Категорії
Новини

Свято підземних богатирів

В останню неділю серпня в Україні відзначається професійне свято представників однієї з найбільш небезпечних мирних професій День шахтаря. Сьогодні шахтарі нашого підприємства зі зброєю в руках захищають незалежність нашої країни, працюють під землею задля підтримки економіки країни, у вільний час волонтерять та допомагають тим, кому потрібна турбота та підтримка. Шахтарі заслужено пишаються своєю професією, нелегкою, небезпечною, почесною і відповідальною.

Підземний підрозділ «АрселорМіттал Кривий Ріг» – це справжнє місто під землею. Тут є  видобувні, нарізні, прохідницькі ділянки, переробка дробильно-сортувальної фабрики. А ще не менш важливі допоміжні, наприклад, з ремонту шахтного обладнання та виготовлення шахтного кріплення, енергетична та інші. Все це єдиний міцний організм, який живе, дихає, працює, видобуває і транспортує руду для металургів підприємства. Сьогодні «населення» підземного шахтного міста – це понад 800 міцних духом та тілом представників шахтарських професій. 139 гірників шахтоуправління сьогодні на фронті, на жаль, 5 захисників загинули в боях, але про них завжди житиме пам’ять в серцях їхніх колег, рідних та друзів.

Наразі щозміни на підземну варту заступає понад 100 шахтарів. Кілька хвилинний спуск шахтною кліттю доставляє підземних богатирів до місця їхньої роботи. Аби витримати все навантаження, яке лягає на плечі цих професіоналів, потрібно мати справжню богатирську силу та шахтарський характер, говорять шахтарі.

Гав під землею не лови

Василь Копинець працює у шахті з 2003 року. Свою першу зміну пам’ятає добре, адже довелося йому тоді потрапити на справжнє тренування важкоатлетів – потягати метал, дерево, які використовуються для підземного будівництва та організації безпечних робіт для шахтарів. Василь працює прохідником вже понад 20 років. Він вправно володіє важким прохідницьким молотом. Звик до такої ваги робочого інструмента, вже й м’язи накачав, шахта – найкращий спортзал, усміхається прохідник.

«Я відчув, що шахта прийняла мене одразу, тому і у перший день вже працював спокійно, а от кілька хлопців, що прийшли тоді зі мною не витримали і пішли за пару днів, розповідає прохідник Василь Копинець.З роками досвід додає впевненості, але ні в якому разі не легковажності. Я для себе одразу визначив основний принцип – працювати треба безпечно. Прохідники – це фактично перша ланка. Ми проходимо гірничі виробки, в яких згодом добувають породу. Отримуємо завдання, спускаємося – перед тобою стіна, ти її буриш, наче дрилем. От тільки цей дриль важить близько 50-ти кілограмів. Ми не лише буримо, а й кріпимо, виконуємо футерування. Всі роботи мають виконуватися безпечно. Гав у шахті не лови – це перше, чому ми навчаємо новачків, адже і під землею, наприклад, можна впасти донизу у сімдесятиметровий люк. Тому у моїй роботі безпека, то головне. Під землею є так звані скриті сколи, яких не видно, а вони можуть раптово впасти. Кваліфікований прохідник має це все знати, відчувати, вміти працювати із різним інструментом. А ще дуже важливо, хто працює з тобою поряд. Ми один колектив, одна підземна команда. Так сталося, що я перший блекаут зустрів на глибині. Ми виходили тоді на поверхню кілька годин один за одним. Вийшли всі, всі повернулися до роботи, бо шахта затягує. Прохідники, вони ж під землею, наче у себе вдома. Але й дуже важливо, щоб і на поверхні на тебе чекали. Мені пощастило і з сім’єю, і з робочою командою, якій хочу побажати міцного здоров’я, мирної праці, перемоги та поваги до професії, без якої я себе вже й не уявляю. З Днем шахтаря!»

У кожної підземної команди почерк особливий

Сергій Лагутін вчився на гірничого механіка, елктрослюсарем, працював слюсарем на блюмінгу, водієм, але зупинився саме на шахті. Бо кожна клітинка його тіла підказувала, ось вона, улюблена справа. Тим більше, що і порада від батька була така – йди, синку, на шахту. Батько Сергія Микола Петрович й сам працював на шахті до виходу на пенсію. Сергій говорить відверто, що спочатку йшов аби заробляти гарні гроші для своєї молодої родини. Зараз вже й не уявляє, що його вибір професії міг бути іншим.

