Категорії
Новини

Вакцинація від грипу для працівників підприємства

Наближається сезонне загострення грипу. Всесвітня організація охорони здоров’я вважає вакцинацію основним засобом запобігання грипу та зниження шкоди від його епідемій.

У листопаді 2022 року в «АрселорМіттал Кривий Ріг» надійде 2000 доз вакцин від грипу «Ваксігрип Тетра» та «ДжіСі Флю квадрівалент» від страхової компанії «Країна».

З 1 листопада 2022 року у здоровпунктах медцентру проводиться вакцинація від грипу працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Ливарно-механічного заводу», ПП «Стіл Сервіс» з перших 386 отриманих доз.

Нагадуємо, що щеплення можна зробити в здоровпунктах  підприємства у будь-який час (за винятком періодів передзмінних оглядів з 6.00 до 8.00 і з 16.30 до 19.00).

Вакцини «Ваксігрип Тетра» та «ДжіСі Флю квадрівалент» показані для профілактики грипу, викликаного підтипами вірусу грипу А та  типами вірусу грипу В, які містяться в цій вакцині, для активної імунізації дорослих.

Перед вакцинацією контролюйте стан свого здоров’я, перевірте температуру тіла та артеріальний тиск.

Протипоказання:

  • Гіперчутливість до компоненту вакцини, до яєць та курячого білка, іншого курячого компонента;
  • Поточне захворювання з помірним або значним підвищенням температури, будь-яке захворювання на гострій стадії;
  • Вагітним жінкам, особам із хронічними серцево-судинними захворюваннями, хронічними респіраторними захворюваннями та цукровим діабетом необхідно проконсультуватися з лікарем

Вакцинацію можна робити спокійно, якщо:

  • за два тижні до вакцинації ви не хворіли на простудні або вірусні захворювання;
  • на день вакцинації температура тіла в нормі, немає ознак застуди;
  • точно знаєте, що у вас немає алергії на курячий білок та інші компоненти вакцини від грипу;
  • у вас немає загострення хронічних захворювань

Після щеплення необхідно залишатися в здоровпункті впродовж 15-20  хвилин після введення вакцини.

Категорії
Наші люди

Співають у кар’єрі солов’ї

1 листопада виповнюється 65 років з дня створення управління залізничного транспорту гірничого департаменту. Його колектив завжди складався з досвідчених та міцних духом професіоналів. Тому й не дивно, що серед лідерів ГД завжди є залізничники.

Машиніст тепловозу  Ігор Мороз – один з них. Він вправно керує тепловозом у кар’єрі, яким опікується, наче членом родини.

Залізниця завжди була присутня в житті Ігоря, адже виріс він поблизу залізничної станції «Кривий Ріг-Головний». Певного часу на залізниці працював ремонтником його батько. Чоловік розповідає, що хоча і мріяв в дитинстві стати ветеринаром, втім навчатися пішов саме на залізничника і жодного разу не пожалкував про це.  

«Тепловоз для мене, наче рідна домівка. В кабіні машиніста все облаштовано майже по-домашньому», – каже Ігор Мороз. – Тут чисто, охайно, зручно. Кожну робочу зміну починаю з ретельного техогляду мого ТЕМ7А. Ходова частина, стан дизелю, паливної та охолоджувальної системи, електроустановки – все має бути у порядку. І це не стільки заради виконання плану, скільки заради безпеки праці моєї власної та колег навколо. Це ж не жарти! Мій «трудяжка»-тепловоз до війни за один раз тягнув по сім думпкарів з породою до дробильних фабрик або відвалів, а це загалом приблизно 1085 тонн. І хоча у нас, виробничих залізничників швидкість тепловозів невелика, втім, доводиться долати нахили і це за умов невеликої швидкості. Складно і тепловозу, і нам – екіпажу. Щоб все довезти вчасно та безпечно, постійно треба бути вдвічі уважнішим. Додайте влітку спеку, яка в кар’єрі відчувається сильніше, а взимку холод та небезпеку заледеніння колій. Добре, що у нас в ГД працюють профі, які дбають, щоб колії були в порядку, але увага, то головне наше правило».

Ігор радіє, що в його роботі є чимало приємних моментів. Колектив класний, а ще птахи, яких в кар’єрі, запевняє машиніст, чимало. І як вони співають! Як співають у кар’єрі солов’ї! Для нашого героя це особлива насолода, адже крім іншого він ще й затятий птахівник. Вдома на залізничника очікують не лише улюблена сім’я, а й… рідкісні співочі птахи – павичі, щогли, шама-дрозди з Тайланду та багато інших крилатих. Це хобі, справа душі та серця. Але й до їх розведення машиніст підходить професійно, тому й птахи живуть у нього навіть довше, ніж у природі. Ігор мріє і вірить, що звістку про перемогу українців його птахи зустрічатимуть найкращим співом-симфонією.

