Категорії
Новини

Здоров’я – людям, економію – підприємству, прибуток – українському виробнику!

Суттєво покращити освітлення у основних приміщеннях десяти цехів, не вклавши ні копійки, ще й зекономити при цьому багато мільйонів.

Схоже на якийсь «развод», або на передвиборчу програму політика-популіста. Але це все – не обіцянки, а результати вже реалізованої частини Програми з модернізації систем освітлення на підприємстві, яка впроваджується співробітниками нашого відділу енергоменеджменту.

Як розповів начальник цього відділу Олександр Єфремов, з усіх закупних енергоресурсів найбільше коштів підприємство витрачає на природний газ та електроенергію. Ціни на них протягом останніх років зростали фантастично, і ця тенденція, скоріш за все, збережеться.

«Електроенергія витрачається не лише на роботу виробничого устаткування, а й на освітлення цехових корпусів та інших приміщень, – говорить Олександр Єфремов. – Для освітлення наших численних будівель та споруд використовуються тисячі різноманітних освітлювачів з різними типами ламп. Серед яких – застарілі неефективні й неекономні лампи розжарювання, натрієві лампи та інші. Сучасні ж досягнення у цьому напрямку довели, що світлодіодні освітлювачі працюють в рази потужніше й економніше. Мабуть, багато з нас вже впевнився, що 10-ватна лампа-економка дає стільки ж світла, стільки 100-ватна лампа розжарювання. А ще у багатьох цехових будівлях та спорудах рівень освітлення – від 30 до 70 люкс, тоді як норми вимагають не менше 200. Тож потреба у змінах назріла».   

Але ж модернізація потребує чималих коштів. Олександр з колегами поміркували, вивчили питання і вирішили застосувати так звані енергосервісні контракти. Це коли стороння енергокомпанія замінює систему освітлення під ключ за власний кошт, а потім отримує гроші від економії електроенергії, разом з підприємством, до речі.

«Спочатку ми приглядалися до світових фірм, – продовжив Олександр. – але запропоноване ними не дуже нас задовольнило. А от умови нашої вітчизняної компанії виявилися зрозумілішими та вигіднішими. І наперед скажу – ніхто не пожалкував. Якість наданих українськими енергетиками послуг та устаткування виявилися на дуже високому рівні. Пілотний проєкт програми почався наприкінці 2020 року у прокатному цеху № 3. Модернізація завершилася у травні 2021. Ми виконали заміри і отримали не менше 200 люкс, а перші місяці використання нового освітлення показали надійність та ту економію, на яку ми розраховували. Наступними учасниками програми стали перша рудозбагачувальна та дробарна фабрики гірничого департаменту. Ми отримали чималу економію. Але головне – в цехах стало значно світліше. А це – безпека виробництва та збереження зору наших людей».

Перші результати стали настільки вдалими, що програма продовжилася й після повномасштабного вторгнення. Нове потужне економне світло отримали основні корпуси вищезазначених цехів, а також РЗФ-2, СПЦ-1, конвертерного цеху, блюмінгу та  інших цехів. У деяких підрозділах модернізовані системи на додаткових об’єктах. В аглоцеху-2 впровадження триває. На черзі ще кілька цехів. За рахунок чого ж працівники отримують нове потужне світло на робочих місцях, підприємство – економію, а підрядник – прибуток? Внаслідок запровадження нових технологій та чітких розрахунків.

«Ми підписуємо з підрядником довгостроковий контракт, –- пояснює Олександр Єфремов. – Разом заміряємо і фіксуємо поточний рівень освітлення і споживання електроенергії. Далі наші партнери повністю міняють устаткування – вимикачі, електродроти, світильники з лампами. Далі щомісячно ми фіксуємо витрати електроенергії, вираховуємо економію у порівнянні з домодернізаційними витратами. Протягом цих контрактних років  підрядник обслуговує й ремонтує обладнання».

Зазначимо, що з травня 2020 року по липень 2024-го програма зекономила підприємству більш ніж 200 млн гривень. І це чистими, тобто з вирахуванням виплат підрядникові. Впровадження триває. Про те, у якому наступному цеху стане світліше – читайте в наших наступних випусках.   

Категорії
Новини

Тихе свято у шахтарській родині

Шахтарі «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримали вітання й нагороди до свого професійного свята.

