Автор: Головко Вікторія

Категорії
Новини

Небезпечні смаколики: чому влітку потрібно бути вкрай обережними при купівлі харчів

Смачний фастфуд, апетитні овочі та фрукти, перші кавуни – всі ці смаколики влітку додають позитивного настрою. А от зіпсувати настрій можуть харчове отруєння або кишкова інфекція. Звідки може прийти проблема та як її уникнути, розказала головна лікарка медичного центру ПП «Стіл Сервіс» Наталія Гардань.

Небезпека від води

Хто би міг подумати, але у зоні ризику – вода. Влітку ми випиваємо її багато, найчастіше бутильовану або в пляшках. У цьому випадку лікар радить звертати увагу на термін придатності води та герметичність пляшок – кришка має прилягати щільно, аби мікроби не потрапили всередину. Вода не повинна мати ніякого осаду чи неприємного запаху. 

Що стосується води у великих ємностях із помпою, то ризик може ховатися саме в ній. Помпу періодично треба дезінфікувати. Наприклад, пропустіть крізь неї декілька разів перекис водню або наповніть пристрій цим розчином. Нехай він побуде там годину. Потім в обох випадках помпу слід ретельно промити чистою водою.

«Водопровідна вода найнебезпечніша. Звичайно, мити під краном руки та посуд можна і необхідно, як і використовувати її у приготуванні їжі. А от пити таку воду я б не радила, вживати її треба тільки кип’яченою. Особливо обережними треба бути після ремонту водопроводу, адже під час його зупинки падає тиск і до труб потрапляють шкідливі речовини та мікроорганізми. Тож першу воду з крану після ремонту краще не брати навіть для кип’ятіння. Почекайте хоча б добу, нехай водичка пробіжить крізь труби та очиститься», – радить Наталія Гардань.

Городинні загрози та правильні сусіди в холодильнику

Згадайте шкільну їдальню та плакати «Мийте руки перед їжею». Ця порада завжди актуальна, тому що брудні руки – це найпоширеніша причина різноманітних інфекцій. До речі, епідемію COVID-19 теж ніхто не скасовував. Слід ретельно мити і городину, в тому числі дрібні ягоди, зелень навіть тоді, коли на столі «усе своє, із власного городу».

Лікарі не радять купувати продукти на стихійних ринках, особливо молоко, сир та іншу кисломолочну продукцію, м’ясо, рибу, тортики, тістечка з будь-яким кремом. Можливо, купівля «з рук» і вийде вам дешевше, але у підсумку може статися навпаки. В продуктах з вулиці можуть бути дизентерія, сальмонельоз, стафілокок чи інші кишкові інфекції. І саме влітку, у спеку вони дуже активно розмножуються. В зоні ризику і продукти з простроченим терміном придатності або порушенням умов зберігання. Наталія Гардань пояснює: «Є таке поняття – товарне сусідство у холодильнику. Воно означає принцип правильного розташування продуктів за категоріями. Наприклад, овочі та фрукти зберігаються окремо один від одного та окремо від м’яса та риби. Готові страви повинні знаходитись на різних поличках із сирими. Молочна продукція – в окремій упаковці та в окремому куточку. Такого принципу зберігання я б радила дотримуватися і в холодильниках адміністративно-побутових комплексів у цехах, де працівники зберігають свої «тормозки».

Лікарка зауважує, що літні отруєння несуть, зокрема, й загрозу підхопити гепатит А. На перших етапах він проявляється, як звичайна застуда: з’являється млявість, нежить, температура, дере у горлі, нудить, болить живіт. Сальмонельоз проявляється різкою температурою, сильним ознобом, блювотою, розладом кишківника тощо.

Якщо ви все ж захворіли, то не втрачайте час – зверніться до лікаря! У разі відсутності такої можливості в першу чергу необхідно відновлювати та підтримувати  водно-електролітний баланс. Наталія Гардань радить більше пити як звичайної чистої води, несолодкого чаю, так і розчин регідрону. Такий розчин з правильним співвідношенням солі, соди та глюкози можна зробити самостійно: на 1 літр питної води необхідні 1 ч. л. кухонної солі, 2 ст. л. цукру та 1 ч. л. харчової соди. Як протизапальне можна використовувати відвар календули або ромашки. Посуд хворого треба ретельно вимити та обдати кип’ятком. Та головне правило: у випадку отруєння – звертатися до лікаря обов’язково! 

