Позначка: гірничий департамент

Категорії
Новини

#ГазетіМеталург70. Даруємо подарунки до нашого дня народження

День народження – це день, коли іменинник зазвичай отримує подарунки. Але газета «Металург» напередодні свого 70-річчя вирішила зробити все навпаки і подарувати своїм читачам шанс отримати подарунки. Тож ми анонсуємо конкурс!

А щоб удача посміхнулась більшій кількості людей, ми вирішили зробити одразу два конкурси: для шанувальників сторінки «АрселорМіттал Кривий Ріг» у Фейсбуці і для поціновувачів фоточок і постів у Instagram. Ми хочемо подарувати вам ще один цікавий тиждень і пропонуємо дружбу назавжди. Не хвилюйтесь, ми не вимагатимемо від вас зробити синхрофазотрон або написати віршований твір. Хоча… ідея непогана. Правила обох конкурсів прості. Але будьте уважні і виконуйте усі умови!

Отже, обидва конкурси стартують 29 липня, напередодні дня народження газети «Металург», і триватимуть до кінця робочого тижня, тобто до 5 серпня 2022 (до 22:00). Взяти участь можуть усі, хто побажає. Серед учасників, які виконають усі умови, ми за допомогою сервісу random.org виберемо по одному переможцю на Фейсбуці і в Instagram. Також ми визначимо ще по чотири призових місця в кожній соцмережі. Призи? Повірте, вам сподобається!

Тож читайте правила нижче. Удачі усім!

Фейсбукери, фейсбучте!

Не уявляєте свого життя без дописів у Фейсбуці? Ваш день розпочинається не з чашки кави, а з перегляду стрічки новин у цій соцмережі. Цей конкурс – для вас!

Що потрібно зробити?

  1. Зробіть перепост будь-якої статті, яка буде опублікована на сайті газети «Металург» metalurg.online з 29 липня по 5 серпня 2022, на своїй сторінці у Фейсбуці. Важливо: ваша сторінка повинна бути відкрита для усіх!
  2.  В перепості обов’язково поставте хештег #ГазетіМеталург70.
  3. Додайте у свій перепост побажання газеті до її свята або інший коментар. Ми будемо раді прочитати, як ви ставитеся до газети, хто ваш улюблений автор. А можливо, у вас є пропозиції або ви знаєте достойних кандидатів для наших замальовок? Ми раді спілкуванню з нашими читачами.

Виконайте усі умови до 5 серпня (до 22:00) включно. Шанси отримати приз – у ваших руках! Вірніше, ваших літерах і навичках користуватися соцмережами.

Instagram – місце для креативних

Усім відомо, що Instagram – царина фотографій. Тож наш конкурс напряму пов’язаний саме зі світлинами і власне зі словом «металург». Але нашим читачам треба трохи покреативити, щоб мати шанс на приз.

Що потрібно зробити?

  1. Опублікуйте на своїй сторінці в Instagram фото, на якому буде чітко видно вас і слово «металург». Це слово ви можете знайти в будь-якому куточку нашого славного металургійного Кривого Рогу (або навіть іншого міста). Воно може ховатися в адресних табличках, власних назвах, рекламних оголошеннях, вивісках і навіть (увага! підказка!) в старих випусках паперової версії газети.
  2. В дописі обов’язково поставте хештег #ГазетіМеталург70.
  3. Будемо раді побачити в вашому дописі побажання газеті до її свята або інший коментар. Як ви ставитеся до газети? Хто ваш улюблений автор? Можливо, ви знаєте цікавих людей, які можуть стати героями наших статей? Креатив вітається!

Виконайте усі умови до 5 серпня включно. Шанси отримати приз – у ваших руках! «Металург» бажає усім удачі!

8 серпня 2022 року, в 15.00, ми за допомогою сервісу random.org проведемо розіграш на сторінках «АрселорМіттал Кривий Ріг» у Фейсбуці та Instagram. Два переможці отримають корпоративні рюкзаки з сюрпризом. А чотири везунчики-призери отримають подарункові набори, з якими можна відчути себе справжнім журналістом та символічно долучитися до дня народження газети.

Тож заходьте в гості на наш сайт metalurg.online, читайте новини, робіть цікаві фоточки. «Металург» бажає усім удачі! Стартуємо 29 липня! До зустрічі!

