Курсанти Донецького державного університету внутрішніх справ дізнавалися про процеси металургійного виробництва та плели маскувальні сітки.
Ця зустріч відбулася за ініціативи студентів цього вузу та проходила у рамках проєкту нашого підприємства «Магія сталі». Для поєднання цікавого з корисним, під час лекції курсанти ще й плели маскувальні сітки для наших захисників.
«Магія сталі» – це не просто лекція, це справжній міні-тренінг з елементами профорієнтації. Його учасники дізнаються про те, як залізна руда перетворюється на сталь, про нюанси складних металургійних процесів, про професії, які в них задіяні тощо, – сказала Марія Головань, фахівець департаменту із соціального розвитку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Ми розповідали про це студентам ще й для того, щоб вони мали змогу більше дізнатися про Криворіжжя та чому наше місто називають сталевим серцем України».
Крім почутого студенти ще й мали змогу на власні очі побачити декілька виробництв «АрселорМіттал Кривий Ріг»: гірниче, коксохімічне, сталеплавильне. У цьому їм допомогли віртуальні екскурсії від наших партнерів КП «Інституту розвитку міста Кривого Рогу». Також студенти віртуально прогулялися містом та його визначними куточками.
Плетіння захисник сіток під час заходу стало родзинкою зустрічі. Це дуже потрібна справа для військових, а для волонтерів – корисне вміння. Деякі з курсантів тільки почали опановувати цю корисну справу, дехто вже вмів плести сітки, адже мав таку практику. Головне, як зазначили учасники заходу, зараз кожен з нас на усіх фронтах – військовому, трудовому, навчальному – має робити усе можливе для скорішої перемоги.
В агломераційному цеху № 3 придбали відлякувачі собак, щоб захистити працівників від агресивних тварин.
Проблема з безпритульними собаками залишається актуальною у нашому суспільстві. Існує вона, на жаль, і на підприємстві. Перспектива злякатися або навіть бути покусаними волохатими безхатченками існує у кожного з нас. Особливо небезпечними собаки стають, коли збираються у зграї.
«На територію агломераційного цеху № 3 собаки забігають дуже часто, – розповідає машиніст крана АЦ № 3 Ольга Оніщенко. – Серед них ми вже знаємо «своїх», які крутяться тут постійно. Минулого року за кошти цеха ми відловили та стерилізували цих собак. Але зараз ми бачимо, що значно побільшало «чужих» собак. Вони прибігають ближче до людей з територій тих підрозділів, які зупинені. Наприклад, з комплексу ДП № 9, з аглоцеху № 1. Та і з території міста чотирилапі теж регулярно «підтягуються», у них народжуються цуценята. Трапляється, що до цеху приїжджають вагони з вантажем сировини, а там… теж цуценята. І підкидують їх туди люди. Ми спробували підрахувати всіх собак на території аглоцехів. На кількості в 70 голів збилися з рахунку. У кожної зграї – своя територія. Ви б бачили, які бійки за них вони між собою влаштовують! Якщо в цей час на зміну або з неї йдуть люди, особливо поодинокі та ще і в темну пору доби – це дуже страшно. До речі, декількох стерилізованих собак вже загризли чужі пси, бо стерилізовані собаки стають неагресивними, а отже й більш вразливими для виживання».
Як зазначив начальник АЦ № 3 Віталій Книга, ця проблема знаходиться на контролі в департаменті з охорони праці та у профспілковому комітеті. Є певні плани щодо її вирішення. Але усі розуміють, що швидко й гуманно при всьому бажанні цю проблему не подолати. Тож, щоб убезпечити робітників АЦ № 3 від волохатих нападників вже сьогодні і зараз, у цеху вирішили придбати відлякувачі тварин. Ці маленькі пристрої з ультразвуком та ще й з ліхтариком допомогатимуть людям та тваринам уникнути зіткнення і триматимуть собак на відстані.
Відлякувач собак
«Не годуйте собак, не приручайте їх цим»
Такі слова часто можна почути як аргумент, що люди самі винні в тому, що собаки прибігають до них. Так, в цьому є сенс. Але є й інший бік проблеми – голодна тварина стає агресивнішою і здатна сама взяти «шматок хліба», в тому числі і напавши на людину. Ситуація взагалі може вийти з під контролю, коли голодні пси збиваються у зграї і виходять «на полювання».
