Знову сумна новина про загибель нашого колеги із залізничного цеху № 2. Мужньо виконавши військовий обов’язок, Олег Гасін пішов з життя через ускладнення від отриманих поранень 29 січня.
Олега призвали на військову службу наприкінці листопада. Він служив стрільцем-санітаром мотопіхотної роти однойменного батальйону 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Під час виконання бойового завдання його було тяжко поранено. На жаль, врятувати Олега не вдалося.
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олег Гасін працював машиністом тепловозу в залізничному цеху № 2. Колеги згадують його як врівноважену, тверду за характером, дуже відповідальну людину, професіонала, який добре знав та любив свою справу. Захисник був наставником молоді, часто підміняв машиніста-інструктора локомотивних бригад.
«Крім роботи, Олег мав і декілька цікавих захоплень, – згадує колегу Андрій Кравченко, машиніст-інструктор локомотивних бригад. – Він полюбляв важкий рок, а також умів робити тату, в нього це гарно виходило. Олег дуже любив свою родину, маленьку донечку. До речі, дружина Олега активно займається волонтерством».
«В один день ми поховали двох наших колег-машиністів – спочатку Олександра Перова, а потім Олега Гасіна – і це дуже важка втрата для нашого колективу, – говорить Валерій Руденко, заступник начальника ЗЦ № 2. – Перш за все, важко морально, адже з цими людьми ми робили одну справу, були однією сім’єю. Ми щиро вклоняємося нашим захисникам, які поклали свої життя за те, щоб на нашій землі був мир, спокій та можливість спокійно працювати».
Серце мужнього героя зупинилося 27 січня поблизу населеного пункту Дружба Донецької області, де зараз тривають найзапекліші бої.
Мудрий, розсудливий, товариський, людина щедрої душі – таким запам’ятають Олександра Перова його колеги. Він багато років працював машиністом тепловозу у залізничному цеху № 2, був зайнятий у технологічному процесі металургійного виробництва. На військову службу Олександр був призваний у листопаді минулого року, служив солдатом інженерно-саперного відділення.
«Олександр мав багатий професійний досвід та педагогічні здібності. У якості наставника він навчав початківців-залізничників усім нюансам своєї справи, – говорить Валерій Руденко, заступник начальника ЗЦ № 2. – Важко та гірко повірити, що такі люди, як Олександр, нас залишають. На жаль, це не єдина втрата у нашому цеху. Але справа колег, які загинули за свободу України, пам’ять про них продовжує жити у наших серцях та у наших справах. Я впевнений, що після Перемоги України в цій страшній війні справу Олександра продовжить його брат Сергій, який теж є працівником нашого цеху і який зараз теж воює за свободу країни».
Колектив підприємства висловлює щирі співчуття родині Олександра Перова, його колегам та усім, хто його знав.
До благодійного проєкту нашого підприємства «Разом» долучилися криворізькі музиканти. Вони зробили свій внесок у справу допомоги тим, хто через війну став переселенцем.
«До нас завітали гості, будуть співати та ще й на музичних інструментах заграють! Швиденько збираємося на концерт», – з появою гостей залунало у приміщенні територіального центру Металургійного району.
В центрі зараз проживають старенькі, які приїхали з Херсонщини. У більшості з них було непросте життя, і люди сподівалися гідно та спокійно зустріти старість. Але війна не дала їм змоги це зробити.
Ірина Рябінкова, керівниця проєкту «Разом» розповідає: «Війна перевернула життя представників усіх поколінь. Та найбільше потерпають від неї наші бабусі та дідусі. Маючи вже не дуже гарне здоров’я, на схилі років вони ще й опинилися у новій реальності – через окупацію та бойові дії старенькі були вимушені покинути свої домівки. Тож ми у рамках проєкту «Разом» намагаємося усіляко допомогти людям. Цього разу наша допомога – музична, бо всім відомо, що музика лікує душі, надає позитивних емоцій, допомагає відволіктися від негативних думок».
До складу музичного «десанту» увійшли саксофоніст Костянтин Вишневий та співак Сергій Левченко. Вони заграли відомих українських пісень та мелодій з улюблених фільмів. Кожен номер глядачі зустрічали аплодисментами та усмішками. Між виступами артисти знайомили глядачів з історією, особливостями своїх інструментів та музичних композицій.
