Позначка: кривий ріг

Категорії
Новини

«АрселорМіттал Кривий Ріг» – 20 років з країною, містом, громадами

«Двадцять чотири мільярди двісті мільйонів гривень – три. Продано!». Ці фінальні слова аукціону з продажу комбінату «Криворіжсталь» пролунали двадцять років тому. З того часу в Україні розпочалася історія транснаціональної корпорації «АрселорМіттал», яка стала значним інвестором у розвиток нашого підприємства, Кривого Рогу та регіону. Протягом поточного року «Металург» розповідатиме про спільні проєкти соціального партнерства, яке вже триває 20 років.

«Інвестиції треба залучати для подальшого розвитку як підприємства, так і нашого регіону». Про це йшлося в інтерв’ю Вадима Гурова, народного депутата, голови Комітету з питань промислової політики та підприємництва України, яке було опубліковане у № 42 газети «Металург» від 14 жовтня 2005 року. Згодом  містоутворююче підприємство спочатку «Міттал Стіл», а потім й «АрселорМіттал Кривий Ріг» розпочало свою історію співпраці з  містом та регіоном. Основними напрямками спільних соціальних ініціатив підприємства стали сфера охорона здоров’я, освіти, розвиток місцевих громад та екологія.

«Автоспівпраця» з Новолатівкою

У 2019 році був укладений договір про соціальну співпрацю між «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Новолатівською громадою. Результатом соцпартнерства стало придбання для громади двох шкільних автобусів та автомобілю швидкої допомоги на загальну суму 5 млн гривень.

Перший шкільний автобус приїхав до учнів Новолатівського ліцею на початку жовтня 2019 року. Його зустрічали урочисто всім селом. А перший мінірейс за кермом особисто здійснив голова Новолатівської сільради Олександр Зубрій. Він зазначив, що старі шкільні автобуси, яким на той час було вже по 16 років, частіше стояли на ремонтах, ніж працювали за призначенням. А роботи у нових автобусів передбачалося чимало, адже їм треба буде щодня перевозити до Новолатівського ліцею і звідти майже дві сотні дітей з сіл Інгулець, Латівка, Новоселівка, Рахманівка, Степове, Стародобровольське, Рудничне. Відстань між населеними пунктами доволі велика.

Вже за місяць, у листопаді 2019 року «АрселорМіттал Кривий Ріг» передав Новолатівській громаді другий шкільний автобус. Він, як і перший його «колега», був обладнаний усіма засобами безпеки та мав високий кліренс, що необхідно для поїздок сільськими дорогами.

24 грудня 2019 року, напередодні новорічних свят «АрселорМіттал Кривий Ріг» передав Новолатівській громаді автомобіль швидкої допомоги на базі Volkswagen.

«Швидка» була оснащена сучасним обладнанням для проведення лікувальних заходів силами фельдшерської бригади, транспортування і моніторингу стану пацієнтів перед госпіталізацією. У медичному автомобілі було все необхідне для надання невідкладної допомоги: дефібрилятор, електрокардіограф, пульсоксиметр, безконтактний термометр, глюкометри, набори вакуумних шин та інші необхідні засоби.

«Згадуючи ті значні для нашої громади події ми мимоволі повертаємося у наше довоєнне життя. Такі спогади викликають приємні емоції. Договір про співпрацю позитивно вплинув на нашу громаду, адже наданий автотранспорт – шкільний та медичний – дозволив нам здійснювати необхідні перевезення чималими територіями, – розповідає Тетяна Мариненко, начальниця управління освіти культури, молоді та спорту Новолатівської сільської ради. – Протягом багатьох років автобуси, подаровані підприємством, возили до Новолатівського ліцею дітей та вчителів з шести віддалених сіл громади та двох селищ Центрально-Міського району Кривого Рогу. Автомобіль швидкої допомоги оперативно виїжджав на виклики в будь-який населений пункт громади та доставлв пацієнтів до лікувальних закладів Кривого Рогу. Та від початку повномасштабної війни один автобус та «швидку» громада спрямувала  на допомогу нашим захисникам. Ми маємо надію, що автотранспорт і досі на ходу, що він і зараз допомагає українським воїнам у боротьбі з ворогом.

