Категорії
Новини

Концентрат – в агломерат, або Спікання зі знаком якості

«Обладнання гуде, техніка рухається, продукт виробляється, життя триває», – говорять про своє виробництво працівники агломераційної фабрики «АрселорМіттал Кривий Ріг», яка у березні відзначила своє 65-річчя.

Перший, на той час ще Новокриворізькій, агломерат спікся на щойно запущеній в роботу агломераційній машині у березні 1961 року. Аглопроцес запустила зміна Віталія Шаповалова. Тоді офіційно було повідомлено: «Наша фабрика призначена для спікання концентрату із домішками коксу, вапняку та руди в готову для металургійних заводів сировину – агломерат. Фабрика буде щорічно випускати по 3 216 млн тонн».

Територія аглофабрики на той час складала 3201,24 кв. м. А висота корпусу спікання, до речі, одної з найстарішої будівлі проммайданчика, досягала 10,8 метра.

З перших днів своєї роботи агломераційне виробництво привернуло увагу фахівців країни. Сюди за досвідом приїздили колеги-агломератники з Уралу та Казахстану, тут працювали талановиті розробники-новатори. Їхні ідеї дозволяли працювати ефективніше та економічніше. Агловиробництво отримало низку державних нагород та постійно розвивалося. Це було надзвичайно відповідально для колективу фабрики, тому її фахівці щодня намагалися робити усе можливе для випуску якісного агломерату, який називають годувальником доменних печей, адже він є важливою складовою виробництва чавуну.  

«В історії нашого підрозділу були як злети, так і важкі часи, – говорить Олег Щербук, начальник агломераційної фабрики департаменту з виробництва чавуну та сталі «АрселорМіттал Кривий Ріг». – У 1990-х – занепад і зменшення виробництва. Та з входженням НКГЗК до компанії «АрселорМіттал» справи знову пішли вгору. У рамках інвестиційної програми підприємства у 2013 році стартував перший етап реконструкції агломераційного цеху № 2, впровадження якого дозволило підвищити технічну надійність обладнання, зменшити промислове навантаження на навколишнє середовище, шляхом будівництва нових сучасних ГОУ з досягненням державних нормативів викидів по пилу до 50 мг/м3. Проєкт був складним та багатоетапним. Але, попри складнощі, він був успішно реалізований.  Та повномасштабне вторгнення знову призупинило наше виробництво. На щастя, ненадовго. З березня 2022 року, саме у місяць народження аглофабрики, наша робота почала відновлюватися, а усі ми навчилися жити та повноцінно працювати в умовах війни. У 2024 році усі три аглоцехи були об’єднанні в єдину агломераційну фабрику на правах цеху».

Лариса Ботірова, операторка пульта керування

Зараз агломераційна фабрика складається з шести агломераційних машин, рудного двора, який розташований на території колишнього аглоцеху МВ, де утилізують та штабелюють усі види шламів, відсів вапняку, залізомісткі матеріали тощо. Там працюють рудногрейферні перевантажувачі, вагоноопрокид та інша техніка.

Вагоноопрокид, конвеєри, а також рудний двір є і на дільниці підготовки шихтових матеріалів, де відбувається їх складування та підготовка до виробництва.

Олександр Заїка, змінний майстер основної виробничої дільниці

«Головним викликом на зараз для аглофабрики, як в цілому і для всього нашого підприємства, стали блекаути та великі обмеження у споживанні електроенергії, – продовжує Олег Щербук. – Для цього підрозділу часто доводиться знижувати промислові потужності. Також, через воєнні дії, відчуваються складнощі з постачанням сировини. Але попри всі перешкоди аглофабрика стабільно працює, тримає виробництво, повністю забезпечуючи агломератом дві доменні печі нашого підприємства, а також поповнюючи склад агломерату. Я хочу подякувати за це усім працівникам аглофабрики. Серед них агломератники, які безпосередньо ведуть процес спікання агломерату, дозувальники гарячого повертання, дозувальники, які працюють у відділенні шихтових матеріалів, спеціалісти ремонтної служби та представників  інших спеціальностей. Особливо хочеться відзначити Ігоря Гончаренка, майстра технологічної групи № 5, Андрія Болсуна, майстра технологічної служби № 6, Олену Хібіну, старшого майстра основної виробничої дільниці (ОВД), Валерія Гриценка, старшого змінного майстра ОВД, Олександра Філіпчука, змінного майстра ОВД, Диниса Космачева, майстра технологічної групи № 13, та багатьох інших. Велика шана нашим захисникам,  на захисті країни зараз стоять понад 90 працівників аглофабрики. На  жаль, 7 з них вже ніколи не повернуться додому, а доля ще 4 людей поки невідома. 

