Позначка: гірничий департамент

З першого дня повномасштабного вторгнення нищить ворога керівник одного з підрозділів нашого підприємства.

Два лютих

Авто мчало ранковим шосе. Асфальт мирно шепотів під шинами, а мозок розривали думки про війну. Він не мав сумнівів у тому, що Росія продовжить розпочате у 2014-му. Кілька років Україну обливали брудом на російських каналах, заперечуючи саме право на існування. І ось почалося. Найстрашнішим було не встигнути отримати зброю. Тому так і летіло авто, за кермом якого був Славин батько, а ще одним пасажиром – Сашко, друг і колега по роботі. Трійця мчала до військової частини. А родичі Святослава вже телефонували з Херсонщини й розповіли, що ворожі колони швидко рухаються на північ майже без супротиву. Був ранок 24 лютого 2022 року…

Лютий 2023. Сьогодні у Святослава з батьком зовсім інший настрій. Син приїхав у відпустку. Як же пасує йому форма! Стомлені, але щасливі очі. Мама плаче від щастя. Слава також не втримався, очі волого заблищали. Обійми, поцілунки. Особливо солодкі – від коханої. Ганна дуже чекала, підтримувала, допомагала. І ось вона в його обіймах. А на столі пиріжечки, котлетки та ще багато маминого, що так любить синочок. «О! Стіл, як на Різдво!» – жартує боєць. А рідних розбирає нетерпіння. Ну, як там воно? Вистоїмо? Переможемо? «Звісно», – усміхнувся син.

Незламність проти танків

Але не завжди Святослав був у тому таким впевненим. «Ми з Сашком потрапили до окремого розвідувального батальйону, – почав він свою розповідь. – Після підготовки – Донецька область. Там, як і зараз, йшли важкі оборонні бої. У ворога була шалена перевага в артилерії. На один снаряд, випущений нашими, агресор вистрілював 20-30. А якщо додати перевагу у повітрі, то у перші місяці було зовсім невесело. Коли ти декілька діб знаходишся під таким вогнем, закрадається зневіра в тім, що можна вистояти. Саня був оптимістичнішим і підтримував мене. Особливо страшно, коли розумієш, що не просто криють площу, а полюють саме на тебе. Дрон слідкує, передає, і саме в твою бойову групу летять снаряди, міни, бомби. Чуєш звук. Летить! Цей точно в мене! Жах».

Слава на все життя запам’ятав 20 травня 2022 року. Тоді ворог несамовито штурмував Новомихайлівку. Мав величезну перевагу у бронетехніці та артилерії. Але наші вистояли. «Тоді, мабуть, вперше я відчув, що ми сильніші, – усміхнувся Святослав. – Наша група вогневої підтримки прикривала в’їзд в село від прориву бронетехніки. А головний удар взяла на себе 54-та бригада, яка стояла на основних позиціях. Щоразу після масованої артпідготовки і авіаударів по виявлених ворожими дронами наших позиціях починався піхотний штурм за підтримки вогнем з танків. І щоразу під шквальним артилерійським вогнем починали працювати наші мінометники, які рятували ситуацію, укладаючи по кілька десятків атакуючих орків протягом години. Потім вони миттєво міняли позицію, перетягували міномети та боєкомплект в укриття. Згодом знову артпідготовка… І так по колу. Село відстояли. Тоді я повірив, що наша незламність, наш дух сильніші за їхні танки та гармати. Поступово і вогняні можливості почали вирівнюватися. Зростала наша майстерність. Багато чому довелося вчитися. Але чимало навичок згодилося з моєї роботи».

Важка кривава робота

До 24 лютого Святослав Кузьменко керував підрозділом, який впроваджує Виробництво світового класу WCM на нашому підприємстві. Він зізнається, що той досвід допомагає не лише успішнопротистояти окупантам, а й виживати в бою. «Війна – це важка, специфічна, кривава робота, – продовжує він. – І той, хто вважає, що це лише бої, дуже помиляється. Якщо все тихо й ніби особливих загроз немає, це не привід розслаблятися. Це можливість покращити позиції, вдосконалити окопи, бліндажі, шляхи відходів, отримати додаткову інформацію про розташування ворога та місцевість. І хто цього не робить, часто розплачується. Можна, звичайно, слухати музику, замість копати окоп, але… Були такі випадки. Безперервне вдосконалення – один з головних принципів WCM, до речі».