Війна змінила життя кожного з нас, але співпраця з «АрселорМіттал Кривий Ріг» у нас продовжується. З останнього – новорічні подарунки, які підприємство традиційно щороку напередодні свят дарує усім дітям, які навчаються у наших двох навчальних закладах та дитячому садочку. Отримали подаруночки і дітки з сімей переселенців, які поповнили нашу громаду. Ми сподіваємося, що після війни співпраця з підприємством стане ще міцнішою, а наше соціальне партнерство й далі сприятиме подальшому розвитку громади».  

Категорії
Новини

Тригери для «квадрата»

У відділенні безперервного розливання сталі (ВБРС) конвертерного цеху освоїли випуск нової продукції.

Продукція ВБРС – це сталеві заготовки, з яких у прокатних цехах виробляють арматуру, катанку, кутник та іншу прокатну продукцію. Та й самі наші заготовки мають попит на ринку. Донедавна сортамент відділення обмежувався квадратними заготовками з перетином 130х130 та 150х150 міліметрів. А нещодавно до наших сталеплавів звернулися колеги-прокатники: «Є потреба у «квадраті» 160 мм. Зможете?».

Про те, навіщо прокатникам знадобився більший формат заготовок, нам розповів заступник директора прокатного департаменту з технології та якості Ігор Смолєв.

«Зараз на світових ринках має попит арматура в шпулерних мотках (яку між собою металурги лагідно називають «шпуля» – примітка автора). Наш стан ДС 250-4 виготовляє «шпулю» у мотках до двох тонн. І таких мотків у залізничний вагон вміщується 30, тобто 60 тонн. Якщо ж збільшити вагу мотків, то можна перевозити у вагоні до 67 тонн продукції. Тобто, можна добряче зекономити на перевезеннях, що особливо актуально, зважаючи на те, що ціни на транспортування зростають. Тож нам і знадобилися масивніші заготовки, щоб виробляти важчі мотки».

І це був не єдиний тригер для того, щоб почати роботу над 160-м «квадратом». Директор департаменту з виробництва чавуну і сталі Дмитро Терехов повідомив, що другою вагомою причиною взятися за виготовлення нової продукції було те, що зараз багато прокатних станів у світі, зокрема, у Німеччині та Польщі, використовують саме заготовки 160Х160 мм, тож це дуже перспективний товар вже зараз.

«Ми разом з технічним управлінням (ТУ) дослідили можливості виготовляти затребувані заготовки, і виявили, що це можливо, не дивлячись на те, що наші машини безперервного лиття заготовок (МБЛЗ) під таке не проєктувалися, – говорить Дмитро Терехов. – Вирішили задіяти МБЛЗ-1, бо на ній вироблявся лише «квадрат» 150 мм, тоді як на першій і другій ми виготовляємо і 150 мм, і 130 мм. А ще перша машина використовується для розливання закритими струменями, тому саме на ній ми виготовляємо переважну кількість заготовок із марок сталі з високою доданою вартістю (високолегованих, низьковуглецевих тощо). Наші фахівці, разом із колегами з ТУ, все добре розрахували, підготувалися і виготовили зразки потрібної продукції з першого разу! За чудову організацію робіт хочу подякувати начальникові конвертерного цеху Дмитру Васильєву, його заступнику з безперервного розливання сталі Олександру Лук’янову, Дмитру Заголовцю з ТУ та іншим колегам, які брали в цьому участь».

Для отримання заготовок 160 мм спочатку виготовили відповідний кристалізатор, у якому сталь з рідкого стану переходить у твердий, тобто кристалізується. Технічну документацію і креслення розробили наші фахівці за участі компанії, яка виготовляла кристалізатор. Встановили та адаптували нове устаткування до нашої МБЛЗ слюсарі ремонтники майстерні з ремонту кристалізаторів на чолі з майстром Глібом Кізімом. Машини газового різання (МГР) налаштували та підібрали режими роботи провідний інженер Ілля Швейкін та оператори МГР. Під керівництвом старшого майстра ВБРС Дмитра Андреєва було виконане розливання сталі. У технологічному процесі брали участь Максим Беленок з колегами.

В першій половині лютого прокатники запланували виготовлення «шпулі» з нових заготовок. Але про це вже у наступних випусках.

Категорії
Новини

Про Пафос без пафосу, або Про «Тойоту» та неуважного кіпріота

Про свою давню подорож до Кіпру розповідає інженер кущового цеху Денис Куцевол. І хай вас не лякає така величезна кількість літер. Почніть читати і впевніться: «смакота» така, що й за вуха не відтягнеш.


