Як люди стають донорами, коли вирішили зробити цей крок у житті і який внесок у порятунок інших може зробити кожен з нас? Про це і не тільки ми говорили з Євгеном Кочергою, горновим доменної печі № 6 доменного цеху № 1, який вже здійснив понад 20 донацій.
«Насправді вперше кров я здав для потреб власної родини, коли рідна людина потрапила до лікарні. Було трохи лячно, але все пройшло добре, – розповідає Євген. – Тоді про донорство я навіть не замислювався, для мене це був разовий випадок. Але доля знову привела мене до цього – на початку повномасштабної війни треба було здати кров, щоб допомогти колезі. Саме після цього я і почав здавати кров на постійній основі, адже це зараз дуже необхідно як військовим, так і цивільним».
Відомо, що одна донація рятує життя трьох людей. За простим підрахунком, Євген вже допоміг більше 60-м людям, і активно продовжує це робити. А ще він постійно надихає на донорство інших людей у своєму оточенні. До речі, серед його колег також є донори, які здають кров та плазму.
«На мій погляд, нічого особливого в цьому немає. Ти готуєшся, дотримуєшся здорового способу життя, до речі, донорство – стимул для цього, приходиш та здаєш кров, – продовжує Євген Кочерга. – Але бувають випадки, які запам’ятовуються. Одного разу я прийшов здавати кров з двома товаришами. Один був міцної статури, а інший навпаки. Ми дуже переживали за останнього, чи допустять лікарі його до здачі. У підсумку у нього все вийшло добре, а наш «богатир» втратив свідомість. Так буває, до цього треба бути готовим, адже ми не знаємо, як відреагує наш організм на таку нестандартну ситуацію для тих, хто прийшов здавати кров вперше».
А ще Євген каже, що після кожної донації він краще почувається, як морально, так і фізично. Медики пояснюють, чому так відбувається. В організмі людини приблизно 5-6 літрів крові. За природним процесом щодня мільйони клітин крові гинуть, а на заміну їм утворюються нові. Донор зазвичай за один раз здає приблизно 450 мл крові. Це небагато для людського організму. Та майже одразу в організмі починається процес регенерації. Саме через активну відновлювальну роботу організму донор і почувається краще. Лікарі говорять, що при цьому організм ще й омолоджується. А ще здача крові – це чудовий спосіб витратити зайві калорії у буквальному розумінні, лежачі в кріслі. Беріть й собі це на озброєння.
«Я дуже хочу, щоб донорів дедалі ставало все більше, в умовах війни кров дуже необхідна усім. Отже, долучайтеся до нашої спільноти та відчувайте радість від того, що у буквальному розумінні своєю кров’ю ти рятуєш людські життя та змінюєш світ на краще», – сказав Євген Кочерга.
коли працівники ремонтного виробництва змонтували і увімкнули нову систему освітлення поблизу адміністративного-побутового комплексу центрального департаменту з утримання та ремонту та Ливарно-механічного заводу.
Пішохідні доріжки, що проходять повз вищезазначений АПК доволі велелюдні, особливо перед зміною і по її завершенні. Наближається пора, коли сонечко ненадовго виходить з-за горизонту, тож люди йтимуть на роботу у пітьмі і з роботи також. І саме в цей час надзвичайно актуальним стає яскраве та стабільне зовнішнє освітлення, особливо зважаючи на те, що найпоширенішим ризиком на підприємстві є ризик травмуватися внаслідок падіння з висоти власного зросту, як пояснив провідний інженер з охорони праці Дмитро Партика.
«Ми вирішили встановити саме таке освітлення – яскраве, надійне, економне, а ще розумне, – розповідає майстер ремонтного виробництва департаменту з утримання та ремонту Олександр Мільченко. – Воно розділене на три лінії – вздовж алеї, яка веде до заводоуправління, у районі автостоянки і гаражів, та освітлювачі на самій будівлі АПК. Кожною лінією керує мінікомп’ютер – астрономічне реле. У ньому вводяться дата, час сходу та заходу сонця, географічні координати – широта й довгота, літній чи зимовий час, і освітлювачі вмикаються і вимикаються в оптимальний час, щоб і людям світло і електроенергію даремно не витрачати».