Але сподіваємося, ви уважно прочитали рекомендації медика і рецепти проти отруєнь вам не знадобляться. Бережіть себе і нехай тепла погода принесе вам лише позитивні емоції.

Категорії
Новини

Елементарні навички допомоги – життєва необхідність

На столі розкладені медичний джгут, бинти, помпа, пластикові насадки та безліч різних пакетиків. За допомогою цих «професійних» речей, а також звичайних підручних засобів фахівці департаменту з безпеки вчилися надавати першу допомогу постраждалим.

На підлозі нерухомо лежить Вітя – так медики звуть спеціальний манекен для відпрацьовування навичок штучного дихання та інших медичних маніпуляцій. Вітя – найкращий помічник учнів, адже дає змогу відчути все по-справжньому і підтягнути саме практичну частину.

Працівники департаменту з безпеки мають важливу місію – охороняти підприємство всебічно. Вони першими приходять на місце події, й інколи саме в ту мить, коли людині вкрай потрібна допомога.

Олександр Маркевич, в.о. директора департаменту з безпеки розповідає: «Напередодні курсу я запитував наших робітників, чи знають вони як надавати першу долікарську допомогу. Відповіли, що так. А коли запитав, що треба робити з постраждалим у першу хвилину – більшість розгубилися.  Теоретично ми все добре знаємо і вміємо, а якщо перейти до практики – виявляється, що ні. Тому ми в департаменті вирішили вчитися рятувати, тим більше, що зараз війна і кожен має бути готовим до різних кризових випадків».

Тренером з надання першої допомоги стала Олександра Мороз, завідувачка здоровпунктами медичного центру «Стіл Сервісу». Вона навчала, як правильно підходити до постраждалого, окликати та оглядати його, як проводити серцево-легеневу реанімацію, зупиняти кровотечу, що при цьому використовувати тощо. 

«За даними ВООЗ, 70 відсотків постраждалих гинуть від того, що їм вчасно не допомогли, поки їде швидка, – зауважила фельдшер. – На тренінгу ми вчилися  не губитися у критичних ситуаціях, не залишати постраждалого одного і відпрацьовували алгоритм дій порятунку життя людині, щоб полегшити її майбутнє лікування».

Куди і як натискати на грудну клітину манекена, з якою частотою повторювати натискання, як відстежувати результати, як знаходити, чим можна зупинити кровотечу, застосовувати сучасні засоби порятунку – саме цьому навчалися спеціалісти департаменту з безпеки. Але усі медики наголошують: у цей момент особиста безпека – понад усе. Надавати допомогу варто лише тоді, коли самим рятівникам нічого не загрожує. Не варто діяти, не оцінивши перед цим ситуацію, адже якщо з вами щось трапиться, то доведеться рятувати вже двох.

«Як мама двох дітей я можу допомогти, якщо хтось впав, порізався тощо, – говорить Олена Кривоносова, фахівець відділу перепусток департаменту з безпеки. – Але серйозну допомогу, на щастя, мені не доводилося надавати. Як робити штучне дихання, я бачила по телевізору. Коли ти робиш це сама – зовсім інше відчуття, і відповідальність також інша. Це корисний тренінг, головне нам його не просто «пройти», а реально навчитися».

Андрій Нерук, начальник відділу систем відеоспостереження зауважив: «Триває війна, тож володіти елементарними навичками допомоги – це життєва необхідність. Я неодноразово вчився цього, але вважаю, ще раз попрактикуватися не буде зайвим. Тим більше, як виявилося, деякі речі ми робимо неправильно. Для мене найскладнішим в допомозі є подолання психологічного бар’єру. Колись вперше в житті я став свідком відкритого перелому, коли стирчала кістка. В таких випадках треба не тільки знати, як правильно діяти, а і психологічно витримати ситуацію».

Категорії
Новини

Ремонтуємо означає заощаджуємо

У цеху водопостачання, незважаючи на важкі часи, роботи не припиняються. Зараз тут ремонтують водогони, і це в свою чергу дозволяє заощаджувати енергоресурси.  

На цей час в ЦВП замінили 600 метрів питного водогону на дільниці від КПП № 5 в бік КПП № 2. Загальна довжина цього водогону складає майже півтора кілометра, а його діаметр – 325 мм. Ним питна вода подається до доменного цеху № 1, прокатних цехів та цеху виливниць, до дільниць ремонтних служб центрального департаменту з утримання та ремонтів тощо.

