Позначка: гірничий департамент

Категорії
Новини

1200 «конячок», безпечних та економних

До роботи у гірничому департаменті повернувся капітально відремонтований тепловоз потужністю 1200 кінських сил.

Як розповів в.о. начальника локомотивної служби управління залізничного транспорту ГД Артем Дерев’янко, на одному з вітчизняних ремонтних заводів наш локомотив довели до нового рівня з точки зору продуктивності, економності, а головне – безпеки для людей, які на ньому працюють. Замінили та вдосконалили практично все. На моє запитання: «А що ж залишилося від тепловоза, який відправляли на ремонт?», Артем з усмішкою відповів: «Спогади».

Старий величезний дизельний двигун замінили на новенький американський. Він  у кілька разів менший, але економніший та потужніший у роботі, що дає додаткові виробничі можливості. Були встановлені нові колеса, разом зі всім допоміжним устаткуванням. Гальмівну систему також замінили. А разом з нею замінили компресор, який забезпечує надійну подачу повітря в гальмівну систему. А надійність гальмування – це основа безпеки руху.

«А ще у дизельному приміщенні не стало п’яти валів, які є обертовими механізмами, і їх робота була пов’язана з одним з ризиків-вбивць, – говорить Артем Дерев’янко. – Їх замінили на електродвигуни. Тож ризика-вбивцю у вигляді валів повністю усунули. Було відремонтовано та модернізовано кабіну. Тепер вона просторіша й зручніша для машиністів та помічників».

Оглянути кабіну мене гостинно запросив машиніст тепловоза Максим Шапран. Вона дійсно простора, оснащена двома дуже зручними кріслами, має шумоізоляцію. Мікроклімат створюють кондиціонер, два вентилятори, а у холодну пору – калорифер.

«А ось  рукомийник з підігрівом води, мікрохвильова піч, холодильник, – показує Максим Шапран. – Тобто створені побутові умови, яким можуть позаздрити багато українських залізничників. Людям має бути затишно, адже зміна триває 12 годин, а тепловози вивозять руду чи концентрат, виконують маневри цілодобово. А на ось цей монітор виводиться інформація про роботу вузлів локомотива. Машиніст отримує параметри роботи транспортного засобу в онлайн-режимі, що дозволяє їм швидко приймати рішення і своєчасно, правильно реагувати на складні або небезпечні ситуації. А ось ще один монітор. На нього виводяться зображення з чотирьох камер, які закріплені назовні. Тож людина, що керує локомотивом, бачить весь простір навколо і може швидко зреагувати, якщо у небезпечній зоні випадково з’явиться стороння людина тощо».

Локомотив оснащений вдосконаленою системою пожежогасіння. Вона автоматично спрацює, якщо у якомусь з відсіків корпусу буде займання. Також машиніст може вручну ввімкнути систему гасіння, якщо виникне потреба. Тепловоз отримав нову систему освітлення. Підсвічуються навіть сходи підйому, що мінімізує ризики оступитися та впасти у темну частину доби. Лампи розжарювання замінено на LED-лампи. Вони економніші, довше слугують, тому не потребують частої заміни. А нова система електронного керування допоможе швидко визначитися з поломкою будь-якого обладнання.

«Якщо раніше нашим фахівцям доводилося діагностувати, що саме вийшло з ладу (і часто діагностика тривала досить довго), то зараз діагностує електроніка, – продовжив Артем Дерев’янко. І результати виводяться на монітор в кабіні. Тож машиніст з помічником мають змогу швидко усунути незначні неполадки. Якщо ж поломка серйозніша, то ремонтні бригади вже знають, як їм діяти на основі даних діагностики».

Фактично, гірники отримали новий локомотив, який вже виконує важливі маневрові роботи, перевозить концентрат. Це один з десяти тепловозів, капітально відремонтованих протягом останніх років. А саме зараз оновлюється ще один наш локомотив.

Категорії
Новини

Шануємо героїв, віримо в перемогу

Напередодні 80-річчя перемоги над нацизмом і Дня пам’яті та примирення, 7 травня в «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбулося покладання квітів до пам’ятника нашим працівникам, які загинули під час Другої світової війни.

У вшануванні полеглих героїв взяли участь в.о. генерального директора підприємства Олена Бізяєва, заступник генерального директора з виробництва Сергій Лавриненко, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент) Володимир Теслюк, заступник генерального директора з охорони праці та промислової безпеки Жанбек Єсмаханов, директорка департаменту з персоналу Катерина Залозних та головний інженер адміністрації з виробництва Валерій Ванін, до яких приєдналися представники трудового  колективу та профспілки ПМГУ.