В шахтоуправлінні нашого гірничого департаменту відбулися скромні урочистості з нагоди Дня шахтаря. Виконувач обов’язків директора ШУ Микола Лимаренко подякував кожному працівникові за сумлінну працю та нашим шахтарям, які зараз зі зброєю захищають Україну від російської агресії. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять шахтарів, які віддали життя за нашу свободу. Присутні висловили шану ветеранам праці, які також були запрошені на урочистості.

Кращих працівників нагородили грамотами «АрселорМіттал Кривий Ріг» та міськвиконкому.

Грамоти «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримали:

1. Максим Ткаченко

2. Валерій Сулейманов

3. Євген Фелюст

4. Євген Лисенко

5. Дмитро Штифурак

6. Олександр Тарасевич

7. Віталій Щербань

8. Сергій Губський

Грамотами міськвиконкому були нагороджені:

1. Сергій Бабінський

2. Світлана Кухарчук

3. Димитрій Петров

4. Валентин Левицький

5. Олександр Кретов

6. Михайло Воловик

7. Сергій Комаренко

8. Ярослав Кравець

9. Володимир Козлов

Також шахтарів привітала голова ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Наталя Маринюк. Вона вручила шахтарям нагороди профспілкового комітету. Для ветеранів, запрошених на урочистості було проведено екскурсію територією ШУ.

Ріта Виноградова, ветеранка ШУ: «Майже 35 років я пропрацювала на шахті, причому під землею. А пішла у шахтарі 18-річною дівчиною. Мамина подруга, шахтарка порадила. Каже: щоб доля склалася, хай донька йде на шахту. Там зарплата хороша, колектив чудовий та й заміж вийде вдало. І що ви думаєте? Все збулося. От тільки чоловік мій, Микола, трагічно загинув. Така вже робота у шахтарів. Жодного разу я не пожалкувала, що прийшла тоді сюди на роботу. Я щаслива, і пишаюся, що шахтарка».

Андрій Пекалюк, начальник дільниці № 26 ШУ: «Наша дільниця здійснює підземні транспортні перевезення. Мої хлопці відвантажують та транспортують руду, підвозять шахтарів на робочі місця, а також матеріали, устаткування тощо. Я працюю на шахті вже 23 роки. А батько мій пропрацював шахтарем аж 34. До транспорту  мене завжди тягло, тож не дивно, що я працюю на дільниці внутрішньошахтного транспорту. Люблю свою роботу, намагаюся виконувати її як можна краще. Взагалі у шахтарів це звичайний щозмінний підхід до роботи. Вітаю всіх шахтарів зі святом. Бажаю нам всім, щоб перемогою завершилася війна, щоб молодь в шахти підтягувалася, щоб розуміла важливість шахтарської праці, і достойної всім зарплатні».

Категорії
Новини

Про сильних духом та марсіанські пейзажі

25 серпня Україна відзначила День шахтаря. У гірничому департаменті «АрселорМіттал Кривий Ріг» є шахтоуправління з підземного видобутку руди, у якому працюють представники багатьох шахтарських професій.

Як зазначив головний інженер нашого ШУ Микола Лимаренко, при слові «шахтар» більшість людей уявляє кремезного чоловіка-прохідника з відбійним молотком у забої. Але шахтарських професій набагато більше.

 «Звісно, шахтарі – це не лише прохідники, – говорить Микола Лимаренко. – Це гірничі робітники очисного забою, підривники, машиністи породонавантажувачів, машиністи конвеєрів, підіймальних машин, дробарники, перекидальники, електрослюсарі, роздавальники вибухівки, стволові, оператори внутрішньошахтного транспорту, велика монтажна група та представники інших професій, чоловіки й жінки. Я всіх їх вітаю з Днем шахтаря. Без кожної з цих професій неможлива робота шахти. От взяти хоча б дільницю внутрішньошахтного транспорту. Машиністи електровозів та люкові виконують багато робіт із завантаження та вивезення гірничої  маси із забоїв до підземної  «дробарної фабрики», довозять людей та матеріали від стволів до забоїв».

Гірничий майстер Дмитро Чутєлєв керує бригадою на дільниці внутрішньошахтного транспорту. Він – продовжувач шахтарської династії. На шахті працювали його дідусі та бабусі Мати й тато також представники шахтарських професій. Тож він з дитинства не уявляв себе ніким більше, як шахтарем. Дмитро організовує роботу восьми колег, і робить це вміло, особливу увагу приділяючи безпеці.

«Небезпек під землею багато, – каже Дмитро Чутєлєв. – Наші електровози їздять на глибині 1135 метрів. Знову ж таки – це електротранспорт, який ще й залізничний, тож треба бути дуже уважним. Не випадково найщиріше побажання у нас до Дня шахтаря: щоб скільки людей у шахту спустилося, стільки й виїхало. А ще бажаю всім колегам міцного здоров’я. Воно шахтарям ще й як потрібне».

