Позначка: арселорміттал кривий ріг

Категорії
Наші люди

Дорога, що привела до підприємства

Життя прокладає свої маршрути. У цьому впевнилася Тетяна Сільгета. Діловий костюм вона змінила на спецодяг, а паперову роботу за столом – на постійний рух за кермом автомобіля, нові враження, спілкування з людьми, адже вона стала водійкою таксі АТУ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«У мене було, як і у багатьох жінок: спокійно живеш, працюєш і зовсім не чекаєш змін. І тут, бац, зненацька – різкий поворот, і твоє життя кардинально змінюється! У моєму випадку – на краще, адже зараз я можу займатися справою, яка мені подобається. Раніше вміння керувати автомобілем було просто моїм хобі, корисною навичкою для зручності пересування. Зараз – це моя робота», – говорить водійка таксі АТУ Тетяна Сільгета.

Навіть за дощової погоди автомобіль блищить чистотою, спецодяг – наче щойно підпрасований, увага зосереджена на роботі, а щира усмішка додає настрою собі та іншим. З цього тепер починається кожен робочий день Тетяни Сільгети. Справ у неї багато: треба встигнути важливі документи доправити до адресатів, вирішити різноманітні організаційні справи, численних пасажирів-працівників довезти до різних цехів та підрозділів підприємства й міста.

«Зараз у мене період, коли картинка перед очима постійно змінюється, кожен день приносить нові події, враження, знайомства, – розповідає Тетяна. – І це дуже круто! Хоча буває й важко, адже цілий день ти працюєш за кермом та відповідаєш за безпечну поїздку пасажирів. А колись життя у мене було зовсім іншим. 13 років я провела за столом з паперами, бо працювала у таможні офіс-менеджером. За фахом я менеджер-організатор, свого часу закінчила Міжрегіональну академію управління персоналом. Потім був декрет, а поки виховувала дитину, на роботі все змінилося і моєї посади не стало. Довелося шукати роботу, але я вже хотіла таку знайти, де б не було одноманітності. Я маю дев’ять років водійського стажу. За кермо власного автомобіля сідаю щодня – він мій вірний помічник у справах і дозволяє економити сили та час. Тож я вирішила шукати роботу водійки. Зробила резюме, «закинула» його в інтернет і… мені зателефонували з «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Тетяна відгукнулася, хоча ще не знала, водійкою якого автомобілю їй запропонують бути, в яких умовах доведеться працювати, яку заробітну плату отримуватиме. Для жінки, у якої є родина, це дуже важливо. Хоча вже тоді Тетяна підсвідомо відчувала, що умови їй влаштують і все буде добре. Так воно і сталося. Тетяні запропонували роботу у службі таксі 10-ї колони автотранспортного управління.

«Так, без цікавих поглядів чоловіків не обійшлося, і я була до цього готовою – я ж новенька, та ще й жінка, – усміхаючись, продовжує Тетяна. – Через декілька днів ми з колегами роззнайомилася так, наче усе життя разом працювали. Начальник автоколони, водії – усі старалися мені допомогти. Це так приємно! Мене стажували, возили по маршрутах, допомагали вивчати підприємство та його «закони», адже це справжнє місто у місті. До цього, що воно собою уявляє, я взагалі не знала, бо ніхто у моїй родині тут не працював. Виходить, я стала першою».

Перший самостійний робочий день для Тетяни був надзвичайно напруженим, поїздок було багато. Вже тоді вона відчула, що водіїв на підприємстві не вистачає, і через це навантаження на тих, хто тут працює, велике. Тоді, після першого робочого дня, вона подумала, як же всього багато. А зараз, коли вже звиклася, то все нормальним здається. Пройшло і хвилювання від адаптації – новий колектив, обстановка, автомобіль та ще й спецодяг треба носити.

«До речі, щодо спецодягу мені пощастило з розміром, костюм одразу мені підійшов і його не треба було вшивати, – усміхається Тетяна. – Зараз усі емоції вгамувалися і моя увага повністю зосередилася на роботі. Я не знаю, як би склалася моя доля, якби не війна, закриття різних посад на підприємствах, в  установах і, водночас, кадровий голод, необхідність замінювати чоловіків у різних галузях. Але я знаю головне, мені моя справа подобається. Можливо, моя історія комусь стане у пригоді, коли перед ним або нею постане питання де працювати».