На жаль, з тієї страшної війни наш північно-східний сусід не виніс уроків і замість «Ніколи знову» обрав шлях агресії та терору. Тому зараз в Україні йде ще одна страшна війна, гинуть наші люди, руйнуються міста та села. Близько 3000 наших колег стали на захист свободи й незалежності зі зброєю в руках. 212 працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» відали життя за Україну, за кожного з нас. Вічна пам’ять полеглим героям!

Сьогодні ми відзначаємо День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом з вірою в перемогу та мир. Давайте ж кожен на своєму місці робити все можливе, щоб це сталося якомога швидше!

Категорії
Uncategorized

Невдахи-манекени, або Це треба бачити

У багатьох цехах  «АрселорМіттал Кривий Ріг» конвеєрний транспорт є основним. Наприклад, дробильна фабрика № 4 гірничого департаменту має майже два кілометри конвеєрів. Конвеєри мають обертові та рухомі частини, і робота на них супроводжується одразу кількома ризиками-вбивцями, визначеними у корпорації. Тож не дивно, що саме цю фабрику вибрали для демонстрації руйнівного впливу конвеєра на людський організм внаслідок порушення працівниками правил безпеки.

На початку заходу заступник генерального директора з охорони праці та промислової безпеки Жанбек Єсмаханов наголосив, що нульовий травматизм можливий лише тоді, коли кожен з нас повірить в це і буде безкомпромісно ставитися до власної безпеки та безпеки людей, які працюють поруч. А такі демонстрації мотивують працівників дотримуватися правил.

«Для демонстраційних дій обрали конвеєр ЛК-3Р, який може транспортувати 2000 тонн руди на годину зі швидкістю 2,5 метрів за секунду, – пояснює начальник відділу охорони праці гірничого департаменту Юрій Духов. –  До уваги працівників дробильної фабрики та керівників цехів ГД ми запропонували два епізоди. Перший: машиніст конвеєра прибирає під барабаном конвеєра, не дотримуючись правил ізоляції та блокування. Звичайно ж, замість людини ми використали манекен. Він прив’язаний мотузкою до барабана. Такий епізод може виникнути, якщо працівник чистить під барабаном лопатою чи шкребком або ж використовує шланг для видалення просипів. Як показали випадки останніх років на різних підприємствах, коли інструмент чи шланг захоплюються конвеєром, людина, замість того, щоб миттєво випустити їх, навпаки інстинктивно хапається мертвою хваткою».

Другий машиніст конвеєра з дозволу оператора вмикає конвеєр. Режим  швидкісної зйомки моєї фотокамери дозволив зняти всього три кадри, перш ніж машиніст-манекен повністю зник під барабаном. Його розчавлює потужна техніка. Залишаються стирчати лише робочі черевики. Тобто якби то була жива людина, у неї б не було жодного шансу.  

«Наша друга ситуація пов’язана з потраплянням працівника на стрічку працюючого конвеєра, – продовжив Юрій Духов. – За легендою оператор повідомив машиністу конвеєра, що по конвеєрній стрічці разом з рудою пройшов шматок металу, тож треба особливу увагу звернути на стан полотна, чи не має порізів та розривів. Машиніст підходить до працюючого конвеєра і намагається оглянути його, вилізши на захисну огорожу. Він втрачає рівновагу, падає на стрічку, яка рухається з шаленою швидкістю в бік бункера. Тут ми також використовуємо манекен».

Ми стали свідками того, як манекен випав через розвантажувальний бункер з висоти приблизно 10 метрів на конус з руди. Разом з «постраждалим» згори сипалися чималенькі шматки руди. Тобто якби замість манекена була людина, то краще навіть не уявляти, що б сталося з її тілом.

Дмитро Пікуля – слюсар-ремонтник дробильної фабрики № 4. Навіть з його досвідом  побачене подіяло на нього неабияк. «Вважаю, що такі демонстрації дуже корисні. Бо розповідати – це одна справа, а отак побачити на очі, як миттєво можна потрапити під барабан або випасти з автостели – це зовсім інше. Вочевидь, замість манекена може опинитися будь-хто з нас, якщо порушувати правила. Це мотивує берегти себе, бо життя – наше все!»  

Категорії
Новини

Думай «кавуном» – надягни каску

У багатьох з нас дитячі спогади пов’язані з категоричною вимогою мам надягати шапку, тільки-но стане прохолодно. На виробництві в цеху працівники, незалежно від погоди, зобов’язані надівати каску. А от що може трапитися, якщо каску не надягти або замість неї надіти, наприклад, кепку, можна було побачити під час одного із заходів Тижня охорони праці  в «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Демонстрація впливу предметів, які можуть впасти з висоти на голову людини, відбулась на базі ремонтного цеху гірничого департаменту. Генеральний директор підприємства Мауро Лонгобардо перед початком демонстрації зазначив важливість таких заходів, де люди мають змогу побачити, що може статися, якщо не дотримуватися правил безпеки. А дотримання правил – це невід’ємний компонент досягнення нульового травматизму.

