Творча людина, фахівець своєї справи, а ще – душа компанії з чудовим почуттям гумору, свого часу Олег Волошин навіть був капітаном команди КВК від доменного цеху № 1, де працював електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування 6 розряду.
Він писав вірші та складав пісні. Його слухачами переважно були друзі та колеги. Жодна подія в цеху не залишалася поза увагою Олега, він одразу перекладав все на віршовані рядки: деякі на злобу дня, деякі – з гумором. Колеги кажуть, що із будь-якої ситуації Олег міг знайти правильний вихід і завжди залишався оптимістом. Цим він заряджав інших, адже вважав, що гарні емоції потрібні і у роботі, і у звичайному житті.
«На підприємство ми з ним влаштувалися в один день в 1999 році. Він був талановитою та креативною людиною, і це дуже відчувалося у роботі. Олег був гарним спеціалістом і добре розумівся на всіх електронюансах доменної справи. Багато вчився, йому взагалі все було цікаво», – згадує Євген Віноградов, заступник начальника з електрообладнання доменного цеху № 1.
На війну Олег Волошин був призваний з початку війни – із першого березня цього року. На фронті був кулеметником-стрільцем окремої механізованої бригади. У боях із захисту України виявляв стійкість та мужність.
Життя Олега Волошина перервалося 21 вересня поблизу Соледара Донецької області.
У нього залишилася дружина та двійко синів.
Колектив підприємства, колеги по цеху, друзі та рідні завжди пам’ятатимуть Героя!
17 вересня працівники рятувальних служб та підрозділів України відзначили своє професійне свято. Багато хто з них в цей день виконував рятувальні роботи з ліквідації наслідків обстрілів і ракетних ударів. Серед них і бійці 4-го Державного пожежно-рятувального загону, який базується на нашому підприємстві і захищає нас від пожеж та аварій.
Заступник начальника 4 ДПРЗ Тарас Пинило розповів, що з початком війни підрозділи загону переведено на посилений режим несіння служби. За цей час рятувальники декілька разів брали участь у ліквідації наслідків ракетних ударів у нашій області.
«Наші пожежні частини гасили пожежу, яка виникла внаслідок ворожого удару по нафтобазі у Довгинцівському районі, – розповідає Тарас Пинило. – Також допомагали відкачувати воду мешканцям Інгулецького та Центрально-Міського районів після влучання ракети та пошкодження дамби на Карачунівському водосховищі. Ми готові ліквідовувати наслідки обстрілів. Також у нас є можливість здійснювати радіаційний контроль, ідентифікувати боєприпаси та їх елементи, проводити дегазацію під час враження хімічними речовинами. Наш девіз «Запобігти. Врятувати. Допомогти» актуальний і в мирний час, і в воєнний».
«Велику увагу також ми приділяємо профілактиці та запобіганню виникнення надзвичайних ситуацій, – продовжив Тарас, – тобто інформуванню працівників, перевірці стану об’єктів тощо. Але завжди готові врятувати людей та обладнання, ліквідувати наслідки. Наприклад, влітку минулого року наші підрозділи швидко загасили пожежу на дробильній фабриці, у січні цього року ліквідували пожежу у одному з боксів автотранспортного управління, а у лютому, перед початком війни, миттєво прибули на комплекс машин безперервного лиття заготовок, де виникло займання внаслідок короткого замикання, і швидко загасили вогонь, врятувавши людей та дуже коштовне виробниче обладнання».
Для ліквідації пожеж та інших надзвичайних ситуацій, порятунку людей у рятувальників 4 ДПРЗ є дев’ять пожежних машин, які оснащені засобами пожежогасіння та обладнанням для порятунку. Ці машини та інше обладнання загону, а також споруди для дислокації бійців та техніки знаходяться на балансі нашого підприємства. Для ефективної роботи рятувальників підприємство забезпечує утримання та оновлення матеріально-технічної бази рятувальників, тобто купує для них нові машини, обладнання, спеціальні засоби індивідуального захисту тощо.
«Дякуючи «АрселорМіттал», минулого року на бойове чергування став новенький сучасний пожежно-рятувальний автомобіль MAN, – говорить Тарас Пинило. – Техніка – ураган! Швидкий, маневрений, зручний, комфортний для людей і дуже ефективний в роботі. У нас й інші авто на рівні, але цей – щось неймовірне. А у поточному році, незважаючи на складні часи, комбінат закупив та передав нам 25 новеньких апаратів захисту на стислому повітрі для рятувальних робіт у задимлених приміщеннях, костюми хімзахисту та 96 надсучасних захисних шоломів. Вони пройшли випробування на пожежі і можна зробити висновок – ступінь захисту дуже високий.
