Після тимчасової зупинки «АрселорМіттал Кривий Ріг» відновлює роботу свого гірничого департаменту. Вже знов працюють один з двох кар’єрів підприємства, і дві фабрики – дробильна та рудозбагачувальна.
З 1 серпня видобуток руди планували призупинити на три місяці. Проте гірничо-збагачувальний комплекс почав працювати раніше завдяки тому, що у вересні вдалося експортувати додатковий обсяг залізорудного концентрату (50 тис тонн) у Польщу. Подальший запуск в роботу ще одного кар’єру, дробильного та рудозбагачувального обладнання залежить від обсягів споживання концентрату металургійним виробництвом «АрселорМіттал Кривий Ріг» і експортних можливостей.
– Рестарт наших гірничо-збагачувальних операцій – це хороша новина і для держави, і для міста, і для усіх наших працівників, які повернуться на свої робочі місця. Протягом вимушеної паузи в роботі ГЗК наші гірники виконали великий обсяг ремонтних і очищувальних робіт, які неможливо реалізувати в умовах працюючого обладнання. Крім того, продовжували реалізовувати ключовий інвестпроект для забезпечення подальшого видобутку руди – транспортували розкривну та невикористану породу з кар’єрів для будівництва нового хвостосховища «Третя карта». «АрселорМіттал Кривий Ріг» не зупинити. Ми впроваджуємо новітні технології, видобуваємо та збагачуємо руду, виробляємо сталь і підтримуємо економіку України в ці часи найважчих випробувань, – сказав Володимир Теслюк, заступник генерального директора з виробництва гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».
З початку цього року і до серпня видобуток руди не припинявся ні на день. Своєчасне переорієнтування підприємства на експорт концентрату допомогло у воєнний час втримати на плаву увесь комбінат. Однак влітку на європейських ринках попит на концентрат і металопродукцію різко знизився, при цьому традиційні ринки все ще недосяжні для «АрселорМіттал Кривий Ріг» через блокування українських портів. Витрати на логістику для підприємства підвищилися у 5 разів. Цей комплекс факторів й призвів до тимчасової паузи в роботі ГЗК і скорочення витрат підприємства.
Компанія докладає максимальних зусиль для того, щоб зберегти трудовий колектив та забезпечити належний рівень соціальної підтримки. Від початку повномасштабної війни в Україні «АрселорМіттал Кривий Ріг» робить все, щоб підтримати свою багатотисячну команду. У лютому працівники заздалегідь отримали річну премію та зарплату. У березні-червні компанія виплачувала 100% зарплати всім працівникам, які були задіяні у виробничій діяльності або працювали віддалено. Працівники, які в той час перебували у простої у зв’язку з обмеженням діяльності підприємства, одержували 2/3 своєї зарплати. З липня переважна частина колективу «АрселорМіттал Кривий Ріг», включно з менеджментом та працівниками-іноземцями, працює на 2/3 навантаження.
Сергій був призваний на військову службу під час мобілізації 3 березня 2022 року. До цього він працював бригадиром газорятівників газорятівної служби департаменту з охорони праці та промислової безпеки «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Разом зі своїм колегою Дмитром Конограєм вони служили в одній частині. Сергій мужньо захищав країну від ворога, але отримав важке поранення. Він загинув 10 жовтня 2022, в один день зі своїм колегою.
«В один день газорятівна служба втратила одразу двох своїх працівників. Це стало шоком для колег по цеху і для мене особисто, адже я з ними працював дуже багато років. Ми разом брали участь у ліквідації аварій, рятували людей, стояли на їх захисті. На цих хлопців завжди можна було покластися, у роботі ми розуміли один одного майже без слів. Тому мені дуже важко зараз розповідати про них, усвідомлюючи, що їх більше немає. Сергій Баранько був відповідальною, чесною людиною, справжнім професіоналом. Він завжди розвивався, підтримував спортивну форму, адже був майстром спорту з боксу. Весь колектив дуже сумує за ним, цю втрату ні з чим не можна порівняти», – сказав начальник газорятівної служби підприємства Сергій Леонов.
Без батька залишився син, а дружина Сергія стала вдовою.
Щирі співчуття родині від усього колективу «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Дмитро працював газорятівником газорятувальної служби департаменту з охорони праці та промислової безпеки впродовж майже 20 років. Був призваний на військову службу під час мобілізації на початку березня.
Він стійко та мужньо виконував усі бойові завдання, захищаючи Україну. На жаль, життя чоловіка обірвалося. Він загинув 10 жовтня біля м. Куп’янськ Харківської області внаслідок отримання поранення, не сумісного з життям.
Колеги-рятувальники говорять, що Дмитро був дуже щирою, надійною, відкритою людиною. Він знав, що від його професійних дій залежать життя та здоров’я робітників, тому був дуже відповідальним. На його рахунку чимало врятованих людей. А у звичайному житті Дмитро любив бути на природі, займатися дайвінгом. Та 24 лютого мирне життя перекреслила війна. Дмитро був справжнім патріотом, тому на початку березня він взяв до рук зброю, щоб захищати від ворога своїх рідних, своє місто, свою країну. На жаль, смерть забирає найкращих.
