На початку тижня в «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбулося нагородження кращих працівників, які були визначені до 17-річчя компанії «АрселорМіттал» в Україні.
Можливо, хто скаже, що час неналежний для урочистостей або святкувань. Але саме в ці надважкі часи , коли щодня, щогодини ми зустрічаємось з безліччю викликів – необхідно розуміти, що ми разом, тримаємо рук на пульсі, вперто йдемо обраним шляхом, робимо неймовірні речі для країни, для міста, для себе. І насправді ця зустріч була дуже необхідна усім, щоб відчути підтримку один одного.
Зустріч відбулася за участю генерального директора «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо, який разом з заступником генерального директора з метвиробництва Сергієм Лавриненком і заступником генерального директора з виробництва гірничого департаменту Володимиром Теслюком привітали кращих працівників і вручили їм грамоти та заслужені нагороди. Мауро Лонгобардо відзначив, що зараз як ніколи відчувається згуртованість колективу, бо всі розуміють, як важливо тримати виробничий фронт і бажають якнайскоріше повернутися до нормального життя, він подякував усім за вірність компанії та якісну працю. «Наша сила й міць – це наші люди. Як в країні, так і в компанії – люди є її двигуном. Ви допомагаєте реалізувати все, що планується. Я дуже радий розділити з вами цей момент», – сказав генеральний директор.
Зустріч пройшла в дуже теплій атмосфері, з відвертим спілкуванням і побажаннями скорішої перемоги.
Кращі працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг»:
Довгорученко Дмитро Володимирович, заступник начальника управління з підготовки виробництва;
Колінько Григорій Миколайович, водій АТЗ ГТЦ;
Каренов Роман В’ячеславович, начальник цеху уловлювання КХВ;
Качула Віталій Вікторович, слюсар-ремонтник ДФ гірничого департаменту;
Сапунов Андрій Вікторович, заступник директора аглодоменного департаменту з агломераційного виробництва;
На Ливарно-механічному заводі активно опановують виготовлення ущільнювальних рамок для дверей камер коксування коксових печей.
За технічними стандартами та нормами двері кожної камери коксування мають ремонтуватися раз на рік. І цей ремонт передбачає зокрема заміну ущільнювальних рамок, які запобігають проникненню коксового газу з камери назовні.
Щороку лише комплекс коксових батарей № 3 та 4 потребує 230 таких рамок. У довоєнні часи ці запчастини купувалися у Слов’янського машинобудівного заводу, який масово виготовляв їх для коксохімічних заводів країни. Наразі це неможливо через війну. Допомогти нашому коксохімічному виробництву взялися на Ливарно-механічному заводі, хоча заради цього ремонтникам довелося практично вийти за межі.
«Ми ніколи не виготовляли рамки для коксохіму, але наразі нам доводиться приймати чимало подібних викликів. Втім мені здається, що нашим фахівцям будь-яке завдання до снаги, – говорить начальник РМЦ-3 Андрій Караман. – Для цього замовлення нам довелося, можна сказати, вийти за рамки. Якщо в Слов’янську для виробництва рамок було і відповідне обладнання, і матеріали, то нам довелося пристосовуватися з огляду на можливості нашого верстатного парку та матеріалу. Основою для виготовлення рамок є кутник, який надходить до ЛМЗ від прокатників. У процесі виготовлення беруть участь зварники, фрезерувальники, токарі. Залучені верстатна дільниця та дільниця з виготовлення нестандартизованого обладнання».
Наразі вже виготовлено 20 рамок, але процес вдосконалення та доопрацювання у тісній співпраці із замовником ще триває.
«Сама роль цих рамок надзвичайно важлива, вони наче захисники – захищають навколишнє середовище від просочення коксового газу, – розповідає начальник КЦ-1 Анатолій Колупайко. – Дверям камер коксування, і рамкам зокрема, доводиться несолодко. На них діють високі температури. На обрамленні вікон камери, на які спирається рамка ущільнювача, накопичуються коксові нашарування, які треба постійно очищувати. Це доволі жорстко (металом по металу) робить спеціальний механізм, а потім дочищається вручну дверевими. Тож рамки зношуються, деформуються, тому раз на рік їх потрібно міняти».
