Категорії
Новини

У гості до своїх

Свій 60-й день народження відзначив блюмінг № 2 – підрозділ з непересічною металургійною історією.

У святковий день до цеху завітали ветерани, які протягом багатьох років творили його історію. Вони зустрілися з блюмінговцями, які працюють зараз. Було багато усмішок, обіймів, спогадів, а дехто з працівників звернувся до ветеранів за практичними виробничими порадами. І жоден не відмовив. Хоча можна було послатись на те, що свято і сьогодні недоречно. Бо такий він, дух блюмінга, дух цехового патріотизму, поваги до колег та взаємодопомоги.

Зараз блюмінг-2 – це друга дільниця об’єднаного блюмінга. Саме вона продовжує виробляти необхідну для підприємства продукцію – сталеві заготовки, з яких потім на наших прокатних станах виробляють арматуру, кутник, смугу, тобто основну товарну продукцію. І хоча зараз заготовки виготовляють ще й на трьох машинах безперервного лиття заготовок конвертерного цеху, деякі наші стани можуть використовувати лише заготовки з блюмінга.

Ветеран Віктор Лопатін почав свою роботу на заводі різальником на 1250-тонних ножицях. Потім він працював майстром, начальником зміни.

«Після закриття блюмінга-3 я перейшов на блюмінг-2. Тоді ним керував Іон Теодорович Ротару, для мене – це людина з великої літери. Він був фахівцем найвищої кваліфікації. Я на нього рівнявся і багато взяв для свого професійного росту. Зразу я працював вальцювальником, потім майстром, старшим змінним майстром, старшим майстром стану. Я часто згадую наш колектив. Це така сила-силена! 80 відсотків успіху – це колектив. Хочу звернутися до своїх колег з теперішнього і минулого: ви – найкращі. Не всі люди у бригаді мають найвищу кваліфікацію, але якщо є взаємоповага та взаємодопомога, то можна впоратися з будь-якими складнощами. З кожним, з ким я пройшов свій шлях на блюмінгу, я прожив найкращі роки свого життя».

Ветеран блюмінга-2 Володимир Штирхун також починав з блюмінга-3. У 1983 році він прийшов туди нагрівальником металу.

«Опановував професію я безпосередньо в цеху. Спочатку вчився за системою «мітла-лопата», – усміхається Володимир Штирхун. – А якщо серйозно, то я вдячний моїм наставникам Вадиму Курському та Михайлу Кібцю, які щедро ділилися своїми знаннями та досвідом. Потім я став старшим нагрівальником, згодом – майстром. На блюмінг-2 перевівся нагрівальником, а через пів року став начальником зміни. Потім був старшим майстром блюмінга, а завершив трудовий шлях заступником начальника цеху. Протягом 28 років все траплялося – буріння, травми колег, термінові виклики на роботу вночі… Але хорошого було більше. Донині сняться мені цех, люди, метал. Та й на пенсії не нудно. Виховую онуків  Кирила й Марусю. Якби не війна, був би щасливий дідусь. Але віримо в перемогу. Героям слава!».

Олександр Ткаленко, який очолює прокатний департамент, починав саме з блюмінга-2. Він зазначив, що у цеху панує атмосфера, яка мотивує професійно зростати, вдосконалюватися, досягати.

«Я прийшов сюди вальцювальником. А далі пройшов всі керівні щаблі від майстра до начальника цеху. За 17 років я попрацював на всіх дільницях блюмінга. Саме цей досвід дозволив зрости до директора департаменту. До речі, я не один такий. Наприклад, блюмінговець Віктор Гладуш став генеральним директором комбінату, а Володимир Шеремет – головним інженером, головою адміністрації з виробництва. Володимир Лясов, як і я, керував прокатним департаментом, а Володимир Теслюк, також блюмінговець, зараз керує гірничим департаментом…Блюмінг відрізняється від усіх цехів своїми габаритами, своїми можливостями. 12-тонні злитки протягом хвилини перетворювати на заготовки – це не жарти. Блюмінг дійсно дає поштовх багатьом людям. Не дивлячись на скрутні часи, цех працює, забезпечує заготовками стан ДС 250-2. Стан ДС 250-3 також використовує заготовки блюмінга. Щиро вітаю всіх блюмінговців з нашим святом!»

