Категорія: Новини

Категорії
Новини

ЦMК: Цех Можливостей Корисних

11 червня свій 85-й день народження відзначатиме цех металоконструкцій Ливарно-механічного заводу.

Це унікальний цех за багатьма параметрами. Як говорять у самому цеху, то немає нічого, щоб тут не могли б зробити і немає жодного цеху в «АрселорМіттал Кривий Ріг», де б не було «слідів» майстрів з ЦМК. Адже саме їхніми руками ремонтується та відновлюється складне промислове обладнання та виготовляються запчастини для металургійних та гірничих агрегатів.

Точкою відліку історії цеху вважається червень 1938 року, коли на Криворізькому металургійному заводі була створена дільниця з виготовлення металоконструкцій, яка згодом виросла до повноцінного промислового підрозділу. Крім виготовлення нових конструкцій, на цій дільниці почали ремонтувати кесони конвертерного цеху, грейфери, виконувалися наплавку малих конусів засипних апаратів доменних печей, ножів грейферів, виготовляли деталі для обладнання аглофабрик. За 85 років портфоліо цеху збільшилося в рази. Сьогодні це цех-експериментатор. А працюють тут люди, які мають сміливі мрії і здатні творити дива власноруч.

«Більше ніж на рік я був змушений залишити цех, адже вступив до лав ЗСУ, але не було жодного дня, коли б я не сумував за ним, – говорить начальник ЦМК Микола Грицан. – Повернувся і зрадів, що все працює, все живе, що колеги тримаються і тримають звання найкращих, що ми й надалі оновлюємося, розвиваємося, вдосконалюємося, експериментуємо.  Реалії такі, що зараз ми не можемо купувати нове обладнання, але можемо створити його власними руками, як, наприклад, листоправильну машину. Ми готові до нових викликів, адже у нас є колектив професіоналів, консерваторів-експериментаторів. Консерваторів – тому що ми за славні традиції, за об’єднаний колектив і за вірність цеху. А експериментатори – тому що готові працювати над будь-яким замовленням. Ми можемо усе! От взяти хоча б вітряки. За ними майбутнє зеленої енергетики, а ми готові (вже все продумали та прорахували) виготовляти металеві стійки для лопатей цих вітряних велетнів. І мрій та задумів ще багато. Чекаємо лише на нашу Перемогу, от тоді ми розвернемося!».

Микола Грицан, начальник ЦМК

Наразі у цеху майже 198 працівників. 24 – боронять незалежність та свободу нашої країни на передовій. На жаль, троє героїв загинули, але назавжди залишаться в пам’яті колег та рідних. Відвага, впевненість у власних силах та бажання бути серед перших – це те, що притаманне кожному з ЦМК.

Щасливчик

«Я щаслива людина, бо мені в житті пощастило і з сім’єю, і з цехом, – говорить старший електрик ЦМК Олександр Дзюбас. – Мені завжди хотілося зростати у професійному плані, розвиватися, а у ЦМК для цього створені всі можливості. А ще я пишаюся тим, що без нашого цеху підприємству точно не обійтися. Адже виробниче обладнання постійно треба оновлювати, ремонтувати та відновлювати, і з цим всі звертаються до нас. Моя зона відповідальності у цеху – це його електрична частина. Як електрики ми слідкуємо, щоб обладнання цеху працювало, щоб живилося, не простоювало, щоб «стан здоров’я» у нього був відмінний. Ми відповідаємо й за те, щоб було комфортно та безпечно працювати усім. Тому освітлення цеху, яке теж під нашим патронатом, завжди якісне, лампи замінені вчасно. Електрика у нас в надійних руках! А колектив згуртований, наче родина. Я поза роботою люблю порибалити, посидіти собі так тихесенько і подумати про життя-буття. Але надовго мене на відпочинку не вистачає, просто якимось магнітом тягне до цеху. Бо мені з ним точно пощастило!»

