Позначка: арселорміттал кривий ріг

Категорії
Новини

Надійно тримають на висоті

та не дають впасти під час робіт – у залізничному цеху № 2 діляться досвідом організації безпечної роботи на висоті під час ремонтів на дахах локомотивів, як у депо цеху, так і на його території, де немає несучих конструкцій для кріплення страхувальних систем.

Спочатку це був експеримент, який став успішним – на початку 2024 року в ЗЦ № 2 запровадили ефективний метод страховки працівників, які виконують роботи на висоті, а точніше – на дахах локомотивів.

Раніше слюсарям з ремонту, які працюють у депо на висоті, було проблематично закріплювати карабін лямкового страхувального поясу. Справа в тому, що під дахом депо інтенсивно працюють електромостові крани, які переміщують великі деталі та вузли локомотивів, тож анкерну лінію, за яку можна було б зачепити карабін поясу,  просто ніде було натягнути.

Проблема була вирішена завдяки придбанню опорно-поворотної анкерної системи страховки з противагами «Журавік». Її встановили у депо локомотивів серії ТЕМ.

Ця система Г-образна, вона має масивну опору для стійкості та спеціальну стрілу, яка може висуватися на чотири метри. Саме до неї і кріпиться блокувальний пристрій зі страхувальним тросом. По завершенню роботи слюсарю рухомого складу достатньо лише повернути Г-образну систему вбік, щоб знову дати дорогу електромостовим кранам.

Такий страхувальний метод виявився вдалим, тож незабаром у ЗЦ № 2 був придбаний та встановлений ще один «Журавік».

«Завдяки використанню цих систем ми знизили ризик падіння людини з висоти більш ніж п’ять метрів при виконанні робіт на дахах тепловозів. Цього року ми плануємо встановити ще сім «Журавиків», страхувальні системи вже їдуть до нас. Розташуватимуться вони вздовж третьої колії, – сказав Дмитро Колесник, начальник залізничного цеху № 2. – Подібну систему для страхування ми встановили і за територією депо на тракційних коліях, тобто, при виїзді тепловоза з ремонту. Там робота продовжується – слюсарям треба здійснити налаштування тепловоза та провести його випробування. Звичайно, до комплексу робіт входять і ті, які треба виконувати на висоті. Для цього ми придбали та встановили вже іншу систему страховки на висоті, яка називається «Система страхування для виконання робіт на вагонах».

«Ця система має інший вигляд. Вона складається з двох опор з балкою, за яку працівники можуть закріплювати карабіни страхувальних поясів, – розповідає Максим Лех, слюсар з ремонту рухомого складу ЗЦ № 2. – Система широка, по всій довжині локомотиву, тож там можуть закріпитися та працювати два працівники. За допомогою неї  ми виконуємо огляд локомотивів. А коли ти відчуваєш, що є захист на висоті, і в депо, і на свіжому повітрі, тоді і працюється добре та якісно».

Категорії
Новини

Свято з друзями на полі та гольовий феєрверк

Цехові команди «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ЛМЗ з мініфутболу визначили володаря Кубку металургів і гірників.

У турнірі з мініфутболу взяли участь сім команд з різних департаментів нашого підприємства. Грали на запасному полі стадіону «Металург». Змагання тривали кілька тижнів, а заключні матчі та нагородження переможців відбулися в день, коли металурги й гірники України відзначають своє професійне свято.

Треба віддати належне команді цеху підготовки составів. Так, хлопці програли і фінішували з нульовим багажем очок, але вони не злякалися знаних авторитетів і кинули виклик фаворитам змагань. На шостому місці фінішували спортсмени з фасонночавуноливарного цеху. В їх активі перемога й нічия, тобто 4 очки. Дві перемоги у турнірі здобули футболісти цеху експлуатації залізничного транспорту. У підсумку у залізничників 6 очок і п’яте місце в турнірній таблиці.

Доля призових місць вирішувалася в останній ігровий день. На «срібло» й «бронзу» зазіхали зразу три команди. Збірна цеху металоконструкцій та вальцетокарного цеху мала перед останньою грою 10 очок і у разі перемоги претендувала на друге місце. Команда сортопрокатного цеху також мала «десяточку», і їх протистояння багато що вирішувало. Прокатники на перших же секундах відкрили рахунок. ЦМК+ВТЦ відповіли голом у відповідь. СПЦ-1 вийшли вперед. Їхні суперники відчайдушно намагалися відігратися, але пропустили ще одного м’яча. У підсумку СПЦ-1 посіли другу сходинку.