Також у підгодовуванні часто спрацьовує і людський фактор. Давайте будемо чесними, ми ж не бездушні істоти, не якісь там жорстокі орки. Особливо зараз, коли навколо багато стресів і проблем, і багато собак стали безхатченками саме через людей. Як можна втриматися і не погодувати песика, коли він дивиться на тебе голодними очима та виляє хвостиком. Душа ще більше тріпоче, коли назустріч до тебе радо вибігають маленькі кумедні цуценятка.
Як кажуть люди, підгодувати пса – це ще й спосіб інвестувати в свою безпеку, дати песику свого роду хабар за «беззубу перепустку». Наприклад, презентував собачці смачненького – отже вона тебе запам’ятала і вільно пропустила. Тому дехто з працівників несуть разом із своїм власним тормозком ще й їжу для собак.
Чимало безпритульних собак бігають і територією міста. Як розповіла Ольга Онищенко, яка живе на 173-му кварталі, щоб дістатися вчасно на роботу, їй доводиться прокидатися о четвертій ранку. Зайвий час потрібний для того, щоб встигнути обійти стороною парк, який «ділять» між собою зграї собак. Та і в людних місцях дуже просто можна зустрітися з агресивною твариною. Тож відлякувач собак, отриманий в цеху, знадобиться і поза роботою. І завжди буде напоготові.
Якщо собака підбігає до вас та гарчить, зупиніться, не робіть різких рухів, не тікайте і не повертайтеся до неї спиною. У разі зустрічі з цуценятами, коли є бажання взяти їх на руки та погратися, пам’ятайте, що десь поряд може знаходитися їхня матуся, якій це може дуже не сподобатись. І взагалі, намагайтеся обходити стороною місця, де збираються безпритульні собаки, а якщо опинилися на їх території, постарайтеся спокійно відійти від неї.
Володимир Сапіга, начальник відділу охорони праці аглодоменного департаменту та коксохімічного виробництва управління з охорони праці департаменту з ОП та ПБ:
«Ситуація з безпритульними собаками і справді дуже гостра. На жаль, вона погіршилася зараз, коли підприємство працює не на повну потужність, деякі підрозділи зупинилися, тож собаки збираються там, де знаходиться більше людей. Періодично на промисловій території тварин відловлюють, стерилізують та знову повертають. На жаль, їх не стає менше, адже прохідних для собак не існує, до нас постійно забігають нові тварини. Щоб вирішити цю проблему треба об’єднувати зусилля з владою міста. Адміністрація «АрселорМіттал Кривий Ріг» вийшла з ініціативою здійснити спільний проєкт з містом з відлову та передачі тварин до комунального підприємства «Центр поводження з тваринами». Для передачі собак на утримання нам потрібно організувати для них будівництво вольєрів та облаштування гідних умов для перебування тварин в них. Зараз ми працюємо над цим питанням, прораховуємо усе необхідне для реалізації цього проекту. Надалі будемо періодично повідомляти про хід його реалізації».
Прекрасні, сильні та тендітні водночас. Перший Форум жіночого лідерства «Бо жінка» «АрселорМіттал Кривий Ріг» зібрав 200 жінок-лідерок.
Лідерство – одна із цінностей компанії АрселорМіттал, яка об’єднує наших колег у різних країнах по усьому світу. І серед авангарду нашої компанії чимало жінок. 8 березня на Форумі у Кривому Розі зібралися пані, леді, лідерки, ті, хто впевнено рухається вперед і веде за собою інших.
Святкова атмосфера у залі з перших же хвилин налаштувала всіх на позитивні емоції. Посмішки, від яких засліплює очі, енергетика жіночності, аромати квітів, парфумів та запашної кави у повітрі завдали тон святу, яке розпочалося з щирих та відвертих історій успіху та лідерства. Цього разу п’ятірка топекспертів, серед яких були представники нашого підприємства, міської влади та бізнесу Кривого Рогу говорили про можливості, злети та падіння, джерела натхнення та засоби подолання перешкод, про відповідальність та досвід. Форум став платформою для діалогу, підтримки та майданчиком для розвитку лідерських якостей. Насправді у кожної з жінки є свої виклики, з якими вона стикається в житті, які її роблять сильнішою і мудрішою, є свої перемоги та досягнення, досвід та секрети успіху. Ними з прекрасною аудиторію і поділилася п’ятірка лідерок.
