Категорії
20 років разом

Приватизація «Криворіжсталі» – інвестиція в Кривбас

Один відсоток від продажу «Криворіжсталі» спрямували на розвиток Кривого Рогу та покращення умов життя і соціальних послуг для його мешканців та жителів Дніпропетровщини.

Згадаємо події 20-річної давнини – унікальні, гучні, такі, про які говорять «Вперше!».

Безпрецедентний за своєю відкритістю аукціон з продажу «Криворіжсталі» на суму 24,2 млрд грн або 4 млрд 800 млн доларів! Ця сума на 20 відсотків перевищувала дохід від продажу підприємств за всю історію приватизації України. І її було отримано лише за один об’єкт! 

Згодом – не менш важлива подія – виділення одного відсотка від суми продажу, величезні на той час гроші, вже з урахуванням повернення частини коштів колишньому власнику комбінату, та спрямування їх на розвиток Кривого Рогу та Дніпропетровської області. До бюджету міста надійшло – 139, 58 млн грн., в обласний бюджет, з наступним розподілом між прилеглими до міста районами –  59, 8 млн грн.

«Ініціатором надання Кривбасу та Криворізькому району одного відсотка від продажу підприємства став Вадим Гуров, почесний металург, народний депутат України трьох скликань. Корінний криворіжець,  за 35 років роботи на нашому підприємстві Вадим Миколайович пройшов шлях від підручного сталевара до керівника двох цехів – мартенівського та конвертерного № 1, – розповідає Микола Чухрай, завідувач музею історії підприємства. – Вадим Гуров став тією рушійною силою, яка дозволила втілити в життя його ж пропозицію надання одного відсотка від продажу підприємства нашому регіону. Він доклав чимало зусиль до того, щоб закріпити цю можливість на законодавчому рівні. Так воно й сталося. А люди, тим часом стали по-своєму називати цю подію – «Гурівський відсоток»».

На ці кошти у Кривому Розі було споруджено та облаштовано міський діагностичний центр, аналогів якому на той час, не було навіть у столиці. Тільки на закупівлю сучасного обладнання було витрачено 27 млн грн. У центрі запрацювали ендоскопічне, рентгендіагностичне відділення, ультразвукової функціональної діагностики та клініко-діагностична лабораторія, де люди отримали змогу пройти усі види обстеження безплатно.

Також «на відсоток» був збудований та оснащений сучасний пологовий будинок, придбано 22 автомобілі швидкої допомоги та 2 реанімобілі. Крім того, проведена реконструкція трамвайних шляхів по вулиці Свято-Миколаївській, збудована тролейбусна лінія до залізничного вокзалу, придбані нові трамваї та тролейбуси, покращені мережі зовнішнього освітлення, проведений капремонт плавального басейну.

І це ще не все! У Криворізькому районі на «відсоткові» гроші від приватизації підприємства були відремонтовані школи, проведені газопроводи та водоводи. Наприклад, саме тоді (у 2008 році) була вирішена проблема з подачею питної води в села Софіївщини. Люди дуже раділи шуму потужних машин та екскаваторів, які тягнули водовід до Новолатівки, Златоустівки тощо.

А для фельдшерсько-акушерських пунктів і районної лікарні було придбано нове обладнання та автомобілі швидкої допомоги. Тільки у Широківському районі (на той час) замінили ліфт у лікарні та придбали новий рентгенівський апарат. А в Апостолівському та П’ятихатському районах були відремонтовані лікарні.

«Рішення спрямувати кошти від приватизації «Криворіжсталі» на розвиток Кривбасу та регіону було правильним, адже гроші були витрачені на користь людям, – зауважив Микола Чухрай. – Після приватизації підприємства це були перші інвестиції у покращення соціальних, побутових умов життя мешканців Дніпропетровщини, яка, як відомо, була та залишається надійною економічною основою для нашої країни».

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Разом з Україною

Маршрутами порятунку

Човнами, у тракторних причепах, велосипедами і, зрештою, автобусами – до Кривого Рогу.

На початку повномасштабної війни водії автобусів автотранспортного управління «АрселорМіттал Кривий Ріг» вивезли з окупації та з-під обстрілів сотні людей, а також брали участь в евакуації працівників нашого підприємства з сім’ями.

