Ігор Чудновцев не один десяток років працював водієм БелАЗу в гірничотранспортному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Війна забрала життя героя біля міста Бахмут у Донецькій області. Сержант, командир бойової машини Ігор Чудновцев загинув в бою під час артобстрілу 24 листопада.
Колеги по цеху з особливим теплом згадують Ігоря, який був і чудовою людиною, і професіоналом з великої букви. Він працював у кар’єрі, свою машину знав до гвинтика, завжди вчасно приходив на допомогу.
«Водій від Бога, Ігор Чудновцев знався не лише на чотириколісній техніці, він з легкістю міг полагодити і побутову техніку: телефон, планшет, комп’ютер. Любив щось майструвати, спокійно і виважено підходив до найскладніших завдань, був дуже доброзичливим і чуйним, – розповідає Артем Подопригора, водій (бригадир) ГТЦ ГД. – Ігоря призвали до лав ЗСУ у серпні, але він ще до цього ходив до військкомату, адже вважав, що як справжній чоловік має стати на захист рідної землі. Він герой, якого ми не забудемо ніколи, пам’ять про нього в наших серцях житиме завжди».
Без чоловіка залишилася дружина, а діти втратили батька.
Підприємство і колеги висловлюють щирі співчуття рідним та друзям захисника.
На посаді комірника цеху технологічного водопостачання Тетяна Нарольська працює вже майже 15 років. Вона є однією з найкращих працівників гірничого департаменту у номінації «Людина року-2022».
Тетяна дуже активна, можна сказати, непосидюча. Щоб дістатися свого улюбленого місця роботи, жінка щодня з Миролюбівки, де вона мешкає, проходить до ЦТВ 5 км і так само 5 км назад. Адже жодна поїздка автобусом не замінить тієї подорожі пішки, яка налаштовує на новий робочий день, зазначає жінка. І хоча професія комірника не є основною у гірничому виробництві, проте без неї ніяк не обійтися, запевняють колеги-ремонтники.
Доля подарувала Тетяні Нарольській чимало різних подій, зустрічей, несподіванок. І завжди їй щастило на цікаві місця роботи. За освітою педагог, вчитель географії та біології, вона «вчителювала» недовго. А от творча натура та потяг до краси знайшли вихід на одному з перших місць роботи. Тетяна працювала в керамічній майстерні ЦГЗК, з рук майстрині виходили чудові вази, цікаві горщечки для квітів та багато іншого. Але складні часи перебудови внесли свої корективи, майстерню закрили. Згодом Тетяна почала працювати на тоді ще НКГЗК лаборантом з фізико-механічних випробувань. На жаль, стан здоров’я змусив її змінити і це місце роботи. Тоді довелося опанувати «комірницьку» справу.
«На комірників не вчать у навчальних закладах, а вміти та знати тобі потрібно багато, – розповідає Тетяна Нарольська. – Під моїм піклуванням декілька сотень облікових одиниць. Це і ЗІЗи, і питна вода, і реманент, і різні запчастини. Я розвиваюся разом з цехом. Прийшло нове обладнання і запчастини для нього – і ти маєш розібратися що і до чого. Наприклад, прийдуть до тебе отримувати засувки чи затвори на насоси, а ти не знаєш, що воно таке і як виглядає. Такого дозволити собі я точно не можу! Відповідальна в мене робота. Бо маю оперативно забезпечити усім необхідним ремонтні бригади цеху, щоб хлопці без затримок змогли розпочати ремонт. А щоб потрібне знайти швидко, все має знаходитися на своїх місцях, як у хаті української господині. Зараз я це можу робити навіть із заплющеними очима. Можна сказати, що водна ремонтна справа в мене розкладена по поличках».
Часто під час обідньої перерви чи після роботи Тетяна наводить лад на квітниках цеху, бо квіти є її джерелом натхнення. На подвір’ї її власного будинку також завжди рясно квітнуть квіти. Осінніми акордами завершують сезон цвітіння айстри, а от весну першими зустрічають крокуси. Тетяна дуже любить весняну пору року, коли все розквітає, оживає, коли у повітрі панує особлива свіжість, коли все починає відроджуватися на очах. Наступна весна, вірить Тетяна, буде переможною. Це найзаповітніша мрія жінки, як і багатьох українців. У цій війні у боях під Сєвєродонецьком вже загинув двоюрідний брат жінки, зараз продовжує справу батька і захищає країну його син.
