Сьогодні нашому металургійному підприємству виповнюється 91 рік.
4 серпня 1934 року о 12 годині дня перші іскри з льотки новозбудованої доменної печі заводу «сповістили» про видачу довгоочікуваного і такого потрібного для країни чавуну. Того історичного для нашого підприємства дня змінною бригадою Михайла Давидова була здійснена перша плавка – видано 70 тонн криворізького чавуну.
Після цього сотні людей зібралися на урочистий мітинг, присвячений цій події. Тут були перші працівники нашого підприємства, його будівельники, а також численні мешканці Кривого Рогу. Люди приходили на мітинг цілими родинами, адже це була не просто урочиста мить, це було свято для цілого міста – День народження Криворізького металургійного заводу, до пуску якого було докладено дуже багато зусиль. Завод вже тоді мав перспективу розвитку, адже наказом про початок його будівництва, який був підписаний у червні 1931 року, зобов’язувалося «негайно розпочати будівництво Криворізького металургійного заводу у складі чотирьох стандартних доменних печей об’ємом 930 кубометрів з переробленням чавуну на сталь та вальцювання». 4 серпня 1934 року перша домна запрацювала!
А ще на тому урочистому мітингу грав духовий оркестр. Це підкреслювало особливість свята. А за тих часів навіть грамофони та патефони були великою рідкістю, їх використовували в особливо святкових випадках. А тут до людей приїхав цілий оркестр!
У музеї історії підприємства зберігаються спогади ветеранів, які ще маленькими були присутніми на тому мітингу разом з батьками. Тоді діти ще не розуміли всієї історичної важливості цієї події, але бачили, як щиро радіють люди, як підтримують аплодисментами тих працівників, які доклали багато зусиль до будівництва заводу та його запуску в роботу. А будівництво було дійсно важким, адже тоді головними інструментами були здебільшого лопата та фізична сила.
На той історичний мітинг працівники заводу принесли щойно відлиті чушки чавуну, як символ початку роботи підприємства. Цікавий факт, гірники, які багато років добували у шахтах залізну руду, тільки тоді мали змогу побачити, що ж з неї виходить.
Між собою учасники мітингу говорили, що з початком роботи першої доменної печі місто буде розбудовуватися, і дуже скоро будівники та працівники заводу разом із сім’ями переїдуть із землянок та бараків у новозбудовані житлові будинки. І як ми знаємо, так воно і сталося!
Ветерани згадували, що навколо підприємства були суцільні бараки – довгі будинки, які всередині розділялися на секції, у кожній було по 40 койок. У бараках відбувалося й активне суспільне та культурне життя – був свій кінотеатр, їдальня, організовувалися танці, а також облаштовувалися куточки, де люди мали змогу відпочити, почитати або зайнятися творчістю. Попри складні умови життя, важку працю, люди жили дружно.
Тим часом Соцмісто вже активно розбудовувалося. У «п’ятірці» – п’яти суперсучасних на ті часи будинках, мешкали передові працівники та інтелігенція. До речі, нею вважалися не лише молоді спеціалісти, а й усі, хто вмів читати та писати. Грамотних людей тоді дуже поважали, адже до Кривбасу, на будівництво заводу, тоді з’їжджалися люди з найвіддаленіших куточків країни.
Відтоді місто та наше підприємство розвивалися разом. Щороку на Криворізькому металургійному заводі вводилися в роботу нові цехи, а у Кривому Розі зростали нові будинки та вулиці.
З Днем народження тебе, рідне підприємство!
Фото з музею історії підприємства