За словами начальника цеху водопостачання Юрія Буслова, раніше цей відрізок водогону мав численні корозійні «виразки», на ліквідацію яких аварійні бригади цеху виїжджали дуже часто. «Була така картина: пошкодження-калюжа-чопик. І так майже всі 600 метрів. Пориви води ускладнювали роботу енергетиків. Справа в тому, що над цією ділянкою водогону прокладені високовольтні мережі з чималою напругою. Зрозуміло, що обслуговувати електролінії, коли під ногами вода, категорично не можна! Після того, як ми цей водогін замінили, під трубою сухо. Крім того, ми позбавилися витоку питної води, яка зараз коштує чималих грошей. Також збільшили її тиск у мережі для кращої подачі споживачам», – додав Буслов.

Наступна станція – 15

З початку літа в ЦВП відбувається очистка водогону від двох насосних станцій №№ 14 та 15. Вони забезпечують технічною водою основні виробничі цехи «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Активні роботи зараз тривають на 15 насосній станції. Там очищується водогін, яким проходить оборотний цикл води для використання на газоочистках конвертерного та доменного цехів, аглофабрики метвиробництва.

Діаметр цієї труби складає 1200 мм, але через карбонатні відкладення, які накопичувалися тут багато років, прохідними в деяких місцях залишилися лише 20 мм. Воді доводилося буквально протискатися крізь цей вузенький прохід. Прочистити його раніше не було можливості, адже великі металургійні агрегати активно працювали і постійно потребували води.

Очищували водогін фахівці «Стіл Сервісу» та підрядних організацій. Щоб потрапити до труби, в ній вирізалися спеціальні люки. Тверді, майже як бетон, відкладення очищувалися за допомогою відбійних молотків. Зараз водогін, як новенький, і скоро знову заповниться водою, адже закінчити «велику чистку» труби та інших агрегатів 15 насосної станції в ЦВП планують вже у серпні.

Енергетичні агрегати цеха обслуговують монтажники сантехсистем і обладнання Олег Толкуй, Юрій Зарівчацький, машиніст насосної станції Оксана Бардась

«Зараз в цеху тривають роботи з прокладання 400 метрів нового водогону в прокатному цеху № 3, – продовжує Юрій Буслов. – Це скидний водогін діаметром 820 мм для брудної води, що вже була задіяна у виробництві. Вона спрямовується до горизонтального відстійника № 4, там очищується, освітлюється і знову повертається до виробництва. Новий водогін дозволить безперервно забезпечувати водою працюючий сьогодні прокатний цех, уникнути втрат води та підтоплення територій через пориви. Завершити роботу плануємо у вересні».

Категорії
Наші люди

З вибухами народилися вірші

Війна вплинула на кожну людину. У інженера з охорони праці ПП «Стіл Сервіс» Олени Гринько потрясіння від ворожого вторгнення були настільки сильними, що перетворилися на віршовані рядки.

Римувати слова у Олени завжди добре виходило. До війни вона легко складала «поздоровлялки» друзям та колегам до дня народження, свят та інших визначних дат. Ці вірші піднімали усім настрій та бадьорили. Але, як зізнається Олена, були і твори про особисте. Саме в них вона вкладала емоції від подій, ситуацій, спілкування з людьми. Для неї ці вірші стали своєрідним щоденником та способом психологічного розвантаження. Їх мало хто бачив, бо, як і годиться, вони ховаються у стіл. 

Олена Гринько походить із родини робітників нашого підприємства. У 1970-х роках юрисконсультом на комбінаті «Криворіжсталь» працював її дідусь Олександр Галушкін. Матуся – Любов Галушкіна – була інженером виробничого навчання. Тато Володимир Галушкін працював машиністом тепловозу. Тепловоз під номером 0048 вона запам’ятала ще з дитинства, часто слухала від батька різні історії про залізничників. Провідним бухгалтером на підприємстві працює її сестра Наталя Галушкіна. Чоловік Олени Олег Гринько є контролером служби вхідного контролю ПП «Стіл Сервіс». Сама Олена свій шлях на підприємстві починала з управління технічного і вхідного контролю, перевіряла якість вхідної продукції. Зараз її син Сергій Цицаркін працює оператором МБЛЗ (газової різки), він вже є металургом у четвертому поколінні. Отака металургійна родина!

