Позначка: кривий ріг

Категорії
Новини

Про сильних духом та марсіанські пейзажі

25 серпня Україна відзначила День шахтаря. У гірничому департаменті «АрселорМіттал Кривий Ріг» є шахтоуправління з підземного видобутку руди, у якому працюють представники багатьох шахтарських професій.

Як зазначив головний інженер нашого ШУ Микола Лимаренко, при слові «шахтар» більшість людей уявляє кремезного чоловіка-прохідника з відбійним молотком у забої. Але шахтарських професій набагато більше.

 «Звісно, шахтарі – це не лише прохідники, – говорить Микола Лимаренко. – Це гірничі робітники очисного забою, підривники, машиністи породонавантажувачів, машиністи конвеєрів, підіймальних машин, дробарники, перекидальники, електрослюсарі, роздавальники вибухівки, стволові, оператори внутрішньошахтного транспорту, велика монтажна група та представники інших професій, чоловіки й жінки. Я всіх їх вітаю з Днем шахтаря. Без кожної з цих професій неможлива робота шахти. От взяти хоча б дільницю внутрішньошахтного транспорту. Машиністи електровозів та люкові виконують багато робіт із завантаження та вивезення гірничої  маси із забоїв до підземної  «дробарної фабрики», довозять людей та матеріали від стволів до забоїв».

Гірничий майстер Дмитро Чутєлєв керує бригадою на дільниці внутрішньошахтного транспорту. Він – продовжувач шахтарської династії. На шахті працювали його дідусі та бабусі Мати й тато також представники шахтарських професій. Тож він з дитинства не уявляв себе ніким більше, як шахтарем. Дмитро організовує роботу восьми колег, і робить це вміло, особливу увагу приділяючи безпеці.

«Небезпек під землею багато, – каже Дмитро Чутєлєв. – Наші електровози їздять на глибині 1135 метрів. Знову ж таки – це електротранспорт, який ще й залізничний, тож треба бути дуже уважним. Не випадково найщиріше побажання у нас до Дня шахтаря: щоб скільки людей у шахту спустилося, стільки й виїхало. А ще бажаю всім колегам міцного здоров’я. Воно шахтарям ще й як потрібне».

Машиністи електровозів Руслан Островський, Михайло Белінський, Михайло Безуглий мають чималий досвід роботи під землею. А от найдосвідченіший – машиніст Юрій Удовиченко. Він – шахтар з більш як тридцятирічним досвідом. Не даремно він – бригадир машиністів, дуже добре знає техніку, ділиться досвідом безпечної роботи з колегами. «У нас всі хлопці відповідальні, – говорить Юрій Удовиченко. – Я дуже ціную свою бригаду. Ми всі один одного поважаємо. Справжній шахтарський колектив, як родина. Більше звикли робити, ніж говорити. Кожен готовий прийти на допомогу».

Машиністи ведуть свої порівняно невеличкі, але потужні електровози підземними залізницями. Основну гілку довжиною близько семи кілометрів називають кільцевою. Кожен електровоз має два двигуни потужністю по 45 кіловат і тягне по вісім вагонів, в кожному з яких близько семи тонн руди. А навантажує ці вагони завантажувач гірської маси Костянтин Профатаєв. Руда потрапляє у вагони з люків. Саме Костянтин їх вмикає та вимикає за допомогою пульта керування. «А якщо гірська порода застрягне і заб’є люк, то я перетворююся на вибухівника, – розповідає Костянтин. – Закладаю вибухівку, проводжу вибух, розблоковуючи таким чином люк. А якщо треба – сідаю за кермо електровоза. Ну як такого керма у  нас немає. Є мотузка, яка називається пантометром. Нею й керується підземний транспорт».

Взагалі то універсалізм – це сильний бік підземних транспортників. Кожен з них навчений трьом-чотирьом професіям і може у будь-який момент замінити колегу. Машиністи не лише керують електровозами, а й можуть виконати дрібний ремонт. «Якщо щось зламається серйозніше, то на допомогу приходить наш електрослюсар Ігор Гончаренко, – пояснює бригадир Юрій Удовиченко. – У нього золоті руки. Ми з хлопцями жартуємо, що це наша швидка невідкладна допомога».  

