До Дня металурга та гірника, який підприємство, місто і країна відзначатимуть вже наступної неділі, ми знову запрошуємо всіх до гри «Золоті слова» на сайті газети «Металург».
Цього разу ми розіграємо серед усіх, хто надіслав правильну відповідь, ексклюзивну шовкову хустину з зображенням вітража, який можна побачити в адміністративній будівлі «АрселорМіттал Кривий Ріг». Цей вітраж створили художники і майстри нашого підприємства. Додатково ми розіграємо ще 4 набори призів.
Умови гри:
– Від 12 по 15 липня у статтях на сайті http://metalurg.online ми публікуватимемо «золоті слова». Визначити їх ви зможете за особливим кольором.
– З перших літер «золотих слів» треба скласти слово – металургійний термін.
– 15-18 липня надішліть у приватні повідомлення сторінок підприємства у Фейсбуці або Інстаграмі правильну відповідь: слово-металургійний термін. Відповіді прийматимуться тільки до 23:59 18 липня.
– Разом з відповіддю вкажіть свої ім’я та прізвище та мобільний номер телефону для зв’язку. Щоб отримати приз, треба вказати свої справжні дані.
У вівторок, 19 липня, о 15:00 ми за допомогою сервісу Random.org розіграємо головний приз – ексклюзивну шовкову хустку – і ще 4 набори призів.
Отже читайте статті на сайті metalurg.online, шукайте «золоті слова», надсилайте нам відповідь – і успіху вам!
27 липня Євгену мало б виповнитися 36 років. Але серце героя зупинилося 29 червня на полі бою у Донецькій області.
Впродовж 15 років Гречка працював на рудозбагачувальній фабриці № 1. Починав з електромонтера, згодом став старшим майстром з ремонту устаткування енергослужби РЗФ-1. Він мав за плечима армійський досвід. Був призваний до ЗСУ 25 лютого.
Сильний за характером, чесний, принциповий та відповідальний, таким згадують його друзі та колеги. «Надійний, доброзичливий та відкритий, завжди був готовий допомогти, – говорить Андрій Черевик, заступник начальника РЗФ-1. – Ми втрачаємо найкращих. Євген навіть після отриманого поранення повернувся на фронт, але цього разу, на жаль, в останнє».
У Євгена Гречки вдовою залишилася дружина.
Колектив «АрселорМіттал Кривий Ріг» щиро співчуває рідним. Герой назавжди залишиться в нашій пам’яті!
В народі 6-ту річницю весілля називають чавунною. Це означає, що молода сім’я вже зуміла стати міцною, але ще може тріснути від сильного удару. Насправді чавун – це такий сплав, який міцніший за камінь, але слабший проти сталі.
Чавун, в уявленні багатьох з нас, це велика важка чавунна сковорода, яка вироблена з якогось темно-сірого матеріалу. На підприємстві «АрселорМіттал Кривий Ріг» теж виробляють чавун, але сковорідок там немає
Річ у тім, що на металургійному виробництві виплавляють спеціальний чавун, з якого потім виготовляють сталь.
Чекайте, хіба сталь роблять не з заліза, запитаєте ви?
Звичайно, із заліза. Тобто із залізної руди, яку видобувають у глибинах землі. Але «чисте» залізо в металургії майже не використовується. Основну його масу ми споживаємо у сплавах – сталі та чавуну, які називаються чорними металами.
Завантаження руди в кар’єрі
У кар’єрах «АрселорМіттал Кривий Ріг» видобувають справжні магічні кристали. Це такі корисні копалини, як гематит (Fe2О3) та магнетит (Fe3О4 ), що мають кристалічну форму. Обидва ці мінерали є природними оксидами заліза. Тобто містять в собі елементи заліза і кисень, останній перебуває у твердому стані.
Щоб перетворити ці кристали на залізо, необхідно позбутися кисню. Для цього нам потрібна доменна піч, де ця гірнича порода буде плавитись разом з іншими інгредієнтами.
З доменної печі вже ллється сталь?
Ковш чавуну
Ще ні, доменні печі виплавляють чавун. Cотні років тому люди намагались отримати сталь напряму за схемою «залізна руда – сталь». Кінцевим продуктом було просякнуте шлаком та іншими домішками губчасте залізо пористої будови, так звана криця.
Позбавлятися домішок тоді не вміли. Ковалям шляхом багаторазового виковування виробів не завжди вдавалося досягти повного видалення шлаків. В результаті вони отримували «в’язке залізо», яке було крихким і мало низькі показниками міцності та корозійної стійкості.