Електромонтери РВ ЦДУР Антон Комаров, Віталій Ковальков та Ігор Лисак замінили кабелі, повітряні лінії електропередачі та світильники. За словами старшого майстра РВ Віктора Маркевича, нове устаткування є набагато надійнішим, безпечнішим, економнішим.
«Старе обладнання відпрацювало близько 30 років. Струм передавався незаізольованими алюмінієвими дротами. І от потрапить мокра гілка – замикає. А коли кілька років тому був буревій, проводи взагалі порвало, вони впали, і то було смертельно небезпечно. Нові дроти покриті ізоляційним матеріалом, така конструкція міцна, здатна витримати суттєві навантаження, не вимагає додаткових натяжок. А ще ми переходимо на ЛЕД-світильники, яскравіші та значно економніші. А їхній ресурс у двадцять разів більший, ніж у ламп розжарювання, тож і мінятимемо їх набагато рідше, а заміна освітлювачів пов’язана з роботою на висоті та з устаткуванням під напругою. Тож кількість цих небезпечних дій теоретично зменшиться у 20 разів», – підсумував Віктор Маркевич.
15 жовтня відзначає своє 60-річчя конвертерний цех ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Саме в цьому цеху виплавляють криворізьку сталь, яка є символом нашого міста, основою його добробуту.
Більш ніж четверть століття працює в конвертерному заступник начальника з технології Микола Стародубов. Він прийшов сюди підручним сталевара, був свідком розвитку, модернізації, пережив разом із цехом, з підприємством нелегкі роки спадів виробництва та відновлення його обсягів. Йому є що розповісти про виробництво сталі та мужніх працьовитих людей, на плечах яких воно тримається.
«Цех мене вразив, – згадує Микола Стародубов. – До вогню мені було не звикати, бо проходив практику у мартені на «Запоріжсталі», а от насиченість устаткуванням, інтенсивність його роботи, ритм, рух, динаміка! Це вам не мартен. Устаткування було сучаснішим, продуктивнішим. Мені це все було до вподоби. Спочатку здебільшого працював мітлою та лопатою, так було з усіма новачками. Далі почали залучати до технологічних процесів, а вже за рік я став майстром. Цех розвивався, модернізувався, і ми разом з ним».
Серед найважливіших модернізаційних етапів Микола Стародубов особливо відзначив впровадження нової для цеху технології – безперервного розливання сталі. Це дозволило значно розширити сортамент цеху та підвищити рівень якості сталі.
«Ми варимо сталь як для розливання у виливниці (форми для розливання сталі – авт.), так і для безперервного розливання у нашому відділенні безперервного розливання сталі (ВБРС), – продовжив Микола Стародубов. – Сталь плавиться у конвертерах. Одна плавка – близько 145 тонн. У виливниці ми розливаємо вже готову сталь, а для ВБРС готуємо напівфабрикат. А вже потім її доводимо на установці позапічної обробки сталі (піч-ківш). Коли з’явилася можливість такої обробки, цех став виготовляти багато марок з підвищеними вимогами до точності хімічного складу від якого залежать властивості. Якісне розширення сортаменту зробило нашу продукцію привабливішою для споживачів».
Першу машину безперервного лиття заготовок запустили у 2011 році, ще дві у 2019-20 роках. До повномасштабного вторгнення вже більш як 60 відсотків сталі розливалося у ВБРС конвертерного цеху. Зараз цей показник ще вищий.
«Ще одна масштабна модернізація, яка мені запам’яталася – це нова система газоочисток другого блоку конвертерів, – продовжив заступник з технології. – Щодо виробництва ми ніяких особливих переваг не отримали. Навпаки, нове устаткування, можна сказати, ніжне. Воно вимагає ретельнішого обслуговування. Але ця реконструкція дала можливість зменшити кількість шкідливих викидів у повітря. Постійно зростає рівень автоматизації. Параметри роботи основних агрегатів ми можемо бачити на моніторах, багато з яких – в онлайн-режимі. Це дозволяє швидко реагувати на зміни і вживати оперативних заходів».
За словами Миколи Стародубова, з початком повномасштабної війни у конвертерників, як і в інших підрозділах, виникли проблеми з запчастинами, матеріалами. Але логістику вдалося налагодити. А от головна проблема зараз – безперебійне енергопостачання. Зараз конвертерний цех працює двома конвертерами з шести. Це менше половини виробництва до повномасштабки. Разом з проблемами електропостачання з’явився дефіцит кадрів.