«Про активні бойові дії дізнався, коли був вдома, – говорить Ігор Мороз. – Одразу вирішив, що якщо треба буде йти захищати, то піду воювати, якщо треба працювати, буду працювати за найскладніших умов. А поки допомагаю, чим можу. Впродовж двох місяців виготовляв пластини для бронежилетів для наших хлопців. Вважаю, що якісна робота на заводі – це теж вклад у перемогу. У захисників має бути надійний тил. Ми тут чекаємо на кожного з них. Хай повертаються додому живі та з Перемогою. А всім колегам залізничникам бажаю напередодні професійного свята спокою, здоров’я, повного завантаження усіх потягів та щоб наші тепловози ніколи не зупинялися через повітряні тривоги! Миру та Перемоги всім нам!»

Категорії
Новини

Юристи «АрселорМіттал Кривий Ріг» – серед найкращих в країні

Команда юридичного департаменту нашого підприємства отримала перемогу в номінації «Найкращий юридичний департамент у сфері оподаткування» у дослідженні «Провідні юридичні департаменти України» від журналу «Юридична практика». Оголошення підсумків відбулося 26 жовтня на Х Щорічному форумі юрисконсультів.

Цього року форум не був урочистим, скоріше, він став відзначенням складної роботи тих юридичних департаментів, які в скрутний для країни час роблять усе можливе та неможливе для стабільної роботи своїх підприємств, підтримки української економіки та Збройних сил України. Заступник генерального директора «АрселорМіттал Кривий Ріг» з адміністративних питань Артем Філіп’єв, привітав колег: «Щиро вітаю кожного із вас із нагородою. Ця нагорода – це визнання не лише тих, хто працює із нашими податковими справами, це визнання досягнень усіх, адже право – це система, де кожна норма, кожний інститут зв’язаний із іншими. Тому наші податкові успіхи неможливі без якісних договорів, без належним чином оформлених майнових прав, без налагодженої роботи комплаєнсу, без підтримки інвестиційних проектів без праці кожного із співпрацівників юридичного департаменту. Те, що Ви робити, коли відстоюєте права та інтереси підприємства, – це внесок в те краще і переможне майбутнє, якого ми прагнемо».

Категорії
Новини

В боях за Україну загинув Євген Ткаченко

21 жовтня під час виконання бойового завдання у Луганській області біля смт Білогорівка загинув наш колега – токар РМЦ-2 Ливарно-механічного заводу Євген Ткаченко.

До лав ЗСУ Євгена мобілізували 14 жовтня, а вже за тиждень захисника не стало. Він лише декілька днів не дожив до свого 45-річчя.

В цеху Євгена Ткаченка знали як професіонала, що не лише сам був асом своєї справи, а навчив цього чимало молодих фахівців. Він завжди був серед перших, хто освоював нове обладнання, йому спокійно довіряли найскладніші замовлення, адже знали, що все зробіть швидко та якісно, розповідає про героя начальник РМЦ-2 Олександр Тюрін.

«Він найкращий токар цеху, який два десятки років пропрацював в РМЦ-2. А ще це людина, яка одразу готова була прийти на допомогу, підтримати та допомогти кожному. Це неоціненна втрата для нас. Спокійний, завжди у гарному настрої, Євген був авангардом нашого цеху. На жаль, війна здійснює якийсь жахливий відбір, коли забирає найкращих. Ми завжди зберігатимемо пам’ять про Євгена Ткаченка у наших серцях, адже таких людей, справжніх героїв не можна забути ніколи. Це наша втрата, наш біль», – говорить Олександр Тюрін.

Вдовою залишилася дружина, а без батька – дві доньки.

Щирі співчуття родині та близьким! Вічна пам’ять Герою!

Категорії
Офіційно

Звернення Віджая Гояла

28 жовтня ми відзначаємо 17-річчя компанії ArcelorMittal в Україні. Саме в цей день у 2005 році найбільший гірничо-металургійний комплекс України став важливим стратегічним активом компанії. І залишається таким дотепер.

Усі ці 17 років «АрселорМіттал Кривий Ріг» і компанія пліч-о-пліч йшли шляхом модернізації і розвитку. Корпорація за цей час інвестувала в підприємство більше 10 млрд. доларів США, включаючи вартість приватизації, з гордістю тримаючи статус найбільшого міжнародного інвестора в країні. Сьогодні «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишається містоутворюючим підприємством, яке міцно тримається і тримає економіку регіону і країни, невід’ємною частиною яких він є. Ми вносимо свій позитивний внесок у наші громади, особливо тепер, коли Україна виборює своє право на свободу, єдність та щасливе майбутнє.  І ми гарантуємо, що наша підтримка не ослабне.

