Завжди прийде на допомогу в біді. Підставить плече у ліквідації наслідків обстрілів країни-агресора. У рекордні строки збудує нову водну артерію для забезпечення криворіжців водою.
Такі відгуки містян передали Мауро Логобардо cекретар міської Ради Кривого Рогу та в.о. міського голови Юрій Вілкул та голова ради оборони міста Олександр Вілкул. 9 серпня вони відвідали підприємство, щоб особисто вручити генеральному директору подяку за високий професіоналізм і допомогу у вирішення питань життєдіяльності Криворізької громади.
Юрій Вілкул зазначив: «Коли війська країни-агресора стояли на підступах до міста, підприємство підставило плече в обороні міста. Я хочу особливо відзначити допомогу та ініціативність, внесок та готовність «АрселорМіттал Кривий Ріг» допомогти у ліквідації наслідків російських обстрілів».
Олександр Вілкул додав: «Роль заводу в забезпеченні міста водою є неоціненна. Зважаючи на рівень випаровування води у Південному водосховищі через спеку, новий водогін, який у стислі терміни збудувало підприємство, дозволив значно полегшити ситуацію з водопостачанням міста».
Мауро Лонгобардо зазначив, що «АрселорМіттал Кривий Ріг» і корпорація АрселорМіттал залишаються вірними підтримці України та Кривого Рогу у цей складний воєнний час. Життя заводу нерозривно пов’язане з життям міста. Компанія зберігає робочі місця та робить значний внесок в економіку України задля перемоги.
А сьогодні, 10 серпня, делегацію з «АрселорМіттал Кривий Ріг» приймав голова Криворізької військової районної адміністрації Євген Ситниченко. Від мешканців району він щиро подякував колективові підприємства за внесок у оборону району та міста від російських загарбників та забезпечення життєдіяльності району, нормальних умов для його мешканців. Очільник військової адміністрації вручив Мауро Лонгобардо нагороду «За захист Криворізького району». Генеральний директор зазначив, що це нагорода майже 2800 наших працівників, які захищають Україну зі зброєю в руках, наших волонтерів, всього колективу, який наближає нашу перемогу.
Працівники цеху ремонту енергетичного устаткування долучилися до водного порятунку підприємства. Вони встановили на водопроводах підприємства два насоси підвищення тиску води.
Важливість води у виробничому процесі добре відома виробничникам, адже без неї не відбувається жоден процес у металургії чи гірничій справі. За мирних часів потужне підприємство споживало чималий обсяг води. З підривом Каховської ГЕС металурги по-справжньому відчули, що таке спрага. Навіть за умов суттєвого зменшення виробництва підприємству потрібна вода. Тому питання забезпечення нею, хоча б у максимально заощадливому режимі, завжди було серед першочергових.
Серед заходів, які сьогодні допомагають заводу у забезпечені водою, – встановлення на двох водоводах підприємства підвищувальних насосів. Зробити це довірили справжнім фахівцям з цеху ремонту енергетичного устаткування центрального департаменту з утримання та ремонтів.
«Перший насос ми встановили на питний водовід, яким подається вода на хімводоочистку ТЕЦ-1 для подальшого забезпечення підготовленою водою ДП-8, конвертерний цех та МНЛЗ, – розповідає старший майстер ЦРЕУ Володимир Калашник. – За тиждень ми впоралися з чималим обсягом робіт. Це вдалося завдяки майстерності наших слюсарів-ремонтників, газорізальників та електрозварників: Едуарда Косьміна, Руслана Рубана, Сергія Вичужаніна, Володимира Онищука, Івана Шевельова та Олексія Радька. Спочатку був підготовчий етап: забезпечили матеріал та спецтехніку, а тоді вже розпочали роботу. Працювали разом зі спеціалістами цеху водопостачання. Насоси встановили на попередньо залитий бетонний постамент, виконали обв’язку труб, врізку, все перевірили і насос закачав. – Це дало нам змогу підняти тиск у водоводі і сумарно з Дніпровським водоводом подавати до 500 кубометрів води на годину. От тепер качнемо, аби тільки була вода!»
Аналогічні роботи проводяться на Дніпровському водогоні. На цьому водогоні роботи виконують фахівці з ЦРЕУ: Тарас Кокошко, Володимир Мєзєнцєв, Сергій Тіньков, Сергій Коваленко та Павло Теребило. Встановлення насоса забезпечить безперервну роботу хімводоочистки води на ТЕЦ-1 навіть за умов можливого зниження находження дніпровської води.
Герой загинув 25 червня цього року в боях біля села Роздолівка у Бахмутському районі.
Дмитро Кобешов прийшов працювати на шахту одразу після інституту. Шахтарській праці він віддав понад 20 років. Колеги цінували його за знання та досвід, здобуті нелегкою працею під землею. А ще він умів знайти особливий підхід, свого роду ключик до кожної людини.
