Категорії
Новини

Паличка Коха не спить. Будьте обережні!

Через війну захворюваність на туберкульоз почала зростати. За даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, у квітні у країні зафіксовано 1 607 нових випадків туберкульозу, а у травні ця кількість зросла до 1 740.

Причиною росту захворюваності медики називають стрес, нестачу їжі та належних умов на окупованих територіях і в зоні бойових дій. А також виїзд хворих зі своїх регіонів через війну, їх знаходження у великому скупченні людей: на вокзалах, транспорті, місцях очікування тощо. Через обстріли, бомбардування у населених пунктах нищиться медична інфраструктура, тож хворі часто залишаються без доступу до обстежень, лікування, медикаментів.

За словами головного лікаря медичного центру «Стіл Сервісу» Наталії Гардань, на нашому підприємстві ситуація з туберкульозом під контролем. Завдяки регулярним флюорографічним обстеженням робітників хвороби виявляються вчасно, тож запущених і несвоєчасно виявлених форм туберкульозу у нас немає. «Усі знімки обов’язково переглядають два фахівця, щоб не пропустити жодного натяку на хворобу. Якщо є підозра, чи у лікарів виникають сумніви стосовно здоров’я пацієнта, його направляють на консультацію до тубдиспансеру. У минулому році отримали консультацію 34 робітника, підтвердили діагноз у 6-ти. За шість місяців поточного року на консультацію направлено 13 осіб, туберкульоз підтверджений у трьох. Це не значить, що інші працівники, які отримали консультацію фахівців, виявились здоровими. Після виключення діагнозу  туберкульоз, що є небезпечним для оточуючих, їм було встановлено інші, нажаль, більш небезпечні для самого хворого діагнози» – додає  Наталія Гардань.

Незважаючи на контрольованість ситуації медики попереджають, вона може погіршитися будь-якої миті. Хвороба передається повітряно-крапельним шляхом, рідше через молоко хворих тварин. Хворий з активною, відкритою формою туберкульозу є найбільш небезпечним для оточуючих, тому що виділяє від 20 млн до 6 млрд мікобактерій (паличок Коха). Ми можемо вдихнути їх і навіть не помітити.

Звісно, нас захищає імунна система, але через війну і  стрес імунітет теж може дати збій. Особливо людину мають насторожити тривалий кашель або постійне покашлювання, немотивована слабкість, нічний піт, різка втрата ваги, стійке, тривале підвищення температури тіла до 37,0-37,5 градусів, задуха при невеликому навантаженні.

Тому фахівці медцентру радять систематично раз на рік проходити флюорографічне обстеження. Навіть затримка на день або два може зіграти із хворим злий жарт.

Робітники підприємства мають можливість пройти флюорографію у  пересувному флюоропоїзді (за будівлею поліклініки МВ) та у флюорографічному кабінеті поліклініки ГД.

Записатися на флюорографію можна за телефонами:

 поліклініка МВ: 067 532 39 92

 поліклініка ГД :067 696 4 658

Кислотостійка бактерія, що викликає туберкульоз не боїться висихання, холоду та дезінфекції звичайними, низькопроцентними розчинами.

У річковій воді інфекція може жити до 5 місяців, у ґрунті – від 3 місяців до 2 років, в темному місці при кімнатній температурі – про­тягом 4 місяців, при розсіяному світлі — до 1,5 місяця, у вершковому маслі, яке знаходиться в холодильнику – до 30 діб, у молоці – 14-18 діб.

Категорії
Новини

Друге народження для залізничних колій

Програма відновлення рейкошпальних решіток в «АрселорМіттал Кривий Ріг» розпочалася ще у травні. На сьогодні вже укладено дві колії загальною довжиною 1200 метрів з матеріалів, які раніше вже були у використанні.

За словами начальника залізничного цеху № 3 Вячеслава Тінякова, такий підхід дозволяє суттєво економити на придбанні нових матеріалів для ремонту. «Наприклад, на виготовлення однієї ланки із виключно нових матеріалів треба витратити понад 108 тисяч гривень. А ланка із вживаних матеріалів, коштує 35,2 тисяч гривень», – розповів Тіняков.  

Нове життя рейкошпальні решітки отримують на спеціально створеній дільниці з перебирання залізничних ланок. Сюди залізничні матеріали привозять після їх демонтажу під час ремонтів колій заводу.

На дільниці працюють монтери колій та стропальники підрядної організації «Сталь Україна». Вони уважно оглядають кожну деталь: кріплення, рейки, шпали тощо. Відбирають все, що може отримати нове життя, а все непридатне спрямовують на утилізацію.