Машиністи електровозів Руслан Островський, Михайло Белінський, Михайло Безуглий мають чималий досвід роботи під землею. А от найдосвідченіший – машиніст Юрій Удовиченко. Він – шахтар з більш як тридцятирічним досвідом. Не даремно він – бригадир машиністів, дуже добре знає техніку, ділиться досвідом безпечної роботи з колегами. «У нас всі хлопці відповідальні, – говорить Юрій Удовиченко. – Я дуже ціную свою бригаду. Ми всі один одного поважаємо. Справжній шахтарський колектив, як родина. Більше звикли робити, ніж говорити. Кожен готовий прийти на допомогу».

Машиністи ведуть свої порівняно невеличкі, але потужні електровози підземними залізницями. Основну гілку довжиною близько семи кілометрів називають кільцевою. Кожен електровоз має два двигуни потужністю по 45 кіловат і тягне по вісім вагонів, в кожному з яких близько семи тонн руди. А навантажує ці вагони завантажувач гірської маси Костянтин Профатаєв. Руда потрапляє у вагони з люків. Саме Костянтин їх вмикає та вимикає за допомогою пульта керування. «А якщо гірська порода застрягне і заб’є люк, то я перетворююся на вибухівника, – розповідає Костянтин. – Закладаю вибухівку, проводжу вибух, розблоковуючи таким чином люк. А якщо треба – сідаю за кермо електровоза. Ну як такого керма у  нас немає. Є мотузка, яка називається пантометром. Нею й керується підземний транспорт».

Взагалі то універсалізм – це сильний бік підземних транспортників. Кожен з них навчений трьом-чотирьом професіям і може у будь-який момент замінити колегу. Машиністи не лише керують електровозами, а й можуть виконати дрібний ремонт. «Якщо щось зламається серйозніше, то на допомогу приходить наш електрослюсар Ігор Гончаренко, – пояснює бригадир Юрій Удовиченко. – У нього золоті руки. Ми з хлопцями жартуємо, що це наша швидка невідкладна допомога».  

Під землею важкі умови праці, багато шкідливих факторів. Але підземні транспортники намагаються бути на позитиві, і у них це виходить. Наприклад, жартують, що під землею як на курорті, не холодно й не спекотно. Постійна комфортна температура +15 з невеличкими відхиленнями +- 4 градуси. А ще вони жартома порівнюють червоні шахтні підземні пейзажі з позапланетними марсіанськими. Не дивлячись на всі складнощі, наші нові знайомі не втрачають оптимізму. Побажаємо ж їм, а також іншим шахтарям нашого підприємства, всієї України міцного здоров’я, а також того, що вони самі собі бажають: щоб кожнісінької зміни скільки людей під землю спускалося, стільки ж й підіймалося на поверхню!

Категорії
Новини

Ховати голову в пісок керівникові не личить

17 серпня виповнилося 75 років  нашому ветерану Георгію Козенку. 44 роки він присвятив  підприємству, левову частку з яких керував різними підрозділами.

Георгій Козенко впевнений, що керівник не може бути успішним, якщо він ховає голову у пісок, подібно відомому птаху. Брати відповідальність за результат, виробництво й людей він вважає однією з найважливіших чеснот керівника. І протягом свого виробничого шляху Георгій Володимирович намагався дотримуватися цього правила. А все почалося з першого доменного цеху нашого підприємства, куди молодий випускник технікуму прийшов на роботу.

«У 1971 році я з ДЦ-1 перейшов до блюмінга № 3. Цеху ще не існувало, але кадри для нього вже готували, —  згадує ветеран. —  Коли за два з половиною роки блюмінг-3 таки запустили, я почав з оператора головного посту керування. А далі став майстром, начальником зміни і дійшов до посади заступника начальника цеху. Потім мене призначили начальником відділу виробничого управління комбінату, а через чотири роки начальником цеху підготовки составів».

Справи у ЦПС тоді складались кепсько. Не раз поставала ситуація, коли сталь було зварено, а виливниць для її розливання не підготували. Тож молодий начальник днював, а інколи й ночував у цеху, щоб налаштувати виробничі процеси.

