«Молодий фахівець Сергій Семенов прийшов працювати електрослюсарем до нас на дільницю, – згадує начальник дільниці ШУ Андрій Пекалюк. – Він швидко вчився, набирався досвіду, не відмовлявся від жодних завдань. Працював у шахті. Ремонтував разом з колегами шахтні електровози. Робота складна, відповідальна та ще й під землею. Підземними комунікаціями електровози доставляють устаткування, вивозять руду, перевозять шахтарів. Без електротранспорту неможлива робота шахти. Сергій працював сумлінно, його робота не викликала жодних нарікань. Він був спокійним та врівноваженим, ладив з людьми, не конфліктував, а взаємодіяв з колегами. Незабаром з нього міг вийти хороший майстер… Звістка про його смерть приголомшила. Він залишиться в нашій пам’яті чудовою людиною».
Ідентифікувати тіло захисника допомогла судова молекулярно-генетична експертиза.
Солдат, стрілець-помічник гранатометника Сергій Семенов загинув, боронячи Батьківщину, 24 січня 2024 року.
Щирі співчуття рідним, близьким та колегам нашого захисника.
Ризик потрапити під колеса залізничного транспорту під час пересування територією підприємства входить до переліку чотирьох ризиків-вбивць, визначених корпорацією «АрселорМіттал». З метою безпеки залізничні колії дозволяється переходити лише користуючись спеціальними переходами. На «АрселорМіттал Кривий Ріг» триває цілеспрямована робота з оснащення пішохідних переходів через залізничні колії направляючими огородженнями типу «змійка».
«На нашому підприємстві налічується 108 пішохідних переходів через колії, – інформує начальник відділу…департаменту з охорони праці та промислової безпеки Ігор Мальований. – 101 з них облаштовано «змійками», причому 11 – протягом останніх місяців. Два в районі цеху вловлювання коксохімічного виробництва, шість поблизу копрового цеху, два біля блюмінгу і один на території конвертерного цеху. Найближчим часом планується облаштування семи, що лишилися, причому два з них треба обновити, а п’ять облаштувати».
Ігор Мальований пояснив, що направляючі огородження-«змійки» працюють за принципом «Зупинись, подумай, дій безпечно». По-перше, вони пригальмовують швидкість руху пішохода, по-друге, загострюють увагу на небезпеці, а по-третє, проходячи через таке огородження, людина мимоволі дивиться ліворуч та праворуч і має змогу заздалегідь побачити локомотив. Тож така, здавалося б, проста конструкція допомагає запобігти смертельному ризику.
«Але, на жаль, не всі ще усвідомлюють ступінь небезпеки під час переходу через колії, – продовжив Ігор Мальований. – Трапляються випадки, коли людина обходить «змійку» збоку. Там, де такі випадки зафіксовані, встановлюються додаткові огородження, які не дозволяють її обійти. Не розумію, навіщо працівники обходять «змійку»? Можливо, щоб скоротити час? Але ж економія кількох секунд не варта того, щоб наражатися на небезпеку. Тому ми дуже просимо усвідомити, що безпека, життя, здоров’я – от про що перш за все треба думати, перетинаючи залізничні колії. Залізниця не пробачає легковажного ставлення. Пам’ятаю, як ми кілька років тому виїжджали на нещасний випадок, коли пішохід, переходячи колію, потрапив під колеса тепловоза. Нам разом з медиками довелося діставати його з-під коліс. То було не для людей зі слабкими нервами. Працівника врятували, але він втратив ноги. Як виявилося, він рухався у навушниках. І можливо це стало однією з причин того, що тепловоз не був своєчасно помічений. Тож перетинати колії у навушниках теж категорично заборонено, навіть якщо людина користується «змійкою».
Одному з найтехнологічніших підрозділів «АрселорМіттал Кривий Ріг» нещодавно виповнилося 55 років.