Я хочу, щоб наступний ювілей аглофабрики відбувався вже за мирних часів, щоб ми спокійно працювали, дбали про виробництво, започатковували нові трудові династії, виховували сучасних висококласних спеціалістів. З нашим ювілеєм, колеги. Усім витримки, яка нам усім зараз дуже потрібна!».

Категорії
Новини

За міжнародними стандартами – успішно

«АрселорМіттал Кривий Ріг» успішно пройшов наглядовий аудит системи екологічного менеджменту на відповідність вимогам міжнародного стандарту ISO 14001:2015. Про це детальніше розповідає Станіслав Сагайдак, менеджер системи екологічного менеджменту департаменту з охорони навколишнього середовища.

– Станіславе, розкажіть що це за стандарт та які процеси він охоплює?

– Стандарт ISO 14001:2015 встановлює вимоги до структури, розподілу відповідальності, виконання законодавчих вимог, оцінки досягнутих результатів та вдосконалення  системи екологічного менеджменту. Він займає важливе місце в системі управління підприємств та організацій, які працюють над зниженням виробничого впливу на навколишнє середовище. ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» розпочав сертифікацію ISO 14001 ще у 2007 році і відтоді система екологічного менеджменту функціонує у нас на належному рівні та постійно удосконалюється. Раз на три роки ми проходимо ресертифікацію, а між ними – два наглядових аудити. У цьому році це був наш перший наглядовий аудит, і він  пройшов на високому професійному рівні – без жодних невідповідностей. Аудит проводили офіційні представники сертифікаційної компанії TUV  AUSTRIA в Україні.

– В яких цехах підприємства побували аудитори?

– До аудиту було задіяно весь ланцюг випуску продукції. Наприклад, у гірничому департаменті аудитори відвідали рудоуправління, на КХВ вони побували у коксовому цеху № 1, в енергетичному департаменті відвідали кисневе виробництво, у прокатному – СПЦ-2. Також аудитори попрацювали на агломераційній фабриці, у першому доменному цеху, які входять до департаменту з виробництва чавуну та сталі. У департаменті з якості перевіряючі побували у лабораторії екологічного контролю та метрологічному центрі, у департаменті з персоналу відвідали відділ навчання та розвитку персоналу. Звичайно, протягом всього аудиту фахівці аудиторської компанії тісно співпрацювали з працівниками департаменту з охорони навколишнього середовища нашого підприємства.

– Які екологічні процеси досліджувалися аудиторами?

– Вони перевіряли стан виконання законодавчих вимог щодо зниження виробничого впливу на навколишнє середовище. Перш за все увага спрямовувалася на технічний стан природоохоронного обладнання – усіх наших газоочисних споруджень. Також аналізувався стан інформування персоналу підрозділів підприємства щодо екологічних питань та в цілому аналізувалася робота системи екологічного менеджменту.

–  На що додатково спрямовувалася увага?

– Приємно, що позитивно було відзначено систему екологічного моніторингу підприємства. В ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» він здійснюється 9 автоматизованими постами спостереження за станом атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони з метою контролю впливу виробничої діяльності усіх виробництв підприємства: гірничого, металургійного, коксохімічного.

Були відзначені і наші щорічні екологічні заходи, як то полив доріг на виробничих майданчиках та на вулицях міста, які межують з підприємством. Серед них вулиці в Металургійному, Інгулецькому, Центрально-Міському та Саксаганському районах міста. Боротьба з пилом проводиться за допомогою техніки підприємства у весняно-літній сезон.

