Результати спільного дослідження видання NV та консалтингової компанії Odgers Berndtson Ukraine були оприлюднені другого жовтня на форумі «Бізнес та війна», який відбувся в Києві.
На початку NV і Odgers Berndtson обрали 152 найбільші компанії за виручкою та кількістю працівників. Далі компанії були сегментовані за галузевими групами та отримали запрошення взяти участь у рейтингу – йшлося саме про практику роботи з персоналом. Розкрити свої кейси в спеціальних анкетах погодилися 72 компанії, з-поміж яких був сформований рейтинг топ 50.
Експерти проєкту оцінювали роботодавців за трьома номінаціями: підтримка ветеранів і їхніх родин, матеріальна та нематеріальна мотивація персоналу та підтримка добробуту співробітників.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» отримав окрему відзнаку в номінації «Підтримка ветеранів та їхніх родин».
«На форумі ми почули багато успішних історій розвитку бізнесу в умовах війни, які можна брати за приклад. Зараз одним з найбільших викликів для нашого підприємства і для всього бізнесу є кадрова криза. Працівники є нашим найважливішим капіталом, — сказала начальниця управління соціального розвитку «АрселорМіттал Кривий Ріг» Яна Суворова. — Ми дуже вдячні експертам за те, що вони високо оцінили нашу роботу, зокрема з такою чутливою категорією як ветерани. Наша головна мета — зробити усе можливе, щоб повернення ветеранів до цивільного життя було зручним та комфортним».
Наразі реабілітація ветеранів, відновлення їх фізичного та психологічного стану є пріоритетними напрямками роботи з персоналом на підприємстві. Захисники можуть безкоштовно обстежитися та пролікуватися, отримати різноманітні фізіотерапевтичні процедури у медичному центрі підприємства, а також у лікувальних закладах Кривого Рогу та України, пройти санаторно-курортне, реабілітаційне лікування за страховкою.
«Як відповідальний роботодавець «АрселорМіттал Кривий Ріг» намагається вдосконалювати свою роботу з персоналом. Ми багато уваги приділяємо працевлаштуванню жінок, роботі з молоддю та студентами. Наша мета, щоб усі співробітники були залучені в життя підприємства і залишались з нами», — додала Яна Суворова.
Довідково:Рейтинг найкращих роботодавців — спільний проєкт NV і Odgers Berndtson, міжнародної компанії з пошуку і оцінки керівників найвищого рівня. Цей список дає уявлення працівникам, акціонерам та інвесторам про те, які компанії в Україні докладають максимальних зусиль заради підтримки своїх співробітників під час війни.
Просте й надійне застосування, виготовлене власноруч, уберігає від травм під час ремонту вагонів в управлінні залізничного транспорту гірничого департаменту.
Вагони-думпкари широко використовуються для транспортування гірничої маси (залізної руди та скали). «Руду вагони везуть до дробарних фабрик, а порожню породу на відвали або до карт зі зберігання відходів, – розповідає в. о. начальника дільниці з ремонту вагонів УЗТ ГД Павло Мариничєв. – Ремонтують та обслуговують вагони працівники нашої дільниці та здебільшого підрядники. Це вагони-самоскиди. Вони оснащені механізмом перекидання, який у потрібний момент нахиляє кузов думпкара, і гірнича маса розвантажується. Перекидання відбувається завдяки стислому повітрю. Ремонт деяких вузлів думпкарів донедавна супроводжувався ризиком, який нам вдалося повністю нейтралізувати шляхом впровадження одного з проєктів Виробництва світового класу WCM».
Річ у тім, що ремонти самого механізму перекидання, системи розвантаження або деякі ремонти кузова вагона виконуються при нахиленому кузові, інакше доступу до цих вузлів немає. Донедавна перебування ремонтників під нахиленим кузовом (для виконання робіт) було небезпечним. Бо у будь-який момент кузов міг почати опускатися у горизонтальне положення, затискаючи при цьому руки, голову, шию, корпус працівника, який виконує роботи.