Знайомтеся, водії автобусів АТУ Сергій Золюк, Владислав Каблуков, Олександр Рабцун, Сергій Жук. Зібратися разом для них – проблема, адже щодня кожен зайнятий своїми мирними робочими справами – розвозить працівників підприємства виробничими маршрутами. Ось і зараз Олександр Рабцун – у рейсі.

Та на початку повномасштабної війни маршрути водіїв зійшлися в єдиний, яким  вони здійснювали особливі рейси, щоб вивезти людей з окупованого Архангельського у Херсонській області. Це саме там, де знаходиться наш «АрселорМіттал Берислав», на якому видобувається вапняк.

«Це був звичайний робочий день, якщо таким його можна було назвати на початку повномасштабної війни, коли ворог наступав на всіх фронтах шаленими темпами, – згадує Владислав Каблуков. – Тоді наш звичайний маршрут змінився – треба було їхати за людьми, які виходили з окупованого Архангельського та найближчих сіл, які опинилися під росіянами. Часу на розмови не було, за мить ми вже були в дорозі. Якщо чесно, тоді ми ще мало розуміли, що таке «руський мир», і якими звідти виходитимуть наші люди. Та коли побачили, стало зле. Рання весна, холодно, а люди – старенькі, жінки з дітьми, хто в чому: халатах, капцях на босу ногу, без речей, брудні, втомлені, подекуди мокрі».

«Бачити такий стан людей було найважче, – до розмови долучається Сергій Золюк. – Дорога з неволі у них була особливою. Перш ніж сісти до автобусів підприємства люди долали складний і у прямому сенсі небезпечний для життя шлях. З окупованого Архангельського росіяни не дозволяли мешканцям виїжджати. Натомість грабували, вбивали, морили голодом. Єдиним шляхом порятунку звідти було переправитися у човнах через річку Інгулець до селища Зарічного. Переважно переправа тривала вночі, щоб ворог нічого не бачив. Та без обстрілів, на жаль, не миналося. А далі люди їхали у тракторних причепах, найчастіше лежачи, щоб не видно було, що там хтось є. Наші військові зустрічали людей, збирали та підвозили до наших автобусів. Вже у безпеці ми везли людей до Кривого Рогу до нашого санаторію-профілакторію «Джерело». І таких евакуаційних рейсів у нас було декілька, доки не вивезли усіх, кому вдалося вийти з окупації».

«До автобусів люди з Архангельського та інших окупованих сіл Херсонщини добиралися хто, як міг, найчастіше – велосипедами, – говорить Сергій Жук. –

Ви б бачили ту гору кинутих велосипедів, бо в автобус з ними не сядеш! Зазвичай, люди їхали мовчки, бо кожен був змучений і у стресі. І це зрозуміло. Вже потім ми дізналися про те, що там відбувалося. Люди пережили масові грабежі, окупанти вивозили з осель все, що бачили, забирали їжу. Там почався голод. Один чоловік розповідав, що їм, аби вижити, доводилося їсти дерть. А ще окупанти руйнували усе на своєму шляху, і житлові будинки також. У людей не було вибору, треба було рятуватися, хоча це було і дуже небезпечно».

Згодом у водіїв АТУ були й інші евакуаційні рейси. Вони вивозили мешканців Інгульця, коли загарбники підійшли до міста дуже близько і там почалися обстріли градами. Везли до Польщі родини працівників наших підприємств тощо. Як кажуть водії, роботи з порятунку було багато, але про неї не говорили. Натомість активно діяли, адже була мета – допомогти людям, та бажання сумлінно виконати свою роботу.

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Новини

А!фішка на 23 та 24 серпня

Театри

Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв

23 серпня о 12:00 пропонуємо вам переглянути музичну казку за мотивами казки Слищука «Сонечко всередині». Ця історія розповідає про пошуки свого «Я» та про свободу. А раптом за межами коробки, де живуть маріонетки, є великий справжній світ? Вони вже звикли існувати у бутафорській реальності та щодня неусвідомлено виконувати свої ролі у виставі, що безупинно повторюється.  Але серед маріонеток є П’єро, який помічає безмежне та справжнє життя – воно вирує за театральними стінами. Герой протестує проти своєї ролі та принижень, яких завдає йому та його друзям лялькар. Так з’являються почуття та нестримне бажання вирватися у справжній живий світ із запланованого сюжету – обрізати нитки. Та чи хочуть інші ляльки того ж?