Також при здійсненні виробничих вибухів підприємством здійснюються заходи, які ефективно впливають на нерозповсюдження пилу. Пилопригнічувальні заходи вже є частиною технологічного процесу при підготовці до них.

Були відзначені й наші освітні природоохоронні заходи у різних навчальних закладах  міста та регіону. Ми розповідаємо дітям про важливість збереження природних, енергетичних ресурсів, навчаємо їх відповідального ставлення до довкілля, знайомимо з простими щоденними кроками, які у побуті може зробити кожен з нас, аби допомогти нашій планеті.

У підсумку аудиторська перевірка підтвердила високий рівень організації екологічної роботи, ефективність внутрішнього контролю та відповідальне ставлення колективу до питань охорони довкілля. Приємно зазначити, що цей наглядовий аудит ми пройшли успішно. Завдяки ефективному управлінню підприємство підтвердило стабільність функціонування системи екологічного менеджменту та її відповідність міжнародним вимогам.

Отримані результати є свідченням відповідального ставлення до реалізації екологічної політики, прозорості процесів та постійного вдосконалення діяльності.

Ми й надалі працюватимемо над розвитком, контролем та вдосконаленням внутрішніх процесів, впроваджуючи сучасні управлінські рішення та підтримуючи високі рівень екологічної свідомості.

Я щиро вдячний всім підрозділам ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»,  своїм колегам за підтримку, професіоналізм та злагоджену командну роботу. Саме тому ми й маємо такий гарний результат.

Категорії
Новини

На Донеччині загинув доменник Володимир Костючик

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Володимир Костючик працював бригадиром бункерів доменного цеху №1.

Понад 10 років працював разом з Володимиром старший майстер основної виробничої дільниці ДЦ № 1 Юрій Адаменко. Він згадує свого колегу, як дуже відповідальну, сумлінну та старанну людину.

«Якби усі були такими, як наш Володимир, тоді і будь-яка справа добре вдавалася б, і успіх був гарантований, згадує колегу Юрій. – Загибель Володимира стала страшною звісткою для усіх нас. Річ у тому, що саме у нашому цеху відбувалося його професійне становлення. Володимир Костючик працював машиністом розливальної машини, був газівником. З 2013 року він працював бригадиром бункерів, для доменних печей забезпечував наявність сировини та палива на бункерну естакаду. Професіонал, він дуже любив справу, якою займався. У нього був життєвий принцип – завжди казати правду, якою б гіркою іноді вона не була. Погодьтесь, у нашому житті різні ситуації бувають, а Володя ніколи не «викручувався», він завжди казав все так, як є. Мав свою думку, брехати він не вмів. А ще любив малювати та екстремальні види спорту, стрибав з тарзанки, декілька разів – з парашутом. Володимир замість броні, яку йому пропонувало підприємство, обрав військову службу. Важко уявити, що його більше немає з нами. Вічна пам’ять та шана нашому захиснику».  

У війську Володимир Костючик був водієм-електриком. Він загинув 25 вересня 2025 року поблизу населеного пункту Райське Краматорського району Донецької області.

Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого Героя.

Категорії
Новини

Стійкість б’є рекорди

Працівники конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» встановили рекорд стійкості футеровки конвертера, довівши, що і в надскладні часи наші люди знаходять можливості для вдосконалення.

Сталь на нашому підприємстві плавиться у конвертерах. Кожен з них має сталевий корпус, а в середині стінки покриті вогнетривкою футеровкою для захисту корпусу від високих температур (у середньому 1640 градусів – авт.), а також від дії хімічно активних речовин та механічних пошкоджень при завантаженні металобрухту тощо. Під час роботи конвертера футеровка зношується, і її періодично міняють. Показником стійкості футеровки є кількість плавок сталі, які видає конвертер між перефутеруваннями. Чим вища стійкість, тим більше часу агрегат у роботі, тим вища його продуктивність і, як правило, менша собівартість продукції. Тож робота над підвищенням стійкості триває постійно і дає результати.