За характером Олена вважає себе оптимістичною людиною, тож більшість її віршів завжди були про веселе, приємне. «Але з початку війни про хороше писати не можу. Для всієї країни 24-те лютого стало днем потрясінь. В житті кожного з’явилася межа між «до» та «після». За одну мить ми одразу стали іншими. І я також. Цього дня я дуже рано прийшла на роботу. Увійшла прибиральниця і повідомила, що Київ та інші міста бомблять. Я одразу не повірила! Та коли подивилися новини, реальність приголомшила – погана інформація летіла звідусіль просто з шаленою швидкістю», – згадує Олена Гринько.

25 лютого у Олени  народився перший вірш про сьогодення, який вона виклала у соцмережі.

Шановні колишні російські брати,

Громадські там ви чи військові.

Вам світ не пробачить цієї війни,

Та й я не пробачу ніколи.

Ви топчете білі мої рушники,

Не прохані тут і не звані.

Господь не відпустить цієї вини,

За вами лиш смерті та рани…

Відтоді вірші Олена почала писати майже щодня. Теми знаходила всюди: з новин по телевізору, із соцмереж, із розповідей людей-переселенців, які на собі відчули всі жахи війни, з подій, що відбуваються у місті та навколо нього.

Одного разу Олена побачила інтерв’ю одного з посадовців. Це був чоловік міцної статури, вже у віці, із сивою бородою та з чималим життєвим досвідом. Він розповідав про звірства росіян у Бучі та Гостомелі, наслідки яких йому довелося побачити одному з перших. Чоловік говорив і трохи відвертався від камери, він ледве стримувався. Кожне його слово тремтіло, а на очах блищали сльози.  Це настільки вразило Олену, що рядки вірша «Я сльози бачила сивого мужика» склалися майже самі.

Я у журбу, як в крижану водойму входжу.

Волосся дибки і тремтить рука.

Жену із пам’яті, а вигнати не можу.

Я сльози бачила сивого мужика!

… Він бачив те, що кровожера скоїв,

Якому було трохи більше двадцяти.

Наруга, звірства, смерть і катування

Кували мужнє серце в кайдани.

«Війна теж має свої закони, – говорить Олена. – Але в голові не вкладається, як можна навмисно вбивати, катувати невинних, особливо дітей. Жах в тому, що деякі росіяни, втому числі жінки, підтримують це. Нам треба зупинити цю навалу злості та жорстокості. На передовій над цим працюють наші ЗСУ, тероборона. У нас тут теж свій фронт – економічний. Зокрема у мене зараз найбільш мирна професія: я організую безпечну роботу людей у ПП «Стіл Сервіс». Я та наша команда працюємо для того, щоб люди і далі залишалися живими та здоровими».

«Війна торкнулася усіх, незважаючи на вік, – продовжує Олена. – У мого сина один товариш загинув, інший пропав безвісти. Хлопці були захисниками Нацгвардії та «Азова», їм лише трохи більше 20 років. Для мене як для матусі це ще діти, у яких має бути попереду все життя. Але вони мужньо стали на наш захист. Їхню долю, горе батьків я мимоволі пропускаю крізь себе, це дуже важко навіть уявити, а не те, що пережити. У місті висить борд в пам’ять нашого героя Єгора Біркуна. Кожного разу коли я проїжджаю повз його портрета, я плачу, не можу стриматися.

Важко було дізнатися і про загибель нашого колеги Андрія Бреславця. Для нас усіх це стало справжньою трагедією. Коли він пішов воювати, я йому теж часто телефонувала, запитувала про звичайні побутові речі, чи не голодний він, чи вдягнутий, чи має засоби захисту. Він казав, що все є, хоча подробиць ніколи не розповідав. Але був впевнений, що ми обов’язково переможемо, бо за нами – добро, справедливість та людяність. Саме тоді у мене з’явилися рядки:

Він з багатьох, що не боялись встати

На захист неньки у скрутні, страшні часи.

Та сам на сам зі смертю привітатись,

Щоб Україну славили на різні голоси.

За порадою чоловіка Олена надіслала свої вірші на сайт Міністерства культури та інформаційної політики України, яке започаткувало онлайн-проект «Поезія Вільних». Її вірш опублікували. Потім надіслала ще чотири, і їх теж виставили на сайті.