Олена Пантюх, Оксана Павлушенко, Наталія Дроваль, Інна Яцьковська, Юлія Заболотна, Анна Гатілова
Юлія Заболотна, директорка департаменту з персоналу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»:
«У сфері HR я працюю понад 20 років і жодного разу не пожалкувала про свій вибір. Так, моя робота складна, але вона ще й емоційна, артистична, різноманітна, а головне – в ній немає меж для професійного вдосконалення та вивчення нового. В цьому я пересвідчувалася не раз, бо на посадах голови департаменту персоналу працюю понад 7 років в різних міжнародних компаніях. Жіноче лідерство для мене – це можливість та готовність розмовляти мовою бізнесу з керівниками вищої ланки, впливати на стратегічні рішення, покращувати життя колективу в усіх можливих аспектах, викликати позитивні емоції у людей та дарувати усім натхнення на здійснення чогось нового й кращого.
А ще мене цікавить мистецтво, кіно, література, музика. Я дуже люблю подорожувати, бо це так прекрасно – бачити та вивчати різноманітність природи, життя та культур, усвідомлювати та захоплюватися тим, що всі ми різні.
На мою думку, сучасна жінка – це сильна, яскрава, талановита, незалежна людина, здатна і бізнесом керувати, і успішно вирішувати інші задачі. А ще завжди залишатися гарною донькою, жінкою, матір’ю, колегою та керівником, бути доброю та чуйною людиною.
Вже друге 8 Березня ми, на жаль, зустрічаємо в умовах війни. Я хочу побажати усім нам і надалі залишатися сильними, вірити у перемогу України, берегти себе та своїх рідних та зберігати оптимізм. Ми обов’язково впораємося з усіма викликами, бо ми – сильні та незламні жінки».
Наталія Дроваль, в.о. заступника начальника цеху з водопостачання:
«На мою думку історія успіху жінок, які досягли будь-якого результату у кар’єрі, дуже схожа. Так, ситуації у всіх різні, але принцип один – це працелюбність та наполегливість у своїй справі. Так було і у мене. В цеху водопостачання я спочатку працювала машиністом насосних установок. Уявіть, переважно чоловічий колектив, робота зі складними енергетичними системами, механізмами. Та бачити тільки перешкоди – це не про мене. Навпаки, усе нове завжди було мені цікаве, тож я почала вчитися, запитувати, проявляти ініціативу. Це не залишилося непоміченим. Спочатку мені запропонували стати інженером, потім енергетиком, я відповідала за експлуатацію та надійність устаткування. На даний час я виконую обов’язки заступника начальника цеху водопостачання.
Я гадаю, що поєднувати роботу й особисте життя можна. Але це водночас і складно, і просто. Ти завжди знаходиш середину у цьому балансі, шукаєш компроміс. Мені це поки вдається, я навіть знаходжу час для свого улюбленого захоплення – вирощування квітів. Та, якщо чесно, часу все ж таки бракує. Було б гарно, якби доба у нас містила48 годин».
Інна Яцьковська, засновниця та директорка студії дизайну «Акцент»:
«Сучасна жінка – це самостійна, впевнена і енергійна особа, яка має право на рівність у чоловічому світі. І я намагаюся бути такою. Я все життя малювала. Спочатку закінчила художньо-графічний факультет, потім робила перші кроки у дизайні, відчувала важкі часи становлення бізнесу і, як результат, вже 20 років утримую першість у сфері дизайну в нашому місті. Звичайно, були і перемоги. Наприклад, наша студія створювала бренд міста Кривого Рогу, розробляла бренди державних установ, в тому числі і «Візи», допомагала в реалізації проєктів оформлення розважального комплекту Fun Park. З нами постійно працюють такі поважні клієнти, як «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Метінвест», «Хайдельберг Цемент», «Ельдорадо», АТБ тощо.
Особисто я, як жінка, не відчуваю дискримінацію в прийняті рішень чи відсторонення у бізнес-процесах. Але не вистачає часу на особисте. Втім, я впевнена, і це мине, бо зараз, коли переважно чоловіки захищають країну, нам, жінкам, доводиться вдвічі бути відповідальними за наші справи та за наше життя».