«Над підвищенням стійкості футеровки ми працюємо разом з фахівцями технічного управління, – говорить начальник конвертерного цеху Дмитро Васильєв. – Новий рекорд – це дуже важливе досягнення. Щиро дякую нашим партнерам з ТУ, зокрема Сергію Вишинському, Максиму Федоруку, Роману Сухомлину та працівникам конвертерного цеху – сталеварам, машиністам дистриб’юторів, майстрам, начальнику відділення конвертерів Володимиру  Сінченку, заступнику начальника цеху з технології Миколі Стародубову, нашим ремонтникам, всій команді, яка показала, що не зважаючи на війну, перебої з водою та електроенергією, безліччю інших проблем можна досягати видатних результатів. Для цього треба ставити амбіційні цілі, і головне – люди мають вірити в їх досяжність»

Начальник цеху скромно промовчав, що саме ним запропонована ідея стала важливою складовою успіху. Це ідея повітряно-крапельного охолодження конусної частини конвертера, де футеровка найбільш вразлива.

«Ми встановили чотири форсунки, які розбризкували воду, охолоджуючи найпроблемніші зони, – розповідає Сергій Вишинський. – Охолоджувався корпус із зовні. Внаслідок цього охолоджувалася футеровка у середині, і саме на цих ділянках осідав гарнісаж, тобто шлак, захищаючи проблемні зони. Це була лише частина комплексних заходів з підвищення стійкості, але важлива частина. Коли жахнули великі морози, подачу води довелося тимчасово зупинити, щоб не втратити систему водопостачання. Це був найважчий період, але вихід знайшли, і незабаром охолодження продовжилося. Не все було безпомилково. У мене є ідеї, як уникнути помилок наступного разу. Я вважаю, що є сенс розповсюдити цю практику на інші конвертери».

Ще одна важлива складова успіху – покращення якості вогнетривкої цегли, якою футеруються конвертери.

«Пошук якісних вогнетривів, які б змогли максимально витримувати дію руйнівних факторів, ми не припиняємо, – каже начальник технічного відділу (вогнетривкі матеріали) ТУ Максим Федорук. Як доводять останні досягнення, зокрема, рекорд конвертера № 5, нам вдалося підібрати відповідні матеріали для наших конвертерів. Велике значення для стійкості також мали своєчасні сканування футеровки, а якісні торкрет‑ремонти після досягнення граничних зносів дозволили підтримувати придатний стан футерівки до завершення кампанії. Позитивно вплинула оптимізація із застосуванням обпаленого доломіту для підвищення MgO у шлаку, що зменшило агресивність впливу».

Володимир Сінченко керує відділенням конвертерів конвертерного цеху. Він знає як організувати робот так, щоб агрегати використовувалися не лише продуктивно, а ще й ощадливо.

«Правильна експлуатація конвертера – невід’ємна складова високої стійкості футеровки, – пояснює Володимир Сінченко. – Ми маємо досвідчених фахівців, що дотримуються всіх технологічних умов, що є головною умовою збереження устаткування, подовження міжремонтних періодів. Футеровці шкодять навіть короткочасні незаплановані зупинки, які викликають перепади температур. Зменшенню кількості таких зупинок сприяла заміна газоходу п’ятого конвертера у 2024 році, професіоналізм наших технологів і ремонтників, які утримують устаткування в належному стані. Я вдячний кожному з них, а окрема подяка – старшому майстру відділення Дмитру Ковалю. Ми й так мали багато простоїв з відомих усім причин, тож не маємо права гаяти час з-за частих перефутерувань».

Заступник начальника конвертерного цеху з технології Микола Стародубов у 2013 році працював начальником відділенням конвертерів. Саме під його керівництвом було встановлено попередній рекорд стійкості.

«Попередній рекорд протримався майже 13 років, і врешті-решт був побитий, причому з доволі значним відривом – 5589 плавок проти 4934 у 2013 році, – говорить Микола Стародубов. – Звичайно, якби я був хоч трохи молодшим, то взявся б за новий рекорд. А якщо без жартів, то я пишаюся своїм послідовником Володимиром Сінченком та його командою. Нашою командою, і задоволений, що взяв участь у цьому досягненні, але вже у якості заступника начальника цеху. А ще я задоволений, що є чудова зміна, і виробничі традиції не перериваються».