Категорії
Новини

Підземні велетні: як ремонтують обладнання на 1000 метрів під землею

Вимушені зупинки та уповільнені темпи роботи металургійного переділу підприємства дозволили шахтарям виконати масштабні ремонти, які можливі лише за повної зупинки шахти. Цей час був використаний з максимальною користю. Ремонтам передувала ретельна підготовка, розпочата  ще за мирних часів.

Серед великих, у всіх значеннях цього слова, робіт – капремонт генератора ГП-4000 – частини електропривода скіпової підйомної установки.Власне сама установка є однією з найважливіших ділянок у ланцюгу «видобуток-видача-транспортування» залізорудної сировини, кварциту та порожніх порід для подальшого виробництва аглоруди. А генератор входить до складу групи «генератор-двигун», говорить Костянтин Шепелєв, головний енергетик ШУ ГД.

«Генератор забезпечує електропостачанням приводний двигун, який, власне, і обертає барабан скіпової підйомної машини, а за її допомогою видають породу «на-гора». Іншого шляху видачі руди з шахти немає. Щоб купити новий генератор потрібен не один мільйон гривень, а капремонт дозволив нам не лише заощадити кошти, а головне – продовжив життя важливого шахтного обладнання. Стаж роботи машини починається з 1961 року. Звісно ж, вік та інтенсивність використання в агресивному середовищі далися взнаки. Після заміни основних вузлів ми виконали ремонт підшипників та допоміжних приводів. В результаті досягли майже нового стану електрообладнання, що дозволить, сподіваємося, працювати генератору у штатному режимі ще не один десяток років», – говорить головний енергетик.

Резерву даного обладнання немає, тому гірники мали змогу виконати цей ремонт лише за умов повної зупинки шахти. Водночас робота кипіла на всіх ділянках. Наприклад, служба головного механіка ШУ разом з підрядниками на горизонті 1105 метру виконали заміну пластинчатого живильника, який бере участь у ланцюгу видачі руди конвеєрним транспортом до дозатора, він дозовано подає породу на конвеєр.  «В шахті вологість близько 80%, а влітку вона досягає і 100%. Це негативно позначається на стані металоконструкцій, тож ми їх також замінили. Це й опорні балки та балка живильника, майданчик з обслуговування», – розповідає заступник головного механіка ШУ Дмитро Полтавець.

Виконали й роботи, які безпосередньо стосувалися підвищення рівня безпеки персоналу. Так, наприклад, перетин виробок, якими рухаються шахтні електровози, пересуваються шахтарі, вже не відповідав проєктним нормам. На перетин виробки тиснули породи, що налягають. Тому гірники виконали перекріплення виробок, які експлуатуються вже тривалий час.

«Працівники прохідницької дільниці замінили 117 метрів виробок, нарізної – 64 метри, – продовжує Ігор Тіщенко, заступник головного інженера з виробництва ШУ. – Якщо враховувати, що деякі кріплення були встановлені в 80-90-х роках, вони постійно відчували на собі вплив агресивного середовища, то зрозуміло, що їх стан був далеким від ідеального. Також ми виконали переключення кабельних ліній на нову підземну станцію ТПП-1. Ми відчували нестачу напруги, а це «харчі» для скреперних лебідок, вентиляторів місцевого провітрювання, контактної мережі. Тепер електрика йде горизонтом. Ми перейшли з тимчасової схеми живлення на проєктну. Керівництвом гірничого департаменту та шахтоуправління, колективом шахти було зроблене все, щоб шахта оновилася максимально».

Категорії
Новини

Побачив підозріле – дій правильно

Ця інформація допоможе виявити вибухонебезпечні предмети та підкаже, що робити далі.

Збройні сили України разом з нацгвардією та бійцями тероборони надійно захищають Кривий Ріг від ворога, тому ми маємо змогу спокійно працювати. Але кожен з нас має бути готовим протидіяти потенційним загрозам, серед яких – вибухонебезпечні предмети (ВНП).