Категорії
Новини

Грали в жабки, робили хлопавки, «вигинали» песика

Відкрився новий сезон дитячих майстер-класів, які проводяться за ініціативою молодіжного об’єднання «АрселорМіттал Кривий Ріг» «3Dільниця».

Минулої суботи в Університеті АрселорМіттал було надзвичайно галасливо. Замість того, щоб вранці спати досхочу, бо вихідний же, діти з батьками, бабусями та дідусями прийшли на відкриття нового сезону майстер-класів від учасників молодіжного об’єднання «3Dільниця». Аудиторія Університету була заповнена вщент – усім кортіло дізнатися, що новенького приготували для них організатори.

«Дитячі майстер-класи минулого сезону пройшли на відмінно, тож діти з нетерпінням чекали нових зустрічей та приємних вражень від спілкування одне з одним, – сказала Єлизавета Пасічна, інженерка 2 категорії департаменту автоматизації, учасниця молодіжного проєкту «3Dільниця». – В новому сезоні ми приготували багато цікавинок. Будемо вчитися робити поробки з підручних матеріалів, засвоювати різноманітні техніки хендмейду, дізнаватися, як працює електрика. Та, головне, ми будемо багато спілкуватися, гратися, проводити вікторини, змагатися, багато сміятися та генерувати гарний настрій. Позитиву зараз усім нам не вистачає, а дітям через дистанційку не вистачає ще і повноцінного спілкування. Тож будемо компенсувати це на наших майстер-класах. Усі заходи «3Dільниці» – безкоштовні, ми їх організуємо на волонтерській основі. Зустрічатимемося щомісяця. Приходьте. Буде цікаво!».

 На першому майстер-класі нового сезону учасники вчилися мистецтву оригамі – робили фігурки тваринок із паперу. Розпочали з песика. Де згинати лист паперу, як і що перевертати, вивільняти, де малювати очі, носика, звідки діставати хвостика – учасники «3Dільниці» показували за допомогою телефона та проєктора, який «відбивав» картинку на широкий екран. А якщо у когось щось не виходило, організатори допомагали дітям.

«Мені все дуже цікаво, адже я люблю щось майструвати, – говорить шестирічна Катерина Первітіна. – Цього року я вже пішла до школи, і ми теж там робимо поробки: квіточки з паперу, аплікацію з листя, їжачка. А дома я ще малюю маму та тата, який працює у конвертерному цеху».

«На друге» діти робили жабку та «вчили» її стрибати, влаштувавши потім завзяті змагання – у кого жабка далі стрибне.

А під час третього майстеркласу  створювали «жах» оточуючих – хлопавки. Декілька нехитрих прийомів з папером, і аудиторія вже із задоволенням розмахувала руками, хлопаючи та вибухаючи позитивом.

До речі, до створення паперових тваринок та «вибухових» вправ із задоволенням залучилися і дорослі.

«Хоч цей проєкт і дитячий, він мені подобається, бо дорослим теж цікаво все цікаве, – поділився враженнями Олександр Сашенков, газорятівник газорятувальної служби. – На майстер-клас я привів свою доньку Вікторію та її подругу Лізу. Дівчата із задоволенням робили поробки, а я їм активно допомагав. Атмосфера в аудиторії – просто супер, одні жаб’ячі змагання чого варті! Дітям такого зараз дуже не вистачає, а дорослим – спілкування з дітьми. Тут ми усі разом і займаємося однією справою. У дівчат вже є плани на майбутні майстер-класи, донька вже хоче журавлика зробити».

Категорії
Новини

«АрселорМіттал Кривий Ріг» увійшов до рейтингу топ 50 роботодавців за версією NV і Odgers Berndtson

Результати спільного дослідження видання NV та консалтингової компанії Odgers Berndtson Ukraine були оприлюднені другого жовтня на форумі «Бізнес та війна», який відбувся в Києві.

На початку NV і Odgers Berndtson обрали 152 найбільші компанії за виручкою та кількістю працівників. Далі компанії були сегментовані за галузевими групами та отримали запрошення взяти участь у рейтингу – йшлося саме про практику роботи з персоналом. Розкрити свої кейси в спеціальних анкетах погодилися 72 компанії, з-поміж яких був сформований рейтинг топ 50.

Експерти проєкту оцінювали роботодавців за трьома номінаціями: підтримка ветеранів і їхніх родин, матеріальна та нематеріальна мотивація персоналу та підтримка добробуту співробітників.