Старший електрик ЦМК Олександр Дзюбас

Це моя доля

«41 рік тому я прийшов сюди працювати котельником, – розповідає котельник дільниці обробки (бригадир) ЦМК Юрій Патрашков. – Працюю на дільниці обробки, ми заготовляємо деталі, з яких потім збираються металоконструкції. Всі дивуються, чому професія так називається котельник? Жартуючи кажу, що ми тут біля котлів сидимо та гріємося. А якщо серйозно, то ця назва пішла від того, що працювали з котельною сталлю. Вона використовується для виготовлення деталей устаткування, яке працює при підвищених температурах (до 650 градусів) у контакті з водяним та паровим середовищем. Але зараз у моїй професії номенклатура виробів набагато ширша. Ми працюємо на листоправильних, листозгинальних машинах, гільйотинних ножицях. Важка праця, але вона мені до душі. Цей цех для мене доленосний, тут я зустрів свою дружину. Ми з нею вже разом 38 років. Я – за сталість. Прикипів душею і все! От відзначає цех ювілей, а все ж він молодий, бо під його дахом живуть енергія та натхнення. Тож бажаю всім ще не один ювілей відсвяткувати, а почати хотілося б з нашої Перемоги. Ото вже буде свято так свято!»

Котельник дільниці обробки Юрій Патрашков

У мене все на гачку

«Прийшла я до цеху молодим дівчиськом, після училища, бо дуже хотіла працювати на крані, на висоті, – ділиться своєю історією машиністка крану ЦМК Алла Панфілова. – Як би ви тільки бачили, який красивий наш цех згори! Мені все-все звідти видно! За ці роки довелося працювати на різних кранах від 5-ти до 50-тонних.. Треба працювати безпечно, уважно до дрібниць, адже знизу працюють колеги, а на гачку в тебе вантаж ще той! Дуже важливо спіймати качку – зафіксувати та заспокоїти вантаж і обережно його доставити на потрібне місце. Мої хлопчики (так називаю крани) завжди мені у цьому допомагають. До них потрібен підхід: кого приголубити, а кого й насварити (усміхається). Мене завжди рятує робота. От зараз війна, неспокійно, всі ми переживаємо, нервуємо… А на роботі я заспокоююся, колеги поряд, з’являються нові замовлення, життя вирує. У нас тут теж у всіх свій фронт. Ми маємо так працювати, щоб хлопцям на передовій за це було спокійно. Незважаючи на 85 років, наш цех молодий. Бо поступово обладнання замінялося на нове, з’являлися нові види продукції та послуг, які надає наш цех, тобто ми весь час омолоджуємося. І ось це дає надію на майбутнє. всіх колег вітаю і від щирого серця бажаю миру, здоров’я та руху вперед до нових перемог на виробничому фронті!»

Машиністка крану Алла Панфілова

Я тут виріс

«З цехом я познайомився, здається, ще в п’ятирічному віці. У мене тут газорізальницею працювала мати, – розповідає бригадир котельників ЦМК Олександр Заболотній. – Тому питання куди піти працювати взагалі не виникало, адже я знав тут кожний куточок. З дитинства любив щось збирати, поєднувати, скріпляти, тому професія котельник дійсно для мене. Мені до душі те, що я роблю, адже завжди бере гордість, коли бачиш, як з окремих шматочків фактично у твоїх руках народжується щось велике та важливе, наприклад, кесон. Ми його люблячи називаємо їжачком, бо по боках наче колючки стирчать, така в нього конструкція. Поряд працюють колеги – аси ремонтної справи. Відчуваєш себе в цеху, наче в родині. Тому й завжди душа болить за все, що ми виготовляємо. Хочеться, щоб клеймо «виготовлено в ЦМК» було свідченням якості та надійності. Всіх колег вітаю зі святом! Бажаю всім нам миру, успіху та позитиву. Щоб наступний день народження цеху ми відзначали у більш широкому колі, коли всі наші захисники повернуться і в Україні запанує мир та злагода!»

