Автор: Андрій

Категорії
Наші люди

Старший майстер – майже Лобановський

35 років керує технологічною бригадою рудозбагачувальної фабрики № 2 гірничого департаменту старший майстер технологічної дільниці Валерій Загородній. Його бригада – одна з найкращих на РЗФ-2. Взаємодія у бригаді ґрунтується на взаємній повазі, звідси й результати. Спокійний, врівноважений, дає чіткі, адекватні завдання, може налаштувати на роботу, справедливий. Так говорять про нього колеги. Вони ж і попросили розповісти про свого майстра.

До операторної цеху зайшов високий дядько, привітався, представився Валерієм Миколайовичем. У очах та рухах – впевненість. Видно, його важко вже чимось вивести з рівноваги. 40 років тому прийшов він у цех після гірничорудного технікуму. Перші враження пам’ятає так, наче вчора то було.

«Зразу мені якось не дуже сподобалося. Ну, думаю, все одно через два місяці в армію, якось перебуду. А далі життя покаже. А взагалі-то на вибір професії вплинула мама. Вона працювала на одному з криворізьких гірничо-збагачувальних комбінатів. А головним аргументом було: «Синку, рано на пенсію підеш», –  усміхнувся Валерій. – Згодом «перший список» прибрали, але на комбінаті я залишився. Та все по черзі. З війська повернувся на РЗФ-2. Спочатку працював машиністом насосних установок. Без них процес збагачення неможливий, тому я зразу усвідомив важливість своєї роботи. А ще те, що таке виробництво можливе лише за налагодженої взаємодії між дільницями та їх працівниками».

Не довго Валерій попрацював на насосних установках. Його бажання зростати, цілеспрямованість та вміння ладити з людьми одразу помітили. І у 23 роки Загородній став майстром.

«Підійшов начальник і сказав: «Будеш майстром», – згадує Валерій. – А майстер – це вже зовсім інша робота, вища відповідальність. Тоді не дуже багато було у мене лідерських якостей та вміння керувати. Але за бажання все можна поправити. Майстерувати вчив мене досвідчений Володимир Добровольський, за що я йому дуже вдячний. Відтоді я не був прикріплений до певної дільниці. Зоною відповідальності став увесь цех».

Ненадовго Валерій залишався і в майстрах. Згодом він став старшим майстром. А старший майстер – це головний всієї технологічної бригади. Він відповідає за результат всього цеху протягом своєї зміни. В цехах жартують, що у нічні зміни та на вихідні саме старший майстер – керівник цеху. Зараз у Валерієвій бригаді близько 25 працівників. Більшість з них – машиністи: насосних установок, млинів, автостели, ексгаустерів, а також фільтрувальники, сепараторники, оператор і навіть черговий електромонтер, хоча він і не технолог. І результат можливий лише тоді, коли всі працюватимуть сумлінно, єдиною командою.

«Сачкувати у нас не вийде, – каже старший майстер. – На такому виробництві це неможливо. Особливо зараз, коли декілька працівників захищають країну. Щоб організувати колектив, налаштувати людей, треба повага до кожного. На змінно-зустрічних зборах ми якомога повніше доводимо до людей інформацію: виробничу, щодо охорони праці тощо. Ставимо завдання та намічаємо шляхи виконання. А вже у ході роботи корегуємо дії, якщо це потрібно. Місце старшого майстра – у цеху, поруч з людьми».

Майстер з гордістю заявив, що у нього хороший колектив, фахівці високого рівня. А йому просто залишається об’єднати його у команду і координувати роботу. «Це майже як у футболі. Відчуваю себе тренером, наприклад, легендарним Валерієм Лобановським, – пояснює Валерій Миколайович. – У бригаді кожен на своїй позиції, можна сказати. Але яким би професійним не був кожен окремо, лише команда досягає успіхів. Над цим і працюємо».

Побажаємо ж майстру-тренерові Валерію та його колективу нових перемог. Бо якісний залізорудний  концентрат, який виробляє РЗФ-2, нам зараз потрібен як ніколи. І потреба у ньому велика.

