Шановні колеги! З сумом повідомляємо, що 23 серпня 2023 року на нашому підприємстві у доменному цеху №1 аглодоменного департаменту стався нещасний випадок, внаслідок якого був смертельно травмований наш колега.
В даний момент створена комісія проводить розслідування, щоб забезпечити безпечні умови праці на виробництві, а також встановити причини та обставини даного інциденту.
Висловлюємо співчуття родині загиблого.
Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.
На замовлення казахстанських металургів цього красеня виготовили працівники Ливарно-механічного заводу.
Це вже третя така деталь, яка вирушила до «АрселорМіттал Теміртау». Своєю формою вона нагадує жовтогаряче світило, яке, до речі, є на прапорі Казахстану, а кольорами – український прапор.
Перші два ротори вже успішно працюють у складі ексгаустерів агломашин. Це замовлення, говорять в ЛМЗ, доводить, що якість українського продукту гідно оцінюють далеко за межами нашої країни. Новостворений ротор – цілком український продукт. Це засвідчено сертифікатом походження Торгово-промислової палати. Він представляє нашу країну, тому цьому богатирю в ЛМЗ приділили особливу увагу.
У виготовлені цього ротора, як і двох попередніх, взяли участь кілька цехів ЛМЗ. Стартували з ФСЛЦ, де відлили заготовки. Далі долучилися ЦМК, РМЦ-1 та РМЦ-2.
«Наш цех підключався на різних етапах створення ротора, – говорить начальник РМЦ-1 Євгеній Гречаний. – Ми обробляли заготовку ФСЛЦ, виготовляли втулки, ступиці, клепальні елементи. Нелегко було працювати над цим важливим замовленням. Але завдяки нашим кваліфікованим працівникам ми гідно впоралися. Хочу відзначити слюсарів-ремонтників Олену Жомірук та Світлану Єленич. Їхнім вмілим рукам довірили збірку та фінальне фарбування ротора. РМЦ-1 виступив випусковим цехом. Саме з дверей нашого цеху ротор-українець поїхав до казахських колег».
«Це подвійна відповідальність, адже виготовлення ротора відбувалося у воєнний час, коли гостро відчувається нестача персоналу, а над головою постійно лунають сирени. Але ти маєш виконати роботу якісно і у визначені терміни. Приємно, що ми не підвели, – розповідає начальник ЦМК Микола Грицан. – Нашому цеху довірили збірно-зварювальні роботи та зміцнення ротора – наплавлення біметалом. Завдяки майстру Роману Баюну, бригадиру збиральників Олександру Куліку та зварнику Андрію Лук’яненку з усім впоралися на відмінно».
«Наш цех виготовив 70% усіх комплектуючих ротора, – продовжує начальник РМЦ-2 Олександр Тюрін. – Ми виконали складну механічну обробку деталей. Ці процеси вимагали точності до мікрона. Довірити їх ми могли лише професіоналам, таким як, наприклад, токар Віталій Цапкуватий. Уявіть собі, величезна деталь, вражаючі розміри, а точність обробки – мікрони! При виготовлені ротора важливий кожен етап, кожен процес, тому напруга відчувалася до кінця. Видохнули лише, коли ротор автошляхом відправився до казахстанських металургів».
Ротор, виготовлений в ЛМЗ, пофарбували у блакитно-жовті кольори , які дуже символічні і для України, і для Казахстану. На усьому* шляху до замовника він символізуватиме нашу країну, яка сьогодні бореться, відстоює свою незалежність. А вже восени фахівці планують взятися за четвертий ротор для «АрселорМіттал Теміртау».
* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України
Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.
Ця бригада може відремонтувати практично все і працює з суворим дотриманням норм і правил з охорони праці та промислової безпеки.
Вони монтують рейки, зварюють металоконструкції, ремонтують металургійні агрегати й підкранові балки, виконують будівельні роботи в усіх цехах металургійного, коксохімічного виробництв та гірничого департаменту. Мабуть, якби треба було відремонтувати космічного корабля, то й тут хлопці б впоралися. Для них нема* неможливого. Але такий широчезний спектр робіт ховає у собі безліч ризиків. І бригада Андрія Тітова готова поділитися своїм досвідом безпечної роботи.
