За результатами імпорту електроенергії в травні-червні цього року та аналізу його впливу на економіку підприємства, регіону й держави «АрселорМіттал Кривий Ріг» доєднується до позиції ряду інших енергоємних підприємств України, які раніше висловили занепокоєння щодо необґрунтовано завищеної вимоги обов’язкового імпорту електроенергії.
Нагадаємо, 1 червня уряд прийняв рішення про те, що гарантія постачання електроенергії без обмежень діятиме лише для тих підприємств, які імпортуватимуть не менше 80% від свого споживання.
Цей заклик до Уряду обумовлений негативними наслідками для підприємства, галузі, регіону, бюджетів різних рівнів.
Зважаючи на найвищі в Європі ціни на електроенергію в Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії, звідки вона імпортується, необхідність витрачати додаткові кошти на її транспортування та сплачувати мито й акцизний збір, ціна імпортної електроенергії для підприємства понад у 2 рази перевищує ціну електроенергії, яку платять його конкуренти в галузі в країнах західної Європи.
В таких умовах подальше виробництво стає суттєво збитковим і завод не може бути конкурентоспроможними на світовому ринку металургійної продукції. Підприємство буде вимушене значно скорочувати виробництво та відправити орієнтовно 1200 співробітників у простій.
В масштабі економіки регіону та України це беззаперечно призведе до таких негативних наслідків:
зниження податкових виплат з ПДФО та ЄСВ до 30 млн. грн. на місяць;
зниження плати за надра та екологічних платежів близько 60 млн. грн. в місяць;
зниження ПДВ на імпорт сировинних ресурсів близько 120 млн. грн. в місяць;
зниження валютних надходжень орієнтовно на 90 млн. доларів США або 3,6 млрд. грн. на місяць за рахунок скорочення експорту готової продукції.
«Такі рішення Уряду вимагають чітких розрахунків і обґрунтувань, а також пошуку збалансованого рішення для промисловості, і як наслідок, для економіки країни в цілому» – зазначив Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо: «Закликаємо Уряд переглянути прийняте рішення та зменшити обов’язковий мінімальний обсяг імпорту електроенергії до рівня 50% протягом року, шляхом внесення змін в Постанову КМУ від 30 травня 2024 р. № 611» – додав він.
Довідково: «АрселорМіттал Кривий Ріг» є найбільшим виробником металургійної продукції в Україні. Для виробництва підприємство закуповує велику кількість сировинних та енергоресурсів, є великим платником податків до бюджетів усіх рівнів та основним роботодавцем у місті Кривий Ріг. Підприємство створює разом зі своїми дочірніми та підрядними організаціями понад 20 тис. робочих місць, платежі до бюджету за 2023 рік становили 4,1 млрд грн, обсяг експорту за 2023 рік становив близько 25 млрд грн. У 2023 році завод забезпечив понад чверть надходжень в бюджет Кривого Рогу.
Підприємство збільшило виробництво основних видів продукції. Збільшення обсягів виробництва металургійної продукції пов’язано із запуском доменної печі №6 та коксових батарей №3-4 у другій половині квітня.
В порівнянні з квітнем 2024 року коксу вироблено на 44% більше (127 тис тонн проти 88 тис тонн), чавуну – на 40% (247 тис тонн проти 177 тис тонн). Виробництво сталі у травні 2024 року склало 208 тис тонн, що на 28% більше, ніж минулого місяця, а виробництво прокату збільшилося на 27% і склало 193 тис тонн. Обсяги виробництва зросли і в порівнянні з травнем 2023 року – чавуну вироблено більше на 15%, сталі – на 68%, прокату – на 66%.
При цьому підприємству доводиться працювати в умовах суттєвих обмежень у постачанні електроенергії, пов’язаних з постійними атаками на енергетичну інфраструктуру країни. Це негативно впливає на стабільність та ефективність виробничих процесів. Зокрема, гірничий департамент був вимушений скоротити на 15% обсяги виробництва залізорудного концентрату у порівнянні з попереднім місяцем.
У студентів проєкту «Нова Фабрика 2.0» відбулась екзаменаційна сесія. Іспити стали своєрідним підсумком наполегливого вивчення теоретичного матеріалу та закріплення його на практиці шляхом відвідання екскурсій виробництвом, зустрічам з фахівцями виробництва, які радо вітали студентів протягом всього навчального року на виробничих ділянках і надавали свою допомогу та рекомендації щодо подальшого кар’єрного розвитку.