«Дмитро працював гірничим майстром, а це той шматок роботи, коли на тобі відповідальність за інших колег, – розповідає заступник головного інженера ШУ з підземного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр Петровський. – Він завжди міг знайти вихід з найскладніших ситуацій. Досвідчений, відповідальний, вимогливий до себе та до інших, майстер прагнув зробити все, щоб і людям працювалося комфортно, і роботи були виконані якісно та вчасно. Захисника мобілізували 21 березня цього року. Захист Батьківщини Дмитро вважав почесною справою, тому не вагався ані хвилини. Коли надійшла звістка про його зникнення безвісти, ми до останнього вірили і сподівалися, що Дмитро живий. На жаль, не справдилося. Герой загинув, але завжди житиме в наших серцях».
На жаль, ми отримали сумну звістку, яка підтвердила загибель на війні ще одного нашого колеги – прибиральника гарячого металу ПП «Стіл Сервіс» Артема Коровки.
Солдат гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону Артем Коровка був призваний на військову службу 19 квітня 2022 року. Він загинув 17 травня 2022 року у Чернігівській області внаслідок ракетного удару з боку російських загарбників. Протягом тривалого часу хлопець вважався зниклим безвісти.
Як розповів старший майстер «Стіл Сервісу» Олександр Бруханський, Артем був одним з найкращих працівників у бригаді. «Він працював на другому дрібносортному стані сортопрокатного цеху № 1 «АрселорМіттал Кривий Ріг», – говорить Олександр Бруханський. – Виконував важку роботу у складних умовах, сортував та пакував гарячий прокат. Завжди працював професійно та сумлінно. Артем володів лідерськими якостями, міг, якщо було треба, організувати роботу колег, знайти вихід зі складних виробничих ситуацій. Веселий та компанійський, він легко знаходив спільну мову з людьми. Це величезна втрата для всіх нас».
Висловлюємо щирі співчуття рідним та колегам загиблого воїна.
Працівники коксового цеху у тандемі з ремонтним персоналом спеціалізованого ремонтного цеху коксохімічного виробництва замінили ділянку водоводу вежі гасіння коксових батарей №№ 5, 6.
Виробництво коксу неможливе без етапу його гасіння у спеціалізованій вежі. Кокс видають із коксової печі з температурою приблизно 950-1000˚С. Його приймають у вагон гасіння, який транспортують до місця охолодження коксу до 180-250˚С. Зниження градуса відбувається у вежі гасіння. Розпечений кокс заливається водою, вагон відстоюється під вежею гасіння для стоку зайвої води, а водяна пара видаляється через витяжну трубу в атмосферу. Після цього охолоджений кокс висипають на рампу.
Без води приборкати гарячу вдачу коксу неможливо. До вежі гасіння вода, наче кров до серця людини, потрапляє «судинами» водоводу. Агресивне середовище (водоводом йде фенольна вода, яка до того ж містить вкраплення часток коксу через циклічність процесу водозабезпечення) та інтенсивність використання водоводу почали позначатися на його стані. На певних ділянках фіксувалися мікротріщини, внутрішні стирання труби. Це фіксувалося й під час контрольної товщинометрії труби. Тож аби не допустити аварійної ситуації та зупинки виробництва коксу, було вирішено замінити ділянку водоводу, яка веде від насосної до вежі гасіння.
«Замінити цю ділянку протяжністю 27 метрів було непросто, адже робити це ми могли лише під час збільшених технологічних зупинок, які тривали по 6 годин, – розповідає заступник начальника коксового цеху № 1 КХВ з мехобладнання Сергій Череп’яний. – Усі роботи ми провели у три етапи. По-перше, замінили ділянку водоводу на виході з насосної. Тут довелося нам помізкувати, адже на цій ділянці кілька вигинів труби і ми її збирали, наче складний пазл, навіть коліна спеціально виготовляли, аби все з’єднати з хірургічною точністю. Сюрпризів додала і остання третя 12-метрова ділянка. Хоча там труба й була рівною, але чимала вага та її розміри вимагали під час установки допомоги крану Liebherr. Місце розташування водоводу таке, що під’їхати до цієї зони він не міг, тож працював на певній відстані, ми навіть додатково залучили сигнальників, які вказували, куди треба повертати руку крана. І це була по-справжньому командна робота. Слова вдячності за злагоджену та професійну роботу хочу сказати усім працівникам КЦ та СРЦ, особливо бригаді майстра Юрія Кабаєва, заступнику начальника СРЦ Сергію Руденку та майстру КЦ Віталію Гуменюку. Впевнений, що наразі за цю ділянку водоводу ми не згадуватимемо декілька років, хоча її стан завжди під нашим контролем, адже судини мають бути в порядку!»
Привітати підприємство з 89-річчям зібралися його ветерани, які у різні роки історії будували комбінат та розвивали його.
Усмішки, обійми, рукостискання – в день народження нашого підприємства в Академії АрселорМіттал, незважаючи ні на що, панувала святкова атмосфера. Тут зібралися ветерани різних виробництв, щоб відзначити 89-ту річницю рідного заводу. Багато з них вже кілька років не бачилися, тож радість від заходу була ще більшою.