Правило відразу ж встановлювати корисні контакти з колегами, Слава також взяв з WCM. Його вогнева група розвідбату часто змінює дислокацію. Перше, що робить командир на новому місці, встановлює контакти з аеророзвідкою. «Це питання ефективності і виживання, – говорить він. – Безпілотники відіграють величезну роль у цій війні. Якщо у тебе є данні аеророзвідки, то зайвого разу не треба вилазити зі схованки та «палитись», розглядаючи через тепловізор місцевість. Рух рашистських танків та бетеерів, на які ми полюємо, дрони визначають заздалегідь. А ще допомагають навички впровадження системи 5S. Особисто у мене все посортоване та має своє місце. Пів мішка теплих шкарпеток та термобілизни, які передали родичі, знаходяться у баулі на базі в парі кілометрів від нуля. На виконання бойових завдань береться лише штурмовий рюкзак зі запасними батареями для обладнання, тепловізором, павербанками, маскувальним халатом, комплектом білизни та шкарпеток, термогрілками і запасом їжі на 24-48 годин. Але і його можна загубити під час бою. Тому медикаменти, джгути й бинти обов’язково в кишенях. Це питання життя».

Втрата та здобутки

Разом зі Святославом WCM впроваджував Олександр Пшеничний. Саме з ним Кузьменко поїхав на війну. Пліч-о-пліч друзі воювали впродовж перших місяців. Потім їх розкидали до різних груп. «Мене призначили командиром вогневої групи, – розповідає Святослав. – Від партнерів прийшла нова зброя. Кілька протитанкових комплексів наш батальйон затрофеїв під Ізюмом. Саня мав до нас приєднатися. Але терміново треба було перекидати сили на Авдіївський напрямок, де була спроба ворожого прориву. Сашка кинули туди. З ним ми більше не побачилися. Він загинув біля Водяного. Світла пам’ять герою».

Ми пам’ятаємо стрімкий наступ на Харківському напрямку, просування наших військ на Кремінну, визволення Миколаївщини та Херсонщини. На Донбасі ж все по-іншому. В основному – тяжкі оборонні бої. Але Слава згадує й вдалу наступальну операцію, в якій також був задіяний. «Я тоді був у розвідгрупі, – згадує він. – Вночі ми перетнули лінію зіткнення, виявили вогневі точки росіян, місця дислокації живої сили та техніки. А потім наміченим шляхом, нищачи ворога, пішли наша бронетехніка та піхота. Це була одна з вдалих наступальних операцій саме на Донеччині, з багатими трофеями, полоненими та визволеними населеними пунктами».

Буде чим зайнятися

Восьмеро з 27-ми працівників підрозділу з впровадження WCM пішли воювати. Четверо з них – добровольцями. Крім Святослава та Олександра, це Віталій Афанасьєв і Руслан Нікулін. Ті, хто на виробництві, допомагають колегам. «Регулярно отримую посилки від них, – говорить Святослав. – Теплі речі, смаколики тощо. Дуже надихають дитячі малюнки, які нам передають. Вони нагадують, заради кого ми тут. Після перемоги планую повернутися в свій виробничий підрозділ. Ми робимо дуже потрібну справу – вдосконалюємо підприємство, робимо робочі місця безпечнішими. Знаю, що буде багато роботи. Особливо щодо зменшення використання енергоресурсів».

А ще Святослав мріє повернутися до своєї наукової роботи в Академії наук України. Під час відпусток він проводив дослідження, минулої осені мав захистити докторську роботу. «Ми працюємо над ідеєю використання водню замість нафти й газу, – розповідає боєць. – Це перспективний напрямок. Такі родовища в нас є. Тож буду щасливий зробити внесок ще й в енергетичну незалежність країни. А поки що повертаюся до своїх, на передову. Бажаю нам всім бути сильними, триматися, вистояти, бо саме в єдності з народом сила ЗСУ, наша сила».

У цехах підприємства продовжуються зміни, що мають зробити виробництво ефективнішим, а працю людей безпечнішою.

З 27-ми працівників підрозділу із впровадження виробництва світового класу восьмеро пішли захищати Україну. Менеджер Олександр Пшеничний загинув у бою з російськими окупантами та назавжди залишиться у нашій пам’яті. Він посмертно нагороджений орденом «За мужність». Колеги ж захисників продовжують працювати над вдосконаленням виробництва та підвищенням рівня охорони праці, поки їхні товариші зі зброєю в руках б’ються за нашу свободу.