Крицю намагалися переплавляти ще раз. Ці спроби продемонстрували значні переваги у якості залізної зброї, а потім таке виробництво почало розвиватися. Згодом почали будувати доменні печі й започаткували доменне виробництво. Виплавляти сталь почали з використанням напівпродукту (чавуну). Весь подальший розвиток металургії відбувався, як вдосконалення цього способу виробництва сталі.
Отже, чавун сприяв найбільшому технічному прогресу у розвитку металургії. Сталь і досі виготовляють за технологією, якій вже близько 1000 років. Але і в цій галузі останні роки відбуваються технологічні прориви.
Як виробляють чавун сьогодні?
Для приготування цієї металургійної «страви» необхідно підготувати особливі продукти – шихту – суміш сировинних матеріалів.
Основним інгредієнтом «страви» є залізорудна сировина. Видобуті у кар’єрі «кристали» спочатку подрібнюють, а на спеціальних рудозбагачувальних фабриках до них додають корисні речовини. В результаті отримуємо концентрат.
Концентрат
Його піддають огрудкуванню — тобто виготовляють агломерат або окатиші, які потім відправляються у доменний цех.
ОкатишіАгломерат
Другий інгредієнт – кам’яновугільний кокс та природний газ. Паливо відіграє не менш важливу роль хімічному процесі під час виплавляння чавуну.
Гарячий коксХолодний кокс
Третій інгредієнт — це флюси, тобто спеціальні добавки, які вводяться для зниження температури плавлення пустої породи шихтових матеріалів. У якості флюсів використовують вапняк.
Вапно
Усі шихтові «інгредієнти» надходять у доменний цех і зсипаються у спеціальні бункери. Далі агломерат (окатиші), вапняк і кокс порціями (колошами) завантажують за допомогою підйомних кошиків (скіпів) або стрічкового конвеєру зверху на колошник печі та переплавляються на чавун.
Доменна піч №9 (вигляд зверху)
Час перебування матеріалів всередині печі, тобто від моменту завантаження на колошник і до моменту випуску їх у вигляді готової продукції, становить 5-8 годин. За добу доменна піч проплавляє приблизно такий об’єм матеріалів, що дорівнює 3,5 об’ємам печі.
Доменна піч – це основний агрегат на металургійній кухні. Саме у ній при температурі 1900 °C із залізної руди, палива та флюсів народжується чавун.
Доменна піч №9
Цей хімічний процес називається відновленням оксидів заліза, що відбувається шляхом витіснення кисню з породи, або зменшенням його ступеню.
Здійснити це можна тільки за високої температури нагрівання і з допомогою спеціального відновника, який має велику спорідненість з киснем. Це завдання під силу чадному газу (СО2), що утворюється в процесі згоряння коксу та розкладу флюсу (вапняку).
Щоб кокс почав горіти, треба добре розігріти доменну піч. Тому в неї вдувають знизу через фурми гаряче (до 600-800º С), збагачене киснем повітря.
Схема доменного виробництва
Нагріті гази піднімаються у верхню частину печі, а в цей час назустріч їм поступово опускається донизу шихта. Чадний газ проходить крізь стовп шихти і поступово відновлює залізну руду.
Відновлене в доменній печі залізо поступово поринає у більш гарячу частину печі (розпар), частково реагує з вуглецем і чадним газом. Залізо розчиняє в собі до 4% вуглецю й інші домішки. Утворюється чавун — сплав заліза з вуглецем.
Рідкий чавун
Цей процес виглядає дуже складним, але не для доменників «АрселорМіттал Кривий Ріг». Вони, як вправна хазяйка варить борщ, так само й «варять» свою фірмову страву і дуже пишаються, що вона виходить якісною.
Відбирання чавуну для проби
У найбільшого металургійного підприємства є чотири доменні печі: ДП-6 та ДП-7 об’ємом 2 тис. кубометрів , ДП-8 об’ємом 2,7 тис. кубометрів і найбільша у в Європі ДП-9, яка має об’єм 5035 кубометрів. Всі працюють за одним «рецептом», всі виробляють свій чавун з вмістом вуглецю на рівні 2,5 -3%, щоб потім сталь виходила міцнішою.
Сталь – це сплав заліза (від 45%) та вуглецю (до 2,14%). Чим менше вуглецю, тим міцніша сталь.