Під землею важкі умови праці, багато шкідливих факторів. Але підземні транспортники намагаються бути на позитиві, і у них це виходить. Наприклад, жартують, що під землею як на курорті, не холодно й не спекотно. Постійна комфортна температура +15 з невеличкими відхиленнями +- 4 градуси. А ще вони жартома порівнюють червоні шахтні підземні пейзажі з позапланетними марсіанськими. Не дивлячись на всі складнощі, наші нові знайомі не втрачають оптимізму. Побажаємо ж їм, а також іншим шахтарям нашого підприємства, всієї України міцного здоров’я, а також того, що вони самі собі бажають: щоб кожнісінької зміни скільки людей під землю спускалося, стільки ж й підіймалося на поверхню!

Категорії
Новини

Наших працівників нагороджено до державних свят – Дня прапору та Дня незалежності України

В Металургійному районі міста підняли Державний прапор України та вручили нагороди найкращим працівникам підприємств, навчальних закладів та установ району. Серед нагороджених – четверо працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Святкова та урочиста мить – синьо-жовтий прапор України підіймається  флагштоком. І ось він вже гордо майорить над виконкомом Металургійної районної у місті  ради.

За цим уважно спостерігали десятки кращих працівників району, серед яких наші працівники: Максим Сальников, заступник директора з енергогосподарства енергетичного департаменту, Володимир Денисенко, менеджер управління гірничого департаменту, Сергій Вьюннік, слюсар-ремонтник (бригадир) сортопрокатного цеху № 2 та Павло Соленко, різальник гарячого металу сортопрокатного цеху № 1 прокатного департаменту.  За сумлінну працю та з нагоди Дня незалежності України вони отримали нагороди Металургійної районної у місті ради. А Максим Сальников був нагороджений відзнакою міського рівня.

«Два найважливіших для українського народу державних свята йдуть поруч – 23 серпня в Україні святкують День Державного Прапора, а 24 серпня ми відзначаємо 33-тю річницю незалежності України. Ці свята є символом національної єдності, гордості за нашу країну та її сильних духом людей, які зараз, кожен на своєму місці роблять усе можливе для наближення Перемоги. Ми дякуємо нашим захисникам та захисницям за те, що вони боронять нашу землю, ми дякуємо людям, які своєю працею підтримують економіку країни», – сказав у вітальному слові Едуард Данильченко, заступник голови Металургійної районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів ради.

«Нагороди отримувати завжди приємно, особливо, коли відзнака вручається у такі важливі для України свята – День прапора та День незалежності. Це означає, що твоя праця потрібна людям – тим, хто працює у цехах та містянам, адже життя підприємства та міста єдине, – сказав Максим Сальников. – Я опікуюсь електричним господарством «АрселорМіттал Кривий Ріг». Це завжди було відповідальною справою, адже енергетика дає життя металургійним агрегатам. Зараз у нас подвійні турбота і відповідальність, адже нам доводиться працювати у складних умовах війни та блекаутів».

«Урочистий захід, усміхнені люди, зворушлива мить підняття прапору та саме нагородження – сьогодні у всіх нас по-справжньому святковий настрій, – поділився враженнями Сергій Вьюннік. – Цінності нагороді додає й те, що вона отримана під час святкування наших головних державних свят».

Володимир Денисенко та Павло Соленко подякували підприємству та місту за відзначення їхньої роботи. Подякували вони і нашим захисникам, які боронять Україну.

«Наш український прапор підіймає бойовий дух на полі бою та у тилу. У боротьбі з російськими загарбниками ми виборюємо своє право вільно жити і працювати. А турбот у кожного вистачає. Наприклад, зараз у гірничому департаменті ми реалізуємо проєкт «Третя карта». Це будівництво хвостосховища , яке дасть можливість підприємству працювати далі, а людям мати роботу та розвивати Кривий Ріг в усіх сферах», – додав  Володимир Денисенко.

Категорії
Офіційно

З Днем Незалежності України!

Дорогі колеги, дорогі українці!

33 роки тому 24 серпня Україна стала незалежною державою. Але воля до свободи, відвага та незламність є головними рисами українців протягом багатьох століть і донині.

