Позначка: арселорміттал кривий ріг

Категорії
Новини

Чому один за всіх – краще, ніж всі за одного

Фахівці Ливарно-механічного заводу модернізували горизонтально-розточний верстат з ЧПУ в ремонтно-механічному цеху № 1.

Цей верстат у цеху називають «центровим» та головним. Він один здатен замінити одразу декілька верстатів: токарний, свердлувальний та фрезерувальний. Це саме той випадок, коли один за всіх – краще, ніж усі за одного. Цей верстат дозволяє прискорити процес та покращити якість обробки деталей, різних за формою та складністю, і при цьому сприяє зниженню собівартості цих процесів. Цікаво, що одразу верстат не був обладнаний ЧПУ і мав ручне керування. Системою числового програмного управлінням його обладнали у 2005 році. Але з роками і ця система вимагала заміни та оновлення.

«Цей верстат надзвичайно важливий для нас, адже саме на ньому ми виконуємо обробку сталеливарних ковшів і таких деталей, як, наприклад, великі конуси засипних апаратів доменних печей, зірки для аглоцехів, пластинчаті гаки на розливальні крани конвертерного цеху, – розповідає начальник РМЦ-1 Євгеній Гречаний. – Уявіть собі, що всю механічну обробку раніше потрібно було виконувати на різних верстатах крок за кроком, залучати кілька верстатників. Тоді горизонтально-розточний верстат з ЧПУ став для нас справжнім помічником, «стрибком» вперед. Але за майже 20 років роботи система ЧПУ застаріла і фізично зносилася: висохли старі плати, мікрочипи, мікросхеми. Із 24 годин на добу верстат працював шість, а вісімнадцять перебував у ремонті. Тому ми й вирішили осучаснити нашого «центрового». За два тижні ми замінили його мозок – систему ЧПУ – на новішу та сучаснішу».

Вже не один рік працює на цьому горизонтально-розточному верстаті верстатник Іван Тарнопольський. Саме він чи не найкраще за усіх зміг оцінити зміни у роботі свого потужного «партнера».

«Серед деталей, які ми обробляємо на цьому верстаті, – гаки на розливальні крани конвертерного цеху. І найскладніше у їх обробці – це обробка вигину гака, – говорить Іван. – Без цього верстата обробка проводилася б вручну слюсарями-ремонтниками протягом 15 змін! А зараз за допомогою верстата це можна зробити за дві зміни. Звісно ж, і якість та точність годі й порівнювати. На табло верстата я бачу зображення поверхні, що обробляється згідно з завданою програмою у реальному часі. Якщо в мене є зауваження, то я можу все скорегувати ще на проміжному етапі. А раніше я б отримував деталь з браком на виході і все довелося б переробляти наново. Та й сама обробка – це наче порівнювати тесання сокирою по дереву чи роботу стеком скульптора по глині. До пам’яті верстата можна вносити чималу кількість програм, щоб потім просто обирати потрібну і працювати, як кажуть, по-накатаному. Впевнений, що з модернізованим верстатом нам будь-які замовлення до снаги!»

Категорії
Офіційно

«АрселорМіттал Кривий Ріг» повідомляє виробничі результати за 2023 рік

«АрселорМіттал Кривий Ріг», найбільше гірничо-металургійне підприємство України, повідомляє про результати виробництва в цілому за 2023 рік. Впродовж року гірничо-металургійна галузь України продовжувала оговтуватись після безпрецедентних втрат 2022 року та надолужувати виробництво. Через постійні атаки ворога та пов’язані з ними проблеми «АрселорМіттал Кривий Ріг» зміг у 2023 році використовувати виробничі потужності металургійного виробництва на 25-30%, в гірничому департаменті ця цифра дорівнює 40%.

Основні виробничі показники 2023 р., млн тонн

Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» зазначив:

– Ми всі розуміємо, що допоки йде війна, дуже важко показувати результати, які б відповідали нашим попереднім прогнозам і які були б наближені до довоєнних. Війна є основною причиною наших втрат, вони є її прямим наслідком та сильно впливають на сталість виробництва та його конкурентоспроможність. У 2023 році ціни на електроенергію, транспортування, вугілля та інші складові різко в рази зросли та стабілізувалися, залежно від позиції, від 2 до 5 разів порівняно з довоєнним рівнем.  Ці умови дуже негативно вплинули на наші фінансові результати, оскільки вони мають прямий негативний вплив на конкурентоспроможність такої товарної продукції, яку ми виробляємо.