«Добре пам’ятаю свою першу зміну, хоча з того часу кожна зміна була іншою, неповторною. Це як і у кожної підземної команди – свій почерк, особливий, – розповідає в.о. гірничого майстра Сергій Лагутін. – Вибухові роботи, скрепування руди та доставляння її до внутрішньо-шахтного транспорту – це все завдання і робота моєї команди. Шахта не для одинаків, завжди важливо хто працює з тобою в одній зв’язці. Адже у разі чого на допомогу першим приходить колега поряд. Тому питання безпеки для нас першочергове. Не вибачає шахта легковажності, сплачувати доводиться здоров’ям та життям. У нас навіть прикмета є така, якщо одне й те саме трапиться двічі, то шахта вже попереджає, може бути третій раз, але то вже біда. Тому шахтарі, перш за все, відповідальні, самодисципліновані та завжди діють виважено. І хоч ми не забобонні, але є в нас свої прикмети. Не говоримо, що зміна остання, тільки крайня. Не вдягаємо на крайню зміну нову робу, у кліть входить першим чоловік, а не жінка. Ну і вже всім відомо, що щодня о 12.00 шахтою проноситься нібито невидимий состав, ми жартуємо, що то чорти катаються, або то Шубін проїхав. (ред. Шубін – норовливий і часто небезпечний гірничий дух, господар шахтного підземелля, який заплутує гірників і заважає їм вийти на поверхню, але може попередити про обвали). Ми, шахтарі, люди з гумором. Без цього у нашій професії ніяк. Тому, як оптиміст, бажаю всім нам перемоги, хлопцям швидше повернутися з війни додому, а колегам – мати хорошу роботу, гідну зарплату та люблячу родину!»

Шахтарський ген

 День шахтаря давно вже стало одним з найголовніших сімейних свят для родини Чирв. Майже 500 років загального трудового стажу є у скарбничці цієї шахтарської династії. Першим гірником-шахтарем в родині став Сергій Минович Чирва, який у далекому 1929 році приїхав до Кривого Рогу і почав працювати на руднику ім. Кірова. Працював тут і Геннадій Чирва, батько Антона Чирви, який сьогодні очолює шахтоуправління гірничого департаменту.  

«Я завжди казав, що хочу бути шахтарем, як батько. Іншого для себе й не бажав. Починав працювати під землею ще під час виробничої практики у інституті. Коли ж здобув спеціальність гірничий інженер-підземник, то встиг попрацювати і у ремонтній бригаді на шахті, і гірничим майстром, згодом, як і більшість у нашій родині, пройшов всі щаблі кар’єрних сходів. Тепер ось очолюю шахтоуправління, – говорить директор ШУ ГД Антон Чирва. – В моєму серці друге місце після сім’ї займає шахта. Тому усі турботи, проблеми та виклики, які стоять перед шахтою сприймаю, як особисте. Завершення минулого року і початок поточного були нелегкими для нас. Ми вимушені були зупинятися, але шахтарі не звикли сидіти без справи. Під час зупинки ми виконали низку важливих ремонтів. Серед них заміна і шахтної кліті, дозаторного комплексу, гумово-тросових канатів (ГТК), які є частиною підіймальної установки, виконали комплексну заміну ділянки рейкового шляху. Нарешті запрацювало нове підземне депо для ремонту шахтного транспорту. Але ми не забували й про основні наше завдання. З середини квітня шахта знову запрацювала. Для мене важливо, що наш шахтарський колектив і у непрості воєнні часи працює якісно, успішно розв’язує усі виробничі задачі. З нагоди професійного свята Дня шахтаря хочеться усім побажати миру, спокою, міцного здоров’я, а шахтарській справі – розвитку та процвітання. Запасів наших криворізьких надр ще вистачить не на одне покоління, як і міцного шахтарського характеру!»