Доля третього місця вирішилася у матчі між командами прокатного цеху № 3 та ЦЕЗТ. Третій прокат мав перед цією грою лише 8 очок, і щоб потрапити до трійки призерів команді необхідно було перемагати. Рахунок 3 : 1, і ПЦ-3 займає третю сходинку. А хто ж став володарем Кубка? Це команда конвертерного цеху, яка в останньому турі перемогла ЦПС з рахунком 2 : 1 і з 16 очками виграла турнір. Вітаємо конвертерників з блискучою перемогою! Дякуємо суддівській бригаді на чолі з Ігорем Карпенком, яка професійно відсудила матчі на Кубок металургів і гірників.

Найбільше м’ячів у ворота суперників «відвантажила» команда ПЦ-3 – 22 голи у шести матчах. Тож не дивно, що кращим нападником турніру визнали їхнього гравця Андрія Ніколаєнка. Кращим захисником став Володимир Крочак, що грає за СПЦ-1. Найнадійніший воротар – Максим Стаднік з ЦМК+ВТЦ. А от кращим гравцем змагань, незалежно від амплуа, став футболіст з конвертерного цеху Віталій Другоруб. Наші щирі вітання кращим футболістам підприємства!

Вітаючи переможців і всіх учасників турніру на Кубок металургів та гірників, директор департаменту з корпоративних комунікацій Володимир Гайдаш подякував за яскраву гру, що порадувала глядачів, привітав учасників турніру, їхніх рідних, всіх, хто їх підтримував, з Днем металургів і гірників.

Дмитро Ільїн, СПЦ-1, слюсар-ремонтник: «Футболом я займаюся з 10 років Професійного гравця з мене не вийшло, але футбол у серці назавжди. Він допомагає мені фізично тримати себе у формі та психологічно розвантажуватися, відволікатися від важкої роботи та поганих думок, і потім зі свіжою головою йти на зміну. Вітаю всіх учасників турніру, всіх працівників підприємства з Днем металургів та гірників. Бажаю здоров’я, миру, щастя, добра, щоб все у країні налагодилося, ми святкували День Перемоги і присвятили йому футбольний турнір».

Михайло Левін, суддя турніру: «Я років зо тридцять пропрацював шахтарем у нашому шахтоуправлінні. Багато років грав у футбол за Артем-1, був капітаном, менеджером команди. Вже два десятки років є арбітром різних змагань. Мені дуже подобається судити турніри саме робітничих команд. Тут особлива атмосфера. На полі це люті суперники, які грають безкомпромісно, викладаються на повну, інколи навіть лаються. А після фінального свистка вибачаються, обіймаються, тиснуть руки і знов вмикаються дружні стосунки. Для металургів і гірників спорт – це величезне задоволення, яке відволікає від негараздів. Тому такі турніри дуже потрібні, особливо зараз».

Віталій Другоруб, конвертерний цех, оператор пилогазоочисної установки: «Перемога була нелегкою. Ми здобули її завдяки бажанню та дисципліні. Хлопці знали, який для нас важливий кожний гравець, тому намагалися підмінитися в зміну, щоб допомогти команді. Надійно зіграв воротар Андрій Панін, Влад Мантуленко дуже нас виручив, кожен гравець все зробив для перемоги. Дякую організаторам, волонтерам, ЗСУ! Ми сильні, ми переможемо, ми – Україна!»

ПОСИЛАННЯ НА ВСІ ФОТО https://fex.net/ru/s/s0yaef8

Категорії
Новини

Помер від поранень, отриманих в бою, наш працівник Сергій Лазаренко

14 липня 2024 року у шпиталі помер від поранень солдат, гранатометник Сергій Лазаренко. Сергія було поранено під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Бердичі Покровського району що на Донеччині. До призову на військову службу під час мобілізації у вересні 2023 року він працював машиністом насосних установок рудозбагачувальної фабрики № 1 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Старший майстер технологічної бригади РЗФ-1 Микола Мамошин знав Сергія Лазаренка протягом багатьох років. «Він був дуже сумлінним і досвідченим працівником, – розповідає Микола. – Добре виконував виробничі завдання, був наставником для новачків, щедро ділився багаторічним досвідом. Робота машиніста насосних установок надважлива. Адже своєчасна подача води для процесів збагачення руди у необхідній кількості – невід’ємна складова стабільної роботи цеху. Без води РЗФ взагалі працювати не зможе. Сергій справлявся з роботою якнайкраще. Він завжди був спокійним, розсудливим, врівноваженим. Ми його дуже поважали. А ще він цікавився комп’ютерними технологіями, добре розбирався в гаджетах та програмному забезпеченні. Він безвідмовно допомагав колегам налаштовувати смартфони тощо. Сергій брав участь у налаштуванні наших виробничих комп’ютерів, які знаходяться в операторній. За допомогою його налаштувань ми й по сьогодні керуємо роботою цехового устаткування та виробничими процесами. Ми втратили чудову людину й першокласного працівника. Завжди пам’ятатимемо про нього».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого воїна.