Вік живи – вік учись
Електрозварник Руслан Загурський впевнений: безпечно працювати треба вчитися. І ремонтники навчаються постійно.
«Ми часто працюємо на висоті, наприклад, ремонтуємо підкранові рейки, – розповідає Руслан. – Тому навчені безпечно працювати на висоті із застосуванням страхувальних лямкових поясів. Ремонтні роботи передбачають застосування вантажопідйомних механізмів. Ми навчені та маємо дозволи на керування ВПМ з підлоги, виконання стропувальних робіт, знаємо та виконуємо правила перебування у зоні роботи вантажопідйомних механізмів. Ще ми знаємо і виконуємо правила знаходження в зоні залізничного транспорту і ще багато чого. А зварники та газорізальники навчені та мають дозволи на виконання вогневих робіт. Із встановленою періодичністю ми вчимося знов і знов, і кожного разу підтверджуємо знання та вміння на екзаменах».
Все починається з безпеки
Руслан Загурський працює на підприємстві вже 24 роки. Є у бригаді й більш досвідчені ремонтники. А от електрозварник Андрій Ступак у бригаді «лише» 17 років. Але він чудово пам’ятає, що знайомство з роботою почалося з охорони праці.
«Мене одразу ж прикріпили до наставника – досвідченого Олександра Орлова, – розповідає Андрій Ступак. – Він мені суворо наказав бути завжди поруч і уважно дивитися за його безпечною роботою. Перед виконанням виробничих операцій Олександр вказував на ризики, підказував, як їх уникнути. Приблизно за пів року я більш менш опанував навички безпечної роботи. А так, щоб зовсім впевнено себе почувати на виробництві, то десь біля року минуло. Кажуть, що найбільше нещасних випадків трапляється з новенькими. І це логічно, бо у них замало знань, а досвіду й зовсім немає. Або часто травмуються досвідчені працівники, бо вони надто самовпевнені. Але це не про нашу бригаду».
Оцінюй і не поспішай
Газорізальник Сергій Темник до переходу в штат нашого підприємства працював у підрядній організації. Має загальний досвід роботи ремонтником 26 років.
«Рівень охорони праці за ці роки значно зріс, – розповідає Сергій. – З’явилися інструменти, які полегшують роботу, роблять її безпечнішою. Наприклад, ось цей гайковерт. Але свідоме виконання правил та визначення ризиків залишаються актуальними завжди. Зараз ми маємо карти, які дозволяють швидко визначити всі ризики перед початком виконання робіт. І ніколи не можна поспішати. Мій досвід підказує: якщо поспішаєш, то помиляєшся, і роботу швидше все одно не виконаєш. А от горя наробити можна. Всі ми чиїсь діти, батьки, брати, друзі. Кожного хтось любить, хтось чекає живим і неушкодженим. Тож не поспішайте!
«З людьми треба по-нормальному»
Бригаду Андрія Тітова заступник начальника ЦРМУ-2 Володимир Вишемірський вважає однією з найкращих як щодо виробництва, так і у царині охорони праці. У цеху роблять ставку саме на свідоме виконання правил, а не на покарання.
«Я ніколи не був прихильником каральних заходів. – зізнається Володимир. – Навіть коли такі методи були у тренді. Якщо людина боїться покарання, вона розпилює увагу між виконанням робіт та намаганням не попастися. А це підвищує ризики. З людьми спілкуватися треба по-нормальному. Вони не повинні боятися. Треба, щоб люди довіряли. Провідний інженер з ОП Олександр Кірєєв частий гість на ремонтах. Бригади від нього не ховаються. Навпаки, самі звертаються з ініціативами, просять роз’яснень, отримують кваліфіковану допомогу у організації безпечної роботи. Така взаємодія допомагає працювати без травм».
* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України
Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.
17 серпня у коксовому цеху та прокатному цеху № 3 відбувся аудит з безпеки праці, у якому взяв участь генеральний директор ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо.
Коксохімічне виробництво – це виробництво з особливо небезпечними умовами. Тож не дивно, що саме з нього почали свій об’їзд генеральний директор Мауро Лонгобардо, заступник директора департаменту (охорона праці) департаменту з охорони праці та промислової безпеки Рустам Ісмаілов та фахівці з охорони праці. Аудитори зустрілися з керівниками КХВ та безпосередньо на виробничих майданчиках п’ятої та шостої коксових батарей поспілкувалися з працівниками коксового цеху, які щозміни мають зважати на виробничі ризики та шкідливі фактори.