Незважаючи на вартість кавунів у квітні, саме їх було вибрано як аналог голови. «Чому саме кавун, а не гарбуз, наприклад? Тому що він за формою більше підходить, – пояснює начальник відділу охорони праці гірничого департаменту Юрій Духов. – Демонстрація на кавунах – найнаочніша. Саме так ми маємо шанс викликати у працівників відповідні емоції під час наших експериментів і стійке бажання перебувати в касці в цехах та відкритих зонах виконання робіт, де можливе падіння предметів на голову. І каска – лише один з елементів. Треба обов’язково користуватися всіма необхідними засобами індивідуального захисту».

Предмети на голову-кавун скидали з риштувань висотою 8 метрів, які зазвичай використовуються для робіт на висоті. А щоб предмети потрапляли точно в ціль, використали направляючу трубу, під якою і виставили кавуна в касці. У трубу запускали різні предмети: стограмову гайку, чотиристаграмову шайбу, болт із гайкою на пів кілограма, металеві кулі вагою від одного до майже трьох кілограмів і навіть слюсарний ключ. Це було захопливо! Перед кожним скиданням предмета глядачі – працівники ГД та департаменту з ОП та ПБ – затамувавши подих, чекали, які ж будуть наслідки. А найефектнішим моментом був розліт шматків соковитої м’якоті, коли на кавун без каски впала шайба. Куди вже наочніше?

Скидів було багато, а основні результати такі:

  • навіть стограмова гайка завдає травми, якщо людина без каски;
  • кепка пом’якшує удар, але від травми не захищає;
  • якщо на голову в касці падає куля вагою 2,9 кг, пошкодження незначне;
  • каска, термін придатності якої сплив, від кулі 2,9 кг суттєво прогинається, і кавун під нею отримує пошкодження.

Тож висновок простий: надягайте каску і змінюйте її на нову, якщо сплив термін придатності. І слухайте внутрішню «маму», вона поганого не порадить.

Категорії
Наші люди Новини

Зелений світлофор від діда Михайла

90 років виповнилося одному з найкращих машиністів за всю історію нашого гірничого департаменту Михайлу Жуку.

Дядько Федір обіцяв влаштувати Михайлика в училище на лісника. Але хлопчика вабила техніка. У білоруський колгосп пригнали трофейний німецький трактор, і всі хлопчаки мріяли ним керувати…

«Трактористом я таки став, але вже коли переїхав до України, – згадує Михайло Володимирович. – У нас гостювала тітка Тетяна з Миролюбівки, що біля Кривого Рогу. І я поїхав з нею. Як в інший світ потрапив! У нашому селі навіть світла не було. А у тітки я вперше побачив лампочку! А ще я вперше побачив паровози, а потім ще й тепловози! Я в них майже закохався. Але почалося все ж з трактора. Потім я трішки попрацював на комбайні, а далі був мобілізований. Служив на флоті у Прибалтиці. О, то була інша цивілізація. Навіть на хуторах з двох хат був двохфазний струм та трактори. А як повернувся додому, то влаштувався на Південний ГЗК. Поруч будувався Новокриворізький ГЗК (зараз гірничий департамент «АрселорМіттал Кривий Ріг» – авт.), і я перейшов туди до механо-ковальського цеху. Ми робили фундаменти під верстати, а згодом я сів за кермо новенького трактора. Але мене манили тепловози, ці яскраво-зелені красені з червоними смугами».

Михайло з другом Толіком пішли записуватися на курси помічників машиністів тепловозу. Але хлопці запізнилися, групи вже набрали. «А якщо ми у вас на подвір’ї навчального комплексу посадимо сад?» – здивував викладачку Михайло. Сказано – зроблено. З миролюбівського розсадника хлопці привезли дерева, і незабаром вони вже прикрашали пустир.  Така зелена акція дала результат, Михайло вивчився і став помічником машиніста.

«У мене було багато наставників, – говорить ветеран. – Машиністи переважно були колишніми машиністами паровозів. Ця техніка відходила в минуле, тож довелося вчитися новому. Вчителі різнилися. Один навіть дав мені таке завдання, що я влетів у халепу. Довелося потім відбувати штрафні санкції. А потім мене закріпили за Пащенком. Ото був крутий дядько із Жмеринки. Анекдотів знав  – не перелічити. І справу свою знав. Звичайно ж, я також мітив на машиніста. Але начальник сказав: «З сімома класами ти будеш вічним помічником. Вчись». Тож я пішов у вечірню школу. «У який клас хочеш», – спитали викладачі. «У десятий», – кажу. І взяла мене математичка Марія Іванівна у десятий. І я її не підвів. За півроку став відмінником. Я математику знав зі школи. Шкільний вчитель був сильний. Та й мама любов до чисел прищепила. А після школи був технікум. І я став машиністом!».