«Сила керівника — це очі, ноги й голова, а головне — це сформований та згуртований колектив, бо одинаку мало що вдасться, —  розмірковує Георгій Козенко. —  Я багато ходив цехом, спілкувався з людьми на місцях, виявляв проблеми і разом з колегами розмірковував, як їх вирішити. І поступово у нас почало виходити. Незабаром я почав менше залишатися у цеху після завершення робочого дня, натомість сталь отримувала свої виливниці».

Таких керівників, як Георгій, зараз називають кризис-менеджерами. Перший прокат, куди перевели Георгія, вісім років не виконував бізнес-плану, і новоспечений начальник Козенко мав виправити ситуацію. Справи поступово пішли вгору. А за рік Георгія Володимировича викликав новий генеральний директор Севернюк і відрядив на наш гірничозбагачувальний комбінат (нині — гірничий департамент). ГЗК тоді працював слабенько, м’яко кажучи. Агломерату для виробництва чавуну не вистачало. Георгій виявив проблеми і поклав на стіл керівнику підприємства своє бачення їх вирішення. «Ну то переходь на ГЗК і розв’язуй проблеми», —  сказав гендиректор добровільно-примусово.

«Я не був у захваті від такої зміни, —  зізнався Георгій Володимирович. —  Але треба — то треба.  Поступово разом з колективом почали виправляти ситуацію. Поступово відновлювали агломашини в аглоцехах, які тоді входили до ГЗК. Над виправленням ситуації ми плідно співпрацювали із заступником директора ГЗК Василем Кулішом. Тодішній гендиректор Норендра Чодері приділяв особливу увагу закупівлі устаткування та ремонтам обладнання у цехах ГЗК».

І знову Георгія перекидають у прокатний департамент. На цей раз на перший блюмінг. І знову після перших успіхів його спрямовують до гірничого департаменту, і знов чекає розв’язання серйозних проблем.

«Якщо я скажу, що отримував величезне задоволення від роботи керівником і постійного розв’язання проблем, то я скажу неправду, —  продовжив Георгій. —  Найперше — це важка робота, особливо психологічно. Але чоловік має брати її на себе і робити справу якісно, щоб достойно забезпечити родину. Тому ні про що не шкодую. От від чого я дійсно отримував задоволення — від позитивних результатів. А ще від спілкування з чудовими людьми, яких я зустрічав у всіх підрозділах. Наприклад, бригадир слюсарів третього блюмінга  Іван Мельник. Людина із золотими руками і світлою головою. Або головний інженер ГЗК Микола Гардаш, у якого я багато чого перейняв. Начальник цеху технологічного водопостачання Микола Кіянчук — людина надзвичайно відповідальна і віддана справі. З глибокою повагою я згадую головного геолога ГЗК Олександра Кузьменка, головного геолога РУ Ореста Гівеля, начальника техвідділу Володимира Домнічева та головного маркшейдера Володимира Голікова. Я вдячний генеральним директорам Степану Тільзі та Олегу Дубині, які були моїми наставниками й вчителями, заступникам гендиректорів з виробництва Григорію Макарову та Ігореві Сміяненку. Мені пощастило спілкуватися й з багатьма іншими чудовими людьми».

Також щиро й тепло наш герой згадує про спілкування з Володимиром Теслюком. Коли Георгій перейшов на перший блюмінг, Володимир працював там начальником зміни. Тепер він успішно керує гірничим департаментом.

Досягнення Георгія Козенка не залишилися непоміченими. Він нагороджений орденом «За заслуги» 3 ступеня, грамотою Верховної ради і є кавалером нагрудного знаку «За заслуги перед містом» та іншими нагородами. Але головними своїми нагородами він вважає кохання дружини Людмили і любов сина й доньки, п’яти онуків і поки що одного правнука. А ще Георгій Володимирович посадив і вирощує чудовий виноград різних сортів. Великий і дууууже смачний. І я не втримався, щоб ним не поласувати.

Бажаємо Георгію Володимировичу Козенку ще багато років життя, і з задоволенням напишемо про нього у його наступне 75-ліття. Тобто 75+75=150. А чом би й ні?

Категорії
Новини

Вікно, яке завжди відкрите для людей

10 серпня відзначив свій день народження Центр надання послуг «Єдине вікно».

