Категорія: Охорона праці

Категорії
Охорона праці

Не бійся боятися

Ми поговорили з працівниками різних цехів «АрселорМіттал Кривий Ріг» про небезпеки на роботі та найважливіші правила, виконання яких здатне протистояти цим небезпекам. Сподіваємося, що відповіді вас зацікавлять, а досвід колег стане у пригоді.и на роботі та найважливіші правила, виконання яких здатне протистояти цим небезпекам. Сподіваємося, що відповіді вас зацікавлять, а досвід колег стане у пригоді.

Наталя Поляк, машиністка кранів конвертерного цеху: «Робота машиніста кранів дуже небезпечна. Важко визначити, що тут найнебезпечніше? Робота на висоті? Рухомі та обертові механізми? А може робота з електроустаткуванням? Дотримуватися необхідно всіх вимог, виконувати всі правила. А ще я відповідаю за людей, які працюють або переміщуються он там, унизу. Тому я маю завжди бути напоготові. Особливо в он тій найнебезпечнішій зоні. Інколи туди помилково заходять люди, особливо, молоді, недосвідчені, і не тільки. Тож я ніколи не забуваю подавати гучний сигнал коли когось побачу. Перед початком руху також лунає сигнал. Це надзвичайно важливе правило, яке може запобігти та врятувати».

Володимир Боцула, слюсар-ремонтник цеху ремонтів металургійного устаткування № 2: «Наша бригада працює у багатьох цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг». Ми беремо участь у ремонтах устаткування. Дуже часто виконуємо ремонтні роботи на висоті. Це може бути, наприклад, 12 метрів, а може й всі 30. Як ви розумієте, залишитися живим після падіння з такої висоти шансів практично немає. Тож обов’язкове використання захисного поясу, що запобігає падінням – це вимога, яку я б не порушив за жодних обставин. Причому стан поясу треба регулярно перевіряти, вдягати його правильно, а ще правильно закріплюватися за його допомогою. Для цього є спеціальні кріплення. Тож я прошу всіх колег, які мають справу з висотою: завжди користуйтеся поясом та використовуйте його правильно. Пам’ятайте, що життя – це найголовніше».

Євген Зеленко, майстер з ремонту устаткування блюмінга: «Я працюю в «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 2005 року, а з 2009 року – майстром з ремонту устаткування. Мій підрозділ обслуговує та ремонтує електроустаткування. Може це дивно, але я, не зважаючи на досвід, боюся електричного струму. Вважаю, що це непогано. Найгірше, коли людина не відчуває страху до небезпек. Це часто призводить до легковажних дій з усіма наслідками. А якщо боїшся, то кілька разів перевіриш. Я ніколи не почну виконувати роботу, якщо не буду на сто відсотків впевнений, що устаткування знеструмлено, що враховано всі вимоги безпеки. І як керівник, я за жодних обставин не відправлю колегу на завдання, якщо не впевнюся, а потім ще раз не перевірю те, що його здоров’ю, життю нічого не загрожує. Сподіваюся, що мої колеги також керуються цими простими принципами».

Андрій Кравченко, слюсар-ремонтник ЦРМУ-2: «Ми обслуговуємо і ремонтуємо устаткування у багатьох цехах. Часто доводиться працювати на висоті, тому обов’язково користуємося запобіжними поясами. Часто обслуговуємо устаткування під тиском, наприклад, кранові кондиціонери, у яких застосовується фреон. Звичайно ж, застосовуємо слюсарні інструменти. Тож крім поясів безпеки обов’язково користуємося іншими засобами індивідуального захисту, такими як захисні окуляри. Саме вони захищають наші очі від уламків чи шкідливих хімічних речовин. Без окулярів я ніколи не починаю роботу, і запрошую всіх робити так само. А ще користуватися респіраторами, щоб «хімія» чи пил не потрапляли у легені. Я маю досвід роботи з 2000 року, тож знаю, про що кажу. І ще от що скажу: досвід – не привід нехтувати правилами, бо висоті, електроструму та іншим небезпекам байдуже, який у тебе досвід».

Категорії
Охорона праці

Зима позаду, але розслаблятися не на часі

Весна, на яку в цьому році ми чекали як ніколи, таки настала. Тож саме час підбивати підсумки зимового сезону. Він був важким за багатьма чинниками. І те, що енергетика країни, хай не без суттєвих втрат, але таки вистояла, додає оптимізму. Енергетика «АрселорМіттал Кривий Ріг» також зазнала важких випробувань, які продовжуються. Саме професіоналізм енергетиків підприємства дозволив не лише пережити зиму, зберігши устаткування, а ще й убезпечити працівників підприємства від величезних ризиків, викликаних збоями подачі електроенергії.