 «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримав окрему відзнаку в номінації «Підтримка ветеранів та їхніх родин».

«На форумі ми почули багато успішних історій розвитку бізнесу в умовах війни, які можна брати за приклад. Зараз одним з найбільших викликів для нашого підприємства і для всього бізнесу є кадрова криза. Працівники є нашим найважливішим капіталом, — сказала начальниця управління соціального розвитку «АрселорМіттал Кривий Ріг» Яна Суворова. —  Ми дуже вдячні експертам за те, що вони високо оцінили нашу роботу, зокрема з такою чутливою категорією як ветерани. Наша головна мета — зробити усе можливе, щоб повернення ветеранів до цивільного життя було зручним та комфортним».

Наразі реабілітація ветеранів, відновлення їх фізичного та психологічного стану є пріоритетними напрямками роботи з персоналом на підприємстві. Захисники можуть безкоштовно обстежитися та пролікуватися, отримати різноманітні фізіотерапевтичні процедури у медичному центрі підприємства, а також у лікувальних закладах Кривого Рогу та України, пройти санаторно-курортне, реабілітаційне лікування за страховкою.

«Як відповідальний роботодавець «АрселорМіттал Кривий Ріг» намагається вдосконалювати свою роботу з персоналом. Ми багато уваги приділяємо працевлаштуванню жінок, роботі з молоддю та студентами. Наша мета, щоб усі співробітники були залучені в життя підприємства і залишались з нами», — додала Яна Суворова.

Довідково: Рейтинг найкращих роботодавців — спільний проєкт NV і Odgers Berndtson, міжнародної компанії з пошуку і оцінки керівників найвищого рівня. Цей список дає уявлення працівникам, акціонерам та інвесторам про те, які компанії в Україні докладають максимальних зусиль заради підтримки своїх співробітників під час війни.

Категорії
Офіційно

19 років “АрселорМіттал” в Україні. Звернення Мауро Лонгобардо

Шановні колеги!

28 жовтня виповнюється 19 років з того моменту, як компанія АрселорМіттал впевнено увійшла в Україну і стала важливим гравцем на українському бізнесовому просторі.  «Криворіжсталь» як підприємство з довгою славетною історією отримала новий подих, стала на шлях світової інтеграції та розвитку.

За усі ці роки з 2005 року компанія була і залишається найбільшим іноземним інвестором України, її партнером і другом – підтвердженням тому є 10,7 млрд доларів загальних інвестицій, більше 103,2 млрд грн податків і зборів. Криворізький актив є одним з найбільших металургійних виробництв групи, важливим стратегічним активом, який зараз як найбільше гірничо-металургійне підприємство України робить свій важливий внесок в економіку незважаючи на воєнні реалії.

Ми всі знаємо народну мудрість, що справжнього друга взнаєш в лиху годину. З самого початку повномасштабного вторгнення компанія залишається з Україною і в Україні. Ми продовжуємо забезпечувати робочі місця, виробляємо продукцію, переорієнтовуємось, перебудовуємо роботу – щоб залишатися на світовому ринку сильним і впевненим гравцем. Бо розуміємо свою відповідальність – перед країною, містом, перед усіма нашими працівниками і їхніми родинами.

Я вдячний усім працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг», які усі ці 19 років йдуть пліч-о-пліч з компанією, є її рушійною силою, її опорою, її серцем. Зараз більше 3 тисяч наших колег захищають нас зі зброєю в руках. Навічно в нашій пам’яті житимуть 186 загиблих колег, які вже до нас не повернуться, ми продовжуємо вірити щодо більше 50 заводчан, що зникли безвісти. Я надзвичайно вдячний людям, які залишаються в ці важкі часи вірними підприємству, повертаються до нас після демобілізації, героїчно працюють попри усі загрози. Ми працюємо, бо відчуваємо підтримку усього світу, наших колег з різних країн. Працюватимемо, бо не можемо інакше. До Перемоги й після неї.

Історія АрселорМіттал в Україні продовжується. Її пишете усі ви. Я бажаю усім здоров’я та витримки, ефективної роботи і нових досягнень. Бережіть себе і оточуючих, це дуже важливо в теперішні часи. Разом ми продовжимо йти до Перемоги і робити все, щоб Україна мала прекрасне майбутнє. Бажаю, щоб 20-річчя ми святкували вже у мирній і вільній від ворогів Україні.