У документах з охорони праці зазначається, що для запобігання травмуванню кузов необхідно зафіксувати, – продовжив Павло Мариничєв, – але як саме зафіксувати – не пояснюється. Ми пробували різні імпровізовані підставки, наприклад, шматки металу. Але такі «ноу-хау» вилітали або ламалися, тобто стовідсоткової безпеки не гарантували. Тоді команда із впровадження WCM у складі працівників УЗТ, підрядників та інженерки WCM Катерини Гаврилюк вирішила впровадити проєкт «0 нещасних випадків», який би усунув проблему. Визначили, що треба сконструювати та виготовити запобіжні опори. Розрахувати оптимальні розміри та розрахувати навантаження допомогли співробітники технічного відділу УЗТ. А виготовили таке приладдя наш слюсар-ремонтник Микола Зернов разом з колегами-підрядниками». Опори було виготовлено з відходів металопрокату – швелерів, труб, штрипсів. Вони порівняно неважкі, їх може переносити одна людина, користуючись зручною ручкою. Нижньою частиною (головкою) опора фіксується у сідлі поворотного шарніру вагону, а верхня підпирає сам шарнір, охоплюючи його такою собі залізною клешнею. На опори нанесена яскраво-жовта попереджувальна розмітка, щоб ніхто помилково їх не вибив під час ремонту. Кажуть, що все геніальне – просте. Може й не все, але рішення з опорами – якраз цей випадок. Просто й дуже надійно.
28 жовтня о 18:00 вистава «Дівич-вечір» Шість подруг збираються разом – молоді, вродливі, незаміжні жінки! Вони давно не бачилися, та й привід є: одна з них вагітна. Це справді подія, адже дитини поки немає в жодної. Про що йтиметься? Про чоловіків, звісно. І про те, чого сьогодні рішуче бракує жінкам. Розмови кружляють орбітами ліжка, шлюбу, сім’ї, обертаючись у «відкритому космосі» інтиму і одкровень. «Дівич-вечір» пройде під важку музику Бетховена та легковажні мелодії Верді: сміх крізь сльози. І все ж таки вистава дає надію та дарує оптимістичний заряд.
Криворізький Академічний міський театр музично-пластичних мистецтв «Академія руху»
26 жовтня о 17:00вистава «Я писав те, що серце співало». Василь Стефаник: Письменник. Доля. Епоха. Вистава розкриває аспекти творчості та діяльності Василя Стефаника – багатогранної особистості, українського новеліста, у долі якого відбилася складна епоха. Він лишив слід в українській політиці та громадському житті, мав авторитет серед сучасників, є добрі спогади про нього як митця та людину.
26 жовтня о 12:00 музична казка «Залишайся собою» за п’єсою «Не хочу бути собакою» С.Бєлова і С. Куваєва. Добра та повчальна історія про дружбу, добро, ставлення з повагою один доодного і найголовніше – знати своє призначення в цьому житті й з радістю та гордо піднятою головою крокувати вперед!
Палац молоді та студентів
25 жовтня о 19:00 у рамках Всеукраїнського туру Антитіла презентують у Кривому Розі свій сьомий альбом MLNL.
ПК мистецький
27 жовтня о 15:00 концерт-вистава «Німе кіно з тапером». У наш час відроджується зацікавленість до німого кінематографу. Тому наші сеанси німого кіна – це фактично сольні концерти піаністів-імпровізаторів. Цього разу ми презентуємо шедеври німого синематографу – фільми з великими коміками 20 сторіччя – Бастером Кітоном та Чарлі Чаплиним. Кінолекторій на початку сеансу. У ролі тапера 27-го жовтня Сергій Глінкин! Не попустіть нагоду побачити шедеври епохи німого сінематографу!
Екскурсії
Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»
26 жовтня екскурсія до м. Умань. Ви відвідаєте Дендропарк «Софіївка» та Фентезі парк. Реєстрація за номером: 0961197549, 0982556455.
26 жовтня о 9:00 тур вихідного дня до дендропарку «Веселі Боковеньки». Колекція парку складається з понад 1000 видів і форм дерев та чагарників, серед яких дуб гірський, кипарисовик нутканський, тюльпанове дерево. Реєстрація за номером: 0961197549, 0982556455.
Криворізьке бюро подорожей та екскурсій
26 жовтня до річниці утворення першого професійного українського театру запрошуємо до Кропивницького. У програмі: хутір «Надія», родинне гніздечко сім’ї Тобілевичів, музей-садиба М.Л.Кропивницького, екскурсія театром ім. М.Л.Кропивницького та перегляд вистави «Наталка-Полтавка».
27 жовтня подорож до Переяслава-Хмельницького. У програмі відвідування музею просто неба Народної архітектури та побуту середньої Наддніпрянщини, візит до єдиного у світі Музею кобзарства. Реєстрація за номером: 0981067279, 0993685133.
В останню неділю жовтня в Україні відзначається День автомобіліста і дорожника. Це офіційне свято усіх працівників дорожньо-транспортної галузі в цілому. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» воно охоплює майже 700 професійних водіїв, але насправді тих, хто щоденно сідає за кермо власних авто набагато більше.
На нашому підприємстві водії керують різними видами автотранспорту, який є невід’ємною частиною технологічного процесу. За кермом автомобіля – вантажного, легкового, пасажирського – водії щоденно виїжджають на лінію, щоб виконувати свої робочі завдання.