«Було то в минулому житті, коли моя голова тільки-но почала набувати такої кошлатості, як зараз. Якось тренер мого сина Іллі, запропонував поїхати на Кіпр малою командою для тренувань і відпочинку, але поїздку скасували . А я подумав: чом би нам самим не рвонути? І ми почали моніторити дешеві квитки. Нарешті квитки куплені, команда з семи хоробрих зібрана. Мета: максимум вражень за мінімум грошей. Вирішили основну їжу брати з дому, а там купляти щось смачненьке місцеве.

Одразу хотіли піший похід, а потім з’явилася ідея взяти машини напрокат, але, як личить справжнім туристам, ночувати в наметах, готувати на газових пальниках і не залежати від когось, ще й встигнути погуляти віддаленими місцями. Майже всі летіли вперше, але у долоні після приземлення не плескали (як на мене, дивно виглядають такі пасажири).

От ми і в Ларнаці. Пішли на пошуки автівок до прокатних контор. Натрапили на те, що нам підходить. Ми з Олегом Хомухою стали водіями наших «янголяток»: в мене «Тойота», а в нього «Ніссан». Досі дивуюся як по четверо здоровезних хлопаків залізли в оту малечу. Домовились за тачки лише завдяки Олежці, який чудово розмовляє на «інгліші». Бо інакше навіть не уявляю, як би ото все обговорювали мовою жестів і корявими фразами. Повкидали рюкзаки до багажників і «гоу» за пригодами! Виїхали з магазину, де купили газ для пальника, коли дивлюся, жіночка назустріч якась перелякана рулить. Коли чую своїх по рації: «А нічого що ти по зустрічній  пхнеш?». «Врубаюся», що це ж острів! Рух лівосторонній, сиджу ж праворуч за кермом, а звичка спрацювала. Далі вже памʼятав.

Спочатку ми поїхали в гори і на гірському серпантині нас накрив сильний туман, ще й почався дощ. З +22 градусів внизу ми опинилися в трохи вище за 0. Поставили намети і почали варити вечерю. Навколо ще був сніг, і ми з Жекою Шидловським грілися, жбурляючи сніжки. На жаль, Женьки з нами вже немає. Він загинув рік тому на клятій війні захищаючи нас. Сніжками не дуже зігрілися і пішли шукати місцевий самогон з витонченою назвою «Зиванія». А зранку ми як античні боги піднялися на вершину Олімпу (Олімбос, 1952 м над рівнем моря). Фотографувалися, споглядали захопливі краєвиди, спустилися і гайда за новими враженнями!

Відвідали монастир Кіккос, помилувалися водоспадами Калідонією і Меломерісом. Вже як спустилися до моря, то зупинилися біля якихось будинків, де ще ніхто не заселився. Був квітень і сезон ще не почався. Біля дороги нас манили дерева з апельсинами, які падали і мусили б згнити, якби ми їх не врятували. Смачніших апельсинів я ніколи не їв. Я вийшов з того саду з двома пакетами АТБ з апельсинами, і пошкодував, що не напхав ще й у пазуху.

Далі ми оглянули залишки стародавнього міста. Я ж дуже хотів завітати до якогось старого автентичного села, і ось по рації з іншої машини Макс Мусієнко підказує, що на карті незабаром поворот у саму автентичність. Заїхали. Вузькі вулички, невеличкі будиночки. Опана! Вай-фай! І поки всі «зависли» в телефонах, ми з Лєною пішли побродити. Мешканці одного з будиночків запросили нас зайти. Виявилось, що там живе художник, в нього удома навіть галерея є. Журнали показував, де про нього писали. Подивилися, як живуть місцеві, трохи побалакали, якщо це можна так назвати, зважаючи на мовний бар’єр. Виявилося що господарі навіть знають, хто у нас президент.

Потім ми побували у мальовничому каньйоні Авакас, відвідали мечеть Хала Султан Текке (четверта з найголовніших святинь Ісламу). Щоб бути красивими і молодими, вмивалися в купальні Афродіти, прогулялися шикарною стежкою тієї ж таки Афродіти. Море надзвичайно красиве, але, трясця, холодне ще. Першим пішов у воду самий хоробрий Сєрік Моргун. Просто пірнув з каменюки в бурхливі хвилі. Далі ми всі залізли і плескалися, як діти. Ну як це – не скупатися в Середземному морі? Я навіть зловив маленьку колючу рибку, яка роздулася. Зафоткали і випустили, навіть забувши про три бажання.