«Після перебирання ми ретельно чистимо цілі деталі, а згодом із них збираємо нові ланки залізобетонних рейкошпальних решіток, – каже монтер колій Андрій Бараник. – Працюємо дуже зосереджено і якісно. Деталей вистачає, але якщо є потреба, використовуємо і нові матеріали – переважно кріплення (закладні та клемні болти в зборі).

Монтер колій Олександр Стембоіца розповідає, що робота зі збирання нових залізничних ланок фізично важка, потребує уваги та витримки. Але продуктивність у фахівців висока – за зміну тут складають дві ланки. Довжина одної рейкошпальної ланки становить 12,5 метрів. Вона складається із 23 залізобетонних шпал з кріпленнями на кожному боці. Лише болтів для неї потрібно 92 одиниці. Завантажуються та вивантажуються готові ланки і матеріали для збирання рейкошпальних решіток за допомогою двадцятитонного підйомного крану.

Нові рейкошпальні ланки вже укладені на чотирьох коліях станцій та перегонів підприємства. Зараз збираються ланки для двох колій на станції Східна Розвантажувальна.

Завантажування залізничних ланок
Категорії
Новини

Залізничні «спецпризначенці»

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію – тут.

Ремонт завантажувальних залізничних колій №№ 3, 4 агломераційному цеху № 1 дозволить підрозділу працювати стабільно і без позапланових зупинок.

Ці колії є невід’ємною частиною технологічного процесу виробництва агломерату і мають важливе спеціальне призначення. Саме на них готова продукція, в даному випадку агломерат, завантажується у залізничні вагони. Але через вік і значну зношеність вони тривалий час були «вузьким місцем» в АЦ № 1 і ставали причиною сходу вагонів. Це, в свою чергу, спричиняло зупинку агломераційних машин цеху, бо виготовлений агломерат потрібно одразу вантажити та відправляти у подальше використання.

«Відремонтувати ці колії під час звичайної роботи цеху ми не могли, бо довелося б працювати буквально під гарячим агломератом, – розповів Іван Тимошенко, в.о. начальника агломераційного цеху № 1. – Таку можливість нам дала тимчасова зупинка АЦ № 1. До роботи взялися, як то кажуть, усім світом. Працівники нашого цеху разом з фахівцями  ЗЦ № 3 та підрядниками з «Металургсервіс Плюс»,  «Сталь Україна» демонтували самі колії та підготували місця під укладання нового залізничного полотна, а потім і змонтували нове. Під старим полотном виявили шар ще старішого. Коли його тут поклали, не змогли згадати навіть старожили цеху. Серед працівників аглоцеху, які брати участь у ремонті, хочу* відзначити старших агломератників Руслана Мирончука, Максима Куліка, агломератників Ігора Снітка, Івана Шелембу, Сергія Проніна, Олександра Марченко та багатьох інших наших робітників». Процеси відбувалися під пильним оком керівників ЗЦ № 3 та управління залізничного транспорту підприємства. Транспортом та спецтехнікою ремонт забезпечило виробниче управління підприємства.  Загалом в цеху укладено майже 350 метрів двох залізничних колій та більш ніж 600 дерев’яних шпал.

* – «золоте слово» – ключ до правильної відповіді у грі

Категорії
Новини

«Якщо залишився живим, завтрашній день буде обов’язково кращим»

З першого липня авдіївський коксохімік Дмитро Кисельов приєднався до колективу першого коксового цеху коксохімічного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Тепер Дмитро вже працює дверевим КЦ № 1. Робота йому знайома, адже до війни він був газівником коксових печей на Авдіївському коксохімічному заводі. Загалом у професіональному багажі Дмитра є декілька професій: автослюсар, механік хімвиробництва. На Авдіївському коксохімі навіть в охороні праці працював. У Слов’янську набув вищу освіту, важається кваліфікованим фахівцем і досвід має достатній.

«Перший погляд на підприємство – і я вражений, – із захопленням каже Дмитро Кисельов. – Криворіжці, у вас відмінне виробництво! Тут порядок, немає стороннього шуму, загазованості, доглянуті металоконструкції, чисті та зелені промислові вулиці, і взагалі – завод у доброму стані. І це ще я всього підприємства не бачив! Мені б дуже хотілося побувати на кожному виробництві. Цікаво все. Сподобався мені й Кривий Ріг. Я до війни жодного разу тут не був».

