Автор: Андрій

Категорії
Наші люди

Шахта – не для слабких

У цьому впевнений бригадир прохідників шахтоуправління з підземного видобутку руди «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр Сьомік.

І справа зовсім не у фізичних параметрах. «Приходили до нас працювати хлопці з м’язами, як у Вірастюка, але ненадовго. А є худі, слабкі на перший погляд, але завзяті та сильні духом, які залишаються. Шахтар – то не м’язи, а внутрішня міць», – каже Олександр.

У 2022-му виповнився 21 рік з дня утворення шахтоуправління підприємства. Майже 20 з них тут працює Олександр Сьомік. Він та його колеги пробивають кілометри скелі, тобто гірських порід, щоб добратися до великих покладів залізної руди та прокласти туди шляхи-тунелі для своїх колег.

«Буває страшно, – зізнається Сьомік. – Адже ми першими входимо до тунелів, де ще не закріплений звід. Над нами – відкрита порода з безліччю небезпек. Щомиті може відколотись і впасти шматок розміром з автомобіль. Ми виконуємо безліч небезпечних операцій: пробурюємо й підриваємо величезні маси порід, вигортаємо їх та кріпимо залізними дугами та дошками, робимо шурфи та орти. І лише після цього починається видобуток руди».

Декілька днів тому найкращі працівники шахтоуправління були нагороджені почесними грамотами міського виконкому. Серед них і Олександр Сьомік. «У шахтарі я йшов за великими грошима, – посміхається бригадир. – Тоді, на початку 2000-х, було небагато варіантів заробити. Хлопці з комерційною жилкою займались бізнесом, хтось зі спортсменів пішов у бандити. Для інших – завод, шахта, кар’єр. Я був спортсменом теж, але у бандити не пішов. Спробував на заводі, потім у рудоуправлінні – не моє. А на шахті сподобалось».

З вдячністю згадує Олександр свого наставника Володимира Логінова, який зробив таки з нього справжнього прохідника. «Я закінчив відповідне училище, – згадує Сьомік. – Але отримати свідоцтво – не означає стати прохідником. Ще років зо три ти повинен вчитися всьому у наставника, поки зможеш працювати самостійно. Професія дійсно складна. Цього року мій син Олег вступив до КНУ на гірничу спеціальність. Якщо відверто, то я його відмовляв. Шахтарі, вони ж світу білого не бачать. Але хлопець впертий, наполіг на своєму. А якщо чесно, взагалі я задоволений, бо, можливо, це початок нової династії. Є в нашій роботі багато й позитивного».

З неймовірною теплотою Олександр розповідає про свою бригаду. Тут найголовніше правило: тримати дане слово. Все ґрунтується на цілковитій довірі. «Взяти хоча б Василя Копінця, – продовжує бригадир. – Ми з ним майже 20 років працюємо поруч. Довіряю, як собі. Майже всі хлопці віком 40+. Надійні, перевірені. Є й стажер Максим. Намагаюсь вчити його, як мене колись навчав мій наставник. Як у нас кажуть, бригада – це не один на одного, а один за одного. Так і живемо. Чого не вистачає? Автоматизації. Багато років шахтарі важко фізично працюють. Добре, ми вже загартовані, але якщо не буде переоснащення, то за кілька років молодь і палицею в шахту не загониш. У них зараз такий вибір! За останні роки з’явилось кілька машин, але хочеться більше. Постійно дискутуємо про це з начальством. А що робити? Треба рухатись вперед».

Категорії
Новини

В копровому цеху потоп скасовується

У копровому цеху продовжується серія ремонтів виробничих та побутових приміщень у будівлі механічної майстерні першої дільниці. На сьогодні тут вже відремонтували кімнату електромонтерів. Відновили та обладнали приміщення чергових слюсарів, в якому раніше була проблема – затікала вода.

