Категорії
Новини

Перша продукція від сталеплавів

В конвертерному цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відновили виробництво сталі та сталевої заготовки. Крок за кроком підприємство повертається до життя заради своїх працівників, міста, країни.

Як розповів начальник відділення конвертерів Володимир Сінченко, виплавку сталі розпочали на конвертері № 5. «Після тримісячної перерви ми знову варимо сталь, і в цеху, попри війну, піднесений настрій. На зміні була технологічна бригада старшого майстра Артема Полякова, і з першою плавкою вона впоралася добре. Щоправда, довелося перед відновленням роботи конвертера розігріти його всередині до температури 800 градусів, щоб не зіпсувати футеровку. А далі вже працюємо у звичному режимі», – сказав Сінченко.

Сталь зливають у ковші і далі вона їде до відділення безперервного розливання сталі. Там її доводять до потрібної кондиції за хімічним складом та температурою і розливають, виготовляючи сталеві заготовки.

«Поки що задіяна одна машина безперервного розливання сталі та дві установки позапічної обробки, – розповідає старший майстер Дмитро Андреєв. – Першу плавку ми розливали відкритим струменем, а далі використовуємо стопорне розливання для виготовлення продукції з високою доданою вартістю. Чудово, що цех знову працює. Сподіваємося, що незабаром знайдеться робота для ще двох МБЛЗ».

Категорії
Наші люди

Війна не виправдовує безлад та хаос

У важкі часи завжди добре знати, що є люди, завдяки яким зменшується кількість проблем. Наприклад, в ремонтно-механічному цеху № 2 немає проблем із наплавними та зварними матеріалами для роботи ремонтників, засобами індивідуального захисту, вивезенням виробничих та побутових відходів та позитивним настроєм. І все це тому, що тут працює інженер з підготовки виробництва Ірина Саєнко.

Настрій на робочих майданчиках зараз і справді кращий. За словами Ірини, паніка та розпач, які відчували більшість з її колег в останні дні лютого, потроху відступили. І хоча РМЦ № 2 не зупинявся, як деякі цехи «АрселорМіттал Кривий Ріг», але 24 лютого для всіх українців стало певною точкою відліку та змін, зокрема й у робочому житті.

«Моя сестра мешкає на мікрорайоні Макулан, вона перша і повідомила, що нас бомблять, – розповідає Саєнко. – Ми з чоловіком все ж поїхали на роботу, але швидко повернулися, бо вдома на нас чекало двійко дітей. Старша донька просила нас виїхати бодай кудись. Така можливість була, адже в однієї з доньок інвалідність, тож нам пропонували виїхати до Ізраїлю, Німеччини, Польщі. А чоловік тоді сказав, що це наша країна, яку ми не залишимо. У кожного своє призначення. І ми потрібні саме тут».

В цеху Ірина почувається справжньою господинею. РМЦ № 2 с початком війни почав працювати ще з більшим навантаженням, адже завод розгорнув ремонтний фронт. Цехи використовували час зупинки, щоб підготуватися до нової активної фази у роботі. Тому Ірина дбала, щоб в наявності були всі витратні матеріали для ремонтників її цеху, щоб кожен працівник мав всі необхідні засоби індивідуального захисту, щоб в цеху вчасно вивозили побутові та промислові відходи. А ще, щоб було чисто, прибрано, адже війна не виправдовує безлад та хаос. Все повинно працювати, рухатися, а колеги не мають сумувати через робочі «негаразди». Як це зробити? В інженерки є свій перевірений засіб: працювати на упередження та завжди бути на зв’язку з кожним працівником цеху.

Колеги розповідають про Ірину, що свій господарський підхід вона розповсюджує геть на усе. Ще наприкінці лютого вона, не вагаючись, взялася за постачання нашим захисникам домашніх вареників. Декілька груп в селі Інгулець, де власне і мешкає Ірина, почали забезпечувати смаколиками не лише наших воїнів, а й переселенців, які приїздили до сіл Лозуватської громади. Кожна «варенична» група щодня виготовляла близько 300 вареників, а таких груп у селі було кілька. А ще захисникам несли смачну продукцію з погребів, одяг для переселенців, перераховували кошти на підтримку ЗСУ. Волонтерство інгульчан триває й зараз.