Бригадир котельників Олександр Заболотній
Категорії
Новини

Якість — під надійним контролем

8 червня відзначає своє 85-річчя наш департамент з якості

А починалося все з невеличкої лабораторії, яка згодом перетворилася на потужний центр, який контролює якість продукції на всіх етапах її виробництва та сприяє успішній реалізації нашого металопрокату як в Україні, так і на всіх материках, за виключенням поки хіба що Антарктиди.

Як розповів виконуючий обов’язки директора департаменту Сергій Копилов, зараз підрозділ складається з управління вимірювань та випробувань у складі випробувального та метрологічного центру; служби забезпечення якості та служби вхідного контролю. «Також ми працюємо однією командою з управлінням технічного і вхідного контролю та службою технологічного контролю гірничого департаменту ПП «Стіл Сервіс», – розповідає Сергій. – Забезпечуємо контроль якості на металургійному, коксохімічному виробництвах та у гірничому департаменті. Контроль якості — це величезний комплекс робіт, від контролю за якістю сировини, що надходить – вугілля, феросплавів, вогнетривів, паливо-мастильних матеріалів до випробувань і атестації готової продукції».

А між вхідною сировиною і готовою продукцією є контроль важливих технологічних процесів: видобутку залізної руди, виробництва концентрату, коксу, агломерату, чавуну та сталі. І якщо не вгледіти, допустити відхилення на будь якому з етапів, то всі витрачені зусилля та ресурси виявляться марними, адже отримаємо брак, який нікому не потрібен. Для контролю за якістю на підприємстві задіяні випробувальні та метрологічні лабораторії. Вони проводять дослідження та випробування відібраних для контролю проб, забезпечують метрологічну придатність засобів вимірювальної техніки. Невідповідність недопустима, компромісів тут бути не може!

«Для контролю ми використовуємо безліч приладів та машин, – говорить начальник випробувального центру Сергій Андрусенко. – Деякі з них вже добряче попрацювали. Але є багато сучасного устаткування, наприклад, кілька роботизованих контейнерних лабораторій у конвертерному цеху, де аналізи проб виконують роботи. Навіть переміщуються проби всередині самої лабораторії рукою-маніпулятором, як у фантастичних фільмах. Але без людей все одно обійтися не можливо. Металурги відбирають проби металу, а фахівці нашого департаменту обслуговують та налаштовують складну техніку. А ще наша гордість — це сучасні німецькі й британські машини для механічних випробувань прокату. Коли наші клієнти їх бачать, то одразу розуміють: на цьому підприємстві вкладають чималі кошти в сучасне обладнання, що гарантує якість, надійність та задоволення вимог споживачів нашої продукції .

Якісну продукцію важливо не лише виробити, її треба ще й реалізувати. Щоб прокат купили, він має повністю відповідати вимогам стандартів тієї чи іншої країни. Ми не зможемо продати метал до Франції, наприклад, якщо у нас не буде сертифікату- підтвердження. Робота над отриманням сертифікатів на продукцію дуже клопітка й витратна, але вона того варта. Адже навіщо ж ми будемо виробляти продукцію, якщо не зможемо її продати?

«Наприклад, є перспективний ринок збуту, – продовжує Сергій Копилов. – Треба отримати сертифікат, щоб продавати в цій конкретній країні. Ми працюємо над його отриманням разом з фахівцями інших підрозділів. Спочатку визначаємо, чи зможемо виконати вимоги, а якщо так, то чи буде виробництво економічно доцільним для підприємства. Далі розробляється технологічна документація, виробляються пробні партії. Вони досліджуються у випробувальному центрі. Якщо треба, вносяться корективи у виробничий процес. Ми звертаємося до відповідного сертифікаційного органу, і починається процес сертифікації. Раніше представники органів приїжджали до нас і особисто проводили аудит виробничих процесів та випробувань. Але пандемія, а згодом війна змусили перелаштуватися в онлайн-режим. Зараз наші фахівці стали ще й так званими блогерами, які знімають процеси на відео і комунікують у режимі реального часу з аудиторами інших країн. Виявилось, що можна й так отримувати та підтверджувати сертифікати. Для наших людей немає нічого неможливого, вони все можуть».