Євгеній Пантело багато років пропрацював у нашому енергетичному департаменті, зокрема, на теплоелектроцентралі. Тож йому, як нікому, відомі ті небезпеки, які є на ТЕЦ, та наслідки,  які могли б спричинити перебої з енергопостачанням. Зараз Євген – провідний інженер з охорони праці і опікується саме цехами енергодепартаменту, разом з колегами він допомагає енергетикам усувати ризики та організовувати безпечну роботу.

«Я вважаю, що енергетика – це серце підприємства. Без енергоресурсів виробництво неможливе. Але енергія здатна не лише приносити користь, а може й наробити багато горя, – говорить Євгеній. – Наприклад, температура пари у котлах ТЕЦ перевищує 500 градусів, а тиск досягає 100 атмосфер! Температура живильної води, яка йде трубопроводами, сягає 150 градусів, а тиск – 170 атмосфер. Не дай боже цій стихії вирватися на волю. Ці ризики багаторазово зростають, якщо є збої у роботі системи.

Цієї зими у зв’язку з шахедними та ракетними атаками по енергетиці країни ці збої не були поодинокими. Одного разу подача електроенергії зовсім зупинилася. Уявіть собі, що кілометрами трубопроводів прокачуються завдяки електроустаткуванню гази, пара та вода під шаленим тиском, і раптом рух зупиняється, бо немає струму. Руху немає, а тиск залишається! І це дуже небезпечно для агрегатів, а особливо – для людей які з ними працюють чи перебувають поблизу, для сотень людей. У цій та інших ситуаціях наші енергетики спрацювали надзвичайно виважено та професійно».

За підсумками зимового сезону Євген з колегами роблять висновки: що спрацювало, що ні. Якщо ні – то чому? Що можна покращити? Над помилками треба працювати завжди, тому що все змінюється швидко, а  зі змінами збільшуються небезпека і ризики.  І ми до цього маємо бути готовими.

«Разом з виробничниками ми розробляємо і впроваджуємо заходи, щоб запобігти помилкам. Це комплекс організаційних і технічних заходів, але і не тільки. Це аудити та перевірки, навчання і бесіди, консультації і корегувальні заходи, – каже Євген. – Впроваджуємо систему  блокування та ізоляції LOTO.  Працюємо над тим, щоб доступ до устаткування, де присутня небезпечна електрична, гідравлічна, пневматична, скрита та інші види енергій,  був неможливим завдяки використання системи  LOTO. Вчимо застосовувати цю систему. І не втомлюємося закликати кожного робітника працювати безпечно. Не заради уникнення покарання за порушення, а заради себе, заради тих, хто чекає вас дома живими та  неушкодженими.

Категорії
Uncategorized Охорона праці

«S.H.E.» is Health and Safety

Ми прямуємо на виробничий майданчик, де ремонтують величезний самоскид. Володимир та Владислав – працівники підрядної організації, яка виконує цей ремонт. Практично щозміни вони працюють на висоті, з вантажопідйомними механізмами, електроінструментами, тобто небезпек вистачає. Мої супутники – провідний інженер з охорони праці Олександр Шишка та фахівчиня-стажерка Валерія Балабанова підходять до ремонтників, вітаються, розпитують про можливі проблеми з безпекою праці. Зав’язується щира розмова…

«Ми обов’язково маємо знати про труднощі, щоб разом їх вирішити. А ще не втомлюємося нагадувати працівникам про обов’язкове використання засобів індивідуального захисту, виконання всіх вимог з ОП, та про те, що життя – найцінніше, що є у людини, що кожного чекають зі зміни рідні та друзі», – пояснює Валерія Балабанова. Вона – студентка четвертого курсу гірничого фахового коледжу. Дівчина вчиться на маркшейдера, а паралельно опановує професію інженерки з охорони праці у рамках проєкту «S.H.E.», навчаючись і стажуючись одночасно. Її наставником якраз і є Олександр Шишка, який опікується питаннями охорони праці у цехах гірничого департаменту.