Категорії
Разом з Україною

Сто тисяч баксів – сто добрих справ

Напевне, серед мешканців Кривого Рогу не знайдеться жодного, хто не відвідав би критий ринок Соцміста. Купа автомобілів, сотні торгівельних точок, безліч людей, гучний гамір зранку до вечора, наелектризована атмосфера. Але виявляється, якщо обійти ринок та зайти до двору першої дев’ятиповерхівки (№31 а, що на вулиці Соборності), то ніби потрапляєш в іншу реальність. Спокійно, затишно, зелено, чудові картини, намальовані на стінах біля входів до під’їздів, художня плитка перед під’їздами. Приємно усвідомлювати, що «АрселорМіттал Кривий Ріг» також взяв участь у створенні цієї оази серед міста.

У 2021 році наше підприємство реалізувало програму «100 добрих справ». Було виділено кошти на впровадження сотні соціально-екологічних проєктів, спрямованих на благоустрій прибудинкових територій, поліпшення та ремонти житлової інфраструктури, покращення матеріальної бази шкіл, покращення умов у дитячих садочках тощо. Ініціаторами проєктів тоді стали самі містяни. З близько 300 заявок журі вибрало 100. На реалізацію кожного проєкту було виділено суму, еквівалентну 1000 американських доларів, на 100 000 доларів загалом.

За словами керівниці об’єднання співвласників багатоквартирного будинку №31а (вул. Соборності) Наталії Мартакової, то був чесний і прозорий конкурс. «Проєкти були закодовані, і у членів журі не було інформації про їхніх ініціаторів. Голосували за найактуальніші, найпотрібніші справи, – згадує Наталія Матанова. – Я –  керівниця кількох ОСББ. Заявки подавали мешканці кількох будинків. Завдяки  виграним проєктам та отриманим коштам, під їх реалізацію, нам вдалося вирішити кілька серйозних проблем що до благоустрою території та ремонтів будинків».

Спочатку Наталія показала забетоновані майданчики біля під’їздів вищезгаданої дев’ятиповерхівки. Вона розповіла, що до реалізації проєкту майданчики були покриті асфальтом, вже досить «убитим» часом. Під час дощів у вибоїнах збиралася вода, і запросто можна було впасти, спіткнувшись біля під’їзду. Мешканці збирали кошти на бетонування,  суттєво допомогли і гроші від підприємства. Ініціатором участі у проєкті тоді стали мешканці нашого будинку, які працюють на підприємстві. Крім майданчиків, було забетоновано ще й алейки біля будинку, які також були в аварійному стані.

Мешканці будинку дякували за допомогу. Одна з них – пані Тетяна. У 2020 році вона стала щасливою бабусею, народився онук Микитка. «Звичайно, возити онучка на колясці після бетонування майданчиків та доріжок стало набагато зручніше та безпечніше, – усміхається Тетяна. – Не кажучи вже про перші крочки, які робив хлопчик, а я тримала його за рученята. Та й самій під час ожеледиці чи після дощу зручніше і безпечніше рухатися «цивілізованим» шляхом. Коли у тебе під ногами рівна доріжка, а не потрісканий асфальт, то відчуваєш себе безпечно. Дуже добру справу зробили. Багато я чула вдячних відгуків від сусідів».

Наталія Мартакова згадує, що спочатку дехто з мешканців був скептично налаштований щодо бетонування. «Скептики вважали, що коли буде ожеледиця, то не уникнути падінь. Але вони помилялися. Вода з поверхні швидко стікає, бетонне покриття зручно чистити, до того ж воно виявилося дешевшим, ніж було б асфальтове. За кошти з «100 добрих справ» в одному з будинків поруч була відремонтована значна частина міжпанельних швів, що запобігає протіканням під час опадів. У під’їзді іншого будинку були замінені вікна та відремонтована м’яка покрівля над під’їздом. Ще у одному будинку встановили водостічні труби. Мешканці питають: чи не буде ще подібної програми від підприємства? Ми вдячні «АрселорМіттал Кривий Ріг» за можливість покращити умови для людей».

Категорії
Новини

20 тонн. Оце так фільтр!

Саме такий гігантський вакуум-фільтр разом з допоміжним устаткуванням замінили на рудозбагачувальній фабриці № 1 гірничого департаменту.

Такі фільтри використовуються для зневоднення залізорудного концентрату. Це основне устаткування, стабільна робота якого є невіддільною частиною виробництва концентрату – нашого стратегічного продукту, значення якого в умовах повномасштабного вторгнення ще більш зросло. Залізну руду спочатку подрібнюють у млинах, потім збагачують за допомогою сепараторів. Перед збагаченням до руди додають воду, отримуючи пульпу, бо цього вимагає процес сепарації. А після сепарації отриманий концентрат треба відділити від води. Для цього й використовують величезні вакуум-фільтри.