«Багато наших хлопців зараз захищає Україну. Сталевари Олександр Чаплинський, Славік Цигиця, розливальник сталі Валерій Микитенко, заступник начальника цеху з виробництва Євген Величко та інші повернулися з війни і стали до роботи, – каже Микола. – Але досвідчених не вистачає. Приходить молодь. Вона старається, вчиться, але за місяць і навіть за рік класного фахівця не вийде. Тож наполегливо працюємо над підготовкою кадрів на виробництві, чекаємо людей, які хочуть розвиватися, вдосконалюватися, отримати цікаві й потрібні професії».
Багато ветеранів цеху підготували собі надійну зміну – долучили до цехової родини своїх дітей. Наприклад, відділенням конвертерів керує син ветерана, старшого майстра Григорія Сінченка, Володимир Сінченко. А син колишнього керівника цього відділення, легендарного Сергія Півня, Олексій працює сталеваром. Батько сталевара Віталія Луценка також працював у цеху. Один із синів ветерана-сталевара Віктора Тарана, Віталій, зараз воює, а його брат Сергій працює машиністом дистрибутора. Батько розливальника сталі Артема Патенка також вплинув на вибір сина стати конвертерником.
«Тато, Віктор Абрамович, брав мене із собою на роботи ще малим, – згадує Артем. – Тоді з цим було простіше. Я був у захваті – все рухається, блищить, іскрить, вилітають феєрверки! Що може бути кращим для хлопчика? І от я працюю у конвертерному вже 20 років. І розливати сталь мені дуже подобається».
Сталевар Олексій Півень також побачив конвертерне виробництво у ранньому віці. Він пригадує, що ніби потрапив у казковий світ.
«Років десять мені тоді було, – пригадує Олексій Півень. – У цеху дуже сподобалося. Взагалі-то я пишався і пишаюся своїм батьком, і хотів бути таким як він. І от я працюю у відділенні, яким він керував. Прийшов сюди підручним сталевара, а за три роки став сталеваром».
Машиніст дистрибутора – людина, яка веде технологічний процес виплавляння сталі. Один з них – Віталій Кириленко. Він прийшов до цеху міксеровим, а вже 12 років працює машиністом дистрибютора.
«Мені подобається моя робота. Найперше – вона ненудна. Плавки різні, тож постійно треба думати, що тримає мозок у тонусі. А ще мені пощастило працювати з чудовими людьми, професіоналами. Вони не лише по роботі підкажуть, а й у житті допоможуть. Не хочу нікого називати, щоб інших не образити. З усіма приємно робити загальну справу – плавити сталь».
Попри всі складнощі, працівники цеху продовжують свою важку та таку необхідну роботу, і навіть ставлять виробничі рекорди. Наприклад, нещодавно на машині безперервного лиття заготовок була розлита серія з 70-ти плавок, і це дуже важливо, адже збільшення серійності підвищує продуктивність і знижує собівартість продукції.
Вітаємо чудовий колектив конвертерного цеху зі святом! Бажаємо здоров’я, миру, щоб з перемогою повернулися з війни всі працівники цеху, а виробництво запрацювало на повну потужність!
Ті, хто бував на риболовлі, ніколи не забудуть рожеві світанки, мальовничі береги, та шалений адреналін від кльову та улову, магічні язики вогнища та смачну юшку. Але щоб зловити рибку, її спочатку треба обдурити наживкою. А якщо риба – це ви самі? Слово phishing звучить практично так, як fishing, тобто «риболовля» (з англ.). Рибалки тут – кіберзлочинці, які через ваш комп’ютер прагнуть досягти злочинної мети, хитрістю змусивши відкрити шкідливі файли чи посилання. Як не дати себе обдурити і залишити зловмисників ні з чим? Нумо розбиратися.
У багатьох випадках злочинці можуть потрапити у мережу цілого підприємства, корпорації, обдуривши всього одного співробітника, який необережно відкриє підступного листа у своїй корпоративній поштовій скриньці, або файл у такому листі. А далі кіберотрута розноситься мережею, неначе системою кровообігу людини, руйнуючи безцінні дані, паралізуючи всю систему. Таких випадків трапляється чимало, і збитки від фішингу вимірюються сумами з багатьма нулями. А зараз до зловмисників, які займаються вимаганням грошей, додалися ще й російські хакери, які також беруть участь в агресії.