Окрім чавуну в доменні печі утворюється ще один продукт. За високої температури вапняк, що додається до шихти як флюс, розкладається, і утворюються легкоплавкі речовини — шлаки. Оскільки шлак легший, ніж чавун, він збирається над розплавленим чавуном, як пінка молока над кавою, і захищає його від окиснення.
Рідкі продукти плавки видаляються через спеціальний отвір – чавунну льотку. Перший шлак з’являється приблизно через 15 годин після задувки (запуску в експлуатацію доменної печі після побудови або капремонту), а перший чавун — через 20-24 години після задувки. Через кілька діб доменна піч досягає своєї продуктивності.
Чавуновозний ковш
Отриманий у доменній печі чавун зливають у чавуновозні ковші й транспортують у рідкому стані або до сталеплавильного (мартенівського, киснево-конверторного, електросталеплавильного) цеху, де переробляють на сталь, або до розливних машин, де його розливають у форми і отримують чушковий чавун. Чушки можна зберігати у твердому стані та використовувати у ливарному виробництві.
Чушка
Нові способи виробництва сталі
Дуже довго чавун вважався у сталеплавильному виробництві єдиною сировиною для виготовлення сталі. До середини XIX ст. металурги були переконані, що виплавити міцну якісну сталь можна тільки двоступеневим способом за схемою «залізна руда – чавун – сталь». В останні роки в цій консервативній галузі відбувається новий прорив.
Вчені-металурги ніколи не полишали спроб знайти способи прямого відновлення заліза з руди, оминаючи доменне виробництво й уникаючи участі коксу у цьому процесі.
Одне з технологічних рішень – це використання гарячебрикетованого заліза, металізованих окатишів або губчастого заліза, в яких вміст заліза дуже високий – до 99%. Такий продукт може одразу використовуватися у сталеплавильних електродугових печах для отримання сталі.
Ефективність цієї технології вже доведена і розвивається понад 30 років, але вона вимагає первісної залізорудної сировини з високим вмістом заліза і низьким вмістом домішок, а ще потрібні великі газові ресурси. Тому цей напрямок розвивається в Бразилії та Австралії, де є в наявності дуже хороша руда, а також на Близькому Сході, де в надлишку – дешевий газ.
Ще одне рішення – відновлення залізної руди за допомогою водню замість викопного палива, яке було винайдено у другій половині XIX ст. Проте ефективність такого способу була доведена зовсім недавно. Європейські металурги ще тільки починають розробляти інноваційні технології у цьому напрямку. Зокрема ArcelorMittal також розглядає це питання: й у співпраці з Фрайберзькою гірничою академією компанія розпочала випробування відповідного обладнання на металургійному комбінаті компанії в Гамбурзі. Наприкінці пілотних випробувань ArcelorMittal розраховує отримати 100 000 тонн сталі, виробленої з використанням водню.
Пряме відновлення заліза дозволяє уникнути «засмічення» заліза сіркою та іншими небажаними елементами, що містяться в коксі, а також підвищити якість сталі. Таке виробництво надасть можливість зменшити вуглецевий слід, через який металургійна промисловість входить у трійку найбільших виробників вуглекислого газу в світі.
Основною проблемою цього способу на сьогодні є виробництво чистого водню у промислових масштабах. Процес вимагає величезного розширення потужностей відновлюваної енергетики й великих фінансових витрат.
Проте новітні технології не припинять виплавлення чавуну. Це виробництво протягом свого існування також активно розвивалось та удосконалювалось. На сьогодні є різні види чавуну, які добре зарекомендували себе в машинобудуванні, виготовленні побутових речей та інших галузях промисловості. І доменники нашого підприємства, які порівнюють свою працю з підкоренням вулканів, незважаючи на виклики часу, продовжують нести свою гарячу вахту біля доменних печей.
Рудозбагачувальна фабрика № 2 гірничого департаменту виробляє концентрат відмінної якості, який зараз є основним джерелом прибутку підприємства. А ще тут народжуються чудові українські родини. Наприклад, родина кранівниці та майстра дільниці складування та відвантаження концентрату – Марини і Сергія Масловатих.
У 2007 році на РЗФ-2 в бригаду № 4 прийшла працювати машиністом крана весела та кмітлива Марина. На той час Сергій тут працював електромонтером. Та інколи на час відпусток чи лікарняних, він виконував обов’язки майстра в бригаді. «Новеньку» Сергій відзначив одразу, було одразу помітно, що дівчині подобається робота, вона все швидко схоплювала і завжди була у гарному настрої. Сергій не встояв проти чар красуні.