«Замінити такого велетня – справа непроста, – пояснює механік дільниці фільтрації та конвеєрів РЗФ-1 Юрій Коливашко. – Особливо якщо, як цього разу, разом з вакуум-фільтром, довжиною близько п’яти метрів і діаметром три метри, мінялося практично все: від ванни та металоконструкцій, до майданчика, на якому встановлений фільтр. В ході ремонту замінили бетонні перекриття, всю систему підведення енергоресурсів, необхідних для роботи вакуум-фільтра, систему змащування, а також опорні колони, на яких все тримається. Виготовили та встановили нові майданчики для обслуговування фільтра, що підвищує безпеку під час догляду за устаткуванням. Весь комплекс робіт виконали підрядники».

Фільтрувальниця РЗФ-1 Наталія Буковшина розповіла, що новий вакуум-фільтр може зневоднити 65-66 тонн концентратум на годину. «На більшості секцій ми маємо два таких фільтри, на деяких по три. Поки фільтр новий, він сам зневоднює весь концентрат, який виробляється секцією. А от коли фільтрувальна тканина починає втрачати свої властивості, то запускається ще один фільтр, – пояснює Наталія. – Природно, що робота одним новим фільтром потребує меншої кількості енергоресурсів, ніж двома старими, що підвищує енергоефективність виробництва».

Сам фільтр та його заміна потребують вкладення чималих коштів, яких особливо не вистачає зараз, адже йде повномасштабна війна, і «АрселорМіттал Кривий Ріг» поки що працює зі збитками. Але безпека людей та надійність виробництва потребують невідкладних дій. Як розповів начальник РЗФ-1 Олександр Дениско, півтора року тому вже був встановлений подібний новий фільтр. Вкладання коштів у переоснащення фабрики в скрутні часи вказує на те, яке величезне значення для підприємства має виробництво концентрату.

Встановлений фільтр отримав нову систему керування з пультом управління включно. Вакуум-фільтр – розумне устаткування з високим рівнем автоматизації. Фільтрувальниця Юлія Гладкіх керує процесом зневоднення, обслуговує фільтр та допоміжне обладнання. «Нове, якщо воно зроблене якісно, завжди краще, ніж старе, – каже Юлія Гладкіх. – Це як порівнювати автомобілі – новий і старий. Принцип роботи старого і нового вакуум-фільтрів не різняться. Але новий краще бере на себе концентрат, тому працює продуктивніше. А якщо добре за ним дивитися, обслуговувати за всіма вимогами, то, сподіваємося, він працюватиме довго й не виходитиме з ладу».

Категорії
Наші люди

100 кілограмів на квадратний сантиметр

Колись був популярним анекдот, за якого можна було заторохтіти за ґрати. Онук питає у бабці: «Хто такий Карл Маркс?» «Це німецький економіст», – відповідає та. «Це як наш дідусь?» – не вгамовується малий. «Та що ти таке кажеш! Наш дідусь старший економіст!» Відверто кажучи, я не дуже знаю різницю між економістом та старшим економістом, а от нещодавно життя дало мені нагоду розібратися, чим старший машиніст котельного устаткування теплоелектроцентралі відрізняється від машиніста-обхідника.

Анатолій Бондаренко розповів, що почав свій трудовий шлях на ТЕЦ з машиніста-обхідника. До нашої з ним розмови випадково приєднався старший майстер з ремонту устаткування котельного цеху Сергій Сидорець.  «Йду на війну, – повідомив Сергій. – На три роки підписав контракт. Все буде добре, і я повернуся в цех після перемоги. А про Толю хочу сказати: я б з ним у розвідку пішов!»

Точніше і не скажеш, коли хочеш підкреслити відповідальність, порядність та професійність людини. Тож знайомимося зі старшим машиністом котельного устаткування Анатолієм Бондаренком.

«Колись я закінчив Одеський інститут харчового господарства, – говорить Анатолій. – Коли поступав, то була дуже перспективна освіта. Ходити морем, брати участь у приготуванні рибних консервів та обробці морепродуктів, щоб люди мали на своїх столах ці смаколики. Але поки вчився, харчовий флот десь подівся, і довелося шукати себе у бурхливому морі життя дев’яностих та початку двохтисячних. І от я – машиніст-обхідник на ТЕЦ-2. Цю професію можна порівняти з руками й ногами котельного цеху. Швидко прикрутити чи відкрутити засувку, додати того, прибрати щось. А головне – чітко знати, де те все знаходиться і як його регулювати».