В 2014 році, коли на Авдіївку полетіли перші бомби, питання про виїзд з рідного міста родина навіть не розглядала. Та й багато інших людей теж не дуже хотіли кидати свої домівки та завод, який на той час хоч і був переведений на гарячу консервацію, але потребував опіки. Завод був годувальником майже усього міста, мешканці працювали там родинами. Тетяна, дружина Дмитра, була інженером-лаборантом хімгрупи у центральній заводській лабораторії.

Дмитро згадує, що перші тижні війни 2022 року були для Авдіївки тихими. Але згодом місто почали потроху «мацати» ракетами, а пізніше вже повністю накривали обстрілами.

«В наш будинок у різний проміжок часу влучали три рази. І всі три рази моїй родині щастило, – розповідає Кисельов. – Перед першим прильотом я пішов до магазину. Почув, що грюкнуло. Нашу звичайну багатоповерхівку огорнуло пилом та димом. Кинувся додому, адже там була моя донька Арина. На щастя, обійшлося. Коли спускалися з нею до підвалу, побачив, що у сусідів двері вигнуло вибуховою хвилею. Я їх зламав, увійшов і побачив, що дідуся вбило, але його донька із чоловіком живі, тільки тримаються за голови через контузію. Через деякий час в наш будинок прилетіло вдруге. Донька з тещою вже тоді були у Кривому Розі. До вашого міста ще у 2014-му приїхали наші друзі, тому своїх рідних ми відправили саме сюди. Дома залишилися я і дружина, нам треба було працювати на заводі. Третього разу у будинок влучили вже фосфорними бомбами. Дружина тоді пішла на базар, а я велосипедом їздив за водою. Потім цією ж водою тушив сусідську квартиру».

Незважаючи на ракетні атаки Дмитро із дружиною нечасто спускалися до підвалу. Перед зміною треба було добре відпочити, а в підвалі через сирість та холод це навряд чи б вдалося. Працювати на заводі Кисельову доводилося у буквальному розумінні за декількох людей. Через постійні обстріли персонал підприємства евакуювали. Для підтримки виробництва залишилися тільки представники критичних професій. Одним з них і був Дмитро, адже він, як газівник, мав підтримувати температурний режим коксових батарей. Через нестачу робітників, зміни тривали по дві доби. Якби ж вони були спокійними, підкреслює Дмитро. Під час роботи часто над головою літали снаряди, доводилося гасити пожежі.

Кисельов розповідає: «Після нічної зміни, перед тим, як піднятися в квартиру, я люблю трохи посидіти на лавочці біля під’їзду – це допомагає мені зібратися з думками, заспокоїтись. А цього разу жінка потягнула додому, каже, на балконі посидиш. Але до нього я теж не дійшов, втома після двох діб на ногах дала себе знати. Ліг на диван, а тут бабах!!! Перед балконом все палає і дим іде знизу. Спустився, а біля під’їзду, де стояла лавка, стирчить хвіст ракети, а з нього – справжній феєрверк. Якби я був там… Навіть думати про це не хочу. Мені пощастило!»

У квітні Кисельови все ж виїхали з Авдіївки. Перший місяць у Кривому Розі оговтувались, бо пережите вкрай виснажило. Довелося і у буквальному розумінні від’їдатися, бо і поїсти в Авдіївці не завжди вдавалося. А згодом взялися за пошук роботи.

Влаштовуватися на роботу Дмитро вирішив до «АрселорМіттал Кривий Ріг», бо тут працює коксохімічне виробництво. «Я обрав посаду дверевого, – говорить Дмитро. – Плани у мене серйозні. «АрселорМіттал» – тепер і моє підприємство, тож буду знайомитися з обладнанням, зі специфікою роботи, з колективом. Планую й надалі залишатися у Кривому Розі, тепер це також і моє місто. Я оптиміст. Вірю, якщо вже залишився живим, то завтрашній день обов’язково буде кращим».

Категорії
Новини

Спекотні будні здоровпунктів

Влітку будні здоровпунктів нашого підприємства стають ще гарячішими. Крім звичайних лікувальнопрофілактичних справ, фельдшери нагадують робітникам про дотримання питного режиму та дають поради, як не отруїтися та не перегрітися, коли на вулиці температура перевищує 30 градусів.

Фельдшерка здоровпункту Ольга Парака радить усім, хто працює на вулиці або в приміщення пити від півтора до двох літрів звичайної негазованої води. «Намагайтеся у спеку охолодитися за можливості у приміщенні з кондиціонером. Слідкуйте за своїм тиском. Незважаючи на вік та вагу, тиск має бути 120/80. Краще відмовитись в цей період від вуличної їжі, пиріжки з рук або шаурма можуть привести до отруєння або сальмонельозу. Це стосується і тістечок з кремом та майонезних салатів, які стоять після приготування більше двох годин», – каже Парака.

