Георгіївська дзвіниця в Кривому Розі збудована з використанням сталі «АрселорМіттал Кривий Ріг» і вважається одним з найвищих культових споруджень Дніпропетровської області.
У 2009 р. 280 тонн металопродукції нашого підприємства було безоплатно передано Криворізькій Єпархії для будівництва Свято-Георгіївської дзвіниці.
Зведена дзвіниця у 2009 році на честь усіх загиблих у Другій світовій війні та померлих після війни.
Висота восьмикутної п’ятиярусної дзвіниці вражає — 51 метр! Висота першого поверху — 15 метрів, тобто на рівні п’ятиповерхової будівлі. Усередину двоповерхової споруди ведуть три арочні входи.
Інтер’єрний розпис стін храму на військово-історичну тематику виконано випускниками іконописної школи преподобного Андрія Рубльова. Дзвіниця споруджена біля монумента Перемоги, тож розписано її дуже своєрідно: тут можна побачити не звичні зображення святих або творені ними чудеса, а розпис військово-історичної тематики. Натхненням для майстрів стали фрески середньовічних храмів, монастирів Греції та Сербії. Центральним образом дзвіниці стало величне іконографічне зображення великомученика Георгія Побідоносця – загальноцерковного покровителя воїнів.
На другому поверсі, біля дзвонів, на висоті 30 метрів, знаходиться оглядовий майданчик, звідки відкривається чудовий краєвид на найближчі райони міста.
19 жовтня 2012 року дзвіницю освятив Архієпископ Криворізький і Нікопольський Єфрем. Вночі вона світиться тисячами лампочок.
Вежі Полум’я в місті Баку – це три високі будівлі (235, 220 і 280 метрів), які складають комплекс хмарочосів, що нагадують язики полум’я, є одним із найвищих в Азербайджані.
Дизайн Flame Towers був ретельно розроблений, щоб не лише символізувати вогонь, який є невід’ємним елементом азербайджанської культури, але й включити елементи сучасності та прогресу в міському ландшафті Азербайджану.
Будівлі розташовані на узбережжі Каспійського моря на вершині пагорба, звідки відкривається вид на Бакинську затоку та Старе місто, об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, звідки відкриваються панорамні краєвиди, які поєднують старовинний і сучасний аспекти міста. Вночі будівлі оснащені світлодіодними екранами, які відображають захоплюючий рух полум’я, поєднуючи технологію з дизайном у дисплеї, який освітлює лінію горизонту.
Будівництво почалося в жовтні 2007 року, здійснювалось азербайджано-турецькою компанією «DIA Holding». Спочатку планувалося завершити будівництво до грудня 2010 року але через несприятливі погодні умови терміни були перенесені на 2012 рік. За словами представників будівельної компанії, будівництво завершити вдалося лише у 2012 році.
Загальна площа приміщень Веж Полум’я становить 234,5 тис. кв. м. Перша вежа на 33 поверхи – житлова і найвища з трьох (близько 190 м). Вона включає 130 розкішних апартаментів. Друга будівля на 31 поверх – вежа готелю висотою 160 м. Вона включає 299 номерів і 19 службових приміщень. Третя будівля на 29 поверхів – офісна вежа висотою 140 м. Включають у себе готель, квартири та офіси. Загальна площа забудови становить 227 тис. кв. м.
Сталевий скелет комплексу бакинських хмарочосів прибув з України. Ще точніше – з Кривого Рогу, з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
До призову на військову службу в лютому 2023 року Олександр Оскаленко керував роботою шостого блоку поділу повітря кисневого виробництва.
«Він був старшим апаратником повітроподілу, –говорить начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. – Ця робота вимагає дуже високої кваліфікації. Старший апаратник в онлайн-режимі відслідковує близько 300 параметрів роботи установок поділу повітря і корегує ці параметри. Інколи на прийняття рішень у нього є лічені секунди. Знання, вміння та досвід Олександра Оскаленка допомагали йому вміло керувати цим надзвичайно складним устаткуванням. Він був одним з найкращих фахівців кисневого виробництва. Завжди спокійний, врівноважений, він ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Мало таких людей на світі. Дуже мало. Звістка про те, що його вже немає з нами, шокувала всіх. Він любив людей, і вони відповідали йому тим же. Тому він і пішов у бойові медики – щоб рятувати людей. Побратими розповіли, що й загинув він, виносячи з поля бою пораненого бійця».