Вочевидь, часи, коли керівник високого рангу викликав жах у робітників та майстрів, залишилися у минулому. Працівники йшли на контакт, відповідали на питання керівників, озвучували свої нагальні проблеми. Гендиректора найбільше цікавило, що ще, на думку людей на місцях, можна зробити для підвищення рівня безпеки праці і як зацікавити кожного подавати ідеї та брати активну участь у впровадженні позитивних змін. Одну з таких змін продемонстрували керівники цеху: це вже встановлені й налаштовані відеокамери, які дозволяють машиністам коксових машин мати максимальні зони огляду. Камери допомагають уникати нещасних випадків працівникам, які помилково можуть потрапити у смертельно небезпечну зону працюючих машин.
Попрощавшись з коксохіміками, аудитори рушили до прокатників. Прокат-3 – один з прокатних цехів, які працюють попри війну. Аудиторів на чолі з генеральним директором зустрічав заступник начальника цеху з виробництва Павло Веселков. Ознайомившись з документацією з охорони праці, особливо усі зацікавились фіксацією пропозицій працівників цеху щодо покращення безпеки та умов праці і найголовніше – чи беруться вони до уваги та як швидко впроваджуються. Були також зустрічі з працівниками цеху безпосередньо на робочих місцях.
У розмовах з працівниками прокатного стану Мауро Лонгобардо головним питанням було, що ще можна зробити, щоб зменшити травматизм, звести його до нуля. Наприклад, як запобігти випадковому проникненню людей у зони, де йде прокатка гарячого металу, з величезною швидкістю крутяться валки? Люди не соромилися ставити проблемні питання. Одне з них: чому* зараз автобуси підприємства не підвозять працівників до віддаленого ПЦ-3? А ще під час аудиту виявили серйозний ризик. Маршрутом пересування, який пролягає через працюючий цех, люди ходять не в спецодязі, а деякі взагалі – у шортах та «в’єтнамках». Очільник підприємства поставив задачу: протягом кількох днів змінити цей ризикований маршрут на безпечний.
Разом з проблемами аудитори відзначили й позитивні моменти в обох цехах. Але успіхи – це не привід зупинятися. Безпека людей – найважливіший напрямок, який не має меж для поліпшення. Всі учасники спілкування у цехах погодились з тим, що лише об’єднаними зусиллями – керівництва, робітників, майстрів та фахівців з охорони праці – можна досягти спочатку нуля смертельних випадків, потім – нещасних випадків з важкими наслідками, а далі й усіх нещасних випадків взагалі.
* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України
Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.
В рецепті коксохімічної «випічки» чимало компонентів. І точно не спекти коксовий пиріг без спеціального обладнання, наприклад, трамбувально-завантажувальної виштовхувальної машини (ТЗВМ). Нещодавно на такій машині на коксохімвиробництві виконали заміну трамбувальних молотків – основних елементів, що відповідають за якість коксового пирога.
Комплекс коксових батарей 5 та 6, наче сучасна нова кухня, оснащена найкращою технікою. Чимало виробничих процесів тут модернізовані. Це стосується і коксування. На комплексі встановлені ТЗВМ, які відповідають за підготовку вугільного пирога, завантаження його у коксові камери та виштовхування коксу. Ця машина – «кухар», який формує пиріг і дбайливо спрямовує його у піч.
Формування пирога відбувається всередині машини, його формують трамбувальні молотки. Молотки мають вигляд двотаврової балки і, на відміну від звичайних ударних інструментів, їхні розміри теж інші. Наприклад, габаритний розмір цього молотка – 6 м на 20 см, а його вага – 305 кг. Молотки працюють дуже інтенсивно практично цілодобово, що з часом дається взнаки. Звісно, їх доводиться періодично замінювати, аби забезпечити правильне формування пирога.