На наступний рік комплекс коксових батарей №№ 3, 4 потребує 230 рамок. Але найскладніший та найважчий етап – це початок, коли до автоматизму, досконалості відпрацьовується сама технологія виготовлення, щоби потім поставити її на потік. І тут вважлива взаємодія всіх: замовника і виконавця, тобто коксохімвиробництва і ЛМЗ.
«На виготовлення однієї рамки ми витрачаємо дві зміни, – розповідає Богдан Демидов, старший майстер з ремонту обладнання РМЦ-3. – Основну частину часу займає процес мехобробки, зачищення зварних швів та інше. Найважче створювати відповідний радіус загину рамки. Технічно ми не можемо ідеально зігнути, робимо більше зварних стиків. А потім треба ці шви зачищати, щоб рамки щільно прилягали. Ми ще в процесі вдосконалення. Але я впевнений, що доб’ємося найвищої якості, адже звикли на ЛМЗ робити тільки так, а не інакше».
5 грудня виповнюється 85 років з дня утворення нашого департаменту з охорони праці, промислової безпеки і екології.
Напередодні відбулися скромні урочистості, співробітники департаменту отримали привітання, а найкращі – нагороди. А почали з вшанування працівників департаменту, що загинули, захищаючи країну і кожного з нас від російської агресії.
Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг Мауро Лонгобардо, вітаючи ювілярів, зазначив, що безпека на виробництві – це довгий і нелегкий шлях. «Наша мета зрозуміла всім, – сказав Мауро Лонгобардо. – Це відсутність смертельних випадків та нульовий травматизм. Як же нашій компанії трансформуватися у найбезпечнішу в світі? За рахунок наших спільних зусиль ми зможемо покращити нашу культуру безпеки, що стане запорукою нульового травматизму. І це історія не одного дня, а саме шлях, який ми маємо пройти усі разом. А ще більше зусиль доведеться прикласти, щоб утримати результати, коли їх буде досягнуто. І тут важлива роль усіх та кожного! Це наша загальна справа. Ми бачимо, як успішно країна відстоює зараз свою незалежність. Один у полі не воїн, а всі разом – це сила. Слава Україні!».
Підрозділ починався з декількох співробітників, об’єднаних метою організації безпеки праці на першій доменній печі та в допоміжних підрозділах. Зараз це багатофункціональний департамент, що займається просуванням, контролем, технічною та методологічною підтримкою охорони праці і промислової безпеки у підрозділах та у підрядних організаціях та організацією навчання персоналу безпечному виконанню робіт, запобіганню нещасних випадків. Серед його функцій також трансформація підприємства у рамках Виробництва світового класу WCM та природоохоронна діяльність. Керівник департаменту Жанбек Єсмаханов подякував кожному зі співробітників департаменту. Окремо він привітав ветеранів підрозділу, багато з яких прийшло у гості до своїх працюючих нині колег. Він побажав усім міцного здоров’я, душевної рівноваги та всіляких гараздів.
Кращі працівники департаменту були нагороджені найвищою нагородою комбінату – нагрудним знаком «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг», Почесними грамотами та іншими нагородами підприємства. Також ювілярів привітали та нагородили представники найчисельнішої профспілкової організації ПМГУ, Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Фонду соціального страхування України та інших організацій. Невеличкий захід завершився, але присутні довго не хотіли розходитися. Молодь розпитувала ветеранів, а ті щедро ділилися досвідом та цікавинками з минулого. Не оминули розмовами і сьогодення. Всі були категоричними – ми вистоїмо й переможемо, але берегти здоров’я й життя необхідно за будь-яких часів.