У день іспиту на території Університету АрселорМіттал панувала особлива атмосфера. Студенти, зібравшись перед початком, обговорювали майбутні питання, ділилися передчуттями та підтримували одне одного. Відчувалося легке хвилювання, але разом з тим і впевненість у своїх силах. Багато з учасників проєкту відзначали, що почувалися підготовленими завдяки інтенсивній програмі та постійній підтримці куратора проєкту.
Один із екзаменаторів-технологів Євген Виноградов, заступник начальника доменного цеху з електроустаткування, зазначив: «Цей іспит є дуже важливим для наших студентів, адже це черговий крок до омріяної професії».
Організація заходу була на найвищому рівні: створені всі необхідні умови для комфорту студентів, як в екзаменаційній аудиторії, так і поза нею – в аудиторії, де студенти могли підготуватись та зібратись із силами. Лояльні екзаменатори дуже допомагали та підтримували учнів. Запитання від технологів відображали модель реальних ситуацій, у яких студенти можуть опинитися на майбутніх робочих місцях. Такий підхід дозволяє не лише перевірити знання, а й оцінити здатність застосовувати їх на практиці.
На питання «чи хочете ви працювати на підприємстві?», майже всі відповіли, що мріють потрапити туди, щоб працювати та розвиватись за своєю спеціальністю.
По завершенню іспиту студенти відчули полегшення та задоволення від виконаної роботи. Деякі з них відзначили, що завдання були складними, але цікавими, і що вони змогли продемонструвати все, що вивчили за час навчання в проєкті.
Олександр Маркелов,студент проєкту з Криворізького професійного ліцею №66поділився своїми емоціями: «Це був неймовірний досвід! Я почував себе впевнено завдяки всім знанням та навичкам, які я отримав під час навчання. Тепер з нетерпінням чекаю на результати іспиту і сподіваюся на успіх».
Екзаменаційна сесія стала важливим етапом у житті студентів проєкту «Нова Фабрика» і підтвердженням ефективності інноваційної програми навчання. Тепер на студентів чекають нові горизонти та можливості, і ми впевнені, що вони зможуть досягти великих успіхів у своїй професійній діяльності.
Наприкінці травня свій 60-й день народження відзначив сортопрокатний цех № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Як і кожна людина, цех має свої не лише дату народження, а й характер та долю. Біографія СПЦ-2 розпочалася у 1964 році з пуску штрипсового стана «300». З часом прокатна родина розросталася. Були введені в експлуатацію дротовий та два дрібносортних стани – четвертий та п’ятий. Ця потужна двійка з року в рік зазнавала змін, реконструкцій, покращень, аби мати змогу конкурувати на примхливому ринку металопрокату. І не дарма – з використанням криворізького прокату збудовані чимало об’єктів в Україні та по всьому світу, наприклад, стадіон в Барселоні, хмарочоси в Дубаї, об’єкт «Укриття» ЧАЄС тощо. У 2018-2019 роках відбулась масштабна реконструкція ДС-250-4 за проєктом компанії «Даніелі». Незабаром планувалося оновити й ДС-250-5. Але свої корективи в життєвий шлях СПЦ-2 внесла війна.
«На самому початку активних бойових дій завод практично зупинився, але досить швидко ми всі оговталися і почали потроху, маленькими кроками рухатися вперед. Наш СПЦ-2 теж, – розповідає начальник СПЦ-2 Олександр Макаренко. – Звичайно, що це була далеко не повна потужність, але ми працювали. Нашу стійкість і вміння діяти злагодженою командою тоді випробував блекаут. Уявіть собі, ввечері ви готуєте на кухні, на газовій печі стоїть каструля з борщем, і раптом гасне світло. Ви зняли каструлю з вогню, вимкнули газ і все, чекаєте далі. А коли раптово від електроенергії відключається цех, в якому замість каструлі – величезна піч і в ній 1200 градусів. Піч має постійно охолоджуватися водою, а насоси потребують живлення, а його немає… Але ми вистояли. Допомогла єдність команди та те, що перед цим проводили тренування дій персоналу і ніякої паніки не було. Електрики заживили та перепід’єднали насосні від генератора, енергетики подали воду – і ми впоралися. За це я вдячний кожному, хто зараз працює в цеху та несе службу в лавах ЗСУ. Люди – це найцінніше надбання СПЦ-2 за ці 60 років».
