Позначка: металургійне виробництво

Категорії
Новини

АНТИтравматична зброя

Проінформований – значить озброєний. Мабуть, кожен з нас вже встиг переконатись у справедливості цих слів. У доменному цеху № 1 вважають,  якщо працівника вчасно повідомити про небезпеку, то можна уникнути травм. Тому одним з основних заходів у рамках програми комплексних заходів, спрямованих на покращення умов праці, попередження виробничого травматизму та професійних захворювань у 2024 році, стала модернізація системи гучномовного зв’язку на доменній печі № 8.

Заступник начальника ДЦ-1 з електроустаткування Євген Віноградов зазначив, що система гучномовного зв’язку дуже важлива, адже доменна піч – це кілька взаємопов’язаних дільниць, роботу яких треба координувати, а головне, вчасно попереджувати людей про небезпечні ситуації – можливі та реальні – щоб зменшити ризики. Виробничі процеси на печі досить гучні, що заважає якісному зв’язку, бо не завжди чути навіть виклик. А на деяких ділянках, наприклад, у підбункерному приміщенні, навіть рації не ловлять.

«Система гучномовного зв’язку була й раніше, але шкідливі фактори доменного виробництва впливають не лише на людей, а й на техніку, тож багато елементів системи поступово вийшли з ладу, і про надійний зв’язок годі було й казати, – пояснив Євген Віноградов. – В ході модернізації елементи системи замінили на нові, сучасні. На головному посту управління ДП-8 є настільний центральний пульт, а на різних ділянках печі встановлено 38 всепогодних пристроїв, завдяки яким можна почути інформацію з центрального пульта. З нього можна віщати як на окремий пристій, так і на групу чи на всі зразу. А з пристроїв можна відповідати на пульт та говорити через інші пристрої. Встановлені також гучномовці, через які також передається інформація».

Настільні пульти додатково встановлені там, де їх раніше не було – в приміщеннях машиністів шихтоподачі та відпочинку горнових, у майстернях з ремонту гідравлічного устаткування та електроустаткування, що розширює можливості обміну інформацією. Про дзвінок на той чи інший пристрій сигналізує блимання синьої лампочки. Передбачене й функціонування системи під час блекаутів, що актуально. Для цього встановлено устаткування, що забезпечує можливість автономного забезпечення електроенергією протягом восьми годин.

«Устаткування газового господарства печі розташоване в різних місцях, – каже газівник ДП-8 Олег Горовой. – На блоці повітронагрівачів, в районі пилевловлювача, у фурменій зоні тощо. Нам дуже потрібний зв’язок з працівниками, які там працюють. І оновлена система нам його забезпечує. Та я й сам коли оглядаю своє устаткування і бачу потенційну або реальну небезпеку, то з будь-якої точки печі попереджаю про неї всіх. Поки що про роботу системи можу сказати так: швидко, практично, надійно, безпечно».

Категорії
Наші люди

Провідний «автоматизатор» металургійного виробництва

Олександр Бойченко, який керує однією зі служб департаменту автоматизації технологічних процесів, отримав найвищу нагороду підприємства «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Впродовж останніх десятиліть рівень автоматизації в цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг» злетів на кілька левелів вгору. Зараз ми маємо високоавтоматизований конвертерний цех з машинами безперервного лиття заготовок, реконструйований і з новими системами автоматизації прокатний стан ДС 250-4, нашпигований сенсорами, контролерами та іншим подібним устаткуванням комплекс коксових батарей №№ 5,6. І цей перелік можна продовжувати. Автоматизація на виробництві – це безпека, якість, продуктивність та економність. Олександр Бойченко брав безпосередню участь в автоматизаційному прориві на підприємстві.

«Мені таланило опинятися у потрібний час у потрібних місцях, – усміхається Олександр. – Мабуть, лише на коксохімічному виробництві та в гірничому департаменті я не працював. А так скрізь брав участь у цікавих перетвореннях. А почалося все зі школи. Тоді з’явилися перші простецькі комп’ютери з примітивними програмами. І це мене зразу зацікавило. Коли батьки спитали, на яку спеціальність я буду йти вчитися, я довго не думав: пов’язану з комп’ютерами і автоматизацією. По-перше, це нове та цікаве, а по-друге, мені було очевидно, що за цим – майбутнє».