Людмила Панченко, ветеран управління охорони праці:
– Все моє трудове життя пов’язане з цим підприємством. Спочатку працювала у відділі технічного контролю, потім у котлонагляді, а згодом ми об’єдналися з управлінням охорони праці. Наглядали за станом підйомних кранів, електроталей, водонагрівачів, посудин під тиском та іншого потенційно небезпечного обладнання. Відчували повагу. Багато хто розумів, що від якості нашої роботи залежать їхні життя, а деякі порушники намагалися сховатися. Можливо, для когось ми були й «монстрами», але зараз люди зустрічають, посміхаються: «Людмило Миколаївно, а ми вас пам’ятаємо, дякуємо вам!» Сьогодні чудовий вечір. Самі бачите – обіймаємося, цілуємося, радіємо зустрічам як з ровесниками, так і з молодшими колегами. Поважати ветеранів – завжди було гарною традицією цього колективу. Добре, що традиції зберігаються! Молоді хочу сказати – будьте одною командою і вчіться, вчіться. Адже перед тим, як вимагати щось з інших, треба самим все добре знати, вміти та дотримуватись!»
Юлії Зосімовій лише 15 років, вона вчиться у 9 класі 91-ї гімназії. Батьки Юлії працюють в «АрселорМіттал Кривий Ріг»: матуся – інженер у департаменті з персоналу, а батько – механік дільниці у шахті.
У своїх творах Юлія висловлює любов та повагу до рідної мови, українського народу та нашої культури. Але завдяки віршам, про юну поетку вже добре знають як у навчальному закладі, так і на нашому підприємстві.
«Свої твори я публікую у соцмережах. Їх читають колеги батьків. Вони навіть жартують, що таким чином я стала вже майже членом їхніх колективів, – посміхаючись, говорить Юлія Зосімова. – Але, якщо серйозно, вірші – то моє захоплення, вони якось самі народжуються і складаються, і останнім часом тільки українською мовою».
Ось малесенький пастух
Перевів овець на луг.
Баранці біленькі скачуть,
Веселяться досхочу.
А пан Вітер споглядає на червону діжу ту,
Що висить за небокраєм,
Щоб баранчиків пухких
Не вкрав злий Громівник.
Це рядки із найпершого вірша Юлії під назвою «Хмаринка», який вона написала у 12 років. Батьки та бабуся дівчинки підтримали її починання, оцінила творчість учениці й шкільна вчителька. Згодом Юлія напише ще багато віршів і на шкільні та районні конкурси та заходи.
«Як і багато родин у нашому місті, у моїй сім’ї раніше розмовляли російською, –продовжує Юлія. – Але для мене українська завжди була якоюсь ріднішою, тож я непомітно для себе взагалі перейшла на неї. Згодом у моїй родині вже усі почали розмовляти українською. Свою любов до мови я нещодавно висловила у вірші, який написала до Дня писемності і мови. Він так і називається – “До мови”.
Мово моя, моїх людей.
Словами твоїми написані літа минулі,
Сказано ними безліч речей:
Зізнання в коханні, пісні, сподівання,
Пращурів досвід, мрії дітей…
Вклоняюся низько, ти – серце народу.
Не вирвати тебе із моїх грудей!
Юлія розповідає, що ідей написання віршів у неї багато. Основні теми: про життя, природу, людські відносини. Зараз на перший план вийшла тема війни, бо вона торкнулася кожного. З 24 лютого життя у всіх змінилося, а українці, як каже Юлія, здавна вміли римувати події, тим самим підтримувати себе і в горі, і в радості. Прикладом для неї є відомі твори класиків Івана Франка, Ліни Костенко, Івана Котляревського, Григорія Сковороди, Василя Симоненка. Їхня творчість надихає дівчину. Події, які вона зараз бачить, що переживає, Юлія складає у віршовані рядки.
Більше не тішить звістка
Про випавший перший сніг.
Бо знаю завдяки кому
Ми святкуватимемо цей Новий рік.
І поки в теплі і в достатку
Сидімо в безпечних місцях,
Хтось у холодному танку
Чекатиме на черговий наказ.