На сьогодні підприємство має 19 сертифікатів, що дозволяє продавати прокат навіть зараз більше ніж у двадцяти країнах світу. І величезний внесок у це зробили і продовжують робити фахівці департаменту з якості. Саме якісна продукція та наявність дозволів-сертифікатів забезпечують нам успішну реалізацію продукції на всіх континентах.

«Наш департамент називають допоміжним, – сказав Сергій Копилов. – Але без роботи наших людей підсумковий результат усього підприємства неможливий. Дякую кожному зі своїх колег! Будемо розвиватися далі, щоб завжди бути на гребні хвилі. Війна дещо пригальмувала наш розвиток, але плани на майбутнє є, і ми налаштовані оптимістично!. Тож бажаю всім нам якнайшвидше перемогти, і щоб всі наші плани та мрії здійснилися!»

Категорії
Новини

Поважайте висоту

Роботи на висоті містять смертельну загрозу, якщо ставитися до безпеки абияк.

Більш ніж півтори тисячі наших працівників – це ремонтники. Без їхньої важкої праці робота підприємства була б неможливою. Ще більше ремонтників працюють у складі підрядних організацій. Всі вони практично щозміни зустрічаються з такою смертельною небезпекою, як робота на висоті. За словами провідного інженера з охорони праці Олександра Кірєєва, висота – це підступна штука.

«Монтажники, слюсарі-ремонтники, зварники, газорізальники, електромонтери – це мужні люди, – говорить Олександр. – І мабуть, саме через те, що висота з ними щодня, дехто втрачає пильність. А висота зневажливого ставлення не пробачає. Я хочу ще раз нагадати про цей вкрай небезпечний фактор і поділитися своїм досвідом виявлення ризиків під час роботи на висоті».

А для того, щоб цей майстер-клас від досвідченого фахівця був максимально зрозумілим, Олександр підкріпив розповідь про основні ризики, порушення та їх можливі наслідки реальними фотознімками.

Прихована висота

«Бачите ці два знімки, – продовжує Олександр Кірєєв. – Вони різні, але мають спільну рису. Роботу на майданчику (ліворуч) чи підняття вертикальними сходами (праворуч) багато працівників не вважають перебуванням на висоті. У першому випадку працівник має позаду себе фрагмент технологічного обладнання висотою 0,5 м, за яким перепад у висоті близько 2 м. І цей фрагмент він вважає за огорожу. Але така огорожа не зможе запобігти падінню, якщо людина необачно зробить кроки назад. Тож необхідно або встановити надійну огорожу висотою не менш ніж 1,1 м, або використовувати запобіжний пояс. Його ж, до речі, необхідно використовувати під час руху драбинами (фото праворуч), дугові огородження яких не забезпечать надійного захисту від падіння».

Не створюйте несприятливих обставин

На фото 3 і 4 наче й заходи безпеки є, але безпеки немає. На одному фото працівник виконує ремонтні роботи зі спеціальних підмостів. І наче й огорожа є, і поясом ремонтник забезпечений. Але пів метрова огорожа – що мертвому припарка. А запобіжний пояс на працівникові, мабуть, для краси, бо він не закріплений карабіном за відповідні конструкції, тому від падіння не захищає. А на іншому знімку – ремонтний майданчик, поруч з яким – двохметрова яма. Так, там є саморобна огорожа, але вона занадто низька та ще й хлипка на вигляд, що робить її доволі сумнівним захистом від падіння в яму.