Концерт тривав понад годину. Та коли замовкли останні акорди, глядачі ще довго не відпускали артистів, запрошували їх приїхати ще.
«Добре, що в такий непростий час ми своєю творчістю можемо допомогти людям. Ми бачимо, що така духовна підтримка їм дуже потрібна. Музика – то завжди добра енергетика, яка по-справжньому лікує», – зазначив Костянтин.
Саксофоніст Костянтин ВишневийУкраїнських пісень співав Сергій Левченко
«Я такий заряд енергії отримала, що надовго вистачить, – ділиться враженнями Віра Масюченко з Берислава. – Я дуже люблю українські пісні, а також творчість Яремчука, Мозгового. Колись я працювала на Херсонському консервному комбінаті. Робили усім відомі огірки та помідори в банках, соки, томатну пасту. Зараз я вже на пенсії. Здавалося б, треба спокійно жити та відпочивати, займатися здоров’ям. А тут війна та довгі місяці окупації з усіма її жахами. Виїхали звідти дивом. Слухаючі пісні я мимоволі згадувала ті події, а також поринала і у приємне, адже багато хорошого у житті проходило саме під ці пісні».
«Ми дякуємо «АрселорМіттал Кривий Ріг» та музикантам за концерт. Приємно слухати гарну музику та ще й у гарному виконанні, адже останнім часом ми переважно слухали свист ракет, які літали над головами, – говорить Віталій Бондаренко з села Твердомедово. – Доводилося також чути звуки вибухів та те, як руйнуються наші домівки та господарчі будівлі. Я працював сільським будівельником, це означає, що вмію робити усе. Коли росіяни приїхали, їм треба було залізти усюди. Ми їм даємо ключі – ідіть відмикайте. А вони по-людські заходити відмовляються, їм треба зайти тільки через зруйноване. Хто їх виховував, що їм у душу закладали? От якби слухали наших пісень, можливо були б іншими».
Російське вторгнення в Україну безперечно матиме далекосяжні наслідки у різних сферах та ставить питання про архітектуру глобальної безпеки.
Складні виклики не обмежаться Україною, оскільки через глобалізований світ торкнуться багатьох інших країн. Про цю загрозу та перспективи післявоєнного відновлення України говорили учасники Українсько-Люксембурзького бізнес-форуму, який цього тижня зібрав українських та люксембурзьких міністрів, кредиторів, інвесторів, юристів, фінансові організації та представників бізнесу України та Люксембургу. Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» узяв участь у цьому бізнес-форумі та поділився своєю позицією з цих питань.
Підприємство у Кривому Розі не припинило роботу в Україні навіть під час війни, у кількох десятках кілометрів від фронту. Компанія АрселорМіттал залишається найбільшим іноземним інвестором в українську економіку. За 17 років роботи тут інвестиції компанії перевищили 10 мільярдів доларів США.– У перші місяці після початку російського повномасштабного вторгнення в Україну «АрселорМіттал Кривий Ріг» зупинив виробництво. Пізніше вже не вдалося відновити його на повну потужність, тому що ми зіштовхнулися с проблемою вивозу продукції через заблоковані чорноморські порти, – розповів Мауро Лонгобардо під час панельної дискусії, присвяченої ключовим секторам економіки. – Споживання продукції в Україні зменшилося через війну, тому нам потрібно було знайти нові ринки збуту. Ми здійснили велику роботу, щоб запрацювала нова система ланцюжків постачання та перевезення продукції. Це була основна перешкода, проте ми це здолали. Можу сказати, що якщо постачання електроенергії буде стабільним і ми збережемо логістичну можливість перевезення продукції через Польщу або південь України до Румунії, ми зможемо бути більш ефективними та повернутися до рівню виробництва на 50% нашої потужності.