Категорії
Новини

Війна забрала життя нашого колеги Серафима Білика

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Серафим Білик працював електромонтером агломераційної фабрики.

Спокійний, виважений, розумний, працьовитий – саме таким будуть пам’ятати Серафима Білика його колеги. У складі першої бригади він обслуговував електрообладнання агломераційного цеху. Ця робота потребує чималих знань та професіоналізму, адже обладнання складне.

«Розумний хлопець, він добре знався на своїй справі, до роботи ставився дуже серйозно, ретельно виконував усі задачі, був уважним та зосередженим, – згадує електрик аглофабрики Сергій Білявський. – У колективі Серафима поважали, адже він був спокійним, товариським, завжди готовим допомогти, міг підтримати веселим жартом. А ще він випромінював впевненість, у своїх силах та у будь-яких ситуаціях, завжди знав як правильно діяти та поводитись. Ця риса характеру допомагала не тільки йому, а і тим, хто працював з ним поруч. Важко визнавати, що Серафима більше не буде з нами. Його загибель стала важкою втратою для усіх нас».

На захист України Серафим Білик став у перші дні війни. Він був кулеметником механізованого батальйону. Рідні, колеги та друзі постійно тримали з ним зв’язок. Останній раз Серафим був у мережі 4 липня. А з 6 липня прийшла звістка, що він зник безвісті. Згодом стало зрозуміло, що Серафим, на жаль, загинув. Він лише трохи не дожив до свого 29-річчя, яке мав відзначати 1 серпня.

У Серафима залишилася родина, без батька зростатиме його син.

Висловлюємо щире співчуття рідним, колегам, друзям загиблого Героя.

Вічна пам’ять захисникові!

Категорії
Наші люди

Тренер з висоти, закоханий в море

Сергія Воінова недарма вважають одним з найкращих в «АрселорМіттал Кривий Ріг» тренерів з безпечного виконання робіт на висоті.

Зараз Сергій – провідний інженер департаменту з охорони праці та промислової безпеки. Раніше він більш ніж 20 років пропрацював у монтажно-ремонтному цеху (МРЦ) нашого підприємства. А ще раніше будував житлові будинки у зараз, на жаль, окупованій Новій Каховці. Цей величезний досвід допомагає Сергієві успішно навчати працівників підрядних організацій та наших цехів безпечним способам і методам виконання робіт на висоті.

«Народжені у 60-х хлопчаки всі як один хотіли стати космонавтами, – згадує Сергій Воїнов. – Я був винятком. У космос мені не хотілося. Прагнув стати військовим, але за конкурсом не пройшов до військового училища. Тож пішов учитися на будівельника. Професія цікава й дуже потрібна людям. Далі працював на будівельних майданчиках Нової Каховки. Я отримував неймовірне задоволення, коли щасливі люди отримували квартири у побудованих нами будинках. У дев’яностих обставини склалися так, що змушений був з родиною повернутися до рідного Кривого Рогу. З роботою тоді було не дуже. Мені поталанило – взяли майстром у МРЦ, який щойно був організований на заводі».

Сергій з колегами ремонтували технологічні трубопроводи. Робота з вантажопідйомними механізмами та електроінструментами, вогняні роботи. І це не вичерпний перелік небезпек, з якими щодня стикаються монтажники. Але, мабуть, найрозповсюдженіший ризик – загроза падіння з висоти, на якій знаходиться левова частка трубопроводів. Інколи доводилося працювати на висоті близько 80 метрів. Сергій з перших днів на підприємстві відповідав не лише за власну безпеку, а й за підлеглих. І для того, щоб організовувати безпечні умови для своїх людей, спочатку вивчив все сам, паралельно опробовуючи на практиці. І цей, протягом багатьох років накопичений досвід допомагає йому зараз у роботі в департаменті з охорони праці та промислової безпеки».