Категорії
Новини

Йди маршрутом і будь уважним

Маршрут пересування проходив пішохідною доріжкою, далі – через залізничні колії, а там вже й адміністративно-побутовий комплекс. Але він вирішив «зрізати». «Пішов холодком», – як потім пояснював працівник конвертерного цеху. Також через колії, але у недозволеному місці. Перечепився, впав. Ліва рука боліла так, що потемніло в очах. Колега допоміг дійти до здоровпункту. Діагноз був невтішним – відкритий перелом лівої руки. Але що могло б статися, якби колією у цей час рухався поїзд, страшно навіть уявити.

Начальник відділу з охорони праці Ігор Мальований нагадав, що це вже третій у цьому році нещасний випадок, причиною якого стало падіння з висоти власного зросту під час руху територією підприємства. «Ризик перечепитися, впасти і отримати травму є найрозповсюдженішим на підприємстві, – говорить Ігор. ТОПовим, як кажуть. Але ж нам здається, що з нами цього точно не станеться. І даремно. У січні цього року працівниця центрального департаменту з утримання та ремонтів також переходила колії, перечепилася, впала, отримала рубану рану носа. А у співробітника прокатного цеху № 3 – вивих плеча. Він йшов цехом з робочого місця за бутельованою водою, перечепився через металевий елемент кріплення опори і впав. Тож увага, увага та ще раз увага!»

У випадку переміщення через залізничні колії працівниці центрального департаменту з утримання та ремонтів, вона рухалася затвердженим маршрутом пересування. Такі маршрути визначені для працівників всіх підрозділів підприємства. Вони розробляються у цехах та затверджуються у департаменті з охорони праці та промислової безпеки. Пріоритетом у визначенні цих маршрутів є безпека. З ними обов’язково ознайомлюють працівників під час первинних інструктажів. Ці знання закріплюються на повторних інструктажах. Схеми маршрутів можна побачити на інформаційних  дошках з охорони праці та в місцях, якими найчастіше ходять люди.

«Після нещасного випадку з працівницею ЦДУР перехід через колії був відремонтований, – продовжує Ігор Мальований. – Доріжка забетонована, встановлена змійка з поручнями. На травму на третьому прокаті також відреагували – перенесли місце зберігання води та видалили виступаючу металеву частину. Але без уважнішого ставлення людей до власної безпеки під час руху підприємством на стовідсоткове неповторення подібних випадків годі й сподіватися. Навіть у побуті треба бути сконцентрованим під час руху, а на виробництві й поготів. Про це нагадали під час інструктажів працівникам підрозділів, де сталися нещасні випадки».

Якщо ж працівник рухається не за встановленим маршрутом, то ризики більші у рази. Що й довів випадок, з якого почалася наша розповідь. Тож не порушуйте маршрутів пересування. Навіть, якщо так ближче, навіть, якщо хочеться холодочком. Будьте уважними та будьте здорові!

Категорії
Новини

З нечесними схемами борімося разом

Уявімо собі, що на спеціальну гарячу лінію «АрселорМіттал Кривий Ріг» надійшло повідомлення про те, що є певні порушення в роботі одного з підрозділів компанії.

Навіть коли джерела анонімні, жодне повідомлення згідно з політиками компанії не залишиться без розгляду. Буде проведена його перевірка. Саме в таких випадках до справи долучається відділ з розслідування фінансових порушень Служби глобального аудиту, який отримує завдання розібратися в ситуації.

Як і будь-яке з розслідувань відділу, це починається з мозкового штурму. Що й за чим робити, щоб якнайшвидше докопатися до правди? Серед купи ідей відбираються найреальніші і вибудовується план дій. Хоча члени команди підрозділу мають широкий перелік спеціалізованих знань, деякі розслідування вимагають від них набуття нових знань в певних питаннях. Під конкретне розслідування кожен отримує своє завдання, поринаючи у світ документів, вивчаючи електронні кіпи бухгалтерського обліку та іншої інформації. Гострі досвідчені очі знаходять невідповідності, нелогічні моменти, помилки, відверті маніпуляції тощо.

За результатами аналізу інформації окреслюються подальші дії, проводяться зустрічі із працівниками, які пов’язані з певним процесом, виконуються візити до підрозділів підприємства. Після кількох тижнів клопіткої роботи розслідування завершено. У корпоративний офіс та генеральному директору підприємства надходить детальний звіт з рекомендаціями щодо усунення недоліків, порушень,  виявлених ризиків. Розслідування може показати, що певні порушення, дійсно, мають місце.