 Екскурсії

Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»

24 серпня запрошуємо вас на екскурсію на берег Тилігульського лиману з дегустацією устриць та вина. На вас чекає унікальний комплекс відпочинку – Ойстервіль, що знаходиться в затишній бухті Тилігульського лиману, серед мальовничих пейзажів первісної природи. Там ви почуєте пізнавальну розповідь про життя устриць та особливості вирощування молюсків на фермі, а також дегустація устриць та вина та відпочинок на березі лиману.  Збір туристів о 5:00 ранку (збір по місту).  Реєстрація: 0961197549, 0982556455.

Криворізьке бюро подорожей та екскурсій

23 та 24 серпня пропонуємо вам екскурсію до парку-готелю «Скіфію». База розташована в екологічно чистому та мальовничому місці, на березі річки Чорний Ташлик. Виїзд з Кривого Рога о 06:00. Збір по місту. На вас чекають чудова територія, чиста водичка, прекрасні локації для фото, три басейни. Реєстрація: 0981067279, 0993685133.

Тренінги, курси, ретрити

23 серпня о 09:00 запрошуємо на «Бадьорі ранки» від «АрселорМіттал Кривий Ріг» разом з @forestclub_kr, де кожен охочий: наші працівники, містяни, родини з дітьми, може почати свій день активно, у дружній атмосфері та на свіжому повітрі! Тренування відбуваються за будь-якої погоди. На вас чекають: енергійні тренування з професійним тренером, розтяжка, зарядка, силові вправи, гарний настрій та заряд позитиву на весь день. Візьміть з собою килимок, воду та рушничок.

Категорії
Офіційно

З Днем Незалежності України!

Шановні колеги, дорогі українці!

24 серпня Україна відзначає День Незалежності. Для усієї країни це день гідності, незламності, віри в себе.

Сьогодні українська нація вимушена захищати себе зі зброєю в руках, відстоювати свою ідентичність і своє право вирішувати майбутнє. І в цій боротьбі українців підтримує весь цивілізований світ. Бо це боротьба за щасливе життя наших дітей. Незалежність – це не просто слово. Це образ мислення, рушійна життєва сила, яку українці набувають з молоком матері. Незалежність – це мрії і дії.

Зараз ми переживаємо нелегкі часи, зустрічаємось з різними викликами, намагаємось вистояти і працювати. Але ніякі виклики не можуть зрівнятись з ціною життя наших захисників, полеглих на полі бою. Їхня сміливість, звитяга є міцною захисною стіною між нами і ворогом. І ми не зможемо зрадити їхню жертву, ту невимовну ціну, яку вони заплатили за незалежність України. Ми працюємо, щоб країна мала якісну сталь, щоб забезпечувати сім’ї наших працівників, щоб сплачувати податки місту і державі.

Бажаю всім українцям Перемоги, бо зараз це найзаповітніше бажання для всіх. Я вірю, що все зруйноване буде відбудоване, все втрачене – буде повернене, все бажане – здійсниться. І «АрселорМіттал Кривий Ріг» стоїть і стоятиме поруч з Україною.

Вітаю усіх з Днем Незалежності!

Слава Україні!

Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» 

Категорії
Наші люди

«Тримаймося! Переможемо!»

Так вітає колег-металургів та всіх українців з Днем Незалежності старший розливальник конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» Валерій Микитенко. Лаконічно та зрозуміло, як людина, яка зі зброєю в руках захищала нашу незалежність від зазіхань російських загарбників. У березні 2022 року він пішов до ТЦК проситися на війну, а вже у квітні став до лав Національної Гвардії України.

Валерій прийшов працювати у конвертерний цех понад три десятки років тому. Він згадує, що ще зі школи хотів піти в металурги.

«Старші хлопці з нашого району тоді вже працювали на металургійному комбінаті, – говорить Валерій. Вони розповідали про достойні зарплати, путівки, романтику вогняного металу, справжню чоловічу роботу та мужніх людей, які плавлять сталь. Тому я пішов саме у металургійний технікум. А після технікуму – у конвертерний цех, розливальником сталі. Перші враження були яскравими, як сталь, яка варилася у конвертері, а потім розливалася у виливниці. Але втягтися фізично було нелегко. Я хоч і займався у технікумі плаванням, але підняти 30-кілограмовий гідроциліндр для відкривання затворів та встановити його в ківш було нелегкою справою. А це треба було робити щогодини, перед розливанням кожної плавки. А температура сталі у ковші вища ніж 1500 градусів, тож працюють розливальники в екстремальних умовах. Та згодом втягнувся, було б бажання».