Кожна ночівля на острові якась особлива, в надзвичайно красивих місцях: Пафос, Троодос, Лімасол. Одна з них була прямо на пляжі. Ми купили мʼяса та зробили шашлик. Дуже атмосферним був вечір. Але купатися в тому місці заборонено, бо присутня внутрішня течія, і це дуже небезпечно. Ми таки прислухалися до тієї таблички. Гуляючи Нікосією, побували у північній, окупованій частині Кіпру. Далеко не заходили, трохи прогулялися, і пішли звідти. Така собі атмосферка. Щось розтрощене. Багато людей, які не викликають довіри. Відчуття, що прямо на вулиці можуть пограбувати. Трохи солдат… Повертаємося. Далі на нас знов чекають чудові краєвиди, гарні світанки і заходи сонця, смачні фрукти, цікаві стежки й траси.

Гуляючи квітучим узбережжям, чудово просто сісти біля узбіччя, заварити чаю і смакувати його в компанії друзів, розуміючи, що ти ж на Кіпрі! А потім, натрапивши на великий кактус, наважитися скуштувати його плодів, до речі, смачних. Одну квітку-сукулент я, взявши гріх на душу, провіз в Україну дівчині Анюті. Бачили багато рожевих фламінго на озері, але здалека. Котів там дуже багато, навіть у віддалених місцях. Для них обладнанні годівнички та поїлки, де завжди є сухий корм і вода.

Проїхавши понад 800 км і протоптавши багато стежок, вже коли поверталися, і до вильоту лишалось півтори години, в мою «Тойотку», холера, влетів неуважний кіпріот на своїй «колимазі», помʼявши мені бампер. А сам відскочив як каскадер і перекинувся на своєму «тарантасі». Все це бачили наші хлопці в дзеркало на іншій нашій машині, і повернулися мені на допомогу. Бо одразу підскочили їхні «братки» і почали «наїзди». Але ми зателефонували в нашу контору з аренди авто, вони приїхали із страхувальником, і сказали, що все «гуд», ми не винні. Але завдаток за машину не повернули, обіцяли віддати після суду. Ви, кажуть, летіть з Богом, а там спишемось. Писав, відповідали, але так і не відали наші гроші. Ми розбили суму на всіх і додатково «полиняли» кожен на 60 євро.

Виявилося, що маю лишню вагу рюкзака (під час перельоту є обмеження), тож довелося зʼїсти помело, яке я купив додому. Зваживши кожен рюкзак, ми «добили» наплічники гостинцями до дозволеної ваги і полетіли додому. Жалкую лише про те, що це одна з двох моїх подорожей, в яких зі мною разом не було сина Іллі. Він не захотів саме летіти, а я не наполіг, думав, що наступного разу разом ще там побуваємо. Тому треба памʼятати, що наступного разу може не бути – ковід, хвороба, війна. Когось вже нема з нами, хтось далеко, тож не варто відкладати життя на потім. Я вдячний своїм друзям за компанію і пригоди в цій подорожі. А Женька Шидловський… Друже, тебе ми завжди памʼятимемо.

P.S. Згадав про мову! Гуляючи пляжем Айя-Напи, біля камʼяної природної арки (міст кохання) ми зустріли жіночку. Вона щось розповідала, і в нас запитувала. Вона зі Скандинавії приїхала. Ми ж, як песики, все розуміли, а сказати щось путнє не спромоглися (Олежика поруч не було). Тоді вона сказала, що якщо любите подорожувати, вчіть англійську».

Друзі, нагадуємо, що ми продовжуємо рубрику «МММ» («Мрій та мандруй з «Металургом»!») І якщо  ви хочете поділитися розповідями та фото з подорожей, туристичними лайфхаками, телефонуйте нам:

098-488-98-21 чи 92-736 (внутрішній тел. підприємства) або пишіть – на офіційні сторінки підприємства у фейсбуці та інстаграмі за посиланням: https://facebook.com/ArcelorMittalUA та https://instagram.com/ArcelorMittal_Ua  Ми разом створимо тревелфотосторіз, які варті кращих світових журналів і сайтів. Це може бути  гірський похід, поїздка Україною чи за кордон, відпочинок на морі або у селі, оздоровлення на курорті чи екскурсія Кривим Рогом, мандрували ви вчора чи багато років тому. Пам’ятаймо, що з часом цінність вражень не зменшується, а навпаки. Тож подорожуймо разом!