«А що далі?» – спитає допитливий читач. Керівництво, уважно вивчивши надану інформацію, приймає рішення про впровадження наданих у звіті рекомендацій: як тих, що мають покращити певні процеси, так і тих, що стосуються  доцільних заходів щодо окремих працівників чи компаній, відповідальних за порушення. 

Такі розслідування допомагають захистити підприємство від шахрайства чи корупційних дій та попередити майбутні збитки. У відділі зізнаються, що без допомоги небайдужих працівників вони б не досягли позитивних результатів. Тому,  окрім власного активного аналізу діяльності підприємства, команда відділу з розслідування фінансових порушень Служби глобального аудиту нагадує, що всі співробітники мають  повідомляти про наявні в них підозри і  буде вдячна сумлінним співробітникам за інформацію про зловживання та нечесні дії.

Канали, за якими можна надати таку інформацію, розміщені у кінці тексту. Телефони, які приймають дзвінки на ці номери, не мають визначників номера. Так вимагають стандарти. Це гарантує цілковиту анонімність.  Довіра людей надзвичайно важлива. Лише за власним бажанням людина може залишити контактні дані, за якими з нею можна зв’язатись для уточнення інформації. Працівники відділу несуть повну відповідальність за конфіденційність джерел інформації.

«А що мені з тих збережених для підприємства грошей? То ж не мої?» – спитає дехто. Справа в тому, що підприємство – не благодійна організація. А різні нечесні схеми можуть відібрати чималі суми з прибутку і, відповідно, зменшити наш з вами достаток. А воно нам треба?

Контакти гарячої лінії компанії «АрселорМіттал» для повідомлення про порушення та зловживання:

Локальна гаряча лінія:

+38 (056) 499-33-99

Hotmail.KRR@arcelormittal.com

Глобальна гаряча лінія:

0 800 801 206

www.arcelormittal.ethicspoint.com

Категорії
Новини

За свободу України віддав життя Ілля Марчук

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Ілля Марчук працював водієм навантажувача автотранспортного управління транспортного департаменту.

За роботою його можна було бачити у різних цехах підприємства, де потрібно було завантажити у великі автомобілі або у вагони різноманітні сипкові матеріали. Колеги згадують, що Ілля завжди був спокійним, старанним хлопцем, до роботи ставився сумлінно, був відповідальний, дбайливий, уважний.

«Свою роботу Ілля намагався зробити якнайкраще, – згадує Андрій Гришенков, начальник автоколони № 5 АТУ. – А після зміни поспішав до своєї родини. Він нещодавно одружився, у пари народилася дитина. Крім того, Ілля ще й знаходив час допомагати своїм рідним по господарству, адже жив за містом. Про таких людей говорять – справжній господар. Цього року йому виповнилося лише 29 років. Здавалося б, усе життя попереду, але війна все перекреслила. До лав захисників України Ілля приєднався з січня цього року. Ми підтримували з ним тісний зв’язок, допомагали чим можемо. Важко усвідомлювати, що Ілля загинув. Це непоправна втрата для всього нашого колективу».

На війні Ілля Марчук теж не розлучався із технікою – був водієм механізованого батальйону. Захисник загинув в бою біля населеного пункту Приютне Запорізької області.  

Колектив підприємства висловлює щирі співчуття родині, друзям та колегам Іллі Марчука.

Герої не вмирають!

Категорії
Новини

Лікарі попереджують: будьте обережні і не впіймайте лептоспіроз!

Просимо усіх, хто любить купатися у міських водоймах або річках у спекотні дні, рахуватися з ризиками для здоров’я. Бо у воді на нас може чатувати небезпека, яка може передаватися через хворих тварин.

Лептоспіроз ще називають водною, болотною або собачою лихоманкою. Це гостре інфекційне захворювання, яке супроводжується гарячкою, загальною інтоксикацією, жовтяницею, ураженням печінки, кровоносних капілярів, нервової системи, ускладняється геморагічним синдромом і нирковою недостатністю.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, лептоспіроз характеризується тяжким перебігом і високим відсотком летальності.

