Категорії
Новини

Чи варто в спеку прикладати лід до лоба?

«Краще цього не робити, бо є ризик ще й отримати опік від льоду. Краще в ці дні ще більше потоваришувати з водою: пити її, частіше вмиватися, обливати руки, ноги та навіть огорнутися нею. Здивувало, як це можна зробити, та ще й на роботі? Хапайте водні лайфхаки від наших медиків», сказала Наталія Гардань, начальниця медцентру ПП «Стіл Сервіс».

Втомлені сонцем

У холодну пору ми усі мріємо про літо. А коли воно приходить – «танемо» від спеки. Протягом доби чимало з нас декілька разів переглядають прогноз погоди з надією на очікувану прохолоду. Але синоптики чомусь не «хочуть» знижувати температуру – зараз вона сягає 40 градусів за Цельсієм та навіть вище. За такої спеки важко всюди: на роботі, вдома, на вулиці, у транспорті. Проблем додає задуха та періодично-стабільна відсутність електроенергії, коли і кондиціонер не ввімкнеш, і вентилятор не працює.

«Безперечно, тут допоможе вода, – зазначив лікар-невропатолог Станіслав Чілігін. – «Не згоріти» на роботі працівникам наших підприємств допоможе дотримання питного режиму. Якщо за нормальної температури людині треба випивати до 2-2,5 літрів води на добу, то у спеку чистої води бажано пити ще більше. Звичайно, ми пітніємо, а з потом втрачаємо важливі для організму солі та мікроелементи. Поповнити їх запас допоможуть несолодкий зелений чай, натуральні соки, вітамінізовані напої. Тож для цього працівники цехів нашого підприємства забезпечуються питною очищеною водою та вітамінізованими напоями».

Від спеки здатні врятувати:

  • Часті обливання або обтирання водою;
  • Тримання під пахвами, колінами, локтєвими згинами та там, де проходять великі артерії невеличких пластикових пляшок із замороженою водою. Так кров буде потроху охолоджуватися та допомагати організму знижувати температуру.
  • Протріть вуха прохолодною водою, можна і охолодженими вологими серветками. Тільки в жодному разі не заливайте воду до вух. Вушні раковини багаті на рефлекторні точки, тож від такої маніпуляції ви легко можете охолодитися та збадьоритися.   
  • Після водних процедур додайте організму «холодку» – побризкайтеся настоянкою з м’яти або ментолу (краплями розведеними водою).

«Тепер про обіцяне огортання водою, – говорить Наталія Гардань. – Візьміть рушник, футболку, майку чи будь-який шмат матеріалу, змочить у прохолодній воді та обгорніть навколо тіла. Ви одразу відчуєте полегшення. Можна взяти і звичайну косинку, змочити її та пов’язати на шию. Це допоможе вашим артеріям краще почуватися, а вас – суттєво охолодить. Коли косинка нагріється або висохне – процедуру варто повторити. Взагалі лайфхаків порятунку від спеки дуже багато, кожен з нас їх знає чимало. Головне – робити все з розумом, а за необхідності та у випадку погіршення стану здоров’я, терміново звертатися до медиків. Бажаємо всім гарного настрою та безпечного літа!»

Фото з відкритих джерел

Категорії
Новини

Захищаючи свободу України загинув начальник Залізничного цеху № 1 Максим Анкалюк

В ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» він очолював ЗЦ № 1, а у травні 2023 року Максим Анкалюк поповнив ряди захисників України. Свій останній бій Герой прийняв 1 липня 2024 року поблизу Часового Яру Бахмутського району на Донеччині.

Там, де працював Максим, завжди був порядок, усі процеси відбувалися чітко та злагоджено, говорять про свого керівника колеги-залізничники, і не лише з ЗЦ № 1, а й з усіх залізничних цехів підприємства, адже Максим Анкалюк працював майже в усіх залізничних ланках підприємства.

Захисник народився у Кам’янському. Максим закінчив «Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна» і за направленням прийшов працювати на наше підприємство. Тут він пройшов шлях від помічника чергового по станції до начальника Залізничного цеху № 1.