Категорії
Новини

А!фішка на 25 та 26 січня

Театри

Криворізький академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка

25 січня о 16:00 запрошуємо вас на музичну комедію «Гуляй, село!». За мотивами п’єсами С. Васильченка та І. Кропивницького.

26 січня об 11:00 на розсуд глядачів представлена казка-балет «Червона Шапочка». Це яскрава та весела вистава, яка сподобається, як юним глядачам, так і їхнім батькам. Мовою танцю артисти розповідають всім відому історію французького казкаря Шарля Перро про маленьку дівчинку на ім’я Червона Шапочка. Попри те, що вистава розрахована на дитячу аудиторію і сприймається юними глядачами як барвисте дійство, вона наділена складною та цікавою хореографією. Вистава Червона Шапочка – це чудова нагода познайомити дітей з прекрасним світом балету.

26 січня о 16:00 пропонуємо переглянути музичну драму «Меланхолійний вальс». Музична драма за новелою Кобилянської.

Криворізький міський театр ляльок

25 січня об 11:00 на малечу чекає фентезі-мюзикл «Тро-ля-ля». Вистава у найкращих традиціях трилеру: пригоди, втечі, перевірена випробуванням дружба, несподівана допомога і звісно хепі-енд! А ще пісні, танці, обійми, та скрапбукінг. Головні герої вистави – Трояндочка, Розан допомагають Королю Хрящю та ложкомийці Тихоні знайти своє щастя, адже воно є всередині кожного з нас.

26 січня об 11:00 пропонуємо маленьким глядачам ліричну казку «Матусине серце». Страусятко вирушає на пошуки своєї мами. Подорожуючи, головний герой зустрічає на своєму шляху багато нового та цікавого. Після подолання усіх перешкод він знаходить одразу двох мам, а на додачу – названого братика.

Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв «Академія руху»

25 січня о 12:00 чекаємо на глядачів вистави «Покахонтас». Це історія протистояння індіанського племені та британських колонізаторів, які прибули на територію сучасних Сполучених Штатів Америки на пошуки золота. В основі сюжету лежить реальна історія племені Поухатан та британського моряка Джона Сміта. Історія нам відкриває, як зовсім чужі одне одному люди можуть знайти спільну мову.

25 січня о 17:00 пропонуємо переглянути виставу «Пітер Пен і Венді». Казка за мотивами твору Джеймса Баррі. В ній розповідається про хлопчика Пітера Пена, який ніяк не хотів дорослішати. У казці йдеться про захопливі пригоди в чарівній країні Неверленд, де водяться феї, русалки і принцеси, а діти вміють літати і живуть вільно, без опіки дорослих. Про те, що немає нічого важливішого за дружбу. Навіть страшний капітан Гак зі своєю піратською командою не зможе перемогти цю дружбу.

Екскурсії

Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»

25 січня о 10:00 запрошуємо на пішохідну екскурсію «Мандруй проспектом Південним».   Під час екскурсії  ви дізнаєтесь про заснування проспекту, його розвиток та роль у житті міста. Ми розповімо про видатних людей, пов’язаних з проспектом, та про події, які відбувалися тут. Це унікальна можливість відчути дух минулого та зрозуміти, як місто змінювалося з часом. Місце збору: ринок ПівдГЗК. Реєстрація обов’язкова: 0961197549, 0982556455.

26 січня о 10:00 запрошуємо на благодійну екскурсію у підтримку захисників «Кривий Ріг мультикультурний. Єврейська історія». З часу заснування міста у Кривому Розі завжди проживало багато різних народів. Всі вони разом працювали над розвитком нашого краю. Єврейська громада залишила помітний слід у всіх сферах життя міста. Про життя єврейського народу на території Криворіжжя йтиметься на екскурсії. Місце збору: перетин Поштового та Свято-Миколаївської (біля пам’ятника солдату). Реєстрація обов’язкова: 0961197549, 0982556455.

Тренінги, навчання

26 січня о 12:00 запрошуємо на тренінг-практикум «Фінансова перепрошивка: як заробляти на всі свої «хочу». Тренінг проводить кандидат економічних наук, підприємець, експерт з систематизації бізнес-процесів Марія Дранова. У програмі: техніки, яким навчають менеджерів топових компаній, інформація про фінансову розтяжку, чіткий алгоритм змін переконань стосовно фінансів тощо. Реєстрація: 0986228299.