Конкурс був величезний, але Сашко вдало пройшов вступну кампанію, а за п’ять років отримав диплом з відзнакою. Першим його місцем на нашому підприємстві була посада інженера- електроніка. Він налагоджував комп’ютери в управлінні. Але хотілося у цехи. І через рік Бойченко перевівся до прокатного департаменту налагоджувальником контрольно-вимірювальної апаратури та автоматики. Це саме те, чим він мріяв займатися. Талановитого та завзятого молодого працівника помітили. І ось він вже змінний інженер ДАТП в доменному цеху № 2, а потім – старший майстер. Згодом почався капітальний ремонт першого розряду на легендарній дев’ятій домні, про який Олександр згадує дуже позитивно.

«Пів року тривав ремонт, під час якого багато уваги приділялося й автоматизації, – розповідає Олександр. – Мені випала нагода попрацювати поруч з крутими професіоналами цієї справи, людьми з, можна сказати, космічним досвідом. За ті пів року я дуже виріс як фахівець і як керівник. Піч ми успішно запустили, і я продовжив працювати старшим майстром. А потім мене перевели до сталеплавильного департаменту начальником дільниці автоматизованих систем керування конвертерного цеху. Тоді рівень автоматизації там був не надто високим, і моїй команді випала нагода покращити ситуацію. Як зараз пам’ятаю, почали з другого конвертера, і так далі один за одним. Встановлювалися вимірювальні прилади, контролери для обробки даних, сервери. Ми брали участь у налаштуванні, вивчали цю складну техніку, програмне забезпечення, почали обслуговувати устаткування».

Олександра Бойченка призначили керівником служби автоматизованих систем керування всього сталеплавильного департаменту, і знов він опинився в епіцентрі непересічних подій. Почалося будівництво першої МБЛЗ з безпрецедентним на той час рівнем автоматизації. І знов це все треба було налаштувати, вивчити та забезпечити стабільність.

«Потім була робота із запуску ще двох машин безперервного лиття заготовок. Не скажу, що було легко, але дуже цікаво, – каже Олександр Бойченко. – Був такий період, коли я керував підрозділом, який опікувався системами автоматизації сталеплавильного й прокатного департаментів та ще й кисневого виробництва. Але потім все ж вирішили, що таке широке і різнопланове поєднання є не дуже ефективним. І відтоді я – начальник служби з експлуатації засобів АСКТП і мехатронних систем прокатного департаменту ДАТП. Тут також нудно не буває. Наприклад, був цікавий досвід взаємодії з фахівцями всесвітньовідомої компанії «Даніелі» під час реконструкції прокатного стану ДС 250-4, щоотримав сучасні системи автоматизації».

А разом із такими масштабними проєктами триває щоденна цілеспрямована робота з вдосконалення систем та підвищення їх надійності. Наприклад, саме зараз триває модернізація систем безперервного живлення на підприємстві.  Це дозволить автоматизованим системам керування працювати без збоїв навіть у теперішній складній ситуації з перебоями електропостачання. Тож команда Бойченка працює у режимі безперервного вдосконалення. Сам Олександр жартує, що вже давно звик до постійних змін, і коли їх немає, то починає нудьгувати.

«Життя у постійному режимі змін непросте, і мене надихає моя родина – дружина Світлана і двоє синів, – говорить Олександр. – До речі, старший, Ярослав, вчиться у виші за напрямком мікро- і наносистемна техніка, що близько до мого профілю, і мене це не може не тішити. А ще я при нагоді люблю поплавати чи покататися на велосипеді. Це допомагає зняти стрес і налаштуватися на роботу».

Категорії
Новини

Червоні ліхтарі – в поміч

Нова світлова сигналізація у вальцетокарному цеху підвищила рівень безпеки під час переміщення вантажів електромостовими кранами.

Працівники вальцетокарного цеху (ВТЦ) готують валки для прокатних станів сортопрокатних цехів та блюмінгу «АрселорМіттал Кривий Ріг». Для цього валки розточують, фрезерують на верстатах, а також збирають у конструкції на дільниці збирання. Як розповів старший змінний майстер основної виробничої дільниці ВТЦ Роман Тимошевський, валки ті нелегкі.