Протягом своєї історії підрозділ мав різні назви : цех, відділ, управління… Протягом всіх цих років роль автоматизації на виробництві лише зростала. Тож врешті-решт підрозділ було виділено в окремий департамент – департамент автоматизації технологічних процесів (ДАТП), що вказує на важливість цього напрямку. І його роль на підприємстві важко переоцінити.
Наразі у нас тою чи іншою мірою автоматизовані всі основні технологічні процеси. Загальну схему можна описати так: на устаткуванні у потрібних місцях встановлені датчики, які фіксують основні параметри процесу (температуру, тиск, об’єм, швидкість тощо). Датчики можна порівняти з органами відчуття. Вся ця інформація надходить до контролерів, які можна порівняти з мозком. «Мозок» обробляє дані і на їх основі дає команди внести корективи у роботу агрегату. Тобто, технологічний процес корегується автоматично. Людина ж, у цьому випадку оператор контролює роботу системи і підключається лише тоді, коли спостерігає якісь відхилення від звичного перебігу процесу.
«Для прикладу візьмемо доменне виробництво. Під час завантаження доменної печі перед виплавкою чавуну датчики ваги фіксують кількість та рівень сировини у шахті печі, а контролери вносять корективи до процесу завантаження, – пояснює начальник служби ДАТП Микита Шидловський. Схожі алгоритми задіяні під час виробництва агломерату, коксу, сталі, прокату тощо. Наприклад, на найсучаснішому нашому стані ДС 250-4, який кілька років тому було реконструйовано, автоматично регулюються швидкість та натяжіння під час прокатки різних видів прокатної продукції».
Провідний інженер з автоматизації ДАТП Андрій Мороз
Але жодна система автоматизації не здатна працювати без людей, без фахівців, таких як слюсарі КВПіА (контрольно-вимірювальних приладів і автоматики) Василь Скалун та Олександр Брюховецький, провідні інженери з автоматизації Сергій Білозор, Андрій Журавель, Євген Воєвода, начальники дільниць Віталій Пугач, Артем Романенко, Руслан Манагаров, Андрій Мороз та багатьох інших.
«Слюсарі КВПіА встановлюють, обслуговують, ремонтують датчики, прокладають кабелі, якими передається інформація. Інженери відповідають за роботу контролерів, а також scada – систем, – продовжив Микита Шидловський. – Ці системи візуалізують інформацію з контролерів у вигляді графіків, схем, таблиць тощо, і подають це все на робочі монітори операторів, відповідальних за той чи інший технологічний процес. Наприклад, газівник доменної печі або машиніст дистриб’ютора конвертера, у якому варять сталь, мають на своїх дисплеях всю потрібну інформацію для того, щоб ефективно керувати процесами.
Також інженерами ДАТП під керівництвом Сергія Архіпова створені системи web-візуалізації. Вони дозволяють кожному, хто приймає рішення, від топменеджера до оператора, отримувати розширену інформацію про роботу агрегатів у режимі онлайн, а також повні звіти за добу, тиждень, місяць».
Тобто директор департаменту з виробництва чавуну та сталі, наприклад, може на своєму робочому місці за допомогою кількох кліків мишкою подивитися, з якими параметрами зараз працює будь-який конвертер чи доменна піч. Це дозволяє повністю контролювати процеси та миттєво вносити корективи. Саме інженери-програмісти створюють такі продукти. І мені пощастило трішки зазирнути за виробничі куліси. Ось схема заводу: доменні печі, конвертерний цех, КХВ, прокатні стани тощо. Клік на ДП-6, розкривається шахта печі з безліччю параметрів процесу. Фантастика! Це все – знахідка для технологів та керівників!