Категорії
Наші люди

Кар’єрні справи Катерини Шевченко

Будильник як завжди задзвенів о пів на четверту ранку. Катерина прокинулася і почала збиратися на роботу. Перед виходом вона ніжно поглянула на сина, який міцно спав, і швидко вийшла.

Ще кілька років тому вона навіть не уявляла, що працюватиме у кар’єрі, і що це їй буде неабияк подобатися. Катерина Шевченко працює гірничим майстром в рудоуправлінні гірничого департаменту. Вона стала до роботи, замінивши майстра Олега Дмитришина, який зараз боронить Україну від російської агресії. А нещодавно їй довірили виконувати обов’язки началькика добичної дільниці в кар ері №3. Вона організовує роботи з добування залізної руди, з якої починається весь виробничий гірничо-металургійний ланцюг.

Перша робота Катерини також була пов’язана з металами, але коштовними. «Після школи я пішла працювати до ломбарду, – згадує наша героїня. – І робота мені подобалася. Спілкування з людьми, непогана зарплата… Але йшли роки. Конкуренція між ломбардами зростала, а зарплата навпаки. І от настав момент, коли дуже захотілося стабільності, захищеності, щоб була змога сину Андрію взяти путівку до дитячого табору. Тоді мої мама й сестра, які працювали в аглоцехах нашого підприємства, порадили приєднатися до них. Насправді вони давно мене кликали, і от я, як-то кажуть, дозріла».

Першим робочим місцем Катерини на підприємстві стала робота дозувальниці в аглоцеху № 1. Вона згадує, що попри пил, бруд, фізичні навантаження та втому ця робота їй сподобалася, хоча й не зразу.

«У перші зміни було трохи лячно. Величезна техніка, яка гучно гуде та гуркоче! Та скоро я звикла, –розповідає Катерина. – Зрозуміла важливість своєї роботи, і це мене неабияк мотивувало робити її якомога краще. Згодом мені запропонували спробувати себе оператором. По суті він керує технологічним процесом. Ця робота також давала мені задоволення. Я взагалі не можу робити справу, яка мені не подобається. Завжди шукаю плюси і знаходжу».

У Катерини Шевченко виходило добре. І коли старший диспетчер аглодоменного департаменту став на захист України, то їй запропонували спробувати себе на цьому місці. Вона координувала процеси виробництва агломерату та чавуну, а також взаємодію з гірничим, сталеплавильним, транспортним департаментами. Через два роки захисник повернувся на своє місце, а перед Катериною відкрилися два варіанти.

«То був один з ключових моментів у моєму житті. Став вибір між коксохімічним виробництвом та гірничим департаментом. Я вибрала шлях гірника, і поки що жодної секунди не шкодувала, – продовжила Катерина. – І зараз у мене у смартфоні замість котиків та рецептів – кар’єр, забої, техніка, запчастини. Почалась робота машиністкою конвеєра дробарної фабрики № 3. Я виросла у Кривому Розі, але до того моменту жодного разу не бачила залізорудного кар’єру, хоча давно хотіла. Багато працівників ГД стали до лав сил оборони, і мені видалася нагода спробувати себе диспетчером кар’єру № 3. Але перед цим треба було ознайомитися з виробництвом, і мене повезли в кар’єр. Сказати, що я була у захваті від цього видовища – нічого не сказати! То було неймовірне враження, від якого я досі не можу відійти».

Виявилося, що у ГД дефіцит не лише диспетчерів, а й гірничих майстрів. І Катерина стала на місце мобілізованого Олега Дмитришина. Такі реалії сьогодення: жінки опановують професії, які ще донедавна вважалися суто чоловічими.