Бойовий медик механізованого батальйону Олександр Оскаленко загинув у районі населеного пункту Степова Новоселівка Куп’янського району, що на Харківщині.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого Героя.
Другий тренінг з ментального здоров’я, організований департаментом комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг», мав за мету знайти рецепти та кваліфіковані поради, як витримати шалене психологічне навантаження.
Учасниками тренінгу «Ментальне виживання в період військової інтервенції», який відбувся в Палаці культури металургів, стали працівники підприємства та містяни. Тренеркою виступила Наталя Грищенко, практикуюча психологиня, кризовий консультант, переможниця конкурсу «Психолог року», тренерка ГО «Дівчата».
Проблема захисту ментального здоров’я надзвичайно загострилася після початку повномасштабного вторгнення Росії. За оцінками експертів щонайменше 40-50% населення потребуватимуть психологічної допомоги у подальшому. Здається, вже зараз немає жодної людини, яка б бодай раз не відчула, що «не вивозить», «їде дах», опустилися руки і ти ніякий, «життя завмерло, а твій світ зруйновано». Військові, мешканці прифронтових регіонів, ті, хто став вимушеним переселенцем… На жаль, прогнозують експерти, не залишиться нікого, хто б тим, чи іншим чином не постраждав від війни.
«Я демобілізований військовий, отримав інвалідність. Я відчуваю потребу у психологічній допомозі, підтримці, хоч і нелегко у цьому зізнаватись, – розповідає Олексій Кравченко, працівник управління складського господарства та виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». –Я був на першому тренінгу і зрозумів наскільки корисні ці заходи. І найголовніше, що я отримав практичні інструменти. Я підтримую зв’язок зі своїми побратимами, тому набуті навички на тренінгу передам їм. Ми всі зараз потребуємо допомоги, потрібно це зрозуміти, зізнатися самому собі і діяти! Це працює! Тому я тут, я знову на тренінгу».
Вплив воєнних подій на психіку відчувають усі. Але його руйнівність залежить від того, чи здатна людина знаходити альтернативу й виходити з ситуації, в якій вона опинилася. На це впливає чимало чинників: тривожний темперамент, тяжкість обставин, в яких вона опинилася, схильність до тривожних розладів, які вона мала ще до війни, потужність втрат.
«Моє головне завдання – це прокачка метального здоров’я учасників тренінгу, бо ми всі без виключення зараз травмовані, – говорить тренерка Наталя Грищенко. – Треба зрозуміти, що увага до свого психологічного здоров’я – це задача № 1. Ми живемо в період війни, і насильства стало більше. Ще одне завдання для нас на цьому тренінгу – це захист від насильства та запобігання насильству. Найкращим результатом для учасників тренінгу стане те, що вони отримають практичні навички та техніки, як діяти задля власної стабілізації, самоповернення, самовідновлення».
Терапевтичним виявилося навіть просто спілкування учасників та учасниць тренінгу, особисті лайфхаки, знахідки, які народжувалися під час тренінгу, кваліфіковані поради, і все це в легкій ігровій формі, цікавих вправах та техніках. Кожен зміг знайти своє, те, що працює в його особистому випадку. Звісно, що це не вирішить одразу всі проблеми, але допоможе зробити перші кроки у підтримці вашого ментального здоров’я.
Разом зі встановленням нового надійного устаткування, на теплоелектроцентралі № 2 виконали комплекс робіт для поліпшення умов праці людей та ефективної роботи устаткування.
На ТЕЦ-2 успішно працює нова акумуляторна батарея постійного струму. Вона готова будь-якої миті забезпечити електроенергією як саму станцію, так й інших споживачів – об’єкти доменного цеху № 1, насосну станцію цеху водопостачання, міську котельню тощо. Для чіткого й зручного керування роботою батареї встановлені нові шафи постійного струму. Як розповів старший майстер виробничої дільниці електроцеху ТЕЦ-2 Сергій Грецький, нове керуюче устаткування забезпечує швидкий і повний контроль параметрів роботи батареї, можливість дистанційного управління та зменшення ризиків враження електричним струмом, електричною дугою та надійний протипожежний захист.