«З Максимом працювалося дуже легко, адже він досконало знав свою справу і вмів згуртовувати навколо себе таких же небайдужих до залізничної справи людей, – розповідає Віталій Пахлан, начальник Прокатного району ЗЦ № 1. – Максим Анкалюк був чесною, порядною, справедливою людиною. У роботі він був принциповим, любив досконалість у всьому, я б сказав, все робив наче по нотах. А ще він завжди дослухався до думки інших, поважав колег, і його теж поважали у колективі. З самого початку повномасштабного вторгнення він викреслив зі свого життя все, що було пов’язане з Росією. Це була його принципова позиція. Коли настав час стати на захист України, Максим Анкалюк зробив це не вагаючись. Його загибель стала шоком для усіх нас, ще й досі не віриться, що це сталося. Але його родині, його синам є ким пишатися та з кого брати приклад».

Колектив підприємства висловлює щирі співчуття рідним та близьким Максима Анкалюка. У нього залишилися дружина, два сини, батьки та сестра.

Герої не вмирають! Слава Україні! Слава Героям!

Категорії
Новини

Тримаємо курс на безпеку

В Університеті «АрселорМіттал» триває навчання керівного складу нашого підприємства, ЛМЗ та «Стіл Сервісу» за програмою «Лідерство у безпеці».

Як розповіла начальниця відділу з навчання та розвитку персоналу Олена Шимонович, даний курс пройшли вже більше 1700 керівників підприємств. Це керівники всіх рівнів – від топменеджерів і начальників цехів до майстрів. «Роль сильного, обізнаного лідера у сфері охорони праці надзвичайно важлива, – говорить Олена. – Керівник будь-якого рівня сам має знати й виконувати вимоги до безпечної роботи, адже власний приклад спонукає підлеглих також працювати безпечно. А ще для людини, яка обіймає керівну посаду важливо вміти визначати ризики, усувати їх та заохочувати людей працювати з виконанням всіх правил. Оце й є основні напрямки цього навчального курсу».

Навчання триває повний восьмигодинний день. Його проводять внутрішні тренери нашого Університету. Разом із традиційними методами навчання широко використовуються дискусії, під час яких кожен учасник може поділитися власним досвідом визначення ризиків, різними лайфхаками з формування культури охорони праці у своїх колективах та мотивації людей працювати безпечно. Також тренери пропонують учасникам взяти участь у інтерактивних рольових іграх, які допомагають на практиці відпрацювати ефективні прийоми спілкування з людьми та інші вміння, необхідні лідерові.

Категорії
Новини

Не стало металурга й захисника України Дмитра Циганка

До призову на військову службу під час мобілізації у грудні 2020 року Дмитро Циганок працював сортувальником-здавальником металу в цеху з обробки, прибирання металу і сортування металопродукції ПП «Стіл Сервіс».

Як розповів старший майстер дільниці сортування металопродукції ПП «Стіл Сервіс» Сергій Гардаш, Дмитро Циганок виконував дуже потрібну роботу на дільниці сортопрокатного цеху № 1. «Працював він якісно, роботу виконував важку, але ніколи не нарікав і від роботи не відмовлявся, – говорить Сергій Гардаш. – Добра, спокійна людина. Мав веселу вдачу, чудове почуття гумору. Ставився до колег з повагою, користувався авторитетом. Це страшна втрата для нас і, на жаль, вже не перша. Ми вже втратили на війні трьох дорогих нам людей, працівників дільниці. Дуже боляче втрачати своїх хлопців – наших захисників». 

Сержант Дмитро Циганок був відданим військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок. Серце воїна перестало битися 27 червня 2024 року в смт Велика Писарівка Охтирського району Сумської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам металурга Дмитра Циганка.

Категорії
Новини

Подивись, усміхнись і бережи себе

На дільниці з ремонту електричних машин загальнопромислового призначення створили фотостенди, які мотивують людей працювати безпечно.

Працівниці й працівники цієї дільниці електроремонтного цеху (ЕРЦ) ремонтують електродвигуни потужністю до 30 кіловатт. Тому загроза враження електричним струмом під час випробування двигунів є актуальною щозміни. А ще для людей дуже важливо обережно користуватися вантажопідйомними механізмами, бо наче двигуни й неважкі (до 200 кг), але якщо такий обірветься та впаде, то буде непереливки. Також тут дотримуються всіх правил поводження з молотками, викрутками, зубилами та іншим інструментом. На дільниці приділяють велику увагу формуванню культури охорони праці, тобто щоб люди за власної ініціативи дотримувалися правил, а не тому, що їх можуть покарати. Одним із засобів формування такої поведінки у працівників є фотостенди.