«У моїх дітей є заповітне бажання – поїхати на море. І це напевне найперше, що наша родина зробить, коли закінчиться війна. Мені дуже хочеться, щоб це сталося скоріше, бо в грудні цього року ми маємо їхати з донькою до Києва, щоб замінити їй імплант, який компенсує втрату слуху. І це важливо для нашої родини. Маю надію, що все в нас вийде. Тому що я вірю в ЗСУ, в наших хлопців та дівчат. Хай скоріше повертаються додому з перемогою, а план зустрічі ми вже приготували», – говорить Ірина Саєнко.

Категорії
Новини

Зубастий «фахівець» подрібнить сировину без проблем

В агломераційному цеху №3 добре знають народне прислів’я «готуй сани влітку…» та вже зараз готуються до зими. Взимку за мінусових температур сировина, з якою мають справу в цеху, часто змерзається, і це є серйозною проблемою для виробничих процесів. Щоб не дати цій проблемі жодного шансу, тут завчасно встановили новий двадцятитонний подрібнювально-фрезерний агрегат.

Аглоцех № 3 постачає шихтові матеріали для агломераційних машин першого і другого аглоцехів. Від якості шихти напряму залежить якість агломерату для доменних печей. Основні її інгредієнти – вапняк, кокс, вугілля, руда – надходять сюди у залізничних вагонах і вивантажуються за допомогою вагоноопрокидувача. Він міцно затискає кожен вагон в своїх «обіймах» і перевертає, щоб сировина висипалася на спеціальну решітку приймального бункеру. Але взимку сировина під час транспортування у напіввагонах через підвищену вологість і мороз може взятися мерзлими грудками. Їх обов’язково треба подрібнювати ще на етапі вивантаження.

«Тепер на вагоноопрокидувачі ми розбиватимемо такі грудки новим 20-тонним подрібнювально-фрезерним агрегатом, – говорить Володимир Ткачук, старший майстер дільниці вивантаження та подачі сировини АЦ-3. – Йому «по зубах» навіть великі міцні шматки, адже подрібнює він саме міцними зубцями на двох фрезах, які обертаються».

Встановлювали новий подрібнювач-велетень впродовж тижня, для його монтажу довелося навіть дах розбирати. Оскільки агрегат важкий, задіяли в роботу кран вантажопідйомністю 120 тонн. Працювали разом – робітники підрядної організації, механіки та електрики АЦ-3.

Керувати подрібненням змерзлих грудок будуть машиністи вагоноопрокидувача. Один з них, Олександр Понарчук, каже, що сподівання на новий агрегат у колектива цеху великі. «Нам є з чим порівнювати. Раніше ми використовували вже застарілу подрібнювально-фрезерну машину. Насправді це був переобладнаний комбайн для видобутку вугілля з набагато меншими зубцями. Траплялося, він наїжджав на бут (шматок природного каменю) і зупинявся. Та й сил у машини було недостатньо, через електрозахист часто вибивало напругу. Це було неефективно і крало у нас час. А от з новим подрібнювально-фрезерним агрегатом такого вже точно не станеться. Цей зубастик потужний, тому наш робочий процес триватиме швидко та продуктивно».  

Машиніст вагоноопрокидувача Олександр Понарчук
Категорії
Наші люди Новини

Миколаївський аграрій став криворізьким залізничником

Мешканець миколаївських степів Євгеній Копосов потихеньку звикає до залізничних гудків, стукоту колес та промислової музики цехів «АрселорМіттал Кривий Ріг». Рятуючись від війни, Євгеній нещодавно разом з родиною переїхав до Кривбасу та влаштувався на роботу до залізничного цеху № 2 нашого підприємства.

Зараз Копосов проходить стажування, вчиться на помічника машиніста тепловозу. За півроку планує опанувати ще й професію складача вагонів. Як він сам жартує, його життя – це постійне навчання. А раніше на рідній Миколаївщині він працював на заводі, де виробляли якорі для суден, був охоронцем, підприємцем, трактористом та комбайнером у своєму рідному селі Сергіївка Баштанського району.

«Щовесни я сідав на трактор, сіяв та обробляв поля. Ми вирощували пшеницю, ріпак, ячмінь. В середині літа пересідав на комбайн і збирав урожай. Потім знову пересідав – вже до автомобіля і привозив до села різні товари, харчі. Роботи не боюся», – говорить Копосов.

Війна застала Євгенія саме під час чергової поїздки, коли з Миколаєва привіз до села рибу. Від сусіда дізнався про початок воєнних дій і спочатку не повірив у це. Та коли подивився новини, побачив у районі черги біля автозаправок та банкоматів, почув розмови стурбованих цією звісткою людей, то зрозумів, що в Україну прийшла біда. Вже наступного дня Євгеній організував у селі самооборону.