«Людей захищають захисні екрани, які зроблені із сучасних високотехнологічних матеріалів, – пояснив Сергій. – Як бачите, вони прозорі. З одного боку обслуговуючий персонал постійно бачить стан кабелів, проводів, вимикачів та інших елементів, а з іншого прозорість екрану ніяк не зменшує надійність захисту».
Також батарея отримала нові шафи зарядних пристроїв та сенсорну панель керування. А вимикачі-автомати здатні миттєво спрацювати при збоях у роботі. Про переваги устаткування розповів старший електромонтер ТЕЦ-2 Володимир Храменков: «Раніше при виникненні аварійних ситуацій доводилося вимикачем-рубильником знеструмлювати все устаткування. Зараз система керування визначає проблемну дільницю, і автоматично знеструмлює саме її. Швидкість дії допомагає врятувати обладнання. Ми ж отримуємо інформацію про те, на якій дільниці виникла проблема. Таким чином нам простіше виявити несправність. А це допомагає усунути проблему набагато швидше».
Паралельно із заміною батареї та іншого виробничого устаткування був виконаний капітальний ремонт приміщення акумуляторної батареї. Встановили надійну вентиляцію, три потужних кондиціонери, змонтували системи опалення та освітлення, замінивши старі лампи на потужні та економні світильники. Система протипожежної безпеки нового типу складається з проводів-датчиків, які закріплені по всій стелі приміщення, що робить її набагато ефективнішою.
«А ще за методологією Виробництва світового класу WCM ми зробили візуалізацію у приміщенні батареї та допоміжних приміщеннях, – розповідає Сергій Грецький. – Позначили відповідними кольорами струмопровідні частини, небезпечні зони, маршрути пересування та зони для безпечного перебування людей. Якщо підсумувати, то працювати стало зручніше й безпечніше, а надійність забезпечення постійним струмом виведено на новий рівень, що надзвичайно важливо, коли існує загроза блекаутів».
У Франції продовжується багатоденна факельна естафета, яка передує великим спортивним змаганням за участю атлетів зі всього світу. 30 червня на одному з етапів естафети факел, виготовлений зі сталі, виробленої компанією «АрселорМіттал», несла працівниця нашого підприємства Оксана Афанасьєва.
«Це був один з найщасливіших днів у моєму житті, – усміхається Оксана. – І він запам’ятається на все життя. Мені випало нести факел у провінції Шампань. Там надзвичайно красиво. Дуже багато виноградників, що логічно, бо це ж батьківщина шампанського. Я навіть трішки спробувала, але зрозуміла – не моє. Як добиралася до Шампані – окрема історія, але встигла. Нашу групу факелоносців зібрали напередодні. Ми знайомилися. В моїй групі були лише французи. Кожен розповідав свою історію. Були такі, що розчулили до сліз. Я розповіла, що наша країна вже третій рік стримує навалу жорстокого агресора і отримала щиру підтримку присутніх».
У Оксаниній групі було ще двоє працівників ArcelorMittal, які працюють на французькому підприємстві компанії – Дуа Арноус та Девід Еврард. Саме Девідові українка передавала вогняну естафету. До речі, передачу вогню –запалення факел від факела, французи романтично назвали французьким поцілунком. Була одна людина в групі, з якою у Оксани зразу склалися товариські близькі стосунки. Це француженка українського походження Александра Атаманюк. Вона дуже вболіває за Україну і збирається восени завітати до нашої країни з благодійною місією.
«До старту групи нас підвозили автобусом, – продовжила Оксана Афанасьєва. – Стартували по черзі за номерами. Підтримували одне одного. Круто запалював наш діджей, він же – водій автобуса. Обабіч дороги розташувалися місцеві жителі, які також палко нас вітали. Настала й моя черга. Факел виявився не таким вже й легким, як здавався на вигляд. Та ще й мій естафетний відрізок виявився підйомом вгору. Але на адреналіні я навіть незчулася, як пробігла свої двісті чи триста метрів. По завершенню ми всі зустрілися в центрі міста Еперне, де вже була підготована сцена, і нас палко вітали місцяни. Я фотографувалася з українським прапором. Дуже була горда за своє підприємство, за свою країну, і в інтерв’ю сповістила, що забіг я присвятила своєму колезі та другу Саші Пшеничному, який загинув на Донбасі в бою з російськими агресорами. І я дуже вдячна за ту підтримку, за добрі слова які отримала від французів».