У загиблого залишилась дружина та донька.
Підприємство і колеги висловлюються щирі співчуття родині та друзям Дмитра Конограя.
Цього року День захисників і захисниць України ми відзначаємо в умовах, в яких ніхто і ніколи не хотів би опинитися. Та незважаючи ні на що, ніколи українці і українки ще не були такими згуртованими, сміливими, ставши на захист своєї свободи та єдності, захист людських цінностей, захист свого майбутнього.
В цей час «АрселорМіттал Кривий Ріг» стоїть пліч-о-пліч з містом і країною. Дві тисячі наших працівників зараз захищають Україну в лавах ЗСУ. Але вони не самі. Тисячі наших працівників і працівниць надійним тилом стоять поруч – вони тримають на собі виробничі процеси на підприємстві, підтримують обладнання, роблять все, щоб завод вистояв, допомагають воїнам та переселенцям як волонтери. І я пишаюсь бути частиною цієї команди. У кожного зараз свій фронт, але ми єдині в прагненні щасливого мирного життя. Цілий світ згуртувався навколо України.
На жаль, на сьогодні ми втратили на полі бою вже 23 колеги з лютого, і 40 – з початку 2014 року. Але вони назавжди залишаться в нашій пам’яті. Ми завжди пам’ятатимемо, яку невимовно високу ціну має свобода, незалежність. Прошу вас сьогодні о 9:00 під час загальнонаціональної хвилини пам’яті вшанувати усіх загиблих героїв – наших колег, усіх криворіжців, українців.
В цей день бажаю усім витримки, здоров’я, наснаги для подальшої роботи та розвитку і ніколи не втрачати надії. Навіть після найтемнішої ночі настає світанок. Дуже важливо продовжувати йти вперед. Я вірю, що «АрселорМіттал Кривий Ріг» повернеться до звичного життя. Я вірю, що Україна повернеться до мирного життя і у дітей буде мирне небо над головою. Разом ми переможемо.
Слава Україні!
Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг»
6 жовтня під час виконання бойового завдання загинув молодий працівник ПП «Стіл Сервіс».
Солдат, навідник кулеметного взводу Артем Теплинський воював на Донбасі, захищав Україну від російської навали.
«Він прийшов до нас в цех влітку 2017 року, – розповідає начальник цеху вогнетривких робіт Олег Щокін. – Працював вогнетривником, роботи не цурався. Брав участь у ремонтах конвертерів та міксерів, нагрівальних колодязів блюмінгу, методичних печей прокатних станів, обертових печей. Якийсь час служив у війську, знов повернувся в цех. Хлопець вчився у старших колег, вдосконалював майстерність, мав гарні перспективи. І ось ця страшна звістка. Йому не було ще й двадцяти п’яти. Дуже сумуємо з приводу загибелі Артема».
Щирі співчуття рідним та друзям захисника України.
Зараз кожен українець може впевнено назвати себе волонтером-аматором, а дехто – навіть волонтером-професіоналом. Волонтерський рух захопив країну в єдиному бажанні допомогти військовим перемогти ворога. Так можна сказати і про працівників нашого підприємства. Сьогодні ми розповідаємо про одного з волонтерів – Арама Галустова.
Інфікований вірусом волонтерства. Саме так можна назвати стан майстра цеху з ремонту ланцюгів управління технологічними процесами «АрселорМіттал Кривий Ріг» Арама Галустова. Про це свідчать декілька ознак: очі, що постійно «палають», звичка збирати все, що є навколо (адже хлопцям на передовій згодиться) та майже повна відсутність вільного часу.
Друзі й колеги Арама кажуть, що він і раніше був серед перших, хто завжди приходив на допомогу іншим. Каталізатором стало повномасштабне вторгнення агресора на наші землі 24 лютого.
«Перші дні всі відчували себе розгубленими. Та досить швидко виникла непереборна потреба – діяти. А що робити, підказали обставини, – розповідає «Металургу» Арам Галустов. – Додому з роботи я повертався повз один з блокпостів, які тоді почали лише будувати. Запитав у хлопців, чим їм можу допомогти. У відповідь: фізичною силою. З того часу після зміни і по вихідних я, мої колеги та друзі почали працювати на будівництві блокпосту. Ми вантажили пісок, копали, складали, носили колоди. Але я розумів, що можу більше, і що це не єдине, чим хочу і можу допомогти. Згодом виникла потреба у «їжаках»-розтяжках. Почав шукати та збирати скрізь металобрухт, а хлопці – колеги-зварники – варили «їжаків» із зібраного залізяччя. Під час таких трудових вахт знайомився з іншими людьми, хто теж допомагав хлопцям із ЗСУ. Отак непомітно і підхопив «вірус» волонтерства».