З найкращими побажаннями,

Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг»

Категорії
Новини

Залізна клешня підпирає шарніри

Просте й надійне застосування, виготовлене власноруч, уберігає від травм під час ремонту вагонів в управлінні залізничного транспорту гірничого департаменту.

Вагони-думпкари широко використовуються для транспортування гірничої маси (залізної руди та скали). «Руду вагони везуть до дробарних фабрик, а порожню породу на відвали або до карт зі зберігання відходів, – розповідає в. о. начальника дільниці з ремонту вагонів УЗТ ГД Павло Мариничєв. –  Ремонтують та обслуговують вагони працівники нашої дільниці та здебільшого підрядники. Це вагони-самоскиди. Вони оснащені механізмом перекидання, який у потрібний момент нахиляє кузов думпкара, і гірнича маса розвантажується. Перекидання відбувається завдяки стислому повітрю. Ремонт деяких вузлів думпкарів донедавна супроводжувався ризиком, який нам вдалося повністю нейтралізувати шляхом впровадження одного з проєктів Виробництва світового класу WCM».

Річ у тім, що ремонти самого механізму перекидання, системи розвантаження або деякі ремонти кузова вагона виконуються при нахиленому кузові, інакше доступу до цих вузлів немає. Донедавна перебування ремонтників під нахиленим кузовом (для виконання робіт) було небезпечним. Бо у будь-який момент кузов міг почати опускатися у горизонтальне положення, затискаючи при цьому руки, голову, шию, корпус працівника, який виконує роботи.

У документах з охорони праці зазначається, що для запобігання травмуванню кузов необхідно зафіксувати, – продовжив Павло Мариничєв, – але як саме зафіксувати – не пояснюється. Ми пробували різні імпровізовані підставки, наприклад, шматки металу. Але такі «ноу-хау» вилітали або ламалися, тобто стовідсоткової безпеки не гарантували. Тоді команда із впровадження  WCM у складі працівників УЗТ, підрядників та інженерки  WCM Катерини Гаврилюк вирішила впровадити проєкт «0 нещасних випадків», який би усунув проблему. Визначили, що треба сконструювати та виготовити запобіжні опори. Розрахувати оптимальні розміри та розрахувати навантаження допомогли співробітники технічного відділу УЗТ. А виготовили таке приладдя наш слюсар-ремонтник Микола Зернов разом з колегами-підрядниками». Опори було виготовлено з відходів металопрокату – швелерів, труб, штрипсів. Вони порівняно неважкі, їх може переносити одна людина, користуючись зручною ручкою. Нижньою частиною (головкою) опора фіксується у сідлі поворотного шарніру вагону, а верхня підпирає сам шарнір, охоплюючи його такою собі залізною клешнею. На опори нанесена яскраво-жовта попереджувальна розмітка, щоб ніхто помилково їх не вибив під час ремонту. Кажуть, що все геніальне – просте. Може й не все, але рішення з опорами – якраз цей випадок. Просто й дуже надійно.

Категорії
Новини

Удачі та безпеки за кермом

В останню неділю жовтня в Україні відзначається День автомобіліста і дорожника. Це офіційне свято усіх працівників дорожньо-транспортної галузі в цілому. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» воно охоплює майже 700 професійних водіїв, але насправді тих, хто щоденно сідає за кермо власних авто набагато більше.

На нашому підприємстві водії керують різними видами автотранспорту, який є невід’ємною частиною технологічного процесу. За кермом автомобіля – вантажного, легкового, пасажирського – водії щоденно виїжджають на лінію, щоб виконувати свої робочі завдання.

«Без автотранспорту на підприємстві жоден технологічний процес буде неповним. Щодня водії підприємства виводять на роботу вантажні авто, бульдозери, автокрани та інший спецтранспорт. Автомобілі також залучені до ремонтних робіт на підприємстві та у місті. А автобуси продовжують перевозити працівників до їхніх робочих місць у віддалені підрозділи. Ми робимо свою щоденну роботу, продовжуємо допомагати та підтримувати економіку нашої країни, пишаємося нашими 88-ми працівниками, які зараз захищають Україну у лавах ЗСУ та допомагаємо пришвидшувати омріяну Перемогу, – говорить в.о. заступника директора транспортного департаменту АТУ Рамазі Давітадзе. – Звичайно, автотранспортники підприємства зараз працюють не у такому ритмі, як було до війни. Дається взнаки й зниження виробництва, і нестача кадрів. Зараз нам не вистачає майже 100 працівників. Але ми продовжуємо свою справу. Я хочу поздоровити з нашим професійним святом усіх водіїв, які щодня попри усі перешкоди за кермом  здійснюють робочі рейси, перевозять людей, забезпечують логістику та роблять усе можливе для плідної та безпечної праці. З Днем автомобіліста та дорожника вас, колеги!».