«Я вірю, що війна скоро скінчиться і ми зможемо спокійно ходити до школи, вчитися і не чути ці сирени та звістки про вибухи, – говорить Юлія. – А я буду готуватися до тестів та обиратиму професію. З нею поки що не визначилася, але точно знаю, що рухатимусь в гуманітарному напрямку. Можливо, стану журналістом. Одного разу тренувалася на татові – за шкільним завданням брала в нього інтерв’ю щодо його професії. Для мене цей процес був цікавим і водночас складним. Звісно, вперше щось опановувати завжди складно. А от писати вірші я обов’язково буду й далі, бо вже не можу без цього. Буду писати про наше життя, про Україну та її чудових людей».
Ворог продовжує свої терористичні атаки на енергетичну інфраструктуру України з метою залишити мешканців усіх регіонів без тепла, світла, зв’язку. Він помилково гадає, що таким чином може знищити моральний дух укранців і перемогти. Але незважаючи на усі атаки, наша нація стає лише міцнішою і згуртованішою.
Минулий тиждень був складним для усіх. Але цей тиждень (і наступні) може бути таким самим, можливі різні сценарії, до яких треба бути готовими. Ми зібрали для вас найактуальніші поради з різних відкритих джерел, що робити у разі відсутності світла, зв’язку, як зберігати тепло в оселі, як правильно користуватись генераторами. І ще раз хочемо нагадати про необхідність зберігати спокій, допомагати тим, хто не в змозі впоратися з ситуацією самостійно, і головне – не нехтувати власною безпекою під час повітряних тривог.
Як підготуватися до блекауту
Зробіть запаси питної та технічної води хоча б на 3 дні.
Зробіть запас їжі, яка не псується: енергетичні батончики, шоколад, каші, локшина швидкого приготування.
Підготуйте аптечку з урахуванням потреб усіх членів сім’ї. Зарядіть гаджети та павербанки.
Приготуйте теплі речі на випадок відсутності опалення.
Дізнайтеся, де розташовані найближчі «Пункти Незламності», або місця, де можна зігрітися та зарядити телефон.
Завантажте карти, які можуть працювати в автономному режимі.
Збережіть маршрути громадського транспорту у вашому місті.
Заздалегідь домовтеся з рідними та близькими, де зустрічатись у разі екстреної ситуації та відсутності зв’язку.
Зв’язок
В умовах повної відсутності інтернету і телефонного зв’язку дуже добре мати радіоприймач. Принаймні, ви дізнаватиметеся новини і отримуватимете сповіщення про небезпеку. Якщо телефонний зв’язок буде, але дуже слабкий, через перевантаження мережі, зайдіть у налаштування у телефоні і переведіть його з формату «4G» на «2G». Сигнал буде кращий через перехід на простіший режим.
Як безпечно користуватися генератором
Головне управління ДСНС України у Київській області закликає обов’язково дотримуватися правил пожежної безпеки, щоб генератор не наробив біди.
Використовуйте генератори та паливо тільки на відкритому повітрі на відстані не менше 6 метрів від вікон, дверей та гаражів.
Тримайте генератор сухим та захищеним від дощу або затоплення – дотик до мокрого генератора або пристроїв, підключених до нього, може призвести до ураження електричним струмом;
Перед заправкою треба дати генератору охолонути, щоб уникнути спалаху палива; встановити детектори чадного газу.
Гірлянди й інші лайфхаки
Якщо немає світла, то можна використовувати прості новорічні гірдянди, світлодіодні нитки, які працюють на батарейках і їх вистачає на досить тривалий час. Вони чудово заспокоюють дітей і створюють передноворічний настрій. До того ж, ними можна окреслити двері, кути меблів — і красиво, і практично: не наштовхнетеся. Фахівці радять обирати прилад, що працює на поширених і недорогих батарейках, наприклад, АА. Це також дозволить суттєво заощадити на покупці джерела живлення.
А ще можна використовувати проєктори зоряного неба, силіконові іграшки-ліхтарики, неонові іграшки й аксесуари, світлові LED-панелі для читання книг тощо. Тобто все, що не потребує підключення до електромережі.