«Навчальну програму для Валерії ми складали разом з нею, – розповідає Олександр. – Бо важливо, щоб вона вивчала не лише те, що обов’язково, а й те, що їй самій цікаво. Людину треба зацікавити, не відбити бажання, тоді й результати будуть. Намагаємося гармонійно поєднувати теорію та практику. Теорія – це вивчення нормативно-правових актів з охорони праці, необхідної документації, необхідних для роботи фахівця з ОП комп’ютерних програм, таких як Word, Excel та Power Point. Вони необхідні для роботи з документами, створення звітів та презентацій. Практична частина – це робота у цехах».

Олександр з Валерією більшість робочого часу проводять саме на виробничих майданчиках. Вони спілкуються з людьми, виявляють ризики та разом з цеховиками розробляють заходи з підвищення рівня безпеки у цехах. Звичайно ж, не обходиться без виявлення порушень та бесід з порушниками та їх колегами.

«Я на стажуванні вже три місяці, і один з висновків, які зробила протягом цього часу: люди порушують правила, тому що з байдужістю ставляться до своєї безпеки, – каже Валерія. – Дехто не усвідомлює зв’язку між порушеннями та нещасними випадками. Тож доводиться ще й ще раз повторювати це працівникам. Реагують по-різному. Дехто ображається. Але краще хай ображаються, але залишаються живими, без травм повертаються з роботи. З такими людьми спілкуватися важко, але необхідно. Взагалі-то з комунікацією у мене, скільки себе пам’ятаю, проблем не було. Але над навичками ефективного спілкування я постійно працюю. А ще наполегливо вивчаю теорію, бо щоб ефективно спілкуватися, треба бути, як то кажуть, у темі. Інакше тебе ніхто й слухати не буде».

Валерія сказала, що стажуватись їй подобається, але щоб самостійно виконувати роботу інженера з охорони праці, їй треба ще багато вчитись та практикуватися, тож сподівається на подальшу допомогу колег. За словами Олександра, вона вже виконує багато корисної роботи.

«Коли треба виявити ризики чи порушення, запропонувати заходи, то ще одна пара очей та вух не завадять. А дві голови краще, ніж одна, – усміхається Олександр. – Я у свої 23 роки не вважаю себе старим, але інколи погляд молодших колег на ту чи іншу проблему є незвичним і дуже корисним. Валерію вже знають у цехах гірничого департаменту, тепло вітаються, і питають, чи не вирішив я перейти на інше виробництво, залишивши замість себе стажерку? Поки що ні, працюватимемо разом. Я вважаю, що «S.H.E.» – дуже корисний проєкт. Завзяті розумні дівчата. Беруться за роботу, у них очі горять. Тож і ми поруч з ними не можемо пасти задніх. Бажаю їм не втратити завзяття та бажання робити працю людей безпечнішою».

Більшість часу Олександр та Валерія проводять саме у гірничотранспортному цеху (на ремонтних майданчиках, у кар’єрах тощо). А ще стажерка знайомиться зі специфікою охорони праці в інших цехах ГД: на дробильних та рудозбагачувальних фабриках, у цеху технологічного водопостачання, ремонтному цеху тощо. Тож її цілеспрямовано готують до роботи саме у гірничому департаменті.

«Мені дуже цікаво стажуватися, хоч і не просто. Користуючись можливістю, хочу попросити всіх працівників берегти себе та колег, не порушувати правила, пам’ятати про своїх рідних, і… не ховатися від працівників департаменту з охорони праці та промислової безпеки. Ми йдемо в цехи, щоб вам допомогти».

А дізнатися більше про проєкт «S.H.E.» і взяти у ньому участь, заповнивши анкету, можна за посиланням: https://forms.office.com/e/dhYiuJ6EHi

https://forms.office.com/e/dhYiuJ6EHi
Категорії
Охорона праці

Ставимо безпеку на конвеєр

Перевезення вантажів автомобільним транспортом є найпопулярнішим серед всіх вантажних перевезень у світі. Підраховано, що вже у 2027 році його частка на ринку перевезень може досягти 40 відсотків. А от у вогнетривно-вапняному цеху (ВВЦ)  «АрселорМіттал Кривий Ріг» на лідируючій позиції – конвеєрний транспорт. Цех виробляє вапно, без якого неможливе виплавляння сталі на підприємстві. Конвеєри транспортують як готове вапно з обертових печей на склад готової продукції, так і сировину для його виробництва з вагоноперекидача на відкритий склад, а далі до печей. Тож безпечна робота конвеєрів має величезне значення для цеху і його працівників.