«Спочатку відгукнулося лише 12 чоловіків. Усім здавалося, що війна десь там, далеко, – продовжує Євгеній Копосов. – Та коли до села привезли перших двохсотих, наших друзів-сусідів, то цього ж дня охороняти село прийшло вже 64 чоловіки. Мисливці взяли з собою зброю, звичайні селяни – ножі, сокири, одним словом те, що було. Організували світломаскування, попередили мешканців села, щоб ті після шостої вечора не виходили на вулицю. Патрулюючи вночі, ми орієнтувалися на гавкіт собак. Одразу йшли туди і дивилися, в чому причина. Потім люди нам казали, що завдяки охороні вони могли вночі спокійно спати. Але цей спокій тривав недовго – в поля біля села почало прилітати».

Ввечері 24 березня тероборонівці під час чергування побачили на дорозі багато військових і здалеку не могли зрозуміти, чи то наші, чи окупанти. Військові теж звернули увагу на людей з рушницями, і також не підходили. Євгеній запропонував почекати до ранку і влаштувати перевірку відомим словом «паляниця». З першими променями сонця до них прийшли розвідники. Виявилося, що це були наші хлопці з Волині. Роззнайомилися, поділилися один з одним харчами, теплими речами, цигарками. Військові порадили мешканцям їхати з села, адже бої точилися вже за 30 кілометрів.

«Із жінкою ми вирішили не поспішати покидати рідну домівку, бо це дуже важко, – розповідає Євгеній. – Але за декілька днів почалася евакуація. Я й сам на своєму автомобілі перевозив односельців до Кривого Рогу. Під час другого рейсу над нашим селом «гради» літали у прямому сенсі над головами людей. У райцентрі вороги поцілили у школу та у кладовище. Як доїхав додому, не пам’ятаю. Забрав дружину і двох наших діточок. Спочатку поїхали до Кривбасу, а потім до Буковелі. Та всиділи там лише два тижні, дуже захотілося бути ближче до дому. Тим більш, що у нас є житло у Кривбасі. Ми берегли його для дітей. Тепер Кривий Ріг став нам домівкою».

Євгенію пощастило з роботою. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» працюють його родичі, які і порадили йому в пошуках роботи звернутися на підприємство. Тут йому запропонували стати помічником машиніста тепловозу. Влаштувався швидко. Євгеній каже, що професія цікава, він вчиться із задоволенням. Можливо, й надалі залишиться тут, хоча земля, зізнається, тягне додому. «Головне, щоб війна скоріше скінчилася. А все інше буде в порядку», – каже Копосов.

Категорії
Офіційно

«АрселорМіттал Кривий Ріг» призначив директора з логістики

Андрій Мягков призначений на посаду директора з логістики «АрселорМіттал Кривий Ріг». На цій посаді він відповідає за розвиток нових логістичних шляхів та ланцюжка постачань, а також за переговори з клієнтами, постачальниками та транспортними компаніями. У зоні відповідальності Андрія Мягкова також активна співпраця з урядом України та «Укрзалізницею» для забезпечення постачання критичної сировини через західний кордон і відвантаження продукції підприємства. Андрій працюватиме у підпорядкуванні у Йожефа Ксапо, заступника генерального директора з технології і стратегії. Діана Мєдвєдь, раніше – директор з логістики, кілька місяців тому покинула «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«У поточних обставинах повна перебудова логістики залишається великим викликом для усієї гірничо-металургійної галузі України. Амбітність, рішучість та багатий професійний досвід Андрія переконують нас в тому, що разом ми подолаємо усі випробування воєнного часу, підтвердимо ефективність нових логістичних схем для своєчасного постачання необхідної для підприємства сировини та відвантаження металопродукції нашим замовникам у різні країни світу», – сказав Йожеф Ксапо.

Андрій Мягков понад 20 років працює у сфері логістики, продажів і закупівель. Обіймав керівні посади в компаніях «Рабен – Україна», «GEFCO – Україна», «УВК Україна» (Київ), «Логистик Плюс», Східно-європейська транспортно-експедиційна компанія. Відповідав за розробку та впровадження комерційної та маркетингової стратегій, розвиток проектних логістичних рішень, які максимально відповідають потребам клієнта та бізнесу як всередині країни, так і за її межами.