Відгуки людей на вірші були позитивними. З’ясувалося,  що така поезія потрібна людям, вона допомагає подолати емоційне навантаження, побачити ситуацію з іншого боку, надихнутися на боротьбу, щоб пришвидшити нашу перемогу.

Малюйте світ в жовто-блакитний,

Щоб обрій чистим був завжди.

А мир вкривався полем житнім,

Напившись зі струмка води.

Малюйте світ в жовто-блакитний

Йому так личать кольори.

Щоб були діти безтурботні

Та не пізнали більш війни.

Ми бажаємо нашій колезі і поетесі Олені Гринько сили духу і натхнення для нових творів. Віримо в перемогу разом!

***

Я виживу, скажу тобі я вперто.

Сюди прийшов ти на свою біду.

Народ країни цієї є безсмертним,

Я вистою, ти чуєш, не впаду.

Іще палає, та ще йде по світу

Цей сморід, що зовете «рускій мір».

Та темряві ніяк не подолати світла,

І перемога наша – вір, або не вір.

І дивлячись як вас зжирає пекло,

Не пророню ні слова, ні сльози.

Я витерплю, бо то жага відверта,

Веселку бачити, поопісля грози.

Та де вам знати, орки безталанні,

Що Україна встоїть, перетне віки.

Майбутнє ваше – жити у тумані,

Без слави, та без дружньої руки.

Та не журися, це отак і треба,

Ішов з мечем, від нього і загинь.

Іще нажаль горить земля і небо,

Та ти дивись уважно вдалечінь.

Там фарби наші жовті і блакитні.

І мальви там вже почали цвісти.

Козак там каже «Слава Україні»

Й мільйони знають як відповісти!

***

Бачиш, вже палає,

Лютий вітер віє.

Ти чого тікаєш?

Це тобі за «Мрію».

Привезли «в пакеті»

Горе не минуче!

Туга хоч відверта?

Це тобі за Бучу.

Ви без Інстаграму,

Ох які ж то муки

То іще не драма!

Це за Марік, суки.

Цукру вже на має?

Гола злітна смуга

Маєш те, що маєш

Запрягайся в плуга.

Як «Москва» палала!

Кормить тепер рибок

Що не догляділи?

Це за наших діток.

Поміж мертвих «орків»

В’ється десь стежина

Всі отак подохніть,

За жінок сльозину.

Доживать вам віку

В себе, як в полоні.

Голим, босим, диким

За землі цей стогін

Маєм кров козачу

Що кипить грайливо,

Ворогу лиш втеча

Та і то це – диво.

Після перемоги,

Це тобі на згадку.

Дякуючи Богу

Підіймемо чарку.

За життя, за волю

Та за мир у мирі

За яскраву долю

Слава Україні!

***

Чорне лихо в рідну хату вдерлось крадькома

І було йому все рівно, що цвіте весна.

Візьму в руки автомата, до землі вклонюсь,

Ти чекай мене, матуся, та я повернусь!

На війні мета солдата світла і проста,

Боронить від окупанта села і міста.

Буду вправним і сміливим, я тобі клянусь,

Ти чекай мене, бабуся, та я повернусь.

Мені боляче і страшно, як усім, повір,

Але маю боронити землю рідну й мир.

Щоб не трапилося далі, я тобі всміхнусь,

Ти чекай мене, дитинко, та я повернусь!

Тим, хто народився вільним, крила до лиця,

Захистить мене молитва нашого Творця.

Як судилося померти, то тобі наснюсь,

Ти чекай мене, сестричко, та я повернусь!

Я прийду до тебе вранці, та торкнуся губ,

На шевроні буду мати гордий наш тризуб.

Зазирну у твої очі, до душі торкнусь.

Ти чекай мене, кохана, та я повернусь!

Категорії
Новини

Послуги, які завжди поруч – і в мирний час, і під час війни

Центр надання послуг «Єдине вікно» відзначає 7-му річницю і продовжує працювати, допомагаючи людям економити час та власні сили на оформлення різних документів та послуг.

Від початку відкриття у Центрі надання послуг завжди багато людей. Робітники підприємства йдуть сюди за оформленням відпусток, підтвердженням наявності трудового стажу, оформленням пенсії, кредиту, лікарняних, різних довідок тощо. Загалом тут надають більше 50 різноманітних послуг, лише одних довідок видається більше 20. Втім, великих черг тут не побачити – швидкість обслуговування досягається за рахунок професіоналізму фахівців Центру та автоматизації процесів.