«Ще одна функція ДАТП – збір інформації про енергоресурси, які споживає наше підприємство, наприклад таких як електроенергія та природний газ. Для цього використовуються автоматичні вимірювальні прилади, які згідно з графіком проходять повірку у відповідних державних органах. На базі цих даних система створює звіти, які служать першоджерелом для розрахунків підприємством за енергоносії. Ще один масштабний напрямок діяльності ДАТП – зважування. Сировина, матеріали які прибувають на підприємство, а також наша продукція, що йде за його межі, зважуються. Ці процеси автоматизовано. Автоматизовано також зважування матеріалів, які використовуються під час виробництва. У нас інгредієнти не додають, як кажуть, на смак, а лише відповідно до технологічних вимог. Лише так можна досягти стабільної якості. Встановленням, обслуговуванням датчиків ваг та перепрограмуванням зважувального устаткування опікуються наші люди».
Микита Шидловський зазначив, що рівень автоматизації устаткування та процесів на підприємстві постійно зростає. Найавтоматизованішими на сьогодні є коксові батареї №№ 5,6 КХВ, АФ, устаткування відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху та дрібносортний стан ДС 250-4 сортопрокатного цеху № 2. Процеси автоматизації продовжуються, і у працівників ДАТП дуже багато роботи, а ще – планів на майбутнє. Очікується впровадження 3-ї черги системи автоматизації аглофабрики, триває впровадження АСКТП «Поток» на КХВ. Департамент працює над вдосконаленням обліку постачання води, газу та електроенергії. Вдосконалюються системи web-візуалізації, та звітності. Тож автоматизація, а з нею і ДАТП залишається перспективним напрямком, і навіть стає ще актуальнішим.
Щиро вітаємо колектив ДАТП з днем народження департаменту. Бажаємо щастя та подальших успіхів у надскладній та такій необхідній роботі!
Напередодні професійного свята металургів та гірників найкращі працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Ливарно-механічного заводу» та «Стіл Сервісу» отримали нагороди.
Присутніх на церемонії нагородження привітав генеральний директор нашого підприємства Мауро Лонгобардо. Виконувачка обов’язків генерального директора Олена Бізяєва подякувала металургам та гірникам за сумлінну працю й професіоналізм. Щирі слова подяки вона висловила нашим працівникам, які зараз боронять Україну, захисникам, які вже повернулися з війни до своїх цехів, а також ветеранам, які своєю працею створювали історію підприємств. Олена Бізяєва побажала всім натхнення, миру, здоров’я та родинного затишку. Вона вручила кращим з кращих найвищу нагороду підприємства – «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Найвищу відзнаку підприємства отримали Ігор Лисенко з агломераційної фабрики, Олександр Петровський з шахтоуправління ГД, Андрій Олійник з гірничого департаменту, Роман Каренов з коксохімічного виробництва, працівник сортопрокатного цеху № 1 Родіон Вишняков, Наталія Шершень із залізничного цеху № 1, Юрій Буслов з цеху водопостачання, Олег Савченко з адміністрації з технології та стратегії, представник цеху ремонту металургійного устаткування № 2 Євген Лежепьоков,Валерій Шевчук з департаменту автоматизації технологічних процесів, Максим Хілковський з ремонтно-монтажного цеху № 3 ЛМЗ, та працівниця ПП «Стіл Сервіс» Валентина Кульбіда.
Диплом «Кращий за професією» отримав ветеран російсько-української війни, старший розливальник сталі конвертерного цеху Валерій Микитенко. Ще троє ветеранів російсько-української війни – Руслан Сафаров, Ростислав Піскарський та Юрій Прокопенко – отримали подяки підприємства.