«Без автотранспорту на підприємстві жоден технологічний процес буде неповним. Щодня водії підприємства виводять на роботу вантажні авто, бульдозери, автокрани та інший спецтранспорт. Автомобілі також залучені до ремонтних робіт на підприємстві та у місті. А автобуси продовжують перевозити працівників до їхніх робочих місць у віддалені підрозділи. Ми робимо свою щоденну роботу, продовжуємо допомагати та підтримувати економіку нашої країни, пишаємося нашими 88-ми працівниками, які зараз захищають Україну у лавах ЗСУ та допомагаємо пришвидшувати омріяну Перемогу, – говорить в.о. заступника директора транспортного департаменту АТУ Рамазі Давітадзе. – Звичайно, автотранспортники підприємства зараз працюють не у такому ритмі, як було до війни. Дається взнаки й зниження виробництва, і нестача кадрів. Зараз нам не вистачає майже 100 працівників. Але ми продовжуємо свою справу. Я хочу поздоровити з нашим професійним святом усіх водіїв, які щодня попри усі перешкоди за кермом здійснюють робочі рейси, перевозять людей, забезпечують логістику та роблять усе можливе для плідної та безпечної праці. З Днем автомобіліста та дорожника вас, колеги!».
Жіноче таксі
Повномасштабна війна та відсутність фахівців у багатьох галузях стали серйозним викликом для багатьох підприємств, наше – не виключення. Справитися з викликом нестачі чоловічих рук допомагають жінки. Представниці прекрасної статі з успіхом освоюють все більше чоловічих професій, і водійську справу також. Нещодавно на допомогу чоловікам автотранспортного управління прийшли три чарівні жінки. Дві вже працюють водійками таксі, ще одна дівчина зараз проходить стажування.
Поліна Мельничук впевнено та швидко припарковує автомобіль на стоянці. Відчувається, що за кермом вона не новачок.
Бажання керувати автомобілем в неї ще з дитинства. Про це в родині знали усі, тож нікого не здивувало, коли Поліна вирішила піти навчатися до автошколи та згодом успішно отримала права. Та стати професійною водійкою вона тоді ще не планувала. Як і для більшості жінок вміння водити авто було для Поліни корисною навичкою, яке допомагало бути мобільною і всюди встигати. Свою увагу вона зосередила на отриманні освіти – спочатку навчалася на дизайнера, а згодом на вчителя образотворчого мистецтва. Згодом Поліна три роки викладала цей предмет дітям та була педагогом-організатором у ліцеї.
«Бути педагогом цікаво, відповідально, престижно, але платять за це не так вже й багато, – розповідає Поліна Мельничук. – Спочатку я пробувала знайти собі підробіток у таксі. Виявилося, що цьому є безліч перешкод. Автомобіль нашої сім’ї не відповідав критеріям таксі, а брати машину в оренду було невигідним. Та й графік роботи у ліцеї не дозволяв мені сповна займатися водійською справою. Там я працювала до вечора, а дома, вже до ночі, готувалася до наступних уроків. Мені дуже захотілося щось кардинально змінити у своєму житті. В інтернеті я почала переглядати усі водійські вакансії. Мою увагу привернула пропозиція «АрселорМіттал Кривий Ріг». «Приїжджайте, все розкажемо та пояснимо», – почула я телефоном від кадровиків підприємства. Співбесіда пройшла успішно, і я почала оформлення, знайомство з колективом, автомобілем, підприємством, тобто, почала проходити стажування. І нарешті – перший самостійний робочий день. До цієї миті з підприємством я була знайома тільки з розповідей батька, він працює машиністом тепловозу в гірничому департаменті. Із зупинки Червона я часто дивилася на труби, градирні та на будівлю заводоуправління, не знаючи, що воно таке. Зараз мій робочий день починається від заводоуправління, адже наша автоколона розташована поряд. А підприємство виявилося таким великим, цікавим, гарним, що на початку роботи я їздила ним і дивилася на все, наче зачарована. А якщо треба щось запитати по роботі або розпитати, де який цех чи підрозділ знаходиться, то завжди допоможуть колеги-чоловіки».
«За всю історію нашої колони жінки працюють водіями у нас вперше, – зауважує Олександр Червінський, начальник автоколони № 10. – Поліна одразу влилася в колектив і стала своєю. Кожен з наших водіїв був готовий допомогти порадою, підказати куди їхати, як краще це зробити, розповісти про особливості підприємства, адже дороги проходять як поруч з промисловими майданчиками, так і через них. Дівчата виявилися кмітливими, розумними, вони швидко адаптувалися і вже на рівних з досвідченими водіями виконують свої робочі задачі».
