6 жовтня під час виконання бойового завдання загинув працівник нашого підприємства, командир відділення стрілецького взводу, молодший сержант Дмитро Стельмах. З 1 березня зі зброєю в руках він захищав Україну.
Дмитро Стельмах працював слюсарем-ремонтником у конвертерному цеху, ремонтував енергетичне обладнання. Як розповів майстер з ремонту устаткування Ігор Кузьменко, Дмитро був людиною працьовитою, справжнім професіоналом. Він часто виконував обов’язки майстра, легко знаходив спільну мову з колегами, вміло організовував роботу, багато уваги приділяв своєму розвитку, успішно виконував будь-які виробничі завдання. Дмитро мав веселу вдачу, жив на позитиві, був душею компанії.
«Ми багато років працювали поруч, – говорить бригадир слюсарів Олександр Хлєбов. – Це була дуже порядна та добра людина з великим серцем. Це велика втрата для всіх нас. У нього залишилося два сини 7 та 15 років і дружина. Ми з хлопцями з бригади ніяк не можемо повірити, що Діми вже немає».
Оновлення цеху проводиться в рамках інвестиційної програми підприємства, щоб зменшити промисловий вплив на екологію і підвищити технічну надійність обладнання, а також зміцнити виробничі будівлі та споруди.
Вантажні машини везуть будматеріали, потужні крани піднімають великі вантажі, гуркотить різноманітна техніка і майже всюди працюють будівельники: засипають, укладають, монтують, збирають…
Такий жвавий рух саме зараз відбувається на промисловому майданчику агломераційного цеху № 2. Роботи з його реконструкції тривають з 2014 року, але здійснюються вони поетапно, щоб не припиняти виробничий процес та забезпечити безпечну працю агломератникам.
«За цей час ми зробили дуже багато – реконструювали комплекси усіх шести агломашин цеху, встановили нові сучасні газоочистки, замінили газоходи, комунікації, промислове устаткування тощо, – розповідає Антон Яцеленко, заступник директора аглодоменного департаменту з ремонтів. – Ми досягли значного екологічного ефекту, зробили виробництво більш сучасним та ефективним. Але, на жаль, паузу у виробництві та реконструкції довелося зробити через війну. На деякий час ми взагалі зупинили усі процеси, адже ворог був надто близько від міста і треба було дбати про безпеку робітників. Та вже з 7 квітня виробництво поновилося – на двох агломашинах другого аглоцеху почалося виготовлення агломерату для єдиної поки працюючої доменної печі № 6. Продовжилася і реконструкція АЦ № 2».
Начальник агломераційного цеху № 2Олег Щербук проводить «Металург» промисловим майданчиком і розповідає: «Як бачите, працюють люди, техніка. Тривають оздоблювальні роботи на абсолютно новій, нещодавно збудованій будівлі перевантажувального вузла потоків шихти. Саме тут потоки пересипаються та спрямовуються на агломераційні машини. Тепер цей процес відбуватиметься в сучасних та безпечних для роботи умовах, адже нова промислова будівля має не тільки міцні цегляні стіни, а й нову обшивку, дах, надійне перекриття між поверхами».
Тривають оздоблювальні роботи споруди перевантажувального вузла шихти
Поруч теж «кипить» робота із заміни фасаду корпусу спікання. Саме цей корпус є найголовнішим об’єктом АЦ-2, бо в ньому знаходяться комплекси усіх шести агломераційних машин, мережі конвеєрів, системи завантаження необхідною сировиною, пульти управління процесами тощо. Будівля вражає своїми розмірами, у найвищій точці її висота сягає майже 14-го поверху.
З іншого боку корпусу спікання зараз триває відновлення основних колон.
Новий фасад корпусу спіканняЗ іншого боку корпусу спікання роботи ще тривають
На території цеху височіє вже реконструйований комплекс вологої очистки. Його оновлення відбувалось з вересня минулого року.
«Насправді це велика аспіраційна установка, яка має 36 точок для вловлювання пилу та пару в місцях перевантажування шихти, – продовжує Олег Щербук. – До речі, завдяки новому обладнанню бруд не вирветься на волю, адже в очистку його примусово втягують димососи та інші прилади. Зараз на комплексі проходять пусконалагоджувальні роботи. Раніше тут теж була волога очистка, але старого зразка, вона з роками стала неефективною. Загалом в цеху вже добре зарекомендували себе нові системи газоочисток. Приклад тому – електрофільтри агломашин, які очищують газ від твердих часток».