Всі ми пам’ятаємо вірус «Петю», який у 2017 році «поклав» комп’ютерні системи у всьому світі. Щодо свіжіших прикладів – кібератака на «Київстар» у 2023 році, коли без мобільного зв’язку та інтернету залишилося 24 млн абонентів. Відбувся збій у роботі сайту та додатку, було знищено 40 відсотків віртуальної інфраструктури компанії. Це була наймасштабніша в світі кібератака на телекомунікаційні мережі. У грудні 2024 року хакери атакували «Дію». Тимчасово недоступними стало багато сервісів «Дії», а також послуги, пов’язані з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Заблоковані реєстри завдали шкоди бізнес-процесам, спричинивши економічні втрати. А у березні цього року злочинці атакували систему «Укрзалізниці». Атака викликала порушення роботи онлайн-систем, втрату доступу до квитків та проблеми з поверненням коштів. Це призвело до тимчасової неможливості придбати квитки через сайт і додаток та затримок у роботі сервісів.
Для того щоб не впустити руйнацію у свою мережу, кожен користувач має стати надзвичайно уважним та дотримуватися нескладних правил:
1. Не відкривати підозрілі листи, звертаючи особливу увагу на листи, помічені червоним банером (зі сторонньої пошти), або сірим (не отримували листи від цього відправника).
2. Звертати увагу на адресу відправника, чи не викликає вона підозру?
3. Не завантажуйте файли з додатку підозрілих листів.
4. Не натискайте на посилання в тексті підозрілого листа.
5. Не надсилайте та не вводьте в форму реєстрації конфіденційні дані (логін, пароль, особисту інформацію тощо).
6. Якщо в додатку до листа є архів, а в тексті листа пароль від нього, то не завантажуйте архів, він містить вірус.
7. Якщо багато помилок в тексті, з високою ймовірністю – це фішинговий лист.
8. Якщо лист неочікуваний та вимагає від вас швидких і підозрілих дій (зв’яжіться з відправником за допомогою іншого перевіреного каналу, наприклад, зателефонуйте).
9. Повідомте про фішинглист, натиснувши на кнопку Report as Phishing в Outlook.
Двадцять років тому у житті машиніста дверезнімальної машини коксового цеху № 1 Андрія Сушка відбулися кардинальні зміни. Він працевлаштувався на наше підприємство того пам’ятного жовтня, коли «Криворіжсталь» увійшла до міжнародної компанії АрселорМіттал.
Все почалося зі спорту. Андрій Сушко – футболіст, він закінчив Дніпропетровський державний інститут фізичної культури. У чемпіонаті Кривого Рогу він грав за команду «Хімік» коксохімічного виробництва. Саме тоді Андрій і почув від тренера: «Граєш за нашу команду, працюй на КХВ». Сказано-зроблено, хоча й не відразу, на роздуми пішов деякий час.
На коксохімічне виробництво Андрій влаштувався на початку жовтня, саме напередодні тієї значущої події, коли міжнародна компанія АрселорМіттал (на той час Міттал Стіл) зайшла в Україну, а «Криворіжсталь» стала однією з її провідних підприємств.
«Дванадцять років я працював дверевим, вже вісім – машиністом дверезнімальної машини, – розповідає Андрій Сушко. – Починав на другій батареї, а взагалі за усі роки я встиг поробити на усіх коксових батареях цеху. Тому на власному досвіді відчув, як воно раніше було, і як стало зараз – після модернізації та кардинальних перетворень обладнання. Пам’ятаю свій перший день роботи. Для знайомства з цехом, я прийшов у світлому костюмі, а пішов звідси увесь чорний (сміється). Зараз такого пилу тут вже немає. Старі КБ вже стали історією, до речі, я був серед тих, хто їх готовив до закриття. А на нових коксових батареях №№ 5, 6, які були збудовані компанією дуже швидко, все нове, сучасне та екологічне. Там впроваджена безпилова видача коксу. Коли кокс потрапляє до тушильного вагона, пил вже не розлітається, а уловлюється димососами та далі очищується через фільтри. А газощільні двері коксових печей, які мають гнучкі ущільнювальні рамки, не дають шкідливим газам виходу з КБ. Та й фізично працювати на нових батареях стало легше. Технологічними процесами я керую зі зручної кабіни, де обладнання під рукою, взимку тепло, а влітку прохолодно».