«Обслуговують швидко, посміхаються приємно, жартують, так би всюди довідки завжди оформлювалися, – ділиться враженнями відвідувач Центру, начальник дільниці тепломереж цеху технологічного водопостачання ГД Олег Неплюєв. – На підприємстві я працюю майже 20 років. Раніше доводилося завчасно замовляти, чекати, ходити, стояти у чергах. Зараз вже і не пам’ятаю, коли це робив».

Аліна Слюсаренко, бригадир з переміщення сировини, напівфабрикатів та готової продукції СПЦ-3, посміхаючись, каже: «Заходиш до нашого «віконця» з різним настроєм, а виходиш завжди у гарному. За сім років існування «Єдиного вікна» я вже дуже звикла до його послуг і навіть не уявляю щось інше. Хочу побажати усім його працівникам  спокійної роботи, розвитку та мирного неба над головою».  

Працювали поміж сиренами

«З початку війни робота в Центрі не припинялася, хоча усім нам, як і іншим людям, було страшно, – говорить Юлія Семидоцька, фахівець «Єдиного вікна». – Колектив у нас жіночий, усі ми матусі, дружини, тож переживали за свої родини. Але працівники підприємства йшли до нас із такими ж страхами. Тож нам разом із оформленням різних довідок доводилося людей заспокоювати, підбадьорювати. Виходило добре, бо разом із ними ми самі теж заспокоювалися. Деякі люди на початку війни до нас приходили просто поспілкуватися. Потім казали, що їм легше ставало. Зараз усі трохи адаптувалися до умов сьогодення. Ми вірим в ЗСУ і теж вкладаємо свою частинку праці в перемогу. Були у нас і волонтерські дні. До «вікна» люди зносили речі, які в перші дні війни були потрібні нашим захисникам та переселенцям».    

Наразі фахівці «Єдиного вікна» відзначають, що відвідувачів поменшало – дехто евакуювався, працює віддалено або знаходиться на вимушеному простої. До війни щодня до Центру зверталося близько 700-800 осіб. Зараз їх 100-150. Та сталося це не лише через війну, а й завдяки тому, що деякі послуги, наприклад, оформлення відпусток, надаються без присутності людей, лише за їхньою заявою. Це зробили заради безпеки. А деякі послуги тимчасово не надаються, зокрема оформлення путівок на турбази, до пансіонатів, дитячих таборів. Але фахівці Центру сподіваються, що після нашої перемоги літо знову стане для них спекотним щодо видачі путівок. Тут до цього готові, бо ще до війни планували здійснити декілька проектів з вдосконалення процесів. Втім, довідки іншого характеру надаються, як і раніше.

З чого починався Центр

Кадри, пенсійний фонд, бюро перепусток, архів, бухгалтерія тощо. Такий довгий маршрут сім років тому доводилося долати людям під час отримання будь-якої довідки. На ту мить їх надавалося трохи більше 2 тисяч. Інноваційний проект «Єдине вікно» було покликаний спростити цей процес для робітників та пенсіонерів підприємства.

Одною з перших фахівців Центру надання послуг стала Вікторія Бабець: «Я пам’ятаю, як тут робили ремонт, як продумували дизайн приміщення, щоб кожен відвідувач почувався комфортно. Перед відкриттям Центру ми ретельно проробляли комп’ютерну систему оформлення процедур, тестували її, тренувалися. Пам’ятаю враження перших відвідувачів, які навіть не вірили, що папери можна оформлювати швидко і без ускладнень. Їхні відгуки були кращою нагородою для нас, тому щороку кількість послуг Центру збільшувалася».

Чималим досягненням «Єдиного вікна» став запуск чат-боту у Телеграмі. Він дозволяє кожному користувачу знаходити відповідь на питання.