Наразі в СПЦ-2 виробляє продукцію один стан – МС-250-4, адже його колега – МС-250-5 – зазнав ракетного удару. На одній стороні стану виробляется арматура в прутках від 10 до 32 мм. На іншій – арматура в бунтах діаметром від 8 до 24 міліметрів. Колективу прокатників довелося провести технічно і фізично складну роботу, аби підхопити естафету ДС-250-5 і почати катати новий сортамент продукції. Наразі фахівці цеху успішно опановують випуск круглого прокату та арматурного прокату діаметром 36 мм, багато роботи виконано для спільної прокатки різних профілів з обох боків стану для його максимального завантаження. І все це в непростих умовах. Сьогодні колектив цеху – це 546 працівників різних спеціальностей. З них 102 працівника цеху несуть службу в лавах ЗСУ. В СПЦ-2 кажуть, що тут катається не лише міцний прокат, а й гартується незламний характер.
Місце сили та витримки
«Я добре пам’ятаю перші дні активної фази війни. Таке напевне ніхто з нас не забуде, – розповідає старший майстер основної виробничої дільниці ДС-250-4 Павло Житникович. – Пам’ятаю, як на другий день до мене підійшла друга бригада майже у повному складі, хлопці сказали, що зупиняють стан та йдуть воювати. Вони і зараз усі на передовій. До речі, як і начальник СПЦ-2 Сергій Комлєв. На жаль, у нас в цеху вже 10 загиблих героїв. Ми пам’ятатимо їх завжди, за них продовжуємо працювати. Не в нашому характері відступати чи пасти задніх. Колектив цеху в нас складається саме з таких – людей з міцним характером. Для мене взагалі СПЦ-2 – це справжня родина. Олександр Житникович, мій батько, був начальником дротового стану. А я став на поріг цеху у 6 років. Мене тоді так все вразило, що працювати тут було єдиною моєю професійною мрією. Я починав на підприємстві з вальцювальника гарячого прокату, а на четвертому стані – з посадчика гарячого металу. Постійно вчився, вдосконалювався. Це дуже допомагає мені сьогодні. Адже вальцювальник – це універсальний солдат з аналітичним мисленням, він має знатися на вимірювальних інструментах, мати гостре натреноване око і фізичну силу. Тут витримає не кожен, але залишаються лише справжні».
Старший майстер каже, що попри усі складнощі не йде з цеху через те, що не може підвести батька та колег, які зараз на передовій.
Лінія оборони – кабіни кранів
Свою лінію оборони в цеху тримає й старшамашиністка крана Валентина Левченко.
«Я прийшла сюди працювати ще у 1985 році, після практики, яку проходила саме тут, – розповідає Валентина Левченко. – Встигла попрацювати на складах готової продукції дрібносортних станів, на штрипсовому стані, на становому прольоті дротового стану. Зараз у моєму підпорядкуванні 42 крани, якими керують мої колеги – машиністки та машиністи кранів. До війни нас було 74, зараз 54 людини працює. Та і я за «кермо» крану продовжую сідати. Наша робота складна, відповідальна, напружена. Ти несеш відповідальність не лише за себе, а й за усіх тих, хто працює в цеху внизу. Краном ми перевозимо запчастини, встановлюємо кліті тощо. Кранівники постійно в напрузі, а зараз ще й війна в рази підвищила цю напругу та тривожність. Тому я завжди намагаюсь колег підтримати, відчути, хто в якому настрої, вислухати, заспокоїти. Це забирає чимало сил, тим більше, що і в мене син зараз воює. Але улюблена робота рятує, допомагає зібратися. Пам’ятаю, як прийшла в цех після прильоту в наш п’ятий стан. Жахливі руїни та тиша, мертва тиша. Ніколи не хочу більше такого побачити чи почути. А коли цех працює, гуде, рухається, то це додає сил та міцності, впевненості, що нас не зламати. Хочу побажати, щоб це був останній немирний день народження цеху. Щоб у всіх нас попереду була лише мирна робота, і всі наші захисники повернулися додому і до цеху, щоб відбудували всі наші стани і ними рухався найкращий в Україні прокат!»
Попри всі складнощі в сортопрокатний цех № 2 приходить (хоч і не у тій кількості, як хотілося) молоде поповнення. Наприклад, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування Крістіна Криніцина. Дівчина каже, що обрала для себе цей цех під час практики, хоча бажання працювати на заводі мала з дитинства. І в цьому «винна» бабуся, яка працювала колись на підприємстві кранівницею та обліковцем.