Спочатку Михайлові тепловози возили залізорудний концентрат. Потім возили скалу, тобто порожню породу, а потім перевозили залізну руду. За цими простими повідомленнями, здається, криється проста робота. Але насправді вона дуже непроста: потрібно тримати тепловоз у відмінному стані і самому бути готовим до всього. Михайло й зараз не без хвилювання згадує той день, коли було шалене обледеніння. Він прийшов на роботу пішки, бо транспорт не ходив. А далі вів локомотив з важливим вантажем до Долинської. Метр за метром. Крижаними коліями. Стартував вранці, а завершив маршрут о першій ночі. І то була найвища майстерність. А скільки було подібних пригод за 43 роки праці?

«У мене найкращий батько, – каже донька Михайла Володимирича Вікторія. – Хоча він мене спочатку з родильного будинку не дуже хотів забирати. Звичайно ж, це жарт, але татусь дійсно засмутився, бо хотів сина, а після першої доньки Іри народилася ще одна, тобто я. Але я була потужною, більш ніж 4 кг, тож мене швидко всі полюбили. А якщо серйозно, то татко у мене дійсно крутий. Він майстерно грає у шахи і всіх нас навчив, ремонтує парасольки, і після його рук вони ще краще уберігають від дощів. А ще він ремонтує будь-яку побутову техніку. Ми не можемо купити нічого нового, бо у татових руках все стає ще кращим, ніж до поломки. Навіть годинники ремонтує! Тато миттєво розгадує всі судоку та інші головоломки, які потрапляють до його рук. А головне – він дуже крутий батько. Йому без проблем довіряли всіх онуків, а у нього їх аж четверо. Бо він може попрати, прибрати, запеленати, варить безліч страв, навіть млинці у нього найкращі, а картопля фрі така, що «Макдональдс» відпочиває».

Дід Михайло брав безпосередню участь у вихованні бронзового призера чемпіонату Європи зі спортивної акробатики – онука Богдана.

«Саме так, без дідуся я би не досяг того, що маю зараз, – каже Богдан. – Він возив і забирав мене з тренувань. Він надихав мене словом і прикладом. Він завжди був там, де мав бути, і робив те, що мав робити. У мене найкращий дідусь у світі!»

«Я у дитинстві пережив оту страшну другу світову війну, – згадує дід Михайло. – Перемогли тоді, переможемо і зараз. Тож як водиться у нас, залізничників, бажаю нам всі зеленого світлофору!»

Категорії
Новини

Дивіться у новому сезоні. Блокбастер: «Вода всемогутня, або У пилу немає карт»

Поливо-зрошувальна техніка гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» ще минулого тижня готувалася виїхати на полив кар’єрних доріг та вулиць Кривого Рогу. Але на початковому етапі роботи з пилопригнічення виконала сама природа. Весняні дощики прибили пил до землі, і машини залишилися у гаражі. Але щойно встановиться суха, тепла погода – ми готові.

Щосезону наше підприємство виводить спеціалізовану техніку на вулиці міста та у кар’єри, щоб не дати пилу піднятися у повітря. Заступник начальника гірничотранспортного цеху ГД Олександр Меньшиков повідомив, що всі 47 км наших доріг в обох кар’єрах регулярно зрошуються.

«У цьому задіяні шість автомобілів з цистернами об’ємом 34 кубометри кожен, – пояснив Олександр Меньшиков. –  Крім доріг, зрошуються забої, з яких великовантажними автомобілями вивозиться гірнича маса, в тому числі залізна руда».

Згідно екологічної програми, ми також проводимо полив міських вулиць та селищ, які прилягають до гірничого департаменту.

«Для цього використовуються поливо-зрошувальні авто з цистернами об’ємом по 8 кубометрів, – продовжив Олександр Меньшиков. – У весняно-літній сезон вулиці поливаються не рідше 2-х разів на тиждень, окрім дощових днів, під час яких ми виконуємо технічне обслуговування поливо-зрошувальної техніки для підтримання її у технічно справному стані. Тож незабаром зустрічайте наші авто на вулицях: Збагачувальній, Аральській, Алуштинській, Аварській, Ашхабадській, Новокриворізькій, Йосипа Пачоського, Ліста, Лисенка, Яцьківа, Віддаленій, Панаса Мирного, Груні Романової, Ярославській, Героїв Правого сектору, Подлєпи».

Зимою техніка, що зрошує міські вулиці, прибирає сніг та посипає дороги під час ожеледиці. А з настанням весни снігоприбиральні пристрої та бункери для посипки змінюються на цистерни під воду. І ця метаморфоза вже відбулася. ГТЦ до сезону готовий.