Категорії
Наші люди

Зі співом по життю

На роботі він зайнятий у генерації електроенергії, а свою власну енергію підживлює творчістю. «Співати я дуже люблю, співаю усюди: вдома, коли готую, на роботі, у справах, а тепер ще й на концертах», –  так про своє захоплення співом розповідає Геннадій Вернигора, машиніст парових турбін ТЕЦ-2.

У кожного своя справа до душі. Хтось рибалить, займається спортом, грає у комп’ютерні ігри, малює, майструє. Геннадій Вернигора любить співати, і робить це за будь-якої нагоди. Це захоплення викликає у нього багато позитивних емоцій, допомагає справлятися з психологічним навантаженням війни, а також покращує  настрій іншим людям, серед яких і наші захисники. 

Ще змалечку Генадій Вернигора підспівував дорослим, коли ті збиралися на свята. А більш серйозно співом він почав займатися з 40 років. «Напевне час прийшов», –підкреслює він. Зараз Генадій є учасником народного фольклорно-етнографічного ансамблю «Жартівниці», що у Народному домі.

«Все почалося з караоке вдома. Співав багато, із задоволенням. Найбільше мені подобався шансон, тільки не той бандитський, а у кращому сенсі цього слова. Я цікавився історією цього жанру, який виник у Франції ще у Середньовіччі. У ньому багато напрямків, зокрема, вуличний романс, який мені найбільш прийшовся  до душі, – розповідає Геннадій Вернигора. – Мій спів почули творчі люди та запросили співати до народного хору «Калинонька». У мене почалося зовсім інше життя – з репетиціями, виступами, спілкуваннями. Але обставини склалися так, що  довелося взяти перерву у творчості. Повернувся до хорового співу я вже за часи повномасштабної війни, коли став учасником «Жартівниць». За тембром маю низький голос, ближче до басів, тож ми класно звучимо у багатоголоссі, хоча у хорі співаємо, як один». 

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Генадій Вернигора працює з 2018 року. В ТЕЦ-2 він контролює параметри роботи турбогенератора, який виробляє електроенергію для потреб підприємства. Робота відповідальна, потребує спеціальних знань та навичок. Сам же Геннадій підживлюється творчістю та надихається енергією пісень. Він згадує, як ще до повномасштабної війни брав участь у міському заході – так званій «битві хорів». І, коли у глядацькому залі слухав виступи інших колективів, у нього наче мурахи тілом бігали, подекуди він не міг втримати сліз. Хор – це надзвичайна енергетика.

«Словами про це не розповіси, це треба тільки відчувати – слухати хор або самому співати у ньому, – продовжує Геннадій Вернигора. – У «Жартівницях» ми переважно виконуємо українські народні пісні – співучі, актуальні на всі часи та завжди сучасні. Усім відомо, що наші народні пісні надихали на творчість багатьох видатних композиторів світу. Деякі пісні зараз переспівуються на сучасний лад і тим самим вони набувають нового життя. У хорі ми виконуємо і естрадні композиції, є сольні виступи. До речі, у моїх планах підготовка саме сольного виступу, а також співу у дуеті».

Геннадій поділився з нами, що коли  починає співати, то майже одразу заспокоюється. Спів та музика стали його психологічним порятунком від стресів повномасштабної війни. Також це допомагає йому хоча б на деякий час відволікатися і від інших життєвих проблем та турбот. «Крім музики я ще дуже люблю готувати, – усміхаючись каже Геннадій. – Мої фірмові страви – це борщ, плов, картопля з м’ясом. А коли все це ще й на вогнищі приготовлено! М-м-м, красота! Коли готую, звісно, я співаю. Мені здається, що страви тоді смачнішими виходять.

Я б побажав і іншим знайти свою улюблену справу, захоплення, щоб отримувати задоволення від життя, відчувати усі його барви. А ще – робити щось приємне для себе і для свого оточення, адже свій талант, свою майстерність так приємно дарувати іншим».  

Категорії
Наші люди

Безпека праці без «прильотів»

Про Віталія Тесленка попросили розповісти працівники рудоуправління гірничого департаменту, яким він допомагає організовувати безпечну роботу.