«Я за нього, за всіх наших захисників молюся. Завдяки їм ми тут можемо жити, працювати, мріяти. З нашого цеху чимало колег боронять Україну. А ми маємо берегти наше підприємство, гідно працювати. Я дуже радію, коли цехи оживають. Розумію, що часи складні, але хочеться, щоб всі повернулися на свої робочі місця і ми почали працювати над мирними замовленнями. Вірю, що незабаром все так і буде. Мені здається, що, весна цьому посприяє, наша переможна українська весна», – усміхається Тетяна.
Фахівці управління з охорони праці впроваджують нові підходи щодо інформування людей та налаштування їх на безпечну роботу.
Як розповів начальник зміни відділу з оперативної роботи з охорони праці управління з охорони праці Олексій Курочка, в цехах вибудовується система щозмінних інструктажів з охорони праці на додаток до традиційних квартальних. «Інформація з ОП доводилася працівникам на змінно-зустрічних зборах і раніше, – говорить Олексій. – Але все зазвичай зводилося до повідомлення сухих статистичних даних про нещасні випадки. Зараз акцент робиться на позитивному емоційному налаштуванні перед роботою. Вочевидь, 5-7 хвилин позитиву, енергетики ну й, звичайно ж, інформації на такій хвилі дають більше користі, ніж довга лекція з папірця».
Такий підхід запропонував начальник управління з охорони праці Рустам Ісмаілов, який має досвід роботи у царині безпечної праці в різних компаніях. «Людей треба буквально підзарядити правильною енергію перед роботою, – розповідає Рустам. – Зараз ми їздимо на змінно-зустрічні збори і власним прикладом показуємо, яким має бути такий інструктаж – коротким, яскравим, емоційним. Щоб людина з усмішкою, гарним настроєм йшла на робоче місце, щоб їй хотілося безпечно працювати та берегти своє здоров’я та колег. Звичайно ж, миттєвих результатів ми не очікуємо. Людська свідомість так швидко не змінюється. Але, як показує практика, за півроку-рік результати будуть».
Система впроваджується близько двох місяців. Спочатку фахівці оперативного відділу УОП протягом трьох тижнів відвідували збори, виявляли системні недоліки висвітлення питань безпеки праці. На цьому підґрунті й були розроблені програми інструктажів. «Програми розробляємо ми з колегами з інших відділів управління за участю керівників цехів, – продовжує Олексій Курочка. – Бажано, щоб протягом місяця теми не повторювалися. Враховуємо специфіку ризиків того чи іншого підрозділу. Показуємо змінним майстрам на власному прикладі, як спілкуватися з людьми, щоб вони йшли на робоче місце позитивно зарядженими. Потім інструктажі проводять вже самі майстри. Ми знаходимось поруч, а коли працівники йдуть працювати, даємо майстрові свої рекомендації. Основні з них – більше позитиву, більше емоцій, хвалити треба частіше, детально розбирати нещасні випадки, щоб не припускатись подібних помилок. Ми не лише вчимо, а й самі вчимося».
Звичайно ж, необхідно, щоб цеховики більше довіряли фахівцям з безпеки праці. «Ми хочемо змінити ставлення до нас. Намагаємося попереджувати, більше інформувати, консультувати, щоб поступово змінити культуру безпеки, – говорить Олексій. – Щоб не страх покарання, а усвідомлення цінності власного життя керувало людьми. Наприклад, минулого тижня я виявив порушення у одному з цехів. Працівник спускався з висоти більш ніж 2 метри без каски та працював зі стисненим повітрям без захисних окулярів. Ми з ним порозумілися. Виявилось, що порушник був у довготривалій відпустці й трохи втратив пильність. ЗІЗи у нього були, й він їх зразу ж надягнув. Якщо людина розуміє, готова дотримуватись правил, то я вважаю, не треба її одразу премії позбавляти. Тоді й люди нам будуть довіряти. Але якщо порушення системні, а порушник навіть слухати не хоче – тут вже все по-іншому. Вседозволеності не має бути, бо дуже висока може виявитися ціна».
Впровадження з поліпшення щозмінних інструктажів триває. Розглядається варіант зміни підходів й до квартальних інструктажів, щоб додати в них живості, енергії та оптимізму.
Наталя Комарова, машиністка крану ДЦ-1:
– Отримати гарний заряд перед роботою не лише корисно, а й приємно. Наші майстри це можуть, а наш куратор з охорони праці – дуже позитивна людина. Позитивні інструктажі, подобається гумор. І взагалі у нас в колективі чудова атмосфера взаємної поваги та взаємодопомоги. Тож як я можу не працювати безпечно?