Слюсар-ремонтник Сергій Федьоха виглядає дуже задоволеним. «Відверто кажучи, раніше навіть заходити сюди не хотілось, – розповідає він. – Зі стелі капало, почувалися, як всередині підводного човна. Навіть текло! Наша бригада ремонтує складне обладнання: крани, екскаватори, навантажувачі, які використовуються для переробки металолому, підготовки його для конвертерного цеху. Для цього ми повинні підготувати запчастини. Ну, а в таких умовах яка робота? Дуже було прикро. Пообідати не було де, навіть руки помити».

Ремонтувати майстерню сенсу не було, бо через дірявий дах вода текла і руйнувала все у середині – стіни, стелю, меблі. Коли ж замінили покрівлю і стало сухо, то тоді й розпочався ремонт. Пошпаклювали стелю та стіни, пофарбували їх у корпоративні кольори, поклали плитку у зоні рукомийника, замінили сантехніку, впорядкували  робочі  місця, відновили шафи для речей та інструментів.

Завдяки зусиллям працівників копрового цеху та «Стіл Сервісу» працювати стало безпечно та комфортно.

«Зараз на вулиці спекотно, а встановлений кондиціонер дає прохолоду. Тож можна після «гарячої» роботи в обідню перерву із задоволенням поїсти та чайку випити. Робота робиться, техніка ремонтується, ми задоволені», – завершує Сергій Федьоха.

Зараз у будівлі тривають роботи у приміщеннях чергових електромонтерів та водіїв навантажувачів. У планах – відремонтувати токарну майстерню.

Категорії
Наші люди

Ровесники незалежності. Богдан Шушпанов: «Хочу залишити дітям квітучу країну»

Богдан працює аудитором управління технічної підтримки продажів і впровадження нових видів продукції «АрселорМіттал Кривий Ріг».

– Родом я з Алчевська Луганської області. Мій дід працював металургом. У мене ж були дещо інші плани, допоки не прийшов у день відкритих дверей до Донбаського державного технічного університету. Саме на металургійному факультеті мене змогли зацікавити так, що рішення було змінено. Вирішив вчитись на металурга.

У 2013 році я завершив навчання, отримав диплом, пішов працювати на Краматорський завод феросплавів. А потім почалося… Місто обстрілювали, тому ми з дружиною переїхали до спокійнішого рідного Алчевську. Я працював у доменному цеху на тамтешньому металургійному комбінаті. У відпустку ми поїхали до Одеси, де я дізнався про вакансії в «АрселорМіттал» у Кривому Розі. Послав резюме і потрапив у Кривий Ріг.

Тут я починав розливальником сталі, і мені це подобалось. Але коли народилась донька, стало важко працювати в зміну, хотілось висипатись, допомагати дружині – і я змінив місце. Ми працюємо над отриманням сертифікатів, які дозволяють продавати нашу продукцію в різних країнах, на різних материках. Робота дуже подобається: тут я спілкуюсь з цікавими розумними людьми, постійно розвиваюсь.

Мені подобається це місто, подобається жити в Україні. Тут належний рівень культури у багатьох сферах. Взяти хоча б культуру керування авто. Більшість водіїв дотримуються правил, ввічливі, мені є з чим порівнювати. У нас багато гарних місць. Наприклад, Запоріжжя. Я проходив практику на «Запоріжсталі», часто гуляв прекрасним проспектом Металургів, якщо не помиляюсь – це найдовша вулиця в Європі. Класно було відпочивати на Хортиці. У юності декілька разів був у мальовничому Святогірську. Сіверський Донець, крейдяні гори, ліси. Але найбільше запала в душу Одеса з її морем, прекрасним центром, загадковими катакомбами. Є мрія купити там житло і оселитись, як вийду на пенсію.

А от що не подобається – корупція. Кожен з нас хоче залишити нашим дітям квітучу заможну країну. Тож ми всі повинні почати з себе. Перестати давати хабарі у лікарні, в органах влади, інспектору на дорозі. Звичайно, в одну мить це корупцію не зупинить, але удар по ній буде відчутним. Зробімо ж це заради наших дітей!