Реальною загрозою можуть стати як боєприпаси, що не розірвалися під час обстрілів чи бомбардувань (ракети, снаряди, авіабомби тощо), так і вибухівка, встановлена диверсійно-розвідувальними групами ворога. Якнайшвидше їх виявити – задача № 1. Щодо боєприпасів, то кожен з нас бачив їх зображення по телевізору або в інтернеті. Але є ще елементи касетних боєприпасів, які не схожі на те, що ми бачили раніше. Кульки, циліндри, «воланчики», «радіодетальки» – кожен з них є окремою «бомбочкою», і може вибухнути щомиті. Саме такі безневинні на перший погляд предмети 2 квітня забрали життя батька й сина з Інгульця, які чомусь вирішили принести незнайомі циліндрики додому.

Якщо ви побачите сумки, згортки, пакети, коробки там, де їх не мало б бути, то не проходьте повз них. Це може бути вибухівка. Незнайомі предмети, від яких тягнуться дротики чи мотузки, також можуть бути загрозою. Міни промислового виробництва ми також всі бачили по ТБ та в інтернеті. Але є так звані міни-сюрпризи. Вони маскуються під мобільні телефони, іграшки тощо. Тож якщо ви побачите щось подібне там, де його не було раніше і не мало б бути, то це також вважайте вибухонебезпечним предметом.

Якщо ви виявили щось з вищезазначеного, то не можна:

 – самотужки намагатись визначити вибухівка це чи ні, для цього є спеціалісти

– торкатися предмета, накривати чи засипати його, поливати рідиною

– направляти на нього світло, підігрівати, або створювати поруч гучні звуки

– розмовляти поруч по телефону або рації.

Від вищезазначеного ВНП може здетонувати.

Що треба зробити працівникові, який виявив підозрілий предмет:

– відійти на безпечну відстань, не менше ніж 100 метрів

– сповістити про знахідку керівникові свого підрозділу або начальнику зміни.

Це все! Далі буде діяти керівник.

Дії керівника в разі отримання інформації про ВНП:

– передати інформацію старшому змінному диспетчеру за телефонами: 91-612, 91-613, 91-614;

– вжити заходів щодо недопущення до місцезнаходження ВНП кого-небудь;

– позначити місце знаходження ВНП або огородити його, попередити про підозрілий предмет людей, які знаходяться поруч;

– не торкатись підозрілого предмету самому та не дозволяти цього іншим;

– відвести на безпечну відстань людей та тварин;

– призупинити будь-які роботи поблизу, які можуть викликати дотик до ВНП або його зміщення;

– по можливості, чекати прибуття представників департаменту з безпеки, або піротехнічної служби поблизу місця виявлення ВНП.

Виконання елементарних правил рятує життя. Бережіть себе і тих, хто поруч!

Категорії
Наші люди Новини

Кривий Ріг відзначив кращих металургів та гірників

Місто привітало з професійним святом своїх героїв – найкращих металургів та гірників. «За високий професіоналізм, вагомі трудові досягнення, сумлінну працю…». За цими словами – долі людей, які незважаючи на війну, на своєму фронті підтримують роботу металургійної галузі: видобувають та збагачують руду, виробляють агломерат, чавун, сталь, прокат.

19 працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримали до Дня металурга та гірника почесні грамоти виконкому Криворізької міської ради.

В.о. міського голови Юрій Вілкул побажав працівникам підприємств гірничо-металургійного комплексу і їхнім родинам миру та злагоди і подякував усім за внесок у розвиток Кривого Рогу та підготовку міста до захисту від окупантів. Особливу подяку отримали працівники, які саме зараз боронять Україну та волонтери.

Бригадир слюсарів Андрій Дубрівний вже 35 років ремонтує обладнання доменного цеху № 1 «АрселорМіттал Кривий Ріг». Юним випускником технікуму прийшов він до цеху і ніколи не пошкодував про вибраний шлях.

«У мене дуже важка фізична робота, яка ще й вимагає напруженої праці головою, – розповідає Андрій. – У цеху безліч механічного обладнання, і якщо хоч щось з цього не працюватиме, то не буде чавуну, а відповідно і сталі, і прокату. Відчуваю себе у цеху на своєму місці. Надзвичайно приємно, що це оцінили. Місяць тому зателефонували, спитали дещо про мене, навіть пожартували: «не бійтесь, не для оформлення кредиту». Ось я й здогадався, що нагородять. Неперевершені емоції! Про таке й онукам розповісти можна. Але це не лише мій здобуток. Це здобуток усієї бригади. Всім їм, всім металургам та гірникам – міцного здоров’я, підтримуймо одне одного, і перемога буде наша!»