Окрім наслідків на цих ринках, у 1-му та 2-му кварталах 2023 року на нас також вплинули серйозні перебої в постачанні ресурсів. Так,  у 1-му кварталі відбулося обмеження постачання електроенергії, і це не дозволило нашій компанії запустити усі заплановані агрегати. І, раптово,  після вирішення наших проблем з електроенергією, була зруйнована Каховська дамба, чого ніхто не очікував і не передбачав. Ця подія ще раз засвідчила жорстокість і підступність ворога і спричинила екологічну та гуманітарну катастрофу в кількох регіонах України, а також призвела до припинення виробництва сталі на нашому заводі на кілька місяців.

Ми подолали й цей виклик. Нашим головним завданням у цих умовах залишається втриматись, збільшити виробничі потужності та максимально скоротити збитки, а ще краще – вийти на нульову збитковість. Адже до цього ми виживали завдяки підтримці корпорації. Тож у 2024 році ми плануємо збільшити виробництво продукції.

Наші капітальні витрати також спрямовані на виживання у воєнний час. Зі зрозумілих причин ми зупинили масштабні інвестиційні проєкти, такі як фабрика огрудкування, поки воєнна ситуація не стане більш передбачуваною. Це має допомогти заводу пережити важкі часи. Наразі основний акцент нашого стратегічного плану капітальних інвестицій припадає на ключовий проєкт, який необхідний для функціонування виробництва – будівництво нового хвостосховища «Третя Карта».

Але ми продовжуємо сплачувати податки, платити зарплату нашим працівникам, виконувати екологічні зобов’язання – у 2023 році ми  закрили найстаршу агломераційну фабрику метвиробництва, разом із закриттям у 2022 році двох коксових батарей №№ 1 і 2 це дозволить значно знизити промислове навантаження у регіоні навіть у воєнний час.

Ми всі чекаємо на Перемогу і на відбудову України. Разом з усією Україною «АрселорМіттал Кривий Ріг» готовий до цього і щиро в це вірить.

Категорії
Новини

Війна забрала життя нашого колеги Дмитра Кнюха

Дмитро працював помічником машиніста тепловоза у залізничному цеху № 2.

Позитивна, світла, щира та чуйна людина, говорять про нього колеги. Дмитро працював на різних тепловозах, різних дільницях. Він хотів вчитися та розвиватися у професії, мав безліч життєвих планів, та все це перекреслила війна.

«Ми всі різні люди, зі своїми характерами, звичками, інколи це завдає складнощів, а от з Дмитром було дуже легко знайти спільну мову, бо це була світла людина, – говорить заступник начальника ЗЦ № 2 Валерій Руденко. – Він завжди був на позитивній хвилі, ніколи не скаржився, хотів працювати і працювати добре. Його мобілізували у травні минулого року, і Дмитро не вагався ані хвилини. Він вважав, що і цей обв’язок потрібно виконати гідно, як справжній чоловік. Звістка про його смерть нас просто ошелешила. Таких хлопців боляче втрачати. Але він завжди житиме у наших серцях».

Солдат Дмитро Кнюх загинув 9 січня поблизу села Берестове, що у Донецькій області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та побратимам захисника.

Герої не вмирають!

Категорії
Новини

  Менше «їсть», а тягне більше

На Миколаївському тепловозоремонтному заводі модернізували для гірників «АрселорМіттал Кривий Ріг» потужних помічників – два тепловози 2ТЕ10М.

Головне завдання гірничих тепловозів – перевезення гірничої маси з кар’єрів рудоуправління. Ці трудяги працюють у складних умовах: чималий вантаж доводиться перевозити під великим кутом нахилу та на низькій швидкості. Через інтенсивність навантаження рухомий склад швидко зношується. А якщо врахувати, що за паспортом дата народження цих тепловозів 1985 рік, зрозуміло, що «стареньких» вже треба було оновлювати.

Як і у людини, найпершим позиції почало здавати «серце» локомотива – двигун, захандрили «судини» – гальмівна та охолоджувальна системи. Тепловози доводилося ремонтувати, а з часом робити це частіше та частіше. Тому залізничники вирішили відправити тепловози на модернізацію, після якої старими на них залишилися хіба що форма кузова, рама та колеса.

За оновлення взялися фахівці Миколаївського тепловозоремонтного заводу. За їхніми словами, на пострадянському просторі таку глобальну модернізацію тепловоза серії 2ТЕ10М поки ніхто ще не виконував. Аналогічні проєкти з успіхом реалізуються в США та Європі. Для відродження тепловозів на заводі розробили спеціальні креслення, за якими потім і виконали роботи.