Зараз ми проживаємо безпрецедентні часи і боремося з викликами, яких раніше ніколи не знали.  Війна позначилася на діяльності «АрселорМіттал Кривий Ріг», підприємство було вимушене знизити виробництво, були порушені логістичні маршрути, і все це на фоні  суттєвого зниження попиту на європейському ринку і падіння цін на сталь. Але найголовніше – ми робимо все можливе, щоб зберегти колектив підприємства. Адже завод дає роботу 26 тисячам своїх внутрішніх та зовнішніх співробітників, а також тисячам працівників суміжних галузей. І я знаю, що ми зможемо подолати усі складнощі. Це можливо лише завдяки підтримці, наполегливій роботі та відданості наших співробітників.

Люди – це серце компанії. Ситуація в Україні знайшла відгук у серцях тисяч працівників «АрселорМіттал» по всьому світу.  Слова підтримки, пропозиції допомоги, благодійні внески – наші співпрацівники розділяють проблеми криворізьких металургів, бажаючи таким чином показати, що компанія єдина, що кожна людина має право на свободу вибору і мирне життя. Це цінності компанія «АрселорМіттал». Це цінності усіх цивілізованих людей. І, на жаль, українці вимушені боротися за них важкою ціною. Вже 35 наших колег з 24 лютого віддали свої життя або вважаються зниклими безвісті за ці цінності. Наші серця – з їхніми родинами, ми вічно їх пам’ятатимемо.

Я дякую кожному працівнику «АрселорМіттал Кривий Ріг». Без вас ми б не були тією компанією, якою є сьогодні. Вірю, що разом ми скоро повернемося до нормального життя, відбудуємо країну і будемо далі йти шляхом трансформації в найсучасніше гірничо-металургійне підприємство.

Бажаю усім миру і благополуччя!

З найкращими побажаннями,

Віджай Гоял,

Виконавчий віцепрезидент і генеральний директор ArcelorMittal CIS.

Категорії
Наші люди

«Я просто виконував свою роботу»

Каже про себе машиніст бульдозера АТУ Олександр Школяренко. За участь в усуненні наслідків ворожої атаки на криворізьку дамбу він нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» 3 ступеня.

Олександр Школяренко був серед перших, хто працював на пошкодженій дамбі. «Пам’ятаю величезну чергу із вантажних машин, які потоком везли на дамбу скальну породу та вивантажувалися. Мені треба було тільки встигати її розрівнювати, якщо казати правильно: планувати дамбу», – згадує ті дні Олександр.

Свою роботу бульдозерист знає відмінно, адже у професії майже 40 років. Керувати бульдозером навчався на підприємстві, і з того часу з цим величезним «напарником» працює майже в усіх підрозділах, де треба мати справу з сипкими матеріалами: в ГЗК, шлакопереробному, вапняному цехах, на ДП № 9 тощо. Олександр Школяренко добре знає, як поводитись із ґрунтом, вміє читати плати, креслення, не загубиться у великій кількості кнопок та важелів свого 40-тонного бульдозера на 310 кінських сил.

«14 вересня швидко стало відомо, що ворог цього вечора випустив по нас аж сім крилатих ракет і пошкодив шлюз дамби. Вода прибувала щохвилини та затоплювала все навкруги, – розповідає Олександр Школяренко. – Першу добу там працювали ДСНСівці, а потім на відновлення дамби вже зайшли ми. Моя зміна припала саме на ніч. Я був спокійний та зосереджений на справі. Якщо починалася тривога, ми припиняли працювати і йшли подалі від дамби, адже знали, що знаходимося в епіцентрі подій і «на мушці» у ворога. Під час роботи там я постійно знаходився на зв’язку зі своєю родиною. Звичайно, усі хвилювалися. Але всі також знали, що цю роботу треба комусь робити».

Після роботи на дамбі  бульдозер Школяренка перевезли знову до підприємства, і в Олександра продовжилася вже звична для нього мирна робота.

«Коли запросили до виконкому, я вже знав, що збираються нагородити, – каже Олександр. – Все проходило чудово, була урочиста обстановка, усім грамоти вручили, усіх поздоровили… а мене ні. Ну, думаю, про мене забули. А тут оголошують, що мене нагороджують криворізьким «орденом»! Оце так! Було дуже приємно! Не встиг із зали вийти, про нагороду вже знали усі мої знайомі. Донька, яка зараз за кордоном, навіть перша про це дізналася. Ось така вона, сучасна комунікація!»

Але, як каже сам Олександр, на нагороду він зовсім не розраховував, а просто виконував свою роботу.