Категорії
Новини

Гостинці для криворіжців від французьких друзів

В цей історичний час весь цивілізований світ підтримує Україну в її боротьбі за свободу. До Кривого Рогу прибуло 7 тонн гуманітарного вантажу з Франції. Доставка вкрай необхідної допомоги стала можливою завдяки коштам «АрселорМіттал Кривий Ріг» та допомозі працівників підприємства.

Інженер адміністрації з технологій та стратегії ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг Володимир Євтєхов розповів, що інформацію про зібрану у французькому місті Катене гуманітарну допомогу для України вони з колегами отримали від співробітників ArcelorMittal Research&Development (R&D). «Це один з науково-дослідних підрозділів нашої корпорації, який розташований саме у Франції. Там зараз працюють наші колишні співробітники Тетяна Рожкова та Олександр Нечипорук. Саме вони та їхні колеги разом збирали допомогу для нашої країни. До них приєдналося ще декілька місцевих організацій та підприємств. Особливо хотілося б подякувати організації Echanges Lorraine Ukraine, яка організовувала та координувала всю цю роботу, надала свої склади для допомоги», – розповів Володимир.

Учасники збору допомоги біля завантаженого автомобіля

Зібрали чимало, тож постало питання: як це все доправити в Україну?

«Ми звернулися по допомогу до керівництва нашого підприємства, – продовжує Євтєхов, – воно пішло назустріч і виділило необхідні кошти. А колеги з адміністрації зі забезпечення,  управління соціального розвитку департаменту з галузевих відносин та соціального розвитку, департаменту з логістики допомогли втілити усе в життя».

Потужна фура промчала Європою, і ось важливий вантаж вже в Україні, у Кривому Розі.

Загалом наші французькі друзі зібрали близько 90 великих, середніх, малих коробок з ліками та аптечками, більш ніж 80 коробок із засобами особистої гігієни, 16 дитячих та 8 медичних ліжок, а також повербанки, одяг, продукти харчування тощо.

Весь цей скарб передали благодійній організації «39-та жіноча сотня самооборони», яка вже декілька років займається збором допомоги та доставкою тим, хто найбільше її потребує. Представниця «Жіночої сотні» повідомила, що подарунки з Франції будуть спрямовані нашим захисникам та біженцям у різні куточки країни. Частину цих важливих речей планують передати штабу гуманітарної допомоги Кривого Рогу.

Читайте також на нашому сайті “Швейцарська допомога для криворізьких металургів та гірників”

Категорії
Новини

У електриків дах не тече

У копровому цеху поліпшують умови роботи та побуту для ремонтників завдяки серії ремонтів у виробничих та побутових приміщеннях цеху. Деякі з них тривають, дещо заплановане на майбутнє, а, наприклад, приміщення електромонтерів у мехмайстерні першої дільниці вже відремонтоване.

Почалося з ремонту даху. Він протікав все сильніше, тому умови для людей ставали жахливими. «Я як керівник знаю, що коли воно так стається, то працівник думає не про роботу, а як би його швидше додому, в комфортну квартирку. У нас були кошти на ремонт адміністративно-побутового корпусу, але вирішили, що ремонти в приміщеннях ремонтників наразі критичніші. Туди й спрямували гроші. Тож спочатку відремонтували покрівлю, і в приміщенні стало сухо», – каже начальник копрового цеху Валерій Данилов.

Далі взялися за стіни. Їх заново зашпаклювали, поґрунтували та пофарбували. Те саме зробили і зі стелею. Всі ці роботи виконали підрядники зі «Стіл-Сервісу». А далі за справу взялися працівники копрового цеху. Вони змонтували нову електропроводку, замінили електрошафу на компактний і безпечний електрощиток. Встановили також новий рукомийник, а стіну навколо нього облицювали плиткою.