«Пам’ятаю, одного йшов рясний дощ, і я після зміни запропонував підвезти Марину до її домівки. З того дня й почалися наші зустрічі. А вже у 2011 році ми одружилися, – говорить Сергій. – Тепер ми й удома, й на роботі разом, працюємо в одну зміну. Я дуже вдячний фабриці за те, що вона практично «засватала» мені дружину. І робота, яку я люблю, і сім’я, яка в мене точно найкраща – все пов’язано з фабрикою».
Попри те, що робота майстра складна, відповідальна та виснажлива, в Сергія завжди знаходиться час та бажання приділити увагу дружині та дітям. Навіть коли Марина злегка «завередує», знає, що дружину треба просто розсмішити, і все минеться. В їхній родині взагалі сварок майже не буває. Вміння домовлятися та бути чесними – це те, що рятує родину у найскладніші часи. Щоб отримати високоякісну продукцію на фабриці, треба ретельно над цим працювати, щоб мати гарну родину – треба не лише хотіти цього, а й докладати спільних зусиль, вважають в сім’ї Маслованих.
Марина розповідає, що в родини голос кожного має бути почутим. «В мене найкращий чоловік – добрий, спокійний, він все вміє, має «золоті руки», є донечка та синочок, улюблена робота, країна з чудовими людьми. Треба тільки все це цінувати та берегти, – продовжує Марина. – Третього вересня цього року нашій сім’ї виповниться 11 років. Найкращим і найбільшим подарунком для нас стала б перемога України. І тоді ми б вирушили на море всією родиною. Наші дітки мають познайомитися з українським Кримом. З ним мене пов’язують особливі почуття. Пам’ятаю, як Сергій запропонував мені руку і серце на Ай-Петрі в Криму, я була тоді такою щасливою! Сьогодні нам усім складно, війна. Але ми намагаємось не чекати на щось, не шукати привід, а кожен день перетворювати на щасливий. Бажаю, щоб у кожній українській родині таких днів було більше і більше. А кохання з роками лише міцнішає!».
Майже 40 000 нових сімей було зареєстровано в Україні з початку широкомасштабного російського вторгнення, повідомляє пресслужба Мін’юсту України (дані на початок травня). Тільки на Дніпропетровщині обмінялись обітницями понад 5 тисяч пар. Також серед лідерів за кількістю зареєстрованих шлюбів під час війни — Одеська (2427), Вінницька (1927), Полтавська (1904) та Львівська (1896) області.
«Говорімо українською! Хоча вона в мене й недосконала, але по-іншому не можу, бо рідна мова, то зараз мій захист, моя сила, моя зброя», – з цього розпочав нашу розмову коваль на молотах та пресах шахтоуправління гірничого департаменту Анатолій Моторін.
20 років тому Анатолія взяла у полон стихія вогню та металу. Сьогодні він не на передовій, але за словами Моторіна, біля печей та молотів теж гаряче. Його допомога Україні – це нелегка праця на рідному підприємстві. Він єдиний коваль в гірничому департаменті, але з усмішкою каже, що роботи вистачить десятьом.
Ковальській майстерності Моторін навчився вже в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Його вразило, як вогонь примушує коритися міцний метал і як з одного й того ж шматка металу можна зробити безліч різних речей. Та щоб впоратися з такою роботою, потрібно знатися на хімії, металоведенні, термообробці, вміти читати креслення та мати просторове мислення. Саме тому Анатолій багато вчився, набував досвіду, і це допомогло йому стати професіоналом в улюбленій справі.
Головним своїм завданням Моторін вважає не підвести в першу чергу тих, хто воює за життя України зі зброєю в руках, а ще своїх колег – гідно впоратися з усім обсягом ремонтних робіт. Щодня коваль виливає та кує для шахти робочий інструмент, регуляційні гайки, болти, дуги для електровозів, будівельні скоби та безліч інших корисних речей. В ковальському «портфоліо» Анатолія понад 100 найменувань різних виробів. Моторіну подобається постійно опановувати нові професійні техніки, виробляти нову продукцію. Особливо до серця йому прийшлася «захисна продукція», виготовленням якої він займався у вільний від основної роботи час.
«Майже з перших днів ми з колегами вирішили, що маємо допомагати із захистом підприємства, міста та країни. Почали розмірковувати, а що ми можемо? Заглянули в інтернет і взялися за виготовлення «їжаків» проти колісної та бронетехніки. Кожну вільну хвилину використовували для цього, але дбали й про те, щоб виробничий фронт не «провисав», адже в цей час розпочалися ремонти у шахті. Пишаюся тим, що моя праця потрібна, як ніколи, і до того ж – на всіх фронтах», – каже Анатолій.