За освітою Віталій Тесленко – гірничий інженер. На початку трудового шляху він кілька років працював за спеціальністю на одній з криворізьких шахт. Професія шахтаря небезпечна і охорона праці в шахті – у пріоритеті. Одного разу Віталій вирішив, що охорона праці – це та сфера, де він хотів би себе спробувати. І саме в той момент знайомі підказали, що «АрселорМіттал Кривий Ріг» (тоді ще «Криворіжсталь») запрошує фахівців до оперативного відділу охорони праці. Віталій скористався тим шансом.

«Найважче було вивчити законодавчу базу з охорони праці, – згадує Віталій. – Дуже багато законів, інструкцій та інших документів. Але це дуже важливо. Там можна знайти відповідь на будь-яке запитання. Треба лише уважно читати. Оперативна робота з охорони праці – це постійні виїзди у цехи, спілкування з людьми. Навички ефективного спілкування також доводилося постійно вдосконалювати. Я завжди розумів, що не покарання є основним інструментом інженера з охорони праці, хоча у деяких випадках і воно має місце, а саме співпраця, взаємодія з працівниками дають результат. Я людина неагресивна, врівноважена, і це допомагає мені вибудовувати конструктивні стосунки з людьми».

Начальник виробничої дільниці № 2 рудоуправління Дмитро Охінченко відповідає за безпеку працівників дільниці, які бурять свердловини у кар’єрі. Для організації безпечної роботи він щільно взаємодіє з провідним інженером з охорони праці Віталієм Тесленком.

«Я задоволений цією співпрацею, – говорить Дмитро Охінченко. – Протягом багатьох років поширився стереотип, що від співробітників охорони праці можна чекати лише «прильотів», тобто вони лише тим і займаються, що вишукують порушення, і «прилітає» звістка про зняття премій чи інші покарання. Робота Віталія доводить протилежне. Звичайно ж, він не заплющує очі на негаразди, але перед покаранням надає перевагу іншим засобам впливу. Віталій заохочує до діалогу. Разом з ним ми розбираємо кожний момент, шукаємо шляхи, як зробити так, щоб зменшити ризики та не допустити порушень надалі. Ми постійно з ним на зв’язку. Він відвідує наші змінно-зустрічні збори, ділиться інформацією, допомагає оцінювати ризики і вчить, як це робити правильно, підказує, як працювати безпечніше».

Гірничий майстер Дмитро Кондрашев відповідає за якісне буріння свердловин у кар’єрі 2-біс рудоуправління та за організацію ремонтів бурових верстатів, частина яких працює завдяки електричному струму. На дільниці впроваджена система LOTO, використання якої дає можливість запобігти враженню людей небезпечними енергіями, перш за все – електричним струмом.

«Це надійна система, яка добре показує себе на підприємствах «АрселорМіттал», – розповідає Дмитро Кондрашев. – Але розібратися в деталях її застосування не так вже й просто. Віталій Тесленко організував для нас тренінги, пояснював максимально доступно, з прикладами, уточненнями. І багато що ми зрозуміли. Звичайно ж, багато питань маємо й зараз. У будь-який момент ми звертаємося до Віталія телефоном або особисто і отримуємо відповіді. Ще приклад взаємодії: коли минулої осені почалися холоди, виявилося, що у салоні вахтовки, якою нас возять щозміни у кар’єр, вийшла з ладу система опалення. Ми звернулися до Віталія, і він допоміг нам вирішити цю проблему. Зараз їздимо до місця роботи у теплій машині».

І це не єдиний приклад допомоги провідного інженера з ОП працівникам РУ. Дмитро Охінченко розповів про те, що Віталій допоміг вирішити проблему з оформленням документів для нарахування регресу.

«До нас надійшов запит з «Держпраці» на оформлення документів на двох наших колишніх співробітників щодо профзахворювань, – пояснив Дмитро Охінченко. – Ви навіть не уявляєте, яка це складна, заплутана справа. Безліч не зовсім зрозумілих для пересічного громадянина процедур, жорстко обмежених термінами виконання, купа інстанцій, мільйони дзвінків та паперів. Віталій Тесленко, завдяки своєму багаторічному досвіду (раніше він працював менеджером, інженером з ОП у шахтоуправлінні та гірничотранспортному цеху, від працівників яких, до речі, ми чули лише позитивні відгуки про нього), нам допоміг. Ми дуже йому за це вдячні. Допомога з боку департаменту з ОП та ПБ дуже важлива для нас. Лише разом ми зможемо поліпшувати умови праці та робити виробництво безпечнішим».