Довідка:
Форум під назвою «Стрімке відновлення України» був організований Українсько-Люксембурзьким Діловим Клубом (ULBC) на підтримку відносин між українськими та люксембурзькими представниками бізнесу в обох країнах, розширення їхньої мережі контактів, просування провідних компаній, висвітлення можливостей співробітництва в різних галузях. Крім того, метою форуму стало привернення уваги міжнародних інвесторів до потенційних можливостей ринку України з метою залучення іноземних інвестицій та фінансування від міжнародних фінансових інститутів. Компанія АрселорМіттал стала одним з партнерів форуму.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» передав мешканцям звільненої території у Херсонській області гуманітарну допомогу.
Територія селища міського типу Архангельське у Високопільській селищній громаді Бериславського району Херсонської області ще повністю не розмінована, багато будівель тут зруйновані. Проте за словами Станіслава Мороза в селище вже повернулось близько 30% людей. Серед них й працівники «АрселорМіттал Берислав» – підприємства з видобутку і виробництва вапняку для будівельної та металургійної галузей.
Станіслав Мороз працює тут майстром з ремонту техніки та обладнання. Коли Архангельське окупували російські війська, він переїхав з родиною до Кривого Рогу. На жаль, лише майже через рік він зміг повернутись додому, зараз почав приводити свій будинок до ладу.
«Два дні тому в селищі дали світло, потім знову вимкнули, проте я вже двічі ночував вдома. Односельці теж вже приїжджають з дітьми, інші, чув, збираються сюди повертатись, коли електроенергію повністю підключать», – каже Станіслав.
Оскільки люди повертаються, їм потрібна допомога, тож Станіслав повіз у рідне Архангельське продукти, передані «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«На підприємстві теж потроху обживаємось, – продовжує майстер з ремонту техніки та обладнання. – Будівлі геть зруйновані, тож поки нам закупили два вагончики для кабінету. Облаштуємо хоч якісь слюсарні. Кар’єр і дільниця відвантаження ще заміновані, та ми готуємось працювати й постачати продукцію в Кривий Ріг».
«В «АрселорМіттал» працюють мешканці нашої громади. Це підприємство – наша гордість. Наша співпраця до війни – це була реальна допомога завжди. Там, де починає працювати «АрселорМіттал», я знаю, що це буде дійсно зроблено – професійно і чітко. Коли почалась війна, наша громада стала форпостом, захистом на межі з Дніпропетровщиною. Вона 7 місяців була в окупації й нещадно громилась. Зруйнована вся інфраструктура. Люди тікали з окупації різними шляхами, і нас зустрічав наш «АрселорМіттал». І ось зараз, коли люди повертаються, знову надає нам допомогу. Я щиро дякую компанії від всіє громади, зокрема, директору «АрселорМіттал Берислав» Леоніду Ігоровичу Смоляренку. Я вірю в Перемогу і в те, що підприємство підніметься. І там, де потрібна підтримка нашої громади, ми готові підставити своє плече», – сказала зі сльозами на очах Ганна Шостак-Кучмяк, голова Високопільської об’єднаної територіальної громади.
Підприємство передало Високопільській селищній громаді тушковане м’ясо в банках, консерви з тунця, мариновані огірки, згущене молоко, а також солодкі новорічні подарунки.
Більше про стан деокупованого підприємства читайте в інтерв’ю з генеральним директором «АрселорМіттал Кривий Ріг» – Мауро Лонгобардо.
На рудозбагачувальній фабриці № 1 виконали заміну вакуум-фільтра № 82.
Здавалася б, звичайна виробнича ситуація. Але за нею стоїть величезна робота команди гірничого департаменту у непростий воєнний час. Аби нове обладнання згодом успішно працювало на користь нашого великого підприємства, ремонтникам ГД довелося опановувати нові робочі навички, а працівникам фабрики допомагати їм у монтажі на всіх етапах. І це за умов, коли лунають сирени, електроенергія лімітована, а чимало фахівців, необхідних для таких робіт, захищають нашу країну на передовій.
Новий вакуум-фільтр на РЗФ-1 готовий до роботи
Дільниця фільтрації рудозбагачувальної фабрики – місце, де залізорудний концентрат зневоднюється та набуває товарного вигляду, аби потім вирушити до аглофабрик підприємства. У цьому процесі важливу роль відіграють вакуум-фільтри. Їх на першій РЗФ 23 одиниці. За звичайних умов і при повному навантаженні фабрики необхідні від 10 до 16 робочих вакуум-фільтрів, обов’язково потрібен і резервний фонд на випадок обслуговування або виконання ремонтних робіт на цьому обладнанні. Але і за умов зниженого навантаження цінність кожного робочого вакуум-фільтра на вагу золота.