Комплекс вологої очисткиНові газоочиски
Тривають в АЦ № 2 і роботи з облаштування центрального входу на промисловий майданчик. Два рівня майданчику з’єднують сходи, які теж оновлюються та облаштовуються, щоб робітникам цеху ходити ними було зручно та безпечно.
Тож, навіть у таких непростих умовах, цех живе, працює та вдосконалюється. Його робітники вірять у найскорішу перемогу та відновлення роботи на повну потужність.
На початку жовтня своє 25-річчя відзначив цех з обслуговування та ремонту електрообладнання коксохімічного виробництва.
Втім «коріння» цех має набагато довше, адже свій родовід веде від енергетичного цеху криворізького коксохімічного заводу, згодом КХВ. У 1997 році після організаційних змін цех змінив назву на ЦОРЕО. А от його основна функція залишилася незмінною: безперебійне забезпечення електроенергією усіх цехів КХВ.
ЦОРЕО фактично «годує» усе, що рухається, пересувається і виготовляє кокс на коксохімі. Без електроенергії потужне обладнання зупинилося б назавжди. Навіть коли комплекси батарей були переведені на «гарячу консервацію», роботи у працівників цеху менше не стало. Тому що електроенергія потрібна коксохіму і тоді, коли обладнання не працює на повну, адже воно живе і потребує живлення, незважаючи на вимушену фазу «сну».
«Ми отримуємо електроенергію від зовнішніх електромереж, за допомогою трансформаторів перетворюємо її на потрібну нам «дозу» і передаємо безпосередньо цехам, – розповідає начальник ЦОРЕО Юрій Диннік. – Крім того, обслуговуємо та ремонтуємо електрообладнання, залучене у виробництві коксу. Цех складається з чотирьох дільниць: мереж і підстанцій, електротехнічної лабораторії, електроремонтної та спеціалізованої дільниці з ремонту основного коксохімічного обладнання».
Колектив цеху здебільшого жіночий. Справжні господині вдома, вони й в цеху все тримають у взірцевому порядку. Не відстає й чоловіча частина цеху. Зараз троє працівників ЦОРЕО боронять країну у лавах ЗСУ, і весь цех за них переживає. А ще майже кожен працівник або працівниця волонтерять.
«Нам всім непросто, але саме робота і є моїм порятунком, – розповідає начальник зміни Наталя Волошина. – Сумую за робочою атмосферою, яка була, коли завод працював за звичайним графіком, і вірю, що скоро все повернеться. Та й вдома намагаюся не сидіти склавши руки. Біля мене у школі плетуть сітки для наших захисників, тож теж долучаюся до цього корисного процесу. Ювілей цеху ми відзначили не так, як хотілося б, звісно, війна… Але зараз для нас найголовніше свято – Перемога. Ми всі чекаємо на неї».
Постійно на ногах і під напругою, жартуючи так говорить про свою роботу електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування Галина Слюзар. «Дуже люблю свій колектив, адже ми наче одна родина. Знаю, що тут мене завжди підтримають та допоможуть. Робота в нас відповідальна, бо від неї залежить не лише якісна робота обладнання, а й життя та здоров’я працівників заводу. Коли потрібно виконати ремонт чи ревізію електроустаткування, то саме ми робимо місце роботи для ремонтного персоналу «електробезпечним». Я в цеху не один десяток років, за цей час багато чого змінилося. На власні очі бачу, як розвивається цех, а разом з ним і ми. І цей прогресивний рух мені дуже імпонує», – говорить Галина.
25 років для людини – розквіт, молодість, коли попереду ще багато подій, перемог та досягнень. «Я вірю в наш цех, в наших людей, в наше підприємство, в нашу Перемогу на всіх фронтах. Адже на передовій – хлопці з мого цеху, я знаю, що вони не підведуть, – говорить начальник ЦОРЕО Юрій Диннік. – В цеху працює надійна команда, з нею ми вже не один рік поспіль поряд, тож перевірені часом. Щиро сподіваюсь, що наступний день народження цеху ми зустрічатимемо по-іншому, по-святковому і в мирній країні!»