Олена Пантюх, начальниця речової служби логистики, молодший лейтенант:
«Пам’ятаю, як я у 1997 році вперше прийшла на підприємство у якості учня дозувальника аглоцеху №3. Працюючи на підприємстві закінчила університет, до війни працювала інженером-технологом ремонтного цеху гірничого департаменту. Коли почалася війна просто сидіти і нічого не робити не могла, тому почала волонтерити. Згодом відчула і зрозуміла, що можу і повинна зробити щось більш вагоме задля Перемоги. Тому я пішла добровольцем до ЗСУ. Зараз служу начальником речової служби логістики. У мирному житті я захоплювалась вирощуванням квітів та подорожами, але, на жаль, зараз це залишилось в тому мирному житті. Втім впевнена, що ми все повернемо.
Я лідер за характером, тож звикла завжди діяти рішуче та впенено. Для мене жіноче лідерство – це вміння організовувати людей для досягнення певної мети. Жінка-лідер – це жінка яка користується авторитетом та повагою завдяки своїм особистісним якостям та діям. Жінка лідер – це сучасна жінка. Вона самостійна, відповідальна, впевнена у своїх діях, комунікабельна, вольова. Я намагаюся бути саме такою. У цей святковий день всім жінкам бажаю щастя, кохання, миру, та щоб нарешті всі наші захисники та захисниці повернулися додому, а наше жіноче лідерство проявлялося лише у мирних справах.
Оксана Павлушенко, заступниця начальника управління економіки виконкому Криворізької міської ради:
– Я вважаю себе сучасною жінкою. Мені здається, що якщо порівняти життя сучасної жінки з життям жінок на початку або середини 20 століття, то ми живемо майже в ідеальному світі. Тому хочеться подякувати за це багатьом поколінням жінок, які боролися за рівність, результатами якої ми всі користуємося. Свого успіху, кар’єрного зростання я досягла своєю працею, наполегливістю, відповідальному та поважному ставленню до колег незалежно від гендеру.
Я вважаю, що лідерами і народжуються, і стають водночас. Бо ж лідерство – це набір характеристик особистості, який пов’язаний і з тим коли і де ти народився, і яким було твоє становлення у дитинстві, юності. Якщо задуматися про те, що відрізняє жіноче лідерство від чоловічого, то мені здається, що тут більше залежить від самого характеру лідера та його підходів до лідерства (ідеалістичного, товариського, демократичного, амбіційного, авторитарного), ніж від гендеру. Я вважаю, що жіноче лідерство – це про поєднання розуму, краси, харизми та енергії творіння.
Щодо якостей жінки-лідерки, то цей той самий набір характеристик, як і для чоловіків: відповідальність (за себе та тих, кого ти «ведеш» за собою), вимогливість до себе та колективу, неупередженість, вміння досягати результатів та розкривати можливості та потенціал колег, ну, і харизма, у лідера вона має бути обов’язково!
У сучасному світі жінкам-лідеркам все ще складніше, ніж чоловікам. Але ми і ці перепони успішно долаємо. Лідерство в професійній сфері не обмежується 8 годинним чи 13 годинним робочим днем, ти не можеш встати з робочого місця і одразу перемикнути «тумблер» на родину і не думати про роботу. Отже, жіноче лідерство – це про гармонію без жертовності.
У цей святковий день зі словами привітань, визнання жіночого лідерства та поздоровлень до лідерок нашого підприємства звернулися генеральний директор ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лангобардо. Слова вдячності та щирого захоплення нашими працівницями, лідерками і просто чарівними пані прозвучали і від Артема Філіп’єва, заступника генерального директора з адміністративних питань та Володимира Теслюка, заступника генерального директора з виробництва (гірничий департамент).
Справжні пані цікавляться модою, живуть в гармонії із собою та навколишнім світом, мають різноманітні захоплення. Саме для таких творчих особистостей, організатори форуму запросили у гості стиліста-візажиста, б’юті-експерта, керівника студії краси Яну Дьячук. Вона розповіла про основні складові іміджу, експрес-макіяжу, поділилася секретами та «фішками» з догляду за собою.
Психологічну підтримку, порадами як зберегти своє психічне здоров’я за сучасних обставин з учасницями форуму поділилася Олена Карєєва, психолог, арттерапевт, коуч, майстер жіночих практик та ведуча трансформаційних ігор. У святковий день форумчанки на майстер-класах мали змогу попрактикуватися у Петриківському розписі та познайомитися з нейрографікою.