Відзначаючи внесок працівників підприємства у підтримку та захист міста від імені міської влади наших працівників привітав заступник міського голови Олександр Фіщенко: «Хочу подякувати вам за те, що ви виготовили п’ять тисяч захисних виробів для оборони міста, допомагали технікою і брали участь у створенні фортифікаційних споруд. Понад 3 тисячі ваших працівників стали на захист України. На жаль, багатьох з них вже немає, вони дивляться на нас згори. Низький їм уклін і дяка вам за те, що ви підтримуєте родини захисників. Ваше керівництво вживає всіх заходів, щоб у ці складні часи підприємство функціонувало. Щиро дякую за те, що ви працюєте, сплачуєте податки і своєю працею наближаєте нашу перемогу». Олександр Фіщенко вручив Почесну грамоту виконкому міської ради працівникові цеху технологічного водопостачання ГД Олександру Ноздріну, а ще дев’ятеро наших працівників отримали грамоти виконкому міської ради.
Почесні грамоти та подяки Інгулецької районної у місті ради наші працівники отримали з рук виконувача обов’язків голови ради Ігоря Лисенка. Також наших працівників привітали в.о. заступника генерального директора з виробництва (гірничий департамент) Андрій Олійник та заступник генерального директора з постачання Олександр Білянський. Вони вручили працівникам грамоти, подяки підприємства та дипломи «Кращий за професією. Від імені найчисельнішої на підприємстві профспілкової організації (металургів та гірників України) присутніх привітала голова ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ПМГУ Наталя Маринюк. Вона вручила нагороди найкращим членам профспілкової організації, що працюють на нашому підприємстві.
Серед тих, хто отримав диплом «Кращий за професією» – водій тягача-важковоза Віталій Аббасов: «Я вожу найважчі вантажі на нашому підприємстві, такі як ковші для рідкого чавуну, чаші шлаковозів, засипний пристрій доменної печі тощо. Мої вантажі сягають 40-50 тонн. А одного разу я перевозив виріб вагою 57 тонн. Без цього всього металурги працювати не зможуть, тож робота моя дуже потрібна. Щоб перевозити такі важкі й великі вантажі, треба бути максимально уважним. Допомагає досвід роботи з 2016 року. А вантажить мені на причеп ці вироби наш кранівник Сергій Марченко своїм потужним краном «Лібхер». Сергій справжній майстер! І до речі він також отримав нагороду. Вітаю всіх колег з професійним святом! Бажаю, щоб війна якнайшвидше завершилася нашою перемогою, всі захисники повернулися у цехи неушкодженими, і щоб наше підприємство процвітало».
Олександр Петровський працює заступником головного інженера шахтоуправління ГД. Сьогодні він отримав нагрудний знак «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг». «Я відповідаю саме за напрямок підземного будівництва у шахті, – говорить Олександр. – Моє завдання – організувати роботу так, щоб колегам було безпечно працювати. Прийшов я працювати на шахту після вишу гірничим робітником. Потім став майстром. А пізніше – заступником головного інженера. Дуже приємно, що мою роботу високо оцінили. Взагалі-то я маю за правило працювати так, щоб результати моєї роботи не було соромно показати людям».
Більш ніж 30 років працює в «АрселорМіттал Кривий Ріг» Валерій Микитенко. Він старший розливальник сталі конвертерного цеху. Валерій повернувся з війни. Він воював під Куп’янськом, захищав Бахмут, був командиром взводу Національної гвардії. Після демобілізації повернувся до рідного цеху. Розливальник сталі – це справжня чоловіча важка робота з розплавленим металом, і робить він її якісно. «Вітаю всіх колег з Днем металургів та гірників! Шановні, працюйте на нашу перемогу!», – сказав Валерій Микитенко.
Працівник залізничного цеху № 2 Вадим Куропятник отримав грамоту підприємства. 22 роки тому прийшов він на підприємство юним помічником машиніста тепловоза, набрався досвіду, став машиністом. «Я люблю свою роботу і роблю її із задоволенням, – усміхається Вадим Куропятник. – Хоча робота непроста, небезпечна. Важко навіть уявити це підприємство без залізничного транспорту. Цех – це моє життя. А колектив у нас найкращий. Дружний, міцний, професійний! Я пишаюся, що працюю разом з такими людьми. Зі святом всіх нас! З Днем металургів та гірників!».