«Це приміщення універсальне, – розповідає майстер з ремонту устаткування Даніїл Берьозкін. – Є робоча зона, а ця, з новенькими столом та лавками – для того, щоб можна було поїсти та відпочити. Хоча роботи стільки, що про відпочинок годі й мріяти. Ми ремонтуємо електрообладнання кранів, екскаваторів та іншої техніки. І це все має працювати бездоганно, адже копровий цех готує до 30 відсотків сировини для наших сталеплавів, переробляє металобрухт, скрап та шлак. Тому виплавка сталі на підприємстві залежить і від нас».

Разом з ремонтами працівники цеху взялися і за впорядкування зберігання інструментів, запчастин, допоміжних матеріалів. Раніше інструменти зберігалися в ящиках, а зараз є спеціальний стенд.

«Бачите, у всього своє місце, все підписане. Зараз потрібне не треба шукати. Простяг руку, зняв, пішов працювати, – продовжує  Даніїл Берьозкін. – А на стелажі ми тримаємо свердла, метизи, електродвигуни. Все візуалізовано, тож знайти потрібне – не проблема. Завдяки цьому наші дії пришвидшилися, що особливо доречно, адже дехто з наших колег пішов захищати країну зі зброєю в руках. А ще хочу сказати, що порядок – це безпека. Адже раніше можна було впустити на ногу залізяку, шукаючи необхідне. Тепер маємо комфортне та безпечне приміщення, і на роботу йдемо з зовсім іншим настроєм». 

Категорії
Новини

216 метрів ремонту для безпеки працівників

У конвертерному цеху відремонтували галерею тракту подачі сипких матеріалів.

У цеху є комплекс конвеєрів, якими до конвертерів подаються вапно, доломіти, вугілля. Це сипкі матеріали для надання сталі необхідних властивостей. Як розповів заступник начальника конвертерного цеху з механообладнання Євген Бондаренко, серед основних конвеєрів – №№ 3 та 3а. «Ці конвеєри транспортують матеріали з позначки мінус 2 метри до позначки 32 метри. Довжина галереї, де встановлені ці конвеєри, складає 216 метрів. Ремонтні роботи тривали майже рік, і от зараз ми маємо оновлену споруду, набагато надійнішу, безпечнішу для обслуговуючого персоналу», – сказав Бондаренко.

Відремонтували тут практично все. Поновили фундаменти колон, на яких багатотонна галерея тримається, залили для цього майже 17 кубометрів бетону. Полагодили металоконструкції самих колон. Відремонтували, а фактично замінили сходи аварійного спуску, якими працівники можуть евакуюватися в разі аварійної ситуації. До речі, взагалі під час ремонту було виготовлено та змонтовано 145 тонн металоконструкцій.

500 квадратних метрів залізобетонних плит підлоги відновили, а ще 90 квадратів замінили на нові. Замінили наповнення стін, дах площею 1275 кв. м,  встановили металопластикові вікна та нову систему освітлення – 90 яскравих та економічних світильників. Щоб галерея була в порядку довше, на поверхні загальною площею більш ніж 4200 кв. мнанесли антикорозійне покриття.

Дмитро Музиченко, слюсар-ремонтник конвертерного цеху: «Ми обслуговуємо та ремонтуємо конвеєрне обладнання в цій галереї. Раніше було трохи лячно туди заходити, а працювати всередині й поготів. Одне око дивилось, що робити, а інше – хоч би щось не впало чи не провалилося. Тепер – інша справа. Зараз я виконую обов’язки майстра, тому відповідаю за безпеку людей, тож тепер я спокійний за себе та за хлопців. Дах не тече, підлога надійна, вікна захищають від протягів. І взимку буде тепліше, бо без вікон дуже було холодно. Раніше на всю галерею світило три-чотири лампочки, а зараз самі бачите. В таких умовах є бажання працювати, а від бажання залежить якість».