Олена Карєєва, психологіня:
«8 Березня – це день жінок всього світу. У багатьох людей зараз різне бачення цього свята, а для мене він перш за все є днем краси української жінки. І ця краса має багато граней: професійних, духовних, суспільних та, звичайно, жіночних. Форум жінок-лідерів «АрселорМіттал Кривий Ріг» це ще раз довів. Варто було лише поглянути на наших дівчат – очі сяють, посмішки лунають, настрій піднесений! Що б там не казали, а 8-го Березня жінкам більше приділяється уваги та поваги. На мою думку, це зараз дуже важливо, бо в нашій країні іде війна. До мене, як до психолога, звернень побільшало – війна загострила давні психологічні проблеми жінок. Деякі з них мені казали, що сподівалися самі впоратися з ними, що раніше їм і на думку не спадало просити допомоги фахівця. Та зараз вони зрозуміли, що допомога психолога дійсно ефективна та доступна, вона є чудовим способом «вилити душу» та навчитися корисних психологічних практик. Деякими з них я поділилася з учасниками форуму. Сподіваюся вони стануть у пригоді жінкам».
Ірина Дідович, начальниця дільниці хімчистки та підготовки виробництваПП «Стіл Сервіс»:
«На роботі я відповідаю за чистоту та охайність робітничого одягу робітників підприємства. Справа важка та відповідальна. Ви знаєте, цей форум трохи струснув нас, у найбільш гарному сенсі. Ми вже давно не бачилися з деякими колегами, бо спочатку був ковід, зараз війна. Живемо в постійному стресі і кожний у своєму світі. Жіночий форум дозволив нам поспілкуватися, порадіти життю, нашому жіночому святу, обговорити проблеми та успіхи, трохи розрядитися від буденності. Так, для мене 8 Березня – це свято, день, коли можна причепуритися, відчути підвищену увагу до себе.
Мені в житті щастить, я ніколи не відчувала дискримінації. Навпаки, працюючи у переважно чоловічих колективах, я завжди відчувала підтримку чоловіків, мені допомагали, до мене дослухались».
Марія Торяник, помічниця генерального директора з адміністративних питань:
«Атмосфера форуму була дружньою та згуртованою, наші українки вміють працювати, веселитися та брати на себе відповідальність у різних справах. Слухаючи наших лідерок ми в цьому ще раз впевнилися – для успіху в усіх сферах життя нам потрібно мати мету, до того ж не одну, бажання досягати їх, працювати над цим, а ще – вміти відпочивати та радіти життю. Бо ми – жінки!
Цей форум зібрав жінок-лідерок нашого підприємства. У кожної з нас є своя історія успіху і кожна може поділитися нею. Це дуже добре, бо я ще раз пересвідчилася, наші жінки дуже сильні та вмотивовані, вони берегині і своїх родин, і самих себе.
Я дуже вражена життєвими історіями наших спікерок. В них є чому повчитися. А ще я відзначила для себе, що як би важко не було нашим жінкам, вони завжди готові допомагати іншим. Це зайвий раз довела війна. З перших її днів кожна з нас допомагала і оточуючим, і фронту. Небайдужість жінок і увага до всього, напевне, це наша українська риса. І вона мені дуже подобається!»
Наталя Заїка, начальниця зміни цеху мереж та підстанцій:
«Захід просто неймовірний! Це справжній вибух позитивних емоцій! Я нарешті побачила людей, з якими вже довго не спілкувалася, відчула атмосферу свята та жіночої солідарності у наших справах. Такого я вже давно не відчувала, бо за останні роки неприємних подій у нас, на жаль, було більше.
Форум став для мене і джерелом нової інформації. Я почула реальні історії успіху наших жінок-лідерок. Легким цей шлях ні в кого не був. І я не виключення, в мене він теж був дуже непростий. Втім, зараз я займаюся улюбленою справою, дуже потрібною та відповідальною. Я керую багатьма працівниками, що теж додає додаткової відповідальності.
Звичайно, на форумі сподобалися і цікавинки – зустрічі з гостями, фахівчинями краси, представницями творчих професій. Знаєте, це 8 Березня стало для мене промінчиком щастя, який я хочу залишити в собі якнайдовше!»
Подруги Інна та Наталя люблять святкувати, але не планують нинішнього 8 Березня гучних святкувань. А найкращим подарунком для себе вважають перемогу, та щоб всі, хто зараз воює з окупантами, повернулися б додому живими й здоровими.
Наталя Журавель й Інна Мартем’янова працюють машиністками компресорних установок на центральній компресорній станції № 1. Вони керують потужним та складним енергетичним устаткуванням, яке бере з атмосфери повітря, стискає його і передає в багато цехів. За допомогою стислого повітря виконується багато виробничих операцій. Завдання наших героїнь – вести технологічний процес стискання, контролювати параметри устаткування, слідкувати за його безаварійною роботою. А у вільний від роботи час ці сміливі жінки працюють на нашу перемогу.