Треба додати, що у запобіганні надзвичайним ситуаціям та їх ліквідації нам допомагають працівники підприємства. Разом з відділом пожежної безпеки підприємства на чолі з Андрієм Сердечним ми організовуємо протипожежні навчання в цехах із залученням їх працівників, а також медичної та газорятувальної служб підприємства, яка нам ще й допомагає з технічним обслуговуванням газозахисної апаратури. Автотранспортне управління допомагає з ремонтами авто. Ми всі разом працюємо над тим щоб зберегти майно підприємства та життя його працівників».
Начальник 4 ДПРЗ Олексій Діброва:
– Дорогі мої колеги-рятувальники. Вітаю кожного з вас із нашим святом! Бажаю здоров’я, наснаги до роботи, Перемоги, Миру вам і вашим родинам!
400 працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» опановуватимуть навички першої долікарської допомоги, щоб у разі необхідності підтримувати життя та здоров’я постраждалих колег до приїзду медиків. Навчання триватиме до середини жовтня. І цих робітників-рятівників в їхніх цехах знатимуть усі.
Планується, що таких фахівців буде як мінімум по два у кожній зміні (в залежності від кількості робітників у підрозділі), а незабаром вони складатимуть 10 відсотків від усієї кількості працюючих на підприємстві. Люди в цехах знатимуть, до кого необхідно звертатися у разі потреби, адже впізнаватимуть рятівників за спеціальними нашивками на спецодягу. Також їхні фотокартки будуть розміщені на інформаційних стендах підрозділів.
«Екстрені ситуації тому так і звуться, що можуть виникнути несподівано – забої, переломи, ураження електрострумом тощо. І поки на місце події їде «швидка», треба, щоб люди не стояли безпорадно над постраждалим колегою, не знаючи, як йому допомогти. Вони мають ефективно діяли, тим самим зберігаючи йому життя, здоров’я і забезпечуючи успіх подальшого лікування. В моменти, коли кожна секунда є надважливою, першу долікарську допомогу потерпілому може надавати людина з відповідними знаннями та навичками. Така людина обов’язково має бути у кожному робочому колективі, і про неї повинен знати кожен працівник. Це міжнародна практика, яка вже добре зарекомендувала себе і тепер вона впроваджуватиметься і на нашому підприємстві», – відзначив Рустам Ісмаілов, начальник управління з охорони праці «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Перш ніж стати цеховими фахівцями-рятувальниками, робітникам, які виявили бажання взяти участь у цьому проєкті, треба самим навчитися якісно надавати першу долікарську допомогу. Тож вони «сіли за парти» у поліклініці металургійного виробництва нашого медцентру.
Кваліфіковані фельдшери вже навчають їх проводити серцево-легеневу реанімацію, допомагати при травмах з кровотечею та без неї, правильно діяти у разі епілептичного нападу, судом, при різних травмах тощо.
Як провідний інженер з охорони праці сталеплавильного та прокатного департаментів я вже неодноразово проходив подібні навчання. Але вважаю, що навички треба постійно відпрацьовувати, тому я тут зараз, – говорить учасник навчання Ігор Челєшков. – Одного разу посеред вулиці я допоміг людині, у якої стався напад епілепсії – просто перевернув чоловіка на бік, щоб він не захлинувся. Здається, нічого особливого. Але я точно знав, що мені треба робити».
«Ми маємо навчити людей якісно та швидко надавати долікарську допомогу постраждалим, – коментує Тетяна Васильченко, начальник служби здоровпунктів медицинского центру ПП «Стіл Сервіс». – Особливий акцент робимо на практиці, щоб робітники набули необхідних навичок і були психологічно готовими до будь-яких видів травм. «Вправи» відпрацьовуємо на манекені. Джгути будемо накладати один одному. До речі, джгути у нас не старого зразка, а сучасні турнікети, які зараз використовуються у тактичній медицині.
По закінченні курсу кожен учасник отримає спеціальну нашивку на спецодяг, за якою люди у цеху будуть знати: цей робітник у разі потреби може реально допомогти. Знати, до кого потрібно звернутися, це вже частина успіху. Особливо коли від цього залежить здоров’я або навіть життя».
У гірничому департаменті відремонтували екскаватор, головним завданням якого є завантаження залізної руди у великовантажні автомобілі.
Екскаватор № 55 «приписаний» до кар’єру № 3 рудоуправління гірничого департаменту. Це потужна техніка, яка важить 450 тонн та має ківш об’ємом 10 кубометрів. За сприятливих умов екскаватор здатен наповнити кузов величезного самоскида 140-тонника, відвантаживши лише п’ять ковшів з рудою чи порожньою породою. Щоб такі силачі працювали стабільно, їх необхідно ремонтувати та обслуговувати чітко за графіком.