«Спочатку на мене подивилися дещо здивовано: що дівчинка робить у кар’єрі? – усміхається Катерина. – Але неприязні не було. Навпаки, зразу ж почали мені допомагати. А оскільки я – людина дуже допитлива, то гірникам доводилося відповідати на величезну кількість запитань – від основ формування забоїв, до устрою кар’єрних екскаваторів. Так почалося моє знайомство з ідеальною, як для мене, четвертою технологічною бригадою. Хоча я вважаю, що інші бригади також класні, але своя найрідніша. Там, у кар’єрі, такі люди працюють, яких на поверхні важко зустріти, майже неможливо!».

Керівні та організаторські здібності Катерини Шевченко, її вміння швидко вчитися і прагнення працювати якомога продуктивніше зараз у пригоді, як ніколи. Терміново виникла потреба у началькику добичної дільниці в кар ері №3, і Катерина вже виконує його обов’язки.

«Началькик добичної дільниці керує роботою всіх бригад, – розповідає Катерина. – Разом з технологічними процесами він опікується й тим, щоб екскаватори та інша кар’єрна техніка працювали без аварійних зупинок. Тому треба своєчасно запланувати ремонти й обслуговування, закупівлю запчастин та розхідних матеріалів. Своїми порадами мені дуже допомагають мої машиністи екскаваторів. Також я дуже вдячна начальнику рудоуправління Олегу Кравченку, головному інженеру В’ячеславу Ушакову, керівникам кар’єру ВалеріюТоміліну та Олександру Чернишову за те, що повірили, дали шанс і не відмовляють у допомозі».

Катерина Шевченко впевнена, що все, що не робиться – на краще. А її особистий приклад доводить, що для того, щоб це краще прийшло, треба дуже цього прагнути, постійно вдосконалюватися, любити свою роботу, не марнувати шанси та не зупинятися на шляху до мети.   

Категорії
Новини

АНТИтравматична зброя

Проінформований – значить озброєний. Мабуть, кожен з нас вже встиг переконатись у справедливості цих слів. У доменному цеху № 1 вважають,  якщо працівника вчасно повідомити про небезпеку, то можна уникнути травм. Тому одним з основних заходів у рамках програми комплексних заходів, спрямованих на покращення умов праці, попередження виробничого травматизму та професійних захворювань у 2024 році, стала модернізація системи гучномовного зв’язку на доменній печі № 8.

Заступник начальника ДЦ-1 з електроустаткування Євген Віноградов зазначив, що система гучномовного зв’язку дуже важлива, адже доменна піч – це кілька взаємопов’язаних дільниць, роботу яких треба координувати, а головне, вчасно попереджувати людей про небезпечні ситуації – можливі та реальні – щоб зменшити ризики. Виробничі процеси на печі досить гучні, що заважає якісному зв’язку, бо не завжди чути навіть виклик. А на деяких ділянках, наприклад, у підбункерному приміщенні, навіть рації не ловлять.

«Система гучномовного зв’язку була й раніше, але шкідливі фактори доменного виробництва впливають не лише на людей, а й на техніку, тож багато елементів системи поступово вийшли з ладу, і про надійний зв’язок годі було й казати, – пояснив Євген Віноградов. – В ході модернізації елементи системи замінили на нові, сучасні. На головному посту управління ДП-8 є настільний центральний пульт, а на різних ділянках печі встановлено 38 всепогодних пристроїв, завдяки яким можна почути інформацію з центрального пульта. З нього можна віщати як на окремий пристій, так і на групу чи на всі зразу. А з пристроїв можна відповідати на пульт та говорити через інші пристрої. Встановлені також гучномовці, через які також передається інформація».

Настільні пульти додатково встановлені там, де їх раніше не було – в приміщеннях машиністів шихтоподачі та відпочинку горнових, у майстернях з ремонту гідравлічного устаткування та електроустаткування, що розширює можливості обміну інформацією. Про дзвінок на той чи інший пристрій сигналізує блимання синьої лампочки. Передбачене й функціонування системи під час блекаутів, що актуально. Для цього встановлено устаткування, що забезпечує можливість автономного забезпечення електроенергією протягом восьми годин.