«З тепловозів прибрані фактично всі вузли, які найчастіше виходили з ладу, – говорить заступник начальника локомотивної служби УЗТ ГД Анатолій Маціборський. – Тепер він обладнаний сучасним дизельним двигуном компанії АВС (Бельгія) із ресурсом до капремонту 70 тисяч мотогодин, новітньою системою управління двигуном, новим роторно-пластинчатим компресорним агрегатом Mattei (Італія) з моторесурсом 100 тисяч мотогодин, а також мікропроцесорною системою управління локомотивом. Модернізовані тепловози менше «їдять», а вантажів перевозять більше та й палива витрачають менше. Заощадження лише на паливі та мастильних матеріалах складатимуть до 30% на місяць».

Також ремонтники встановили електронний моніторинг роботи всіх систем локомотивів та систему контролю палива та місцеперебування тепловозів. Не забули і про комфорт та зручність для локомотивної бригади.

«У кабіні тепловоза встановили вібропоглинаючі крісла, сучасну систему обігріву та клімат-контролю, – додає Анатолій Маціборський. – А щоб працювати було не лише зручно, а й безпечно, на локомотивах встановили сучасне LED-освітлення. Нова система відеоогляду фактично прибрала «сліпі зони» попереду та ззаду локомотиву. Також змінили й систему керування локомотивом. Тепер на електронне сенсорне табло у кабіні машиніста виведені практично всі параметри роботи тепловоза. Тож машиніст одразу бачить найменше відхилення у роботі і може вчасно на це зреагувати. Модернізовані тепловози працюватимуть у парі – зчіпкою, аби з найвіддаленіших куточків перевозити більше породи – одночасно до 10 думпкарів».  

Категорії
Офіційно

У День Соборності України «АрселорМіттал Кривий Ріг» відкрив пам’ятник «Воїнам-працівникам АрселорМіттал Кривий Ріг вічна слава»

Пам’ятник присвячений воїнам – працівникам підприємства, які боролися проти російсько агресії і загинули за Україну, а також тим, хто своєю працею наближає перемогу в тилу. Він нагадуватиме усім співпрацівникам і мешканцям Кривого Рогу про непохитність і єдність українського народу, відданість та стійкість працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг».

За ініціативою «АрселорМіттал Кривий Ріг» пам’ятник встановлений у сквері біля управління гірничого департаменту підприємства. Автором ескізу виступив Член Національної Спілки художників України, скульптор Володимир Токар. У створенні та встановленні пам’ятника взяли участь спеціалісти СМ «Музика каменю», ТОВ «САЯМАТ», ТОВ «Престижбуд», колектив ремонтного цеху гірничого департаменту.

Урочисте відкриття відбулося за участі топменеджерів та працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», представників міської влади.

«Зараз наші серця знаходяться з тими, хто захищає країну в лавах Збройних Сил України, вони тримають для нас небо і землю. Ми вшановуємо пам’ять тих, хто загинув  за мир, за свободу та незалежність, за долю своїх рідних та близьких. На жаль, ми маємо страшні втрати. 128 наших колег – металургів та гірників – вже не повернуться до нас. До війни вони були мирними мешканцями мирної країни, будували свій дім, своє місто, свою країну. Вони загинули, захищаючи все це. Кожне прізвище викарбуване тут у камені, на цьому монументі, загартоване вогнем. Цей пам’ятник – наша вдячність і шана усім загиблим героям. Вони житимуть в нашій пам’яті, у мільйонах спогадів, історій. Ми будемо далі видобувати руду, плавити чавун, виробляти сталь і прокат. За усіх загиблих. Ми продовжимо працювати для перемоги. Продовжимо будувати Україну», – сказав Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Сьогодні разом із керівництвом «АрселорМіттал Кривий Ріг», працівниками підприємства, сім’ями загиблих, військовими, ветеранами війни та праці відкрили пам’ятник «Воїнам-працівникам АрселорМіттал Кривий Ріг вічна слава». Дякую за ініціативу заступнику генерального директора з виробництва гірничого департаменту Володимиру Теслюку. Дякую за підтримку гендиректору «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо. Дуже сильна робота криворізького митця Володимира Токаря. На гранітному постаменті золотими буквами вигравірувані імена полеглих працівників підприємства, а над ними височіють дві мужні фігури: воїна та металурга – як символ стійкості та непоборної волі українців до Перемоги. Кожне ім’я – це наш біль. Кожне ім’я – це наша гордість. Щира подяка всім, хто був долучений до створення пам’ятника. Сьогодні головне завдання – зробити все для підтримки родин загиблих та для допомоги нашим захисникам на передовій. І у цьому Кривий Ріг є лідером в Україні. З початку повномасштабного вторгнення на це спрямовано понад 1,7 мільярда гривень: на машини, дрони, засоби захисту та багато іншого», – сказав Голова Ради оборони міста Олександр Вілкул.