Адміністратор «Чат-боту» Тетяна Хорольська каже, що на сьогоднішній день у ньому є вже майже 14 тисяч користувачів, і тут постійно працюють над розширенням функціоналу ресурсу. Кожен робітник підприємства обов’язково знайде тут для себе корисну інформацію, наприклад, доступну кількість днів відпустки, приклади заяв, термін дії спецодягу та інше. «Це дуже зручно, не виходячи з дому зробити заявку і прийти до центру вже за результатом. Особлива увага надається зворотному зв’язку. Люди звертаються зі своїми питаннями і ми надаємо відповіді. За усі 7 років головним для нашого колективу була і залишається увага до наших клієнтів. Ми працюємо для людей і намагаємося допомогти кожному», – каже Хорольська.

Ми вітаємо колектив «Єдиного вікна» з 7-річчям та бажаємо усім витримки, здоров’я та усього найкращого.

Категорії
Новини

Восени прийде нова хвиля COVID-19. Потурбуйтесь про вакцинацію заздалегідь

В Україні зростає кількість нових випадків коронавірусу, що підтверджує той факт, що він нікуди не подівся. Навпаки, ризик підхопити вірус зріс. На 8 серпня 2022 року за даними МОЗ в країні вже більше 5 мільйонів осіб перехворіли на ковід.

Чому росте захворюваність?

Причинами тому стали переміщення великої кількості людей всередині країни, їх перебування у місцях компактного поселення, переміщення людей через кордони України, зниження загального імунітету через стрес тощо.

Нова хвиля ковід-19, пов’язана зі штамом Omicron, швидко поширюється у світі і рухається у напрямку Східного регіону Європи, в тому числі і України.

«Зараз, влітку, багато з нас про це ще не замислюється – через війну ми забули про масковий режим, не дотримуємося певних дистанцій, не так уважно ставимося до дезінфекції. Тож хвиля захворюваності на цей респіраторний вірус набирає обертів і восени ми очікуємо на сплеск пандемії. Єдиний шанс захиститися від важкого перебігу коронавірусу – це вакцинація. І зробити її краще зараз, не варто відкладати щеплення на потім», – зауважила головний лікар медичного центру ПП «Стіл Сервіс» Наталія Гардань.

Бустерну дозу можна робити, навіть якщо прострочений термін

У Кривому Розі вакцинація від ковіду триває вже другий рік. Значна частина населення вже вакцинована першою і другою дозами.

За повідомленням криворізького протиепідемічного штабу, станом на минулий тиждень у нашому місті всього провакциновано майже 537 тисяч осіб, двічі зробили щеплення від Covid-19 майже 250 тисяч осіб. Бустерну дозу вакцинації отримали лише трохи більше 32 тисяч людей.

За правилами, бустерну дозу вакцини люди мають отримати через 6-9 місяців після базового курсу вакцинації. Та через війну рівень вакцинації знизився. Проте, медики наголошують, навіть якщо ви вийшли із графіка вакцинування і з останнього щеплення минуло вже  понад 9 місяців, бустерне щеплення робити треба – це дасть змогу поновити захист від важкого перебігу коронавірусу.   

Що за вакцина?

Минулого тижня Кривий Ріг отримав вакцину Comirnaty виробництва Pfizer і продовжує вакцинацію мешканців міста проти COVID-19. Ця вакцина призначена для профілактики ковіда-19 не тільки дорослих а і дітей від 12 років.

Comirnaty здатний «навчати» клітини організму визначати вірус та допомагає виробляти проти нього антитіла.

Де вакцинуватися?

Вакцинуватися можна вже зараз в найближчому до підприємства пункті, що розташований за адресою:

вул. Криворіжсталі, 2, третій поверх, кабінет № 7, з 9:00 до 12:00.

При собі потрібно мати паспорт та данні про попередні щеплення.  

Хто може вакцинуватися?

Скористатися цією можливістю можуть усі мешканці нашого міста, зокрема і робітники нашого підприємства та члени їхніх сімей.

Вакцинація  оформлюються належним чином для отримання сертифікату. 

Тим людям, які ще взагалі не вакцинувалися жодною дозою або мають лише одне щеплення, потрібно звернутися до свого сімейного лікаря, який дасть відповідні поради і направлення на щеплення.

За весь час пандемії у Кривому Розі подолали вірус – 43 363 містянина. Летальних випадків (за весь період) по місту – 2 556 пацієнтів. В інфекційній лікарні зараз перебувають 67 пацієнтів. Зі встановленим діагнозом коронавірус – чотири, з підозрою – три людини. Під амбулаторним наглядом сімейних лікарів зі встановленим діагнозом Covid знаходиться 10 криворіжців  (станом на 5 серпня).