«Устаткування газового господарства печі розташоване в різних місцях, – каже газівник ДП-8 Олег Горовой. На блоці повітронагрівачів, в районі пилевловлювача, у фурменій зоні тощо. Нам дуже потрібний зв’язок з працівниками, які там працюють. І оновлена система нам його забезпечує. Та я й сам коли оглядаю своє устаткування і бачу потенційну або реальну небезпеку, то з будь-якої точки печі попереджаю про неї всіх. Поки що про роботу системи можу сказати так: швидко, практично, надійно, безпечно».

Категорії
Новини

На форум за досвідом

Фахівці  департаменту з охорони праці та промислової безпеки «АрселорМіттал Кривий Ріг» разом з представниками підрядних організацій, які виконують роботи для нашого підприємства, зібралися на форум, на якому розглядалися питання безпеки праці.

Такі форуми проходять на підприємстві щоквартально. Вони є майданчиком для обміну досвідом з безпеки праці як між нашим підприємством і підрядними організаціями, так і серед підрядників між собою, адже у нас працює чимало таких організацій, і багатьом з них є чим поділитися. Використовуються подібні форуми також для того, щоб донести до підрядників наші принципи й цінності щодо охорони праці. Тож відкриваючи форум начальник управління з охорони праці Рустам Ісмаілов ще раз нагадав учасникам, що довіра є основою чесних відносин, а здоров’я й безпека є нашими пріоритетами. Він закликав підрядників дотримуватися цих цінностей і будувати на їх основі свою діяльність.

Нинішній форум проходив на тлі трагічної події – смертельного нещасного випадку, що стався з працівником однієї з підрядних організацій. Молодий електромонтер загинув, виконуючи роботи на території кар’єру 2-біс нашого рудоуправління. Цей випадок був ретельно розібраний разом з начальником відділу охорони праці підрядних організацій нашого департаменту з охорони праці та промислової безпеки Олександром Отверченком. Як кажуть, на помилках вчаться. Шкода лише, що ця наука дається такою надто дорогою ціною.

«Протягом останнього часу у нас дещо почали кульгати питання електробезпеки, про що й свідчить останній смертельний випадок, – поділився своєю думкою Олександр Отверченко. – Також у вересні було виявлено багато порушень під час роботи на висоті. Ми намагаємося зразу  це виправити, пропонуємо підрядникам навчання з охорони праці, збираємося, обговорюємо, вдосконалюємо контроль виконання робіт, щоб не допустити більше нещасних випадків. Хочу зразу звернутися до підрядників, які читатимуть статтю: закликаємо вас пройти навчання з безпечного виконання робіт в нашому тренінг-центрі. Я розумію, що є кадровий голод, але це не привід нехтувати можливістю опанувати знання та навички безпечної роботи».

До уваги учасників були запропоновані позитивні приклади організації безпечної роботи та діяльності служб з охорони праці. Це ряд тренінгів з участю фахівців нашого підприємства, що проводилися на виробничих майданчиках: тренінги з роботи на висоті, надання першої допомоги, виявлення та протидії ризикам-вбивцям. Було відзначено відмінний стан та зберігання відповідно до всіх вимог електроінструменту та використання пристроїв захисного вимкнення працівниками компанії «ПМК». Або високий рівень пожежної безпеки у приміщеннях «Цеппелін Україна» та на дільницях «МетТрансСервіс». Чи, наприклад, відмінне використання системи LOTO та нової сучасної мобільно-розсувної огорожі фахівцями «СТАЛЬ СЕРВІС ГРУП».

Але є й порушення, які наші інженери з ОП намагаються своєчасно виявити та надати допомогу з усунення ризиків. Невикористання упорів та захисних щитів, помилки у застосуванні LOTO, використання пошкоджених стропів під час підіймання вантажів, робота без передзмінного медогляду, порушення схеми строповки, вогнегасники з завершеними термінами, невикористання запобіжних поясів під час роботи на висоті – ось далеко не повний перелік виявлених порушень. Тобто працювати є над чим. І саме такі форуми дозволяють обмінятися досвідом, як хорошим, так і поганим, щоб не робити помилок. Бо вартість помилки – людське життя.  