«Є такі ділянки на електромостових кранах, на робочих майданчиках, прохідних галереях, де частково відсутня огорожа, – продовжує Кірєєв. – І декому здається, якщо проскочити кілька кроків – це цілком безпечно, або, наприклад, спуститися з висоти 2 метри – це ж не так вже й високо. Але дуже часто нещасний випадок – це збіг несприятливих обставин. Тож навіщо нам власноруч створювати ті обставини?»

Герої й антигерої

«А на цих двох фото працюють ті, кого я назвав би антигероями, – говорить Олександр Кірєєв. – На фото праворуч загорожа є лише з одного боку. Незважаючи на це, люди працюють без запобіжних поясів. А висота, між іншим, близько 20 метрів. Не треба пояснювати, до чого це може призвести. Праворуч — «колега» тих хлопців. Він ще відчайдушніший. Але заради чого працівник прогулюється технологічним трубопроводом на висоті 8 м без жодної страховки? Коли ти, ризикуючи, рятуєш когось — ти герой. А тут — антигерої. Друзі, не будьмо ж антигероями!»

Категорії
Новини

Нагороди до Дня журналіста

6 червня в Україні відзначають День журналіста. Ця професія завжди була відповідальною і важливою, і зараз уся журналістська спільнота щодня тримає інформаційний фронт заради Перемоги України.

До професійного свята медійників у мерії відбувся урочистий прийом. В.о. Криворізького міського голова Юрій Вілкул привітав журналістів міста, відзначивши їхній важливий внесок в життя суспільства. Кращі з представників журналістської братії отримали відзнаки за відданість справі, сміливість і професійність.

Раді повідомити, що за вагомий внесок у розвиток журналістики, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, широке висвітлення актуальних новин Подяку Криворізького міського голови з нагоди Дня журналіста отримав і колектив газети «Металург» «АрселорМіттал Кривий Ріг». 

Окрім цьому, на честь свята журналісти «Металургу» отримали відзнаки й від Національної спілки журналістів України та її криворізького осередку. Хочемо завірити наших читачів, що корпоративне видання підприємства й надалі буде висвітлювати життя заводу, його героїчних людей, забезпечувати двосторонній зв’язок між топменеджментом та працівниками, знайомити з усіма новинами та цікавинками. Ми дуже цінуємо вашу довіру. Тож працюймо далі!

Категорії
Новини

«Світ очима криворізьких фотожурналістів»

1 червня у Криворізькому виставковому залі до Дня журналіста України відкрилась виставка «Світ очима криворізьких фотожурналістів». 

На огляд шанувальників фотографії представлені 40 робіт у різних жанрах на різну тематику, але об’єднані любов’ю до рідного Кривого Рогу. Свої світлини надали відомі криворізькі фотожурналісти, члени Національної спілки журналістів України.

Серед робіт є і світлини фотокореспондента газети «Металург» Андрія Онищенка. На його фото – життя величезного підприємства, його дихання, його краса, його чудові люди. Адже «АрселорМіттал Кривий Ріг» – це не просто стіни та обладнання. Андрій вміє бачити красу в буденному житті, в деталях, яку інші люди можуть не помітити.

Газета «Металург» пишається своїм колегою і запрошує усіх бажаючих подивитись на чудові фото. Виставка триватиме протягом місяця.

Категорії
Новини

Один день тренування здатний врятувати життя

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» триває програма навчання першій долікарській допомозі. Заняття з теорії та практики тривають один день. Але унікальні рятівні навички, які протягом цього часу опановують люди, можуть у критичній ситуації врятувати комусь життя чи здоров’я.

Взяти участь у навчанні може будь-хто, адже програма охоплює усі підрозділи «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Стіл Сервісу» та ЛМЗ. Охочим набути знань з першої меддопомоги варто лише звернутися до свого керівника, отримати направлення на заняття та зареєструватися у програмі SAP.