Визначився переможець Кубка «АрселорМіттал Кривий Ріг» з мініфутболу, присвяченого Дню металургів та гірників. Кубок здобула команда третього прокату. Прокатники зіграли в нічию зі спортсменами конвертерного цеху, і цього виявилося достатньо для перемоги у турнірі.
Спекотного липневого дня на запасному полі стадіону «Металург» що на Соцмісті завершувався турннір з мініфутболу, присвячений Дню металургів та гірників. Спочатку у грі за 5-6 місця зустрілися футболісти відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху та сортопрокатного цеху № 1. Прокатники чудово розпочали гру та забили перший м`яч у ворота сталеплавів. Оператор поста керування машини безперервного лиття заготовок Сергій Басок був одним з учасників того матчу.
«Так, ми програвали, але здаватися навіть і на думку не спадало. Після першого голу пропустили ще, – розповідає Сергій Басок. – Ми намагалися довести, що маємо найкращу команду. СПЦ-1 – це дуже потужна команда. Але ми спочатку скоротили різницю 1:2. А потім вибороли нічию. Дякую всім колегам! Турнір – це класна штука. Почуття неперевершені. Так, у нас лише п’яте місце, але настрій святковий!».
А у другому матчі ігрового дня вирішувалася доля золотих нагород. Найтитулованіша команда «АрселорМіттал Кривий Ріг», команда третього прокату зустрічалася з претендентами на перемогу в кубку футболістами конвертерного цеху. Михайло Левін – головний суддя турніру. Він сам колись грав за команду нашого шахтоуправління, тому знає, що таке робітничий футбол.
«Сім тижнів тривали змагання, – говорить Михайло Левін. – Хлопці дуже задоволені, бо без спорту спортсменові дуже нудно, по собі знаю. Тож вони у свої вихідні приходили на стадіон та із задоволенням віддавалися грі. Порадувала нова команда відділення безперервного розливання сталі. Молода, перспективна команда. Добре почали. Трішки досвіду не вистачило. А конвертерний і прокат підтвердили реноме фаворитів. Хлопці працюють разом, поважають одне одного, тому грають коректно, не травмуючи суперників. Це класний футбол!».
Оператор пилогазоочисних установок Віталій Другоруб – капітан команди конвертерного цеху. – Його команда грала проти зіркового ПЦ-3.
«Так сталося, що сьогодні була вирішальна гра. Ми мали моменти і повинні були забивати, вигравати. Трішки не вистачило реалізації, холоднокровності, як кажуть у футболі. Наш воротар грав потужно протягом всього турніру, але сьогодні не поталанило. Мали шанси, могли забивати. Це футбол. Будемо тренуватися. Дякую всім своїм хлопцям. Воротарю Андрію Паніну. Він військовослужбовець, боронить нашу неньку Україну. Так, друге місце – це для нас поразка. Але ми ж не футболісти, ми – металурги. Будуть ще перемоги!».
Андрій Ніколаєнко з третього прокату сьогодні керував діями ПЦ-3 з-за меж поля. А взагалі він один з найкращих бомбардирів нашого футболу. Він нагрівальник металу третього прокату.
«Сьогодні треба було ближче зустрічати суперників, – пояснює Андрій. – Конвертерники класно грали в атаці, а ми вибрали тактику на контргрі. І вона спрацювала. Я просив хлопців не кидатися чимдуж уперед, а грати акуратно. Ми – чемпіони. Більш немає чого додати. Емоції позитивні».
Нагороджуючи переможців – команду ПЦ-3, а також володарів срібних нагород-конвертерників, та команду цеху металоконструкцій, яка виборола третє місце, директор департаменту з корпоративних комунікацій Володимир Гайдаш подякував нашим силам оборони, що дають змогу нам жити, працювати, грати у футбол, а також кожному гравцю, що у цей складний час знаходить можливість працювати і віддавати себе улюбленому спорту.