В ТЕЦ-2 є чотири котли, потужнестю по 220 т/ч! А разом з котлами – безліч допоміжного устаткування. Котли виробляють пару, яка використовується для багатьох потреб – від виробництва електроенергії і різних функцій у технологічних процесах на коксохімічному виробництві, на прокатах та в інших підрозділах, до забезпечення опалення цехів. Пара також використовується для виробництва  дуття для доменних печей. А без цього неможливе виробництво чавуну, а відповідно і сталі на нашому підприємстві.

«Так, ми чітко усвідомлюємо важливість нашої роботи для металургії, – говорить Анатолій. – Нам треба виробити потрібну кількість пари. А вона має відповідати встановленим параметрам. Температура нашої пари сягає від 5100С до 5300С. В ній має бути мінімум солей, для чого ми використовуємо очищену воду. Також пара має бути сухою, бо вода в ній швидко згубить наше устаткування. Пара з чотирьох котлів  подається в єдиний колектор, і вже з нього надходить на різне обладнання (турбіни, редукційно-охолоджувальні установки). Наразі ми виробляємо близько трьохсот тонн пари на годину. Треба буде більше – зробимо. А тиск у котлах – 100 кілограмів на квадратний сантиметр. Уявіть собі малесенький квадратик, на який з середини тисне 100 кг!».

До речі, саме завдяки цій парі підприємство отримало необхідну кількість електроенергії під час блекаутів, що допомогло безпечно зупинити основне устаткування цехів і фактично врятувати його. Тобто машиністи котельного устаткування були серед тих, хто врятував завод.

«А ще я люблю свою роботу за чудових людей, які працюють поруч, – продовжив Анатолій Бондаренко. – Наш колектив невеличкий, нас троє. Я – старший машиніст. Якщо обхідник – це руки і ноги, то старший – це перш за все голова. Але коли людей не вистачає, то це ще й ті ж руки і ноги. Обхідником я став практично з нуля. На місці опановував професію. Скажу відверто – було б бажання. Тож якщо хтось забажає до нас прийти, то не бійтеся, навчимо. Зараз ми працюємо в парі з Віталієм Войтенко. Він має досвід роботи на ТЕЦ на Донбасі. З таким досвідом у нього є всі шанси стати старшим машиністом. Раніше він був машиністом-обхідником, а потім освоїв професію машиніста центрального теплового щита. І ще раз повторюю: головне – бажання. А третій наш – начальник зміни Дмитро Гусєв. Класний фахівець, хороша людина. Він координує роботі всієї ТЕЦ».

Робота старшого машиніста доволі складна. Устаткування складне, небезпечне, відповідальність зашкалює, і знову ж таки, робота з людьми. А перезавантажується Анатолій, відновлює ментальні сили, працюючи на землі.

«Взагалі то я не міський мешканець, – говорить він. – Виріс у власній хаті, на землі. Живу у Радушному під Кривим Рогом. Є у мене господарство невеличке, виноградник непоганий. А ще є олійниця. Дуже радісно усвідомлювати, що люди їдуть саме за твоє пахучою олією за сто і навіть більше кілометрів. Вважаю, що все у цім світі треба робити добре. А якщо ні, то годі й братися».

Категорії
Новини

1200 «конячок», безпечних та економних

До роботи у гірничому департаменті повернувся капітально відремонтований тепловоз потужністю 1200 кінських сил.

Як розповів в.о. начальника локомотивної служби управління залізничного транспорту ГД Артем Дерев’янко, на одному з вітчизняних ремонтних заводів наш локомотив довели до нового рівня з точки зору продуктивності, економності, а головне – безпеки для людей, які на ньому працюють. Замінили та вдосконалили практично все. На моє запитання: «А що ж залишилося від тепловоза, який відправляли на ремонт?», Артем з усмішкою відповів: «Спогади».

Старий величезний дизельний двигун замінили на новенький американський. Він  у кілька разів менший, але економніший та потужніший у роботі, що дає додаткові виробничі можливості. Були встановлені нові колеса, разом зі всім допоміжним устаткуванням. Гальмівну систему також замінили. А разом з нею замінили компресор, який забезпечує надійну подачу повітря в гальмівну систему. А надійність гальмування – це основа безпеки руху.