«Мені сподобалося у колективі, а також сподобалося відчуття рівності. Я вважаю, що не має значення хто керує автомобілем, чоловік або жінка, головне, щоб водій був досвідчений та безпечно довозив людей до місця призначення, – відзначає Поліна Мельничук. – На підприємстві я працюю вже два місяці і жодного разу не пожалкувала про своє рішення. Можливо мій досвід вмотивує і інших на кардинальний крок у житті. Я вважаю, якщо хочеш щось змінити в ньому, то боятися не треба. Я це перевірила на власному досвіді».
Розповідь про інших жінок-водіїв читайте у наступних номерах «Металургу».
24 жовтня 13 років тому в конвертерному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» почалося безперервне розливання сталі.
У порівнянні з розливанням сталі у виливниці з подальшим виготовленням заготовок на блюмінгу, ця нова на той час для нас технологія мала ряд переваг. Литі заготовки мають кращі параметри якості, їх виробництво не таке енергомістке, металурги отримують менше відходів металу. Починалося безперервне розливання з однієї машини безперервного лиття заготовок. Зараз же ми маємо потужний комплекс з трьох МБЛЗ, за допомогою яких вже виготовлено 16 млн тонн сталевих заготовок. З них в наших прокатних цехах виробили мільйони тонн прокату. Та й самі наші заготовки всі ці роки користувалися й користуються попитом на металургійних ринках.
Як розповів заступник начальника конвертерного цеху з безперервного розливання сталі Олександр Лук’янов, наше відділення безперервного розливання сталі продовжує працювати, розвивається і вдосконалюється попри негаразди, викликані війною. «Проблем дуже багато, – зізнався Олександр Лук’янов. – Серед них – перебої у постачанні електроенергії, значне погіршення якості води, яка широко використовується в технологічних процесах, втрата постачальників феросплавів та інших необхідних матеріалів, нестача кваліфікованих фахівців, проблеми з постачанням запчастин тощо».
Олександр відзначив, що весь цей масив проблем вдається вирішувати лише завдяки загальній мобілізації зусиль та злагодженій роботі команди, куди крім металургів входять енергетики, транспортники, фахівці департаменту автоматизації технологічних процесів, співробітники виробничого і технічного управлінь та багато інших. Звичайно ж, виробничі показники набагато нижчі, ніж до лютого 2022 року. Але вже цього року працівники відділення виготовили мільйон тонн заготовок.
Є й плани на майбутнє. «Запланований капітальний ремонт першої МБЛЗ, – продовжив Олександр Лук’янов. – Впроваджується технологія, яка дозволить разом із заготовками перетином 150х150 мм виготовляти заготовки 160х160 мм, що дуже важливо для задоволення потреб наших замовників. Для мене особисто число «13» не є чимось магічно-негативним. Навпаки, це важливий етап як у житті людини, так і виробничого підрозділу. Я вірю в нашу перемогу і в те, що повернуться на виробництво наші хлопці, які захищають країну, і ми перевершимо наші довоєнні показники. Бажаю всім своїм колегам миру й можливості міцно виспатися, особливо перед зміною, достойної зарплати та досягнень у роботі. Наприклад, таких, як нещодавно встановлений працівниками ВБРС рекорд – 59 плавок у серії! Такого не було навіть у найкращі, благополучніші наші часи. Тож тримаймося та працюймо далі!».
Андрій Білоткач працював гірником очисного забою в шахтоуправлінні з підземного видобутку руди гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». Як розповів начальник дільниці очисного виймання Олександр Галушкін, Андрій завжди вмів підняти настрій будь-кому добрим словом або влучним жартом.
«Він – неймовірно позитивна людина, – говорить Олександр Галушкін. – Робота гірника та ще й вибухівника дуже важка фізично, небезпечна та відповідальна. Але я ніколи не бачив Андрія у поганому настрої, і майже завжди бачив усміхненим. Він займався безпосередньо видобутком залізної руди, без якої неможлива металургія, робив свою справу дуже добре, а головне – безпечно для себе й хлопців, що працювали поруч. Завжди пам’ятатимемо його, як чудову людину, добру й порядну, справжнього чоловіка, який тримає слово та приходить на допомогу. Надзвичайно боляче втрачати таких людей».
Андрій Білоткач став на захист України на другий день від повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року. Він мужньо виконував свій військовий обов’язок. У свій останній бій Андрій вступив 12 жовтня 2024 року. Він загинув поблизу міста Часів Яр Бахмутського району Донецької області.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам захисника України.