Ліхтарик на телефоні може врятувати вам життя!
У знеструмленому місті без вуличного освітлення водії вас просто НЕ бачать. Навіть якщо ви йдете по «зебрі». Навіть якщо вам «швиденько перейти дорогу біля дому». Машина може просто не встигнути загальмувати. Ліхтарик на телефоні є майже у всіх. Це так просто. Не нехтуйте своєю безпекою!
Як зберегти тепло в оселі
Є кілька дуже простих та дієвих порад, які допоможуть підтримати комфортну температуру в оселі.
Перше та головне – дотримуйтеся правил багатошаровості – одягайте одразу кілька теплих речей. Наприклад, термобілизну, штани з натуральних тканин, в’язані речі, теплі шкарпетки тощо. Додатково можна вкритися пледом чи ковдрою.
Ізолюйте приміщення. Дуже важливо не дати теплу «виходити» з приміщення. Найпростіше, що можна зробити самому – перевірити чи не тягне холодом з дверей та вікон. Згадайте, що робили бабусі в дитинстві, коли утеплювали на зиму вікна – потрібно зробити те саме. Також важливо памʼятати: все, що стоїть впритул до батарей перешкоджає розповсюдженню тепла.
Відмовтеся від алкоголю. Алкоголь не зігріває взагалі, а дає лише уявне (фейкове) відчуття тепла. Під час вживання алкоголю розширюються судини, і кров приливає до поверхні тіла, водночас внутрішні органи тепло втрачають. Саме тому вживати алкоголь для зігрівання тіла не можна.
Вживайте гарячі напої та їжу. Гарячий чай, кава, супи допоможуть зігрітися. В умовах віялових вимкнень електроенергії подбайте про якісний термос. Приготувати гарячий напій можна заздалегідь, поки є світло, або набрати окріп в місцях, де є генератор (у «Пунктах незламності», на заправці, у знайомих тощо). Якщо у вас газова плита, можна робити це в будь-який час.
Використовуйте грілку. Щоби зігріти постіль і зігрітися самому, можна налити гарячу воду в грілку або звичайну пластикову пляшку, замотати в рушник і покласти в ліжко. Під ковдрою грілка зігріватиме вас до ранку. Проте будьте обережні: надійно закрийте кришку та не притуляйтеся відкритими частинами тіла до грілки, щоб не обпектися. До речі, так гріли постіль монархам у давнину — унікальний шанс відчути себе королем чи королевою .
Виконуйте фізичні вправи. Не сидіть на місці. Рух – найкращий спосіб зігрітися. Навіть проста руханка на 15-20 хвилин допоможе побороти холод.
Використовуйте природне тепло. У сонячну погоду відкривайте штори – це додасть оселі пару градусів тепла. Вночі варто закривати штори, щоби запобігти додатковому охолодженню приміщення. Пам’ятайте, штори не мають закривати батареї.
Застерігаємо:дотримуйтеся правил пожежної безпеки та не використовуйте для зігрівання приміщення прилади, не призначені для цього. Зокрема, в жодному разі не використовуйте духову піч і газову кухонну плиту для обігріву будинку або квартири. Це може призвести до отруєння чадним газом.
«Пункти незламності» у Кривому Розі
У межах загальнонаціонального проєкту «Пункти Незламності» у Кривому Розі Військова адміністрація міста обладнала вже 20 Пунктів Незламності в закладах освіти.
В Пунктах Незламності, що розташовані в закладах освіти встановлені генератори з тепловими пушками, буржуйки, забезпечено запас дров, палива та моторного мастила, ковдри. Також є засоби гігієни, аптечки, паперові рушники, памперси, в наявності є місце для пеленання дитини та місця для сидіння та відпочинку. Є запас води чай, кава, печиво, цукор, одноразовий посуд. У пунктах є акумуляторні ліхтарі, також є можливість для підзарядки телефонів, Wi-fi роутер, який працює якщо є інтернет в мережі від провайдера. В більшості Пунктів Незламності є укриття, в тих Пунктах де немає укриття, є указники, як пройти до найближчого укриття.
