Сергій був призваний на військову службу під час мобілізації 3 березня 2022 року. До цього він працював бригадиром газорятівників газорятівної служби департаменту з охорони праці та промислової безпеки «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Разом зі своїм колегою Дмитром Конограєм вони служили в одній частині. Сергій мужньо захищав країну від ворога, але отримав важке поранення. Він загинув 10 жовтня 2022, в один день зі своїм колегою.
«В один день газорятівна служба втратила одразу двох своїх працівників. Це стало шоком для колег по цеху і для мене особисто, адже я з ними працював дуже багато років. Ми разом брали участь у ліквідації аварій, рятували людей, стояли на їх захисті. На цих хлопців завжди можна було покластися, у роботі ми розуміли один одного майже без слів. Тому мені дуже важко зараз розповідати про них, усвідомлюючи, що їх більше немає. Сергій Баранько був відповідальною, чесною людиною, справжнім професіоналом. Він завжди розвивався, підтримував спортивну форму, адже був майстром спорту з боксу. Весь колектив дуже сумує за ним, цю втрату ні з чим не можна порівняти», – сказав начальник газорятівної служби підприємства Сергій Леонов.
Без батька залишився син, а дружина Сергія стала вдовою.
Щирі співчуття родині від усього колективу «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Дмитро працював газорятівником газорятувальної служби департаменту з охорони праці та промислової безпеки впродовж майже 20 років. Був призваний на військову службу під час мобілізації на початку березня.
Він стійко та мужньо виконував усі бойові завдання, захищаючи Україну. На жаль, життя чоловіка обірвалося. Він загинув 10 жовтня біля м. Куп’янськ Харківської області внаслідок отримання поранення, не сумісного з життям.
Колеги-рятувальники говорять, що Дмитро був дуже щирою, надійною, відкритою людиною. Він знав, що від його професійних дій залежать життя та здоров’я робітників, тому був дуже відповідальним. На його рахунку чимало врятованих людей. А у звичайному житті Дмитро любив бути на природі, займатися дайвінгом. Та 24 лютого мирне життя перекреслила війна. Дмитро був справжнім патріотом, тому на початку березня він взяв до рук зброю, щоб захищати від ворога своїх рідних, своє місто, свою країну. На жаль, смерть забирає найкращих.
У загиблого залишилась дружина та донька.
Підприємство і колеги висловлюються щирі співчуття родині та друзям Дмитра Конограя.
6 жовтня під час виконання бойового завдання загинув молодий працівник ПП «Стіл Сервіс».
Солдат, навідник кулеметного взводу Артем Теплинський воював на Донбасі, захищав Україну від російської навали.
«Він прийшов до нас в цех влітку 2017 року, – розповідає начальник цеху вогнетривких робіт Олег Щокін. – Працював вогнетривником, роботи не цурався. Брав участь у ремонтах конвертерів та міксерів, нагрівальних колодязів блюмінгу, методичних печей прокатних станів, обертових печей. Якийсь час служив у війську, знов повернувся в цех. Хлопець вчився у старших колег, вдосконалював майстерність, мав гарні перспективи. І ось ця страшна звістка. Йому не було ще й двадцяти п’яти. Дуже сумуємо з приводу загибелі Артема».
Щирі співчуття рідним та друзям захисника України.
На наше підприємство Владислав Велесик прийшов працювати в шахтоуправління перекидальником (підземним) на дільницю внутрішньошахтного транспорту. Юнак пройшов усі необхідні інструктажі та мав вже виходити на роботу, але його мобілізували до лав ЗСУ. 5 жовтня Владислав загинув в боях у Харківській області. Захиснику було лише 23 роки.
Начальник дільниці № 28 внутрішньошахтного транспорту Валерій Чепеляк – один з тих, хто встиг поспілкуватися з Владиславом, говорить: «Було добре видно, що хлопець дуже хотів працювати саме в шахті. Все розпитував, з’ясовував, як працювати, щоб не підвести колег, тому й попросив у мене найкращого наставника у шахтарській справі. Спокійний, рішучий та добрий, про таких говорять «світла людина». На жаль, війна забирає людей, не розбираючи віку, навіть зовсім молодих».
Вдовою залишилася молода дружина.
Колектив підприємства висловлює щирі співчуття родині та близьким захисника.
У конвертерному цеху виконано роботи з заміни кесону конвертера № 2
Працівники конвертерного цеху, користуючись неповним завантаженням потужностей та змушеним простоєм ряду агрегатів, виконують роботи з відновлення обладнання. На початку жовтня був замінений кесон на другому конвертері. «Кесон служить для відведення та первинного охолодження конвертерних газів, які потім через екранований газохід надходять до газоочисток, – розповідає енергетик конвертерного цеху Сергій Петренко. – Це масивний елемент конвертера, що важить близько 30 тонн, має діаметр 4 метри та довжину 11 метрів. Його заміну ми виконали об’єднавши зусилля ремонтників конвертерного цеху та цеху з ремонту металургійних агрегатів № 2, за участі бригади цеху з ремонту енергетичного обладнання».
