотири місяці підміняла диспетчера коксохімічного виробництва. За цей час багато чого нового навчилася. А ще я зрозуміла, що мені потрібна вища освіта, і у 37 років пішла її здобувати, вступивши до Запорізького університету інформації та технологій. Півтора року тому вирішила ще й стати внутрішнім тренером. Я хочу поділитися з іншими своїм досвідом, а також щось змінити на краще. Як тренерка я постійно взаємодію з людьми. Навчаю їх і сама у них навчаюся, адже люди усі різні, кожне заняття є унікальним. Наприклад, у мене навчався чоловік, у якого в родині виховується 12 дітей. Як же було цікаво передивлятися фото його родини, з яким захопленням він розповідав про свою сім’ю! Це було так круто! Бувають люди і з агресивним настроєм. Тут важливо поводитися так, щоб людина психологічно розкрилася, відчула увагу до себе, повірила тобі. І все буде добре. Перевірено на власному досвіді. За півтора року викладання в Університеті АрселорМіттал у мене не було жодної конфліктної ситуації. Тьху-тьху».

Бажання допомагати

Війна багато змінила в житті кожного. Ганна говорить, що бачить, як на краще у людей змінилися життєві цінності, ставлення одне до одного, з’явилося бажання допомагати. Від перших днів війни Ганна теж почала волонтерити. Вона і маскувальні сітки допомагала плести, і гроші на автомобіль та на дрони збирала, і навіть самі дрони теж. 

«Пам’ятаю, як на початку війни разом з іншими волонтерами ми збирали для захисників необхідні речі і відвозили їх на бойові позиції до наших воїнів. Під час одного з виїздів ми  потрапили під обстріл, – згадує Ганна. – Як же воно бахкало! Я лежу в окопі, підіймаю очі до неба і думаю, а чи сказала я своїм дітям, що я їх люблю. Було дуже страшно! На щастя, все обійшлося. А я з того часу перестала боятися. Я знаю про небезпеку, оцінюю усі її наслідки, роблю все, щоб її уникнути, обминути. Але так гостро, як раніше, я вже не боюся. На початку війни мені здавалося, якщо я скотчем обклею усі вікна і двері (вони у мене скляні) у своєму будинку, то зі мною нічого не станеться. Якою ж я була наївною. Зараз я ледь відмила той скотч (сміється). За три роки війни ми усі пристосувалися жити в її умовах. Дуже часто буває страшно, але ти вже не просто боїшся, ти думаєш що робити, як допомагати у разі необхідності, як продовжувати свою справу. Праця-навчання з колегами у підземному переході – це лише один із прикладів нашого воєнного буденного життя. Я впевнена, що кожен з нас переживав щось подібне, нестандартне. Нам кожному є про що розповісти. Головне – не забувати про це і розказувати дітям вже після нашої Перемоги!».

Категорії
Новини

Десять з десяти – знизимо напругу

Якщо уявити шкалу стресу, то від початку війни наші діти переживають найвищий її показник – десять з десяти. Деякі діти, на жаль, бачать і чують вибухи, їх наслідки, загиблих на вулиці, переживають втрату рідних, знайомих, своєї домівки, щоденно чують невтішні новини, здригаються від звуків сирен, відчувають дискомфорт від вимушеного спуску в укриття під час занять у школі. Все це виснажує дитячу психіку. Як допомогти дітям пережити цей воєнний досвід радить психологиня підприємства Олена Шевчук.

«На перший погляд здається, що з дитиною все гаразд. Вона поводить себе як завжди, займається своїми щоденними справами. Але, придивіться до своїх дітей, вони навіть у тилу відчувають усі жахи війни, її стреси, а також переживання з цього приводу своїх батьків. До речі, воєнні стреси для них є набагато гострішими ніж для дорослих, адже дитяча психіка ще не сформувалася», – говорить Олена Шевчук.

Не завадить знати, що діти різного віку по-різному відчувають стрес.

Діти до шести років зазвичай не визнають критичність ситуації, але від стресу відчувають страх та безпорадність. Батькам важливо їх заспокоїти, дати зрозуміти, що вони поряд з дітьми. Частіше грайте з дитиною, гуляйте, зробіть разом якусь поробку.   

Діти до десяти років вже добре розуміють реальність і загрози для себе. Батькам треба «по-дорослому» обговорити з дитиною її переживання, обов’язково проговорити як їй треба дбати про свої безпеку, коли дорослих немає поруч – при тривозі шукати найближче сховище, вдома дотримуватися принципу двох стін, не підходити до вікон, коли за ними вибухає тощо.

Діти 11-13 років, перехідного віку, вже мають особисту думку, прогнозують своє майбутнє. Але вони можуть не приймати прийняті у суспільстві «правила гри», заперечувати у будь-яких питаннях, поводитись агресивно. Батькам треба особливу уважно ставитися до дітей у перехідному віці. Тут порада одна – станьте товаришем для своєї дитини, виховуйте її власним прикладом, частіше відверто розмовляйте з нею і про життєві проблеми, і про воєнні небезпеки.

Діти 14-18 років продовжують знаходитися у перехідному періоді, але вже відчувають себе дорослими. Зазвичай вони намагаються знайти своє місце у житті, зазирнути у майбутнє. Прояви на війну у всіх індивідуальні. Дехто дуже радикально сприймає ситуацію. Давайте дітям змогу виплеснути свої емоції, з розумінням поставтесь до особистого погляду підлітка, щиро поговоріть з ним, доручіть йому якусь важливу відповідальну справу».

Олена Шевчук радить батькам насамперед забезпечити своїм дітям базові потреби у сні, їжі, відпочинку, адже добрий фізичний стан – це гарантія безпеки дитини.

Категорії
Новини

У полі зору – безпека

На дільниці вагоноперекидача агломераційного цеху нашого підприємства добре зарекомендували себе камери спостереження у «сліпих» зонах, які були встановлені в рамках заходів з організації безпечного виконання робіт.

Машиніст вагоноперекидача Олександр Комар впевнено керує процесом розвантажування вагонів та щоразу дивиться на екран монітора. На ньому у режимі реального часу йому добре видно все, що відбувається навкруги. Він на камерах бачить те, що  не може окинути оком зі свого пульта управління – це так звані «сліпі» зони. Спостерігати за ними в аглоцеху вже певний час допомагають встановлені тут камери спостереження. Вони призначені для того, щоб працювати на цій дільниці було безпечно, і вже добре себе зарекомендували.

«Вагон заїжджає, закріплюється у вагоноперекидачі і там опрокидується-розвантажується. Раніше у цьому процесі я бачив бункерувальника лише з одного боку вагона, а що відбувається за ним мені з пульта керування не було видно. Зараз завдяки камерам відеоспостереження я володію усією інформацією і можу вчасно зреагувати, якщо бункерувальник або інший працівник раптом опиниться у небезпечній зоні», – сказав Олександр Комар.

Відеонагляд дільниці здійснюють п’ять камер спостереження, які розташовані з усіх боків вагоноперекидача. Ще відеокамери знаходяться у тупику та у електроприміщенні цеху. Відеонагляд допомагає працівнику завжди бачити, що там відбувається, а також відстежувати дороговартісне обладнання.

«Усі камери спостереження були встановлені в агломераційному цеху в рамках інвестицій в охорону праці. Онлайн відеонагляд допомагає безпечно виконувати роботи на дільниці вагоноперекидача. А щоб взаємодія машиніста та бункерувальника була ще ефективнішою, для них встановили і гучномовний зв’язок», – сказав Володимир Ткачук, старший майстер основної виробничої дільниці вивантаження та подання сировини агломераційного цеху.