Виконувач обов’язків електрика ВВЦ Євген Ольховський повідомив, що у цеху розпочато заміну таких важливих елементів безпекової системи, як кінцеві вимикачі. «Всі наші конвеєри, оснащені кінцевими вимикачами, причому, з обох боків кожен. Вимикач має металеві троси. Потягнувши за трос, працівник може миттєво зупинити конвеєр, якщо виникне необхідність, наприклад, небезпечна ситуація для людини, яка випадково опиниться у робочій зоні. Силами електрослужби цеху вже замінені кінцеві вимикачі на трьох конвеєрах. Нові вимикачі мають ряд переваг, серед яких – надійність і зручність у використанні».

Як кажуть, краще один раз побачити. Збоку конвеєра – симпатична жовта коробочка із світлодіодом та кнопками. Це і є кінцевий вимикач. У обидва боки від нього розходяться троси. Потягнувши за трос у будь-якому місці, саме й можна зупинити конвеєр, уникнувши можливої аварійної ситуації. У чому ж переваги нових вимикачів?

«Зупинити конвеєр можна також натиснувши на аварійну стопову кнопку на корпусі вимикача, –  пояснює в.о. електрика. – Коли спрацьовує вимикач, то червоним загоряється світлодіод. Ні кнопки, ні світлодіоду на старих немає. Суттєво спрощений процес запуску конвеєра після зупинки. Він запускається розблокувальною кнопкою також на корпусі. А для того, щоб випадково не натиснути цю кнопку і помилково не запустити конвеєр, коли загроза ще існує, ця кнопка спрацьовує, якщо її відтягують на себе, а не натискають. А ще корпус вимикача зроблений з алюмінієвого сплаву, що запобігає корозії, і має захист IP 67, тобто електроніка захищена від вологи й пилу. Така захищеність запобігає псуванню устаткування та робить пристрої набагато надійнішими. Та й догляд за ними суттєво спрощується».

Марина Маслина та Олена Тарасенко – транспортувальниці ВВЦ. Вони керують роботою конвеєрів, контролюють процеси транспортування вапна. Кожна з них керує кількома конвеєрами, і по одному у кожної вже переобладнано новими вимикачами. «Це дуже зручно, –  говорить Марина. – Не часто, але є випадки, коли конвеєр треба зупинити миттєво. Наприклад, коли стрічка перевантажена, випадково потрапляє сторонній предмет. Звичайно, важко уявити, що людина у повному розумі полізе під працюючий конвеєр, але й до цього треба бути готовими». А Олена доповнює колегу: «Якщо раптово зупиняється конвеєр, то з новим вимикачем чітко видно, це спрацював вимикач чи є інша причина. При спрацюванні вимикача вмикається світлова сигналізація – починає світитися червоний світлодіод на його корпусі. А на конвеєрі з вимикачем старого типу, не оснащеним індикатором, інколи треба витратити багато часу для пошуку причини зупинки».

А на завершення нашої бесіди Євген Ольховський повідомив, що роботу із заміни кінцевих вимикачів буде продовжено, бо безпека – понад усе.   

Категорії
Охорона праці

З людьми – на одній хвилі

На нещодавніх переговорах у Білому домі Трамп разом зі своїм віцепрезидентом наполягали, що у нас немає карт у боротьбі проти російської агресії. Залишимо це твердження на совісті американських очільників. Краще розповімо про те, які козирі є в інженера з охорони праці Романа Бобка для організації безпечної роботи в цехах.

Бажання

«Бажання допомагати людям – це у мене з дитинства, – говорить Роман. – У моєму житті були випадки, коли саме мені випало рятувати людей. Одного разу я надавав допомогу людині під час припадку епілепсії. Іншим разом довелося рятувати людину, яка тонула. Це все впевнило мене у тому, що якщо опинитися в потрібний час у подібному місці, то можна врятувати життя. Тому з дитинства формувалася мрія – захищати людські життя від небезпек. Раніше я працював помічником машиніста тепловоза. Саме коли я знаходився у кабіні свого локомотива, надійшла інформація, що потрібні тренери для навчання за програмою Take Care (Бережи себе). То був шанс».

Роман відправив резюме й успішно пройшов співбесіду. Почалося навчання майбутніх тренерів. А на останньому тренінгу Романові випав ще один шанс.