Запрошуємо дітей працівників віком від 12 до 16 років взяти участь безкоштовно у новому проєкті й розвинути необхідні у сучасному світі вміння та навички.
Інформаційні технології змінили світ, і ми живемо в епоху блогерів та інфлюенсерів. Поради «не висовуватись» давно вже застаріли. Чекати, поки тебе хтось помітить і розкаже про тебе світові – неефективно. Зараз все в руках кожного з нас.
Сьогодні будь-хто може завести свій канал комунікації й ділитися з усіма чим завгодно: розповідати про себе, про свою роботу, хобі, здобутки чи показувати шлях підкорення нових вершин у тій чи іншій сфері.
Наші діти ростуть у цьому шаленому потоці інформації. В режимі онлайн вони навчаються, розважаються і тримають контакт з рідними, друзями, шанувальниками, однодумцями тощо.
Вже недостатньо просто здобути професію – потрібно вміти ще й просувати себе. Новий час ставить перед дітьми нові виклики й вимагає нових вмінь та навичок:
вміти презентувати себе й спілкуватися з аудиторією через екран смартфона;
вміти працювати з великими обсягами інформації й передавати її у короткому текстовому й відеоформаті;
вміти проявляти лідерські якості в онлайні;
мати прокачаний емоційний інтелект;
нестандартно й креативно мислити.
Тож пропонуємо розвивати необхідні soft skills ваших дітей у новому форматі під назвою «Школа блогерів» від експертів «АрселорМіттал Кривий Ріг»
Це пілотний проєкт, в якому діти вчитимуться грамотно писати пости для соцмереж з Вікторією Кващук, фотографувати на телефон, знімати й монтувати відео з Валерією Рясною, говорити на камеру з Наталією Терещенко і ще багато чому іншому.
Ми познайомимо юних блогерів з культурною та медійною сферою і покажемо, де ховається унікальний і цікавий контент у нашому промисловому місті.
Хто хоче спробувати чи проявити себе, навчитись працювати з інформацією, стати топовим українським блогером у своєму місті й форсити на хвилях трендів сучасної реальності, реєструйтесь.
В цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу поповнення – новий зварювальний робот-маніпулятор.
В електрозварника Олександра Тинка досвід у зварювальній справі великий – 22 роки. За цей час йому довелося виконувати різні найскладніші завдання та працювати з різними напарниками. А нещодавно таким напарником Олександру став… зварювальний робот-маніпулятор. Тинок, посміхаючись, називає його «третьою рукою», настільки органічно «помічник» слухається зварника і допомагає йому у роботі. А ще робот у прямому сенсі береже здоров’я працівника.
«Серед завдань, які цех має виконувати, доволі часто та у значних обсягах є ремонт та наплавлення роторів для обладнання гірників, – говорить змінний майстер ЦМК Олександр Карелін. – Ротори швидко зношуються, бо працюють інтенсивно та в дуже шкідливих умовах. А от щоб його відремонтувати, наплавити, потрібно робити зварювання практично всередині самої запчастини. І найбільше дістається руці зварника, яка тримає зварювальний апарат, бо на неї діють високі температури. На очі впливає яскраве світло та ще й частки металевого пилу, що відлітають у процесі. Здоров’я працівників завжди у пріоритеті, тому керівництво заводу та цеху перейнялося розв’язанням цієї проблеми. Вихід ми «підгледіли» на «Азовсталі». Там вже тоді використовували спеціального зварного робота-маніпулятора».
Тепер цей красень доєднався до парку обладнання ЦМК та став надійним напарником електрозварника (бригадира) Олександра Тинка. Коли обладнання придбали, то довелося повчитися на ньому працювати, розповідає бригадир. «Мені подобається розвиватися. Нове обладнання – це рух вперед, тому не вагаючись вирішив опанувати нового робота. Тепер я в складні для доступу місця деталі не лізу. Всі роботи виконує робот-маніпулятор. Він, до речі, мені нагадує руку. Моє завдання – лише правильно ним керувати: обрати відповідну програму і слідкувати за роботою. Робити це нескладно, адже робот запрограмований. Якщо щось піде не так, то робот зупиняється, дбає про свою та мою безпеку. Відверто кажучи, новий «напарник» зварює класно!»