Категорії
Новини

А!фішка на 21 та 22 березня

Театри

Криворізький академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка

21 березня о 16:00 чекаємо глядача на виставі «Сорочинський ярмарок». Це вистава за мотивами музичної комедії за повістю М. Гоголя. Ви зануритеся у світ народних пісень, танців, надзвичайних пригод та містики. Ви опинитеся у самісінькому центрі галасливого і колоритного дійства та стежитимете за долями головних героїв, які вміють кохати, дружити, співчувати, бути щирими й жити з відкритим серцем.

22 березня об 11:00 запрошуємо на виставу «Казкові теревені» за мотивами українських казок, які були записані у різних куточках нашої мальовничої країни та у різні часи. Їх об’єднує невичерпна фантазія, гумор та позитивне світобачення. Це вистава, яку корисно переглянути всією родиною.

22 березня о 16.00 пропонуємо глядачам виставу «За двома зайцями». Ця п’єса  мала різні режисерські трактування. Розповісти мовою пластики улюблений сюжет про невдаху цирульника, який в прямому сенсі, погнався за двома зайцями, наважилася головна балетмейстерка театру, заслужена артистка України Тетяна Брисіна. Завдяки мові балету, мові пластики та рухів всім відомий твір заграв новими фарбами.

Екскурсії

Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»

22 березня о 14:30 запрошуємо на пішохідну екскурсію «Задзеркалля всім знайомої площі» з відвідуванням нової виставки у просторі «Висока Кімната». Розпочнемо екскурсію в «не туристичній» частині площі Захисників України, як то кажуть – «за мостом» і підемо проти течії річки Саксагань. Ми поговоримо про козацтво та славетного отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського, про варіанти розташування Поштової станції, що поблизу зимівника Кривий Ріг, про ботанічний сад Педагогічного інституту, про студентську частину проспекту Поштового тощо. Фінальна точка маршруту –  це креативний мистецький простір «Висока Кімната» (вул. Полубоярцева 6 Б). У просторі відкрито нову виставку «НОВИНИ» харківської художниці Віри Толмачової. Ми побачимо роботи, які подолали тисячі кілометрів країнами Європи та містами України, перш ніж опинитися у Кривому Розі. Місце збору: площа Захисників України, 1 (колишня площа Визволення) біля магазину «Букініст».

Криворізьке бюро подорожей та екскурсій

21 та 28 березня запрошуємо на екскурсію «Первоцвіти Холодного яру». Виїзд з Кривого Рогу о 06:00. Збір по місту. Це буде незабутня подорож у Холодноярський світ, де загадки природи поєднуються з таємницями історії. Маршрут: с. Мельники – с. Медведівка – заказник «Білосніжний» – Холодний Яр – хутір Буда.  Під час екскурсії буде багато цікавинок: фантастична теорія походження ярів і балок,  подробиці буремних подій Холодноярської республіки, вшануємо пам’ять героїв, цікавий музей, відвідаємо Мотронинське городище, Мотронинський монастир (1036 р.), дізнаємося про сумну долю воєводи Мирослава та його дружини Мотрони, завітаємо до козацького Гайдамацького ставу, де освячувалася зброя козаків, побачимо славетний, легендарний дуб Максима Залізняка, будемо надихатися весняним ароматом лісу, чистим повітрям, унікальним природним явищем – цвітінням первоцвітів. Реєстрація: 0981067279 Viber, Telegram, 0993685133.

Категорії
Новини

Рудний двигун міста

Активний промисловий видобуток руди розпочався 145 років тому. Це сприяло стрімкому  розвитку та розбудові Кривого Рогу. Про це далі у статі з циклу про історію руди у нашому місті.