Найкращі працівники ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” разом з директоркою з галузевих відносин і соціального розвитку Юлією Чермазович

Разом з Андрієм Дубрівним почесні грамоти отримали:

  • Ірина Неклеса, підготувач составів цеху підготовки составів;
  • Микола Сідлак, електрозварник вогнетривно-вапняного цеху;
  • Ігор Бойко, заступник начальника агломераційного цеху № 3 з підготовки виробництва;
  • Олег Євченко, машиніст екскаватора цеху водопостачання;
  • Євген Шевченко, машиніст екскаватора цеху водопостачання;
  • Олександр Шам, машиніст коксових машин коксового цеху № 1;
  • Віталій Бугаєв, майстер з ремонту устаткування цеху уловлювання;
  • Олександр Пашкевич, начальник відділу центрального департаменту з утримання і ремонтів;
  • Микола Похович, машиніст екскаватора ремонтного виробництва ЛМЗ;
  • Олександр Дениско, начальник рудозбагачувальної фабрики № 1;
  • Андрій Головінець, машиніст екскаватора рудоуправління;
  • Сергій Христін, слюсар-ремонтник гірничого устаткування шахтоуправління;
  • Сергій Романенко, змінний майстер сортопрокатного цеху № 1;
  • Дмитро Курганов, електрозварник сортопрокатного цеху № 2;
  • Віталій Кочережко, майстер з ремонту устаткування прокатного цеху № 3;
  • Костянтин Легчілін, слюсар з ремонту колісних транспортних засобів автотранспортного управління;
  • Наталя Потоцька, диспетчер маневрової залізничної станції залізничного цеху № 1;
  • Світлана Смола, електромонтер з ремонту і обслуговування СЦБ залізничного цеху № 3.

Вітаємо ще раз усіх металургів та гірників з професійним святом! Наснаги, здоров’я та мирного неба!

Категорії
Наші люди

«Фабрика «засватала» мені дружину»

Рудозбагачувальна фабрика № 2 гірничого департаменту виробляє концентрат відмінної якості, який зараз є основним джерелом прибутку підприємства. А ще тут народжуються чудові українські родини. Наприклад, родина кранівниці та майстра дільниці складування та відвантаження концентрату – Марини і Сергія Масловатих.

У 2007 році на РЗФ-2 в бригаду № 4 прийшла працювати машиністом крана весела та кмітлива Марина. На той час Сергій тут працював електромонтером. Та інколи на час відпусток чи лікарняних, він виконував обов’язки майстра в бригаді. «Новеньку» Сергій відзначив одразу, було одразу помітно, що дівчині подобається робота, вона все швидко схоплювала і завжди була у гарному настрої. Сергій не встояв проти чар красуні.

«Пам’ятаю, одного йшов рясний дощ, і я після зміни запропонував підвезти Марину до її домівки. З того дня й почалися наші зустрічі. А вже у 2011 році ми одружилися, – говорить Сергій. –  Тепер ми й удома, й на роботі разом, працюємо в одну зміну. Я дуже вдячний фабриці за те, що вона практично «засватала» мені дружину. І робота, яку я люблю, і сім’я, яка в мене точно найкраща – все пов’язано з фабрикою».

Попри те, що робота майстра складна, відповідальна та виснажлива, в Сергія завжди знаходиться час та бажання приділити увагу дружині та дітям. Навіть коли Марина злегка «завередує», знає, що дружину треба просто розсмішити, і все минеться. В їхній родині взагалі сварок майже не буває. Вміння домовлятися та бути чесними – це те, що рятує родину у найскладніші часи. Щоб отримати високоякісну продукцію на фабриці, треба ретельно над цим працювати, щоб мати гарну родину – треба не лише хотіти цього, а й докладати спільних зусиль, вважають в сім’ї Маслованих.