«Бабуся завжди з таким теплом розповідала про свій цех, про колег, що я почала мріяти про саме таку роботу, – розповідає Крістіна. – Коли дівчата вступали в училище на кухаря, кликали мене з собою, то я навіть зрозуміти їх не могла. Який кухар? Я дуже хотіла працювати в цеху і мені дуже до вподоби був спецодяг. Зараз я роблю лише перші кроки в СПЦ-2, але впевнена, що я тут надовго. Тут працюють такі люди! Ти ніколи не залишишся один: тобі підкажуть, допоможуть, навчать. Цеху 60, а він на свої роки не виглядає. Так, він поранений війною, випробуваний блекаутами, втомлений роботою, але від кожного в цьому цеху йде таке відчуття міцності, сили та впевненості, що мені з цеху й додому не хочеться йти. Тому бажаю від чистого серця, щоб доля СПЦ-2 склалася щасливою, щоб колектив, як і цех, розростався, щоб ми виготовляли все більше нової та конкурентоспроможної продукції. Я, як і всі мої колеги, все для цього зроблю. Вірю, що у таких людей, які працюють в СПЦ-2, все буде добре. Бо за добро добром і віддається».
Працівники відділення безперервного розливання сталі (ВБРС) конвертерного цеху повторили своє виробниче досягнення січня 2022 року.
У відділенні безперервного розливання сталь розливають серіями. Планова кількість плавок в серії – 30. А минулого тижня на машині безперервного лиття заготовок № 2 вдалася серія аж з 53 плавок! Саме такі серії виходили у найкращі часи до повномасштабного вторгнення. І цей повтор видається фантастичним, зважаючи на те, з якими проблемами зараз стикаються наші металурги. І це не просто кількість заради кількості. Старший майстер ВБРС Владислав Тюрін пояснив, що від серійності залежать собівартість нашої сталі та виготовлених з неї заготовок.
«Основні витрати ми несемо саме на етапах підготовки до серії та її запуску, – говорить Владислав. – Це вогнетривкі матеріали для футерування, керамічні вироби, енергоресурси тощо. Тож собівартість сталі в довгих серіях значно нижча, ніж у коротких, не кажучи вже про аварійні переривання серій, з якими ми боремося, аналізуємо та усуваємо причини, щоб такого не допускати. Але інколи ці причини від нас не залежать. Наприклад, нещодавно ми мали дві таких невдалих серії, викликані нестачею електроструму, на що впливати не можемо. Наші машини безперервного лиття автоматично зупиняються, тільки-но струм зникає хоча б на мить, бо спрацьовує безпековий режим, який захищає перш за все людей, а також саме устаткування».
Те, що вдалося досягти найвищого рівня серійності, Владислав вважає важливим досягненням кожного працівника ВБРС та підприємства загалом. Недостатність електроенергії, якість води після підриву Каховської ГЕС, проблеми з постачанням запчастин та розхідних матеріалів, недостатня кількість робочих рук – це лише частина викликів, які доводиться щодня долати металургам.
«Я вдячний кожному працівникові нашого цеху та інших підрозділів, від яких залежить успішна робота наших машин безперервного лиття заготовок, – продовжив Владислав Тюрін. – У своєму відділенні я навіть не можу нікого виділити окремо – всі найкращі. Ми разом – море, а якщо кожен окремо – то перетворимося на краплі, які швидко висохнуть. Багато наших хлопців зараз захищають Україну. І якщо до повномасштабного вторгнення всі три МБЛЗ були практично повністю укомплектовані персоналом, то зараз вистачає максимум на півтори машини. Тож працівники виконують додаткові обсяги роботи, і дуже хотілося б, щоб вони мали кращу матеріальну мотивацію. Нових працівників наймають, але людину, яка працює з рідким металом і складною сучасною технікою, за тижні і навіть за місяці не підготуєш».
Для вирішення проблеми з якістю води у ВБРС виконується важка клопітка робота. Теперішня вода значно відрізняється від дніпрової у гірший бік. Довести її до належного складу нелегко.
І попри все працівникам вдається не лише втримувати потрібний рівень виробництва, а ще й повторювати досягнення тих часів, коли все було простішим і передбачуванішим.