Працює Моторін завжди із задоволенням і не жалкує, що колись обрав саме ковальську справу, адже вона творча і дає змогу розвиватися, рухатися вперед. «На жаль, зараз я дуже мало часу приділяю родині, бо крім роботи є ще й волонтерство. Та сім’я це розуміє. Дружина та донька теж допомагають нашим захисникам, плетуть сітки. А от коли здобудемо перемогу, то я одразу ж вирушу на рибалку. Відверто кажучи, скучив вже за цією мирною справою. А потім всією родиною поїдемо до нашого українського Криму. Вірю, що і ця наша мрія обов’язково здійсниться!» – говорить Анатолій Моторін.
І справа зовсім не в скляних банках з огірками, і не у фінансових установах, де зберігаються гроші. Мовою гірників, банка – це такий величезний рудний накопичувач для подрібненої руди, основи для виробництва концентрату.
На рудозбагачувальній фабриці № 2 гірничого департаменту двадцять п’ять так званих «банок». Кожна з них здатна вмістити 25 000 тонн подрібненої руди, яка надходить з дробильних фабрик. Саме з банок-накопичувачів руда прямує далі – відвантажується за допомогою конвеєрів-живильників для подальшого виробництва концентрату. Засипають руду у накопичувачі за допомогою автостел – спеціальних розвантажувальних візків барабанного типу. Нещодавно на допомогу гірникам до роботи стала нова автостела.
Подрібнена руда надходить до РЗФ-2 майже безперервним потоком. Автостела потрібна для того, щоб заповнялися лише ті банки, які ще мають вільне місце. Цей розвантажувальний візок рухається вздовж конвеєра та зсипає необхідну кількість руди до певної банки. Керує процесом і слідкує за наповненістю накопичувачів машиніст конвеєра. Загалом на РЗФ-2 працюються чотири автостели, по одній на кожному конвеєрі. Та, яку нещодавно замінили, працювала з 1974 року і свою «пенсію» точно вже заробила. Та й останнім часом візок дуже часто ремонтували.
Важить автостела більше ніж 30 тонн, а встановити її потрібно було на відмітку найвищої точки фабрики. Працівники РЗФ-2 та підрядники впоралися з цим завданням майже за 28 робочих днів.
«Візки працюють у складних умовах. На них впливають пил, вологість та цілодобовий графік човникової роботи. Та й тягають вони на своїх «плечах» важкі вантажі: стрічку конвеєру і рудну масу, яка нею транспортується, – розповідає Ігор Ілєнко, старший майстер з ремонту механічного обладнання ділянки подачі руди та подрібнення РЗФ-2. – Ми помітили, що почала прогресувати корозія металу, з’явилася «просадка» рами автостели, деформувався рейковий шлях, яким рухається візок. Доводилося зупинятися на незаплановані ремонти, а це напряму позначалося на обсягах виробництва концентрату. Коли банки пусті, то й «каші» немає з чого варити, а вручну ці банки не наповниш».
Останнього разу одну з чотирьох автостел міняли силами підрядників ще у 2013 році. А цього разу чималу частину роботи вдалося виконати працівникам фабрики.
Механік дільниці подачі руди та класифікації РЗФ-2 Ростислав Тодінг говорить, що найскладнішим було доставити майже під стелю фабрики великі частини візка. Робити це все було потрібно практично в робочому цеху та без тривалих зупинок обладнання, адже зараз концентрат – це реальні гроші, які заробляє завод.
Старший майстер з ремонту механічного обладнання ділянки подачі руди та подрібнення Ігор Ілєнко, механік дільниці подачі руди та класифікації РЗФ-2 Ростислав Тодінг поряд з новою автостелою
«Старий візок та його «приладдя» демонтують, встановивши новий, модернізований, сучасний. За це треба подякувати багатьом працівникам фабрики – нашим робітникам на чолі з слюсарем-ремонтником Петром Бешевцем, електрику дільниці подрібнення Миколі Славичу, кранівникам. Ми розуміємо, що зраз непростий період, і нове обладнання – то дійсно розкішний подарунок. Все має працювати на загальний результат – виробництво концентрату, який потрібен не лише нам, а і йде на експорт. Нам тепер є чим працювати, аби тільки скоріше рідне підприємство входило у звичайний робочий ритм», – сказавТодінг.