«Єдине вікно» нашого підприємства розпочало свою роботу у 2015 році, тоді відвідувачів обслуговували три спеціалісти та керівник Центру. Сьогодні тут працює 9 фахівців і спектр послуг, що тут надаються, значно зріс і продовжує розширюватись. Наприклад, з 2016 року в «Єдиному вікні» почали видавати посвідчення за професіями, оформлювати матеріальну допомогу на поховання, приймати та видавати лікарняні. У 2017 році було додано додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням працівників підприємства. З 2018 року розпочато оформлення соціальної оплачуваної відпустки для одиноких матерів, які мають двох і більше дітей віком до 14 років або дітей з інвалідністю. Згодом була запроваджена можливість електронного оформлення черги, щоб кожен міг прийти в заздалегідь визначений і зручний для нього час. На жаль, свої корективи внесла війна. Але вона не зупинила розвиток Центру. Навпаки, з’явилися  послуги, які актуальні та користуються попитом вже сьогодні у наших працівників-ветеранів, які демобілізуються і повертаються на підприємство.

«Коли ми починали цей проєкт, то були фактично одними з перших серед великих промислових підприємств, які створили такий Центр, що об’єднав в одному місці широкий спектр послуг, які користуються попитом у наших працівників, – говорить начальник управління соціального розвитку Яна Суворова. – Тут можна отримати довідку про доходи та утримання, оформити відпустку, отримати довідку для оформлення пенсії тощо. Спектр послуг чималий. Ми гнучкі і постійно орієнтовані на клієнта, тому одразу реагуємо на всі запити та потреби. Так, наприклад, на базі «Єдиного вікна» фахівці-координатори готові проконсультувати наших демобілізованих працівників-захісників, які повертаються на роботу, та допомогти їм у вирішенні соціальних питань, спрямувати для отримання психологічної, медичної допомоги та вирішення юридичних питань. Для цього ми попередньо провели опитування ветеранів, аби надавати послуги саме ті, які їм потрібні. Головне завдання  Центру – клієнтоорієнтованість та кваліфікована допомога нашим працівникам. І за відгуками клієнтів ми бачимо, що це нам успішно вдається. Вітаю «Єдине вікно» з Днем народження! Бажаю подальшого розвитку, розквіту та скорішої Перемоги нам усім!»

Фахівці «Єдиного вікна» одним зі своїх пріоритетних завдань вважають скорочення терміну з моменту подачі заявки до отримання людиною вже готового документу чи послуги. В середньому, на реєстрацію будь-якої послуги витрачається до 5 хвилин, замість декількох днів біганини різними структурами. Розташування Центру також зручне і доступне, адже не потрібно оформляти перепустку на підприємство, стояти в черзі у різних офісах, структурах та установах, намотувати кілометри заради однієї довідки чи отримання посвідчення. Щодня до Центру звертаються близько 200-250 відвідувачів, часто вони оформлюють декілька послуг. Зустрічають відвідувачів дев’ять фахівчинь «Єдиного вікна». Кожній з них потрібно бути не лише досвідченим спеціалістом, а й психологом та професіоналом «широкого профілю», адже часто людина й сама не знає, а до кого ж і з чим їй звертатися.

«Ми щодня працюємо з людьми, і це непросто, але мені подобається моя робота, – говорить Юлія Канаєва, фахівчиня «Єдиного вікна». – Я впевнена, що ти маєш відчути з яким настроєм прийшов клієнт і зробити все, щоб допомогти йому, щоб він пішов з Центру задоволений, отримав ту допомогу, якої він потребував. Треба знатися на своїй роботі, постійно вдосконалюватися, адже у нас постійно розширюються коло послуг, які ми надаємо. Тож ми теж розвиваємося, проходимо курси та тренінги з метою підвищення свого професійного рівня. Мені це дуже подобається, та й колектив у нас – супер! Бажаю нашому Центру, всім нашим клієнтам-працівникам підприємства та мешканцям міста розвитку, розквіту, щоб кожен день приносив більше позитивних моментів і зустрічей».

Перш за все, скорочення інтервалу між «прийшов-отримав» досягається шляхом автоматизації процесів та оперативності розв’язання питань. Вміння спеціалістів Центру нестандартно підходити до розв’язання будь-якого питання, індивідуальний підхід до кожного клієнта, швидко реагувати на будь-які запити та вміння надавати кваліфіковану допомогу сьогодні є своєрідною візитівкою «Єдиного вікна».