Жіноче таксі

Повномасштабна війна та відсутність фахівців у багатьох галузях стали серйозним викликом для багатьох підприємств, наше – не виключення.  Справитися з викликом нестачі чоловічих рук допомагають жінки. Представниці прекрасної статі з успіхом освоюють все більше чоловічих професій, і водійську справу також. Нещодавно на допомогу чоловікам автотранспортного управління прийшли три чарівні жінки. Дві вже працюють  водійками таксі, ще одна дівчина зараз проходить стажування.

Поліна Мельничук впевнено та швидко припарковує автомобіль на стоянці. Відчувається, що за кермом вона не новачок.

Бажання керувати автомобілем  в неї ще з дитинства. Про це в родині знали усі, тож нікого не здивувало, коли Поліна вирішила піти навчатися до автошколи та згодом успішно отримала права. Та стати професійною водійкою вона тоді ще не планувала. Як і для більшості жінок вміння водити авто було для Поліни корисною навичкою, яке допомагало бути мобільною і всюди встигати. Свою увагу вона зосередила на отриманні освіти – спочатку навчалася на дизайнера, а згодом на вчителя образотворчого мистецтва. Згодом Поліна три роки викладала цей предмет дітям та була педагогом-організатором у ліцеї.

«Бути педагогом цікаво, відповідально, престижно, але платять за це не так вже й багато, – розповідає Поліна Мельничук. – Спочатку я пробувала знайти собі підробіток у таксі. Виявилося, що цьому є безліч перешкод. Автомобіль нашої сім’ї не відповідав критеріям таксі, а брати машину в оренду було невигідним. Та й графік роботи у ліцеї не дозволяв мені сповна займатися водійською справою. Там я працювала до вечора, а дома, вже до ночі, готувалася до наступних уроків. Мені дуже захотілося щось кардинально змінити у своєму житті. В інтернеті я почала переглядати усі водійські вакансії. Мою увагу привернула пропозиція «АрселорМіттал Кривий Ріг». «Приїжджайте, все розкажемо та пояснимо», – почула я телефоном від кадровиків підприємства. Співбесіда пройшла успішно, і я почала оформлення, знайомство з колективом, автомобілем, підприємством, тобто, почала проходити стажування. І нарешті – перший самостійний робочий день. До цієї миті з підприємством я була знайома тільки з розповідей батька, він працює машиністом тепловозу в гірничому департаменті. Із зупинки Червона я часто дивилася на труби, градирні та на будівлю заводоуправління, не знаючи, що воно таке. Зараз мій робочий день починається від заводоуправління, адже наша автоколона розташована поряд. А підприємство виявилося таким великим, цікавим, гарним, що на початку роботи я їздила ним і дивилася на все, наче зачарована. А якщо треба щось запитати по роботі або розпитати, де який цех чи підрозділ знаходиться, то завжди допоможуть колеги-чоловіки».

«За всю історію нашої колони жінки працюють водіями у нас вперше, – зауважує Олександр Червінський, начальник автоколони № 10. – Поліна одразу влилася в колектив і стала своєю. Кожен з наших водіїв був готовий допомогти порадою, підказати куди їхати, як краще це зробити, розповісти про особливості підприємства, адже дороги проходять як поруч з промисловими майданчиками, так і через них. Дівчата виявилися кмітливими, розумними, вони швидко адаптувалися і вже на рівних з досвідченими водіями виконують свої робочі задачі».  

«Мені сподобалося у колективі, а також сподобалося відчуття рівності. Я вважаю, що не має значення хто керує автомобілем, чоловік або жінка, головне, щоб водій був досвідчений та безпечно довозив людей до місця призначення, – відзначає Поліна Мельничук. – На підприємстві я працюю вже два місяці і жодного разу не пожалкувала про своє рішення. Можливо мій досвід вмотивує і інших на кардинальний крок у житті. Я вважаю, якщо хочеш щось змінити в ньому, то боятися не треба. Я це перевірила на власному досвіді».

Розповідь про інших жінок-водіїв читайте у наступних номерах «Металургу».