«Я опікуюся безпекою підрядників, які виконують роботи для нашого енергетичного департаменту, – продовжив Сергій Воінов. – А до цього інспектував підрядників, які працюють на ремонтах доменних печей. Спочатку мені було, так би мовити, важкувато вимагати виконання вимог від підрядників, писати зауваження та приписи, адже до цього я не перевіряв, а сам був організатором робіт в умовах підвищеної небезпеки. Але я знайшов підхід, який дуже мені допомагає. Разом із зауваженнями я почав давати рекомендації з усунення цих зауважень та безпечного виконання робіт. І отут мені й став у пригоді досвід. Незабаром підрядники перестали ставитися до мене насторожено, а навпаки – почали просити порад, ставити питання. Це надзвичайно мотивує і надає енергії».

Зараз Сергій поєднує роботу провідного інженера та тренера. Він зізнався, що йому важко визначитися, що йому більш до вподоби. Йому подобається спілкуватися з людьми, ділитися багатющим досвідом, який здатен вберегти людей від травм. У своїй тренерській діяльності Сергій робить ставку на розвиток практичних вмінь та навичок, вчить користуватися запобіжними поясами, запобіжними фалами, карабінами та іншими інструментами захисту від падінь, якими особисто володіє бездоганно. Сергій любить людей та життя. Він – запеклий футбольний вболівальник, цікавиться іншими ігровими видами спорту, а також водними видами.

«Це у мене з дитинства, – усміхається Сергій Воінов. – Я добре грав у футбол. А от плаванням займався на ще вищому рівні. Я – кандидат у майстри спорту з плавання. Дуже люблю плавати, користуюсь будь-якою нагодою. А ще я закоханий у море. Це та багато іншого мотивує жити, радіти життю, а також вчити інших працювати безпечно. З перших днів на виробництві і до цієї хвилини я намагаюся дотримуватись правила, якому мене навчили мої перші наставники: «Бережи себе і тих, хто поруч».

Категорії
Новини

Світ мови – світ мистецтва

Навіть відключення світла не завадили яскраво засвітити виставковому проєкту «Мовні вправи», який відкрився у Палаці культури металургів 21 липня.

Відкриття виставки, організованої Криворізьким Центром Сучасної Культури/KRCC за сприяння та підтримки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», зібрало криворіжців, яким до серця припали тональність та актуальність виставки «Мовні вправи». Особливого колориту та забарвлення виставці додав виступ народного хору «Яворина», у виконанні якого українські пісні додали особливого настрою виставці, яка й не могла б звучати по-іншому. Усі 18 робіт, представлених в проєкті, присвячені темі мовної ідентичності, деколонізації та важливості української мови в повсякденному житті.

«Ми сподіваємося, що ця виставка торкнеться душі кожного криворіжця і спонукає замислитись про важливість та силу української мови, про її майбутнє, – говорить СЕО  Криворізького Центру сучасної культури Катерина Левченко. – Нашому місту потрібне сучасне мистецтво, сучасні виставки та творчі проєкти. На цій виставці представлені роботи Алевтини Кахідзе, Ольги Федорової, Богдани Косьміної та Валерія  Ведути. Роботи у вигляді друкованих постерів. Можна побачити, як кожен митець  персонально інтерпретує власне переживання, пов’язане з деколонізаційними практиками або з українською мовою.  Виставка працює на базі ПК металургів. Мене дуже тішить, що таке велике промислове підприємство як “АрселорМіттал Кривий Ріг” з кожним роком підтримує все більше культурних проєктів і бачить важливість та необхідність розвитку Кривого Рогу у напрямку культурного дозвілля та мистецької освіти. Мене приємно вразили відвідувачі різного віку у залі. Тож це може подобатись, чи ні, але викликає зацікавленість, і це вже є гарним результатом».

Подібні виставки відбуваються у Запоріжжі та Миколаєві. Усі роботи «Мовних вправ» неординарні, креативні та викликають чимало запитань. Але, що найголовніше, вони не залишають байдужими.

«Мене зацікавив анонс виставки «Мовні вправи», тому я прийшла на її відкриття, – говорить криворіжанка Інна. – Наше місто все більше говорить українською. Для мене особисто розмовляти українською – це визначати свою ідентичність. Бачу сенс цієї виставки у тому, щоб показати наскільки ми відрізняємося від країни-агресора, і яка міцна та надійна зброя – наша мова. Так, виставка непересічна, залишає по собі запитання, але спонукає до роздумів. Вона варто того, щоб її відвідати, а от що сподобається, а що ні – це вже справа кожного».

Виставка чекає на відвідувачів щосуботи та неділі з 12:00 до 19:00. Вона проходитиме до 18 серпня в Палаці культури металургів (пр-т Металургів, 7, Кривий Ріг).