«Сім років тому я прийшла працювати до Центру і відразу відзначила, що колектив тут дружній, тебе завжди підтримають, допоможуть, – говорить фахівчиня «Єдиного вікна» Юлія Семидоцька. – Мені комфортно працювати. Не думала, що так буде, а зараз не уявляю іншої роботи. Найкраща винагорода за мою роботу – це коли людина отримає допомогу у повному обсязі і піде у позитивному настрої, особливо, коли доводиться допомагати у складних випадках. А для цього потрібно бути професіоналом. Щоб кваліфіковано надавати послуги потрібно знатися на законодавчій базі України, SAP, постійно навчатися. Важливе і питання діджіталізації та максимальної автоматизації надання послуг. Ми працюємо над цим, і це знаходить позитивний відгук у наших клієнтів-відвідувачів. Так, наприклад, колись ми запровадили проєкт «Чат-бот», який завдяки своєму функціоналу допомагає автоматично вирішувати багато запитань: як оформити «донорські» дні, відповіді щодо спецхарчування, приклади заяв на всі відпустки, надає відповіді на запитання з оплати праці та медстрахування тощо. А ще ми є постійними учасниками волонтерських та соціальних проєктів. Найголовніше, що ми готові змінюватися та розвиватися, рухатися вперед, вдосконалюватися. Моя мрія, щоб наш Центр виріс і у фізичному, і у сенсі надання кількості та різноманітності послуг. Впевнена, що з таким колективом це реально. А в день народження всім бажаю щастя, здоров’я, миру та більше мирних послуг, які ми надаватимемо ще з більшим задоволенням та натхненням!»

Категорії
Новини

Про надання одноразової матеріальної допомоги до 1-го вересня

Відповідають працівники HR департаменту

– Раніше працівникам підприємства – батькам дітей надавалася допомога до початку навчального року. А чи буде вона у цьому році? І коли цю допомогу виплатять?

У цьому році з метою підвищення соціальної захищеності особливої ​​категорії працівників (одинокі матір, батько, вдова, вдівець, опікун, багатодітна родина), та керуючись відповідним пунктом чинного колективного договору ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», також передбачені подібні одноразові виплати з розрахунку 1000 грн. на одну дитину. Виплати мають бути проведені до 23.08.2024 року.

-А на дитину з якого і до якого віку розповсюджуються ці виплати? Якщо моїй дитині чотири рочки, то чи отримаю я виплати?

Дана виплата буде здійснена працівникам підприємства вищезазначеної категорії на кожну дитину віком до 16 років, які народились до 1 вересня 2024 року.

– Чи зможу я претендувати на цю виплату, якщо я розлучена, але на аліменти від батька не подавала?

Так, можете.

– Що мені потрібно зробити для цього і до кого звернутися, аби отримати виплати до 1-го вересня?

Вам необхідно звернутися до відділу організації та оплати праці та надати копії документів, що підтверджують право на отримання цієї матеріальної допомоги.

– Якщо обоє батьків багатодітної родини є працівниками підприємства, то хто може отримати виплату?

Якщо обоє батьків багатодітної сім’ї є працівниками підприємства, виплату проведуть за місцем роботи матері. Якщо виплата здійснюється багатодітному батьку, необхідно надати довідку з місця роботи матері про те, що їй така виплата не проводилася, а якщо мати не працює – копію трудової книжки (першої і останньої сторінки, перевірені і засвідчені цехом, в якому працює батько). Якщо виплата здійснюється багатодітному батьку, який перебуває у зареєстрованому шлюбі та спільно проживає з дружиною і виховує трьох і більше дітей, у тому числі дітей кожного з подружжя, які перебувають у шлюбі, необхідно надати посвідчення батьків багатодітної сім’ї та інші документи, що підтверджують право на отримання матеріальної допомоги.

– Якщо я одинока матір і працюю в ПП «Стіл Сервіс», то чи можу я отримати ці виплати?

Виплати можуть отримати працівники зазначених категорій, які перебувають в обліковому складі підприємства на 1 серпня 2024 року, а також в обліковому складі ПП «Стіл Сервіс», ТОВ «ЛМЗ», засновником яких є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

– Якщо розлучилася у цьому році і маю дитину 7 років, то чи матиму я право на ці виплати у 2024 році? Мені потрібно надати якісь документи? А кому їх принести?

Так, ви маєте право на отримання матеріальної допомоги до 1 вересня.  Вам необхідно звернутися до відділу організації та оплати праці та надати копії документів, що підтверджують право на отримання матеріальної допомоги, а саме:

           – копія паспорта, зокрема сторінка «сімейний стан» або ID – картки;

           – копія свідоцтва про розлучення;

           – копія свідоцтва про шлюб (якщо жінка після розлучення повторно вийшла заміж і змінила прізвище);

           – копія свідоцтва про народження дитини;

            – інші документи на вимогу відділу організації та оплати праці.

Перелік документів для інших категорій працівників завжди можливо уточнити у відділі організації та оплати праці.