«Це був плановий ремонт, – розповідає механік кар’єру № 3 Дмитро Чорний. – Але за обсягами робіт він близький до капітального. По-перше, на екскаваторі замінили вінцеву шестерню, яка обертає кількасоттонний корпус навколо осі. Стан шестерні завдавав нам найбільше неприємностей та негативно впливав на роботу кількох суміжних вузлів. Замінили ківш та нижню секцію стріли екскаватора, а також лівий редуктор переміщення, який відповідає за рух техніки. Також замінили опорні та ведучі колеса, вертикальні вали повороту, бортові редуктори тощо. І це далеко не повний перелік робіт, а лише основне. Можна сказати, що екскаватор отримав нове життя. Бачте, який він свіжопофарбований та гарний».
Машиніст Віталій Кучер керує цим екскаватором два роки. А раніше був змінним машиністом на екскаваторі з восьмикубовим ковшем. «55- й потужніший, сучасніший, ніж моя попередня машина, – говорить Віталій. – Управління тут на джойстиках, зручніша кабіна. Але якщо техніка добряче відпрацьована, то вона завдає чимало клопоту. До ремонту так і було. Ми жартуємо, що якщо працюєш на зношеній техніці, то треба мати довгі вуха. Тобто прислухатися до кожного биття, тріску, інших звуків. Саме так можна своєчасно визначити, коли знову треба зупиняти роботу та викликати ремонтну бригаду, бо як стане сам, буде гірше. І воно, знаєте, геть не сприяло виконанню плану. А план – це наші гроші. Зараз же інша справа! Техніка слухається, душа співає».
У третьому кар’єрі загалом 11 екскаваторів. Вони різних моделей, з об’ємами ковшів від 5,5 до 12,5 кубів. В чому вони мають бути однаковими для механіка Дмитра Чорного, то це в стабільній роботі, без аварійних простоїв. «З ремонтом 55-го на одну проблему стало менше, – усміхається Дмитро. – Роботи виконала підрядна організація. Вже проведені випробування на холостому ходу. Машина може ставати до роботи. Дрібні ж ремонти та обслуговування екскаваторів проводять хлопці з нашої механослужби. Відтепер ця команда, в якій працюють досвідчені Максим Назаров і Роман Богданович та їхні колеги, не буде витрачати стільки ресурсів на ремонти 55-го, а зосередяться на роботі з іншою технікою».
9 вересня, захищаючи Україну від російської агресії, загинув працівник нашого підприємства, Денис Савицький. Він був мобілізований у березні 2022 року, командував стрілецьким відділенням, яке захищало Донецький напрямок. Під час ворожого обстрілу сержант ЗСУ Денис Савицький отримав поранення, несумісне з життям.
На підприємстві Денис працював міксеровим конвертерного цеху, займався доставкою чавуну з міксерного до конвертерного відділення. Колеги по цеху згадують його як сумлінного працівника, який завжди відповідально ставився до роботи, своєчасно та якісно виконував виробничі завдання, готовий був прийти на допомогу.
«Ми дуже засмучені звісткою про загибель Дениса, – говорить в.о. заступника начальника конвертерного цеху Сергій Лапій. – Він працював у нас з 2018 року. Краще за мене про нього розповів би його товариш та колега, який теж зараз воює. А я серед позитивних якостей Савицького хочу відзначити працьовитість, принциповість та неймовірне почуття справедливості до себе та оточуючих».
Ми глибоко сумуємо з приводу загибелі сержанта Дениса Савицького. Щирі співчуття рідним та близьким героя.
Це фото вірша, написаного на аркуші паперу від звичайного зошита, «Металургу» передав наш колега, працівник підприємства із позивним Лєший, який зараз боронить Україну.
На початку війни Лєший (за зрозумілих причин справжнє ім’я ми не публікуємо) добровольцем записався до Тероборони, тому що вважає, якщо маєш військові навички, то вони обов’язково мають стати в нагоді там, де це зараз дуже потрібно.
«Саме тому і пішов захищати рідну землю. До речі, там, де я зараз воюю, багато працівників нашого підприємства. Ми усі передаємо привіт нашім колегам. Ви стоїте на передовій трудового фронту. А ми налаштовані на те, щоб якнайскоріше вигнати окупантів – подалі від нашого міста і з України загалом», – говорить Лєший.
Вірші він пише давно. В них – емоції від побаченого, пережитого. Зараз рядки складати доводиться між бойовими діями, записує їх ручкою, на аркуші учнівського паперу. З початку війни віршів вже назбиралося багато, але зошит з ними, на жаль, згорів. Втім, Лєший каже, що не сумує над цим. «Все можна відновити, головне зараз визволити нашу країну, – каже він. – А потім буде і творчість і звичайна робота – налагоджувати та відбудовувати зруйноване. Слава Україні!»
Готували нас доцільно, Щоб стріляли ми прицільно, Щоб ішла про Кривбас слава І до ворога дістала.
І щоб ворог нас боявся І над нами не сміявся, Щоб тікав звідсіль і всюди, Криворіжці – сильні люди!