«Найлегші з них мають масу близько 400 кг, а для блюмінгу ми готуємо валки до 13 тонн. Тож для їх транспортування, відвантаження, встановлення на верстати для обробки застосовуються електромостові крани. Машиністи кранів бачать ситуацію внизу, у зоні роботи своїх вантажопідйомних механізмів. Але є й так звані «мертві зони», які знаходяться поза полем зору кранівника. І якщо туди потрапляє людина, то вона опиняється у небезпеці, бо кран транспортує вантаж, а машиніст не бачить ту людину. Наявність таких зон пояснюється тим, що всередині головного корпусу ВТЦ є вбудовані внутрішньоцехові приміщення – кімната змінно-зустрічних зборів та майстерня електриків. Саме дахи цих приміщень і перекривають частково поле зору кранівникам», – поясняє Роман Тимошевський.

У цеху не стали чекати, поки хтось травмується у такій зоні, і вирішили діяти на випередження. Ідею запропонували Роман Тимошевський та заступник начальника ВТЦ з виробництва Сергій Школа, який зараз захищає Україну у лавах сил оборони. Її підтримали у департаменті з охорони праці та промислової безпеки. На дахах кімнати змінно-зустрічних та електромайстерні встановили червоні світильники, а також датчики, які реагують на рух. І відтепер, якщо хтось заходить у «мертву зону», датчик спрацьовує і спалахує червоний ліхтар, який добре видно кранівникові, і кранівник попереджений: «Увага! Там є людина, яка може потрапити в зону проведення робіт!». Машиніст припиняє виконання операцій, доки стропальник не впевниться, що сторонній покинув небезпечну зону і не подасть команду на продовження дій.

Машиністка кранів Тетяна Гарарук працює в цеху вже 34 роки. Вона розповіла, що і до цього у них був алгоритм дій, який запобігав травмуванню людей. Але із світловою сигналізацією стало безпечніше й спокійніше, бо інформований – отже озброєний».

Тетяна Гарарук: «Якщо у «мертвій зоні» мали проводитися роботи, то нас, машиністів, попереджали з записом до журналу. Але ж людський чинник, помилки, неуважність повністю виключити неможливо. Особливо зараз, коли у людей стрес, а думки часто відволікаються на тривожні новини та роздуми. Зараз же я маю підказку. Якщо лампа спалахнула, я маю зупинити кран, попросити випадкового перехожого залишити мертву зону і проконтролювати це. І такі випадки вже були. Люди наші дуже відповідальні, але ж помилитися і зайти у небезпечну частину цеху може кожен. Взагалі-то у нас дружній і відповідальний колектив. І начальство нас розуміє та йде назустріч, особливо якщо це стосується питань охорони праці».

Категорії
Новини

У боротьбі з ворогом загинув сталевар Віталій Свізєв

Віталій Свізєв працював сталеваром у конвертерному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Близько 15 років з ним разом працював старший майстер відділення конвертерів Дмитро Коваль.

«Віталій був старшим сталеваром, – говорить Дмитро Коваль. – Старшими сталеварами стають лише найкращі, саме таким він і був. Працьовитий, сумлінний, він був майстром своєї справи. А ще старший сталевар – це права рука майстра, тобто він ще й організовував роботу колег. Віталій користувався авторитетом у цеху. Він завжди був спокійним, врівноваженим, впевненим у собі, і ця впевненість передавалася товаришам по роботі. Віталій став на захист України. А нещодавно в цех прийшла страшна звістка про його загибель. Це непоправна втрата для нас».

Солдат Віталій Свізєв загинув 19 серпня 2024 року внаслідок ворожого обстрілу. Він отримав поранення, несумісне з життям в районі населеного пункту Спальне Суджанського району Курської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого героя.

Категорії
Новини

Здоров’я – людям, економію – підприємству, прибуток – українському виробнику!

Суттєво покращити освітлення у основних приміщеннях десяти цехів, не вклавши ні копійки, ще й зекономити при цьому багато мільйонів.

Схоже на якийсь «развод», або на передвиборчу програму політика-популіста. Але це все – не обіцянки, а результати вже реалізованої частини Програми з модернізації систем освітлення на підприємстві, яка впроваджується співробітниками нашого відділу енергоменеджменту.

Як розповів начальник цього відділу Олександр Єфремов, з усіх закупних енергоресурсів найбільше коштів підприємство витрачає на природний газ та електроенергію. Ціни на них протягом останніх років зростали фантастично, і ця тенденція, скоріш за все, збережеться.