Дмитро Стрєлков, змінний майстер шлакопереробної дільниці ДЦ-1:
– Щоденні «заряджаючі» інструктажі – то добре. Але вони подіють лише в комплексі з іншим – своєчасним забезпеченням якісними ЗІЗами, наприклад, щоб не гнали з-під палки все робити швидко, що й оцінити ризики нема коли. І треба віддати належне, останнім часом це змінюється на краще.
Серце героя зупинилося 7 листопада під час запеклого бою біля смт Білогорівка в Луганській області.
Захисник багато років працював на нашому підприємстві. Останнє його місце роботи – шахтоуправління гірничого департаменту. Він був досвідченим прохідником. Про нього колеги кажуть – справжній козак. Для чоловіка дуже важливим було питання незалежності України, тому прохідник з готовністю долучився до лав ЗСУ, коли був мобілізований 13 жовтня, і служив вже як солдат, стрілець окремої аеромобільної бригади.
«Микола був відкритою, позитивною людиною, яка завжди підтримувала інших, – згадує Микола Лимаренко, головний інженер ШУ ГД. – Посмішка, гарний настрій, щедрість та гостинність – це все про нього. Фахівець гірничої справи, він в усьому намагався бути досконалим. Справжній патріот Батьківщини, Микола дуже любив і Кривий Ріг, і своє рідне село, де народився. Наше підприємство, робочий колектив захисник вважав своєю другою родиною. Загибель Миколи Мазурика для нас велика втрата, пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях».
У загиблого воїна залишилася мати, брат, дружина.
Висловлюємо щирі співчуття родині та друзям героя!
Працівники дробильної фабрики створюють умови для безпечної та ефективної роботи у своєму підрозділі.
Мабуть, зараз немає жодної людини, яка б не слідкувала за ходом воєнних дій. І важко не помітити, як важливо для успіху швидко доставити техніку, боєприпаси, запчастини туди, де це найбільш потрібно. Той самий принцип актуальний і для виробництва. Для успішнішого виконання ремонтів обладнання та споруд працівники дробильної фабрики вдосконалили складування матеріалів і запчастин. Віднині знайти на складі та відвантажити потрібне для ремонту набагато швидше та ще й безпечніше.
На складі дробильної фабрики зберігаються десятки тонн металопрокату: листи, швелери, двутаври, рейки, балки, труби, кутники тощо. Ці матеріали необхідні для ремонту цехових будівель та споруд. Тут же розміщені теплообмінники, маслостанції та інші елементи обладнання дробильної фабрики, а також гакові підвіски для підйомних кранів та інший скарб, необхідний для ремонтів. Донедавна це все зберігалось не надто впорядковано, про що надходили сигнали від кранівників, стропальників, водіїв, що вантажили та вивозили прокат чта запчастини на об’єкти. Склад вирішили переобладнати за принципами WCM.
Команду з впровадження цього важливого проекту очолила механік з ремонту кранів дробильної фабрики Лідія Чучмай. «На нас чекало дуже багато роботи, – розповідає Лідія. – Зберігалось все ну так собі, дещо було звалене до куп, до того ж, у перемішку. Проходів до місць зберігання не було, людям доводилось перелазити через ці купи, ризикуючи впасти або отримати по нозі чимсь важким, що могло впасти з купи. До того ж – бруд, сміття… Під час завантаження прокату чи запчастин на машину кранівник, який керує краном дистанційно з підлоги, мав невідривно дивитись під ноги, хоча йому треба спостерігати за ходом процесу, за роботою стропальника. Тобто процес завантаження був не лише довгим та незручним, а ще й небезпечним».
Почали з того, що створили план – де що буде зберігатися, а також з прибирання. А далі посортували та склали все окремо, щоб можна було без проблем доступитись до будь-чого з того, що тут зберігається.
«Та то тільки розповідати швидко, – продовжила Лідія Чучмай. – А насправді були тижні, місяці клопіткої роботи, метр за метром, купка за купкою. Допомагали фахівці з впровадження WCM Світлана Трушевська, Ганна Нечаєва та Оксана Афанасьєва, завзято працювали слюсарі-ремонтники Віталій Кобернік, Андрій Барабаш, машиніст конвеєра Олег Лісовський. Багато зусиль приклали машиністки крану Дарія Бойко, Світлана Нікітенко, Ганна Лактіонова, Оксана Захарова. Взагалі багато хто з дробильної фабрики зробив внесок. Зараз потрібне можна швидко знайти й безпечно повантажити. В планах – прописати стандартні операційні процедури, за якими будемо підтримувати склад у належному стані. Але то простіше, ніж все це було розгрeбти».