Як пояснила начальниця відділу з оперативної роботи департаменту з охорони праці і промислової безпеки Наталія Горинь, ідею використовувати фотостенди для того, щоб мотивувати людей працювати безпечно, ми запозичили у бразильських колег. «Наші працівники їздили на бразильське підприємство компанії АрселорМіттал і побачили там такі мотиваційні стенди, – розповідає Наталія. – Принцип їх дії доволі простий і людяний. На стендах розміщують емоційні фото, на яких працівники з колегами на роботі або на відпочинку радіють життю. Людина щодня приходить на роботу і бачить ці фото, бо стенди розміщені на видному місці, наприклад, у кімнаті змінно-зустрічних зборів. Це заряджає позитивом і спонукає працювати безпечно, щоб зберегти своє життя і життя колег і надалі насолоджуватися такими позитивними моментами».

Старший майстер дільниці з ремонту електричних машин Сергій Дяченко з неприхованим задоволенням показав нам свій стенд, та прокоментував деякі фото. «Оце ми святкуємо Новий рік, – усміхнувся Сергій – А це наші пані на відпочинку, жартома позують з от такими інстаграмними губками. А цій ретросвітлині вже більш ніж півстоліття. Це колектив дільниці традиційно сфотографований на фоні цехових воріт. Такі світлини зберігають наші традиції, налаштовують на позитив та безпечну роботу. Взагалі-то любов до фотомистецтва — це давня традиція нашої дільниці. Раніше фото висіли у коридорі. Також ми робили ролики з наших фото і залюбки передивлялися їх під час ювілеїв та інших свят. А от зараз колеги з департаменту з охорони праці та промислової безпеки порадили оформити фотостенди. Це дійсно мотивує».

Ольга Терлюк — випробувач електромашин. Вона зізналася, що робота її пов’язана з ризиками, серед яких і один з чотирьох ризиків-вбивць — загроза враження електричним струмом. «Ми знаємо правила безпечної роботи і дотримуємося їх, – каже Ольга. – А виконувати ці правила фотостенд дійсно мотивує. Перед кожною зміною збираємося в цій кімнаті. Подивишся на фотознімки, усміхнешся і вкотре переконаєшся, що життя чудове, навіть у ці страшні часи. Тож треба його берегти».Людмила Пархоменко працює в ЕРЦ вже 42 роки. Вона бригадир-випробувач електромашин. «Я не лише бригадир, а ще й профгрупорг, – розповідає Людмила. – Люблю всіх своїх колег і відповідаю за безпеку кожного. А також за гарний настрій. Багато з цих заходів, які зображені на фото, ініціювала і організувала особисто. Тож кожна така світлина дорога моєму серцю. Попри всі негаразди, працюємо далі, спілкуємося, фотографуємося.

Категорії
Новини

За свободу України віддав життя наш колега Іван Чудновцев

Мужньо виконавши військовий обов’язок у боротьбі за свободу та незалежність нашої країни Іван Чудновцев загинув 27 червня поточного року на Донеччині.

Свою трудову діяльність в «АрселорМіттал Кривий Ріг» Іван розпочав у 2001 році з посади оператора пульта управління в ДЦ № 2 на дільниці Гранустановка. У 2010 році він був переведений на посаду шлакувальника (бригадира), де вміло та старанно виконував свої обов’язки.

Колеги з ДЦ № 2 говорять про Івана, як про чемну, розсудливу, цілеспрямовану людину, з якою було приємно виконувати виробничі завдання та просто спілкуватися.

«Івана я знав дуже давно, він родом з Миколаївської області, де мешкає і моя рідня, – говорить Сергій Мартинюк, старший майстер виробничої дільниці Гранустановка ДЦ № 2. – За які б справи не брався Іван, він завжди був зосередженим, уважним, відповідальним. Це допомагало йому в роботі , адже у своїй зміні на дільниці Гранустановка він опікувався роботою операторів грануляції доменного шлаку, які приймають розпечений шлак з  доменної печі. Іван керував машиністами конвеєрів, роботою шлакувальників, машиністом насосної станції, яка забезпечує гранустановки водою. Лише уявіть увесь рівень відповідальності? Іван був професіоналом! А ще він був добрим товаришем, його дуже поважали у колективі. Захисник завжди був готовий допомогти, як на виробництві, так і у повсякденному житті. Саме тому не вагаючись Іван став на захист України. Важко казати про нього у минулому часі. Правду говорять, що війна забирає найкращих».

У Івана Чудновцева залишилися дружина, двоє дітей, сестра, племінники, батьки.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям загиблого.

Вічна пам’ять Герою!