В Україні пік захворюваності лептоспірозом припадає на червень-вересень, що зумовлено активним відпочинком населення на природі. Інфекцію можна у буквальному розумінні зловити під час купання у водоймах зі стоячою водою, риболовлі, під час сільськогосподарських робіт, догляду за хворими тваринами, при вживанні продуктів харчування інфікованих гризунами. Також інфікованою може бути вода у колодязях, тож не пийте її одразу, краще прокип’ятіть.   Джерелом інфекції є інфіковані дикі гризуни: пацюки, водяні щури, миші, ондатри, нутрії, а також свійські тварини – свині, собаки тощо. Інфекцію у навколишнє середовище вони виділяють із сечею. Лептоспіри можуть проникати в організм людини через порізи і подряпини на шкірі, а також через ніс, рот, очі.

Важливо знати: від людини до людини ця інфекція не передається!

Від моменту зараження до появи перших ознак захворювання проходить від 2 до 20 днів. Перші симптоми найчастіше нагадують грип. У людини різко підвищується температура до 39-40° C, з’являється загальна слабкість, головний біль, біль у м’язах (особливо литкових), стегнах, попереку, запаморочення, нудота, блювання, можлива втрата свідомості. Болі можуть бути настільки сильними, що хворі ледь пересуваються, вони хитаються під час ходіння. У хворих червоніють очі, можлива поява жовтяниці слизової оболонки, з’являється висип на губах і крилах носа, збільшується печінка та селезінка. Можливі висипи на шкірі, крововиливи, носові кровотечі, можливе криваве блювання, пронос з домішкою крові.

У таких випадках треба негайно звертатися до лікаря!

Як зазначає Наталія Гардань, головний лікар медичного центру ПП «Стіл Сервіс», щоб вберегти себе та близьких від інфекції, варто:

  • купатися лише у спеціально відведених місцях. Заражаються лептоспірозом найчастіше у закритих стоячих водоймищах, особливо мілководних;
  • не заходити у воду, якщо є рани, подряпини, місця запалення, не ходити босоніж у заболочених місцевостях;
  • не пити некип’ячену воду з відкритих водоймищ або з неперевірених джерел;
  • перед вживанням ретельно мийте фрукти та овочі і обдавайте їх окропом. В жодному разі не їжте продукти, пошкоджені тваринами. Це особливо стосується овочів та фруктів, які зберігалися у коморах чи підвалах;
  • купуйте м’ясо тільки у магазинах та на офіційних ринках, продукти «із землі» можуть бути інфіковані;
  • у будь-яких будинках, навіть багатоповерхових, варто проводити регулярне знищення гризунів.

І взагалі, лікарі радять дотримуватись правил особистої гігієни та частіше мити руки.

Лише своєчасно розпочате лікування дасть змогу зберегти життя!
Любіть, цінуйте себе і будьте здоровими!

Категорії
Новини

Криворіжці отримали нагороди до Дня Незалежності України

24 серпня Кривий Ріг разом з усією Україною відзначив головне державне свято. З нагоди Дня Незалежності України нагороди та відзнаки від міста та Ради оборони Кривого Рогу отримали професіонали у різних сферах, мужні, активні мешканці громади, військовослужбовці.

У воєнних реаліях захід відбувся у бомбосховищі. Але це не завадило створити теплу атмосферу для усіх, хто тут зібрався. Зі святом присутніх привітав в.о. міського голови Юрій Вілкул, який наголосив, що відстояти місто, стримати ворога і виграти перші найважливіші тижні війні вдалося лише завдяки згуртованості громади, кожному її мешканцю.

Місто відзначило і величезний внесок у забезпечення оборони Кривого Рогу і життєдіяльності міста, який зробив «АрселорМіттал Кривий Ріг». За патріотизм і професіоналізм нагрудний знак «За заслуги перед містом» третього ступеня отримали генеральний директор підприємства Мауро Лонгобардо і начальник виробничого управління адміністрації з виробництва Микола Галушкін.

За півтора роки війни місто перетворилося на справжню фортецю. «Усе місто працює на захист України, усі разом. Бо криворіжці мають сталевий характер, який не зламати. Ми завжди пам’ятатимемо усіх, хто загинув, захищаючи наше місто і Україну», – відзначив голова Ради оборони Кривого Рогу Олександр Вілкул.

Нагороди за відвагу, героїзм та самовідданість отримали криворіжці, які зі зброєю в руках захищали і продовжують захищати незалежність України. Також кращі представники Криворізької міської територіальної громади отримали звання «Почесний громадянин міста Кривого Рогу».