5 листопада, саме у день народження гірничого департаменту його працівники отримали чудовий подарунок: після капітального ремонту відчинила свої двері їдальня № 2 під назвою «Горизонт».
Фактично працівники рудоуправління ГД, а також автотранспортного управління, копрового цеху та інших підрозділів, що розташовані недалеко, отримали новий «Горизонт».
За словами директорки департаменту з галузевих відносин і соціального розвитку Юлії Чермазович, основні роботи були виконані ще перед повномасштабним вторгненням, і їдальню планували відкрити вже минулої весни, але трагічні воєнні події внесли свої корективи. «І все ж підприємство знайшло можливість завершити цей проект, – сказала Юлія Чермазович. – Ми продовжуємо нашу боротьбу з ворогом, і у кожного нашого працівника свій фронт. Кожен викладається заради Перемоги та майбутнього відновлення країни. Сподіваюсь, що людям тут сподобається, і вони з гарним настроєм працюватимуть для нашого майбутнього».
На скромних урочистостях з нагоди відкриття їдальні № 2 заступник генерального директора (гірниче виробництво) ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Володимир Теслюк від щирого серця привітав з Днем народження департаменту працівників ГД, а також залізничників, які в той день відзначали професійне свято. «Я дуже задоволений, що попри складні часи ми змогли завершити цей ремонт, – сказав Володимир Теслюк. – Дуже важливо, щоб люди мали можливість смачно поїсти у спокійній зручній атмосфері. Особливо зараз, коли не завжди у домівках є світло та можливість приготувати та навіть підігріти їжу. Адже наші люди найкращі! Знаю, що саме в «Горизонті» працюють одні з найкращих кухарів. Бажаю всім здоров’я, Перемоги та миру!»
А голова профспілкової організації ПМГУ (найчисельнішої на підприємстві) Наталя Маринюк побажала присутнім натхнення, оптимізму, підтримки колег та якнайшвидше відновити виробництво у повному обсязі.
Їдальня зустрічає нас чудовим яскравим фасадом у корпоративних кольорах. До дверей веде широка доріжка з нової тротуарної плитки. Додають естетики ліхтарі, зроблені у старовинному стилі. Всі оновлення годі й перерахувати, спробуємо найголовніше:
Цікавий інтер’єр з оригінальним декором та освітленням зали їдальні та буфету.
Індивідуально розроблений дизайн бокових стін, де на величезних оригінальних світлинах зображена наша техніка, яка працює у кар’єрі.
В залах – чудові дерев’яні столи та стільці, а також зручні дивани. За словами виконавців проекту, ідея дизайну взята з кафешок у британських приморських містечках, де понад усе ціняться затишок та зручність. А ще в залах багато кімнатних квітів у горщиках, які гармонійно вписуються у загальну концепцію.
В їдальні замінили жалюзі, приточно-витяжну вентиляцію, встановили економне потужне світлодіодне зональне освітлення, нову холодильну вітрину у буфеті. Там же встановлені нові вікна та відкоси. Закуплено нові столові прилади.
Новим інтер’єром, сантехнікою та освітленням може похвалитися відремонтований санвузол.
Подбали й про зручності та безпеку кухарів та офіціантів. У виробничих приміщеннях встановили нові електрощитки, автомати, розподільні коробки, що підвищило рівень електробезпеки та надійності. Покладено нову плитку на підлогу та стіни в гарячому й холодному цехах, працює нова посудомийна машина.
А чим же годували в той день? Асортимент такий, що очі розбігаються. Мабуть, лишень омарів й не вистачало.
«Особисто я поласував шашликом, смаженою картоплею та компотиком, – задоволено посміхається слюсар рудоуправління Ігор Добрянський. – Дуууже смачно! Але важливо не лише те, що ти їси, а й де саме. Надзвичайний наш «Горизонт» після ремонту. І зручно дуже. Йти звідси не хочеться, але ж треба в кар’єр, техніку ремонтувати. Дякую дівчатам, які смачно готують та привітні до людей, а також майстрам, що цю красу зробили, і тим, хто це все ініціював. Ну що ж, з гарним настроєм – до роботи».