Учасниці форуму Ірина Онбиш та Юлія Сущ опікуються безпекою працівників ТОВ «АВТОСПЕЦТРАНС-КР». Юлія – інженер з ОП, а Ірина виконує обов’язки головного інженера з ОП. «Сьогодні ми вивчали досвід колег, пояснюють вони. – Як позитивний, так і помилки, які тут висвітлювалися. Щоб не повторювати їх, або швидко виправити. Особлива увага – до безпечного виконання зварювальних робіт та робіт на висоті. Наше товариство виконує монтажні та демонтажні, вогневі роботи. Працюємо на ТЕЦ, на об’єктах цеху водопостачання, в шахтоуправлінні, на шламовому господарстві гірничого департаменту, а також надаємо свою спецтехніку для виконання робіт. Дуже багато занотували сьогодні. Надамо інформацію своєму керівництву з нашими пропозиціями щодо безпечної організації робіт».

Категорії
Новини

З відповідальним підрядником приємно мати справу

З початку поточного року в «АрселорМіттал Кривий Ріг», на превеликий жаль, сталося два летальних нещасних випадки. Один з них – з працівником підрядних організацій. До організації безпеки праці у підрядників приділяється не менша увага, ніж до безпеки штатного персоналу. У пригоді може стати позитивний досвід однієї з підрядних організацій, яка кілька років виконує різноманітні роботи в цехах.

Як розповів начальник виробничих і технологічних процесів ТОВ «Сталь Сервіс Груп» Костянтин Ржанський, їхні працівники виконують ремонтні та технологічні виробничі операції в багатьох цехах. Наприклад, у аглоцехах та на дробарних фабриках у кар’єрах гірничого департаменту вони ремонтують конвеєри та інше устаткування. Роботи з ремонтів та обслуговування машин безперервного розливання сталі – також їх справа.

«Наші працівники вже протягом чотирьох років розливають чавун у доменному цеху № 1, і ми єдина підрядна організація в Україні, яка має дозвіл на виконання такої небезпечної операції з рідким металом, – не без гордості говорить Костянтин. – І за чотири роки не було жодного інциденту, пов’язаного з безпекою праці. У нас, як і в «АрселорМіттал», охорона праці – пріоритет. Ми організували свою систему ОП на основі стандартів «АрселорМіттал» та разом з тим дотримуємося всіх вимог державного законодавства. Дотримання вимог контролюють і наші фахівці з ОП, й спеціалісти департаменту з охорони праці і промислової безпеки «АрселорМіттал Кривий Ріг». З таким подвійним контролем працівникам не залишається нічого, крім працювати безпечно. А якщо серйозно, то ми дійсно намагаємося створити всі умови для безпечної роботи».    

Слюсарі-ремонтники, зварники, газорізальники в різних цехах металургійного та коксохімічного виробництв, бункерувальники в ДЦ-1, сортувальники коксу у коксовому цеху – це далеко не повний перелік професій працівників «Сталь Сервіс Груп». Багато з них працює у небезпечних умовах, наприклад, машиністи вагоноперекидачів вуглепідготовчого цеху КХВ.

Провідний інженер з охорони праці департаменту з ОП та ПБ Володимир Бакуменко розповів, що на вагоноперекидачах КХВ присутні всі чотири ризики-вбивці, визначені найнебезпечнішими у «АрселорМіттал».

«Вагоноперекидачі працюють завдяки електричному струму. Вони вивантажують вугілля за допомогою роторів, які перевертають конструкції з вагонами на 180 градусів, а ще машиністи працюють у зоні руху залізничного транспорту. Тому існує загроза роздавлювання як рухомими частинами, так і обертовими механізмами. Також машиністи під час зачистки бункерів та огляду вагонів інколи працюють на висоті. Ці й інші ризики було оцінено, розроблено  та впроваджено заходи для того, щоб зробити їх мінімальними та контрольованими», – повідомив Володимир Бакуменко.