Це перший значний крок до відновлення конвертора № 2, який поки що знаходиться у резерві. Кесон, який відпрацював свій термін, зняли за допомогою електромостових кранів, а на його місце встановили робочий, відремонтований працівниками цеху металоконструкцій. «Нажаль, цех не працює зараз на повну потужність, – говорить Сергій Петренко. – Це дало нам змогу використати зразу два крани замість одного як у довоєнний період. Тому заміну виконали швидше. А майстерність бригадира слюсарів-ремонтників Олександра Носика, майстра з ремонту устаткування Андрія Дарми та інших працівників цьому посприяла. Для наших хлопців це звична справа, адже зазвичай заміна кесонів у цеху виконується 8-9 разів на рік. Роботи з відновлення обладнання будемо продовжувати, сподіваючись на Перемогу, та на те, що а з нею запрацюють всі наші конвертери».
У цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг» тривають спеціальні тренінги для водіїв «швидких», на яких вони набувають практичних навичок першої допомоги постраждалим, щоб у разі необхідності надавати її самостійно, без допомоги медиків.
Водій «швидкої» допомоги не просто керує автомобілем, а ще й безпосередньо бере участь у наданні меддопомоги. Коли фельдшер допомагає постраждалому, саме водій приносить до місця події необхідні речі, ноші, допомагає переносити людину до «швидкої» та везе всіх до найближчої лікарні. Щоб вміти усе це робити, водії медичних автомобілів проходять спеціальні навчання.
Але трапляються випадки, коли водію треба стати не просто помічником, а й колегою медиків. Наприклад, під час аварії з кількома постраждалими, коли треба терміново зробити штучне дихання, зупинити кровотечу, а фельдшер на місці лише один, а інша бригада медиків ще у дорозі.
«В «АрселорМіттал Кривий Ріг» ми вирішили вдосконалити навички водіїв «швидких» і організували для них спеціальні навчання-тренінги в цехах підприємства, – говорить Рустам Ісмаілов, начальник управління з охорони праці «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Все відбувається, як у житті: виклик, виїзд, допомога постраждалим. Але на виклик виїжджає не повна бригада з фельдшером, а лише водій. Увесь процес його роботи – визначення стану постраждалого, надання першої допомоги – проходить під пильним наглядом фахівців з охорони праці та медиків. Вони потім все аналізують та визначають, що водій зробив правильно, а над чим ще потрібно працювати. У тренінгах, звичайно, беруть участь і робітники цехів. Таким чином вони також проходять увесь процес навчання, адже активно допомагають водієві. Подібна практика вдосконалення навичок медичного водія існує в Америці та в Європі, цього, до речі, вимагає і українська медреформа».
Ось як відбувався один з навчальних тренінгів за участю водія «швидкої» у сортопрокатному цеху № 2, в якому взяв участь і «Металург».
10:00. Працівник СПЦ № 2 побачив, що його колега отримав травми, і викликав «швидку». За легендою навчань у постраждалого зламані плече та гомілка правої ноги.
«Сповістити про неприємну подію медиків має людина, яка знаходиться поряд з постраждалим, – коментує початок навчань Антон Князєв, провідний інженер з охорони праці. – Робітнику треба точно вказати місце, де все відбулося, розповісти, що сталося з постраждалим, хоча б приблизно сказати, які пошкодження у людини. Також про інцидент робітник сповіщає свого майстра або старшого у зміні. Після дзвінка медикам робітник цеху або старший зміни відправляють свого колегу зустрічати машину швидкої допомоги, а коли та приїде – привести медиків на місце, де є постраждалий».
«Швидка» вже біля цеху. Її зустріли та пояснили, куди треба їхати.Водій поспішає до постраждалого.Водій визначив види травми і почав надавати першу допомогу.Колега, який викликав «швидку», допомагає водію.
В головній ролі під час навчань – Андрій Волобуєв.
«Водієм невідкладної допомоги я працюю вже 22 роки, чергую на металургійному виробництві, – розповідає Андрій Волобуєв. – Переважно увесь цей час я був головним помічником фельдшера: підтримував постраждалого під час перев’язки, допомагав довести або донести його до машини, допомагав людині увійти всередину автівки. Звичайно, я бачив усі медичні маніпуляції, які робив фельдшер. Теоретично знаю, що і як робити. Але одна справа бути на підхваті, зовсім інше – все робити власноруч. На цьому тренінгу я вперше сам надавав допомогу. Дуже хвилювався, намагався все зробити правильно, адже це значна відповідальність за здоров’я людини».
«Хоча це була імітація травми, але відчуття було не з приємних, – ділиться враженнями слюсар-ремонтник СПЦ № 2 Олександр Білошицький, який грав роль умовно постраждалого. – Я не хотів би в реальному житті отримати такі травми, краще дотримуватися усіх правил охорони праці, наперед оцінювати усі ризики та завжди залишатися живим та неушкодженим».
«Моїм завданням на цьому тренінгу було виявити постраждалого, правильно викликати «швидку» та допомагати водію, – розповідає слюсар-ремонтник СПЦ № 2 Анатолій Демчук. – Знаєте, відчув дуже велику відповідальність. Мій колега правий, коли сам все робиш, то і ставлення до цього в тебе інше. Хоча все було не насправді, я відчув полегшення, бо зміг допомогти людині».
Ну що ж. У фіналі тренінгу – усі живі та врятовані. Учасники Андрій Волобуєв, Олександр Білошицький та Анатолій Демчук сфотографувалися на згадку.
Пам’ятаймо, безпечне виконання робіт у більшості випадків залежить від свідомого ставлення до охорони праці. Бережіть себе і нехай вам ніколи не згодиться швидка допомога.