«Підсумковий тренінг проводив директор департаменту з охорони праці та промислової безпеки Жанбек Єсмаханов, – згадує Роман. – Мені дуже сподобалося. У нього був вогонь в очах. І хай ще не все виходить на нашому підприємстві з того, чого він прагне. Але він щиро бажає зробити працю людей якомога безпечнішою. Я підійшов до Жанбека, і сказав: «Я також хочу працювати заради безпеки. Я хочу бути у вашій команді».   

Довіра

Досвід роботи помічником машиніста допомагає Романові Бобку створювати потрібну атмосферу під час спілкування з людьми в цехах.

«Якщо хочеш, щоб люди прислухалися до тебе, то треба бути щирим. А ще треба бути з людьми, як то кажуть, на одній хвилі, – говорить Роман. – Коли робітники дізнаються про те, що я нещодавно був одним з них, то бар’єри недовіри починають руйнуватися. Але якщо не вболівати за кожного, не намагатися допомогти, то сам по собі факт, що я з робітників, не допоможе. Треба слухати людей, ставитися до кожного з повагою. Тоді й вони будуть тебе поважати. А під час довірливого спілкування якраз і знаходяться відповіді на складні питання, у тому числі й безпекові».

Допомога

У Романа є мрія – зламати стереотип про те, що охорона праці тільки те й робить, що вишукує недоліки та знімає премії.

«Ставлення до нашого департаменту як до карального органу формувалося десятиліттями, – пояснює Роман Бобко. – Ламати подібні стереотипи дуже важко, але можливо. Треба всі зусилля спрямуватина взаємодію, на допомогу. Більшість часу я у цехах. Довіра допомагає розкрити людей. Вони діляться своїми проблемами. Ми разом з керівниками й робітниками знаходимо шляхи їх вирішення. Хочу подякувати всім керівникам, з якими взаємодіємо для організації безпечної роботи».

Роман вважає, що, на підприємстві не залишилося керівників, які б не піклувалися про своїх людей.

«Протягом останніх років відсіялися люди, які не вболівають за свою роботу, за колег, за підприємство, – каже Роман. – У цих умовах залишилися лише його патріоти. Не залишилося і людей, які свідомо, систематично порушують безпекові правила. Я поки що не пам’ятаю жодного випадку, коли б не можна було обійтися без покарання. Кожен випадок порушення треба розглядати індивідуально, з урахуванням обставин. Наприклад, нещодавно підходжу до працівника, який в цеху без окулярів. Чоловік пояснює, що працював кувалдою, і піт вже так залив очі, що він на хвилинку зняв окуляри, щоб очі подихали, відпочили. За що його карати? Сам же так працював. Лише нагадав, що перед продовженням роботи окуляри треба вдягти. Та й повноважень карати у нас зараз немає. Ми лише інформуємо керівників підрозділів. А вони вже ухвалюють рішення, бо своїх людей знають краще».

Ідеї  

Коли Роман Бобко проходив співбесіду, щоб перейти інженером з охорони праці, він підготував презентацію з ідеями, як зробити роботу безпечнішою.

«Одна з ідей – альтернатива картам HIRO. Це шелфтокери – наліпки з нагадуванням основних ризиків, які є на дільниці. Вони мають бути всюди, куди падає людський погляд. Я сам заповнював HIRO, коли працював машиністом. Корисна штука – визначити ризики перед зміною. Але інтенсивний робочий процес так тебе захоплює, що за деякий час нагадування про ризики вилітає з голови. А от наліпки потрапляють на очі і нагадують, тримаючи в тонусі. В ідеалі ж – це коли HIRO й шелфтокери використовуються паралельно».

А ще Романів досвід каже, що багато нещасних випадків трапляється наприкінці зміни.

«Те, що люди більше порушують правила «під шабаш» має логічні пояснення, – говорить Роман. – По-перше, треба завершити заплановану роботу, тому люди спішать. По-друге, мозок вже не в тому стані, щоб зберігати максимальну увагу. Тому я раджу працівникам левову частку запланованого (в ідеалі 80 відсотків, згідно з принципом Парето), робити саме у першій половині зміни, поки мозок свіжий і тіло не виснажене роботою».

Дуже важливо, щоб потрібна людина опинилася в потрібний час у потрібному місці. У Романа зараз надзвичайно відповідальний період. За ним закріплено інші підрозділи, з якими він ще не працював. Доведеться знову пройти шлях встановлення взаємної довіри з людьми та вивчити всі ризики, щоб допомагати їм протидіяти. Побажаємо ж йому успішно спрямувати свої козирі на захист людських життів.