Заняття відбуваються в Університеті АрселорМіттал у спеціально обладнаній де для цього аудиторії з усім необхідним. Далі навички відпрацьовуються на виробничих майданчиках. Там модулюються різні ситуації,  як у реальному житті, з якими учасникам тренінгу треба впоратися.

«Навчання триває лише день, але курс насичений, програма дуже цікава, – розповідає Тетяна Васильченко, начальниця служби здоровпунктів медичного центру «Стіл Сервіс». – Ми навчаємо людей проводити серцево-легеневу реанімацію, надавати допомогу при теплових ударах, судомах, укусах собак, кліщів, у разі отримання термічних та хімічних опіків. Також слухачі засвоюють методи зупинки крові, обробки ран, забоїв, набувають навичок допомоги при закритих та відкритих переломах, падінні з висоти тощо. Взагалі програма складена з урахуванням особливостей воєнного часу та травм, які можна отримати в умовах виробництва. Все це допоможе працівникам отримати знань та навичок, які у критичній ситуації допоможуть врятувати життя постраждалим, та сприятиме скороченню термінів медичної та трудової реабілітації».

Окрім того, на заняттях навчають «мати холодну голову» та знати алгоритм допомоги. Тобто опановувати свої емоції на місці нещасного випадку та тверезо оцінювати критичну ситуацію. Така психологічна підготовка допомагає і самому не впадати у паніку, і визначатися з правильними діями.

«Для мене цей курс став дуже цікавим та важливим, я набув нових для себе знань і навичок,  наприклад, як викликати бригаду фельдшерів. Вивчати теорію було найлегшим, а от коли почалася практика, то виявилось не так все просто, як здавалося на перший погляд. Не одразу все виходило, та й страшно було якось. Особливо важко було робити штучне дихання, адже діяти треба було так, щоб надати допомогу, а не травмувати постраждалого, – ділиться враженнями Віталій Міщенко, начальник складу ШУ ГД. – Взагалі такі курси важливі для кожної людини, навіть для тих, хто вважає, що йому ніколи не доведеться рятувати інших. Такі люди завжди покладаються на чиюсь допомогу. Маю зустрічне питання, а якщо з ними самими щось станеться, а інші не зможуть їм допомогти, бо теж так думають і покладаються на інших? Тому, я вважаю, нам усім потрібно бути підготовленими, прагнути навчитися долікарській допомозі та в результаті добре вміти надавати її».

На курсах тренери також вчать правильно використовувати новий вміст аптечок. Звичні для багатьох нас зеленка, йод, перекис водню, резиновий джгут та незрозумілі для чого пігулки, які раніше роками «мешкали» у аптечках, вже відійшли у минуле. За протоколом першої долікарської допомоги тепер аптечки укомплектовані сучасними засобами для зупинки крові, перев’язувальним матеріалом, універсальним антисептиком хлоргексидином, атравматичними ножицями для розрізання одягу чи взуття. Крім того, в аптечках є маски-клапани для проведення штучної вентиляції легенів, серветки з розчином аміаку, холодові пакети, що сприяють зняттю набряків або використовуються під час теплових ударів тощо.

«Працівники повинні знати,  які засоби лежать в нових аптечках, і вміти застосовувати їх на практиці, – продовжує Тетяна Васильченко. – Раніше наші фельдшери не раз констатували той факт, що люди не користувалися старими аптечками, навіть не знали, що там лежить. Наша мета – кардинально змінити цю ситуацію». По закінченню курсу учасники мають виконати тести-завдання, на практиці показати, чому навчилися, а у підсумку отримують  два комплекти шевронів (на два комплекти спецодягу) з написом «Я навчений першій долікарській допомозі». Це потрібно для того, щоб його колеги знали, до кого у разі необхідності звертатися. В перспективі (і це головна мета проєкту: навчити абсолютно весь персонал наших підприємств першій долікарській допомозі, щоб кожен вмів рятувати людей до приїзду медиків.