«Цього року ми вже замінили 20 молотків на двох машинах, – розповідає заступник начальника коксового цеху КХВ з мехобладнання Сергій Череп’яний. – Це доволі складний процес. Ми мали враховувати декілька ускладнювальних факторів. На нових батареях працюють машини іноземного виробництва. В них зазвичай замінюється повністю вузол, а ми мали відремонтувати лише його частину – трамбувальний молоток. І це зробити ще складніше. Найбільш вразлива складова молотків – це графітова накладка, саме її ми і замінили цього разу. Сам процес заміни відбувався під час шестигодинних технологічних зупинок, що дозволило нам не зупиняти процес виробництва коксу. Роботи ми виконували у спеціальному гаражі з ремонту трамбувальних молотків. Він оснащений вантажопідйомними механізмами, напрямними рейками, лебідками. Процес виглядає захопливо. Величезна ТЗВМ під’їздить до гаража, з неї виїжджають тимчасові рейки. Безпосередньо в машині відключається трамбувальний візок з 30 молотками. Далі за* допомогою лебідки весь цей візок завозиться до будівлі, де і проводяться ремонтні роботи».
Коксохіміки на цьому непростому ремонті вже «набили руку». Якщо раніше за 6 годин ледь встигали замінити два молотки, то зараз ця цифра удвічі більша. Все це завдяки ретельній підготовці та професіональній роботі працівників КЦ та СРЦ. За якісний ремонт ТЗВМ коксохіміки вдячні начальнику СРЦ Віктору Сосюку, ремонтним бригадам Юрія Кабаєва, майстрам Миколі Мігуцькому, Віталію Гуменюку. З такими помічниками на коксохімічній кухні завжди пануватиме порядок.
* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України
Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.
Цього року улюбленому багатьма поколіннями дитячому оздоровчому закладу виповнюється 60 років. День народження «Бурика», як ласкаво прозвали його діти, припадає саме на серпень, тому святкові заходи там відзначалися протягом всього місяця. Але це було до війни…
За мирних часів цей день народження святкували б весело, як це з успіхом вміють робити діти працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Стіл Сервісу» та ЛМЗ. Та через окуповане узбережжя Азовського моря, де розташований наш табір, зараз у «Бурику» замість дитячого сміху панує тиша, замість затишку буяють бур’яни, територія окупована. Ворог нищить усе, що по крупицях роками створювалося для дітей.
Але у наших спогадах «Буревісник» був і залишається сонячним, затишним місцем відпочинку багатьох поколінь криворіжців. Ми продовжуємо любити його і вітаємо зі святом. А одне з найголовніших побажань табору – бути терплячим, адже ворожа окупація не назавжди. Ми впевнені, що завдяки ЗСУ та нашій підтримці «Бурик» незабаром стане вільним, оновиться і знову перетвориться на місце дитячих мрій.
Давайте згадаємо, яким був «Буревісник» за* мирних часів, переглянемо щасливі довоєнні світлини.
З історії «Буревісника»
У 1962 році в 18-ти кілометрах від Генічеська на Арабатській стрілці почалося будівництво дитячого оздоровчого табору «Буревісник».
Влітку 1963-го року табір прийняв свою першу зміну. До «Буревісника» приїхало 120 хлопчиків та дівчаток, дітей працівників тоді ще Новокриворізького ГЗК. Першим начальником табору був Василь Новіков, вчитель історії криворізької школи № 82, а старшою вожатою – Надія Ботвинко, працівниця НкГЗК.
Як згадують вже ветерани табору, спочатку для дітей були збудовані чотири одноповерхових корпуси. Також були їдальня та медпункт.
Дерев, кущів та квітів тоді ще не було, для затінку робилися штучні навіси.
На початку 1970-х років дитячий табір змінився на краще. Тут висадили багато рослин, територія стала схожою на парк, і головне – «виросли» два затишних двоповерхових корпуси, в кожному з яких могли розміститися по 200 дітей.
Завдяки хорошому оснащенню табору, цікавим заходам, можливості купатися в теплому Азовському морі популярність «Буревісника» зростала. У 1978 році літом тут відпочило вже 800 дітей.
В середині 1990-х років НкГЗК увійшов до складу нашого підприємства, в історії «Буревісника» почався новий етап розвитку. У таборі діти могли не тільки відпочивати та набиратися сил, а й розвивати свої здібності, опановувати нові знання, займатися спортом, творчістю та надихатися усім кращим.
Вітаємо з Днем народження, «Бурик»! Ми любимо тебе та чекаємо на твоє повернення!
Фото: з архіву “Металургу”
* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України