А бажання було. Хлопці казали правду: про колектив, про красу металу, про зарплати та соцпакет. З вдячністю Валерій згадує свого наставника Миколу Феофантовича, який вчив професії розливальника, важкій та дуже потрібній.

«Мені подобається моя робота, – говорить Валерій Микитенко. – Так, важка фізично, так, надзвичайно відповідальна, але дуже важлива. З нашої сталі роблять дуже багато для людей – від прокату для будівництва, до амортизаторів для вагонів та найдрібніших метизних виробів. А це десятки, навіть сотні марок сталі з різноманітними властивостями. Є такі, що ми просто розливаємо, а в киплячі сталі ми додаємо рідкий алюміній, безпосередньо у виливниці.  І поцілити алюмінієм з кількох метрів за допомогою спеціальної ложки точнісінько у виливницю непросто. А деякі марки сталі вимагають утеплення спеціальною сумішшю, також у виливницях. Це також наша робота. Тож нудьгувати нам ніколи».

Старший розливальник працює разом з напарником-розливальником. А ще він подає команди машиністові крана, який транспортує  ковші з рідкою сталлю. І саме від цієї трійці багато в чому залежить якість сталевих злитків. У Валерія висококласна команда.

«Ми працюємо злагоджено, чудово розуміємо одне одного. Я вдячний своїм колегам – розливальнику Андрію Білову та машиністу крана Євгенові Бабенку, – каже Валерій. – А ще нашому майстру Валерію Ходирєву за нормальне керування роботою, у нього ніколи нічого зайвого, як кажуть, все по ділу. Взагалі наша бригада – це колектив друзів. Вони й коли я воював підтримували, і зараз я можу на них покластися, як і вони на мене».

Тоді, у 2022-му, Валерій залишив свій колектив, свою родину, і став на захист України. Він, справжній патріот, не зміг вчинити інакше. Спочатку був навчальний центр, де боєць Нацгвардії відновлював свої навички, отримані багато років тому під час служби у війську.

«Але більше нас навчали нового, за стандартами НАТО. Зараз зовсім інша армія, інша техніка, інші підходи, тож багато довелося перенавчатися, – пояснює Валерій Микитенко. – Після центру та полігону ми були на блокпосту під Харковом. А далі потрапили до Золочівської громади, ближче до кордону. Отам вже були окопи, обстріли, бойові сутички. Відбивалися від ДРГ. Звичайно, подеколи було страшно, але коли команда згуртована, коли кожен відчуває підтримку, готовність побратима прийти на допомогу, то страх проходить».

Згодом бійців перекинули на оборону Бахмута, а після Бахмута був Куп’янський напрямок. З болем згадує наш герой, на що ворог перетворив наші раніше квітучі міста й села.

«Особливо врізалася у пам’ять Новоселівка. Там не те що будинків, навіть руїн не залишилося. Лише щебінь, – розповідає Валерій. – Людей немає, лише домашні тваринки шукають, що б попоїсти. Знайшли ми підвал, а у ньому собачка знайшла прихисток. Охороняє, але нас впустила. Нагодували ми за це гостинну чотирилапу господарку. Розумна така собачка. Води немає, а пити хочеться. Так вона банку з консервацією лапкою з полиці скидає, і вже є що попити. Всі хочуть жити».

Так склалися родинні обставини, що Валерій демобілізувався. Він повернувся до рідного конвертерного цеху, у своє розливальне відділення, де продовжує працювати.

«Дуже радісною була зустріч з друзями-колегами, – усміхнувся Валерій. – Скучив я за ними, скучив за металом. Досвід та колеги допомогли швидко пригадати все необхідне. Саме все, бо дрібниць у важливих справах не буває, як на війні, так і на виробництві».

Категорії
Новини

Вода, як під «рентгеном»

Вода є джерелом нашого життя, цінним ресурсом, про який кожен з нас має піклуватися та берегти. Раціональне використання водних ресурсів актуальне й для промисловості. Вода використовується у багатьох технологічних та виробничих процесах. Про те, як дбають про водні ресурси на підприємстві розповідає Дмитро Маньков, начальник управління з охорони водного басейну департаменту з охорони навколишнього середовища ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Дмитре Володимировичу, якими питаннями наразі опікуються фахівці вашого управління?