Адреси Пунктів Незламності в закладах освіти та телефоні відповідальних:
ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОН:
1. Криворізька гімназія №4, вул. Ватутіна, 41-а, телефон: 096-591-76-18.
2. Криворізька гімназія №33, вул. Соколовська, 19А, телефон: 097-567- 32-90.
3. Криворізька гімназія №34, вул. Іртиська, 20а, телефон: 097-567-41-24.
4. Криворізька гімназія №46, вул. П’ятихатська, 20а, телефон: 097-567-52-32.
МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОН:
1. Криворізька гімназія №15 ім. М.Решетняка, вул. Криворіжсталі, 40, телефон: 097-554-09-36.
2. Криворізька гімназія №26, вул. Володимира Бизова, 7А, телефон: 097-554-07-69.
ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОН:
1. Криворізька гімназія №94, вул. Промислова, 1а, телефон: 097-091-20-48.
2. Криворізька гімназія№109«Темп», вул. Ярослава Мудрого, 83, телефон: 098-880-96-82.
3. Криворізька гімназія №130, вул. Незалежності України, 12, телефон: 098-179-97-36.
САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОН:
1. Криворізька гімназія №14, вул. Володимира Великого, 34-б, телефон: 098-02-38-138.
2. Криворізька гімназія №41, вул. Співдружності, 44а, телефон: 098-652-19-49.
3. Криворізька спеціалізована школа І-ІІІ ст. № 70, вул. Ярослава Мудрого, 79, телефон: 097-699-27-08.
ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОН:
1. Криворізька гімназія №55, вул. Сергія Колачевського, 108-А, телефон: 096-095-04-11.
2. Криворізька гімназія №27, вул. Чарівна, 22а, телефон: (0564)94-84-15.
3. Криворізька гімназія №110, вул. Доватора, 31, телефон: (0564)94-84-09.
4. Криворізький Тернівський ліцей, вул. Володимира Терещенка, 10Е, телефон: (0564)94-84-16.
ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОН:
1. Криворізька гімназія №73, вул. Добролюбова, 7, телефон: 068-939-73-35.
2. Криворізька гімназія №114, вул. Каткова, 35, телефон: 097-495-68-81.
2. Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 79, вул. Політехнічна, 77, телефон: 067-569-34-89.
Також діє мобільний Пункт незламності ДСНС (намет) по вул. Окружна, 127. Адреси «Пунктів Незламності» також розміщуються на загальнонаціональному сайті nezlamnist.gov.ua (інформація про адреси там оновлюється).
Ігор Чудновцев не один десяток років працював водієм БелАЗу в гірничотранспортному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Війна забрала життя героя біля міста Бахмут у Донецькій області. Сержант, командир бойової машини Ігор Чудновцев загинув в бою під час артобстрілу 24 листопада.
Колеги по цеху з особливим теплом згадують Ігоря, який був і чудовою людиною, і професіоналом з великої букви. Він працював у кар’єрі, свою машину знав до гвинтика, завжди вчасно приходив на допомогу.
«Водій від Бога, Ігор Чудновцев знався не лише на чотириколісній техніці, він з легкістю міг полагодити і побутову техніку: телефон, планшет, комп’ютер. Любив щось майструвати, спокійно і виважено підходив до найскладніших завдань, був дуже доброзичливим і чуйним, – розповідає Артем Подопригора, водій (бригадир) ГТЦ ГД. – Ігоря призвали до лав ЗСУ у серпні, але він ще до цього ходив до військкомату, адже вважав, що як справжній чоловік має стати на захист рідної землі. Він герой, якого ми не забудемо ніколи, пам’ять про нього в наших серцях житиме завжди».
Без чоловіка залишилася дружина, а діти втратили батька.
Підприємство і колеги висловлюють щирі співчуття рідним та друзям захисника.