А начальник відділу охорони праці підрядної організації Юрій Іванов зізнався, що для нього  надзвичайно цінним є міжнародний досвід з охорони праці, який він з колегами отримують, співпрацюючи з «АрселорМіттал».

Перед тим, як стати до роботи, працівники ТОВ  «Сталь Сервіс Груп» проходять підготовку в навчальному центрі «АрселорМіттал Кривий Ріг», де набувають знань, вмінь та навичок, не лише виробничих, а й тих, які дозволяють працювати безпечно, оцінювати та усувати ризики. Всі працівники забезпечені якісним спецодягом, засобами індивідуального захисту та іншим устаткуванням. Наприклад, машиністи вагоноперекидачів мають яскраві помаранчеві жилети, які роблять їх помітними здалеку під час роботи у зоні залізничних перевезень. Також вони оснащені раціями, що дозволяє постійно бути на зв’язку та координувати дії.

«У сфері охорони праці приділяється велика увага для створення умов безпечного виконання робочих процесів, – продовжив Костянтин Ржанський. – Проводяться навчальні заходи з залученням представників  “АрселорМіттал Кривий Ріг” – тренінги, семінари, круглі столи, брифінги. Дільниці облаштовані інформаційними стендами та куточками безпеки, які оновлюються щотижнево. Наше підприємство регулярно закуповує сучасні ЗІЗ, спецодяг, інструменти, обладнання та техніку. На підприємстві проводяться заходи до дня “Охорони праці” конкурс на кращий дитячий малюнок, обрання кращого працівника в сфері ОП. В цьому році був проведений форум “Усвідомлене відношення до безпеки, як на виробництві так і в повсякденному житті” з залученням сімей працівників підприємства».

Начальник вуглепідготовчого цеху Олександр Макіда поки що новими підрядниками задоволений.

«Швидке вивантаження вугілля, з якого ми потім робимо шихту для виробництва коксу, та стабільна робота вагоноперекидачів дуже важливі для нас. І наші партнери працюють добре. Але ще важливіше – працювати без травм. У цьому сенсі ми не розділяємо людей на підрядників і тих, хто в штаті цеху. Всі вони наші, адже працюють на нашій території і виконують роботу для цеху. Тому їхній серйозний підхід до безпеки праці не може не радувати. Вважаю, що й іншим є у них чого повчитися. Дякую підрядникам за безпечну роботу!»

Категорії
Новини

Футбольна драма в двох частинах

29 вересня визначився переможець і призери «Турніру пам’яті героїв-захисників «АрселорМіттал Кривий Ріг» з мініфутболу.

Турнір пам’яті наших працівників, які загинули, захищаючи нас від російської агресії, тривав майже місяць, у ньому взяли участь 10 команд з «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Ливарно-механічного заводу. На груповому етапі визначилися два фіналісти, які перемогли в своїх групах, а також два претенденти на третє місце. Настав вирішальний день. На трибуни стадіону були запрошені рідні, друзі, колеги загиблих воїнів.

Футболісти подарували глядачам два видовищних двобої, які за драматизмом могли запросто посперечатися зі світовими кіноблокбастерами. Спочатку на поле вийшли команди сортопрокатного цеху № 1 та цеху експлуатації залізничного транспорту. Вони розіграли третє місце. Прокатники зразу ж кинулися забивати. Але залізничники вміло оборонялися і проводили гострі контратаки. Одна з них завершилася взяттям воріт – 1:0 на користь ЦЕЗТ. «Спокійно, граємо далі», -сказав капітан СПЦ-1, і команда продовжила атакувати. Але знов поталанило залізничникам – 2:0. А коли після чергової атаки рахунок став 3:0, то мало вже хто вірив у те, що СПЦ-1 зможе відігратися.