– Управління з охорони водного  басейну є одним із напрямків функціонування департаменту з охорони навколишнього середовища нашого підприємства. Ми щодня перевіряємо, щоб якість води на території підприємства відповідала нормам та вимогам природоохоронного законодавства. Основна діяльність – моніторинг та контроль якості води задля попередження та мінімізації техногенного навантаження на водний басейн регіону. Про свою роботу звітуємо Державним органам, органам місцевого самоврядування та громадськості.

Також ми забезпечуємо підприємство дозвільними документами у сфері охорони навколишнього середовища. Це дає право на забір води з водних об’єктів, її використання у  роботі підприємства. Результати досліджень про стан води дуже потрібні для розробки проєктної документації, а також для придбання обладнання. Часто до нас по допомогу звертаються підрозділи підприємства, щоб дізнатися про стан води для налаштування необхідних параметрів на промислових об’єктах, після зупинок технологічного обладнання на профілактику або ремонт. У таких випадках ми досліджуємо проби, проводимо порівнювальні аналізи на підставі даних, які були зібрані раніше, та визначаємо, чи все нормально із «станом здоров’я» води. 

– Розкажіть детальніше про моніторинг води?

– Вода, яка використовується у технологічному процесі, перевіряється у 166 точках контролю якості. Систематично, за графіком, наші фахівці виїжджають на водні об’єкти, які знаходяться на території підприємства, виробничих дільницях, беруть проби, і вже у лабораторії проводять моніторинг якості за багатьма параметрами. Контроль екологічних показників в стічних водах здійснюється в 31 точці водних об’єктів нашого міста – річках та ставках. Наша мета – перевірка впливу виробництва на стан водного басейну. Внаслідок підриву Каховської ГЕС, з липня 2024 року підприємство з метою раціонального водокористування  повністю виключило скид стічних вод (4,4 млн м3) у річку Інгулець. Всі стічні води з обвідного каналу підприємство спрямувало у зворотний цикл гірничого департаменту. Наше управління з охорони водного басейну забезпечило ще й додатковий щоденний моніторинг якості річки Інгулець.

Згадуючи ті події, хочу зауважити, що критична ситуація з водою, яка склалася після підриву, вимагала від підприємства термінових заходів, які були впроваджені завдяки злагодженій роботі усіх підрозділів нашого підприємства. Наприклад, для забезпечення поповнення (4000 м3/год) водою Південного водосховища була побудована насосна станція на річці Інгулець. А новий водогін, у будівництві якого взяв участь «АрселорМіттал Кривий Ріг», вирішив питання з водою як для мешканців Кривого Рогу, так і для потреб виробництва.

– За якими параметрами здійснюється моніторинг екологічних показників?

– Перш за все, ми перевіряємо якість води на дотримання норм природоохоронного законодавства. Усі необхідні аналізи, а у нашому переліку їх більше 50, ми здійснюємо в лабораторії аналітичного контролю та моніторингу вод. Там ми стежимо не лише за станом поверхневих, а й стічних вод, а також господарсько-побутових стоків, і технологічних вод підприємства. Наприклад, щорічно ми виконуємо від 14 000 до 20 000 вимірів по воді, та 5000 вимірів по ґрунтах, які також контролюємо в управлінні з охорони водного басейну, адже підприємство має забезпечувати дотримання встановлених державою екологічних нормативів і за цим направленням.

Лабораторні аналізи та інші дослідження в управлінні здійснюють 14  високопрофесійних спеціалістів на чолі із керівником лабораторії Аллою Кирик. Наш колектив – це провідні інженери з охорони навколишнього середовища та інженери-лаборанти. Щодня вони виконують аналізи проб води різної тривалості, коли, наприклад, у воді визначається кількість хлоридів, лужність, жорсткість та ін. менш затратними по часу методами, впродовж декількох годин,  а  також  є більш тривалі складні дослідження, які можуть сягати до п’яти днів. Процес аналізу води складний, але наші дівчата проводять усі дослідження якісно, вода у нас, як під «рентгеном». Фахівці лабораторії чітко слідкують, щоб уся вода, як поверхнева, так і стічна та  технологічна, були в межах державних норм. Щоб вода тільки сприяла здоров’ю людей, а також належному стану обладнання та безперебійності процесів виробництва.