Марина розповідає, що в родини голос кожного має бути почутим. «В мене найкращий чоловік – добрий, спокійний, він все вміє, має «золоті руки», є донечка та синочок, улюблена робота, країна з чудовими людьми. Треба тільки все це цінувати та берегти, – продовжує Марина. – Третього вересня цього року нашій сім’ї виповниться 11 років. Найкращим і найбільшим подарунком для нас стала б перемога України. І тоді ми б вирушили на море всією родиною. Наші дітки мають познайомитися з українським Кримом. З ним мене пов’язують особливі почуття. Пам’ятаю, як Сергій запропонував мені руку і серце на Ай-Петрі в Криму, я була тоді такою щасливою! Сьогодні нам усім складно, війна. Але ми намагаємось не чекати на щось, не шукати привід, а кожен день перетворювати на щасливий. Бажаю, щоб у кожній українській родині таких днів було більше і більше. А кохання з роками лише міцнішає!».

Майже 40 000 нових сімей було зареєстровано в Україні з початку широкомасштабного російського вторгнення, повідомляє пресслужба Мін’юсту України (дані на початок травня). Тільки на Дніпропетровщині обмінялись обітницями понад 5 тисяч пар. Також серед лідерів за кількістю зареєстрованих шлюбів під час війни — Одеська (2427), Вінницька (1927), Полтавська (1904) та Львівська (1896) області.

Категорії
Наші люди

Ковальский фронт – біля печей та молотів

«Говорімо українською! Хоча вона в мене й недосконала, але по-іншому не можу, бо рідна мова, то зараз мій захист, моя сила, моя зброя», – з цього розпочав нашу розмову коваль на молотах та пресах шахтоуправління гірничого департаменту Анатолій Моторін.

20 років тому Анатолія взяла у полон стихія вогню та металу. Сьогодні він не на передовій, але за словами Моторіна,  біля печей та молотів теж гаряче. Його допомога Україні – це нелегка праця на рідному підприємстві. Він єдиний коваль в гірничому департаменті, але з усмішкою каже, що роботи вистачить десятьом.

Ковальській майстерності Моторін навчився вже в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Його вразило, як вогонь примушує коритися міцний метал і як з одного й того ж шматка металу можна зробити безліч різних речей. Та щоб впоратися з такою роботою, потрібно знатися на хімії, металоведенні, термообробці, вміти читати креслення та мати просторове мислення. Саме тому Анатолій багато вчився, набував досвіду, і це допомогло йому стати професіоналом в улюбленій справі.

Головним своїм завданням Моторін вважає не підвести в першу чергу тих, хто воює за життя України зі зброєю в руках, а ще своїх колег – гідно впоратися з усім обсягом ремонтних робіт. Щодня коваль виливає та кує для шахти робочий інструмент, регуляційні гайки, болти, дуги для електровозів, будівельні скоби та безліч інших корисних речей. В ковальському  «портфоліо» Анатолія понад 100 найменувань різних виробів. Моторіну подобається постійно опановувати нові професійні техніки, виробляти нову продукцію. Особливо до серця йому прийшлася «захисна продукція», виготовленням якої він займався у вільний від основної роботи час.

«Майже з перших днів ми з колегами вирішили, що маємо допомагати із захистом підприємства, міста та країни. Почали розмірковувати, а що ми можемо? Заглянули в інтернет і взялися за виготовлення «їжаків» проти колісної та бронетехніки. Кожну вільну хвилину використовували для цього, але дбали й про те, щоб виробничий фронт не «провисав», адже в цей час розпочалися ремонти у шахті. Пишаюся тим, що моя праця потрібна, як ніколи, і до того ж – на всіх фронтах», – каже Анатолій.

Працює Моторін завжди із задоволенням і не жалкує, що колись обрав саме ковальську справу, адже вона творча і дає змогу розвиватися, рухатися вперед. «На жаль, зараз я дуже мало часу приділяю родині, бо крім роботи є ще й волонтерство. Та сім’я це розуміє. Дружина та донька теж допомагають нашим захисникам, плетуть сітки. А от коли здобудемо перемогу, то я одразу ж вирушу на рибалку. Відверто кажучи, скучив вже за цією мирною справою. А потім всією родиною поїдемо до нашого українського Криму. Вірю, що і ця наша мрія обов’язково здійсниться!» – говорить Анатолій Моторін.