А за це ще раз дякую кожному, хто зараз працює, – сказав Владислав. – І кожному захисникові й захисниці, які забезпечують можливість мирно працювати».
Відновлення надважливого крану в міксерному відділенні конвертерного цеху повернуло йому не лише продуктивність, а й безпеку для людей.
Саме небезпечність використання міксерного крану № 51 унаслідок суттєвого зносу стала причиною, за якою цей вантажопідйомний механізм вивели з експлуатації. Кран довго просто стояв. Ті його вузли , які були в нормальному стані, зняли для ремонтів інших кранів. І, здавалося б, долю п’ятдесят першого було вирішено. Але! Він потрапив до переліку устаткування, що підлягає капітальному ремонту. Цей ремонт вдихнув у старенького нове життя.
Як пояснив начальник служби з технічного обслуговування та ремонтів устаткування ВПМ конвертерного цеху Олександр Котіков, такі крани є надзвичайно важливими для виробництва. Тому й списувати п’ятдесят першого не стали.
«Міксерні крани називають серцем цеху, – говорить Олександр. – Але не лише їх, а й інші цехові крани, які транспортують та розливають рідкий метал. Цей кран переміщує ковші з розплавленим чавуном, який привозять з доменних цехів. Він заливає його в міксери або ж до інших ковшів, в яких чавун везуть до конвертерного відділення, де виплавляють сталь. Це дуже потужна техніка! У ковшах, які кран переміщує, зазвичай 120-127 тонн чавуну. А разом із самим ковшем – до 180 тонн. Це важка, небезпечна і дуже важлива робота. Тому й техніка має бути у гарному безпечному стані».
До безпеки роботи ливарних кранів – особлива увага цеховиків, департаменту з охорони праці та промислової безпеки, а також державних контролюючих органів. І це зрозуміло, зважаючи на те, що, наприклад, міксерний кран підіймає дуже важкі ковші з чавуном з температурою до 1300 градусів за Цельсієм на висоту майже 30 метрів. А в цеху ж працюють люди. Тобто будь-яка несправність навіть дрібного вузла може призвести до трагедії. Тому на крані № 51 капітально відремонтували металоконструкції, підкранові рейки, а також замінили практично все механічне та електроустаткування. Роботи виконали фахівці цеху з ремонту металургійного устаткування № 4 та однієї з підрядних організацій за участю працівників конвертерного цеху.
Машиніст крана металургійного виробництва Сергій Калієвський також брав участь у ремонтних роботах. Його величезний досвід (влітку буде вже 30 років, як Сергій керує ливарними кранами у конвертерному цеху) допоміг зробити кран ефективним і безпечним.
«Хто як не люди, які керують кранами, найкраще розуміють, як виконати ремонт, щоб устаткування було максимально безпечним, – каже Сергій. – Тож наші консультації, я вважаю, були корисними. Та й власні руки я приклав, наприклад, до ремонту кабіни. Кран тепер практично новий, і це чудово. Менше аварійних ситуацій, менше небезпек. А нові потужні підкранові LED-лампи незрівняно кращі за колишні «лампочки ілліча». Таке освітлення дозволяє машиністові краще бачити виробничий процес під краном, що значно зменшує ризики для людей, які працюють у міксерному відділенні. На новому крані працювати набагато спокійніше і комфортніше».
Паралельно з ремонтом металоконструкцій, механічного та електричного обладнання були замінені всі прилади та пристрої безпеки, повністю оновлене робоче місце в кабіні машиніста, підвищено рівень безпеки та ергономіки.
«Були відновлені захисні огорожі, які запобігають падінню з кранових майданчиків, – розповідає начальник відділу охорони праці департаменту з охорони праці та промислової безпеки Олексій Курочка. – З огляду на те, що рейки, якими рухається кран, знаходяться на висоті 29 метрів, це критично важливо. Відновлено кінцеві вимикачі, які спрацьовують під час загрози заїзду крана в небезпечну зону та під час спроб сторонніх потрапити на крановий місток. Встановили новий кондиціонер та новий обігрівач для створення комфортних умов праці. А новеньке антивібраційне крісло збереже здоров’я машиністам. Таким чином під час капремонту враховані не лише виробничі, а й безпекові моменти».
51-й кран успішно пройшов перевірку та випробовування незалежними експертами, отримав дозвіл на експлуатацію в органі відомчого нагляду та готовий до продуктивної й безпечної роботи.