«Електроенергія витрачається не лише на роботу виробничого устаткування, а й на освітлення цехових корпусів та інших приміщень, – говорить Олександр Єфремов. – Для освітлення наших численних будівель та споруд використовуються тисячі різноманітних освітлювачів з різними типами ламп. Серед яких – застарілі неефективні й неекономні лампи розжарювання, натрієві лампи та інші. Сучасні ж досягнення у цьому напрямку довели, що світлодіодні освітлювачі працюють в рази потужніше й економніше. Мабуть, багато з нас вже впевнився, що 10-ватна лампа-економка дає стільки ж світла, стільки 100-ватна лампа розжарювання. А ще у багатьох цехових будівлях та спорудах рівень освітлення – від 30 до 70 люкс, тоді як норми вимагають не менше 200. Тож потреба у змінах назріла».   

Але ж модернізація потребує чималих коштів. Олександр з колегами поміркували, вивчили питання і вирішили застосувати так звані енергосервісні контракти. Це коли стороння енергокомпанія замінює систему освітлення під ключ за власний кошт, а потім отримує гроші від економії електроенергії, разом з підприємством, до речі.

«Спочатку ми приглядалися до світових фірм, – продовжив Олександр. – але запропоноване ними не дуже нас задовольнило. А от умови нашої вітчизняної компанії виявилися зрозумілішими та вигіднішими. І наперед скажу – ніхто не пожалкував. Якість наданих українськими енергетиками послуг та устаткування виявилися на дуже високому рівні. Пілотний проєкт програми почався наприкінці 2020 року у прокатному цеху № 3. Модернізація завершилася у травні 2021. Ми виконали заміри і отримали не менше 200 люкс, а перші місяці використання нового освітлення показали надійність та ту економію, на яку ми розраховували. Наступними учасниками програми стали перша рудозбагачувальна та дробарна фабрики гірничого департаменту. Ми отримали чималу економію. Але головне – в цехах стало значно світліше. А це – безпека виробництва та збереження зору наших людей».

Перші результати стали настільки вдалими, що програма продовжилася й після повномасштабного вторгнення. Нове потужне економне світло отримали основні корпуси вищезазначених цехів, а також РЗФ-2, СПЦ-1, конвертерного цеху, блюмінгу та  інших цехів. У деяких підрозділах модернізовані системи на додаткових об’єктах. В аглоцеху-2 впровадження триває. На черзі ще кілька цехів. За рахунок чого ж працівники отримують нове потужне світло на робочих місцях, підприємство – економію, а підрядник – прибуток? Внаслідок запровадження нових технологій та чітких розрахунків.

«Ми підписуємо з підрядником довгостроковий контракт, –- пояснює Олександр Єфремов. – Разом заміряємо і фіксуємо поточний рівень освітлення і споживання електроенергії. Далі наші партнери повністю міняють устаткування – вимикачі, електродроти, світильники з лампами. Далі щомісячно ми фіксуємо витрати електроенергії, вираховуємо економію у порівнянні з домодернізаційними витратами. Протягом цих контрактних років  підрядник обслуговує й ремонтує обладнання».

Зазначимо, що з травня 2020 року по липень 2024-го програма зекономила підприємству більш ніж 200 млн гривень. І це чистими, тобто з вирахуванням виплат підрядникові. Впровадження триває. Про те, у якому наступному цеху стане світліше – читайте в наших наступних випусках.   

Категорії
Новини

Металург Анатолій Нікіша загинув на Донбасі у бою з окупантами

7 серпня 2024 року ми втратили ще одного свого колегу та захисника. У боях за свободу й незалежність України загинув сержант Анатолій Нікіша. Трагедія сталася біля населеного пункту Іванівське Бахмутського району що на Донеччині. До того, як взяти в руки зброю й стати до лав Збройних сил, Анатолій працював ковшовим у конвертерному цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Він був справжнім чоловіком – так говорять колеги про Анатолія Нікішу – сильним, мужнім, справедливим. «Він завжди був за справедливість, – розповідає змінний майстер конвертерного цеху Валерій Кузнецов. – Завжди відстоював інтереси колег. Часто виконував обов’язки бригадира. Для багатьох молодих ковшових став наставником, навчав їх цій нелегкій професії. Якісно підготувати ковші для розливання сталі, привести до ладу затвори – важка справа. А ще – високі температури на робочому місці та інші шкідливі фактори. Анатолій був серед кращих, був прикладом як у роботі, так і в організації безпечної праці. Ми підтримували з ним зв’язок. Нещодавно він був у нетривалій відпустці. А незабаром після його повернення на фронт ми отримали гірку звістку. Ми втратили надійного товариша і чудову людину».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого героя.