«А ще у дизельному приміщенні не стало п’яти валів, які є обертовими механізмами, і їх робота була пов’язана з одним з ризиків-вбивць, – говорить Артем Дерев’янко. – Їх замінили на електродвигуни. Тож ризика-вбивцю у вигляді валів повністю усунули. Було відремонтовано та модернізовано кабіну. Тепер вона просторіша й зручніша для машиністів та помічників».

Оглянути кабіну мене гостинно запросив машиніст тепловоза Максим Шапран. Вона дійсно простора, оснащена двома дуже зручними кріслами, має шумоізоляцію. Мікроклімат створюють кондиціонер, два вентилятори, а у холодну пору – калорифер.

«А ось  рукомийник з підігрівом води, мікрохвильова піч, холодильник, – показує Максим Шапран. – Тобто створені побутові умови, яким можуть позаздрити багато українських залізничників. Людям має бути затишно, адже зміна триває 12 годин, а тепловози вивозять руду чи концентрат, виконують маневри цілодобово. А на ось цей монітор виводиться інформація про роботу вузлів локомотива. Машиніст отримує параметри роботи транспортного засобу в онлайн-режимі, що дозволяє їм швидко приймати рішення і своєчасно, правильно реагувати на складні або небезпечні ситуації. А ось ще один монітор. На нього виводяться зображення з чотирьох камер, які закріплені назовні. Тож людина, що керує локомотивом, бачить весь простір навколо і може швидко зреагувати, якщо у небезпечній зоні випадково з’явиться стороння людина тощо».

Локомотив оснащений вдосконаленою системою пожежогасіння. Вона автоматично спрацює, якщо у якомусь з відсіків корпусу буде займання. Також машиніст може вручну ввімкнути систему гасіння, якщо виникне потреба. Тепловоз отримав нову систему освітлення. Підсвічуються навіть сходи підйому, що мінімізує ризики оступитися та впасти у темну частину доби. Лампи розжарювання замінено на LED-лампи. Вони економніші, довше слугують, тому не потребують частої заміни. А нова система електронного керування допоможе швидко визначитися з поломкою будь-якого обладнання.

«Якщо раніше нашим фахівцям доводилося діагностувати, що саме вийшло з ладу (і часто діагностика тривала досить довго), то зараз діагностує електроніка, – продовжив Артем Дерев’янко. І результати виводяться на монітор в кабіні. Тож машиніст з помічником мають змогу швидко усунути незначні неполадки. Якщо ж поломка серйозніша, то ремонтні бригади вже знають, як їм діяти на основі даних діагностики».

Фактично, гірники отримали новий локомотив, який вже виконує важливі маневрові роботи, перевозить концентрат. Це один з десяти тепловозів, капітально відремонтованих протягом останніх років. А саме зараз оновлюється ще один наш локомотив.

Категорії
Новини

Шануємо героїв, віримо в перемогу

Напередодні 80-річчя перемоги над нацизмом і Дня пам’яті та примирення, 7 травня в «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбулося покладання квітів до пам’ятника нашим працівникам, які загинули під час Другої світової війни.

У вшануванні полеглих героїв взяли участь в.о. генерального директора підприємства Олена Бізяєва, заступник генерального директора з виробництва Сергій Лавриненко, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент) Володимир Теслюк, заступник генерального директора з охорони праці та промислової безпеки Жанбек Єсмаханов, директорка департаменту з персоналу Катерина Залозних та головний інженер адміністрації з виробництва Валерій Ванін, до яких приєдналися представники трудового  колективу та профспілки ПМГУ.

На жаль, з тієї страшної війни наш північно-східний сусід не виніс уроків і замість «Ніколи знову» обрав шлях агресії та терору. Тому зараз в Україні йде ще одна страшна війна, гинуть наші люди, руйнуються міста та села. Близько 3000 наших колег стали на захист свободи й незалежності зі зброєю в руках. 212 працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» відали життя за Україну, за кожного з нас. Вічна пам’ять полеглим героям!

Сьогодні ми відзначаємо День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом з вірою в перемогу та мир. Давайте ж кожен на своєму місці робити все можливе, щоб це сталося якомога швидше!