Сьогодні Україна протистоїть ворогу, який хоче знищити українську націю, її ідентичність. Але я хочу сказати, що ви не самі в цій боротьбі. Зараз з Україною стоїть увесь цивілізований світ, напевно немає в світі людини, яка б не знала вислову «Слава Україні!». Тому що цінності, які так безстрашно виборюють українці, – є цінностями універсальними, для усіх людей. Бо усі люди хочуть щасливого майбутнього для своїх дітей, усі хочуть жити в мирі, усі хочуть мати свободу вибору.

Незалежність дається нелегкою ціною. За неї, на жаль, гинуть найкращі. Ми вічно пам’ятатимемо наших колег, які поклали свої життя на полі бою. Але єдність, віра, сила духу, відданість та патріотизм непорушним монолітом тримають Україну.

В цей день я бажаю усім українцям Перемоги над ворогом. Вже третій рік поспіль, незважаючи на втому і постійні атаки ворога, ми усі робимо все можливе для цього. Я вірю, що мир запанує в цій країні. Наше підприємство завжди стоятиме поруч з українцями, буде його сталевою підтримкою. Нехай кожна людина матиме свободу мислити і діяти – в особистому житті, на роботі, у досягненні цілей. Будьмо незалежними і вільними у всіх проявах, стійкими та впевненими в своїх силах – заради щасливого майбуття!

Зі святом!

Слава Україні!

Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» 

Категорії
Новини

Металург Анатолій Нікіша загинув на Донбасі у бою з окупантами

7 серпня 2024 року ми втратили ще одного свого колегу та захисника. У боях за свободу й незалежність України загинув сержант Анатолій Нікіша. Трагедія сталася біля населеного пункту Іванівське Бахмутського району що на Донеччині. До того, як взяти в руки зброю й стати до лав Збройних сил, Анатолій працював ковшовим у конвертерному цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Він був справжнім чоловіком – так говорять колеги про Анатолія Нікішу – сильним, мужнім, справедливим. «Він завжди був за справедливість, – розповідає змінний майстер конвертерного цеху Валерій Кузнецов. – Завжди відстоював інтереси колег. Часто виконував обов’язки бригадира. Для багатьох молодих ковшових став наставником, навчав їх цій нелегкій професії. Якісно підготувати ковші для розливання сталі, привести до ладу затвори – важка справа. А ще – високі температури на робочому місці та інші шкідливі фактори. Анатолій був серед кращих, був прикладом як у роботі, так і в організації безпечної праці. Ми підтримували з ним зв’язок. Нещодавно він був у нетривалій відпустці. А незабаром після його повернення на фронт ми отримали гірку звістку. Ми втратили надійного товариша і чудову людину».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого героя.

Категорії
Новини

«Лайфхаки» з підготовки кадрів від фахівців

На базі «АрселорМіттал Кривий Ріг» пройшла громадська конференція «Професійній освіті – європейський вибір».

Наше підприємство було обрано не випадково, адже ми маємо чималий досвід наставництва на виробництві, практику тісної співпраці з профільними навчальними закладами та впроваджуємо чимало цікавих проєктів, аби зацікавити молодь у здобутті саме робітничих професій.

Така конференція проводиться у Кривому Розі щорічно. Вона має на меті координувати роботу виробництв і профільних навчальних закладів з сучасної професійної підготовки молоді та висвітлювати найкращі практики співпраці в цьому питанні.

Цього року конференція була присвячена вивченню європейського досвіду роботи з підготовки кадрів для ринку праці. Саме тому вона і проходила в «АрселорМіттал Кривий Ріг» – на базі підприємства міжнародної корпорації, де напрацьований значний досвід роботи з молоддю.

У конференції взяли участь представники «АрселорМіттал Кривий Ріг», криворізької міської влади, громадських об’єднань, директори та викладачі закладів професійної освіти, науковці, керівники міського Центру зайнятості, лідери Профспілки металургів і гірників України, військові.

«Про надання фінансової і технічної допомоги закладам освіти Кривого Рогу та Криворізького району в рамках реалізації міжурядової програми Україна-Люксембург» розказав Сергій Мілютін, заступник міського голови з гуманітарних питань Кривого Рогу. Він наголосив, що реалізація проєкту допоможе молоді регіону опановувати професії та бути готовими працювати у реаліях сучасного виробництва. В цій роботі беруть участь, як наші міжнародні партнери, державні органи влади, так і бізнес, якому зараз дуже потрібні кваліфіковані робітничі кадри.