Але самі прокатники вийшли на другий тайм з вірою в перемогу. Їхні атаки ставали все гострішими й потужнішими. Біля воріт ЦЕЗТ було гаряче. І от одна з атак завершилася результативним ударом – 3:1. Зажевріла надія. Команда СПЦ-1 продовжувала атакувати. І ось ще один гол! До кінця матчу лишалися лічені хвилини. Це був суцільний штурм. Здавалося б, м’ячеві нікуди більше подітися, як залетіти у ворота. З фінальним свистком залізничники радо здійняли руки догори і з полегшенням видихнули. Перемога! Вони вистояли. Але віддамо належне й спортсменам СПЦ-1, які билися до останнього, подарувавши глядачам яскравий атакувальний футбол.

Юрій Береговий – один з найдосвідченіших гравців команди ЦЕЗТ. Він не приховував свого задоволення після гри. «СПЦ-1 – дуже сильна команда, і нам сьогодні було важко, – зізнався Юрій Береговий. – І вочевидь наприкінці у суперників залишилося більше сили. Вони ледь не витиснули нічию. Але, мабуть, у нас було більше бажання перемогти. Ми виклалися на всі сто. Добре зіграла вся команда, яка поєднує залізничників підприємства. Велика подяка підприємству за можливість відволіктися від важких реалій і вшанувати пам’ять наших колег-захисників. Також величезна подяка кожному нашому захисникові й захисниці за те, що маємо змогу жити, працювати й грати в улюблену гру».

Ще драматичнішим виявився матч за перше місце. В ньому ще одна команда прокатного департаменту – команда прокатного цеху № 3, зустрілася з суперниками із фасонночавуноливарного цеху. Перший гол було забито вже на перших секундах гри, і ПЦ-3 повів у рахунку – 1:0. Ошелешені ливарники деякий час налаштовували гру, а далі заграли як суперкоманда. Вони забили у ворота прокатників чотири м’ячі, а суперники відповіли лише одним. За рахунку 4:2 до завершення фіналу залишалося кілька хвилин. ФЧЛЦ грав на куражі, тому здавалось, що у ПЦ-3 шансів практично не залишилося.

Але прокатники – залізні люди. Вони боролися до останньої секунди. Навіть їхній голкіпер пішов у атаку, і…забив гол-красень своєму колезі по воротарському ремеслу – 4:3. А далі був штурм, і чи не остання атака третього прокату завершилася голом – нічия 4:4. І ось мрія футбольних фанатів – серія післяматчевих пенальті. Тут знов на висоті виявився воротар. Він відбив кілька пенальті, і серія завершилася з рахунком 4:2 на користь ПЦ-3.

А ми взяли інтерв’ю у одного з героїв матчу, як ви здогадалися, воротаря ПЦ-3 Віталія Черниша, який вже 21 рік грає за цю команду. «Наша команда завжди була сильна духом. Ми багато років граємо разом, розуміємо один одного на полі. Раніше я був польовим гравцем, можу зіграти на будь-якій позиції. Зараз команді потрібен саме голкіпер, і довелося перекваліфікуватися. Ми програвали, але грали до останньої секунди. Я отримав величезне задоволення, забивши гол, і особливо радісно, що він допоміг команді добитися нічиєї, а потім перемогти по пенальті. Емоції переповнюють. Дякую організаторам турніру та воїнам сил оборони!»

Вітаючи присутніх з Днем захисників та захисниць України, директор департаменту з комунікацій Володимир Гайдаш подякував футболістам за яскраве видовище та самовіддану працю в цехах підприємства, висловив щирі співчуття рідним наших працівників, що загинули за нашу свободу, та завірив, що підприємство й надалі їх підтримуватиме. Діти загиблих воїнів отримали сертифікати одного із супермаркетів електроніки.

Після завершення турніру рідні й друзі загиблих поїхали до пам’ятника загиблим, розташованому  на території гірничого департаменту, де вшанували пам’ять своїх синів, чоловіків, батьків, братів та друзів.

Фото з фіналу можна скачати за посиланням

https://fex.net/ru/s/s1mylzs