На багаті землі

Наприкінці ХІХ століття Кривбас вийшов на перше місце в країні за видобутком руди. Тільки у 1888 році її було видобуто 190,6 тисячі тонн. Провідні економісти тоді стверджували, що скоро Криворіжжя стане найвпливовішим фактором у промисловій імперії. На криворізькій руді вже успішно працювали майже два десятки металургійних заводів півдня. А у 1898 році було поставлено питання про експорт криворізької руди.

Постійне збільшування видобутку руди підвищувало й попит на працівників. І дефіциту у робочих руках не було. Люди масово прибували до Кривого Рогу звідусюди у пошуку заробітку та кращого життя. А це означало, що новим криворіжцям потрібно було десь жити, навчатися, лікуватися, розважатися, купувати продукти, необхідні товари для життя. Місто почало активно розвиватися.

З містечка – на місто

«Там, де серед зелених дерев можна було деінде побачити солом’яний дах селянської хати, тепер, неначе за змахом палички чарівника, поряд з промисловими спорудженнями «виросли» великі будинки. За декілька років невелике містечко Кривий Ріг за благоустроєм та торгівельним обсягом перетворилося на справжнє повітне місто». Так зазначалося у путівнику початку ХХ століття.

І це було правдою. У ті часи у Кривому Розі вже налічувалося 79 рудників, 4 чавуноливарні заводи, фабрика фарб, механічний та пивоварний заводи, лісові пристані та склади, олійниці, млини. У місті працювали відділення комерційного банку, нотаріальна контора, 3 фотосалони, 2 аптеки, 8 аптечних магазинів.

Медична допомога надавалася людям у 11 лікарнях, діяли 25 приймальних покоїв на 80 ліжок, у місті було створено посаду дільничних лікарів. 

На 25 тисяч карбованців, які надали рудопромисловці, велося будівництво великої лікарні. Лікарні були організовані й у Веселих Тернах, Лозуватці, Широкому, Шестерні, Златоустівці, Миколаївці.

Своя медична допомога надавалася людям і на рудниках.

На території Криворіжжя розкинулася ціла мережа торгівельних закладів, їх на початку минулого століття налічувалося понад 256. Найбільш жваво торгівля велася на вулицях Поштовій, Базарній, Миколаївській та Верхньобазарній. Там можна було купити все, що завгодно: одяг, взуття, тканини, різноманітні продукти, городину, грамофони, велосипеди, металеві вироби, ліс, а також вино, горілку та пиво. У місті, а також на Веселих Тернах проводилися великі ярмарки.

Кривий Ріг зростав

І все більше забудовувався. Формувалися нові вулиці, провулки, райони, проспекти з крамницями. Будувалося житло як для звичайних працівників, так і для інженерно-технічних спеціалістів. Наприклад, для робітників руднику Колачевського було зведено 6 гуртожитків. Харчувалися вони у великій їдальні на 1000 місць. Вихідними та по святкових днях їдальня використовувалася, як імпровізований театр, де виступали заїжджі артисти.

Гірничі майстри руднику жили у 12 сімейних двоквартирних будинках. Інженери мешкали у триповерховому будинку. В усіх будинках були вода, газ, світло від власної електростанції. Поряд працювали лікарня, бібліотека та лазня. Для дітей робітників руднику було збудовано школу, де вони навчалися безплатно.

До речі, на початку минулого століття для освіти усіх криворізьких дітей працювали 17 початкових шкіл, однокласна земська школа на 200 учнів. У

Довгинцевому діяли залізнична школа-церква, комерційне та сільськогосподарське училища.

Будувалися і релігійні установи. У ті часи на Криворіжжі були збудовані 8 православних храмів. Головною церквою, до речі, першою на Криворіжжі, була Миколаївська. Спочатку вона була дерев’яною, а з 1863 року – кам’яною.

Також у Кривому Розі діяли православні та єврейські молитовні доми, синагога та також приватні єврейські школи.

Втім, навіть за таких умов, життя та робота працівників рудників було доволі непростим. Яким? Про це читайте у наших наступних публікаціях.

Матеріал створений за сприяння Криворізького історико-краєзнавчого музею.

Фото з фондів музею та з відкритих джерел.