Ольга працює в здоровпункті коксохімічного виробництва. Робота заводського фельдшера відрізняється від звичайної роботи медика. У разі потреби постраждалим тут надається екстрена долікарська меддопомога. На збори при виїзді дається до двох хвилин. Тому у фельдшерів необхідне обладнання завжди напоготові. Також під час кожного ремонту обладнання чи газомереж бригада медиків обов’язково чергує разом із газорятівниками, адже один з головних ризиків на КХВ – це газонебезпечність. А ще передзмінні огляди водіїв КХВ, «Стіл Сервісу», залізничників та інших підрозділів східної групи цехів, профілактичні заходи, поради у разі загострення хронічних хвороб.

«Перед кожною зміною бажаю собі, щоб вона пройшла тихо, без викликів, – говорить Ольга Парака. – Найбільше роботи звичайно в годину «пік» – з 7 до 8 ранку. Перевіряємо тиск, температуру, дивимося загальний стан людини. Людей багато, тож працюємо швидко і якісно. Зазвичай у робітників все у нормі, інколи, трапляється загострення хронічних хвороб. А от у перший день війни, 24 лютого, тиск навіть у здорових бив рекорди, стрибав то вверх, то вниз, адже люди хвилювалися за свої родини та за роботу. Добре це пам’ятаю, бо була саме моя зміна, і була вона морально дуже важкою. Інформація про напади на країну просто сипалася звідусіль, новини не тішили. Я заспокоювала людей, як могла. Спокій та виваженість працівників нашого підприємства – це дуже важливо, адже вони працюють зі складними агрегатами».

Та й зараз фельдшерці доводиться багато розмовляти з людьми, бо іноді розмова діє краще за будь-які пігулки.

Ольга Парака: ” Людей багато, тож працюємо швидко і якісно”

«Багато людей йдуть до нас за порадою, бо далеко не всі ходять до сімейних лікарів, особливо зараз, коли йде війна. Ми намагаємося допомогти. Але, якщо бачимо, що без лікаря не обійтися, радимо все ж завітати на прийом до лікарні. Берегти здоров’я саме зараз – необхідно. Адже треба працювати, допомагати країні перемогти», – додає Ольга Парака.

Категорії
Новини

Водії, збавляйте швидкість!

Війна не виправдовує порушення правил дорожнього руху. 90 відсотків ДТП, за інформацією Міністерства внутрішніх справ, відбувається через перевищення швидкості. Тож фахівці безпеки руху на транспорті нашого підприємства закликають водіїв дотримуватися ПДР та не перевищувати швидкість.

 На жаль, останнім часом такі випадки на підприємстві почастішали. Швидкість перевищують переважно власники приватного транспорту (як наші робітники, так і підрядники), які заїжджають на територію «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Сергій Лук’яненко, начальник відділу безпеки руху на транспорті управління транспортного департаменту зауважує: «Потрапити в ДТП у мирний час – це прикро. Загинути або втратити здоров’я в аварії під час війни через власне порушення – це безглуздя. Воєнний стан – не привід перевищувати швидкість на дорогах, тим більше на підприємстві, де швидкість руху взагалі обмежена до 50 кілометрів на годину, а на деяких ділянках – від 20 до 30 км».

Водіям Сергій радить не нехтувати дорожніми знаками. На відміну від заміських автошляхів, де знаки та вказівники зняті через війну, на дорогах підприємства вони й зараз попереджають водіїв про особливості руху та нагадують про обережність. Особливо уважними водіям треба бути на залізничних переїздах. Рух залізницею триває і небезпека залишається високою.

За даними патрульної поліції України за п’ять місяців 2022 року у порівнянні з минулим роком кількість ДТП з постраждалими знизилася на 33,7%. Але зараз кількість ДТП почала збільшуватись.

У зв’язку з війною на дорогах з’явились нові ризики – штучні перешкоди, встановлені для оборони нашої країни. Як правило, вони знаходяться за крутими віражами. Тому водіям, щоб раптом не налетіти на бетонний блок або металевого їжака, їхати треба з помірною швидкістю.

ДОЗВОЛЕНА ШВИДКІСТЬ В УКРАЇНІ У 2022 РОЦІ:

• 50 км/год – у межах населених пунктів;

• 20 км/год – у межах пішохідних переходів та житлових зон;

• 90 км/год – для пересування дорогою з подвійною суцільною;

• 110 км/год – для пересування на дорогах із розділювальною смугою;

• 130 км/год – для пересування автомагістралями.