Про багатонаціональну допомогу
Цю історію Арам згадує з усмішкою. Розповідає її як відповідь тим, хто говорить, що українці є «нациками», які не визнають інших національностей, й інші народи їх не дуже вітають.
Ще на самому початку своєї волонтерської практики майстру для допомоги одному з блокпостів необхідно було за два дні знайти три тонни піску та цементу. А де їх взяти? Купити? Де взяти кошти? Ось тоді Арам почав продивлятися волонтерські групи і кинув «кліч» по допомогу.
Відгукнулися волонтери з групи з району «кільце Косіора», підказали, у кого є пісок. Арам поїхав до чоловіка на ім’я Олександр, бо він обіцяв безкоштовно допомогти з піском для наших військових. Він згодом й цементу підкинув. А як доставити оці цінні тонни?
«Я знайшов в інтернеті оголошення з перевезення вантажів – 25 грн за кілометр. Порахував відстань і зрозумів: таких коштів у мене немає. Але Рустам – водій машини – почувши, для кого це потрібно, погодився відвезти безплатно, – розповідає Арам Галустов. – От й вийшла така багатонаціональна допомога, бо я – вірмен, Рустам – азербайджанець, а допомагали ми українським військовим».
Про поширення вірусу
Сьогодні в цеху з ремонту ланцюгів управління технологічними процесами майже немає тих, хто не залучений до волонтерської допомоги. Тут вірять, що у кожного є можливість бути корисним. І для цього, говорить майстер, потрібні не стільки кошти, а щире бажання.
З часом завдяки «сарафанному радіо» до Арама почали звертатися військові з різних частин. Одного разу хлопці попросили обереги. Їм на першій лінії оборони хотілося мати щось душевне, рідне. Тож майстер купив стрічок і приніс до цеху дівчатам-електромонтерам. «Нумо свій обід з користю проведемо – сплетемо стрічки-обереги!» І справа пішла. А потім електромонтери Наталя Сіркова та Олена Чудновська почали в’язати теплі шкарпетки.
«Хоча в мене коштів небагато, але кожну вільну хвилину використовую, щоб хлопцям теплі шкарпетки в’язати, – розповідає електромонтерка Олена Чудновська. – Хай вони бережуть здоров’я наших захисників, адже до теплих ниток я ще вплітаю кохання, тепло душі та молитви. В мене брат мобілізований, тож знаю, що хлопцям складно. Але речі з дому зігрівають та радують їх. Це наша допомога та підтримка, які кожному до снаги».
Про магічні перетворення речей
Сьогодні дім та подвір’я Арама нагадують склад. Старі холодильники, ліжка, металобрухт, матраци… Ці всі речі можна перетворити на корисні та такі, що оберігатимуть та захищатимуть наших воїнів. Старий килим захистить у бліндажі від протягів, холодильник можна відремонтувати і запаси харчів не псуватимуться, каркасні матраци нададуть змогу не так відчувати холод та захистять від вологи в укритті, а зі старих газових балонів та бойлерів можна зробити «буржуйки». Волонтерська діяльність Арама Галустова вже так розширилася, що в його телефоні тепер десятки номерів військових. «Телефонують з багатьох частин, у хлопців різні потреби. Всім хочеться допомогти, тому все, що зноситься на моє подвір’я, в умілих руках волонтерів перетворюються на надзвичайно корисні речі. Я кажу хлопцям: озвучуйте, що вам треба. Потрібен буде Байрактар, то почнемо збирати кошти й на нього, а якщо не зберемо, то зробимо власноруч», – усміхається майстер.
Про помічників
Галустов розуміє, що гуртом робити будь-яку справу краще, тож збирає навколо себе однодумців, співпрацює з іншими волонтерами.
Сьогодні серед його компаньйонів у плетінні захисних сіток є колективи навчальних закладів міста, майстерня «Кікімора» . Результат – вже понад 3000 сіток на фронті!
У У одному з ліцеїв шиють подушки, а ще роблять окопні свічки. Завжди допоможе з транспортом і фізично колега з цеху Дмитро Останній. Сергій Хоміч допоможе у збиранні електронних сигарет для виготовлення світлових шашок. Колеги з цеху завжди відгукуються, коли потрібно зібрати їжу, одяг, смаколики для військових. Серед помічників є чимало інших працівників заводу.
«Був випадок, коли до мене звернулися військові по харчі та тепле взуття, то за добу ми все необхідне зібрали. Колеги несли своє з дому, адже розуміли, наскільки це життєво необхідно для хлопців. В нас на заводі чудові люди. З ними до снаги зробити все, такий тил – надійне плече для своїх захисників. Саме своїх, бо кожен з них наш, рідний. Хоча це навіть не тил – це справжній волонтерський фронт! Он тільки з нашого невеличкого цеху вже четверо хлопців воюють на передовій. Разом ми все витримаємо! А от !епідемію! волонтерства хіба що Перемога може зупинити, – усміхається Арам Галустов. – Та й то не впевнений, адже завжди комусь буде потрібна допомога, і ми її надаватимемо безвідмовно!»