«АрселорМіттал Кривий Ріг» – найбільше гірничо-металургійне підприємство в Україні, працює у складі компанії АрселорМіттал, яка є найбільшим іноземним інвестором в Україні. Один з найбільших роботодавців в країні. Сьогодні більше 20 тисяч робітників «АрселорМіттал Кривий Ріг» у надскладних умовах виборюють своє право жити на вільній рідній землі. Близько 3 тисяч працівників підприємства захищають Україну зі зброєю в руках.

Категорії
Наші люди

Не кожному культуристу молот до снаги

Цей вислів відображає сутність ковальської професії, на секретах якої добре знається коваль на молотах та пресах ремонтно-механічного цеху № 1 Дмитро Юрченко, нагороджений відзнакою «Честь та гордість «ЛМЗ».

Ковалів ще з давніх-давен наділяли певними магічними рисами, адже щоб підкорити твердий метал, змусити його зігнутися, розтягтися, набути необхідної форми треба дійсно бути трошки чарівником. Оця казковість колись й стала вирішальною при виборі майбутньої професії для коваля Дмитра Юрченка.

«Моя мати працювала на заводі інженером з охорони праці, батько на шахті гірничим майстром. Мама частенько брала мене з собою на роботу (тоді це було дозволено), і я бачив, як ллється розпечений метал. Це видовище одразу мене дуже вразило, – розповідає коваль на молотах та пресах РМЦ-1 Дмитро Юрченко. – Але спочатку я пішов навчатися на слюсаря. Та від долі не втечеш. Через пів року в училищі відкрилася нова спеціальність «Машиніст на молотах та маніпуляторах». Оце вже було моє! Я перейшов вчитися нової професії. Вже понад 30 років я працюю на заводі і пишаюся тим, що працюю саме ковалем. Всередині мене, напевне, якийсь магніт, адже мене так і тягне до заліза. А якщо серйозно, то моя професія важка. Вона вимагає не стільки навіть фізичної сили, скільки творчого «ока», раціонального мислення та спеціальної техніки виконання. Тож не кожному культуристу молот до снаги. Один з перших моїх вчителів коваль Едуард Симонов починав мене навчати з простого, наприклад, як підняти заготовку. Не бери «на пупа» казав він, сила тут не допоможе, треба технікою брати. А скільки ще нюансів у нашій справі! Не силою, а розумом – ось головний наш принцип».

Коли Дмитро прийшов до цеху, то починав з однотонного молоту. Зараз він керує семитонником. Тоннаж зростав разом з досвідом, жартує коваль. На семитонному велетні можна кувати складні великі деталі, як, наприклад, вал-шестерні, конвеєрні та канатні кранові барабани. Асортимент необмежений, говорить Дмитро. От тільки треба все враховувати до дрібниць: марку сталі, її хімічний склад, температуру, за якої вона з «впертого» міцного металу перетворюється на податливий матеріал.

«На коваля-майстра потрібно вчитися роками, вміти читати креслення, знатися на хімії, фізиці, вправно вправлятися з потужним промисловим молотом. Та найголовніше, як на мене, любити свою професію, – говорить Дмитро Юрченко. – Людину можна навчити якимось технічним навичкам, а от без тяжіння до ковальської професії у нас ніяк. Інакше ти перетворюєшся на автоматичний конвеєр. Я вважаю, що коваль – це творча професія. Ми можемо викувати усе. От якби ще можна було на моєму семитоннику Перемогу викувати!»

На початку активної фази вторгнення Дмитро перебував з родиною в Італії. Він міг би не повертатися в Україну, та прийняв інше рішення.

«Зараз моя родина за кордоном. Я дуже сумую за дітьми та онуками, – розповідає Дмитро Юрченко. – Але мій дім тут. На роботу я завжди поспішаю із задоволенням. Рідний цех, колеги – це дуже важливо для мене. Зараз мої колеги-підручні Василь Отверченко та Роман Операйло служать у лавах ЗСУ. Переживаю за хлопців, адже без них нам непросто. Промисловий коваль біля молота ніколи не працює один. В моїй команді машиніст молота та кілька підручних. Один працює біля печі, дістає заготовки та підвозить на бойок до молота, інший слідкує за геометричними розмірами, вимірює все циркулем. Коваль керує усім процесом. Але ми всі рухаємося у єдиному ритмі. За такого принципу ми впораємося з будь-яким замовленням. Зараз нам усім українцям теж треба бути разом, як єдина родина, і тоді нас точно нікому не перемогти».