«У перші дні війни я, як і багато людей навколо, була налякана, збентежена, не знала, куди себе подіти, – згадує Інна. – Але ми з подругою відчували, що щось маємо робити. Адже є одна мета на всіх – відстояти країну. І якщо не зможемо її досягти, то всім буде дуже погано. Й нам і нашим дітям». І вони взялися за маскувальні сітки, яких воїнам треба було дуже багато.
«Шукали тканину й нарізали багато стрічок, – доповнює Наталя. – Відносили це все туди, де плели «кікімори». Якщо був час, то й самі залишались, плели, плели, плели. А ще донатили на збройні сили, на дрони, багато на що». Наталя згадує, як приємно було дізнаватися, що практично всі: колеги, знайомі, родичі також роблять щось корисне. Печуть, смажать, будують укріплення, плетуть та в’яжуть. Це все давало віру у те, що таких людей не зломити. І хотілось робити ще більше.
«Робочих рук ставало більше й більше, – продовжила Інна. – А сіток вже не треба було стільки. І я дізналася про волонтерський проєкт «Разом», який впроваджує наше підприємство. Потрібна була допомога дітям переселенців з окупованих територій. Вони мають відчувати нашу підтримку. Я взялася за проведення для них майстеркласів. Ми з ними зайнялися виготовленням поробок». Інна зізналася, що в юності мріяла стати вчителькою початкових класів. Але багато родичів працювали на нашому підприємстві, й дівчина пішла їх шляхом, полюбила виробництво. І ось доля дала можливість ще раз пережити юнацьку мрію, і навіть втілити її у такий спосіб.
Наталя також часу й можливостей допомогти, наблизити перемогу, не втрачає. Вона регулярно здає кров для поранених. «Також продовжую донатити, – розповідає вона. – Здаю кошти у фонд Притули, Мадяру. Впевнена, що вони знають що робити, й жодна копійка не пропаде. Коли наша профспілка оголосила збір книжок, іграшок, зошитів та інших корисних речей для дітей звільненого Куп’янська, ми активно взяли в цім участь».
Майстерклас для дітей переселенців
Інна провела вже понад п’ятдесят майстеркласів для дітей. З одного боку вона робить дуже важливу справу, піклуючись про малечу, а з іншого сама отримує від цього справжній кайф. «Спочатку було трохи лячно, – посміхається волонтерка. – Як зустрінуть? Як воно вийде? Але коли я відчула тепло дитячих обіймів, то вже не вагалась. Я дійсно їм потрібна. Неймовірне захоплення у малюків й старших дітей викликають незвичайні техніки. Наприклад, малювання гуашшю за допомогою ниточки. Ми всі були в тій гуаші, але настільки було весело, що забули про все. Неймовірні відчуття».
Наталя та Інна, як і більшість з нас, люблять отримувати подарунки. Наталі над усе запам’ятались прикраси, які вона отримала від чоловіка в одне з 8 Березня. То був дуже приємний сюрприз. Інна ж з особливим теплом згадує, як також 8 Березня донька Катя, якій тоді було п’ять рочків, подарувала листівку, виготовлену власноруч. «Сонечко на небі, то добре, – посміхнулась Інна. – Але сонечко в душі – важливіше. Бережіть своє сонечко!»
На підприємстві розпочато впровадження нового підходу до оцінки ризиків на робочих місцях, який застосовується в провідних світових компаніях.
Металургійне, гірничодобувне, рудозбагачувальне та коксохімічне виробництва належать до найбільш небезпечних. Своєчасно виявити ці небезпеки-ризики та нейтралізувати їх – значить вберегти людей від травм, зберегти життя.
В основі нової процедури виявлення небезпек лежить «Колесо енергій». Це проста й наочна схема, для користування якою не обов’язково бути професором у царині охорони праці. Як розповів менеджер з оцінки ризиків управління охорони праці Еклас Баялін, застосовувати процедуру навчають під час занять за програмою «Take Care» («Бережи себе»). Ця програма передбачає навчання всіх працівників підприємства світовому досвіду безпеки праці.