«В Україні триває війна, але навіть за таких умов ми не припиняємо профорієнтаційну роботу, наповнюємо її сучасним змістом», зазначила на заході директорка з персоналу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Катерина Залозних. – Вона розповіла учасникам конференції про молодіжні проєкти, які запроваджуються на підприємстві. Вони допомагають школярам визначитися з професією, студентам – прокачати свої знання та навички, відкрити для себе нові можливості стажування та навчання за кошти «АрселорМіттал Кривий Ріг», а викладачам  оновити матеріали для викладання профдисциплін.

«Сьогодні проблема з кадрами є нагальною не тільки для Кривого Рогу, а й для всієї України. Кадровий голод на ринку праці відчувається за зрозумілих причин: війна, економічні проблеми, виїзд фахівців за кордон, багато з яких не планує повертатися до країни. Ми розуміємо, що і в найближчому майбутньому кадрів не вистачатиме. Саме тому співпраця з професійно-технічними закладами освіти – це стратегічний напрямок роботи для нашого підприємства. Зараз ми тісно співпрацюємо з понад 30-ма закладами освіти, ведемо активну роботу у школах. Наша мета – зацікавити молодь робітничими професіями, зробити усе можливе, щоб молоді люди бачили для себе перспективу розвитку у рідному місті і залишались тут працювати», – сказала Катерина Залозних.

«Цього року  «АрселорМіттал Кривий Ріг» відзначив своє 90-річчя, а міська система профосвіти у жовтні відзначатиме 80 років від свого створення. Тобто, ми практично йдемо поряд у роботі з підготовки фахівців робочих професій, – сказав модератор конференції Віталій Сапіга, методист навчально-методичного центру професійно-технічної освіти в Дніпропетровській області, заступник голови Дніпропетровської асоціації працівників профтехосвіти. – Зараз ми переживаємо нелегкі воєнні часи, але не припиняємо працювати над тим, щоб у молоді було гідне майбутнє, а наші підприємства продовжували розвиватися».

Віталій Сапіга подякував «АрселорМіттал Кривий Ріг» за найкращу реалізацію навчального процесу з підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікацій робітників за європейським принципом «Безперервна освіта – протягом життя».

Своїми напрацюваннями у сфері підготовки молодих працівників поділилися представники різних навчальних закладів профтехосвіти. А завершився захід врученням Дипломів переможцям громадських оглядів-конкурсів серед роботодавців, профспілок, освітніх закладів за підсумками 2023 року.

Приємно, що серед нагород у 15 номінаціях, 9 були вручені «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Та особливою нагородою для нашого підприємства стала гравійована у військовій символіці гільза від українського артилерійського 152-міліметрового снаряда – це подарунок Музею історії підприємства від Центру рекрутингу 77-ї Криворізької окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ ЗСУ.

Як зазначив військовий, капітан Вадим Федорук, методи роботи з профорієнтації, які були озвучені на конференції, можуть стати в пригоді й військовим, адже Центр рекрутингу теж займається підбором кадрів – для захисту України. А гільза від снаряда з військовою символікою, теж є своєрідним елементом роботи з профорієнтації.

Категорії
Новини

Ховати голову в пісок керівникові не личить

17 серпня виповнилося 75 років  нашому ветерану Георгію Козенку. 44 роки він присвятив  підприємству, левову частку з яких керував різними підрозділами.

Георгій Козенко впевнений, що керівник не може бути успішним, якщо він ховає голову у пісок, подібно відомому птаху. Брати відповідальність за результат, виробництво й людей він вважає однією з найважливіших чеснот керівника. І протягом свого виробничого шляху Георгій Володимирович намагався дотримуватися цього правила. А все почалося з першого доменного цеху нашого підприємства, куди молодий випускник технікуму прийшов на роботу.

«У 1971 році я з ДЦ-1 перейшов до блюмінга № 3. Цеху ще не існувало, але кадри для нього вже готували, —  згадує ветеран. —  Коли за два з половиною роки блюмінг-3 таки запустили, я почав з оператора головного посту керування. А далі став майстром, начальником зміни і дійшов до посади заступника начальника цеху. Потім мене призначили начальником відділу виробничого управління комбінату, а через чотири роки начальником цеху підготовки составів».