Та це не єдиний плюс зварювального робота. Завдяки йому пришвидшилися й терміни наплавлення та зварювання роторів. Якщо раніше робота з відновлення одного ротору двома зварниками тривала близько 40 годин, то зараз Олександр за допомогою свого «напарника» з цим завданням можуть впоратися за 24 години. І як довела практика, досвід зварника у поєднанні з можливостями робота гарантують якість роботи на всі 100 відсотків!
1 жовтня виповнилося 55 років цеху підготовки составів сталеплавильного департаменту. До 2011 року вся виплавлена в «АрселорМіттал Кривий Ріг» сталь розливалася у форми-виливниці. З часу виникнення на підприємстві сталеплавильного виробництва у сталеплавильних цехах працювали спеціальні дільниці для очищення форм та підготовки залізничних составів, що звались дворами виливниць. Своєчасна та якісна підготовка до розливання сталі стала важливою складовою стабільної роботи підприємства, і в 1967 році на заводі створили окремий підрозділ – цех підготовки составів.
Як і багато років тому, працівники цеху ведуть два основних процеси – підготовку виливниць, піддонів та формування составів, і роздягання сталевих злитків. З моменту пуску першої машини безперервного лиття заготовок частка сталі, розлитої у виливниці, зменшується з кожним роком. Але цех і зараз залишається важливою ланкою виробництва, адже, наприклад, у довоєнному 2021 році таким способом було розлито близько 1,8 млн тонн, що становить більш ніж третину всієї виробленої сталі.
Зараз не найкращий час для святкування ювілеїв. Йде війна. Комбінат працює не на повну потужність. Вся сталь поки що розливається безперервним способом. Але працівники ЦПС впевнені, що зі збільшенням обсягів виробництва (особливо після Перемоги) підприємству знадобиться багато підготовлених составів з виливницями – і тоді закипить робота. Тому ювіляри не чекають цього моменту, склавши руки. Вони вдосконалюють обладнання, поліпшують побутові умови, допомагають захисникам. А 24 працівники ЦПС здобувають нашу Перемогу зі зброєю в руках.
«Цех поки стоїть, але з 24 лютого ми багато зробили, – розповідає начальник ЦПС Євген Прохода. – Наприклад, разом з колегами з ЦРМО-4 відремонтували декілька кранів. Крани виконують величезну роботу з роздягання злитків, беруть участь у формуванні составів, очищенні виливниць. Без кранів нам ніяк не можна. Адже виливниця – важка штука, чавунна. Деякі з них важать 12,8 тонни, а маса піддонів під них – 5 тонн. Саме з таких форм виходять 14-тонні злитки. Руками таке не потягаєш. У відділенні роздягання злитків № 3 замінені підкранові рейки – це дасть змогу людям працювати швидше та безпечніше. Я назвав лише невелику частку зробленого. Все обладнання підтримуємо у належному стані. Можемо почати хоч зараз! Щодо побутових умов, то власними силами ми відремонтували чотири кімнати відпочинку, замінили системи опалення в гардеробних, тобто до зими підготувалися, люди будуть у теплі».
З перших днів війни працівники цеху організували допомогу своїм колегам, які зараз захищають країну. В цеху збирають кошти. Вже закупили та доставили воїнам спорядження, взуття, інструменти. «Зараз ми повинні добре підготувати наших хлопців до зими, – продовжує начальник цеху. – Першочергове завдання – придбати та доправити їм термобілизну. На решту купимо термошкарпетки та рукавички. Піклуватися одне про одного – це найкраща цехова традиція. А традиції ми бережемо».
В цеху дуже скучили за виробничими процесами, за справжньою роботою, за гарячими сталевими злитками, які треба звільнити від виливниць та доправити на блюмінг. Дійсно, величезні злитки кольору вогню – то вражаюче видовище! Люди не втрачають оптимізму та вірять, що незабаром цех увімкнеться на повну.
Дмитро Манко, слюсар-ремонтник ЦПС:
– Зараз всім дуже нелегко. Більшість часу ми на простої. Відповідно і зарплата відчутно зменшилася. Але без надії немає сенсу жити. Тож віримо, що скоро треба буде багато металу, все закрутиться, завертиться, запрацює. Коли викликають на роботу, зайнятися є чим. Саме зараз ремонтуємо бойлерну. То лише ледарям нема чого робити. Поздоровляю всіх нас з днем народження цеху. Все буде добре».