«Зараз триває перший етап провадження «Колеса енергій», – розповідає Еклас Баялін. – Це й є навчання робітників. Перед нами довгий шлях, але він вартий того, щоб його пройти. Особисто я познайомився з цим підходом, коли працював у підрозділі охорони праці на проектах відомої американської компанії Chevron Corporation, яка є світовим лідером енергетичній галузі. Це не металургія, звичайно, але ризиків не менше, й вони багато в чому схожі. Процедура ж дозволяє виявити їх якомога більше. Наступним етапом впровадження має стати навчання лінійних керівників, майстрів, які разом із робітниками будуть оцінювати та усувати виявлені ризики».
Як бачите на схемі, саме «Колесо енергій» зображене у вигляді колеса, спиці якого відділяють різні групи ризиків. На більш безпечних виробництвах спиць небагато. Можуть бути й дві. На нашому ж підприємстві їх аж 10. Не у всіх підрозділах ми маємо повний набір, але в основних цехах їх більшість. Візьмемо, хоча б, рудозбагачувальні фабрики гірничого департаменту.
«Згідно статистиці, серед найрозповсюдженіших причин травмування працівників є падіння з висоти власного зросту, – розповідає провідний інженер з ОП Юрій Духов. – Це так звана гравітаційна група ризиків. Тому кожен має уважно роздивитися, чи не запчастини, матеріали, не розлите мастило в зоні його пересування. В цеху крізь працюють крани, і це також гравітаційні ризики. Стропи, сигналізація на кранах мають бути в належному стані. Дуже багато механічних ризиків, пов’язаних з обертанням та поступальним рухом машин і механізмів. Тут важливо, щоб огородження небезпечних зон було справним. А ще є електрична група. Тут не має бути оголених струмоведучих частин, й знову ж таки – стан огородження».
А ще Юрій розповів нам про ризики з-за трубопроводів, якими транспортують стисле повітря, мастило тощо. Ця група так і називається – «тиск». Також у цеху присутні ризики, пов’язані з гучною роботою обладнання, та інші.
«За 5 хвилин до початку роботи робітник повинен попрацювати зі зображенням «Колеса», – продовжив Юрій Духов. – Так би мовити, «прокрутивши» його, та оглядаючи при цьому зону робіт з точки зору ризиків кожного сегменту. Ризики заносяться до спеціального оглядового листка. Позначаються ті, які можна безпечно усунути зразу ж самим працівником. Наприклад, накрити кришкою відчинений люк. Якщо ж ліквідувати небезпеку самому неможливо, наприклад, необхідно залучити спеціалістів або додаткове устаткування, то такі ризики виділяються позначками, й про них до початку робіт необхідно повідомити безпосереднього керівника, майстра. Нещодавно під час процедури працівник РЗФ-1 виявив недостатнє освітлення в зоні роботи одного з конвеєрів. Про цей ризик він доповів майстрові, який звернувся до електрослужби цеху. Електромонтер, ліквідувавши несправність, відновив освітлення, усунув ризики. Після цього машиніст конвеєра став до роботи».
Еклас Баялін відзначив переваги даної процедури:
– по-перше, вона проста, і маючи наочну схему, ризики може виявити кожен працівник;
– по-друге, використання схеми не дасть забути про всі групи ризиків, в тому числі – біологічну, хімічну та радіаційну;
– по-третє, такий системний підхід у визначенні ризиків дозволяє виявити їх набагато більше, що вже доведено на деяких дільницях, а це дає змогу зробити робочі місця безпечнішими.
2 березня у боротьбі за свободу України загинув старший навідник протитанкового відділення взводу вогневої підтримки Сергій Андрейчук. Він мужньо, до кінця виконав свій військовий обов’язок у бою поблизу Бахмута Донецької області. До мобілізації на військову службу 26 грудня 2022 року Сергій працював оператором посту керування станом гарячої прокатки сортопрокатного цеху № 1.
Старший майстер дротового стану ДС 150-1 Дмитро Деркач згадує про Сергія Андрейчука, як про одного з найкращих працівників, що вміло керував процесом прокатки, сумлінно ставився до роботи та був готовий допомогти колегам. «Надзвичайно тяжка, непоправна втрата для стану, цеху, для всіх нас, – говорить Дмитро Деркач. – Добрим він був, веселим, легко знаходив спільну мову з людьми. Сам був позитивним і міг підняти настрій тим, хто працював поруч».
У загиблого героя залишилося двоє малолітніх дітей. Щиро співчуваємо рідним, друзям та колегам Сергія.