«Ковід, війна, ракетні удари, економічні випробування. Усе це зараз, на жаль, стало нашою буденністю. Тому так сильно хочеться приємних емоцій, які б надавали нових сил та натхнення. День народження нашого підприємства – саме така нагода, тому я дуже рада бути тут і вітати усіх зі святом. Я працювала на заводі 41 рік, була інженером у відділі ремонтів металургійного обладнання. Роботи було дуже багато, і я знаю, що й зараз її не поменшало, адже сучасне підприємство живе, змінюється, розвивається», – сказала ветеран підприємства Антоніна Головіна.
Ветеранів та гостей свята привітав заступник генерального директора з виробництва гірничого департаменту Володимир Теслюк. Він подякував кожному за значний вклад в розвиток комбінату та зазначив, що сьогоднішній колектив підприємства гідно продовжує справу ветеранів. Він підкреслив, що зараз головне завдання – зберегти виробництво і колектив, підтримувати наших колег, які стали на захист України, та продовжувати працювати, допомагати місту, робити все можливе для скорішої перемоги. «Дві з половиною тисячі працівників підприємства зараз у лавах ЗСУ. На жаль, чимало Героїв віддали життя за незалежність нашої країни. Понад 100 заводчан загинули в боях, починаючи з 2014 року. Вони пішли з життя, але в наших серцях завжди палатиме вічний вогонь пам’яті та вдячності», – сказав Володимир Теслюк.
Оптимізм – найголовніша риса ветеранів. Своєю енергією, доброю вдачею, знаннями, досвідом вони надихають теперішніх працівників. З початку війни чимало ветеранів стали волонтерами. «Ми створюємо міцний тил для тих, хто на фронтах виборює перемогу, – зазначив заслужений металург України Олександра Зозуля. – Приємно, що усі питання, з якими ми звертаємося до керівництва підприємства щодо підтримки, вирішуються дуже швидко. Завдяки такій оперативності, допомога на фронти надходить теж швидко. Про те, що ми зробили і зробимо, розкажемо вже після війни, адже зараз одна із запорук успіху – це тиша. Але усі знають, що ми завжди поруч і завжди допомагаємо».
Допомоги великої чи малої не буває
Допомога не має параметрів, розміру. Вона є і буде. Вона реально потрібна. Так зазначили гості свята – працівники нашого підприємства, які повернулись на роботу після служби в лавах ЗСУ, а також волонтери.
Серед них Микола Грицан, ще донедавна боєць ЗСУ, а зараз начальник цеху металоконструкцій,Оксана Афанас’єва, менеджерка проєктів WCM та активна волонтерка, Арам Галустов, майстер цеху з ремонту ланцюгів управління технологічними процесами «АрселорМіттал Кривий Ріг», який із волонтерською місією побував у багатьох гарячих точках України.
Під час святкового заходу волонтери розказали свої історії про людей, яким вони возять допомогу. Вона не лише допомагає воювати, а й береже життя. Як розказав Артем Галустов, в одну зі своїх поїздок він привіз воїнам брелоки-обереги з янголятками, всередині яких було покладено металеву монетку. Одна з таких монеток вловила ворожу пулю. Цей оберіг дійсно врятував життя воїну. Після таких історій у багатьох присутніх блищали сльози на очах.
З нагоди дня народження підприємства ветерани вирішили зробити волонтерський подарунок нашим захисникам: закупили ліхтарики, які завжди потрібні бійцям на передовій. Посилку з подарунками передали Араму Галустову, який вже доставив її нашим Героям.
«Насправді наші ветерани вже з перших дній повномасштабної війни активно допомагали: готували смачну їжу для бійців, передавали їм різноманітні смаколики, в’язали шкарпетки, плели захисні сітки, опанували виготовлення коктейлів Молотова тощо. Я пишаюся нашими людьми, їх робочою, творчою та громадською активністю. Я вітаю зі святом кожного з ветеранів та усіх, хто зараз працює у цехах, хто боронить Україну зі зброєю у руках. Зі святом вас, колеги, з 89-ю річницею рідного підприємства, – сказав Володимир Заяць, голова ради ветеранів нашого підприємства.
«Атмосфера свята була дуже зворушливою, я давно такого не пам’ятаю, – поділився враженнями ветеран підприємства Павло Маринюк. – З початку 1970 років та до 1994-го я працював муляром у мартенівському цеху. Він тоді нагадував мурашник: багато працівників, у печах палав вогонь, подавалися матеріали, працювала техніка. І кожен старався зробити усе якнайкраще. Зараз мартену вже немає, я розумію, що це технологія минулого, а завод розвивається. Але незмінним залишилося відповідальне ставлення людей до своєї справи та любов до підприємства. І це мене дуже тішить».
«Чудове свято, справжній день народження, я отримала величезну кількість позитиву, – сказала ветеран підприємства Віра Луценко. – Коли я пішла на пенсію, то без спілкування з людьми не змогла, тому і вирішила працювати у Раді ветеранів. Тут я допомагаю вирішувати усі питання ветеранам шахтоуправління, адже сама пропрацювала в шахті 16 років, була сигналісткою. Це було наче вчора. Та й зараз роботи у мене вистачає, і я дуже цьому рада. Завдяки підприємству, нашим захисникам я продовжую жити повноцінним життям і працювати для людей. З днем народження, моє рідне підприємство!»