«Попри всі складнощі на фабриці продовжується реконструкція дільниці фільтрації, – говорить начальник РЗФ-1 Олександр Дениско. – Звісно ж, воєнні умови накладають свою специфіку, вносять корективи. Але ми не зупиняємося, рухаємося вперед, адже розуміємо, що після перемоги нам потрібно буде швидко набрати робочих обертів. Тому ми зараз працюємо над тим, щоб зберегти колектив та обладнання. Новий вакуум-фільтр придбали ще до активізації бойових дій. Планувалося, що його встановлюватиме підрядник. Але за об’єктивних причин всі роботи з монтажу та демонтажу виконували наші працівники та працівники ремонтного цеху гірничого департаменту. Це дозволило заощадити кошти, при цьому якість робіт наших ремонтників – бездоганна».
Ремонтники-професіонали, які вправно “влаштували” вакуум-фільтр на робочому місці
Заміна вакуум-фільтрів – процес складний і відповідальний. Ви тільки уявіть собі, що в умовах робочого цеху потрібно було демонтувати старий фільтр, а це той ще агрегат – важить близько 20 тонн. До того ж, лише фільтром справа не обійшлася.
«Дуже непросто правильно демонтувати обладнання, яке знаходиться на декількох рівнях, – каже начальник РЦ ГД Ігор Малий. – Ми все знімали шар за шаром. Розбирали перекриття, комунікації, адже фільтр працює з водою та електрикою, тому демонтували і обв’язку фільтра (системи трубопроводів, вакуум проводів, стислого повітря, води та маслозмащування, живлення електрообладнання). І це при тому, що конвеєр, який знаходиться під фільтром, не знімали, а «підвішували», щоб після монтажу нового вакуум-фільтра наново його перекріпити і запустити у роботу. Найскладнішим для наших хлопців виявилася робота з обв’язкою фільтра. Досвід у наших вантажників, звісно ж, великий, але саме з такою системою трубопроводів справи ще не мали. Та профі є профі, тож і цей вид робіт опанували. Заступник начальника цеху Сергій Редько, майстер Володимир Багмет, електрогазозварник Сергій Андреєв, монтажник Сергій Хвищук – цей перелік можна ще довго продовжувати. Подякувати хочеться усім. Я вважаю, що кожне завдання дає нам можливість зростати в професії та розширювати свій робочий арсенал».
Напевне, не було жодного підрозділу в ремонтному цеху, який не був залучений до цього ремонту. Загальнобудівельна та монтажна дільниці виконували монтаж та демонтаж фільтра. Аби нове обладнання зручно влаштувалося на робочому місці, його потрібно було до цього підготувати. Тому попередньо не лише встановили тримальні колони під вакуум-фільтром, а й дільниця металоконструкцій виготовила чимало потрібних для монтажу деталей: рами, лотки, фланці для труб, різноманітні фасонні частини для обладнання майданчиків.
«Ми мали потурбуватися не лише про якісну роботу обладнання, а й про безпеку персоналу, тому старі проіржавілі майданчики для обслуговування замінили на нові, сучасного зразку, з решітковим настилом з оцинкованого заліза. Ще замінили перильну огорожу, сходові клітини. Ми зробили цю ділянку максимально безпечною та зручною для контролю та експлуатації вакуум-фільтра, – продовжує начальник РЗФ-1 Олександр Дениско. – Це було не просто заміна обладнання, а командна робота, симбіоз грамотного керівництва та високоякісної роботи всього колективу. Дякую і працівникам РЗФ-1: механіку дільниціЮрію Коливашку, слюсарю (бригадиру) Олександру Кручиніну, слюсарю (бригадиру) Олександру Зінченку, електрозварювальникам Івану Кольцу, В’ячеславу Чорному та іншим членам бригади. Всі намагалися, як справжні господарі, не стояти осторонь, а допомогти. В результаті із завданням усі гідно впоралися, тож тільки-но виникне потреба – ми готові працювати на повну потужність!»