Щиро вітаємо переможців та призерів турніру! Зі святом вас, шановні металурги та гірники!
В автотранспортному управлінні «АрселорМіттал Кривий Ріг» було відкрито меморіальну дошку, присвячену працівникам АТУ, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії.
Під час заходу з вшанування пам’яті наших захисників виконувачка обов’язків генерального директора «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олена Бізяєва зазначила, що ця війна – це втрати для всіх, але найтяжчі втрати – це людські життя. Ми повинні віддячити нашим героям шаною та вічною пам’яттю. І відкриття меморіальної дошки – це важливий крок у цьому напрямку.
Присутні вшанували пам’ять героїв хвилиною мовчання та поклали квіти в знак безмежної вдячності за можливість жити і працювати у вільній Україні.
«Саме вдячність воїнам, які віддали свої життя за всіх нас, за нашу свободу, спонукала працівників АТУ створити цю дошку пам’яті, – говорить заступник директора транспортного департаменту Андрій Кіндрат. – Майже зі всіма з цих мужніх чоловіків мені пощастило працювати разом. Ось Роман Антончик. Молодий хлопець, який приєднався до нашого колективу незадовго до повномасштабного вторгнення. Він прийшов до нас зварником практично після училища. Роман швидко вчився і незабаром виріс у вправного фахівця, за власної ініціативи випробовував нові методи зварювання. Такі хлопці – наше майбутнє, але, на жаль… А ось водій потужного самоскида Юрій Чучук. Дисциплінований, спокійний, розважливий. Він був офіцером. Керівництво військової частини вже готувало документи на присвоєння наступного звання – капітана. Але смерть стала на заваді».
Про слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів Сергія Лаврова Андрій Кіндрат згадує, як про фахівця, який міг практично все у своїй сфері. Він міг оживити той транспортний засіб, який за всіма ознаками вже не мав їздити. Дуже завзятим і фаховим був Сергій. Водієві фронтального навантажувача Іллі Марчуку можна було давати будь-яке виробниче завдання і навіть не перевіряти – все виконає на «відмінно». Ілля працював у виробничих цехах і транспортував необхідні металургам матеріали для виробництва чавуну, сталі, прокату.
«Навіки залишиться в нашій пам’яті Юхим Соболевський, – продовжив Андрій Кіндрат. – Начальник наших ремонтних майстерень. Пройшов горнило АТО. Веселий, життєрадісний, душа компанії. Коли ішов на війну, то усміхнувся і промовив: «Олександровичу, чекайте з перемогою». Але не судилося… Олександр Коржевич. Водій. Навіть по фото видно – чоловік вольовий, серйозний, мужній. Таким він і був. Сумлінний працівник та максимально порядна людина».
Серед найдосвідченіших працівників АТУ був водій Андрій Рудик. Родом з-під Кривого Рогу, він був веселою людиною, цінував кожну мить життя. Андрій сам був позитивом та заряджав інших. Загинув від ворожої ракети. Таким же позитивним, життєрадісним був Андрій Шульга. Він працював водієм швидкої. На війні був військовим медиком, загинув під час евакуації побратима з поля бою.
«А от водій автобуса Віталій Трофім для мене назавжди залишиться взірцем охайності. Завжди у кришталево-білій футболці. Якби мені треба було б когось направити на супровід президентського кортежу, я б не вагався кого посадити за кермо. І його автобус завжди був у бездоганному стані. А от з Ігорем Терещуком попрацювати разом мені не довелося. Він загинув під час АТО у 2015 році. Ті, хто його знав, кажуть, що він готовий був за Україну у вогонь і в воду. Всі вони – герої цієї жорстокої війни. Їхні імена назавжди закарбовані у наших серцях. Ми завжди будемо їм вдячні. І ми, і наші нащадки», – підсумував Андрій Кіндрат.