Здобув вищу освіту у Краматорському економічному інституті за спеціальністю економіка підприємства. Має диплом магістра міжнародного бізнес-адміністрування, Берлінський університет ім. Штайнбайса (Німеччина).

Категорії
Офіційно

Конвертер і машина безперервного лиття заготовок – в роботі

Начальники військової адміністрації області та Кривого Рогу обговорили з керівництвом «АрселорМіттал Кривий Ріг» рестарт виробництва

Вчора «АрселорМіттал Кривий Ріг» відвідали начальник Дніпропетровської обласної військової адміністрації Валентин Резніченко, голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук і начальник військової адміністрації Кривого Рогу Олександр Вілкул. Вони обговорили перезапуск металургійного виробництва після вимушеної зупинки у березні та побачили промислові агрегати в роботі. Зараз на підприємстві працюють одна доменна піч, дві коксові батареї, три розливальні машини, прокатний стан, конвертер і одна з трьох машин безперервного лиття заготовки.

«Працюють підприємства – працює економіка. Працює економіка – живе і бореться країна. Один з найбільших гірничо-металургійних комбінатів «АрселорМіттал Кривий Ріг» відновлює роботу. До запуску всіх потужностей ще далеко, але підприємство стало на цей шлях. Компанія вибудовує нову логістику та шукає нові ринки збуту. Тисячі працівників комбінату мають заробітну плату, бюджет податки», – прокоментував голова Дніпропетровської обласної військової адміністрації Валентин Резніченко.

«За останні два тижні у промисловому секторі відновили важливі виробництва. Економічний фронт  – це дуже важливо як для нашого міста, так і всієї країни», – зазначив начальник військової адміністрації Кривого Рогу Олександр Вілкул.

«Завдяки підтримці материнської компанії АрселорМіттал, уряду України, «Укрзалізниці» нам вдалося відновити частину виробничих операцій. Ми налаштовані оптимістично і розуміємо, що найкращий спосіб підтримати Україну в цей час – це зберегти цей завод і робочі місця. Захист наших працівників і створення для них безпечних умов для роботи – наше найголовніше завдання. Сподіваємося налагодити постачання вугілля в достатній кількості, щоб найближчим часом мати можливість перезапустити ще одну доменну піч, після чого збільшити рівень виробництва прокату».

Сергій Лавриненко, заступник генерального директора з металургійного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг»

На початку березня керівництво компанії вирішило зупинити всі доменні печі підприємства та процеси металургійного виробництва. Коксохімічне виробництво зараз в стані гарячого простою – це вимушена міра, яка дозволяє не завдати непоправної шкоди обладнанню. Робота гірничого департаменту не припинялася після російського вторгнення, хоча рівень видобутку руди був знижений через перебої у роботі логістичних маршрутів та зупинення доменних печей.  

Однак з квітня «АрселорМіттал Кривий Ріг» поетапно відновлює виробничі процеси. Рестарт розпочався з повернення до роботи доменної печі №6 – з 9 квітня вона відновила роботу.

Компанія докладає максимальних зусиль для того, щоб зберегти трудовий колектив та забезпечити належний рівень соціальної підтримки. «АрселорМіттал Кривий Ріг» повністю виплачує заробітну плату всім працівникам, які задіяні у виробничій діяльності, а також усім тим, хто несе службу в Збройних силах України або Територіальній обороні. Ті, хто перебувають на вимушеному простої, отримують 2/3 своєї зарплати. Компанія гарантує збереження робочих місць та середньої заробітної плати працівникам, мобілізованим на захист країни. Таких працівників – близько 2 000 осіб. На жаль, підприємство вже втратило вісім бійців.

«АрселорМіттал Кривий Ріг» виділив 2 мільйона доларів США для підтримки гуманітарних проектів уряду України та закупівлі ліків для медичних закладів криворізької громади та району.

Податкові платежі «АрселорМіттал Кривий Ріг» за 5 місяців 2022 року перевищили 6 млрд грн. Із цієї суми 3,3 млрд грн надійшли до державного бюджету та 861 млн грн – до місцевих бюджетів. Також підприємство перерахувало 511 млн грн єдиного соціального внеску і 1,5 млрд грн податку на додану вартість при імпорті сировини та матеріалів. Для підтримки державного бюджету України, «АрселорМіттал Кривий Ріг» на початку активної фази війни наперед виплатив рентні платежі та продовжує сплачувати ренту у повному обсязі.