З нагоди двадцятиріччя АрселорМіттал в Україні Андрій Сушко від всього колективу першого коксового цеху бажає рідному підприємству скорішого відновлення виробництва та розвитку. І, головне, щоб все це найскоріше відбувалося за мирних часів.
Як правильно допомогтисобі коли навіть невелика смітинка потрапила в око, щоб ця ситуація не перетворилася на велику проблему? Пропонуємо професійні поради лікарки-офтальмологині медичного центру ПП «Стіл Сервіс» Людмили Остапенко.
Ви гуляєте або поспішаєте на роботу, в особистих справах, і раптом – різкий біль в оці. З’являється дискомфорт, сльози течуть градом. Чи знайома вам така ситуація?
Людське тіло таке велике, але чомусь смітинка цілить саме у маленьку точку – в око. Гірше, якщо це металевий пил, стружка або інші маленькі частинки, які присутні на виробництві. «Ось чому на території підприємства норми охорони праці зобов’язують носити захисні окуляри на виробничих ділянках. Очі є одним із найбільш чутливих органів людини. Навіть малесенька пилинка або іскра, можуть викликати сльозовитік, біль, подряпини на роговиці ока. Вони норовлять залетіти до ока на виробництві, під час домашніх робіт з електроінструментом, при звичайному прибиранні помешкання або роботи з хімікатами. До речі, це дуже поширене явище у нашій практиці. Смітинка в оці може спровокувати запалення. Якщо не діяти одразу, та ще й дуже обережно, можна занести інфекцію, і, як наслідок, отримати погіршення зору», – зазначила Людмила Остапенко.
Допоможе – вода
«Коли смітинка потрапила до ока, як правило, перше, що ми майже інстинктивно робимо, починаємо його терти. Цього не бажано робити, адже можна продавити смітинку глибше в око або подряпати роговицю, – продовжує лікарка. – У такому випадку ваш найкращий помічник – це чиста бутельована або прокип’ячена вода кімнатної температури. Промийте нею око. При цьому нахиляйте голову так, щоб вода стікала від внутрішнього куточка ока до зовнішнього. Під час промивання активно моргайте, вода та сльози ефективно вимивають стороннє тіло з ока. Промивання також допомагає при потраплянні в око хімічних речовин, в тому числі лаку для волосся, парфумів, блискіток та, навіть, антисептика, який містить спирт та ароматизатори.
Якщо стороннє тіло застрягло в оці і не піддається водним процедурам, його треба обережно видалити чистим вологим ватним тампоном або краєчком серветки. Увага! Не виймайте смітинку гострими предметами, це дуже небезпечно!».
Лікарка попереджає, якщо навіть після таких процедур смітинка залишається в оці, постраждалому треба негайно звернутися до лікаря. Також до офтальмолога треба поспішити, якщо око почервоніло та болить, зір став розмитим, перед очима «пішли» плями, або взагалі людина перестала бачити. Тут вже без кваліфікованої допомоги точно не обійтися. І чим скоріше ви звернетеся до лікаря, тим більша ймовірність, що ви уникнете ускладнень і, незабаром, відновите свій зір.
Цікаві факти про очі
Сльози мають антибактеріальні властивості. В них є спеціальний фермент, який знищує бактерії.
Очі загоюються скоріше, ніж шкіра. За правильного лікування та догляді невеличкі пошкодження роговиці можуть загоїтися за добу або дві доби.
Роговиця має в 600 разів більше нервових кінцівок, ніж шкіра. Бережіть свої очі.
Сухий вітер знижує природне зволоження очей, від чого вони стають більш вразливими. У вітряну погоду користуйтеся окулярами.
Якщо металева стружка потрапила до ока, краще негайно звернутися до лікаря, адже крім механічного пошкодження ока, метал може залишити в ньому іржу, а це дуже небезпечно і може стати на заваді швидкому одужанню.
Візьміть ці поради до уваги, та міцного усім здоров’я.