Справи у ЦПС тоді складались кепсько. Не раз поставала ситуація, коли сталь було зварено, а виливниць для її розливання не підготували. Тож молодий начальник днював, а інколи й ночував у цеху, щоб налаштувати виробничі процеси.

«Сила керівника — це очі, ноги й голова, а головне — це сформований та згуртований колектив, бо одинаку мало що вдасться, —  розмірковує Георгій Козенко. —  Я багато ходив цехом, спілкувався з людьми на місцях, виявляв проблеми і разом з колегами розмірковував, як їх вирішити. І поступово у нас почало виходити. Незабаром я почав менше залишатися у цеху після завершення робочого дня, натомість сталь отримувала свої виливниці».

Таких керівників, як Георгій, зараз називають кризис-менеджерами. Перший прокат, куди перевели Георгія, вісім років не виконував бізнес-плану, і новоспечений начальник Козенко мав виправити ситуацію. Справи поступово пішли вгору. А за рік Георгія Володимировича викликав новий генеральний директор Севернюк і відрядив на наш гірничозбагачувальний комбінат (нині — гірничий департамент). ГЗК тоді працював слабенько, м’яко кажучи. Агломерату для виробництва чавуну не вистачало. Георгій виявив проблеми і поклав на стіл керівнику підприємства своє бачення їх вирішення. «Ну то переходь на ГЗК і розв’язуй проблеми», —  сказав гендиректор добровільно-примусово.

«Я не був у захваті від такої зміни, —  зізнався Георгій Володимирович. —  Але треба — то треба.  Поступово разом з колективом почали виправляти ситуацію. Поступово відновлювали агломашини в аглоцехах, які тоді входили до ГЗК. Над виправленням ситуації ми плідно співпрацювали із заступником директора ГЗК Василем Кулішом. Тодішній гендиректор Норендра Чодері приділяв особливу увагу закупівлі устаткування та ремонтам обладнання у цехах ГЗК».

І знову Георгія перекидають у прокатний департамент. На цей раз на перший блюмінг. І знову після перших успіхів його спрямовують до гірничого департаменту, і знов чекає розв’язання серйозних проблем.

«Якщо я скажу, що отримував величезне задоволення від роботи керівником і постійного розв’язання проблем, то я скажу неправду, —  продовжив Георгій. —  Найперше — це важка робота, особливо психологічно. Але чоловік має брати її на себе і робити справу якісно, щоб достойно забезпечити родину. Тому ні про що не шкодую. От від чого я дійсно отримував задоволення — від позитивних результатів. А ще від спілкування з чудовими людьми, яких я зустрічав у всіх підрозділах. Наприклад, бригадир слюсарів третього блюмінга  Іван Мельник. Людина із золотими руками і світлою головою. Або головний інженер ГЗК Микола Гардаш, у якого я багато чого перейняв. Начальник цеху технологічного водопостачання Микола Кіянчук — людина надзвичайно відповідальна і віддана справі. З глибокою повагою я згадую головного геолога ГЗК Олександра Кузьменка, головного геолога РУ Ореста Гівеля, начальника техвідділу Володимира Домнічева та головного маркшейдера Володимира Голікова. Я вдячний генеральним директорам Степану Тільзі та Олегу Дубині, які були моїми наставниками й вчителями, заступникам гендиректорів з виробництва Григорію Макарову та Ігореві Сміяненку. Мені пощастило спілкуватися й з багатьма іншими чудовими людьми».

Також щиро й тепло наш герой згадує про спілкування з Володимиром Теслюком. Коли Георгій перейшов на перший блюмінг, Володимир працював там начальником зміни. Тепер він успішно керує гірничим департаментом.

Досягнення Георгія Козенка не залишилися непоміченими. Він нагороджений орденом «За заслуги» 3 ступеня, грамотою Верховної ради і є кавалером нагрудного знаку «За заслуги перед містом» та іншими нагородами. Але головними своїми нагородами він вважає кохання дружини Людмили і любов сина й доньки, п’яти онуків і поки що одного правнука. А ще Георгій Володимирович посадив і вирощує чудовий виноград різних сортів. Великий і дууууже смачний. І я не втримався, щоб ним не поласувати.

Бажаємо Георгію Володимировичу Козенку ще багато років життя, і з задоволенням напишемо про нього у його наступне 75-ліття. Тобто 75+75=150. А чом би й ні?