«В цехах багато що зроблено, попри війну, – розповідає менеджер WCM Олександр Корнух. – Зі зрозумілих причин ми змушені були переглянути, скорегувати майстер-плани для цехів. Більшість великих 10-крокових проєктів (Kobetsu Kaizen), які потребують значних фінансових та людських ресурсів, довелося відкласти до кращих часів. Але з’явилася можливість зробити те, що було неможливим за діючого на повну потужність обладнання. Деякі підрозділи за різних причин знизили свою активність щодо WCM. А от такі, як гірничий, енергетичний, аглодоменний, транспортний, сталеплавильний департаменти активно впроваджували зміни. Серед пріоритетів – система 5S, автономне та професійне  обслуговування, охорона праці та розвиток персоналу, а також швидкі покращення (Quick Kaizen), які дають значний ефект при незначних витратах».

Енергетичний департамент зосередився на переобладнанні майстерень та підвищенні надійності енергоустаткування, що зараз є особливо актуальним. «Ми свій майстер-план перевиконали, – розповідає начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. – Суттєво підвищили надійність обладнання. Провели ревізію та ремонти електроустаткування на всіх станціях стиснення повітря. Замінили 200 метрів трубопроводу діаметром 3,5 метрів на дільниці поділу повітря. Змінили конструкцію трубопроводів від блоку «Лінде», що дозволить у майбутньому економити значні кошти під час ремонтів. Обладнали склад протипожежного устаткування, що надзвичайно важливо для нашого небезпечного виробництва. І ще багато чого зробили для безпеки та надійності».

Гірничий департамент сконцентрував зусилля на очисних роботах на дільницях, де це було неможливим під час роботи агрегатів, бо цехи гірничого департаменту перед війною працювали на повну потужність. «Багато було зроблено у напрямку 5S, – розповідає технічний директор гірничого департаменту Андрій Левицький. – Наприклад, команда рудозбагачувальної фабрики № 2 зразково облаштувала слюсарну майстерню дільниці сепарації. А в шахтоуправління з підземного видобутку руди привели до ладу аж п’ять майстерень з ремонту механічного та електрообладнання. На дробильній фабриці в рамках управління запчастинами переобладнали відповідно до вимог Виробництва світового класу великий склад зберігання матеріалів та запчастин, що сприяє безпечній роботі та пришвидшує ремонти, робить їх якіснішими. Це лише невелика частина тих успіхів і досягнень, які наша команда втілює у життя. Кожен день ми працюємо над вдосконаленням нашого підприємства та заради нашої перемоги».

А сталеплави, разом з очисними роботами, сконцентрувалися на автономному обслуговуванні устаткування. «Ми працюємо над відновленням машин безперервного лиття заготовок до проектного стану, – говорить директор сталеплавильного департаменту Дмитро Терехов. – Оновлення обладнання допоможе скоротити до мінімуму невимушені простої. Це, разом з трансформацією системи ремонтів, дозволить нам підвищити серійність плавок та збільшити випуск сталевих заготовок. На 11-ти одиницях основного устаткування вже виконали очищення, виявили аномалії, зараз триває робота з їх усунення. Ще 10 одиниць устаткування взяли в роботу нещодавно. Працюємо далі».

В автотранспортному управлінні йде ремонт майстерень. Вже відремонтовані та переобладнані за вимогами WCM майстерні механіків, електромонтерів, зварників. Тож можемо сподіватися на підвищення надійності та безпеки наших автомобілів. Серед основних здобутків команди аглодоменного департаменту – вдосконалення лінійних станцій з подачі мастила на доменній печі № 8 доменного цеху № 1. Це додасть надійності у роботі печі.

Команда WCM вірить в перемогу й будує плани на майбутнє. У нинішньому році планується збільшення кількості 10-крокових проєктів до 28-ми. 38 одиниць устаткування запланували взяти в автономне обслуговування. Триватимуть роботи з наведення ладу у майстернях, на складах та виробничих майданчиках.

А ще працівники підрозділу WCM всіляко допомагають своїм колегам, які воюють. Координує допомогу менеджер Оксана Афанасьєва. «Ми тримаємо зв’язок, дізнаємося, що хлопцям потрібно, і кожних два-три тижні надсилаємо посилки, – говорить Оксана. – Кошти збираємо самі, дуже допомагають в департаментах. Купляємо автомобілі для воїнів. На передовій вони на вагу золота. І, звичайно ж, продовжуємо нашу спільну справу – покращуємо стан виробництва, устаткування та охорони праці на підприємстві».